До тебе крізь ночі і осінь,
по жовтому листі, днях невловимих,
котрі все коротші й коротші…
і я вслід за ними без гриму…
Ти слухаєш тишу французького міста,
чай п’єш з лимоном гарячий…
Я кутаюсь в барви осіннього лісу,
й чекаю, коли тебе вже побачу…
Рахую світанки холодні, морозні,
впавші листки кленові, багряні…
Осінь без тебе - це справді серйозно,
осінь без тебе… не залічені рани…