| Сторінки (5/465): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Щоразу, як ти приходиш зализати рани у моїй квартирі
Я вчуваю від тебе запах морів, портів і гігантських міст.
Я бачу різні версії відвертостей на твоєму тілі
І щоразу інші ідеї, чому саме я маю дати твоїм думкам прихист.
Ти завжди одягнеш мою єдину випрасовану, але не тобою сорочку,
А тією від якої пахне життям, парним молоком і спокоєм днів
І завжди залишиш на ній сліди кави і губну помаду,
Щоб та інша із докором дивилась на мене, а я від того німів.
Ти завжди лишаєш за собою право останнього слова
І завжди лишаєш відкритими двері, щоб мати можливість піти.
Навіть якщо ще рани болять і душа ще зовсім квола,
Але за вікном експрес і в тебе рождаються мрії про інші світи.
І знову пуста квартира і пара чашок з під кави,
Та інша прасує сорочку і пахне парним молоком,
А ти оглядає нові, нескоренні поглядом далі.
Я кинув мріять про те, щоб стати твоїм останнім портом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2017
Різними потоками надходить енергія тобі і мені
Навіть коли ми разом проводимо ночі і дні
У закритій квартирі звідки до понеділка виходу нема
Бо в понеділок вираває із постелі сіра суєта
У квартирі розстелена постіль і кавовий аромат
Цигарки на підвіконні у нерозкритій пачці
Коли ми разом нам не потрібен нікотину чад
Нам потрібні лише наші оголені танці
В квартирі усе просякнуте нами наскрізь
Нашим ароматом і нашими сумними віршами
Навіть коли блазень по радіо каже що вогонь скрізь
Ми його відчуваємо лише між нами
Різними потоками надходить енергія тобі і мені
Мені від твого прагнення зробити мене щасливим
Ну а тобі від подиху ранньої весни
У твоїй душі не буває пори року зміни
Сіра суєте виїдає за тиждень дух
Але із запасом молодої і свіжої рими
Ми у квартирі у якій притишений життя рух
Отримуєм лиш нам доступну насолоду надлюдини…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2017
Бо біль (дивлюся на небо ніби до когось звертаюся),
То смак (сам боюся сказаного),
То ніби витяг з прожитих років,
Пройдених кроків і забутий спокій,
Що даний мені Великим Невидимим.
Я беріг його (кажу ніби виправдовуюся),
Економив і торгував ним (відчуваю гріх)
І розпродав увесь, тепер ніби мрець
Без надійного тилу і вияву сили – не зміг,
Стати на шлях досягнення волі.
Прагнув лиш болю. Обміняв на дотики
До ніжного тіла. Мов наркотик мій. Твоє тіло.
Звідти і біль. Зронена сіль – викликає сварку.
Бо біль – спокій. Лиш би не дотик, до твого тіла
(дужа боюся те, що сказав). Проявив силу.
Лишився сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2017
Був час коли кохання моє було надто близько
Майже на відстані протягнутої руки
Але минулося те відчуття занадто швидко
Мов плин швидкої гірської ріки
Воно прийшло тоді таке непевне
Що я ж подумав «Не воно!»
І лише серце розпізнавало
Благало повернуть його
Я й не помітив а воно бурлило
Грало емоціями у кольоровий джаз
І у постелі так дихало натхненно
Чомусь подумав, що усе це «На показ!»
І час настав коли нічого не лишилось
Не стогонів ні джазу ні мене:
"А, у самотності мені наснилось,
Як знову втратив я тебе…"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2017
В зйомних постелях кишма кишать кліщі
Потом просякнуті і чужими думками
Душі їх зйомні праведне життя вели
Топчучи один одного брудними ногами
Б’ючи в лице і при цьому кохаючи так
Що щирість бере за барки розпуку
Понад усе тут минає життя позаяк
Тут усе перетворюється у солодку муку
Геть не підеш бо зйомна постіль мов вертеп
Змінні тут люди лише і види розпусти
Тягнеш себе сюди хоч й знаєш що вже мрець
Для іншого світу втрат й благородних поступків
Різнобарв’я цілунків просякнутих потом ідей
Тут вправно керує той хто вчиняв самосуди
Дехто зве його гордо мастер Морфей
Інші його називають просто облуда
Вийди звідти можна лиш певним шляхом
Лиш тільки коли коханням заповниться серце
Й коли душа оточена яскравим теплом
Збереже його від перетворення в скельце
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727383
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2017
Там (показую вказівним пальцем вгору)
Я збудував свій світ.
