Цілуй мене вустами сонця,
Польотом птаха зваблюй душу!
З грозою залети в віконце
Зігрію полум'ям, осушу....
Ти оселився у моїй хатині,
Ніхто надовго тут не залишався,
Бо кожен птах ,проживши "нині",
Вже завтра повернутись намагався!
Я зачинила вікна за тобою,
На підвіконику - покинуті птахи!
Омиті сонцем і Небесною водою,
Розтануть у саду мої гріхи!
Тебе запущу в дивний сад!
Де крім гріхів ростуть і квіти,
Де сміх сердець і шепіт зрад,
Будемо в ньому - наче діти!
Ніхто цього вже не побачить,
Лише тобі дано пізнати,
Як сіре небо тихо плаче,
Я вкрала птаха...Небо не забрати!
а Ви праві, в коханні правило "Краще синиця в руках ніж журавель в небі" часто має зворотню дію, якщо почуття справжні то можна прожити життя заради того щоб взнати про те що людина про яку ти мрієш щаслива хоч і не поруч, аніж прив,язати ту людину до себе чимось іншим ніж щирі почуття, і все життя спостерігати за птахою у клітці, у якої "небо не забрати"
Sukhovilova відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тут добровільний приліт птаха!Насильно це завжди до добра недоведе!