| Сторінки (6/591): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Непосида павучок
полетів у космос:
зачепився за гачок
і упав у кошик.
– Мур-мур-мур, –
сказала миця, –
є у кошику діра,
у дірі тій миша зла,
що від мене ледь втекла.
Щоб подалі від гріха,
непосида павучок
увімкнув мигцем пропелер
й хутко-хутко по шпалерах –
та й мерщій-мерщій в куток.
Там торочить павутину
і міркує без упину:
Марс це є, а чи Венера?..
Може, навіть Андромеда... –
та хіба не все одно:
головне, що є куток!
Створено у 2007 році, м. Львів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486484
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.03.2014
Де я? Де ти?
Він, вона, воно?..
Киркою вдарив –
вибив вікно!
Хто залатає?
Біо-логія?!
Вимерли мамонти, тури…
Хто порятує?
Тільки корови
та віслюки
вижити можуть –
їм не загрожує
Еко-логія!
Логіка – ложка,
практика – ніж!
Пий! Їж! Ріж!
Завтра вже іншому
плюнуть в лице…
Меліо-рація –
чорт побери!
Де я? Де ти?
Річка була – нема!
Груша росла – катма!
Матінка наша – Земля
стерпить усе:
тонни урану,
тонни свинцю –
все те на душу,
в душу мою!
Знаємо кварки
і протокварки,
в небі квазари-сонця…
ТЕЦи і ГЕСи, АЕСи:
землі під воду,
бруд весь у воду –
тішся, любуйся,
твоя душа!
Атом могутній,
атом всесильний –
стогне Земля!
Ліс весь зрубали –
охоро-няємо!
Хто за?
Ми – за!
Всі – за!
Поста-новили, зробили…
Сміх: дура-ки!
Хто дураки? Де дураки?
Звідки взялися?
…Луками йду,
руки у квіти, в траву –
рвати не буду,
тільки посплю, поле-жу!
Я – тут! Я – за!
За екологію –
за екологію душ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486351
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.03.2014
Соловейко пісню пише,
а калина в тому часі
солов’ят колише.
А хто буде колисати
ягідок-маляток,
калинових калиняток?
На те вітер є! –
Він калину любить,
калиняток поголубить.
Як же гарно у природі,
коли всі живуть у згоді!
Опубліковано:
Ти єдина Калинова. Львів: "Плай", 2003. - 24 с. - С. 18;
Калинове вино. Львів: "Плай", 2005. - 96 с. - С. 23;
Зоряне суцвіття. (Антологія Бойківського краю. Книга третя). Дрогобич: «Посвіт», 2012. – 352 с. – С. 223.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2014
Мені не треба вже нічого
у цій забутій глушині –
усе зросилось до краплини
з моєї грішної душі.
Одна-єдина ти на світі,
зоря, яку я віднайшов,
і нині всім і все прощу я
лиш за одну твою любов!
Створено 12.06. 1987 року, смт. Брошнів
(Івано-Франківщина)
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 61.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2014
Слова, слова...
I скiльки пустослiв’я!
А де перлина золота,
хоч спробуй вiднайти!..
Народна мудрiсть твердить:
сiм раз вiдмiряй – раз вiдрiж,
або: сiм раз подумай – раз скажи
(i то подумай, кому сказати!)
Письмо придумали не ми,
а лiт багато тисяч тому,
щоб слово золоте злилось з вiками.
Пожежi бiд накоїли чимало!
Чи не згорiла в них перлина золота,
i залишилось тiльки пустослiв’я?
Чи ж варто утiшатись,
що слово, мовлене сьогоднi, золоте
також згорить,
i тiльки пустослiв’я
залишиться по всьому...
Слова, слова!
Мовчати б i менi...
А раптом мовлю слово золоте,
яке й в пожежi не згорить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485938
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2014
Застряг у зенiтi, як в горлi,
огризений неба качан;
рвуть коси тополi бездольнi,
вичавлюють соки iз ран.
По вулицях вiтер розносить
вагони зашмiрених хмар,
барвистi помиї на осiнь
ллє вiдрами старий Тартар.
Екземнi, блощичнi та жовчнi...
О, скiльки у смертi є фарб!
Згоряє розчахнутий жовтень
у свiтлi тролейбусних фар.
Створено 25. 02. 1989 року, м. Тула (Архангельське)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485835
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.03.2014
Забуті могили, трухляві хрести,
і висохлі квіти, яким не цвісти…
Історії вітер не знає жалю –
і зорі вмирають в небеснім раю.
Лиш пам’яті крила минулим снують,
доносять із мороку істини суть.
На білому світі мільйони могил,
усіх не злічити – не вистачить сил.
Їх доля і участь, як небо – одна,
як місяць у небі – нікчемна й сумна.
Це їм підпирати під зоряний крик
стовп слави титанів, стовп слави владик.
І нам не минути трухлявих хрестів,
нікчемної долі величних світів.
Створено: 1987 рік
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с.
С. 47
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485744
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.03.2014
В брехнi є частка правди,
у правдi – пiвбрехнi;
якщо мовчати,
то брехуном не станеш,
але i правди не розкажеш!
Iздавна квіти не говорять,
дерева, трави i кущi…
I мiсяць в небi – iдол онiмiлий!
А зорi?
Невже й вони мовчати можуть?
А знають все, i можуть – не пiвбрехнi,
а правдi в очi подивитись!
Та як їм правду розказати,
коли в брехнi є частка правди,
а в правдi – пiвбрехнi?!
Створено: 1987 рік
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с.
С. 48
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485688
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.03.2014
З двох зол вибирають менше…
А щастя одне – безмежне!
Кидаю монету: решка, орел,
а падає завжди – решка…
I птахи лiтають не всi,
i квiти цвiтуть не завжди,
i зорi у небi не всюди горять!
А люди?
Метелик до свiтла летить,
людина – до щастя...
Якщо ж випадає нещастя,
i вибирати доводиться зло,
я вибираю найбiльше –
у ньому, принаймнi, є правди зерно!
Створено: 1987 рік
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с.
С. 48
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485599
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 14.03.2014
Очі, як диски платівок, –
мода!
Я теж закохався
в моду –
крашану, як
авто-мобіль.
Зуби – кремово-білі,
наче моторні свічки.
На!
Дай!!
Бери!!!
Тільки мовчи!
Все “на розпашку”:
тіло й душа –
мода сьогодні така!
Мода на брюки,
мода на спорт,
в моді Висоцький,
в моді Бальмонт!
Жаль, що не в моді
вже Маяковський.
Він одягнув би
хмари в “банани”,
з бархату голосу
джинсів нашив –
Штати – і ті б закупляли.
Я закохався в очі-платівки
довго-граючі!
Вам же кохати
рекомендую
очі-касети
магніто-фонні –
в них інформації
більше!
Біле і чорне,
є ще червоне –
від проституції
Бог нас бороне!
Доки живі ще –
кохайте!
Доки на волі –
чекайте!
Вас не мине,
з вами й мене,
знову чекає
там Воркута,
ген Колима,
словом, одна
сата-на!
Легкий на спомин…
Тільки не я
буду вбивати,
тільки не я
буду стріляти –
я ненавиджу погонів!
Краще вже вбитим
бути в погоні,
аніж стріляти
в спину людині!
Я закохався
в очі-платівки
довго-граючі –
завтра арешт!
Каюсь!
Все ж не на нарах,
ще й бо кохатись
буду! –
Більше не каюсь!!!
Створено: 1989 рік
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с.
С. 92 - 94
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485363
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.03.2014
Обман червоними нитками
прошив все тіло до кісток,
шумлять піони пелюстками,
а палець тисне на курок.
Роки спресовані у миті,
ще крок... І крик аж до весни, –
дощами зорі перемиті,
тумани виплакані в сни.
Нема такого криголама,
щоб кригу серця проламав,
я прокричав їй вслід: “Кохана!”, –
і в мить цю постріл пролунав.
* * *
Цей сон анонсом між рядками
на кожну думу в кожен день,
живу і маюся гадками
моїх неспіваних пісень.
Створено у 2004 році, м. Львів
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 42
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485361
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.03.2014
Веселий, дивний – до нестями! –
цей світ з коралами думок,
жевріє жаром між вустами
й тамує сліз терпкий клубок.
Як смага, стиснутий кліщами
в переймах хворий літній день,
ось-ось розродиться дощами
й словами скраплених пісень.
Хтось без надії мече стріли,
висурмлює у сурми гнів,
а я збираю в погоріллі
скарби моїх буденних днів.
Сльозину краю на скоринки,
плекаю сміх на всі вітри –
не закощавлять серця вжинки
моєї думної пори.
Створено 5. 02. 2003 року, м. Львів
Опубліковано:
1. На зламі дня. Львів: "Тріада плюс", 2004. - 100 с. - С. 38;
2. Антологія Бойківського краю. Дрогобич: «Коло», 2007. 724 с. – С. 436 – 437;
3. Дорога незгасної святині (Антологія Бойківського краю. Книга четверта), Львів: «Сполом», 2014. – 312 с. – С. 230.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485121
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2014
По замерзлих, мерзлих гонах
ходить ходором зима
і холодить чорні грона
бузинового клейма.
На закрайках того краю,
де Христос колись воскрес,
я живу – живу й чекаю,
щоб зійшов ВІН із Небес.