А там (показую пальцем до низу)
Я живу. Я емігрант своєї змореної мети.
Я чужинець у власному серці і, щонайбільше болить мені, душі...
Чужий собі і світу в якому крізь морок злості, марності і хтивості
Проходить струмом прагнення щирості
І знаю напевне забракне сміливості,
Щоб просто в собі людяність виростити!
Там (я показую вказівним пальцем до долу) я живу.
А там (показую пальцем в небо) я літаю.
А де ж я буду як так завчено помру.
А гірше ще, що дім уже ніде не відчуваю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727119
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.04.2017
Якось коли ми зоповнимо по вінця, келихи нашого кохання
І будемо пити його маленькими ковточками розтягуючи бажання
І будемо дарувати післясмак вина поцілунками
І взагалі від усіх ми залишимось поза лаштунками.
Заховаємось від життя чужими, комічними ролями,
Щоб зберегти для себе таємниці закритими паролями
І пронести крізь морок і плин буденного життя,
Любов, що дарує переможцям повні уста пянкого вина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2017
Я ніколи не зникну із мапи твого всесвіту як окрема планета,
Навіть якщо буду захоплений чи попаду у вражі тенета
Чи навіть коли не підійде, для твоїх ігор моя анкета.
Я буду світити тобі повсякчас і посилати поцілунки - ракети.
І ти капітулюєш знов, як робила це безліч разів
І ти примкнеш до мене тікаючи від солодких слів твоїх катів.
Ти заховаєшся за моїм надщербленим від ударів життям
І знову будеш мені коханка, а по життю моїм вередливим дитям.
Я навіть знаю коли ти з моєї планети безпечних ідей відпливеш,
Тоді коли рани заживлені і повні твої кишені моїх сердець
І коли кличуть тебе нові галактики незвіданого "Я",
Ти полишиш мене і це твоя та більше все ж моя біда.
Оскільки без тебе, як без води півмертва планета моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2017
Колись на потертий вокзал сотнями ніг,
Прийде спотикаючись коліями потяг.
Кондуктор старий і спитий життям мораліст,
Гукне: «За тобою приїхав, мій котик!»
Брудний перон озветься мерзенним треплом,
На дорожку мені дасть копу матів
І лиш (я надіюсь то буде весна) теплом
Мені подякує за вірші і що часто не плакав.
Як завжди декілька зівак побачать ту мить,
В яку добровільно я йду до вагону
І на обличчі життя, хоча в серці щемить.
Останні плювки роблю брудному перону.
Зіваки лиш скрушно хитають чолом,
Що мов би як жив так і поїхав,
Куди? У невідання, щоб не стати брехлом
І спроб не робити в мистецтві термітів.
Ну, рушили!
Тонко печаллю в душі
Дорога озветься, є така думка.
І місце останнє біля людської нужди,
Щоб відчувати ріст свого терпіння.
Доїду чи ні? Справа геть не у тім
А в тому, що рушив в дорогу
І плавно течу із сотнею слів,
До тільки свого тремкого порогу.
Той потяг помчить аби стало думок
І сил записати їх хід і горіння,
Щоб лишити в дорозі свій слід
І велику, нарощену долю терпіння…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726469
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2017
Коли замість кави смаку, лише затхлий запах розпуки,
Коли сигарети не куриш та мрієш щодень запалить
Й товчеш у мізках чужі забруднені тантри,
Одна з них: «Потрібно в житті щось хороше зробить!»
