| Сторінки (6/591): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Де гори синьокі,
де Лімниця прудка,
я непосида змалку
на Дарів приблукав
[i]На Дарові, на Дарові
всі квіти розцвіли,
дівчата-бойківчанки
по ягоди ішли.[/i]
Росте сосна у горах
висока і струнка,
такою ж бойківчанка
поміж дівчат була.
[i]На Лімниці ладаном
запахли бур’яни,
женитися зібрались
з округи парубки.[/i]
Пора й мені до шлюбу.
...Ой лишенько, на гріх,
немає бойківчанки,
яку у горах стрів.
[i]На Дарові, на Дарові
всі квіти розцвіли,
дівчата-бойківчанки
по ягоди ішли.[/i]
Ге-гей!!!
Де, де ти, бойківчанко,
яку я в горах стрів?!
Створено 22,24. 07. 2005 року, м. Львів
[i]Музика Василя Сторонського[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2014
Пролісковим цвітом небеса над світом,
щебетом пташиним – піснею весна;
і не знаю звідки в неї барвострічки,
у очах веселки, квіти запашні.
[i]Приспів:[/i]
[i]Попелюшка весна
в моє серце увійшла,
і мов сон – милий сон –
цвітом вишні розцвіла
Попелюшка весна –
Попелюшка весна![/i]
Зорі у діброві – котики вербові,
доли неозорі – травами земля;
і чому, не знаю, я у снах літаю
і співаю пісню дівчині весні.
[i]Приспів.[/i]
З теплим сонцем зранку ми встаємо разом,
щоб до школи поруч із весною йти;
і чому, не знаю, я її всміхаюсь,
і привітним небом очі голубі.
[i]Приспів.[/i]
[i]Музика Василя Сторонського[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2014
Хто в Карпатах хоч раз був,
то не вгледіти не міг
синіх квітів – незабудок –
мимо них пройти за гріх.
[i]Приспів:[/i]
[i]Незабудки, незабудки –
про Карпати не забудь!
Сині квіти незабудки –
бойківчанку не забудь!
Незабудки, незабудки –
бойківчанку не забудь![/i]
І нехай хоч що говорять,
нема більшої краси,
ніж Карпати – сині гори,
трави в кетягах роси.
[i]Приспів.[/i]
І нехай хоч що говорять,
нема кращих між дівчат,
ніж ті бойківчанки горді,
що в них коси у стрічках.
[i]Приспів.[/i]
Створено 30. 08. 2005 року, м Львів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2014
Русява, білолиця,
а ще вона така,
як та вода солодка
з живого джерела.
[i]Приспів:[/i]
[i]І пити її пити,
любити і любити
мені її щоночі,
мені її щодня.[/i]
Весела, осяйна,
а ще вона така:
вона є бойківчанка -
найкраща їз дівчат.
[i]Приспів.[/i]
Висока і струнка,
а ще вона така:
вона - моя кохана,
а інше все слова!
[i]Приспів.[/i]
Створено 30.07, 8.08. 2005 року, м. Львів
[i]Музика Василя Сторонського[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2014
Звідки вітер, звідки віє,
та все з Верховини?
Ой, хто там мене чарує
щодня, щохвилини?!
[i]Приспів:[/i]
[i]Бойківчанко-верховинко,
дівчининко на весь світ,
бойківчаночко-зоринко,
це ж тобі сімнадцять літ.[/i]
Нащо душу, нащо краєш,
чиниш з неї плішки?
якщо ти мене кохаєш,
почекаєш трішки.
[i]Приспів.[/i]
Я служу у війську чесно,
не збирай ти зілля,
а чекай мене лиш чемно -
буде в нас весілля.
[i]Приспів.[/i]
Створено 7. 08. 2005 року (23:00 – 23:30), м. Львів
[i]Музика Василя Сторонського[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2014
Від краю і до краю,
від Дону і Дунаю
до Прип’яті і Бугу
і до чарівної Десни.
І де Карпати-гори,
і де бори, діброви,
лани, степи до моря,
квітує України цвіт.
[i]Діти України – зорі України,
білосніжні квіти, очі-небеса,
пісня українська, мова українська,
і душа вкраїнська, розум і краса.[/i]
Де домбри і бандури,
і скрипок співоструни,
цимбалів передзвони,
там пісня, танець для усіх.
Бо є така країна,
де пісня солов’їна
і де калина пишна
єднає душі і серця.
[i]Діти України – зорі України,
білосніжні квіти, очі-небеса,
пісня українська, мова українська,
і душа вкраїнська, розум і краса.[/i]
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2014
Я смакую плоди молодої ожини –
журавлиного літа солодку росу,
я вплітаю троянди у коси дружини,
зі щоки витираю щасливу сльозу.
[i]Приспів:[/i]
[i]Ожиновий рай біля річки кохання,
багряна зоря – незапам’ятна мить –
і тільки верба ніжно так шелестить,
і тільки верба ніжно так шелестить:
“Кохай,.. кохай,.. кохай...
Кохай,.. кохай,.. кохай...” –
Кохай... Вік живи – вік кохай![/i]
Тихо плине вода, щоб родила ожина,
достигала під сонцем, вела нас у рай!
І життя – як ріка, якщо люба дружина
неповторно щодня повторяє “Кохай…”
[i]Приспів.[/i]
Я живу, я люблю, і так хочу я жити! –
Переспівує пісню мою соловей:
діаманти землі – наші вірні дружини –
золоті матері наших милих дітей!
[i]Приспів.[/i]
Створено:30.06 -8.07. 2007 року
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Iy4LhvddhsQ[/youtube]
Гаснуть зірниці, світлішають вікна,
ніч відлітає в незримі краї,
вже павутиниться сон на повіках,
я доціловую очі твої.
[i]Приспів:[/i]
[i]Розгойдують небо досвітні вогні,
колише росинку листок уві сні,
тебе я колишу в обіймах своїх –
спи ж бо, кохана, хай сплять солов’ї![/i]
П’ємо останню сьогоднішню краплю –
краплю іскристу любові вина,
нині, кохана, була ти найкраща,
кращою, аніж в розмаї весна.
[i]Приспів.[/i]
В душах звучать наймиліші сонати,
серце до серця: биття в унісон,
Ангел любові втішається нами,
леготом тиші навіює сон.
[i]Приспів.[/i]
Створено 24. 02 -15. 03. 2011 року
Опубліковано: 1. Клавішами весен. Львів: "Ініціатива", 2011. 56 с. - С. 11 - 13;
2. Енциклопедія сучасної творчості (Літературний альманах). –Хмельницький, Вид. Стасюк Л.С, 2016. 224 с. – С. 192 – 196.
[i]Музика Євгена Заставного[i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2014
[i]За усним переказом (легендою) сюжет драми “Ромео і Джульєтта” Вільям Шекспір запозичив з реальних подій, що відбулися у Львові.[/i]
Дивлюсь очима лева золотого
на закосичений акаціями Львів,
на юнку, що величною ходою,
крокує в неповторний світ, любові світ.
Блукаю лабіринтом давніх вулиць
і гублюся в мереживі рясних думок,
а вечір павутинить тихі звуки
мелодій ніжних, слів, навіяних розмов.
[i]Приспів:[/i]
[i]Львівська Джульєтта,
Львівська Джульєтта –
пісня Ромео, мрія поета.
Юному серцю в ночі і дні
очі Джульєтти сяють ясні!
Очі Джульєтти, очі Джульєтти,
очі Джульєтти сяють ясні![/i]
Я зупиняюсь, де одвічна липа –
на перехресті вулиць і стрімких віків:
тут народилася любов велика,
яку Шекспір у драмі переоповів.
За філіжанкою міцної кави
помрію я про очі світлі, голубі,
мою Джульєтту, що поміж віками,
колись, як жаль, не розпізнав її в юрбі.
[i]Приспів.[/i]
Створено 23 .04. 2009 - 20. 03. 2010 роки, м. Львів
Опубліковано: 1. Клавішими весен. Львів: "Ініціатива", 2011. - 56 с. - С. 11 - 13;
2. Енциклопедія сучасної творчості (Літературний альманах). –Хмельницький, Вид. Стасюк Л.С, 2016. 224 с. – С. 195.
[i]Музика: Євгена Заставного[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EXJYg1J942c[/youtube]
Така солона ніч оця,
либонь, що пивом лиш запити;
у такт сльоті сльоза з очей –
мені вже нікого любити.
[i]Старий мій друже львівський бар,
бармен веселий, невгамовний,
і пиво світле, мов янтар,
мій задушевний співрозмовник.
Гей, пива й музику, бармен,
сльота-біда таки минеться;
жива легенда – айн момент! –
і доля нам уже сміється![/i]
В розшивку мури кам’яні –
у них бере початок Лета,
і в плині пізньої пори
впаде тягар з душі поета.
[i]Старий мій друже львівський бар,
єдиний ти мене рятуєш,
і пиво світле, мов янтар,
воно чогось в житті вартує.
Гей, пива й музику, бармен,
сльота-біда таки минеться;
жива легенда – айн момент! –
і доля нам уже сміється![/i]
Створено 16 - 20. 10. 2006 року, м. Львів
Опубліковано: "Танцює дощ". Львів: "Ліга-Прес", 2008. 120 с. – С. 17 – 18.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
[i]Виконання Володимира Пителя[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496308
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2014
Мальована криниця
там, де зелений яр,
дівчинка білолиця
очима, мов янтар,
[i] на мене задивляється,
мені вона всміхається –
дівчинка білолиця
з очима, мов янтар.[/i]
Пташина щебітлива
щебече на весь яр –
дівчинка говірлива
вустами, мов нектар,
[i]словами розважається,
до мене залицяється –
дівчинка говірлива,
з вустами, мов нектар.[/i]
А я стою, як вкопаний,
від серця не втаю,
що я давно закоханий
в дівчиноньку оцю!
[i]В дівчинку білолицю
з очима, мов янтар,
в дівчинку говірливу
з вустами, мов нектар![/i]
Створено 9. 08. 2005 року, м. Львів
[i]Музика Віри Євтушек[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2014
Малює ніч чудні химери,
трамваї вмовкли – місто спить,
а я блукаю в тихім сквері,
де зелен-листя шелестить.
[i]Приспів:[/i]
[i]О, леле, Львове, левенятко,
тебе так палко я люблю,
за тебе, соколе-малятко,
щоденно Бога я молю![/i]
Про тебе я так мало знаю,
та твердо впевнений: один,
ким я живу, кого кохаю,
ти батько мій і ти мій син.
[i]Приспів.[/i]
Стозоре небо видивляю,
у нім вишукую причин:
чому люблю, чому кохаю,
чом в моїм серці ти один?
[i]Приспів.[/i]
Притихли зорі, вмовкли віти,
із неба впали горстки мрій,
і підказали мені квіти:
люблю тому, що ти є мій!
[i]Приспів.[/i]
Створено 3. 10. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: 1. "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. 120 с. – С. 7;
2. "Достиглі яблука". Львів: "Плай", 2007. 56 с. – С. 29 – 30.
[i]Музика Семена Карпи[/i]
[i]Виконання Софії Лісовської[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2014
Загоїлась щойно рана,
та вже інша ой болить! –
Так багато бойківчанок,
і до всіх мене кортить!
[i]Приспів:[/i]
[i]Ой Карпати, гей, Карпати,
нам не сумувати!
Ой дівчата, гей, дівчата,
будемо гуляти!
