Напиши мені в світи, чи ще росте
черешнева пісня в мами на городі?
Чи наспівне слово, тихе і просте
у краю моїм уже не в моді?
Напиши, чи гра квітневих завірюх
гостем шелестить у вікнах на світанні?
Чи байдужий час каштанами на брук
похвилинно книгу осені читає...
Не пиши лише, що мами вже нема.
Що черешня всохла, а душа прозріла
запізніло. І натягнута струна
незагоєності в серці оніміла.
Хмарить небо сумом без причин
і солоністю спливає по листочку.
Дощ? Чи шепіт з потойбічних далечин:
"Ой, та чи не боляче тобі, синочку?"