Як всі люди – Раю прагну, –
а хіба ж у тому гріх? –
Скільки можу, жили тягну,
щоб з душі тягар ізліг.
Створено 6. 07. 2003 рік, м. Львів
Опубліковано:
1. "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. І. Дрогобич: "Коло", 2003. - С. 73.
2. "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 36
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485119
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2014
Ми ще не випили, що вже налито,
а нам все доливають ще і ще,
хоч навкіл все отрутою залито
і ллється піт отруєним дощем.
Хтось в ресторанах п’є коньяк, мадеру,
а нас же заставляють пити все,
і підливають ще якусь холеру –
хай Господь Бог їх милує за те!
Створено у 2002 році, м. Львів
Опубліковано:
1. "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. І. Дрогобич: "Коло", 2003. - С. 73.
2. "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 30
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485028
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.03.2014
Неначе в зачумлене тіло,
вернувсь я: Навіщо? Куди? –
Село моє посоловіло,
зажурою стали сади.
Півсвіт перекраяний навхрест –
відрада, що мама жива –
порогом роздвоєні навпіл
незвичні для слуху слова.
Чекаю і не дочекаюсь,
коли загарчить з ночі пес,
коли ж бо на ви-шкре-бок раю
оскалиться грім із небес.
Чекаю, коли доґвалтують
цей світ, і облуда спаде,
в уяві світання малюю –
й душа моя в безвість іде.
Створено 8. 01. 2003 року (03-40 - 03-57), м. Львів
Опубліковано:
1. "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. І. Дрогобич: "Коло", 2003. - С. 2.
2. "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 33
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2014
Це вони розіп’яли Христа
і тебе розпинають іуди!
Жереб кинуто не на життя –
нащо дивишся байдуже, люде?!
Вбережи, Україно, себе,
на хресті ти, як квітка зав’янеш;
хай ця чаша гірка тя мине,
бо розп’ятою Богом не станеш.
Створено у вересні 1999 року, м. Львів
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 29
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2014
Латанi i перелатанi,
сiро-бруднi i смердючi
хмари холоднi, залякані –
вирванi небом онучi.
Завтра проллється огидою
пiт намордованих нiг,
вилиже, висмокче кривдою
правди втрамбований снiг.
Створено 21. 02. 1989 року, м. Тула (Архангельське)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 28
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484666
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2014
Гей ви, конi, рижi конi,
і куди нас занесло?! –
Тут, на дикому осоннi,
геть давно все вiдцвiло.
Я ж люблю, щоб трави в пояс,
в травах поралась весна,
там я хочу чути голос
молодого цвіркуна.
Гей ви, конi, рижi конi!
Ви несіть мене, несiть,
де на стиглім неба лоні
Мiсяць жовтий, наче мiдь.
Там вберу я чисту свиту,
проклену блакитний рай,
там я крикну всьому свiту:
ти, безсовiсний, прощай!
Не згребти того в долоні,
що без нас вже відцвіло. –
Гей ви, конi, рижi конi,
i куди нас занесло?!
Створено 30. 01. 1989 року, м. Тула (Архангельське)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2014
Полинить світ полин-чорнобиль,
полинить світ, що у мені,
а я – весь світ, що хором ходить,
весь світ, як круг на полотні:
відкритий демону і Богу
і замкнений – сам у собі,
як храм, що схрещує дорогу
і неба висі голубі!
Корали дум плетухою на плоті,
і зграї слів: злетять чи не злетять?
Не вийду тінню із людської плоті,
не розгірчить полин мого життя!
Створено 6. 07. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "На зламі дня" – Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. – С. 36.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484470
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 09.03.2014
Шумлять верби над водою
і вода шумить –
покохаймося з тобою,
доки Місяць спить.
Із діброви вітер віє,
грає, як орган –
не чекаймо, доки вийде
сонце з-за Горган.
Покохаймося з тобою,
як росинки дві –
горстки квітів над горою,
зорі у траві.
Шумлять верби над водою
і вода шумить –
покохаймося з тобою,
доки Місяць спить.
Створено 28. 07. 1985 року, м. Івано-Франківськ
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 26.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZQ38D7lTCbc[/youtube]
Не говори, що ти, як всі –
ти не така, я знаю, інша,
нехай одна на всій землі,
ледь-ледь тепліша, ледь світліша.
І цього досить – світ змінився:
нам стали ближчі зорі й небо,
і недарма мені наснився
далекий шлях до Андромеди.
І вже не я – нехай хтось інший
всміхнеться радісно на злеті! –
Тепліше ледь і ледь світліше
сьогодні стало на планеті!
Створено 1988 рік
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 48 с.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_fhiNPDXsqI[/youtube]
1.
Iз Ладоги Лада,
iз Києва Кий,
i кiнь ладо-ладний,
i меч золотий.
Кiмери чи таври?
Iз Фiв чи з Афiн?
Ми гордi слав’яни,
ми дiти славiн!
Нам слава дорожча
за перла й вино,
дiдами у спадок
її нам дано!
...На старих могилах,
де богом був Зевс,
у написах “Герра!”
читаю я: “Честь!”
І слава безсмертна,
i пам’ять вiкiв,
у царствi Геракла
повага батькiв.
Край поля вмирали
слав’яни-брати,
тiла їх вкривали
черленi щити...
Не нам забувати
ту славу й жалi –
шоломи i списи
о Руськiй землi!
2.
Сармати чи скiфи?
Нам все до лиця –
стрiла не зупинить
лихого гiнця.
Персиполя перли
в вогнях Тiбiтi;
ми є солов’їни,
богiв солов’ї.
Нам пiсня, як слава,
дорожча над все;
в садах Артемiди
калина цвiте.
I там соловейко
щебече щодня –
у нас солов’їна
країна уся.
I квiти, й дерева,
i неба блакить,
пiснями Вiтчизни
земля вся дзвенить.
Душа солов’їна,
слова солов’їнi,
у кожнiм поривi
ми є солов’їни!
3.
Перуна ми внуки,
наш батько Боян –
завжди ми слов’яни,
ми дiти слов’ян!
В нас золотом слово,
i срiблом слова,
словами говорять
i звiрi, й трава.
Найкраща перлина –
то “Слово...” про Русь;
на вiрнiсть Вiтчизнi
я словом клянусь!
Не ми руйнували
Корiнфу i Рим,
не стрiли Даждьбога
упали на Крим.
Монголи, татари...
Лиш вiтер в травi –
малинові стяги
у вражiй кровi!
Слов’яни, слов’яни,
вiдколи земля! –
В цiй назвi є слово,
i слава,
i спiв солов’я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484038
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 07.03.2014
Хто свiт таким придумав:
iз сонцем, квiтами, пiснями?
Коли один мудрець говорить,
то сто дурнiших слухають його.
Колись вони теж стануть мудрецями –
мудрiшими за мудреця
і скажуть, хто свiт таким придумав.
Але хто видумав Тебе?
Чи є мудрець із мудреців у свiтi,
який напевно знає,
у чому правда суща і свята? –
Немає iстини в науцi,
але є iстина життя!
Що свiт від Бога – знають всi!
Але від кого Ти?
Людина здавна має двi бiди:
життя i смерть.
А хто назве два щастя?
Якщо бiдою Ти не будеш,
то чи зумiєш стати
Щастям?!
Створено: 1985 рік
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. - 100 с.
С. 44
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483904
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.03.2014
Мабуть, весна:
вороння у саду…
Щемно,
як на порозі
нового дому.
П’ю воду
із талого снігу,
на перехресті
купую квіти –
насправді
весна!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pTlfZX3wpRs[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483856
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 06.03.2014
Ой калина, ой червона! –
Не на тії ж бо літа –
не зігріють її грона,
обпечуть лише вуста.
Ой калино, ах, калино!
Не хилися до плеча –
моя пісня знову лине,
та у пісні тій печаль.
Моя пісня – не впізнати –
тільки музика без слів:
мені того, що співати,
тобі – слухати мій спів.
Створено 16 - 19. 12. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с.
С. 67.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2014
І знову біла заметіль,
де квітла вчора жовта рута,
і знову в серці моїм біль:
мої слова – моя отрута!
Без Волі Божої на те
ніщо ніколи не загине,
що квітень снігом ще мете,
у тім нема весни провини.
Чому ж виню я все і всіх,
і навіть ту зав’ялу руту,
хоч добре знаю – мій то гріх:
мої слова – моя отрута!
Створено 19. 04. 19862 року, м. Львів
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с.
С. 58.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2014
Чотири,
шість
і один,
або
чотириста
шістдесят
один –
на стільки
мільярдів
метрів
далека
від Сонця
вона. –
Чи не
тому-то
і Сонце
не гріло її?
Два
і два,
або
двадцять
два
кілометри
крізь центр –
така вона
вже
мала.
Чи не
тому-то
так пізно
про неї
довідались
високі чини?!
А ми
її знали,
любили
і душами
гріли
своїми;
і нині
сміятися
маємо право
над тими,
хто вкотре
планети
відомі
для нас
відкриває!
Створено: 1987 рік
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с.
С. 86
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483477
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.03.2014
Це так жорстоко бути чесним:
серед злодiїв – ти один,
об’єкт насмiшок душ їх зчерствлих,
простий i смертний людства син.
Ти їх до совiстi взиваєш,
до вiри в Бога й каяття, –
вони смiються – ти ридаєш,
йдучи крiзь ґрати до життя.
