Мовчить душа і знов несе дорога,
Безжально кличе кварцова глибінь.
Стоїть натура, ніжна й одинока,
І все ховає згорбленую тінь...
Нехай всі бачать лиш вогненну мрію,
А постать хай зостанеться в пітьмі,
У тій далекій, стриманій... і милій.
У тій порожній, тій страшній мені...
Не буде більш нічого, навіть сонця.
Ще мить- і згаснуть всі мої вогні,
Коли не гра, що нас тримає й досі,
Коли не ти, коли вві сні не ти...