Були разом. І більш нічого нам не було треба
Нам вистачало голубого неба…
Були рожеві літні вечори…
Шкода, що х не буде восени.
Не буде тих прогулянок до ночі,
Не буду бачити щодня твої я очі.
Не так яскраво світить в небі сонце,
Не зазирає місяць у віконце.
Наступить осінь…вона довго й сива,
Пролиється у душі моїй дощем,
Не віриться, що літо пролетіло,
Може, воно сховалось під кущем?
Та ні, таки воно пішло.
І ти пішов…Забравши радість із собою
Проте щоночі ти приходиш в сон,
А днями я сумую за тобою.