Між сьомим небом він її забув.
Перегоріло.Певно.Попіл.Вітер.
А час його штовхав.Він не почув...
І на могилу хтось...Вже носить квіти...
І на її могилу...Він не знав.
-Яка ж ти вперта!?Не телефонуєш?!
Він її дуже,дуже ще кохав.
-Ти слухавку візьми...Візьми...Чи чуєш?..
Між сьомим небом він її кохав...
-Ось так?!
І за кермо сідає п'яний.
Та Янгол прилетів.Тягнув...Чи знав
Ото дідусь сивенький,майже старий...
Між сьомим небом кожен день шукав.
-Квартиру поміняла?Місто?!Прийдеш!!
І Янгол його ніжно накривав,
Щоб п'яним він не змерз.
-До мене вийдеш?!
Між сьомим небом він її благав
Озватися до нього...Та даремно...
Красивий Янгол ручкою тримав
Його за руку...
-Відчуваєш?..Темно?..
Коли зібрався він до неї йти...
Хіба він знав,що так його чекає
Ота,що бачить іншії світи?
Ота,що з того світу так кохає...
