Напівсухе кольорове листя
Лежить на східцях старого будинку,
А я в собі не знаходжу місця
і в голові відображаю картинку:
Ти зі мною, а над нами зоряне небо
і крізь тишу чути мій сміх,
Ти в шортах і кепці я в джинсах і кедах,
Здавалося всесвіт упав нам до ніг.
Тих привидів може нема у хатині,
та трохи лячно було нам обом,
І пофіг було, що то пізня година,
Головне - нам весело було разом!
Ми розмовляли з тобою до 5 ранку,
Ти пам’ятаю щось навіть співав,
Я, здається, заснула під твою колисанку,
а прокинулась як будильник заграв.
Якби ти лиш знав, як я не хотіла
Щоб ти в той день поїхав додому,
Я кілька годин після того ревіла,
а чому не могла пояснити нікому…
І зараз я дуже шалено сумую,
Все пам’ятаю, все-все до дрібничок,
Таке відчуття що без тебе помру я,
та я вже мертва фактично…
Я завжди обожнювала осінь,
Але тепер обожнюю Лємана.
Хоча я не в кедах сьогодні, а в кросах,
В душі я завжди залишаюсь та сама.
Як для 18 річної то и не погано наспів в душі відчуваеться, одне побажання за римой краще дивитись, бо одинакове закінчення ще не рима ну згодом научитесь,бажаю успіху...
ЕТ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
