Я люблю цю країну,
але не її людей.
Я люблю ці степи,
ці чорні аж до п’ят ночі,
та проте якщо
вмирати то не так
як більшість,
під патронатом
авторитарного адвоката,
під протекцією
власної тіні
над Сходом чи Заходом,
а то й Північчю чи Півднем
птицею в небі.
Кавалками світла,
тільки не сірим патріотом,
з серцем наповненим цвіллю.