В моєму універпарку
Між віт ялин зелених
Імлу порушує терпку
Сумний, мов привид, Ленін.
В самотності величний, бюст
Нічим не зрушить тишу,
Не мовить слова з мідних вуст,
Та роздуми залишить.
І тільки пташка шурхотить
Між хвоєю ялини...
В уяві пам"ятник на мить
Свій постамент покине,
Злетить в п"янку, нестримну вись,
Мов голуб сизокрилий,
Хоч влади гніт тримав колись, -
Вже вільним мчить вітрилом.
Прощайте, жовтень-більшовик
І прапори червлені,
Вождя прощай похмурий лик
І здрастуй, світлий Ленін!
***
Помер тиран, не в змозі ми
Злодійські стерти справи,
Не восхваління, а тюрми!
Бо смертним балом правив,
То лиш фантазія моя,
(і що найшло на мене?)
З крука зробила солов"я,
Взяв гріх я на рамена,
Та світу прагнучи добра,
І ним-таки натхненний,
Я стежку мудрості обрав
Йди з богом, старець Ленін...
Тебе запізно вже карать...
Душі тепло-бо знищить,
Добром примножене встократ,
Те зла кореневище!
Не вбив ще пам"ять часу тлін,
В обличчя знаєм катів,
Нехай прийдешніх поколінь
Чека лиш мир і свято.
2013 р.
Переглядаючи нові твори авторів, погляд зачепився за знайому назву вірша. Саме цього. Стало цікаво, прочитав. Сподобалось. У мене теж є вірш "Самотній Ленін". За 06.10.2011р. Зараз, як відомо, у країні почався ленінопад, тому ця тема нині актуальна. Бажаю нових творчих здобутків.
Олександр Обрій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
