Перед смертю будемо дихати найвільніше,
Вгинаючи стебла наче жінок ласкаво,
Найпекучіше цією зимою пішим,
Обмороженим п’ятипалим.
Найотруйніша ця зима для дітей зачатих до неї –
Молоко матерів гірке наче зціджені сльози,
Смерть крокуватиме контуром ліній-лей,
І з нею триватимуть півночі литі морози.
Коли все застигне і кулі зав’язнуть в повітрі,
Туго проходячи небом-мішковиною
Птахи йдучи у вічність кольору січня
Залишать по собі відчай як найударнішу зброю.
Рухаються невагомо синім туманом тіні –
Змокла кіннота і майже пів тисячі піших,
Найменше, чого я хочу – залишитися в цій країні,
Або померти у іншій.