По – перше, ЖИТТЯ, це є що? Оце моє прагнення скніння?
Це виття на місяць й частіше щороку на сонце
Чи ті прогулянки обшмарканим містом терпіння,
Яке як і я вже давно мріє не бути і рветься на тонке.
По – друге, ХОРОШЕ це ж як, так щоб хтось посміхнувся,
Щоб бризнула радість із очей наповнених сліз
Чи щоб по зубах стікала кров партнера уранці,
Якому зумів доказати, що вмієш сердечно й сильніше за нього любить.
По – третє ЗРОБИТЬ. Це ж потрібно щось намагатись?
Вставати ізрання, іти до людей. І з ними, о лихо, потрібно спілкуватись
І їм потрібно давати натхнення для хтивих ідей.
Є ще по – четверте, по – п’яте, десяте…
Є маса запльованих правил у марності днів.
Я не патріот досягнених істин
Я мрію про спробу здійнятись у власній меті.
Погано все ж те, що обрізані крила до тіла,
Що навіть обрубків їх на спині нема
Й коли робиш помах взлетіти до світла,
Це схоже на те як махає крильми курча…
Це біль, а не вірш.
Скрізь стриножені люди навколо,
Обрізані крила у них, обрубані ноги й розбиті серця.
Зневіра, зневіра і добре хоч, інколи прагнення Бога.
Усе. Я пішов робити хороші діла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2017
Вдихаючи проміння молоде
Нового дня іспитих істин
Шукати утопленого себе
У безлічі зітхань ліричних
Ловити подихи і сенс тортур
Чому попав у ці мініатюри
У муки від шаленого кутюр
Що нот не вистачає партитури
Шукати ритми щоб попасти в такт
Твойого серця терпкого мов глід
І розтопити його віковічний лід
Щоб вирвати тебе із твого сну
Бо вірю що коли внесу
Вогонь у твоє тіло молоде
Любов і у крижинці оживе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2017
Ніби відчув, щось обірвалось,
Впало до долу, беззвучно мов пух.
Серце від болю звучно озвалось
Чи винесе досі непізнанних мук?
Гляну, що ж то так ніжно кружляє,
Стелиться долу, ховає думки.
А - то довіра, на землю лягає
Й мре, від знесилення далі іти.
Шлях її був короткий, тернистий
Сповнений спроб і надломів душі,
Спроба з'єднати тепер і колишнє
Й зліпком отим правити дні.
Ні, нестачає сили для того,
Впала довіра, не зліпиш тепер.
Треба шукати шансу нового
До пізнання незвіданих сфер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725435
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.03.2017
Передмова до новели "Вона любила ромашковий чай".
Вона любила ромашковий чай
І малювала туманні картини
І будувала думками свій рай
Була у пошуку тої людини
Він музикант в нього доля сумна
Сльозами плаче його гітара
І у думках його муза жила
І час від часу вона оживала
Вони топтали стежини одні
У тихім парку дивного міста
І залишалися завжди самі
Як повний місяць в зірковім намисті
У давнім сквері їх долі жили
І сумували за їх поєднанням
Любов їх не витвір людської руки
Любов їх то Бога в коханні зізнання
Їм далі іти і нести крізь віки
Любов що так пізно з’явилась
Щоб вірили люди всієї землі
Що доля їх є – лиш десь забарилась…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2017
Вірш-емоція від пісні М. Мозгового "Любов останньою ніколи не буває".
Невже в житті я вже перекохав
те призабуте відчуття було останнє
о ні! я завжди вірив в це і знав
любов останньою ніколи не буває
невже в житті я не відчую смак
не поцілую уст коханої людини
й не дочекаюся до смерті знак
й хоча б єдиної щасливої години
не доторкнуся до коханих рук
не пройде тілом струм єднання
і не відчую від розлуки мук
і того жданого спізнілого кохання
не потону у глибині зіниць
і не сп’янію од аромату тіла
і через роки мені все ж болить
що дозволив відрубати собі крила
і ось тепер я зовсім не лечу
не можу відірватися від долу
та все ж я мрію і в сльозах молю
любов останню із надією шукаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2017
День загине думкою бродвейною,
Що прожив його дарма, без почуттів
Лиш ходою легкою портвейною,
Знову парком обезлюдненим ходив.