Створено 17. 03. 1988 року, смт. Брошнів, (Івано-Франківщина)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483447
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.03.2014
Де калина калиніє,
сонця, світла – на світи,
небо зорями зоріє,
і всі зорі – тільки Ти!
Не зречуся, не розлюблю,
навіть в той єдиний день,
коли все, усе загублю –
все знайду серед пісень.
Ти єдина калинова –
зір і крові плоть земна,
незнищенні думка, мова,
незбагненна таїна!
Створено 17.10. 2002 року
м. Львів
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. - 96 с.
С. 19.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483256
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.03.2014
1.
Навчи мене, мамо, співанок –
чарівних перлинок отих,
з якими приходить світанок
й купається в росах рясних.
Це їх розсівали бояни –
народу мого солов’ї,
щоб села буяли садами
і співом вінчались гаї.
Щоб сходило сонце щоранку,
цвіт-рястом вкривалась земля,
й щодень величалась в серпанку
Вкраїна – Вітчизна моя!
Прийму їх, як долі цілунки,
й вклонюся тим віщим рядкам –
мелодіям серця і думки,–
вони не підвладні вікам!
2.
Навчи мене, мамо, любити
калину, що в лузі цвіте,
і вмитий дощами любисток,
який біля хати росте,
Вітрів буйнокрилих сваволю,
весною зігріту ріллю,
і долю, хай прикру до болю,
та тільки щоб власну – свою!
Щоб мрій голубих не згубити,
ростити на нивах жита –
навчи мене, мамо, любити
свій край, свою хату, життя!
Пташину оту невгамовну,
що й в лютий мороз не мовчить,
меч-слово і пісню стодзвонну,
Вітчизну любити – навчи!
Створено: 1986 рік
Опубліковано: Калинове вино. Львів: Плай, 2005 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2014
Вітер
набирає ритму,
грім
верлібром пише –
ритму
не вибирає,
рими
не добирає…
Небо
періще блискавка –
серце
крає класика.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482991
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 02.03.2014
На Руту Червону упала сльоза –
замовк соловейко, зів’яла роса.
Ой Рута Червона червоно цвіте! –
Чому моя мила до мене не йде?
Як важко в полоні у темряви бути,
нікого не бачить, нічого не чути!
Лиш пісня над світом блукає моя –
ой Рута Червона! – Цвіла,.. відцвіла
Створено: 15. 06. 1985 р.
Опубліковано: 1. Калинове вино. Львів: "Плай", 2005. 96 с. - С. 56;
2. Поэтическая палитра (Сборник современной поэзии и малой прозы). Донецк: «Норд-Прес», 2009. – С. 298.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6k1JliOe2S4[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482914
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2014
* * *
У кожного своя є Галілея
й Голгофта теж – у кожного своя.
* * *
Жорстокий світ, де кожен
усім суддя і всьому кат –
…і кожен в ньому жертва!
* * *
І кров за кров, і зуб за зуб…–
Нікого не б’ємо і не вбиваємо нікого,
навіщо ж душу ятримо
ненавистю: до ближнього і Бога?
* * *
Перекоти неперекотиполе,
перехрести навхрест нехрест,
і перейди між соромом і болем,
й не стань перекоти ти полем.
* * *
І слово кинуте на вітер,
і вітром кинуте до ніг,
і бісер білих, білих віхол,
і білий-білий віхол сміх.
І вже не слово і не слава
у пустку вкраплених фонем,
а тільки вервиця трухлява,
лихим потоптана конем.
* * *
Христос не народився –
народилось тіло,
і в нього Дух Святий вселився,
щоб тіло дати на розп’яття
і нагадати всім,
що все від Бога і для Бога,
і тільки гріх
від сатани й для сатани.
* * *
Пащею лева i бiлий, i чорний
Всесвiт полює на зло i добро –
тiльки язиком безлико-червоним
слинявить правди iржаве вiдро.
* * *
Хтось у Бога за дверима,
а хтось більше, ніж в боргу.
* * *
У кожного свій хрест,
і кожному свій хрест:
тож мого не чіпай!
Створено: 2003 – 2004 роки
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с.
С. 50 -51
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482645
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.03.2014
А я люблю в тобі весну,
коли усе теплом залито,
ну що із того, що вітри, –
без них не зродить в полі жито!
А я люблю в тобі метіль
в лиху, безрадісну хвилину,
ну що із того, що зима, –
мороз солодить лиш калину!
А я люблю в тобі зорю,
вишневим заревом зігріту,
а я люблю в тобі одній
усіх жінок усього світу!
Створено 1988 р.
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 63.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2014
Бiлих колiн чорне прядиво,
марево, вишите в такт, –
кривить життя наше праведне
втиснутий в зуби кулак.
В краплях червоного дьогтю
фани згоряють вогнем,
клаптями вирванi догми
виють над виссаним днем.
В гонах за щирою правдою
рвотою харкну за так
в бiлих колiн чорне прядиво,
в марево, вишите в такт.
Створено 21. 02. 1989 року, м. Тула (Архангельське)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482419
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.02.2014
Кирзовим чоботом Мiсяць
хлебче помиї з вiдра,
плаває в сiрому мiсивi
неба калоша брудна.
Все, що було вчора в модi,
вихлюпнув рок на смiтник;
нова епоха у морду
тиче новiтнiй дiйник.
Вітер осiнньою клянчею
листя згрiбає з дорiг,
тiльки нiкчемною клячею
горбиться небо без нiг.
Створено 21. 02. 1989 року, м. Тула (Архангельське)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482411
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.02.2014
Звуки роялить квадратні
небо, вагітне дощем,
в зраненій тиші брунатній
чахне зірниця прищем.
Крихта чужого ужинку,
й ту общипали вітри,
хмари, що вже напідпитку,
правлять за неї торги.
Що на землі, те й на небі –
палиця кривди одна –
кане вся правда у невідь,
дощ полосне, як з відра.
* * *
Будуть ще зорі зоріти,
Місяць на небі зійде,
тільки не буде горіти,
що під дощами згниє.
Створено16.01 - 16.02. 2004 року, м. Львів
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 43
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2014
Перекошений Всесвіт думками ,
перекривлена сутність життя, –
пнеться в душу пустими рядками
вовчо-дике столунне виття.
Очі в очі масними очима,
поза очі розвіяна сіль,
наче тінь та облуда незрима,
перетравлює радощі в біль.
У закони доконаних істин
не вплітається правда людська, –
в генотипах украплена плісень,
як рутина, рутинно гірка.
Створено 11, 12. 02. 2004 року, м. Львів
Опубліковано:
1. На зламі дня. Львів: "Тріада плюс", 2004. - 100 с. - С. 41;
2. Антологія Бойківського краю. Дрогобич: «Коло», 2007. 724 с. – С. 438.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482208
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.02.2014
Мiсяць, розсiчений навпiл,
вперся рогами в зенiт –
ось вона, правда вселенська
в морi розтерзаних лiт.
Кров’ю напоєнi зорi,
наче на тiлi прищi,
соком стiкають в безодню,
втиснуту в зуби клiщiв.
З щирого золота душi,
як вовкулаки, – однi,
виють із мороку суші,
гасять північні вогнi.
Дивиться сумно на Всесвiт
старий, занедбаний плiт –
ось вона, правда вселенська
в морi розтерзаних лiт!
Створено 30.01 - 17.02. 1989 року, м. Тула (Архангельське)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 20 - 21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2014
На вокзалах й дорогах негожих
розгубив я усе, що нажив;
усмiхнися менi, перехожий,
хоч я того i не заслужив.
Що вiд Бога, те й людям в угоду, –
моя вбогiсть усiм до душi;
що ж, я теж закохався в негоду
у приобськiй чужині чужій.
Все життя моє – втрати i втрати,
що дасть Бог – все те чорт понесе;
і життя колись треба втрачати, –
вiд могили нiщо не спасе.
Усмiхнися менi, перехожий,
і моя розболить голова, –
хоч топчи – не топчи подорожник,
все буйнiшати буде трава!
Створено 29. 12. 1988, м. Тула - 1. 01. 1989 року, м. Москва
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481976
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.02.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tf4xko0Yr5g[/youtube]
Там, де доли, – там калина,
а де гори – рута,
чом же серце тополина
тополинить смута?
Тая воля, що без краю,
як і та розлука –
коли очі серце крають,
то лише розпука!
Задивлюся на калину,
а все бачу руту,
все до неї в мрії лину,
мрія сіє смуту.
Гори, гори в барвах цвіту,
рута пломеніє,
зігріває все на світі, –
а мене не гріє.
Там, де доли, – там калина,
а де гори – рута,
чом же серце тополина
тополинить смута?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2014
Крихта совісті,
горстка правди –
то немало, коли
цілий світ у трухлявості,
цілий світ –
як зачумлений пень:
все покраяно,
все пожмакано –
до Різдва залишився
День!
Створено 6. 01. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 31
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481713
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.02.2014
В саду нападало гнилиць –
і звідусіль злетілись оси,
їм байдуже, що ще колись
прийде на землю осінь,
Що буде холод і сльота,
в отруту солод переллється
і згине врода золота…
Над всім лиш вітер насміється.
Створено у 1994 (2.04), 1996 році
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 29
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481711
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.02.2014
Жито у долах ко-
лоситься,
колесом доля, ген,
котиться,
жито у полі ще
вижнеться,
колесо долі зу-
пиниться!