Гей, Карпати, гей, дівчата,
будемо гуляти!!![/i]
Вечір, танці на загаті –
танцювати то не гріх! –
Бойківчанок так багато:
я кохаю їх усіх!
[i]Приспів.[/i]
Кажуть мама, кажуть тато,
щоб женивсь... – Ой буде сміх! –
Бойківчанок так багато,
як женюся, то на всіх!
[i]Приспів[/i]
Створено 10 – 12. 08. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. – С. 123 - 124.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2014
У Карпатах, в Прикарпатті
бойківчаночки кирпаті – ледь…
І усі вони красуні
і до усмішки ласуні –
усміхаються мені!
[i]Приспів:[/i]
[i]Чи то літо, чи зима,
ой розумні, ох, дівчата,
вам усмішка задарма,
а мені зарплата![/i]
Лімна, Лімниця, Молода –
брови хмурить Осмолода – ледь…
Осмолода – мама доньок,
воркотливих голубоньок,
що всміхаються мені!
[i]Приспів.[/i]
Де Карпати, Прикарпаття,
кожна мама хоче зятя – ледь…
А дівчата тим нуртують –
веселяться, кокетують,
усміхаються мені!
[i]Приспів.[/i]
Створено 1 – 3. 08. 2005 року, м. Львів
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2014
Біля лісу біла хата,
на подвір’ї рута-м’ята,
[i]там живе дівчинка –
золота перлинка.[/i]
Та дівчинка, що перлинка,
красна співом, як пташинка,
[i]піснею стрічає,
нею проводжає.[/i]
І най світ за очі зляже,
вона піснею розкаже
[i]про Карпати-гори,
про вечірні зорі.[/i]
Про свою сестру смерічку,
і блакитну в косах стрічку,
[i]та й про карі очі,
мрії-сни дівочі.[/i]
Ніжний голос серця лине
понад гори і долини,
[i]і хто його чує,
того він чарує.[/i]
Створено 28, 29. 08. 2005 року, м. Львів
[i]Музика Віри Євтушек[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2014
https://www.youtube.com/watch?v=I5CvBw2NpcA
Де сонце іскриться, де думка не в’яне,
де ми танцювали, співали не раз,
сьогодні ж, львів’яни, ах, любі львів’яни,
станцюймо всі разом святковий цей вальс!
[i]Приспів:[/i]
[i]Вальс! Вальс!! Вальс!!!
Нашого міста вальс!
Юного Львова, древнього Львова
Львова святковий вальс!
Вальс! Вальс!! Вальс!!!
Львова святковий вальс![/i]
Не раз ми співали єдино у хорі
і слава лунала по світу про нас,
нехай порадіють за нас знову зорі,
танцюймо всі разом святковий цей вальс!
[i]Приспів:[/i]
Із княжого звору нагостреним зором
пантрує за нами історії час,
щоб листом багряним не ятрив нас сором,
танцюймо всі разом святковий цей вальс!
[i]Приспів.[/i]
Щоб наші серця пломеніли завзяттям,
щоб буйної ватри вогонь не погас,
злітаймо до неба, як іскри багаття –
танцюймо всі разом святковий цей вальс!
[i]Приспів.[/i]
І буде весна, і цвістимуть каштани,
і радість і щастя наповнять всіх нас! –
Шануймось, братаймось, львів’яни! Львів’яни,
танцюймо всі разом святковий цей вальс!
[i]Приспів.[/i]
Створено 4. 10. 2002 року, м. Львів
Опубліковано:
1. "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. - 120 с. С. 4;
2. Сергій Петросян, "Пісні про Львів". Львів: "Ліга-Прес", 2005. - С. 6 - 8.
[i]Музика Віри Євтушек (ноти), Сергія Петросяна (аудіо);[/i]
[i]Виконання Соломії Григор'євої.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2014
В чужих краях, в чужих садах
квітують маки дивовижні,
але щодня в чужих містах
у сни приходять тільки вишні.
[i]Приспів:[/i]
[i]У Бостоні маки! До них рукою…
Чомусь не тягнеться рука!
Вкраїнська мати полин-сльозою
“Вернися, донечко!”– гука-
є… – вкраїнська мати. [/i]
Із вуст чужих – чужі слова,
ті, що вже скрізь ввійшли у моду,
але коли болить душа –
приходить мати на розмову.
[i]Приспів.[/i]
В чужих очах – чужа любов,
вона теж серце обпікає…
Якщо життя штовхне за борт,
то мати, знай, тебе чекає!
[i]Приспів.[/i]
Створено 25 - 28. 10. 2008 року
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. - С. 116.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
[i]Аудіо: виконання Стефанії Романюк (Калгарі, Канада)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2014
Куди очі, куди гляну,
скрізь квітує льон,
і не видно краю лану –
ява це чи сон?
Куди очі – всюди чари –
серцю бракне слів –
синьооку бойківчанку
я в Карпатах стрів.
[i]Знаю чари, то все чари –
чарівниць в Карпатах тьма –
синьоока бойківчанка
з-поміж них лишень одна.[/i]
У твоїх очах цвіт льону,
приглядітись дай,
не боюсь я їх полону,
бо кохаю, знай!
Куди гляну – тільки очі,
тії очі-льон,
бойківчанка синьоока
мій щоденний сон.
[i]Знаю чари, то все чари –
чарівниць в Карпатах тьма –
синьоока бойківчанка
з-поміж них лишень одна.[/i]
Створено 31. 08. 2005 року (13:00 - 19:05), м. Львів;
(ред. 15. 09. 2011 року)
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. – С. 123.
[i]Музика Василя Сторонського[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2014
Збирала ягоди,
солодкі яфени,
дівчинка-ягідка,
солодка яфенка.
[i]– Дівчинко-ягідко,
солодка яфенко,
скажи мені, скажи,
чия ти, розкажи![/i]
[b]– Я роду древнього,
родини славної,
я бойківчаночка –
горянка-панночка![/b]
Квітчалась зорями,
весною квітами,
дівчинка-зіронька,
весняна квітонька.
[i]– Дівчинко-зіронько,
весняна квітонько,
скажи мені, скажи,
чия ти, розкажи![/i]
[b]– Я роду древнього,
родини славної,
я бойківчаночка –
горянка-панночка![/b]
[i]– Дівчинко-ягідко,
солодка яфенко,
дівчинко-зіронько,
весняна квітонько,
із роду древнього,
родини славної,
ой бойківчаночко,
горянко-панночко,
тебе кохаю я,
тебе благаю я:
моєю панною,
моєю будь!!![/i]
Створено 9. 08. 2005 року, м. Львів
[i]Музика Василя Сторонського[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2014
Як піду я, та як вийду, ген на тую полонину,
то побачу рідні села, мою милу Верховину!
Можу я підняти гори, щоб були вони ще вищі,
можу літо повернути, бойківчанка аби вийшла!
[i]Приспів:[/i]
[i]І чи то я так радію, а чи молодію,
що трембіта на всі гори сама грає,
грає, грає - не вгаває, не вгаває - грає,
може й бойківчанка десь мене чекає?![/i]
Куди гляну все смереки, та все зелен-зеленіші,
всі Карпати ой веселі, Верховина веселіша!
Я віддам за неї душу, рук не пошкодую,
аби квітла Верховина - нею я не погордую!
[i]Приспів.[/i]
Створено 7. 08. 2005 року (22:00 – 23:00)
[i]Музика Василя Сторонського[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495260
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2014
Що то за краля в зелених коралях,
що то за краля стоїть під вербою,
ген над рікою, говорить з водою?
[i]Дівчина білолиця,
дівчина-чарівниця,
бойківчанка із Карпат![/i]
Спрага замучила, мов на заручини,
йду я до річки, води щоб напитись
та й на ту кралю щоб надивитись:
[i]Дівчину білолицю,
дівчину-чарівницю,
бойківчанку із Карпат![/i]
Трави в покосах – в дівчини коси,
губи, як рута, мов терен, зіниці. –
Такі у Карпатах усі чарівниці.
[i]Дівчино білолиця,
дівчино-чарівнице,
причаруй-чаруй мене![/i]
[i]Дівчина білолиця,
дівчина-чарівниця,
бойківчанка із Карпат![/i]
[i]Дівчино білолиця,
дівчино-чарівнице,
причаруй-чаруй мене![/i]
[b]Причаруй-чаруй мене!!![/b]
Створено (14,15. 07) 7.08. 2005 року (23:00 – 23:30), м. Львів
[i]Музика Василя Сторонського[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2014
Онде зорі, онде звори,
ріки чистої води –
це мої Карпати-гори,
кращих в світі не знайти!
[i]Приспів:[/i]
[i]Грай, скрипалю,
цимбалісте, грай,
а ти, мила бойківчанко,
пісню нам співай!
А ти, мила бойківчанко,
ти мене кохай![/i]
Звідусіль струмки, потоки –
рай небесний, рай земний!
Струнний голос на всі боки,
луки в квітах до зими.
[i]Приспів.[/i]
Де вершини, полонини,
та й зі всіх, усіх Карпат
пісня в небо птахом лине –
не вертається назад.
[i]Приспів.[/i]
Створено 3.09.2005 року (00:30 - 17:00), м. Львів
Опубліковано: Золоті обереги (Антологія Бойківського краю. Книга друга). Дрогобич: «Посвіт», 2009. – 192 с. – С. 129.
[i]Музика Василя Сторонського[i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2014
Де гори, вершини найвищі,
літає там беркут-орел,
щоб небо розбурхане ближче,
чутніший Вселенни шум, рев.
Де скелі, і щонайстрімкіші! –
орлиця ростить там орлят,
у вирі стихій найгрізніших
гартує їх, наче булат.
Глибинним інстинктом він месник,
багром його очі горять,
коли заберкутче – все мертвне,
у лігвах вовчиці тремтять.
Комусь таки не поталанить –
у кігті потрапить орла,
що з висі впаде, наче камінь,
нап’ється він крові – і знов в небеса.
Створено 17. 08. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. ІV. Дрогобич: "Коло", 2006. – С. 21.
[i]Музика Василя Сторонського[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495018
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2014
Посестро Карпат, – ой шуми, ялице!
Та під вітром буйним ти не гнися,
зеленіє хай же твоя сиза глиця,
тільки вітру злому – не корися!
Не все золото, що блищить на сонці,
та все золото, що любе серцю,
і без нього навіть світла думка сохне,
все тьмяніє, душа в тілі терпне.
А моєму серцю ти, ялице, люба,
бо в тобі є радість й смута горда –
ой шуми, ялице, на потіху людям,
та й допоки сонце світить в горах!
Створено 27,28. 08. 2005 року. (St. ~19:00, fin. 05:40), м. Львів
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. ІV. Дрогобич: "Коло", 2006. – С. 21.
[i]Музика Василя Сторонського[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2014
На Бескидських полонинах
ранок світлий – Божий дар!
З полонини дідусь штивний
видивляє синю даль.
– Там он шанці – ще австрійські,
на Маківці сплять стрільці…
Плине Стрий у горах стрімко,
як сльоза, вода в ріці.
Вже старий дідусь, та зором,
як і пам’яттю, ого! –
погляд строгий веде звором –
чуб сивішає його.
– Там в криївці в сорок восьмім
у бою загинув брат,
батька вивезли за Ворсклу –
кості досі там лежать…
А де мокра пуща дика –
скільки люду там жило! –
та прийшли енкаведисти
і спалили все село.
Посумнів дідусь, поволі
біля серця груди тре,
звісно, все у Божій волі –
чого доброго – помре.