Спілкувався із вербою й кленами,
Все про неї їм я розповів,
Тільки їм по – дереву, ті сповіді
й те як люто я самотністю ревів.
Й підвечірок знову тротуарами,
Поведе в насиджені місця,
Де знайомий бармен Вова,
Вислухати вміє всі слова…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2017
Не відкривай своїх долонь там моє серце
Воно трепече неспокійне в них мов птах
І не стискай долонь своїх бо ж може вмерти
Йому ж потрібен кисень не менше ніж твій смак
Воно ж і так у твоїх лагідних долонях
На віки в них залишиться повір
І навіть коли сивина на скронях
Воно бажатиме лиш дотиків твоїх
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2017
Коли тремтить в душі любов
Така непевна ще - мов паросткова
Покрита ранньо- весняним теплом
І світло в ній - імла ранкова
Коли вона вбирає сік
Очей і подихів єднання
Стає міцна мов сонця лик
В серпневому буянні
Тоді душа співає гімн
І віра в ній рождає силу
Коханням наповнюється дім
Лишає його відчуваючи зневіру...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2017
Перон той бачив стільки розставань,
Що стало б на мільйон нових кохань,
Історій про серця вщент розбитих
І сліз невиплаканих змитих
З облич, мов макіяж.
Таке життя, у нім живуть стосунки
І розставання. Після них тамункі,
Важкі мов плач. Годинник, то гіркий палач
Відтьохкує останні ритми серця
Бо ж потяг вирушає в точний час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2017
Я знаю багато слів, та не відаю теплих емоцій.
Я можу спалити мости та не зможу їх збудувать.
Звеселиться зимове серце від сонячних терцій ,
Все ж не стану надію у вчинки свою сповивать.
Покладу на олтар небуття свої нічні ридання.
Відведу я від болю натомленні маренням сни.
Не почує світ більше мої сльозливі благання,
Із душі моєї вийде геть бажання піти.
Чи ж поселиться спокій і буде марити небом.
Бажати піднятись у неосяжну небесну блакить.
Чи ж залишуся навіки у серці з лютим катом,
На роздоріжжі душевної муки із серцем сидіть.
Й не могти ворохнутись бо ж сили мені не належать.
Їх продав колись за прихильність лагідних дів.
І тепер уже серце мене не застережить,
Й не покаже прощенням радісних див..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2017
Я збираю вогні нічного міста
Вони ж як і я не можуть заснути,
Із чужих будуарів таємниця розкута
Вийшла між люди й не знає як бути.
Певно продасться комусь за монету,
Правдою стане, а може й брехнею,
Але напевне запустить комету -
Зіпсує життя новому Морфею.
Він же все думав, що вогні у дрімоті
І в будуарах плетуться інтриги,
Й не здогадався, що світ у самоті
Не в силі терпіть над собою наруги.
І стане окремим світом крутитись,
Новому Морфею в нім місця нема,
Замість вогнів, будуть зорі світитись,
Щоб в будуарах лиш правда жила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721081
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2017
Прощаю всім,
Образи і насмішки,
Лихі слова і немічні думки,
Знущальні погляди і звички
І настрої душі сумні.
Простіть й мені,
Всі слабості і вчинки,
Які знітили раптом вас.
Мої слова, що мов булавки,
Кололи серце ваше враз.
Простіть й прощаю,
Всіх й назавжди
І хай простить усіх Господь.
От тільки, як себе простити?
