***
Розмарився весною між шарудінням снігу,
Отим слов’янним, давнім, ще пра-пра,
Коли вже компаньонськи всі свя́та – в світу лігу!
Свідомості байдужість, а чи гра?..
Попід прикраси неба на вгне́нім пластови́нні –
Історії правдивості і лжі…
У календарних нетрях заве́рти незупи́нні,
Що мають смак солодкої іржі…
Й прорахувати «дуо», і увібрати «моно»,
Лиш знаки на затоптаних полях…
І, щоби не різнитись, як ягода у гроно,
Торуємо в «так самість» вперто шлях!..
(2.1.12)
І, щоби не різнитись, як ягода у гроно,
Торуємо в «так самість» вперто шлях!.. -одвічна проблема людства:засудження інакомислячих і нав'язування суспільних стереотипів.Мудро підкопалася! Молодчинка!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Світ одночасно і плекається "іншими", і одночасно не терпить їх...
********* Приносиш світло в мою поетичну оселю,дякую...