Та підвів він очі вгору,
в небі видивив орла,
тут же встав і мовив гордо:
– Птаха наша вбереглась!
В кожній птиці дух людини,
у орла - опришка дух,
отже, нарід наш не згине –
повернулось все навкруг!
Створено 21. 08. 2005 року
Опубліковано: Золоті обереги (Антологія Бойківського краю). Дрогобич: «Посвіт», 2009. 192 с. – С. 128.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2014
[i]Три скелі тризубом до неба,
а неба купол, наче мідь,
щоб суть життя пізнати – треба
ввібрати в себе скель цих міць![/i]
З часів, мабуть, палеоліту
в підніжжі їхнім – дивний ґрот,
у ньому прах неандерліта
і жертв його безвинна кров.
Тут волхв старий палив багаття,
у скелях цих його душа,
що в сомнодимному сум’ятті
ще й досі творить чудеса.
[i]Три скелі тризубом до неба,
а неба купол, наче мідь,
щоб суть життя пізнати – треба
ввібрати в себе скель цих міць![/i]
Ще свіжі скрізь сліди опришків,
скарбниці їхні без засув,
в них дух, що має древній вишкіл, –
живий! – Він навіть не заснув.
Тут запах мирти і ладану,
хорали дивні, голоси…
Ідуть і йдуть ченці з Йордану
на клич Новітньої Руси.
[i]Три скелі тризубом єдиним
в єдине небо – сущий рай –
жертовним полум’ям родинним
вони освячують наш край![/i]
Створено 14,15. 08. 2005 року, м. Львів
Опубліковано:
1. Гомін Підгір'я. Альманах, вип. ІV. Дрогобич: "Коло", 2006. – С. 19;
2. Золоті обереги (Антологія Бойківського краю). Дрогобич: «Посвіт», 2009. 192 с. – С. 127 – 128;
3. Світ осяяний світочем святині (Антологія Бойківського краю. Книга п’ята), Львів: «Сполом», 2016. 344 с. – С. 325 – 326.
[i]Музика Василя Сторонського[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2014
Ген, де Верховина,
писана криниця,
срібна в ній вода;
поведу я сина
до дзвін-джерела.
Ідучи крізь пущу,
хай порине в тишу,
що стоїть вдовкіль,
і відчує сущий
прадідівський біль.
Поведу я сина
через полонину,
трави де цвітуть,
хай пізнає сиву
прадідівську суть.
Приведу я сина
на високу гору –
у захмарну вись,
щоб під небом синім
з правдою зріднивсь.
Щоб з криниці в скелі
він води напився,
що з земних порід
й увібрав ту силу,
що наш живить рід.
СЛАВНИХ БОЙКІВ РІД!
Створено 10. 08. 2006 року, м. Львів
Опубліковано:
1. Гомін Підгір'я. Альманах, вип. ІV. Дрогобич: "Коло", 2006. – С. 23;
2. Світ осяяний світочем святині (Антологія Бойківського краю. Книга п’ята), Львів: «Сполом», 2016. 344 с. – С. 324 – 325.
[i]Музика Василя Сторонського[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2014
Біль – затаєний в тобі
чорною смолою,
біль – затаєний в мені
раною живою.
[i]Приспів:[/i]
[i]Тож прости мені, мій брате,
я усе тобі прощаю,
полюби лиш Україну
так, як я її кохаю![/i]
Ти стріляв і я стріляв –
кулі не на вітер,
в сибіри мене ти гнав,
я втікав ізвідти.
[i]Приспів.[/i]
Не змивають кров дощі,
з тим нам треба жити,
але світло у душі
мусим засвітити!
[i]Приспів.[/i]
Створено 20. 07. 2005 року
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. ІV. Дрогобич: "Коло", 2006. - С. 23.
[b][i]Музика Євгена Заставного[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494404
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 23.04.2014
Коли ще квітував бузок,
в зозулі діти літ просили,
злий ворог тис вже на курок,
щоб України вбити сина.
Здригнулись небо і земля,
коли упав відважний сокіл,
весна у невідь відійшла
на довгих сірих сорок років.
[i]На довгих сорок років.[/i]
Стер дату кат з календаря,
щоб не було й тієї днини –
стріляв же він в проводиря,
а знав, що в серце України.
Загинув батько – син живе,
відцвів бузок – цвіте калина,
до неба лине журавель,
бо вже воскресла Україна!
[i][b]Воскресла Україна![/b][/i]
Створено 16. 07. 2005 року
Опубліковано: 1. Гомін Підгір'я. Альманах, вип. ІV. Дрогобич: "Коло", 2006. - С. 21;
2. Поэтическая палитра (Сборник современной поэзии и малой прозы). Донецк: «Норд-Прес», 2009. – С. 296;
3. Клавішами весен. Львів: "Ініціатива", 2011. 56 с. - С. 4.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494398
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 23.04.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MOOt_KzBB_A[/youtube]
Золотавий світанок,
дзвін на вежі притих,
припадаю вустами
до святая святих.
Під склепінням небесним
на коліна стаю,
упокореним серцем
Богу я віддаюсь.
[i]Незбагненна сутність – Слово в трьох Словах:
невичерпна Мудрість і Любов жива
всеосяжним Духом Всесвіт огортає –
Пресвятая Трійця, Пресвятая, Святая![/i]
Теплим барвом калини
рівний пломінь свічі,
в щиросердній молитві
світлий голос душі.
Розпорошую думу
в білопінних світах,
причащаюся Духом
Бога Сина й Отця!
[i]Незбагненна сутність – Слово в трьох Словах:
невичерпна Мудрість і Любов жива
всеосяжним Духом Всесвіт огортає –
Пресвятая Трійця, Пресвятая, Святая![/i]
Створено 11.02 - 3.03. 2008 року, м. Львів
Опубліковано: Т. Василько, Є. Заставний. "Танцює дощ" - Львів: "Ліга-Прес", 2008. 56 с. - С. 49 - 50.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2014
[youtube]http://youtu.be/-2TzA1i-3K0[/youtube]
Мандрую у звуках, словах,
осколки мелодій збираю,
де неба дзвінка синява,
де зорі в світанні згорають.
Нетлінні там душі митців,
що вмерли за правду народу,
неспівані їхні пісні,
і їх нерозвіяний роздум.
[i]Аура Землі – сині небеса,
там живуть пісні, там душі краса,
срібною струною до людських сердець,
думкою живою, спрагою чудес.[/i]
Оздобою в синіх світах
зоріє душа невідома,
і лине, мов з ірію птах,
незврочена пісня додому.
Лягають у строфи слова,
придумані в небі поетом,
довершує мови дива
мелодія світлого ретро.
[i]Аура Землі – сині небеса,
там живуть пісні, там душі краса,
срібною струною до людських сердець,
думкою живою, спрагою чудес.[/i]
Створено 27 - 30. 09. 2008, м. Львів
Опубліковано:
1. Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. - С. 117 - 118;
2. Т. Василько, Є. Заставний. "Клавішами весен" - Львів: "Ініціатива", 2011. 56 с. - С. 26 - 27
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494271
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2014
[youtube]http://youtu.be/qh_dL0Um4Y0[/youtube]
Тополі шепіт, гул авто,
іду, біжу – спішу я жити,
з календаря щодня листок –
і літ зозулі не злічити.
Любуюсь квітами в саду,
плодів до осені чекаю,
вже сам по осені іду
і до її сльоти звикаю.
[i]День – прожитий день благословенний Богом –
відчиняє ставні в зримі чудеса,
день за днем – життя, прожите у любові,
торжествує зорями у небесах![/i]
Впадає Сонце в забуття
багряним променем у кронах,
нестримна течія життя –
відгомін днів і літ на скронях.
Яскраві барви й півтони –
дарунки щедрої природи,
вже поруч доньки і сини
торують в світ свої дороги.
[i]День – прожитий день благословенний Богом –
відчиняє ставні в зримі чудеса,
день за днем – життя, прожите у любові,
торжествує зорями у небесах![/i]
Створено 22 - 27. 01. 2008, м. Львів
Опубліковано:
1. Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VII. Дрогобич: "Посвіт", 2008. - С. 78.
2. Т. Василько, Є. Заставний. "Клавішами весен" - Львів: "Ініціатива", 2011. 56 с. - С. 28 - 29.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5wiL8eKIiuU[/youtube]
Перший крок за поріг –
сто стежин, сто доріг,
щоб не йти навмання,
вибираю щодня.
Доганяю думки,
проганяю роки,
на щоденний мій стрім
лине Всесвітом дзвін.
[i]Київська Оранта – Матір Бога-Сина,
помолись за мене, за мою родину,
де Дніпро, де кручі, з пагорбів святих
щедрим сяйвом серця шлях нам освіти![/i]
Наче лист під дощем,
на душі тихий щем,
оглядаюсь назад,
там невдач довгий ряд.
Із хрещатих доріг
повертаюся в дім,
до світанку щодня
добираю слова.
[i]Київська Оранта – Матір Бога-Сина,
помолись за мене, за мою родину,
де Дніпро, де кручі, з пагорбів святих
щедрим сяйвом серця шлях нам освіти![/i]
Створено 12 - 17. 02. 2008 року, м. Львів
Опубліковано: Т. Василько, Є. Заставний. "Танцює дощ" - Львів: "Ліга-Прес", 2008. 56 с. - С. 47 - 48.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2014
Там, де тиха річка плине,
де озера, де стави,
в чистім небі птаха лине,
нахилюсь я до трави.
Нахилюся я до квітки,
до билинки біля ніг,
розпитаю в них про вічність
й про земний буденний гріх.
[i]Приспів:[/i]
[i]– Гріх згубити деревину,
дику птаху, звірину
і зірвати диво-квітку,
що приносить нам весну.
Забруднити гріх криницю,
небо, хмарку дощову,
розтоптати безневинну
комашину лісову.[/i]
– Вічність – то буденна справа:
ліс ростити і дітей,
зустрічати світлі ранки,
жить для Бога і людей.
Ми так прагнемо всі дому,
в домі світла і тепла,
забуваємо ж при цьому,
що наш дім – уся Земля.
[i]Приспів.[/i]
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. - С. 116.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2014
Ще зозуля не кувала,
черевичків не шукала,
добра звістка – новина,
білим світом, мов луна.
[i]Приспів:[/i]
[i]Христос Воскрес! Христос Воскрес!
У сквітлій радості земля,
і щастям повняться серця,
на крилах пісня до небес:
Христос Воскрес! Христос Воскрес![/i]
Ще гнізда не вила птаха,
не стекли з гір води талі,
срібних дзвонів передзвін
людям звістку оповів.
[i]Приспів.[/i]
Ще не вкрили трави роси,
не гриміли перші грози,
як довідались усі,
що життя їх у Христі.
[i]Приспів[/i].
Створено 30.04. 2010 року.
Опубліковано: Т. Василько, Є. Заставний. "Клавішами весен" - Львів: "Ініціатива", 2011. 56 с. - С. 38 - 39
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493692
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2014
Цвіте черешня, голуби воркують,
і очі сині – сині від небес –
Любов у світі нині торжествує:
Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!
[i]Приспів:[/i]
[i]Любові світ завжди такий прекрасний,
немов в обіймах матері дитя,
забудь образи – і душа воскресне
для світлих втіх, любові, для життя![/i]
Рожеві квіти, сонце на долоні –
грайливої природи щедрий сплеск –
і линуть з неба звуки співодзвонні:
Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!