І як гріхи не повторить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720481
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 26.02.2017
У світі, де кожен суддя
І лише вибрані підсудні,
Де кожен міряє своє життя,
На екзекуції прилюдні,
Де не злочинець, той хто приховав
Свої діла порочні,
А злочин чинить той хто, бачить сни пророчі.
Де влада є для прикриття своїх лиш справ.
Там я живу і що живу я тут уже не прав.
Неправий тим, що все терплю.
Не скимлю, не рубаю і не бю,
А вірю кожен раз новим словам,
Так ніби мед стікає по моїм устам.
Й допоки не повірю я в себе,
В свої можливості, те лихо не мине
І будуть зайди пити мою кров
І повертатись будуть знов і знов.
Допоки не візьму до рук я меч!
Допоки не вітатиму Феміду!
Мене вестимуть бурянами навпростець
Голодного, обдертого простолюдина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720029
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.02.2017
Хочеться такого собі андеграунду,
Кальяну, рому з льодом і трави
І тільки без моральних виродків,
Посидіти, подиміти і тихо піти.
Чому піти, бо так дістали,
Умовності, жадоба і хула,
Всіх спроб, пореного звіра,
Добігти до місця, де його нора.
І врешті заховатись й зализати,
Розсічки, рани і порізи
І словами захищатись,
Від обману і нав’язаних екскизів.
Й віднайти точку опори
І зізнатися собі,
Що поранення загоять,
Лише прощені гріхи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719045
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 19.02.2017
Часом мені не вистачає повітря,
Легені прибиті цвяхом до грудей
Пекуча розпука, рождає страхіття,
Що зло, походить від добрих людей.
Світлим поглядом свердлять нутрину,
Збивають у камінь мозок і душу,
Перетирають на попіл - я ж мушу
Терпіти, не вити і так до загину.
Часом мені здається, що повітря має смак.
Коли зі сльозами, солоне мов море.
А інколи, гірке – частіше, й це знак,
Що скоро зумію себе заспокоїть.
Взяти у руки рятувальний жилет,
У сльозах не потонути у горі,
Видихнуть на повні легені секрет,
Що доброта знаходиться в людини в неволі.
Її б врятувати із натовпу дум,
Із попелу слів, образ і пробачень,
Щоб вполонити породжений сум
Й навчитися його, думками долати.
І витягнуть цвях із грудей, із життя
Викинуть в море сліз, чий подалі,
Щоб далі пливло яскраве буття,
Спокійного щастя у вічності далі.
І хай тут є пафос і мрії святі,
Та жаль, вже не в силі терпіти,
Муки нездолані плачуть в душі,
Грішність благає і за врага молити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718650
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.02.2017
Настрій «Земфіра», ні більше, ні менше.
Безмовний й бездонний, як небо над морем
І не відчуваючи берега краю
Я тільки літаю, безмежжям літаю.
Понад темними хмарами настрою,
Над грозою, із задавнених сліз
І вдовольняюся давньою правдою,
Що не через себе, я щось не зміг.
Що тож мені хтось завадив,
Поставив кіл в моїм житті,
І печаль мені у звичку впровадив,
Щоб сумні і довгі були мої дні.
А настрій «Земфіра» шепоче зізнання,
Що рухатись треба тільки вперед,
Давно розкидане шляхом каміння,
Пора розпочати тобі підбирать.
Твоє ж бо воно із тих давніх років,
Коли відкривав ще небо ногами,
Коли над життям знущатись зумів,
Не вірячи в спокуту, що прийде з роками….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718071
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2017
Не страшно помирати з кожним подихом
Не страшно глянути в обличчя злу
Страшно розуміти неквапом
Що це не я своє життя живу
Хожу по парку з осінню у серці
Без усмішок і без бажань
А серце мов би виточене з криці
Не відчуває згорених зітхань
Дивлюся що сади уже заквітчані
Конвалії кивають мені в слід
Думки лишаються несповідані
Прямують собі завчено у брід
І ніби день минає днем в погожості
І прагне доля щоб змінити суть
Молю щоб зникнуло в тривожності
Безмежжя моїх печальних дум
І в неможливості собі повірити
В своїм чужім житті
Зроблю хоч пару вчинків людяних
Заблукшому щоб показать шляхи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2017
Цілувати іншу , не ту від якої,
Вмирає серце уже десять років,
Шукає рятунку від зраджених кроків,
Коли ти у спробі - любити іншу жінку.