Колеса долі, жаль,
не підштовхнути,
часу розплати вже
не відвернути –
колесо долі
надто важке!
Створено у 2002 році, м. Львів
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 31
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481237
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.02.2014
У круглім квадраті – крапка,
в трикутному колі – хрест, –
і слово відгомоном кратним
повторює блискавки жест.
А буде ще грім стоголосий,
як спогад того, що гряде:
усе народилось зі Слова
і знищене Словом буде!
Створено 17 - 20. 01. 2004 року, м. Львів
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 40
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481232
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.02.2014
Берiз журба iржава,
осик затравлена нудьга;
до всього в мене жалiсть,
усiм болить моя душа.
В рядки слова складаю,
на кожнiм словi наголос;
над всiм, що є, ридає
побрите небо наголо.
Розвiсив ранок груди,
ось-ось i нiч ця промайне,
а я чекаю чуда –
прийде, чи знову обмине?..
Створено 24. 03. 1989 рік, м. Тула (Архангельське)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 28
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481118
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2014
Твань очей крізь грані зойків
губить синю далечінь,
замшавілі рани-зорі
кривлять неба сіру тлінь.
Незборима втома світу
і содомна суєта,
перевіяні злим вітром,
як гірчична гіркота.
Вікоплинний час корявить
вічна вічності ріка,
з-попід світу світом править
зчерствла нелюда рука.
Створено 9. 01. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 39
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481037
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2014
Золота бруд, блиск кайданів –
Господом Богом клену;
руки – скалiченi рани,
небо зубами я рву.
Вiрити ж бо не повiрю
в праведний грiшникiв суд,
тут, на землi, я волiю
змити iз золота бруд.
Блиском кайданiв iржавих,
правдою сущих iмен
i найскорботнiшим жалем
нацiй усiх i племен.
Створено 25,26. 02. 1989 року, м. Тула (Архангельське)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 28
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480955
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2014
Навіжених дум перехресний вогонь
зриває полуди вуаль
й карбує на скибах сивіючих скронь
столітнього плину печаль.
Розгнуздані коні – усе до пори:
не висіють круки зернин,
й не виведе матері вже на торги
заблудлий у темряві син.
Не буде горбатитись зоряний дзвін
над кривдами змерзлих земель –
зіллється прокислий з небес перегін
й до зір долетить журавель!
Створено 8. 01. 2003 рік (fin. 09-00), м. Львів
Опубліковано:
1. Гомін Підгір'я. Альманах, вип. І. Дрогобич: "Коло", 2003. - С. 73;
2. На зламі дня. Львів: "Тріада плюс", 2004. - 100 с. - С. 35.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2014
То дьогтем, то рубiном
плюється бiлий свiт –
над всiм сліпучо бiло
горить каштанiв цвiт.
Хтось цвяхи б’є у рани,
хтось плавить, як снiги,
із орденiв кайдани,
з кайданiв – ордени.
А я один в пустині,
один, як Зевс, стою,
до образу святинi
молитв усiх молю.
Щоб розверзлися далi
i слух дiйшов богiв:
не хочу я кайданiв,
не хочу орденiв!
Створено24. 02. 1989 рік, м. Тула (Архангельське)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 27
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480620
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2014
Усе минеться, все пройде,
i бiль iз серця зляже,
та хто й коли тобi розкаже,
що був учора листопад,
качки у вирiй вiдлiтали
i старих кленiв золотий наряд
злiтав у небо за вiтрами?
Хто казку осенi опише? …І як?!
Снiгур на гiлцi пiд вiкном,
немов листок осини,
i горобець кричить:
“Я жив! Я жив!”
Якої вражої личини
минулим хвалишся?
Зима сьогоднi. І на дорозi
холодний лiд i бiлий снiг.
…I перший слiд
на цвинтарнiм порозi.
Створено 19. 12. 1986 року, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480609
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2014
Пишу я останні вже строфи
крізь згущені сумерки ґрат,
а завтра мій шлях на Голгофту –
чекає на мене там кат.
Ніким не помічений досі –
ні Богом, ні чортом… Один
стою на смертельнім порозі –
я батько і батьків я син.
Не вилити скривджену душу,
сльозами не знищити ґрат! –
Пора у дорогу, я мушу,
на мене чекає вже кат!
Створено 14,15. 06. 1986 року, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480417
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2014
На плаху монету кидаю, –
кугиче там нині сова,
та завтра прийде кат, я знаю, –
i впаде з плечей голова –
моя голова!
Й добавиться ще одна свічка, –
потiштесь, кремлiвськi жиди!
Потiшся i ти, всьому свiдок, –
я кату плачу за труди –
прийдешнi труди!
Створено 18. 03. 1988 року, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480414
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2014
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=F-Wzh1U6iCM[/youtube]
Жито в горах синє, синє,
наче неба синьограй,
про Карпати пісня лине –
ти співай її, співай!
Де зійшлись верхи юрбою,
квіти квітнуть до зими –
ти вiзьми мене з собою,
в казку гір твоїх вiзьми!
Не топчи росинок сонних,
квіти з ночі не рахуй;
подаруй усмiшку-сонце,
своє серце подаруй!
Жито в горах синє, синє,
наче неба синьограй;
про кохання пісня лине –
ти співай її, співай!
Створено 26.07. 1985 року, м. Івано-Франківськ
Опубліковано:
1. Калинове вино. Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 50;
2. Антологія Бойківського краю. Дрогобич: «Коло», 2007. 724 с. – С. 424;
3. Золоті обереги (Антологія Бойківського краю). Дрогобич: «Посвіт», 2009. – 192 с. – С. 130.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2014
Нiч – троянда голуба –
пелюстками впала
на лiси й поля.
I заснули гори
в зорянiй красi,
намочили буки
ноги у росi.
Як горицвiт-квiтка,
палахко-ясний
плаває у небi
мiсяць золотий.
I смiється синьо
Синевир-волошка,
сiє страхи-чари
жимолость-ворожка.
Де в горах покоси,
молода берiзка
заквiтчала коси.
Задивився явiр
на чарiвну вроду –
голубi троянди
падають у воду.
Створено у липні 1985 року
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 30.
[i]Музика Василя Сторонського[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2014
В Карпати осінь завітала,
упала смутком на луги,
на буйні трави, на ліси,
на ген розкидані вершини.
Та є у смутку тім краса,
якою повниться душа,
немов ріка струмками.
Он доли – золота потік,
там верби гнуться над водою,
калина повниться жагою
й не налюбується красою
своїх зоріючих намист.
Там зграйки вільх,
кущі бруслини, крушина,
а де-не-де свічки-тополі,
що видивляють свої долі,
яка пропали, наче свист
тієї милої пташини…
А далі буки, як опришки,
що нарядилися до свят,
та все – у жовті свити.
А поміж ними тут, то там
багряні клени, в’язи і осики…
А вище, вище – ген, аж на горі –
смерек струнких веселий сад.
Лише берези білі в ряд –
свої подоли заголили,
немов он золотом бродили –
і вже ось їх хустини
на сонці ватрами горять.
А полонини! –
У копах яфен, кам’янок, малини –
то все Карпат священна благодать!
Створено у 1985 році, м. Івано-Франківськ
Опубліковано: 1. "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 33;
2. Антологія Бойківського краю. Дрогобич: «Коло», 2007. 724 с. – С. 427 – 428.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2014
Карпатська нiч – ряднина чорна
з рясною вишивкою зiр,
немов ворожка-чарiвниця,
причарувала, приворожила
стрункi вершини синiх гiр;
тумани долом розстелила
i в темну, ношену фату
смерiчки осяйнi принарядила.
Погасла ватра…
Сплять Близницi,
дрiмає сторожко Сивуля,
i марить снами Пiп Iван.
Лише Говерла – юна полонянка
в обiймах Петроса-вдiвця –
ридає рiками-сльозами…
Та ще Черемош на трембiтi
мелодiї чарiвнi виграє.
Не сплю i я:
мов сторож
химерних лiнiй i узорiв,
я слухаю Карпат
пiвнiчний тихий говір.
Створено (1982), 1. 06. 1985 року, м. Калуш, м. Івано-Франківськ
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 31.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2014
Я упав в сорок першім…
О мамо, пробач!
Донині
солом’яна стріха,
рушник
і святковий калач…
Нас двоє було, –
гвинтівка – одна…
Стоїть обеліск,
імена…
Була тоді осінь,
а ніби весна…
Він поруч лежить
в одній гімнастерці
донині. Він спить!
Я ж досі
ніяк не засну –
всі думи про тебе
єдину, одну!
Хто хату починить,
води принесе,
у будень,
на свято
у гості прийде?
Три дні і три ночі
не їв і не спав…
А тільки стріляв і стріляв.
Мене не шкодуй ти –
війна є війна…
Таких нас багато –
карбовані дрібно
усіх імена!
...На третій день танки.
Граната –
і танк запалав…
Пораненим в груди
в траві я лежав.
…На Свята Великі
тут – квіти, вінки,
все прибрано чинно,
співають пташки…
Тоді була осінь,
а наче весна…
Я кров’ю стікав,
а ворог поганий
мене все топтав і топтав!
…Всі славлять солдата,
напевне, й мене,
та вголос ніколи
не кажуть про це.
Дві в мене могили –
є друга в селі:
свічки там палають,
там любо мені!
Й ім’я там – не слово пусте!
