Цілуй мене вустами сонця,
Польотом птаха зваблюй душу!
З грозою залети в віконце
Зігрію полум'ям, осушу....
Ти оселився у моїй хатині,
Ніхто надовго тут не залишався,
Бо кожен птах ,проживши "нині",
Вже завтра повернутись намагався!
Я зачинила вікна за тобою,
На підвіконику - покинуті птахи!
Омиті сонцем і Небесною водою,
Розтануть у саду мої гріхи!
Тебе запущу в дивний сад!
Де крім гріхів ростуть і квіти,
Де сміх сердець і шепіт зрад,
Будемо в ньому - наче діти!
Ніхто цього вже не побачить,
Лише тобі дано пізнати,
Як сіре небо тихо плаче,
Я вкрала птаха...Небо не забрати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301925
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2011
автор: Sukhovilova