В гонитві за часом переможців нема,
переможений - кожен. Нерівна війна.
Навіть взяти за руку ніхто не зумів.
Не знайшов...
не відчув...
не читав поміж слів
вічних істин, що нам дали сили небес.
Догорає у кожного свій Херсонес,
як відбиток зруйнованих хибних надій,
як застиглих думок не безцінний сувій,
як забута, покинута серця струна.
"Переможений кожен...", - тихим ехом луна.
Озивається правда ця болем - пече,
замість крові по венах, як фатум тече
і, собою наповнює сутність мирську,
спростувавши навік досконалість людську.
В гонитві за часом... А для чого? Спинись.
Ти не час, а себе доганяєш, дивись:
там попереду ти і позаду також,
зводиш сотні і тисячі лжеогорож,
закриваєш долонями очі! Сліпець...
від душі залишився лишень камінець.
І до чого така боротьба привела?
Зупинивсь, може, час? Зупинилась Земля?
Чи, можливо, чистішими стали думки?
Потекли в інший бік у життя сторінки?
В гонитві за часом, не лишають живих.
Переможений - кожен. Ніхто ще не встиг
завершити всі справи на грішній землі.
Ще не виграв ніхто в цій нерівній війні.