От тільки, матусю,
хто дров тобі знову
в цей рік завезе,
порадує словом,
до хати ввійде?
Прости мені, мамо,
я, може, б і жив
і внуків веселих
тобі народив…
Не стерпів зневаги –
гранату зірвав,
помстився я ворогу –
сам же не встав…
Я чую промови
і гарні слова...
Тоді була осінь,
а наче весна…
Всі славлять Солдата,
Героя…
Можливо, й мене,
та тільки хто скаже,
хто скаже про це?
Створено: 1988 рік
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с.
С. 68 - 70
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479751
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.02.2014
Хто видумав пекло,
хто рай?
Команда одна є:
“Стріляй!” і “Стріляй!”
Де небо, а де земля?
Повсюди війна...
Війна... Війна!
Тут в спину стріляють,
лежачого б’ють,
і рідко зозулі
весною кують –
кому їм літа віщувати?!
Пощади немає,
її не чекай!
І знову команда:
“Стріляй!” і “Стріляй!”
Не встиг я нажитись,
кохав – не кохав…
Вуста найдорожчі
у снах цілував!
За мною до завтра
останні борги –
о Господи Боже,
на Небі прости!
Віддам їм сповна все,
сповна –
за молодість вбиту,
за вбиті літа!
Ні в чому не каюсь,
і в груди не б’юсь,
і смерті лихої
давно не боюсь!
Он танки –
суцільна броня!
А в мене є пляшка
єдина, одна!
А ще є
останній патрон…
Командує ротний:
“Вперед, батальйон!”
– Товаришу Сталін,
товаришу Сталін!
Навіщо мені ордени?
Де наші гармати? –
Скажи!
Сто грамів,
сто матів
броню не беруть!
…Загинув комбат,
вже й ротний упав,
парадом командує
нині Солдат!
– Горить ось…
Ти бачиш –
горить!
І другий,
і третій… –
Усіх тридцять п’ять.
…Колись цей Солдат
генералом буде,
якщо не застрелять
сьогодні
в НКВД.
На ребрах ворожих
гострю я багнет,
горланить хтось поруч:
“За Сталіна, братці, вперед!”
…Спасибі Москві за салют –
дійду до Берліна,
якщо не уб’ють!
…Щоліта жнива є,
повсюди жнива…
Війна!
Усіх не злічити,
хоч лічать щодня…
Один я –
на милю, на дві,
а може, на сто…
Я землю штовхаю
ногами назад,
а в груди осколки,
як сонячний град…
– Сестричко,
сестричко, врятуй!
А ні... на прощання
мене поцілуй…
Стоїть обеліск…
Імена…
І квіти
з краплинками соку…
А в пам’яті
тільки зима –
зима
сорок третього року!
Створено: 1988 рік
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с.
С. 71 - 73
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479747
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.02.2014
Достиглі черешні
несу я до хати,
дивуються люди –
черешням не час!
Дивуюсь і я:
звідки черешні
у змерзлих руках?
Створено 11. 03.2010 року, м. Львів
Опубліковано вперше
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2014
Там, за вікном,
ген за селом
Феї прекрасні –
ама-
зонки!
Кров голуба,
кров з молоком,–
тільки б напитись,
не надивитись!
Білий лелека
з чорним крилом.
Квіти рожеві,
білі, багряні
і голубі…
Будуть сміятись,
будуть всміхатись
очі твої
тільки мені!
Тільки мені!!!
Меч і сідло –
все те минулось,
все те пройшло!
Вільні – не вільні –
боже-
вільні!
Голосом дивним,
голосом диким
буду кричати –
тільки любити,
тільки кохати!
Рабство блаженне,
наче в раю –
я повторяю,
ти повторяєш,
тільки кохана,
тільки люблю!
Все перемелиться,
все переміниться –
фарби червоні,
фарби зелені.
Очі блакитні
тільки у тебе!
Все як на прощі,
все я візьму,
все я віддам –
тільки, кохана,
тільки кохай!
Вітер у полі,
меч у піхвах;
сині волошки
в стиглих житах…
Хто їх зірве?
Щастя блакить –
сонце як рана
в небі горить;
коси шовкові,
очі твої –
любо любити,
погляд ловлю…
Чуєш, кохана?
Чую коханням:
грають трембіти!
Ріки й потоки,
гори високі –
кров твоя й плоть!
Там, над землею,
нас не осудить
навіть сам Бог!
Феї прекрасні –
ама-
зонки!
Кров голуба,
кров з молоком!
Жити – не жити? –
Тільки кохати!
Тільки любити!!!
Створено: 1988 рік
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с.
С. 58 - 60
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479549
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.02.2014
Калиновим вогнем догоряє
пізня осінь ген-ген у гаю,
а гаївка так само співає,
що кохаю тебе, що люблю!
Усі квіти в саду віджевріли,
вітер листом мете у вікно,
а мене все ще гріє без міри
твоїх вуст калинове вино!
Не зів’яне ніколи та квітка,
що у небі зорею зорить,
і узимку калинова вітка
калиново на вітрі горить!
Створено 2002 рік
Опубліковано: 1. Калинове вино. Львів: "Плай", 2005. 96 с. - С. 79;
2. Поэтическая палитра (Сборник современной поэзии и малой прозы). Донецк: «Норд-Прес», 2009. – С. 298.
Енциклопедія сучасної творчості (Літературний альманах). –Хмельницький, Вид. Стасюк Л.С, 2016. 224 с. – С. 196.
[i]Музика Семена Карпи[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2014
Кохана –
так нiжно i просто…
Кохана –
велично i гордо!
Кохана –
за веснами весни проходять
i серце згоряє вогнем.
Кохана –
одне тiльки слово…
Кохана –
це вся моя мова!
Кохана –
це ти i всi квiти, що в квітні
квiтують в захмарних садах!
Кохана –
як музика моря...
Кохана –
i падають зорi!
Кохана –
це вiчнiсть, що ллється без міри,
i Всесвiт – без краю і меж!
Створено 1986 рік
Опубліковано: 1. Калинове вино. Львів: "Плай", 2005. 96 с. - С. 43;
2. Поэтическая палитра (Сборник современной поэзии и малой прозы). Донецк: «Норд-Прес», 2009. – С. 297 - 298.
3. Поезія натхненна жінкою (Збірка віршів). – Київ: «Дніпро», 2016. 240 с.– С. 7.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479308
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2014
Зима:
червоний снiг,
фiалки в лiсi голубi
i дикий смiх.
Хто б отаке
придумати ще змiг?
Хто запалив вогнями
пiд Новий Рiк осики,
i клени, i дуби?
Це жовтень з груднем
помiнялися мiсцями.
I не нахвалиться синами
сова, що заховалася в дуплi.
Чому ж невесело менi,
коли весь свiт перевернувся
вверх ногами?
Снуються люди, наче неживi:
усе їм мало, все невлад!
А я iду, вертаюся назад,
туди, де загубився листопад.
Там сосни граються з вiтрами,
там народився я на свiт
в душi з журливими пiснями.
Створено 19. 12. 1986 року, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479116
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.02.2014
Все на свiтi – все вiд Бога,
Жаль, що Бога в нас нема;
на розтоптаних дорогах
розчепiрилась зима.
Я один стою, як привид,
на свiти усi один,
наче тлінь людської кривди,
твiй, Вiтчизно, блудний син.
Промiняв краватку гiдну
я на бороду й суму,
без жалю, без слiз огидних
все вiддам я, все візьму.
Збережу собi на пам’ять
лиш очей коханих синь –
не єдиний, не останнiй,
твiй, Вiтчизно, блудний син.
Створено 6 - 8, 01. 1989 року, м. Калуш (Івано-Франківщина)- с. Бабинці (Тернопільщина)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2014
Незграбно вишкрябане слово,
у ньому цілий світ брехні –
ще не народжена основа,
та продана вже сатані.
Ридай і зойкай, білий світе:
Дніпро сивіє – ще не скрес,
і не сіяють багроцвітом
краї запалених небес.
Але вже вечора зірниця
дарує світ своїм синам,
і не відверне блискавиця
того, що спослано всім нам!
Створено 8. 01. 2003 рік (04-00 - 04-40), м. Львів
Опубліковано:
1. "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. І. Дрогобич: "Коло", 2003. - С. 72.
2. "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. С. 32 - 33
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478906
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.02.2014
Не спопелить душа отрути
на оковитих теренах думок;
дарма викрешують салюти
громи на честь міфічних перемог.
Та не даремно багровіє
і крижаніє синь стрімких небес,
бо в жерлах вже ладан жевріє –
ладан ще не розгублених чудес.
Згорить дотла нечиста слава
і не упаде терном на чоло,
таке солодке слово влада –
таке стожальне цьковане жало!
Закляк півсвіт в півбокім жесті,
та пересуд не спинить днів розвій, –
і на останнім перехресті
душа віднайде стримний упокій!
Створено 8,9. 01. 2003 року, м. Львів
Опубліковано:
1. "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. І. Дрогобич: "Коло", 2003. - С. 72.
2. "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 32
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2014
ГЛС-НСТ –
гласність!
Все говори,
тільки не в голос!
“Голий король”,
секс у кіно –
дуже цікаво!
Кава без цукру,
цукор без кави –
живе-мо!
Зранку у нас
мані-фестація,
ввечері –
ате-стація…
Нація – це вам не “наці”!
