Листаючи старий альбом,
Серед побляклих фотографій
Знайшов одну, роздерту навпіл.
На ній- очей твоїх вогонь.
Чи пам’ятаєш ти мене,
Чи, може, зовсім вже забула?
Ох, як давно усе це було…
Ти пам’ятаєш ще мене?
Бо я ж то добре пам’ятаю,
Як снилися мені щоночі
Твої вуста, розкосі очі,
Як вперше я сказав: « Кохаю»,
Як ти сміялася до сліз
До цього часу пам’ятаю…
А на зап’ясткові поріз
Юнацький мій максималізм
Нема-нема- та й нагадає.
Тепер твоє поблякло фото,
Поблякли шрами на руках.
Очей твоїх відьомських погляд
Вже не являється у снах.
Тривожать серце інші очі,
Від іншої нуртує кров.
Промінням світла серед ночі
Була мені її любов.
Чи ти мене ще пам’ятаєш?
Де ти тепер? Чи є сім’я?
На тебе зла я не тримаю,
Бо ти-це молодість моя.
Двосторонній вірш: герой твору ніби й щасливий - адже має світлий промінь тепла і вогню, але десь там глибоко в серці, де була молодість все ж згадує минуле ... мабуть все залежить від того який вік загружаємо у мозку - можна бути щасливим, можна сумувати, можна жаліти, можна ... все можна, окрім того, що нічого не зміти ... чудова робота, така сумно ностальгійна ... сподобалось
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,друже Ви дуже тонко відчули настрій вірша,героя,а можливо й автора.
О, то це продовження? Вірш по собі чудовий, це окрема історія або просто спогад, але гарний спогад, незабутній!!! Останні чотири рядки - можна сказати найкраще характеризують вас, як особу, яка любить життя і знає ціну почуттям, а також характеризує саме життя, як певне явище, яке забирає в нас все найкраще...
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Життя,то як теорія ймовірностей- воно дає нам вибирати з нескінченного числа ймовірностей.Яку ми виберемо-цілковито залежить від нас.Чи правильно я вибирав? Не знаю...Є ,принаймні.про що згадати.Правда,не все можна дітям розказувати
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так,було...Не люблю це слово,бо після нього одразу проситься на язик "...і більш не буде...".Трішки сумно,всеодно,як у Леоніда Глібова:
"...А молодість не вернеться,не вернеться вона..."Дякую,що завітали до мене
Хорошо, когда у человека остаються хотя бы воспоминания, пускай даже разные, но порой такие близкие нашему сердцу...
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Если бы была возможность повернуть жизнь вспять- прожил бы ничего не меняя.И хорошее, и плохое- это все мое."Не было бы счастья- да несчастье помогло".
Большое спасибо за понимание и комментарий.