Я вже написала "прощай"...
Задимлені мороком ночі
Ховають тягучі й пророчі
Вогні - розімліла свіча.
Уже написала, щоб рук
Тобі не в"язати до скону,
Терпіння прошу я ікону:
"Дай вижити серед розлук."
Я тут вишивала, шовки
Вкривають розгублену душу,
Розірвану навпіл...та мушу
У ціле зліпити думки.
Де заполоч взяти рясну,
Щоб вишити гладдю доріжки?
Ступають нехай твої ніжки,
Та хрестик уплівся в весну...
Я вже написала:"прощай"
Чому повінь гірко-солона?
Засніженим золотом крона -
Предвічного неба ручай...
23.10.
неузгоджені рими. до всіх віршів: розділові знаки ставите не скрізь правильно: крапка, кома й крапка з комою ставляться прикро до того слова, що зліва, а до наступного слова має бути відступ, чи "проміжок, пробіл", дефіс пишеться без пробілів, а тире з пробілами обабіч
Ліна Ланська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ех, всі ми мріємо про гладь, та іноді вимушені ставити хрест на перспективах...
*в*язати руки до скону* - точно не варіант
Хороший вірш, Ліночко!
Вишивальницям - привіт солідарності! Дуже заспокоює нерви
Ліна Ланська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00