Ціни на мову ростуть:
ось наша правда,
ось в чому суть!
В слові варязькому
сита амбіція,
ніби забулися –
білогвардійцям
повна амністія.
Тільки ОУН,
тільки УПА –
все ще кленуть!
Що їхні біди –
в чому їх суть?!
Ось вона, гласність
без голосних.
Ком-сомол –
вічний резерв:
хто для КП,
хто для СС –
в кого де є
довша рука.
Тісно в квартирах,
сиро в підвалах –
до кому-їзму
ми повземо…
І, як на те, нас підганяє
вірний загін –
КДБ!
Березень, травень –
думка одна:
вимиті руки,
чорна душа!
Сталін не вмер,
Сталін живий!
ГЛС-НСТ –
без голосних…
Створено: 1989 рік
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. - 100 с.
С. 83 - 84
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478674
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.02.2014
Кров!..
Море крові…
Пісок…
Я і ти.
Якщо я не вистрелю першим,
то вистрелять в спину вони…
Де правда?
Де совість?
Де честь?!
Хтось губить товариша,
ворога б’є…
Хто ж ворог мені?
...Тут Сонце сміється,
і Місяць
і зорі,
і мрія –
ажень до небес!
Коран хтось читає,
на Біблії молиться хтось…
А звідкись лунає:
– Гранати до бою!
– Гей, танки, вперед!
…Ковток би води!
А всюди пісок…
Ще треба пройти,
хоча би на крок…
…Десь квіти цвітуть,
а тут –
тільки кров…
Що я загубив,
і що я знайшов?
І друга не шкода,
і ворога жаль.
Розтринькане небо
і Сонце у дріб:
карайте, картайте –
я думку зберіг!
Над Місяцем в небі
золочений хрест…
Де правда?
Де совість?
Де честь?!
А сонце у кронах…
І дині, шашлик…
Хтось вчора, я нині…
А очі
були в неї сині…
“Вогонь!” і “Вогонь!”
Болить голова!
Я хочу до школи…
Вечірня зоря,
здається, вмирає…
А може,
це знову весна?
Вернутись б до Львова,
говорять, там сніг…
І знову граната
уже біля ніг…
Ще мить, ще секунда…
Хто винен?
І знову – труна!
Один я.
І ти там – одна!
Там спокій,
а тут:
пісок,.. море крові,..
війна!..
Створено: 1988 рік
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. - 100 с.
С. 74 - 76
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478673
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.02.2014
“Мене клали на підлогу обличчям вниз і били джгутом по п’ятах,
по спині. Коли ж садили на крісло, тим же джгутом били по ногах.
В наступні дні, коли ці місця ніг були залиті великою кількістю внутрішніх крововиливів, по цих же червоно-синьо-жовтих крововиливах били знову і біль був такий, що здавалося, на хворі, зболені місця налили кип’ятку (я кричав і плакав від болю). Руками били по обличчю… Слідчий весь час погрожував: “Не будеш писати, будемо бити знову, залишимо цілими голову і праву руку, все інше перетворимо в шматки безформного і окровавленого тіла!”
З листа В. Мейєрхольда від 3.01.1940 року
Удар і удар,
і знову, і знову удар!
Хто б’є – тому легше,
того не болить!
Я ж кров’ю стікаю,
я плачу, ридаю,
вуста вже замовкли,
душа не мовчить:
Товаришу Сталін,
товаришу Сталін…
Були же князі і царі,
хазари, татари…
О, земле моя!
Так то ж іновірці, псарі,
я ж вірую в Бога,
до нього молюся!
Я каюсь
і знову грішу,
крізь сльози і муки
прошу!
Товаришу Сталін,
товаришу Сталін,
хто ти?!
Мій цар чи мій кат?..
І знову, і знову – удар!
…А постать вся сіра:
сорочка, лице
і очі –
по моді усе!
Лиш руки червоні –
в червоній крові!
…Було все простіше,
коли йшли бої:
там рани зціляли…
Тут рани – на ранах,
тут кров – на крові…
Й повсюди щурі…
Дивуєшся диву:
де люди,
там зразу й вони,
так, ніби із бруду,
з пітьми!
Ковток би води…
Ковток би води!
Аби захлебнутись,
померти…
Смерть поруч
вся сіра:
шинеля, сорочка, лице…
Товаришу Сталін,
товаришу Сталін!
Хто ти?
…Сніги замітають
і скіфські кургани,
і вбогі хрести…
Лиш зорі,
як голос моєї душі:
я жертва надмірної влади,
піщинка в тяжінні Землі;
я – совість,
я – мука народу!
Товаришу Сталін,
я – сором,
ганьба твоя,
смерть!
Ти сірий,
ти з бруду!
Не виживу я –
не виживеш ти!
Я зіркою стану,
ти – сірим щурем –
ненависним людям,
о ні, ми не вмрем!
Товаришу Ста...
Товаришу С… – с…
Товаришу еС… – еС!..
Створено: 1988 рік
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. - 100 с.
С. 65 - 67
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478435
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2014
Там, ген за ґратами –
сонце, життя…
Там, ген за ґратами –
мрія, весна!
На Соловках,
на Соловках –
тільки зима,
клята зима!
Краю мій древній
і споконвічний –
ґрати, в’язниці,
ситі царі…
Варвари нові – вандали
в масках червоних,
як упирі:
кров, наче воду,
ріками ллють,
кров, наче пиво,
відрами п’ють!
Храми зруйновані,
душі сплюндровані –
все те на нашій,
на рідній землі!
Степом, як вихор,
кінь білогривий,
кінь, наче птаха,
кінь чийсь летить.
Хто ти: Аттіла?
Хто ти: Батий?
Ось він, наш кормчий –
знову живий…
Кінь Суланже –
кінь то чужий!
Ген там, за ґратами,
люди, як тіні,
ледве жевріють
з мрією в тілі –
рабства отрута
ще не ізжита,
ще не забута!..
Віра – у вірі,
в правді – любов!
Хто ж ви:
кентаври?
неандертальці?
Слід на землі,
слід на снігу –
квіти зів’яли,
впали в траву.
Неандер-
тальці,
Неандер-
тальці! –
В сірих шинелях
ви ще живі…
Тут, на землі,
Бога забуто,
там, у землі,
чорта закуто –
кормчий за бога,
за сатану!
Нам тільки в пекло
вірна дорога,
звична дорога!
Гей, трубадури,
вам знову слово –
Константи-
нополь,
Константи-
нополь –
він не чекав вас
й знати не знав!
Рим тричі падав,
тричі вмирав –
нині дороги
до Риму ведуть!
Жовті троянди,
білі троянди
вже не цвітуть.
На Соловках,
на Соловках
тільки сніги
в душу метуть!
Хтось все придумав,
хтось записав,
нам залишається
те повторяти…
Жити – не жити, –
треба кохати,
треба любити!
Ось і настала
черга моя:
на ешафот,
на ешафот
йду як Христос –
я як Христос!
Нарід сміється:
що їм наш Бог? –
Кожен за шкуру
власну трясеться!
Хто із нас перший,
хто вже останній?
Тільки жевріє
в тілі душа…
Мрія – як пісня,
пісня одна:
на Соловках,
на Соловках
вічна зима,
клята зима!
Створено: 1988 рік
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. - 100 с.
С. 61 - 64
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478434
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2014
Ще лист не впав, а я сумую,
бо вже горить він, наче жар,
щодня я з долею жартую,
хоч знаю: доля – то не жарт.
[i]Недолі-долі сад, строкатий сад,
не дорікай, якщо не вдався жарт –
налите я ще не допив
і ще не все, не все налив!..[/i]
Стрижі відстригли синє небо, –
одне вороння на полях,
звіряю мої сальдо й кредо –
дебет чомусь у мінусах.
[i]Недолі-долі сад, строкатий сад,
не дорікай, якщо не вдався жарт –
я ще не все, не все відняв
і ще не все, не все додав!..[/i]
Осіння ніч тумани в’яже,
долає втому гул авто.
“Іду на Ви!” – укотре кажу, –
а “Ви” давно уже ніхто.
[i]Недолі-долі сад, строкатий сад,
не дорікай, якщо не вдався жарт –
я ще не все, не все сказав
і ще не все в житті зв’язав!..[/i]
Я землю зорями гаптую,
чужих овець жену з кошар,
щодня я з долею жартую,
хоч знаю: доля – то не жарт.
[i]Недолі-долі сад, строкатий сад,
не дорікай, якщо не вдався жарт –
налите я ще не допив
і ще не все, не все налив!..[/i]
Створено 12:21. 07. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. - 120 с. -
С. 98
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2014
Комунофілам,
що в Україні та за її межами,
моє послання:
Стріляли, вбивали –
свічки погасіть –
не вам “Алілуя” співати!
О мово моя, Україно!
Я буду вмирати, конати –
і навіть тоді
я буду кохати,
нехай на колінах,
весь в ранах, в крові!
Розтерзані зорі –
живі? неживі?
…Сміється Еней
через тисячі літ:
культура еліти, культура для мас…
Я ж відаю правду велику –
для всіх Котляревський,
Шевченко Тарас!
Лихі яничари,
татарська стріла
і ситі жовніри –
година лиха.
О мово моя, Україно!
Як дівчина в лузі
калина цвіла,
під осінь не в’яла,
хоч заміж не йшла.
…Налив Наливайко,
а випив Богдан –
хто знав, що отрута
в тій чарі була?
