Ну що, ж пупи провінційного міста,
вам не здається, що вас забагато???
І невже це, вам мажорам, не тісно
ось тут, в планеті маленькій блукати?
Невже, не стомились круто сидіти,
в батьків своїх безпардонно на шиї?
Ви ж просто такі, звичайні бандити,
одягнені модно з смаком, красиво…
Престижні клуби і найкращі кафе,
гламурні дівчатка-накрашені очі…
Всім вам потрібне завжди лиш одне,
Це-гроші… гроші і гроші….і гроші…
Когось прикрашають зірки на погонах,
а когось депутатські мандати…
Просить хтось хліб на холодних перонах,
бо немає дітям їсти що дати!
Ваші дитятка в шикарних машинах,
не вміючи їздить, не знаючи правил,
кров залишають на новеньких шинах,
а рідним лишають смерті і травми…
Немає для вас, закону і суду,
та є ще ж всевишній «Божий закон»…
Ось він покарає, він вас засудить,
І втратиш життя ти і втратиш свій трон!!!
Багато вас всіх синків олігархів,
немає поняття, що можна що ні,
нема в вас поваги, немає страхів,
і жодних зупинок, завжди на коні…
І десь якщо що, то тато відмаже,
заплатить лаве та й буде все Ок!!!
Тобі лише двадцять, життя ще покаже,
ще покарає, хоча я й не пророк…
Палець об палець в житті цім не стукнув,
щоб мати усе те що, в тебе вже є…
Ти мов дівчисько потискуєш руку,
і потім у спину всім гордо плюєш…
Все починається просто з простого,
ти син депутата чи просто мєнта.
Вже із дитинства для тебе є фора,
для тебе жувачка, ще та і ще та…
Дальше по блату у школі оцінки,
контрольні роботи, там іспити, все…
Із двійки там якось стали п’ятірки,
й тебе не хвилює уже усе це…
Ти вже старшокласник, великий крутелик,
у батька позичив без просу авто,
летиш нічним містом мовби метелик
і чхати хотів, чи йде там десь хто…
А збоку сидить фарбована барбі,
дочка бізнесмена міського. Вона
сьогодні красива, прийшла при параді,
напившись із кимось сухого вина…
Такого не те що там «Сонце в бокалі»
стоїть на прилавку за пару рублєй,
таке що із винних хороших підвалів,
пила ти не в бідних, звичайних людей…
Для нього вдягнула усі прикраси,
і сукню найкращу, що в тебе була.
Плювати він хтів на всі ці окраси,
для нього важливо, щоб ти лиш дала…
А друзі його обдовбані в доску,
Хто пивом, хто трамом, хто водку десь пив.
і це-деградація вашого мозку,
ви самі то робите, я не робив…
Взявши штахети, кастети у руки
рівно в дванадцяти на стрілку пішли,
бити й вбивати непотріб ви… с...и…
ви ж недаремно ось так всі знайшли
один одного. В світі усе рівномірно,
і згодом все стане на власні місця,
що з вами там буде повірте, все рівно
ви самі і зтрете себе із лиця…
А потім десь він для твого хлопчини
в п’янім тумані ще морду наб’є…
Ось так сфанаря, ось так без причини,
бо в батька там твого ксіва десь є.
А ви уже пара найкраща у місті,
одягнена в гроші і в той ширпотреб,
Невже вам мажорам, це місто не тісне,
щоб жити у пафосі і без потреб
курити цигарки, їсти колеса,
і ставить машину розбиту в гараж,
Ти просто негідник… єдина адреса-
продовжуй носити гламур й трикотаж
ID:
297420
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 02.12.2011 18:15:55
© дата внесення змiн: 02.12.2011 18:16:56
автор: Юра...
Вкажіть причину вашої скарги
|