[i]Приспів.[/i]
Коли весна, коли на серці спокій,
душа відкрита для земних чудес,
і звідусіль, мов щиросердна сповідь:
Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!
[i]Приспів.[/i]
Створено у квітні - жовтні 2008 року
Опубліковано:
1. Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. - С. 117;
2. Т. Василько, Є. Заставний. "Клавішами весен" - Львів: "Ініціатива", 2011. 56 с. - С. 40 - 41.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493671
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2014
На зламі дня зламалась вісь
і покотилось колесо по долу,
щоб не доїхав, не довіз
хтось із шляхів лелечих свої долі.
Коли вже темінь, гомін втих,
знайдімо сили, щоб здолати втому
і помолитися за тих,
хто заблудився на шляху додому.
Створено 1. 02. 2004 року, м. Львів
Опубліковано:
1. На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 43;
2. Антологія Бойківського краю. Дрогобич: «Коло», 2007. 724 с. – С. 436.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2014
Хто я і що я? –
Музика, сміх!
Йду я на сповідь,
йду як на гріх…
Ніж – в моїм серці,
ніж – у спині –
ось моя правда,
вся у мені.
На перевалах
арніки цвіт,
а на вершині –
сніг,
білий як сонце – сніг...
Може, до нього,
може, до неї
завтра дійду –
все, що загублю,
все те знайду!
Очі орлині,
руки як крила –
хрест на вершині,
хрест… і могила!
Хто там загинув,
хто не дійшов,
хто не підкине
в полум’я дров?
Нині дорога,
завтра не те...
Сніг, заметіль –
все замете.
Хліб наш насущний,
хліб нам і сіль!
Ранок – так просто:
сонце зійшло,
отже, вже день!
Зцілять ще нині,
завтра уже
не допоможе
навіть жень-шень –
корінь здоров’я,
корінь життя.
Там, на вершині,
грань діаманта –
совість моя!
Камінь – на камінь –
гори ростуть;
крапля – до краплі –
ріки течуть.
Хто щось придумав
краще, ніж спів?
Ти все закреслив,
я не зумів!
Міфи, легенди,
мрії, казки…
Люди як птахи –
їм би літати!
Повзати можуть
навіть вужі…
Тут, на землі,
скільки отрути –
стільки мені!
Мов навіжений
в гору іду,
що там побачу,
що там знайду?
Хто я і що я?
Музика, сміх!
Йду я на сповідь,
йду як на гріх…
Створено: 1988 рік
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с.
С. 77 - 78.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493336
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.04.2014
Нерви як струни:
смерть чи життя? –
Не вибирай!
Тільки мотузка
з’єднує нас;
Віктор, пробач,
Віктор, прощай!
Скільки доріг,
скільки вершин –
все вже позаду,
все! І життя…
Ніж із кишені –
встигнути б тільки
вдвох нам до неба
не долетіти!
Гори любили,
гори одні –
з Богом “на ти” ми,
з ним нарівні!
Пісня одна в нас,
мрія одна,
смерть – як дружина –
тільки одному,
тільки одна!
Руки як крила,
тіло горить,
там піді мною
чорний граніт
смертю блищить…
Віктор, тримайся!
Ще одна мить –
леза удар…
Віктор, пробач,
Віктор, прощай!
Тіло в ущелині,
я – вже не я,
тільки душа…
З неба дивлюся:
Віктор ридає...
Жаль, що із неба
я не спущуся –
небо, хоч Рай,
все ж не земля…
Віктор, пробач,
Віктор, прощай!
Створено: 1988 рік
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с.
С. 80-81.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2014
Вчорашній день відгірк гадками,
на завтра Місяць вже зійшов, –
і я між власними рядками
злиденну тінь чиюсь знайшов.
Розкраяна півлихом наспіх
вона всміхалася мені,
а в дверях, видивлених навстіж,
кривлялись звуки голосні.
Це їх я не уклав у верси
і місце тіні залишив,
щоб не топтать яремні верстви,
яких і досі дощ не змив.
Створено 2. 06. 2003 року, м. Львів
Опубліковано:
1. На зламі дня. Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 38 - 39;
2. Антологія Бойківського краю. Дрогобич: «Коло», 2007. 724 с. – С. 437.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2014
Скрививши огидну гримасу,
я власну печiнку жую
i жовчi розжовану масу
випльовую в душу мою.
Багато, багато так треба
менi, щоб до сутi дiйти;
на кант перевернуте небо
сьогоднi зi мною “на ти”.
Не випити вилите трiло,
не вирвати тiла з душi –
зогнило, зотлiло, згорiло
на вiтрi в чужині чужій.
Створено 25.02. 1989 року, м. Тула (Архангельське)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 26
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493217
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.04.2014
[b]Д[/b]авно це було. А може, й недавно. Але було!.. В однiй превеликiй державi жив цар, якого всi люди вважали добрим i щедрим, бо нi з кого не брав данину i не накладав мита нi на який товар. Він щедро обдаровував своїх придворних золотом i срiблом, не шкодував свого добра жебракам i бідним. Народ проте нiколи не виходив зi злиднiв, а в руках царедворцiв не затримувалося золото, срiбло. Цареві ж комори були переповнені найрiзноманiтнiшими коштовностями.
Мав той цар єдиного сина. I царевич був таким же добрим, як його батько. Лише про щедрiсть царевича годi говорити, бо дарувати йому було нiчого. Вiн сам чекав батькових подарункiв.
Коли царевичу виповнилося вiсiмнадцять лiт, подарував йому батько-цар золотий пояс, перлами та дiамантами оздоблений. Царевич зрадiв подарунковi. Та не довго втiшався ним. I мiсяця не проминуло, а пояс зщез.
А трапилося це в безмiсячну ніч. Таких ночей люди боялися з давнiх-давен, бо як на небi зникав мiсяць, у царствi коїлося найбiльше злочинiв, гинуло найбiльше людей i зникало золото, срiбло, яке у будь-кого було. В народі подейкували, що в безмiсячнi ночi з неба сповзають змiї i чинять на землi лихi справи.
Зажурився царевич. Та не стiльки золотого пояса йому жаль, скiльки батькових докорiв лячно. Але минали днi, а батько жодного разу не запитав, чому син його дарунком нехтує.
Якось надумав цар свої багатства царевичу показати. Увiв його в скарбницю й став скринi перед царевичем вiдкривати. А скринь тих видимо-невидимо, а в кожній золота, срiбла, дiамантiв і різних коштовностей нелiчено-немiряно. Споглядає царевич тi багатства i не надивується, як батько стiльки їх настарав. Та найбiльше здивувався, коли в однiй зi скринь побачив, той же пояс, що нещодавно йому батько дарував. Переборовши страх, розповiв він про несподiвано зниклий пояс. На ту мову цар лише посмiхнувся i тут же вийняв зi скринi золотого пояса i простягнув його синовi. Щиро подякував царевич батьковi – i на його обличчi знову з’явилася щаслива посмiшка.
Але не довго було тієї втiхи царевичу. У найближчу безмiсячну нiч надворi зчинилась гроза. Загуркотіли громи, забатожили блискавиці, з неба, як з коновки, полився дощ. Прокинувся царевич, а палац весь труситься, вiкна й дверi навстіж вiдчиненi. Злякався він i побiг до батькових покоїв. Коли вiдчинив дверi, блискавка якраз спальню освiтила – i в тому свiтлi царевич побачив довге зміїне тiло, яке виповзало з лiжка. Вжахнувся царевич i тут же помчав до маминих покоїв. Але й там усi дверi були зачиненi i нiхто не вiдповiдав на його стукіт.
Юнак насилу дочекався свiтанку, а коли зайшов у свою кiмнату побачив, що знову зник золотий пояс. Чимдуж побіг царевич в батькову спальню. Але в ліжку запримітив лише нічну сорочку. Ще бiльше злякався царевич i помчав до матерi. На цей раз цариця вiдчинила. Син розказав їй про все бачене та пережите ним уночi.
Вислухала те мати з холодною байдужiстю, а опiсля i мовила:
– Про це нiхто не повинен знати! I ти мусиш про все забути. А за батька не хвилюйся. Вiн живий, i як тiльки з’явиться молодий мiсяць, ти знову його побачиш. Тодi i твiй пояс вiднайдеться.
Почувши тi слова, у головi царевича промайнула страшна здогадка, що то його батько у змiю перевтiлюється.
– I ти про все знала? – запитав вiн. – Чому ж не допомогла батьковi позбутися злих чарiв? Адже це лише чари, правда?
– Колись i я так думала, – мовила на те цариця, – та чаклунiв у дiм ззивала. Але усi їхнi старання виявилися марними. В кожнiй людинi живе змiя – i вона час від часу прокидається в нiй. Не в усiх тільки й тiло стає змiїним. Цього, на жаль, про нашого батька не скажеш...
– Чому ж ти велиш менi мовчати? – перепитав царевич. – Адже багато чаклунiв теж вiдають батькову таємницю.
– Так! Але мертвi не говорять...
Страшнi видiння батькових злочинiв промайнули в уявi царевича. Лише тепер вiн зрозумiв, яким є справжнє обличчя доброго i щедрого царя... I з похнюпленою головою пiшов вiд матерi.
Довгi днi просиджував царевич у своїй кiмнатi з однiєю i тiєю ж думкою: як зняти з батька-царя злi чари. А ще з кожним днем йому все бiльше кортiло побачити таємниче перевтiлення людини у змiю. I в найближчий вечiр, коли починалася перша безмiсячна нiч, царевич прокрався у батькову спальню. А коли почув у лiжку пiдозрiле шарудiння, запалив свiчку. В ту ж мить зустрiвся з поглядом велетенської змiї. У її очах було щось таке, вiд чого царевич весь заціпенiв. А змiя раптовим вигином тiла обвила його кiлькома кiльцями i з усiх сил почала давити. Царевич вiдчув нестерпний бiль, але не міг нічого вдiяти. Вiд безсилля йому хотiлося кричати і плакати, але як вiн не старався, не мiг навiть поворушити губами.
Враз царевич вiдчув, що втрачає свiдомiсть i нiби скочується у прірву. Але це тривало лише якусь мить – мить, що була межею між життям i смертю – і він тут же отямився. Але тепер його тiло набуло нелюдської сили i гнучкостi, бо теж стало зміїним. I два дужих тiла сплелися у смертельному двобої. На пiдлогу падали пiдсвiчники i гардини, здригалися стiни i дзвенiли розбитi вiкна. Молодий царевич був дужчим за батька. Пiсля довгої борнi цар зробив останнiй видих i в ту ж мить знову набув людської подоби. Але тепер вiн був мертвим.
Царевич-змiя покинув батькову спальню i поповз у скарбницю. Дивнi почуття оволодiли ним, коли побачив золото. Його тiло наповнювалося теплом i благодаттю.
Три доби у змiїнiй подобi юнак пробув біля скарбiв. Лише на четверту нiч, коли на небi з’явився молодий мiсяць, царевич-змiя поповз до своєї кiмнати. Забравшись у лiжко, вiн звився клубком i заснув.
Вранці царевич прокинувся таким же, яким був до дивного перевтiлення, i все те, що з ним трапилося, сприйняв лише як страшний сон.
Невдовзi до кiмнати ввiйшла цариця.
– Сьогоднi похорон царя. Тобi слiд бути бiля батька, –повелiла мати.
Царевича щось гостре вкололо у самiсiньке серце – і вiн не своїм голосом закричав:
– Неправда! Батько живий! Живий!!!
