Найкраща мить – це там, де ти моя…
Усміхнена, захоплена кольорами веселки.. Та, що дивиться у небо згадуючи давно не здійснені мрії, які так і бажають вирватись на волю, щоб захмурений хмарами світ міг зрозуміти, що мрії – це вогонь, який гріє людські душі і серця.. це світло, що не згасне на протязі миті під назвою життя.
Я хотів би бути щастям і дарувати усім хто давно зневірився у собі і власних силах – посмішку.
Посмішка, триває лиш мить, а в пам’яті залишається назавжди.. Мабуть її функція не дозволити смутку захопити особистий простір щасливої душі. Серця, що палає…
Я хотів би бути радістю і відволікати усіх хто давно опустив руки забивши на існування.. Існування у межах щастя..
Бо не варто опускати руки донизу, коли біла смуга власного життя на мить стаж чорною.. Мабуть у ці складні, як ми вважаємо хвилини – смуги,творять спільне кольорове майбутнє для кожного із нас…
Я хотів би бути завжди поруч, щоб не дати самотності захопити внутрішній спокій твого щирого серця, яке часом готове сказати більше ніж будуть бачити очі.. Часом очі, які здаються справжніми і щирими підводять занепокоєне горем серце.. Серце, що палає…
Не варто залишатись наодинці у пошуках смутку і страждання, бо Господь дав тобі усе, щоб бути щасливим.. Господь дав тобі друзів – ті, хто незалежно чи то горе або звичайна занедбана біда просунуть крізь пітьму руку допомоги з подякою за кожну прожиту нами хвилину…
Усміхнена, захоплена кольорами веселки.. Та, що дивиться у небо відчуваючи давно здійснені мрії, які вирвались на волю, щоб захмурений хмарами світ міг зрозуміти, що мрії – це ми і кожна секунда прожита нами… це ти, світло що не згасне на протязі миті під назвою моя…
Найкраща мить – це там, де ти моя…
