| Сторінки (3/204): | « | 1 2 3 | » |
Сонце світить у вікно
Душу мені гріє
В дім мій щастячко прийшло
Здійснилася мрія
У затишному куточку
Спить моє малятко
Чоловік хита шнурочком
Він уже став татком!
Він літає в небесах
Усмішкою сяє
Бачив дитя тільки в снах
Нарешті вже має
Він хотів цю донечку
Мабуть, більше мене
І тепер вслухається
В почуття шалене
Він кохав лишень мене,
Тепер любить нас
Поцілує, обніме
Кожен слушний час
Хочу зупинити я
Годинника стрілки,
Щоб така була сім'я
У мене навіки
Може ще двоє дітей
Хотіла б я мати,
Щоб було для кого жити
І ранком вставати
Недоспані ночі -
Це такі дрібниці,
Літаю по спальні
Я неначе птиця.
Я беру маля на руки
Несу до віконця,
І тепер для мене світять
Два яскравих сонця.
21.07.12.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2014
Повертались з чоловіком якось із весілля.
Він бурчить: " Не випив й чарки за усе застілля.
Треба тебе в автошколу на курси віддати.
Буду пити я коньяк, ти - шоферувати".
Подивилась я на нього, стиснула плечима:
" Якщо хочеш - піду вчитись, ти в домі мужчина. "
Через тиждень між жінками стою в черзі я
З гордістю записуюсь на курси водія.
Лютий місяць на дворі, сніг лежить довкола...
Кожен день біжу по кризі я у автошколу.
Там послухаю науку, потім покатаюсь,
Як побачу когось з друзів, - з вікна висуваюсь,
Помахаю ручкою, потім посигналю,
І на другій передачі лиш бензин попалю.
А інструктор все кричить, весь розчервонівся.
Їде авто в кожну яму... і руль задимівся...
Ми усі в міні-спідницях, підмалюєм губи,
Треба гарно виглядати, а там... якось буде.
А авто відремонтують, така його доля.
То заглохне в центрі міста, то поблизу поля...
Ось уже й початок літа, екзамени здала
Горда, радісна й щаслива я права забрала
Похвалилась чоловіку, випили вина
Каже він: " Щоб добре їхать, - пий усе до дна "
Забажалось незабаром поїхати в гості
Чоловік такий веселий, ані сліду злості.
Біля милого за руль впевнено сідаю,
Нетерпляче озираюсь, і з місця рушаю
А машина: др-др-др... а машина - ні в яку...
А йому уже не смішно: " Жінко, ти "на ручніку!""
Відпустила я ручнік, та й на педаль газу!
А машина, мов шалена, вилетить одразу!
Я - по гальмах. І заглохла. Рушити не можу.
Ще й сусід кричить єхидно: " Я їй допоможу...
Треба жінку - за колінко, бо вона нівроку! "
Сам сховався за ворота, звідти ані кроку.
Якось рушила із місця, там яма на ямі
Чоловік уже нервує: " Ви їздили п'яні?!
Маневруй рулем, благаю, бо шкода авто
Хто вас вчив по ямах мчати? Скажи мені, хто?! "
" Та ніхто... - вже стало страшно, - а чому усі
мчать на зустріч, ще й сигналять, ще й по нашій полосі? "
" Боже любий! " миттю зблід мій кремезний чоловік
" Це не наша полоса... ти з'їжджай на бік! ..."
Повернула руль у право, а милий - мені:
" Я такого ще не бачив у страшному сні.
Краще буду я тверезий, і не буду пити,
Бо, ти знаєш, я не проти трішки ще пожити "
Вигнав мене із машини. Сіла біля нього.
У самої тремтять руки, ледве служать ноги...
" Треба гальма поміняти, милий, на нові "
" Безкоштовно. Їх багато... в тебе в голові..."
Вже пройшло чимало часу, він трішки розм'як
Пристібнеться, похреститься, - без цього ніяк
Мовить грізно: " Я навчу тебе водити за любу ціну "
Сили волі і терпіння бажаєм йому!
Час від часу їздим разом, він мене повчає:
" Гальма тут... Тут педаль газу. Не плутай, благаю..."
Ближні фари... дальні фари... а яка різниця?
Головне, щоб пасували туфлі до спідниці
Тут багато правди є, і трішки брехні
Жінка за рулем неначе сліпий на коні
Є, звичайно, винятки, я не сперечаюсь
Коли когось образила, щиро вибачаюсь.
30. 01. 14.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2014
Куди відлітаєш, любове моя?
Тікаєш від мене, тікаєш...
Зникаєш безслідно, зникаєш...
Як ранком вечірня зоря
Що сталося з нами, коханий?
Невже я так дійсно змінилась?
В потвору якусь претворились?
Що ми стаємо ворогами?
Що сталося з нами, мій сокіл?
Не хочу тебе відпускати!
Хоч може... не варто й тримати?
Ми вже не літаєм високо...
Ми вже не співаєм, як пташки
Ми стали, як риби, німі
Повір, так тривожно мені...
Чи тобі також важко?
Одні дорікання від тебе я чую,
А колись це були компліменти
Де поділися ніжні моменти
Я немов не з тобою ночую...
Наче тріщина десь пролягла,
І стає тільки більшою з часом
Чи серця наші б'ються ще разом?
Бо я своє тобі віддала.
Час нещадний до всього, нажаль
Тіло стариться, душі черствіють
Хай вітри-буревії розвіють
Геть і злобу мою, і печаль.
1. 08. 13.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2014
Шукай.., шукай, як хочеш
Мені заміну. Я не та.
Я знаю, не одній шепочеш:
Моя кохана, золота...
Я знаю, інших пригортаєш
Руками, ніжними, як шовк
Правди нікуди не сховаєш:
До жінок ласий ти, як вовк.
Я знаю, бо мені шепочуть
Дволикі люди, всюдисущі
Вони з усіх сторін тупочуть,
Знайдуть і голку в сіна гущі.
Я знаю, є жінок не мало,
Котрі гріхами не гризуться.
Сумління міцно задрімало
У них. Як змії прокрадуться
В чужу сім'ю, в життя чуже
Неначе білі і пухнасті.
Невже не бачиш ти, невже?
Розкидані довкола снасті?
Як ні, поглянь у інші очі,
Своєї рідної дитини.
Ніщо у грудях не скрегоче?
Не відчуваєш, ні, провини?
Як нас зустрінеш у дорозі,
А незабаром буде так!
Не витреш випадково сльози?
Чи не відчуєш туги смак?
Бо я пролила сліз багато.
Здається, більше вже нема...
Нами усього розпочато,
Та дальше... мушу все сама.
У мене руки ніжні, милий,
Вони колишуть твою доню.
Та в них чимало також сили:
Її від бід я охороню
Її від всього захилю
В той час, як ти собі гуляєш,
Кусочок неба прихилю
В той час, як ти нас зневажаєш...
Я знаю, я не ідеал,
До чогось теж "доклала руку",
Та в тебе був в руках штурвал,
Ти спрямував нас на розлуку!
Пробач. За те, що так любила
Тебе всією я душею.
Пробач, що в муках народила
Тобі прекрасну доню-фею
Пробач, що не могла терпіти
Твої образи й нарікання,
Що я почала крижаніти
Від твого вбивчого кохання.
Я не така, про кого мріяв,
Не крикнула тобі "чекай!"
Жнемо ми те, що ти посіяв,
А ти шукай гріхи, шукай...
11.11.12.
( для Л. )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2014