– Цар мертвий, – спокiйно повторила цариця.
I трохи помовчавши, додала:
– Тепер менi слiд i тебе боятися...
Але у поглядi матерi син прочитав не страх i навiть не тривогу, а лукаву посмiшку, i його тiло облилося холодним потом.
– Отже, все те не сон... – прошепотiв царевич.
– Я чекаю на тебе, – нагадала цариця.
На похороні царевич стояв похнюпленим й боявся пiдвести очі. Йому здавалося, що усi знають про його страшну таємницю. Навiть тодi, коли хтось пошепки молився, він сприймав те, як перешiптування людей, що спiшили рознести звiстку про вбивцю батька – царевича-змiю.
Коли труну з покiйним царем опускали в могилу, пригнiчений погляд царевича зупинився на великому золотому хрестi на грудях священика. Але то була лише мить, що царевич і не перервав своїх гнiтючих роздумiв.
Пiсля похорону назначили день коронацiї нового монарха. Ця звiстка втішила царевича, бо в його душi ще жеврiла надiя, що тих жахливих ночей бiльше не буде. Адже досi з ним такого не траплялося. I тепер його не приваблювало золото. Царевич мав гадку, що жахливе перевтiлення сталося лише через нестерпний біль і страх перед смертю.
Царевич щоночi виходив у двiр i з трепетом дивився на мiсяць, який з кожним днем все меншав. I очікувана безмiсячна нiч настала. Царевич з усiх сил боровся з дрімотою. Але рiвно опiвночi на якусь мить сон переміг. I тут же тiло юнака звилося велетенською змiєю. Перед очима царевича-змiї з’явився великий золотий хрест, рясно прикрашений дiамантами. I вiн тут же поповз у напрямi хати священика.
На дворi була темна нiч, але царевич-змiя бачив усе, як посеред бiлого дня. Вiдповзаючи вiд царського палацу, вiн ледь не потрапив на очi пiзнього перехожого, тому на якийсь час причаївся біля муру. Коли кроки затихли, змiя знову поповзла.
В одному з будинкiв, рипнули дверi i якийсь чоловік зi свiчкою в руках вийшов на порiг. Він побачив неподалiк здоровенну змiю i з переляку захотiв закричати, та, зустрiвшись із заворожуючим поглядом змiїних очей, остовпiв. А змiя в той час єдиним помахом хвоста вдарила його в спину. В нiчнiй тишi почувся лише хрускiт хребта.
Змiя тут же полишила свою жертву i поповзла геть.
Дібравшись до помешкання священика, без зусиль вiдчинила дверi, навiть не доторкнувшись замкiв, якi до того ж знаходилися з внутрiшнього боку. Коли змiя вповзла у спальню, дверi скрипнули – i священик, який ще не спав, звiвся на ноги, але тут же був збитий на землю сильним ударом змiїного хвоста. Взявши у пащу золотого хреста, змiя подалася з кiмнати.
У ту ж нiч царевич-змiя забрався у царську скарбницю i там перебував до настання молодого мiсяця.
Знову прокинувшись у своєму лiжку у людськiй подобi, царевич став згадувати минулi ночi – i жахнувся зі своїх вчинків. А найбiльше з того, що його сподiвання виявилися марними. Вiн не виходив зi своєї кiмнати до ранку. А вранці до царевича завiтала цариця i нагадала:
– Сьогоднi твоя коронацiя. Народ уже збирається. Тобi слiд поспiшити.
Царевич байдуже поглянув на матiр і ледь чутно мовив:
– Я одягаюся.
Коли мати вийшла, царевич покликав слуг й велiв їм iти з ним у скарбницю. Там одягся у найпишнiшi й найкоштовнiшi халати, повiсив на шию золотого хреста, оздобленого дiамантами, пiдперезався золотим поясом, до якого почепив меча з золотим ефесом i в пiхвах, кованих золотом. А слугам велiв набирати в кошики якомога бiльше золота, срiбла, дiамантiв та інших коштовностей.
У дворi царевича чекала золота карета. Але вiн повелiв кучеровi розпрягати коней, а сам, у супроводi слуг, пішов вулицею. Люди з криками "Цар!”, “Цар!" розступалися у рiзнi боки. А царевич, не підводячи погляду, щедро обдаровував їх золотом, сріблом та іншими коштовностями.
...У церквi царевич пiдійшов до трону. Але сiдати на нього не поспiшав. Усi погляди царедворцiв i чисельних заморських гостей були спрямованi на юного царевича, який ось-ось мав стати царем. А той виймав з пiхов меча. А коли вийняв, торкнувся ним трону – i в наступну мить рiзким помахом правицi увiгнав його у свої груди.
...Так загинув останнiй потомок династiї царiв-змiй
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492872
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.04.2014
1. Я маленька веселинка,
по веселці я іду,
крок за кроком, крок за кроком,
так до неба я дійду.
Тихо, тихо, тихо-ша… –
Я до неба вже дійшла.
Тут сідаю на хмарину,
в неозорі далі лину,
щоб побачить ті краї,
де зимують журавлі.
2. Піді мною гори-ріки
і глибокії моря,
очі трішечки заплющу –
бачу Африку вже я.
Тихо, тихо, ні шу-шу… –
По савані я іду.
Тут жирафи, антилопи,
носороги й бегемоти,
велетенські слоненята
і маленькі левенята.
3. Слоненятка я боюся,
левенятко я люблю,
тишком-нишком підкрадуся
і за хвостика вщипну.
Тихо, тихо, ні шу-шу… –
Я до річеньки спішу.
Як зустріну бегемота,
затулю йому я рота
й хутко-хутко на хмарину –
повернусь в свою хатину.
Тихо, тихо, ні шу-шу… –
Бо я міцно уже сплю.
Опубліковано:
1. Гомін Підгір'я. Альманах, вип. VII. Дрогобич: "Посвіт", 2008. - С. 82 - 83;
2. Т. Василько, Є. Заставний. "Клавішами весен" - Львів: "Ініціатива", 2011. 56 с. - С. 21.
3. Зоряне суцвіття. (Антологія Бойківського краю. Книга третя). Дрогобич: «Посвіт», 2012. – 352 с. – С.218.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492870
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.04.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TH4CwbL_HCQ[/youtube]
Я русалонька-русалка –
королева водяна,
там де я, бурлять потоки,
плинуть ріки у моря.
Як зайду у гай, діброву,
там я мавка лісова,
оглянусь лишень вдовкола –
зеленіє скрізь трава.
Де лани, безкрає поле,
я царівна польова –
засіваю в землю зерна,
щедрі щоб вдались жнива.
[i]Я – русалонька, я – мавка,
я – царівна польова,
а ще маю я ім’я:
чародійниця-весна![/i]
Опубліковано:
1. Гомін Підгір'я. Альманах, вип. VII. - Дрогобич: "Посвіт", 2008. - С. 86;
2. Зоряне суцвіття. (Антологія Бойківського краю. Книга третя). Дрогобич: «Посвіт», 2012. – 352 с. – С. 222.
[i]Музика Андрія Лемішки[/i]
[i]Виконання Анжеліки-Анни Кучери[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2014
Гаїчка у лісі
зиму зимувала,
щоб трава весною
рано проростала.
[i]Приспів:[/i]
[i]Будуть пташенята
дзвінко щебетати,
подарують радість –
будемо багаті![/i]
Гаїчка-гаївка
в лісі щебетала,
щоб трава зелена
буйно розцвітала.
[i]Приспів.[/i]
Гаїчка-гаївка
день у день співає,
поруч дуб кремезний
листя розпускає.
[i]Приспів.[/i]
Гаїчка співала,
з дубом подружила,
у зелених шатах
та й гніздечко звила.
[i]Приспів.[/i]
Опубліковано:
1. Гомін Підгір'я. Альманах, вип. VII. - Дрогобич: "Посвіт", 2008. - С. 87;
2. Зоряне суцвіття. (Антологія Бойківського краю. Книга третя). Дрогобич: «Посвіт», 2012. – 352 с. – 223.
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492684
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2014
Назбирали бджілки меду,
заховали у дуплі…
Звідкілясь узявсь ведмідь
й до дупла по мед поліз.
Та на щастя слимачок
впав із гілки на листок,
а з листочка на чоло…
Ох і весело було!
Заревів ведмідь, як міг,
й хутко-швидко з лісу втік.
Недалечко білка жила
та горішків насушила…
Друг усіх звірят їжак
сам ростив пшеницю й мак.
Літо, осінь промайнули,
снігу, снігу намело –
і прийшло до всіх Різдво.
Наварили куті бджілки
і заграли у сопілки,
запросили всіх звірят,
навіть тигрів й слоненят.
Лиш ведмедя не було –
інвалід він на чоло –
у барлозі теплім спить
і під ніс собі бурчить:
“Назбирали бджілки меду…”
Створено 28. 01. 2008 року, м. Львів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2014
Сопілкарик я маленький,
на сопілці граю
і гуцулочку-сусідку
з хати викликаю.
Ду-ду, ду-ду,
ду-ду, ду-ду,
з хати викликаю!
Коли виросту великим,
може ще й багатим,
то куплю собі трембіту
і збудую хату.
Стук-стук, стук-стук,
стук-стук, стук-стук,
і збудую хату!
Отоді я оженюся,
мабуть, на сусідці,
якщо нині вийде вчитись
грати на сопілці.
Ля-ля, ля-ля,
ля-ля, ля-ля,
грати на сопілці!
Опубліковано:
1. Гомін Підгір'я. Альманах, вип. VII. Дрогобич: "Посвіт", 2008. - С. 84;
2. Зоряне суцвіття. (Антологія Бойківського краю. Книга третя). Дрогобич: «Посвіт», 2012. – 352 с. – С.219 – 220;
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492370
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.04.2014
Вже приїлися банани,
і кокоси, ананаси,
ненавиджу цю жару,
в Антарктиду полечу.
Як погляну у віконце:
в Антарктиді сяє сонце,
та не тануть в ній льоди,
бо там вічні холоди.
В Антарктиді мило, любо,
там немає звірів лютих –
злих ведмедів там катма,
а пінгвінів тьмуща -тьма.
Повертаються з курорту –
хто з вокзалу, а хто з порту –
татки, мами, дідусі,
подарунки везуть всі.
Мама – з Нілу крокодила,
ще маленького, як шило,
тато – в сумці кенгуру,
я ж пінгвінчика везу.
Крокодила й кенгуру
в зоопарк я понесу,
а пінгвінчика не дам –
доглядати буду сам.
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VII. Дрогобич: "Посвіт", 2008. - С. 84 - 85.
[i]Музика Василя Сторонського[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492144
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 13.04.2014
В магазинчик я ходила,
в магазині я купила
отаку, таку-такеньку
кішку-кішечку маленьку.
А мій старший братик Йванко
звідкілясь взяв цуценятко,
отаке, таке-такезне
цуценятко здоровезне.
Цуценятко – розбишака
і жахлива забіяка:
милу, гарну крихту кішку
укусило та й за ніжку.
Щоб провчити цуценятко
й захистити кошенятко,
я придумала такого,
що й не снилося нікому.
В магазинчик знов ходила,
в магазині я купила
отакезного-такого
лева-левчика рудого.
Цуценятко здоровезне,
левенятко отакезне
мигом-миттю подружили
й кошеня удвох вкусили.
