Такі, як я.. хм, напевно, западають у душу,
Закохують в себе і вже не можливо позбутися…
Таким, як я не бронюють місця на небі –
Нас вигнали з раю, без права туди повернутися.
Такі, як я… ми загублені, просто загрузли
У просторі – часі, у мріях… не віриш – загугли!
Наскільки ми сильні і вільні і вбиті – побач!
Ми йдем проти проти правил, воюєм зі світом. Пробач!
Такі, як я… Нас ніхто тут не бачив, не знає.
Ми сховались. З нас досить пустого життя…
Ми померли. Нас «план» й алкоголь не «міняє».
Ми йдемо по дорозі, з якої нема вороття…
Як ти там, та, яку я зустрів серед зливи?
Ще сумуєш за мною? Ще згадуєш, віриш, чекаєш?
Сподіваюсь забула і зараз живеш ти щасливо…
Таких, як я, виганяють із пекла, ти знаєш?
Такі, як я… ми гартуєм в бою свої лати.
Ми воюєм щодня проти правил і проти системи.
Нас немає в раю, в пеклі теж не судилось палати
Ми померли. І де зараз ми? Це дилема…
Діду,просто-таки чугунні почуття 
Чи не занадто?... Пощадіть... себе, Михаличу! 
Супер! Дилема. кажеш? Чистилище...Ти забув про чистилище...
