Накинулися з неба заметілі,
укрили землю голубі сніги.
В замерзлій річці на прозорім тілі
намалювались білі береги.
Повзуть полями свіжі перемети,
сховати намір мають і ріку.
Тримають наступ стійко очерети,
вартують кригу на ріці тонку.
На лід слизький упав з розбігу вітер,
перечепившись, рухнув долілиць.
Лишила осінь грудню заповіти
в опалім листі, в розсипах зірниць.
Та небо густо затягнули хмари,
зірок не видно й місяця нема.
Снують вечірні сутінки-примари,
стискає світ обіймами зима.
Коли я читаю гарні слова у мене виникають образи, можливо голографічні, я мов знахожусь серед цього всього, дякую Галино
Галина_Литовченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Анночко! Коли я робила перші спроби писати вірші ще в школі, то моєю мрією було навчитися писати пейзажі так, щоб все було зрозуміло, як на фото. щоб у читача не виникало багато питань. Тож сьогодні Ви побували в центрі віхоли Зігріємося кавою.