На біговій доріжці долі -
літа, яких не зупинить.
Вони не вміють йти поволі
або затриматись на мить.
Напевне, тим вони принадні,
що все відходить в небуття,
і не дано людині знати,
що їй вготовано життям.
Хто здатен весняні бажання
в душі нести аж до кінця -
у того плин життя безжальний
не зітре усмішки з лиця.
Хто має вдачу неспокійну,
гаряче серце в грудях б’є -
невдач не сприйме він покірно -
засвідчить світу, хто він є.
Колись в життєвому зеніті,
у зрілій мудрості своїй
з чола утому тихо зітре -
сліди трудів, сліди жалів,
і піде далі під прицілом
питальних знаків – в майбуття,
переконавшись, що безцінним
буває кожен день життя.
Він зконцентрується до крапки -
сказать розсміяним громам,
що серед сонця гримнуть раптом:
-Я-є! Для мене вас-нема!
Ви перекотитеся в луни,
проллєтесь зливами – і все,
відійдете собі в минуле,
що вітер полем рознесе.
А я людина! Я безмежжя,
я подих Вічності тугий,
мої шляхи - до нових звершень
в пориві світлої жаги.
Я –безкінечності початок,
світанок нових поколінь,
мені належить зустрічати
нове пришестя на землі.
Людина я - хоч смертна й грішна,
любов безжально роздаю,
буває, посумую трішки,
та як ніхто - життя люблю.
За кожну мить і кожен вчинок,
за біль і радість, за красу
перед майбутнім і Всевишнім
я власну відповідь несу.
Нехай говорять - тимчасове
людське життя, людське буття -
не вірю... Свідком тому – совість,
як в лоні визріле дитя.
Підхоплять внуки естафету,
коли зажмурю очі я.
Ітиме людство по планеті,
ім’я якій - Земля моя.
Оленко, гімн життю. Така віра в особистість, в своє Я!Прекрасно. З кожним Вашим віршом я в більшому захваті від Вашої творчості,Оленко.Дякую.Квыти - ВАМ.
Omega відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Олечко, дорогенька! Я збережу ці квіти і на сторінці ,і в пам'яті. Моя тобі вдячність!
а це ж серце наше (найвеличніше із храмів, як називав його Гюго) робить нас людьми, хіба не так? Життя - путь, ідея - путівник (той же Гюго (все це я взяв із "Трудівників моря")); пані Олено, Ваша ідея веде за собою багатьох; Ви Справжня Людина
Omega відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Володю! Заради таких слів варто писати... Ви мене захвалюєте.Мені прикро, що з життя випало багато-багато років: я не мала змоги займатися самоосвітою. Ось Ви такий освічений, ерудований, я ж цим потішити себе не можу, хоч і намагаюся надолужити упущене. Моїм вузом було життя. Знаю, що цей твір пафосний, проте він був мені потрібний, як життєвказник-чіткі моральнолюдські принципи. Отож Ви, як завжди, правильно визначили його призначення. Якщо комусь він допоможе в тяжку хвилину-буду тільки рада.