Посварюсь я, мабуть, з братом,
прожену кусак із хати,
щоб ніхто не ображав,
кішку-крихту не кусав.
Опубліковано:
1. Гомін Підгір'я. Альманах, вип. VII. Дрогобич: "Посвіт", 2008. - С. 83;
2. Зоряне суцвіття. (Антологія Бойківського краю. Книга третя). Дрогобич: «Посвіт», 2012. – 352 с. – С. 219.
[i]Музика Василя Сторонського[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492140
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 13.04.2014
Закохався я у гори,
не суди, не осуди,
просто ти не знаєш, що то
ріки чистої води.
Просто ти не знаєш, де то
хмари стеляться до ніг,
а блакитне чисте небо
перекраяне навскіс.
Просто ти не знаєш, звідки
починається цей світ,
де зима віки вікує
і не тане вічний лід.
Йдуть куди весна і літо,
оживають де казки,
просто ти не знаєш, як то
ці слова лягли в рядки.
Закохався я у гори,
не суди, не осуди,
із вітрами, із піснями
я повернусь, як завжди!
Створено 25,26. 07. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 10
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2014
Я ніяк не годжуся в барони,
бо я вільний, я вільний козак,
моя удать – то синії гори,
а брати – кригоруб і рюкзак.
Я підкорюю горді вершини,
небеса мені в жарт досягти!
Так навіщо дурної причини,
щоб мене манівцями вести?
Не годжусь я для барських покоїв
й до балачок світських не привик,
сам собі я давно вже присвоїв
титул красний: гірський мандрівник.
І до скону я буду шукати
на Землі щонайвищих вершин,
і гуляти, я буду гуляти
там, де вітер гуляє один!
Створено 5 - 7. 08. 1998 року, м. Львів - с. Бабинці (Тернопільщина)
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 11
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2014
Дзвенять струмки, шумлять потоки
і гомонять навкруг пташки,
а ми карбуєм чітко кроки,
йдемо по світу залюбки.
[i]Приспів:[/i]
[i]Такий-такий (такий-такий)
веселий світ (веселий світ),
бо є у ньому Україна,
і славний наш (і славний наш)
козацький рід, (козацький рід)
і наша мова солов’їна![/i]
Пливуть Дніпром човни козацькі,
а берегами йдуть полки,
і командири наші хвацькі,
і ми – завзяті козаки.
[i]Приспів.[/i]
Не прогайнуєм і хвилини –
ми здобуваємо знання,
щоб цвітом зоряним калини
розквітла наша сторона!
[i]Приспів.[/i]
Створено 6.09. 2003 року
[i]Музика: 1. Семена Карпи;
2. Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2014
І знову вокзальні перони,
на лініях сині вогні,
гримлять буферами вагони,
всміхаються друзі мені.
Ми разом пройшли вже чимало
далеких й нелегких доріг, –
всіляке в мандрівках бувало,
та дружбу з нас кожен зберіг.
Й сьогодні, це ще не востаннє,
зіграють козацький нам марш;
з роками все більше бажань є
нажити мандрівочний стаж.
Створено 19. 08. 1998 року, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 14
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2014
Вітер тихий, вітер дивний,
вітер літо нам приніс,
пахне кедром подих диму,
а вдовкіль співає ліс.
[i]Приспів:[/i]
[i]Літо, літо – не забути,
літо клени червонить,
поспішаймо світ збагнути,
світ, що листом шелестить![/i]
На узліссі тінь чатує,
край дороги звіра слід,
літо голубом воркує,
мовить мову, та без слів.
[i]Приспів.[/i]
Чебреці рожевим димом,
як усміхнені вуста,
і очима, як в дитини,
синявіють небеса.
[i]Приспів.[/i]
Створено 23 - 24. 07. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 12
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491487
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2014
Нарекли ми дружинами гори
із вiнцем щонайвищих вершин
й прокладаємо в небо дороги,
щоб обняти коханих дружин.
Гори, гори високi, високi –
ген за скелями скелi крутi!
Не страшнi нам провалля глибокi, –
ми на небi уже, як святi.
Що не крок – то все ближче вершина
i все ближче тепло її губ. –
Обiйми мене, люба дружино,
обiйми, пригорни, приголуб.
Нарекли ми дружинами гори,
й зупинився для нас часу плин;
тiльки в небо ведуть нас дороги –
до вершин, до вершин, до дружин!
Створено у 1997 році, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 9
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2014
Рюкзак нам друг, інструктор – батько,
й нема причини, щоб тужити, –
життя у нас лише одне,
й без гір його нам не прожити!
[i]Приспів:[/i]
[i]То траверси, то серпантини –
мета у нас лише одна:
дійти чимшвидше до вершини,
а далі вниз і знову вверх,
і знову – траверси,
і знову – серпантини –
мета у нас лише одна:
зійти на всі, усі вершини.[/i]
То дощ, то град, то знову спеку
підносять гори нам примхливі,
а ми у відповідь на те
даруєм усмішки щасливі.
[i]Приспів.[/i]
Болить спина і ниють плечі, –
й на те вагома є причина:
у рюкзаках вже не одна
лежить підкорена вершина!
[i]Приспів.[/i]
Створено у 1998 році, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 13
Музика Тетяни Кисленко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491256
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2014
Розхристані дороги,
стежки усі до ніг,
іду я знов у гори –
в обличчя вітер, сніг.
[i]Приспів:[/i]
[i]Шенде-Менде* , Шенде-Менде –
на край світу я іду,
Шенде-Менде, Шенде-Менде –
я там щастя віднайду!
Шенде-Менде, Шенде-Менде,
Шенде-Менде, Шенде… Де?![/i]
Іду я знов у гори,
підкову щоб знайти,
там звори, крутогори,
усіх не перейти.
[i]Приспів.[/i]
Там звори, крутогори,
а скелі, ой стрімкі! –
Що ж діяти у горі? –
Ми в горі всі бридкі.
[i]Приспів.[/i]
Що ж діяти у горі? –
Підкову слід знайти!
Підкова тільки в горах –
до них я мушу йти!
[i]Приспів.[/i]
_____________
* Край світу.
Створено 25. 02. 2004, 23. 08.2005 роках, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 15
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2014
Ох і гори, ну і гори,
скелі бивнями стирчать,
ми у небі, небо – голе,
лиш вітри вдовкіль свистять.
Вже не хочу я угору
і зійти не можу вниз,
дорікати комусь годі, –
сам придумав цей каприз.
Лізу, лізу – вверх із низу,
у граніти б’ю гаки,
а тут ще якась “карниза”,
ми на ній, як павуки.
Заливає потом очі,
сам повис я на гаку,
швидше, швидше б вже до ночі,
відлежатись в гамаку.
Ой не раз давав я слово:
у ті гори не піду. –
А те слово, як полова,
полетіло – не знайду!
Створено 6. 08. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 17
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2014
Там, де скелi крутi,
де провалля стрiмкi,
позабувши бiду,
на вершину іду.
[i]Приспів:[/i]
[i]Королi, королi,
ви позаздрiть менi –
на такiй висоті
не були ви й у снi,
королi, королi
усiєї землi.[/i]
Як в запеклiм бою,
на вершинi стою,
навкруги тiльки лiд,
пiдi мною весь свiт.
[i]Приспів.[/i]
Завтра iншi прийдуть,
на вершину зiйдуть,
де ні літа, весни,
проспiвають вони.
[i]Приспів.[/i]
Створено у 1997 році, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 8
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2014
Cвітла хатинка у горах,
кедрові сосни шумлять,
очі шукають щось в зорях,
в зорях, що з нами не сплять.
[i]Приспів:[/i]
[i]Гори, вони – наша пісня,
гори – це наша рідня,
в світі без гір нам затісно,
ними живемо щодня[/i].
Губи, обпалені вітром,
мовлять найкращі слова,
кожному слову повірю:
слово тут – думка жива.
[i]Приспів.[/i]
Богом придумані гори,
Він сотворив їх для нас,
гори нас кличуть у гості,
йдемо на клич їх щораз.
[i]Приспів.[/i]
Де ще знайдеш таке небо,
друзів пізнаєш в біді?
Так небагато нам треба:
бути собою в житті!
[i]Приспів.[/i]
Створено 3 - 5. 08. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 16
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2014
Я закоханий в гори високі
і в очей твоїх невідь ясну,
це вони – найдорожчі красоти,
що впресовані в пам’ять мою.
[i]Приспів:[/i]
[i]За туманом тумани, ой сині!
Сині, сині в верхах небеса –
усміхайся частіше так синьо,
синьоока принцесо моя![/i]
Світлі гори – моя то родина,
я без них, наче птаха без крил,
ненависна мені та година,
коли я вибиваюсь із сил.
[i]Приспів.[/i]
Кожен день, що втрачаю я вдома –
півжиття то, прожите дарма,
лиш одній тобі тільки відомо,
що всерйоз це, а не жартома.
[i]Приспів.[/i]
Без твоєї усмішки так сумно –
небо вроздріб, пилюка в лице –
навіть гори, здається, бездумно
Сонце втискують в чорне кільце.
[i]Приспів.[/i]
Я закоханий в світ синьоокий,
гори сині, очей твоїх синь –
все на світі троїсте, а отже,
альпіністом народиться син.
[i]Приспів.[/i]
Створено 22.08. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 19
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2014
Пригорнися до мене щокою,
я розкажу сьогодні тобі
про той край, де туман над рікою,
і зірниці такі ж голубі.
Навіть трави, дерева і квіти
голубіють, як очі твої,
там вершини, як храми левітів,
й тихі-тихі на зворах плаї.
Голубі у краю тім озера,
перша рань і у ріках вода,
там з-під скель б’ють блакитні джерела
й світла даль, як блакитна слюда.
Все про край той розкажу охоче,
не втаю й про пташині гаї.
Якщо тільки ти трішки захочеш,
я назву його йменням твоїм!
Створено 21. 08. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 18
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014
Сотворив Бог гори дивні,
їх Карпатами назвав,
поселив там звірів диких
і насіяв різних трав.
Клени, буки і смереки
самотужки Бог садив,
учинив струмки, джерела
і чимало інших див.
А із часом, із роками
поселивсь в долинах люд,
збудував там пишні храми,
щоб прославить Божий труд.
У всіх землях добре знають
про Карпати – милий край,
недарма їх величають
український зелен-рай!
Створено 4 - 6. 08. 2005 року (fin. 9-30), м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 24
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014
За Ужоцьким перевалом
перевалів тьмуща тьма,
як це добре, що в Карпати
завітала знов зима.
[i]Приспів:[/i]
[i]Ми на лижах, як на крилах,
летимо-мчимо по схилах –
по крутих Карпатських зворах;
нам сніжинки, наче зорі,
у обличчя від смерек![/i]
Сквітлі білим дивоцвітом
навкруги бори стоять,
а над ними непривітні
хмари втомлені висять.
[i]Приспів.[/i]
Перевал за перевалом,
а тут їх є тьмуща тьма;
як це добре, що в Карпати
завітала знов зима!
[i]Приспів.[/i]
Створено 27. 07. 2005 року (fin. 04-20), м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 28
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2014
Не сидиться на дивані,
твердив я уже не раз,
нехай гори у тумані,
Марічайка кличе нас.
[i]Приспів:[/i]
[i]Марічайка, Марічайка –
води чисті, як кришталь,
там Марічка – срібна чайка –
серед трав танцює вальс![/i]
Не мені оповідати
про Адама, Єви Рай,
бо Карпати, бо Карпати –
то смерек й Марічок край!