…Німецька повія –
було: ворожила! –
По Січі Великій
руїну лишила…
Ой зоране поле,
засіяне кров’ю –
засіяне кров’ю,
сльозами полите! –
Упали хоругви,
бунчук, булава –
лишилась голота
без батька, одна…
О мово моя, Україно!
Старий перебендя
по світу мандрує,
у полі, у лісі
він знову ночує,
щоб пісня лунала –
жандарми не чули:
“Учітесь, сини мої, діти!
Є правда на світі одна:
без мови немає Вітчизни
і доброї долі – нема!”
…Горіли, палали
багряні заграви,
від Тиси до Дону
стріляли, рубали –
то слава козацька
з могили піднялась,
у квіти, у перла
весною вквітчалась!
О мово моя, Україно!
У тюрмах сатрапи
гноїли тебе,
вбивали, терзали
і душу всесильну,
і тіло живе.
І ріднії діти –
байстрята погані! –
на тебе плювали,
на плаху тягли,
розпинали…
…Свічки погасіть –
не вам “Алілуя” співати!
Не цар, не татарин,
не кривдник святий
нашіптують тихі слова –
мій демон волає:
Жива Україна!
Жива!!!
Створено: 1988 рік
Опубліковано:
1. На зламі дня. Львів: "Тріада плюс", 2004. - 100 с. - С. 17 - 19;
2. Дорога незгасної святині (Антологія Бойківського краю. Книга четверта), Львів: «Сполом», 2014. – С. 227 – 230.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2014
А зорі – як очі
і очі – як зорі!
Над світом титана рука –
владики чи Бога?
Невже сатана?..
Танцюємо брейк всі,
танцюймо всі брейк!
Крізь музики повінь
іду я на сповідь
до Бога,
до Господа Бога
крізь темряву – йду!
Хто ти:
Володимир? Володар?
Святий чи святець?
Укотре хрестив ти Вкраїну,
що хрестять її дотепер?
Олег був найпершим…
А в пам’яті віща зима –
Аскольда могила донині
святая, свята!
Багато змінилось,
тепер все не так:
не стало тирана,
немає царя –
є музики повінь,
є брейк!
Танцюємо брейк всі,
танцюймо всі брейк!
Така наша доля:
над всім, хто живий, що живе,
є воля владики,
є кат!
Петро був “Великим!”
І був Петроград…
А кості
на вулиці кожній,
по всій неосяжній тайзі?
А ще ж бо
була Катерина
цариця – ха-ха!
Минулась доба –
коней нам не вчити скакати,
нам брейк танцювати,
наш брейк!
Танцюємо брейк всі,
танцюймо всі брейк!
А жив же колись
і старий Страатен,
і юним був Дрейк. –
Ах, Санта Маріє,
Святая Маріє!
Гуляли!
І як ще гуляли,
криваві бенкети,
жахливі бенкети
на суші, на морі
справляли!
…Не важко згубити,
та важко знайти –
не встиг я напитись
ні сліз, ні води,
а треба,
а треба
вже знову іти!
Нам брейк до вподоби,
їм крові хотілось
від кривди страшної,
від злоби до сліз!
Танцюємо брейк всі,
танцюймо всі брейк!
Крізь музики вир
пізнати я хочу
все вздовж,
впоперек
і ушир!
Чим більше я знаю,
тим довше живу –
такою є сутність моя!
Куди очі манять,
туди я іду!
До тебе, Тарасе,
тобі я несу
свій гнів, і свій спокій,
і пісні красу!
Що нині,
шо завтра?
Є музика – брейк!
Танцюємо брейк всі,
танцюймо всі брейк!
А брат –
танцював колись шейк…
Не треба сміятись –
усьому – свій час:
були ж бо хазари, татари…
Хто винен?
О земле моя! –
Уже не “Отчизна”,
уже не Орда.
Орда! Золота Орда!!!
Зійшлися до бою полки –
і впали під ноги
татарські клики…
Танцюємо брейк всі,
танцюймо всі брейк!
Шкодую їх диких,
шкодую…
А дід мій прадавній ,
чим він завинив? –
Він теж не досіяв
і не долюбив…
О злий Тамерлан, Тамерлан –
потомок монголів,
поганих татар!
І знову зі сходу
чекай на удар!
Хай славлять тирани тиранів,
хай славлять царята царів,
а я йду на сповідь
крізь музики повінь!
Танцюємо брейк всі,
танцюймо всі брейк!
А дід мій –
усе він пізнав –
не вмів він читати,
і тільки співав:
“Упав козак в полі,
трава похилилась…”
А я все чекав,
коли ж революція буде.
Без крові? – Тим краще!
Доволі трястися,
ламатися теж –
геть твіст і геть шейк!
Танцюємо брейк всі,
танцюймо всі брейк!
Палили, вбивали,
заплачмо тепер –
у вічнім вогні
не згорить, не зотліє
ні слава, ні правда
про тих, хто не вижив,
про тих, хто помер!
Ах, зорі! – Як очі,
і очі – як зорі!
Над світом
вже сонце зійшло! –
Один раз хрещена
моя Україна
і не перехрестить
її вже ніколи!
НІХТО!!!
Створено: 1988 рік
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. - 100 с.
С. 53 -57
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2014
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=nsNkZG83Sek[/youtube]
Впали бузковi тумани на плеса, –
знову вернулася осiнь до нас;
Ваша величносте, Осiнь-принцесо,
Вас запросити дозвольте на вальс.
Крила багрянi, рожевi та жовтi
через тумани несуть в снiгопад;
знаю я: вальс не закiнчиться в жовтнi,
вальс поведе в листопад, в зорепад.
Щедра, прекрасна, i нiжно-небесна,
й світла, як Місяць в верхах молодий,
в платтях барвистих, мов казка чудесна,
Осiнь танцює свiй вальс золотий.
Створено 2,3. 01. 1987 року, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. - С. 91.
[i]Музика Василя Гринчука (відео)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2014
Знову плаха, знову кривда,
біля плахи знову кат, –
світить з неба біла крихта:
крихта сонця із-за ґрат.
Наша честь на пласі нині –
вісник, в дзвони бий сильніш! –
В правди стяги жовто-сині,
слово гостре наче ніж!
Не чиновник поневолі,
не вельможний бюрократ –
на державному престолі
знову плаха, знову кат!
Створено 2. 04. 1988 року, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2014
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=0VdbfMlb1lA[/youtube]
Ого-го! Ага-га!..
До бабусі я іду,
пиріжечки їй несу,
в темнім лісі їжачок
хутко звився у клубок.
Ого-го! Ага-га! –
Це мобілочка моя,
мабуть, мама на зв’язку –
хоче знати, куди йду.
Ого-го! Ага-га! –
Це мобілочка моя!
До бабусі я іду,
пиріжечки їй несу,
в лісі квітів, хоч коси,
і пташині голоси.
Ого-го! Ага-га!
З вовком вже стрічалась я,
він нарвавсь на кулака,
дав по хащах драпака.
Ого-го! Ага-га!
З вовком вже стрічалась я!
До бабусі я прийшла,
у хатиноньку ввійшла,
в ліжку, бачу, вовк лежить,
весь у гіпсі, мабуть, спить.
Ого-го! Ага-га!
З вовком вже стрічалась я,
він нарвавсь на кулака,
дав по хащах драпака.
Ого-го! Ага-га!
З вовком вже стрічалась я!
Я й бабуся за столом,
п’ємо еко-молоко,
а розмова в нас така:
лікувати як вовка.
Ого-го! Ага-га! –
Це мобілочка моя,
мабуть, мама на зв’язку,
може раду дасть якусь.
Ого-го! Ага-га! –
Це мобілочка моя!
Ого-го! Ага-га!..
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VII. Дрогобич: "Посвіт", 2008. - С. 83 - 84.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2014
Колесо камінь
крише,
з кременю іскри
креше! –
Боже, сили нам дай
кременем стати,
щоб іскри скресати! –
Боже, сил нам додай!
Створено у серпні 1992 році, м. Львів
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 29
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2014
Якщо тебе поганять,
якщо до сліз болить,
ти кинь у мене камiнь,
вiн викреше блакить.
Вiн викреше грань мрії
з прожиллям золотим –
тебе вона зiгрiє
промiнням осяйним.
I віру дасть всесильну,
нехай лише на мить,
ти знову станеш сильним
і ніжним – як блакить.
Створено 24,25. 03. 1988 року, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2014
У тигровій шкурі я бути не був
і тигра як звати – не знаю,
усе, що колись відбулося, забув,
та все, що забув, – пам’ятаю!
Роздвоєне слово – не людям на сміх, –
для кривдника добра пожива. –
Кому ж зарахується Богом за гріх,
якщо кров скипає у жилах?
Не впаде позором на батьківський рід
розп’ятий на глум добрий геній –
від ката залишиться тільки послід,
від генія – мудрості гени!
Створено у 2004 році, м. Львів
Опубліковано:
1. На зламі дня. Львів: "Тріада плюс", 2004. - 100 с. - С. 40;
2. Антологія Бойківського краю. Дрогобич: «Коло», 2007. 724 с. – С. 437 – 438.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2014
Обличчям до вітру –
і вітер в обличчя:
така наша доля сумна –
пригублену чару нам вже не пролити,
а випити треба – до дна!
