Ти посміхаєшся мені з небес…,
У вітрі чую твою дивну мову.
Ти зараз поміж нас, хоч не воскрес…
Я бачу тінь твою між часом... знову...
Твій шепіт проминає пустоту,
І спогади зринають в серці часом…
Ти не залишив гадки про святу
Оту надію, що в мені не гасне.
Твоє буття – то мій найкращий спогад!
Моє без слів сердечне каяття!
Я серед зір шукаю отчий погляд,
Бо ти - мій світ, мій день, моє життя…