[i]Приспів.[/i]
Не сидиться на дивані,
треба спіхом в гори йти,
щоб Марічку – срібну чайку –
в травах нам підстерегти.
[i]Приспів.[/i]
Створено 22. 07. 2005 року (01-45 - 02-00), м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 26
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2014
Жереп, каміння і кедрові сосни,
щемно шумить водопад,
ми на Горганах, де золотом сонце,
отже, у серці Карпат.
Звори, рештоки, круті серпантини,
вітер гойдає росу,
радість і щастя на рідні долини
звідси я в серці несу.
Де ще почуєш кедрівок сварливих,
синіх торкнешся небес?
Гір таких світлих, щедротних і милих
більше ніде не знайдеш!
Квіти барвисті, загравні тумани,
схилів казковий наряд…
Вік проживу – не забуду Горгани,
я не забуду Карпат!
Створено 22. 07. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 30
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2014
Про Карпати хто чув, знає,
той удома не сидить,
а чимдуж рюкзак вкладає,
разом з нами в гори мчить!
Гори кличуть, гори манять
і дивують в кожен раз,
якщо ти синочок мамин,
козаком в них станеш враз!
Мерседеси там не в моді –
стежка лісом навпростець,
і нехай в обличчя норди –
нам приємний з ними герць!
Не піжамникам, піжонам
сняться гори, тихий плай,
вони пнуться у барони,
їх болото – то їх рай!
Музика Тетяни Кисленко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qY_cS3rxd4s[/youtube]
З Піп-Івана на Говерлу
треба нам ще йти і йти,
тож присядьмо, де джерела
кришталевої води.
Тут на скелях едельвейси,
вітром хилиться трава,
щемно б’ється в грудях серце,
ллються піснею слова.
Вже давно під нами хмари,
затуманені бори,
ген на дикім перевалі
всіх веселок кольори.
З Піп-Івана на Говерлу
треба нам ще йти і йти,
тож присядьмо, заспіваймо
біля чистої води!
Створено 22. 07. 2005 року (02-15 - 02-45), м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 29
[i]1. Приспів, музика і виконання Олеся Дяка (відео)
2. Музика Тетяни Кисленко (нотний запис)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2014
Небо чисте, зір багато,
у палатках друзі сплять,
на галявині багаття,
струни солодко дзвенять.
[i]Приспів:[/i]
[i]Ти дровинку, я дровинку,
я підкину, ти підкинь,
і сердець двох половинки
і дві з’єднаних руки.[/i]
Світлі зали, пишні храми
відкриваються тут нам,
втаємничені хорали
переспівує струна.
[i]Приспів:[/i]
Зір кетяги тануть в димі,
очі в очі – все життя,
а за пісню, як годиться, –
поцілунок у вуста.
[i]Приспів:[/i]
Створено 24. 07. 2005 року (fin. 10-40), м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 43
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2014
Дикий голуб в дикім лісі
все воркує – він дарує
голубоньці літо.
А на сквітлій полонині,
як ті очі, що в дівчини,
квіти квітнуть сині.
[i]Приспів:[/i]
[i]Сяє сонце так привітно,
вітерець гойдає віти
і шепоче: літо, літо…[/i]
Гомонять струмки, як діти,
так наївно, солов’їно –
як тут не радіти?
Голуб літо нам приносить,
а кохання в сквітлій рані
знову серце просить.
[i]Приспів.[/i]
Дикий голуб в дикім лісі
все воркує – він дарує
голубоньці літо.
Голуб літо нам приносить,
а кохання серце просить –
доки ще не осінь.
[i]Приспів.[/i]
Створено 14. 08. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 32
Музика Тетяни Кисленко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489753
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2014
Не згасай, зірнице,
що заплуталась в смереках,
йти мені до тебе
ой нелегко і далеко.
Я давно в дорозі,
не на жарт вже притомився,
ниють плечі, ноги,
та зі шляху я не збився.
Ти мені світила –
я вщодень до тебе линув,
а без тебе, зірко,
мабуть, що давно б загинув.
Так чекати довго,
й ти, напевне, утомилась,
бо зійшла з орбіти,
за смереки зачепилась.
Не згасай, зірнице,
потерпи ще трохи, леле,
може, в рань весняну
я дотягнуся до тебе.
Ти одна-єдина –
найдорожчий скарб мій сущий,
як зірву, до згину
з рук тебе я не відпущу.
Створено 22. 08. 2005 року (00-00 - 03-30), м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 52
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489752
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2014
А гори такі величні,
а в небі зірниці великі,
неначе очей зіниці,
тих, що кохаю я!
У горах вітри грайливі,
струмки там такі говірливі,
говорять вони словами,
тими, що я люблю!
Вершини в квіткових намистах,
а квіти у горах барвисті
і свіжі вони, як вуста,
ті, що цілую я!
[i]А гори такі величні,
струмки там такі говірливі,
а квіти – вони, як вуста,
ті, що кохаю я,
ті, що люблю так я,
ті, що цілую щодня![/i]
Створено 27. 07. 2005 року (00-00 - 01-20), м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 37
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014
Я так високо-високо,
що не видно і долин,
не ростуть там едельвейси, –
я мандрую до вершин.
[i]Приспів:[/i]
[i]Едельвейси – квіти весен,
едельвейси – то новели,
і усі вони про тебе,
синьооке моє небо!
І нехай там звірі дикі,
і нехай там скелі дивні,
я тобі, тобі єдиній
диво-квітку принесу![/i]
За безлюдним перевалом
всі вершини бачу я,
щонайвища, найсвітліша
поміж ними – то моя!
[i]
Приспів.[/i]
Ти мене частіше згадуй,
не осудить хай рідня,
ти безхмарним небом радуй,
eсeмeски шли щодня.
[i]Приспів.[/i]
Створено 24. 07. 2005 року (12-00 - 19-50), м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 38
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489507
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014
Намалюю я гори,
а над горами зорі,
біля річки багаття,
синіх квітів багато.
[i]Так волошки цвітуть,
що у горах ростуть,
так цвітуть небеса
і усмішка твоя, –
усміхнися мені![/i]
Те, що не намалюю,
слів твоїх, що почую –
зізнання у коханні
у порі тихій ранній.
[i]Такі ніжні слова
мовить тільки трава
і волошки, що тут,
біля річки, ростуть –
повтори їх мені![/i]
Свій мольберт я закину,
в гори сині полину,
запалю там багаття,
де волошок багато.
[i]На всі дні, все життя
хочу бачити я,
як волошки цвітуть,
ті, що в горах ростуть,
як цвітуть небеса
і усмішка твоя, –
усміхайся мені,
усміхайся щодня!
Все життя, все життя
чути хочу щодня
такі ніжні слова,
які мовить трава
і волошки, що тут,
біля річки, ростуть, –
повторяй їх мені,
повторяй їх щодня![/i]
Створено 25. 07. 2005 року (17-00 - 17-40), м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 40
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2014
Цілу нічку, цілий день
барабанить дощ,
ой повірте, без пісень
доконала б дрож.
[i]Гітаристе, гітаристе,
пісню нам продовж,
бо без пісні, без гітари
доконає дрож![/i]
Відлежались до кісток,
того нам гаразд,
ой повірте, що фокстрот
буде саме враз.
[i]Гітаристе, гітаристе,
грай же нам фокстрот,
бо без танцю, без гітари
доконає дрож![/i]
Щоб розвіялись хмарища,
дощик перестав,
попросімо гітариста,
танго аби грав.
[i]Гітаристе, гітаристе,
танго наше грай –
крок наліво, два – направо,
дощ, не заважай![/i]
Створено 21. 08. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 42
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2014
Так несподівано й невчасно
прийшов сезон, сезон дощів,
і на душі моїй погасло,–
я не пройшов, я не зумів.
[i]Приспів:[/i]
[i]Сезон дощів, сезон дощів…
Я втратив мову, і без слів
готовий гризти вже граніт
і проклинати, на чім світ,
сезон дощів, сезон дощів![/i]
Немає гіршої мороки,
як в шатрах мокрих і сирих
сидіти й вивіряти кроки,
пройти я не зумів котрих.
[i]Приспів.[/i]
Таки я втратив в Бога ласку, –
спливло усе, неначе в сні;
я повертаю на запаску,
в “еМКаК”* придуману мені.
[i]Приспів.[/i]
Прощайте, гори! По закону
я присідаю на рюкзак
і до наступного сезону
не позабуду вас ніяк!
[i]Приспів.[/i]
*МКК – Маршрутно-кваліфікаційна комісія.
Створено у 1998 році, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 56
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2014
Опадає сон-трава,
відбуває в небуття
те, що названо весною.
За водою– там вже ніч,
і вмовкає тиха річ,
що лилася з вуст рікою.
Над горою Місяць скрес,
і заграв гучний оркестр,
той, що скликаний тобою.
І зі мною вже нема,
що згубила ти сама,
те, що названо весною.
Створено 31. 07. 2005 року (16-00 - 16-30), м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 54
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2014
Амфітеатром долина,
а навкруги вершини,
думка про тебе лине,
не повертається. Жаль!
Наче малої дитини,
дивляться очі сині,
мабуть, комусь ти дружина
і не повернешся. Жаль!
Завтра покину долину,
завтра візьму в гори сина,
вийду на ту полонину,
де загубив я тебе.
Там, де каміння сиве,
казку розкажу сину,
скажу про очі ті сині,
що чарували мене.
Амфітеатром долина,
а навкруги вершини,
думка про тебе злине
вже не одна, не одна!
Створено 22. 07. 2005 року (18-30 - 19-05)
м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 53
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2014
Я на пам’ять візьму Ваш портрет –
і не треба мені більш нічого;
заволік усе дим сигарет,
геть усе, аж до краю нічного.
І не видно мені вже лиця,
тільки постать ледь-ледь маячіє;
я співатиму Вам без кінця,
доки голос мій не струхлявіє.
Та намарно, намарно струна
буде кликати в синії гори –
відбуяла там вчора весна
і зима замела усі звори.
Не пробачу і не проклену,
навмання обійду всі околи –
запах диму і дим тютюну
не розвіється більше ніколи.
Що скипіло – осіло на дно,
через серце веду я дорогу,
та куди б не провів – все одно
біля Вашого ляже порога.
Створено 10. 06. 1987 року, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано:
1."Моя пісня": Львів: "Сполом", 2004. - 120 с.
С. 87
"Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 47
[i]Музика Наталії Симоненкової[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2014
Поїзд мій вже відійшов,
на пероні я і осінь,
знов удар і знову шок –
до вокзалу звузивсь простір.
Непереливки мені –
зустрічати, проводжати,
очі – звуки голосні,
ще чого від них чекати?
Доторкнуся до щоки –
там старі та свіжі рани,
і обплутують гадки,
що вляглися з болем в шрами.
Від вокзалу поїзди
в різні боки, як голубки,
а мені вже назавжди
квіти сині – незабудки.
Створено 20, 21. 08. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 58
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2014
Дороги тривожать, дороги лікують, –
я знов у дорогу іду!
Тепер Вас кохає хтось інший, Мадонно,
хтось інший, мені на біду!
Дороги залічать і, знай, зарубцюють
всі рани на тілі й душі;
хай інший кохає Вас, люба Мадонно,
молю Вас: мені напишіть!
Немає у світі межі для кохання,
й дорогам не буде кінця!
Тепер Вас кохає хтось інший, Мадонно,
так знайте: кохаю і я!