Й нехай її трунок
пече до знемоги:
Голгофта – не храм каяття,
увінчана смертю Пророка і Бога
Голгофта – вершина життя!
Не лаври судились
й не треба журавить:
зима все змете й замете –
по всьому й залишиться правди,
що слово – трухляве й пусте!
Створено (1986), 22.06. 1987 року, смт Брошнів (Івано-Франківщина).
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477245
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.02.2014
Любіть Україну
серцем -українським,
Любіть Україну
душею - українською,
Любіть Україну
розумом - українським,
Любіть Україну
мовою - українською!
09. 2007 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2014
Франкова стежина – дорога у вись,
Чумацького Шляху сягає! –
Долі своїй не корись! –
Доля всіх щемно благає.
Франкова криниця – бездонна глибінь,
поглянеш – побачиш Вселенну. –
Тіло без духу – то тлінь,
дух гартувать слід щоденно!
Франкове село – то велика рідня,
що йде по Франковій стежині,
зборює долю щодня,
дух свій гартує в горнилі.
Франкова стежина… – По ній я іду!
Франкова криниця… – Із неї я п’ю!
Франкове село… – Я в ньому живу!
Створено 14. 08. 2005 року
Опубліковано: 1. Гомін Підгір'я. Альманах, вип. 1V. Дрогобич: "Коло", 2006. - С. 19;
2. Поэтическая палитра (Сборник современной поэзии и малой прозы). Донецк: «Норд-Прес», 2009. – С. 295 – 296;
3. Світ осяяний світочем святині (Антологія Бойківського краю. Книга п’ята), Львів: «Сполом», 2016. – 344 с. – С. 323 – 324.
[i]Музика Марії Прокопець та Василя Сторонського[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2014
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=2nO4b3vJ80o[/youtube]
Ми загублені діти твої, Україно,
ми не встали з колін, хоч ти шанс нам давала не раз,
ти пробач нам, пробач, що були ми наївні,
що повірили свято в нікчемний словесний маразм.
Малодухі зреклись хто землі, а хто мови,
ті, що жадібні й наглі, привласнили наші скарби,
на безчинства ми їхні дивилися мовчки
і дурили себе, що ми вільні, що ми не раби.
Ти повір, Україно, ми розправимо крила,
доведемо, що нація ми, що ми гордий народ!
Ти повір, Ти повір, ми розправимо крила,
доведемо, що нація ми, що ми гордий народ!
Дай нам розуму, Боже, наснаги і сили,
дай прозріння, щоб ми розпізнали, хто справжній пророк,
Ти повір в нас – і ми ще розправимо крила,
доведемо, що нація ми, що ми гордий народ!
Ти повір, Україно, ми розправимо крила,
доведемо, що нація ми, що ми гордий народ!
Ти повір, Ти повір, ми розправимо крила,
доведемо, що нація ми, що ми гордий народ!
Створено 17.12 2006 р., 13.01.2007 р.
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. V. Дрогобич: "Посвіт", 2007. - С. 84 -85.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2014
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=-MT50qeyb38[/youtube]
Сивий, сивий туман над рікою,
як на скронях моїх сивина,
все життя я живу лиш тобою,
Батьківщино моя чарівна!
Йду я степом безмежно широким
чи долаю вершини Карпат,
погляд твій я ловлю синьоокий
і розкрилюю крила, мов птах!
Гріє душу мою ніжна мова,
ти наповнюєш серце життям,
я за тебе, єдина, з півслова
без вагань тіло й душу віддам!
Сивий, сивий туман над рікою,
світанкова сіяє зоря,
молодію я разом з тобою,
Україно – Вітчизно моя!
Створено 4.03. 2004, 10.07. 2005 роки, м. Львів
Опубліковано:
1. Гомін Підгір'я. Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. - С. 116;
2. Поэтическая палитра (Сборник современной поэзии и малой прозы). Донецк: «Норд-Прес», 2009. – С. 297;
3. Клавішами весен. Львів: "Ініціатива", 2011. 56 с. - С. 3.
4. Дорога незгасної святині (Антологія Бойківського краю. Книга четверта), Львів: «Сполом», 2014. – 312 с. – 312 с. – С. 231.
[i]Музика Михайла Хоми[/i]
Виконують: 1. гурт "Друзі" - солісти Василь Була і Михайло Хома (аудіо);
2. Михайло Терлецький (відео)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476745
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.02.2014
Мої ноги по хмарах ідуть,
голова кучерявиться в кленах,
ой куди ж бо, куди це ведуть
тії очі, що кольору лену?
Світ блакитний і грішний такий
пахне літом й чужими слідами,
був учора ще день золотий,
а сьогодні стікає сльозами.
Мої ноги – чи ж ноги мої? –
Руки-крила у невідь несуться,
розпинають сади солов’ї
й перекривлюють істини сутність.
Був же вчора і я не таким, –
ой ви, очі, ой очі кохані, –
заливає дощем золотим
рута серця скривавлені рани.
Створено 16. 02. 2003 року, м. Львів
Опубліковано:
1. Гомін Підгір'я. Альманах, вип. ІІ. Дрогобич: "Коло", 2004. – С. 57 – 58.
2. Калинове вино. Львів: "Плай", 2005. 96 с. - С. 83.
3. Енциклопедія сучасної творчості (Літературний альманах). – Хмельницький, Вид. Стасюк Л.С, 2016. 224 с. – С. 192 – 193.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iT5tCtd6og0[/youtube]
Веснує полудень в саду
і оксамитить білі квіти,
з тобою мову я веду,
з тією, що веслує вітер.
Звисає цвіт до твоїх щік,
обличчя пестить призабуте,
давно я втратив веснам лік –
життя не можу все ж збагнути.
Вже наче поруч я стою –
близьке чомусь таке далеке, –
як тільки подих затаю,
лелечать чую як лелеки.
Прошу тебе я: почекай! –
Мовчить мені в обличчя вітер...
Найважче вимовить “прощай”,
коли квітують яблунь квіти.
Дороги поперек й повздовж –
прямую я чомусь одною,
хоч гірко, все ж молю: продовж –
не накохавсь я ще весною.
Створено 12 - 26. 07. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: 1. Калинове вино. Львів: "Плай", 2005. 96 с. - С. 84.
2. Енциклопедія сучасної творчості (Літературний альманах). –Хмельницький, Вид. Стасюк Л.С, 2016. 224 с. – С. 193.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2014
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=swodw0qxqd8[/youtube]
Природа літніх гір така розкішна,
й така бентежна неба синява,
душа моя, мов в юності, знов квітне
й нашіптує нових пісень слова.
А звідусіль звучить така велична
органна музика зелен-борів,
і на побачення мене знов кличе
та дівчина, яку я не зустрів.
Де полонина сквітла, топчу трави,
зриваю квіти їй я на букет,
і душу солодять мою заграви,
й на їхнім тлі чийсь ніжний силует.
Це я про неї видумав легенду,
про ту, яку в житті ще не зустрів,
вплітаю мрію в музику богемну,
що вітер творить для зелен-борів.
Створено 28.08 – 1.09. 2005 року, м. Львів
Опубліковано:
1. Гомін Підгір'я. Альманах, вип. ІV. Дрогобич: "Коло", 2006. – С. 22;
2. Танцює дощ. Львів: "Ліга-Прес", 2008. 56 с. – С. 11 – 12;
3. Золоті обереги (Антологія Бойківського краю). Дрогобич: «Посвіт», 2009. – 192 с. – С. 131;
4. Енциклопедія сучасної творчості (Літературний альманах). – Хмельницький, Вид. Стасюк Л.С, 2016. 224 с. – С. 194 – 195.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
[i]Виконання Володимира Пителя[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fEFs-xIvcoY[/youtube]
К о х а ю –
коли ранок сiдлає коня…
К о х а ю –
коли день догоряє
i зорi засвiчує нiч…
К о х а ю –
коли лiто надворi,
коли падає снiг,
вiтри доганяю
i вслiд їм шепочу:
кохаю, кохаю, кохаю!
В мандрiвках далеких,
в степах i на морi,
в гарячих пiсках,
як клятву палку повторяю:
кохаю, кохаю, кохаю!
Де черпає золото осiнь,
де Мiсяць купається в зорях
i квiтне казкова трава-дивосил,
весь Всесвiт у свiдки скликаю:
кохаю, кохаю, кохаю!
Створено 4,5. 04. 1986 року, м. Львів
Опубліковано: "Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. 96 с. – С. 37.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2014
То випав сніг…
Як спогад про минуле,
чи, може... про майбутнє?
Ще осінь квітами буяє
і журавлі курличуть над селом,
а на траву, некошену отаву,
вже випав сніг…
Як спогад про минуле,
чи, може... про майбутнє?
Створено у вересні 1985 року, смт. Ворохта (Івано-Франківщина)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476198
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2014
Я вчора випив двi росинки
iз пелюсток жоржини –
болить сьогоднi голова...
I я один!
А де ж весна?!
Де бiлий, бiлий квiтопад,
i зорепад?
Невже зима?
Куди ж це журавлi летять?
– Назад... Назад...
В них двi країни й два крила...
А я? Що маю я?!
О, як болить же голова...
А з неба долинає клич:
– Назад... Назад...
О, журавлi,
як хочеться менi iз вами
туди, де пiсня ллється солов’я,
де трави, роси, де весна,
де воля згублена моя!
Створено 19. 12. 1986 рік, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476197
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2014