Дивись у вічі створеним з шматків паперу,
дивись у вуха створеним з шматків спогадів
дивись в легені створеним з вітру і часових проміжків,
ніщо так не наповнює середину твого серця
як послід згорблених потягів і вервиць покинутого людьми серпня.
І вже разом долаючи спрагу до патріотизму
Ти тікатимеш безвізовим режимом
шенгенської зони у сусідню Польщу
і думатимеш, що там буде краще,
але Варшава як більшість міст світу занедбана
компасами і поліцейськими патрулями.
Вони штрафують й надалі штрафуватимуть
тебе
за те, що ти займатимешся коханням в трамваях,
читатимеш вірші в маленьких брудних барах,
з євреями, чорношкірими і футбольними фанатами.
І там де ти ступиш розмиється Вісла,
ділячи землю на потоки й нашарування бруду.
і там, де ти ковтатимеш повітря
утвориться порожнеча,
яку неможливо буде заповнити словами
чи одягти її у костюми
Ти співатимеш українських пісень,
Але тебе гнатимуть «додому»
доведеться знову наступати на електромережі,
ховати себе в не тверезих мікрорайонах,
їсти заледве обжарену рибу,
навчитись дихати як поляк,
говорити, як поляк,
одягатись як він,
і врешті перетворитись в маленький будиночок
з закритими дверима.
Телефон в твоїй кишені буде мовчати,
допоки ти не знайдеш собі друзів,
допоки ти не приведеш до себе в душу
маленького степового вовка,
і не виховаєш в ньому людини.
через кілька років все одно не зважай на обставини
Дивись у вічі вбивцям зі спогадами.
Дивись у вуха продавцям побутової техніки.
Дивись у в легені маленьким дітям,
адже там швидше за все,
також як і у всіх гуляє вітер.
І ця струнка тріщина розділятиме серце
на дві частини: чорну самітну Україну
І породжену з решток шукань Польщу.