Створено 9. 06. 1987 року, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано:
1."Калинове вино". Львів: "Плай", 2005. - 96 с.
С. 46.
2"Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 55
[i]Музика: 1. Семена Карпи
2. Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2014
Натщесерце – струна рветься –
на пероні два світи,
поміж нами рейки колій,
нам вже їх не перейти.
Розділяють нас два кроки,
синя лінія вогнів –
горизонти на два боки,
а вітри усі мені.
Я згрібаю їх у горсти
і жбурляю на перон,
може через цю негоду
не відправлять твій вагон.
Натщесерце – струна рветься –
на пероні два світи.
Ой ці кляті, кляті рейки,
як від них світ вберегти?!
Створено 24. 08. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 57
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2014
Куди йду – понад потоки
незабудки скрізь цвітуть,
квіти – диво синьооке –
сині очі не забудь!
Не забудь їх перший усміх –
першу просинь в небесах,
і в житті найперший успіх –
поцілунок у вуста.
Голуб’ятник без голубок –
в небі синьому вони;
і букетик незабудок –
спогад сквітлої весни.
Де потоки – незабудки,
і в душі вони цвітуть,
квіти – диво незабутнє –
сині очі не забудь!
Створено 29. 08. 2005 року (8-00 - 11-20), м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 64
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2014
На світі так багато див,
і я колись, я Вас любив,
як свідок того ця свіча
і смутку спалахи в очах.
В житті не раз, на жаль, не раз
недоля обирала нас –
настав той день і випав сніг,
я зупинить його не зміг.
Затихли кроки, і сліди
в снігу згубились назавжди,
і тільки спогад не згубивсь,
що я колись, я Вас любив.
Створено 6 - 8. 07. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 62
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2014
Не зігріє мене, не зігріє
золотого багаття тепло, –
поміж нами гора бовваніє,
на якій все давно відцвіло.
До вершини я шлях прокладаю,
до вершини, якої нема,
де присяду, там пісню співаю,
яку вклала колись ти сама:
“Не зігріє мене, не зігріє
золотого багаття тепло…” –
Так нехай у вогні все зотліє,
що колись поміж нами цвіло!
Створено 20.07 - 5.08. 1998 року, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 50
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2014
Осiнь, осiнь, наче казка,
синьоока i ясна;
твої руки, твоя ласка, –
чом у косах сивина?
На штормівцi слiд лавини,
а усмiшка на вустах,
знову мрiя лине, лине,
як у небi срiбний птах.
Знову сняться нам вершини
щонайвищi на землi,
не злякають нас лавини,
шквали вiтру, грози злi!
Осiнь, осiнь, наче казка,
синьоока i ясна;
знову руки, знову ласка
й свiжа в косах сивина.
Створено у 1997 році, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 60
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2014
Вечір колише поранену тишу,
погляд сягає небес,
мрії окраєць на спогад залишу,
щоб не забути тебе.
Що нам сулять ще дороги грядущі:
шквали зірниць чи лавин,
розсипи істин насушних і сущих,
чи вже пожмакана синь?
Годі гадати! – Кожна дорога,
невідь, по суті, завжди,
тільки від завтра нових дві дороги
й невіді дві – хоч куди…
Вивірок очі, як постріл шрапнеллю
із потойбічних світів;
вечір смереку пряде, як куделю,
інших не звідує втіх.
Жити, пристанищем бути єдиним,
може й того закортить;
тихо спливають хвилини, години –
вітер в смереках вже спить.
Створено 20. 08. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 46
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2014
Плечі мої підпирає рюкзак,
знову стою на межі –
вкотре запитую: Так чи не так? –
–…Ми – вже чужі".
Буки обвішали роси рясні,
слово твоє, мов жало, –
все, що намріялось нам навесні,
в Лету спливло.
В небі рожевому віяла хмар,
в серці безрадісний щем,
отже, любов твоя, наче загар,
змитий дощем.
Два горизонти… Ступити слід крок. –
Нас проводжають стрижі.
Втискую ледве в рюкзак піврядок:
“Ми вже чужі!”
Створено (19.12. 2004) 23. 08. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 49
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2014
Надобраніч, любі друзі,
не женіть від себе сни –
спить вже Місяць в синьокрузі,
умовкає річ сосни.
Оспівали ми всі гори,
про любов згадали теж,
а насниться нехай море,
сонце в небі золоте.
Надобраніч, любі друзі,
і спасибі вам усім:
хто співав, хто тільки слухав
і про рідний мріяв дім.
Завтра шлях до перевалу,
гарювати нам весь день,
до нового тож привалу
і нових, нових пісень.
Спить вже Місяць в синьокрузі,
умовкає річ сосни,
надобраніч, любі друзі,
хай вам сняться милі сни!
Створено 26. 07. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 44
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2014
Забрели ми у край, де однi лиш смереки,
де зiбрали вiтри хмар холодних гарем,
тiльки байдуже нам – наче бiлi лелеки
ми танцюємо вальс пiд осiннiм дощем.
I погас сiрий день, i свiчки догорiли,
лиш iскринки в очах й на душi вiщий щем,
i щасливi ми тим, що в краю цiм зустрiлись,
що танцюємо вальс пiд осiннiм дощем.
У квартири мiськi ми з маршрутiв зiйдемо,
перекрається свiт, як скоринка ножем,
i лише увi снi ми на зустрiч прийдемо,
i згадаємо вальс пiд осiннiм дощем.
Створено у 1997 році, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 63
[i]Музика і виконання Павла Дуки (м. Рівне) - аудіо[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2014
“Додому, додому, додому,..” –
колеса вистукують влад,
в щоденнику ставлю я кому,
бо знаю: повернусь назад!
В застіллях немає резону –
колись те на віру прийняв –
сьогодні везу я корону,
яку з Евереста сам зняв!
Й нехай диваком називають –
свою вже отримав я мзду!
Лиш друзі мої добре знають,
для кого корону везу.
Додому, додому, додому –
у такт я колесам верзу,
моїй королеві корону
із гір я азійських везу.
Створено у 1998 році, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 20
[i]Музика: 1. Богдана Дарадади;
2. Тетяни Кисленко[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2014
ЗЕЛЕНА СКРИНЬКА
У зеленій скриньці
золоті перлинки,
кожна скринька –
то листочок
або глиця,
ціле дерево –
скарбниця!
Створено: 11. 07. 2005 р. (15-25), м. Львів
Опубліковано: Зоряне суцвіття. (Антологія Бойківського краю. Книга третя). Дрогобич: «Посвіт», 2012. – 352 с. – С.217 – 223;
?..
На галявині пеньок,
а під ним росте грибок –
хто захоче – той зірве,
а у лісі що буде?!
18.08. 2005 р. (03-35)
НЕБЕСНИЙ МЕДОК
Небо впало на траву,
здивувало дітвору,
тільки бджілка знає толк:
із небес бере медок!
В ПЕРШИЙ КЛАС
Бузиніють бузининки,
в ірій бузьки вже летять,
і тоненькі павутинки
у повітрі миготять.
Отже, осінь, отже, час
за портфель – і в перший клас!
18. 08. 2005 р. (22-00 22-08), м. Львів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487418
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.03.2014
Зорі, зорі - усі зорі -
утопились зранку в морі,
тільки, тільки три зірниці
заховались у криниці.
Цілий день шукав я їх,
та знайти так і не зміг -
аж заплакав з того горя,
бо криниць тих більше моря.
Та як тільки звечоріло
небо знову зазоріло
й знов шукаю я зірниці,
що ховалися в криниці.
Зорі ж бо сміються з неба -
їм бо тільки того й треба,
щоб шукали їх весь вік,
а знайти ніхто не зміг.
Створено 17,18. 11. 2002 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487414
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.03.2014
Я тут горе-заволока,
там сини мої ростуть,
доле, доле, ой півбока,
чи не в тому твоя суть?
Долю котить Місяць-бовван
по небесній вишині,
а я геній – ходжу босий
по незораній стерні.
Може, може, буде ранок,
та чи довго ще іти,
поки що все небо в ранах,
на землі – лишень хрести!
На краю всіх океанів
там атланти, там боги,
а я маю сто талантів,
решта все борги й борги!
Ой ти, Місяцю, будь батьком,
докоти й до мене ти
тую долю – не горбату,
справжню долю прикоти!
Створено: 2003 рік
Опубліковано:
1. Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. І. Дрогобич: "Коло", 2003. - С. 73.
2. "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с.
С. 34
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487302
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2014
Прищавить вітер на тополі
до краплі випите тепло,
і кане в безвість поневолі
усе, що в осінь перейшло.
І тінь, і тлінь очей бездонних,
і піт холодний на чоло,
хоч не злічить ночей безсонних,
а їх – неначе не було.
За словоспівом словоплачем
струна озветься і замре...
Лиш ворон за вікном прокряче,
що він ніколи не умре.
Створено (3. 12. 2003), 17. 02. 2004 року, м. Львів
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 41
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487137
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2014
Нестерпний біль пораненого тіла…
Та що той біль
у порівнянні з болем,
якого Богу спричинив:
коли украв,
коли убив,
коли по совісті не жив
і, зрікшись Бога, твердив всім:
його нема!
Нема…
мене,
нема природи,
і навіть Всесвіту нема,
якщо немає в ньому Бога!
Створено у 2002 році, м. Львів
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 30
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486989
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2014
Байдужий всього подорожній,
на мить зупинися, поглянь:
край шляху розрита могила,
над нею в задумі ти стань.
Спочив хто у ній – не запитуй,
тут праху не було й нема,
та знай, що розрито могилу
сьогодні, о ні! – Не дарма!!!
Ти стань, подивись у провалля,
хай б’є в скроні молотом дзвін:
Розрита могила – це пам’ять,
що досі між нами ще “він”!
Створено 20. 03. 1988 року, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано вперше
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486914
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2014
Змінивсь кут нахилу душі –
життя зійшло з орбіти,
і я повис у віражі:
куди тепер летіти?
Світ юбок й випитих очей
мені кидає виклик,
і день, мов зборений Кощей,
останній робить викид.
Неперелита гладь небес,
як висміх горобинний,
на пізній вечір Місяць скрес,
сумний... й такий дитинний.
Ржавіє вічність, мить згора,
мов зашморг – вічні біди;
за рубіконом вже зоря,
в лице, як сіль, – боліди!
Створено 1, 8, 9. 03. 2003 року, м. Львів
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 37
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486682
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.03.2014
Золота блиск, бруд ганчiр’я;
зорями Всесвiт цвiте,
а по асфальтах вечiрнiх
вiтер пилюку мете.
Ти голосуєш за небо,
вабить тебе його блиск –
плетиво зiр, наче невiд,
Мiсяця бронзовий диск.
Тiльки куди менi дiтись?
Рижа п’янить каламуть;
я люблю квiти,.. квiти –
в небi вони не цвiтуть.
Створено 25. 02. 1989 року, м. Тула (Архангельське)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486671
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.03.2014
Мов чиряки, бiлi квiти –
квiти магнолiй в саду;
дибить на дибi злий вiтер
неба рожеву бурду.
Ось вона, мрiй ностальгiя –
бритви японської сталь,
рiже на горло вагiтну
неба пожм’якану даль.
Шамкає вiтер дорогу,
горстки розгонить людей;
тiльки єдиному Богу
молиться в снах iудей.
Створено 23. 02. 1989 року, м. Тула (Архангельське)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 24 (ред. 11.05.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486644
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2014