Іншу плекати, дарувати квіти,
Бачити, вірити і знати, що марно,
Надумані вчинки, і мрії захмарні,
У сподіваннях , що то є кохання…
І ходиш із неї, отими стежками,
Які давно вже сумують за вами,
Тими двома, що блукали дворами
І фото робили у вічність й напамять,
Про стіни, життя і міські панорами.
І завжди і всюди – цілунки мов рани.
А той ще ліхтар, що освічував очі,
В яких народилося слово «Люблю»,
Зрадливо хитає тінню щоночі,
Що біля нього з іншою спробу роблю.
І марно на успіх тих спроб сподіватись,
Бо плаче душа, а камінь росте,
Душею дере бажання признатись,
Що кохання із неба зійде..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2017
На смак життя гіркий полин.
Чи людям всім той смак є однаковий?
Чи кожен попадає у свій млин,
І ударяє у свій дзвін святковий?
Про смак життя не скаже кожен,
Все ж ліпше в таєні тримать.
Бо часом ніж дістане хтось із ножен,
Щоб смак життя свій вище піднімать.
Життям смакує кожен до загину,
Впивається і зпяну щось верзе,
Дотягує його у тиху днину,
Де його снігом долі замете.
Або підійме в небеса до Бога,
То є найвища людська суть!
Чи буде Його думка строга,
Про смак життя, що всі несуть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2017
Ти чекай мене у снах,
Я вже тут, не за горами.
Ти лягай тихенько спать,
Я іду в твій сон духмяний.
Ти побачиш нас удвох,
У гаях літньозелених.
Ти побачиш нас в полях,
Квітами полонених.
Ти відчуєш сонця смак
Й смак в коханні поцілунку.
Ти відчуєш дотик рук
Й силу, що іде від мене.
Ти побачиш - як люблю,
Я тебе і наші миті.
Я тебе не відпущу,
Буду я для тебе жити.
Нас з тобою поєднав, сон
В холодну сніжну зиму.
Нам з тобою бути вдвох,
Лише б віднайти стежину,
На якій й побачиш ти, мої теплі очі,
На якій тебе візьму й понесу у ночі.
Збережу кохання снів, наяву й не на годину.
Я тебе все ж віднайду і оту стежину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2017
Я віддав тебе на люди - мою молитву,
Мою незмолену печаль - пустив по вітру.
Стояв навколішки і лише ніч,
Свідком стала мого моління,
Не вистачало лише світла свіч,
Та їх тремтливого горіння.
Молитва линула у небеса,
Можливо там її почують,
Й зійде на душу таїна,
І храм в душі моїй збудує.
Полине сонячне тепло,
Промерзлим тілом.
Відчує силу Бога зло
І раптом згине.
І серце радістю зійде на пік моління.
Душа зрадіє й оживе , як світла тіні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715404
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.01.2017
Не варто!
Ні, не варто зупинятись,
Не варто йти назад – скотитись
І долі ницістю коритись,
Не варто…
Не бути тому, в чім неволя.
Душа немов у браннім полі,
Змагається із собою,
Перемагає впившись болю.
Та йде, вперед які би перешкоди,
Не були на її шляху
Й чекає, лиш маленької нагоди,
Піднятися на силу всю свою.
І розірвати зла окови,
Підняти очі в буйний квіт.
І тим, хто зло вчинив простити
І врятувати весь свій світ…
Поглянути на перемогу й відчути,
Лише біль – за тих хто втратив
Людяну подобу,
Лише оскал зберіг і хтивість мрій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715399
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.01.2017
Думки туманять намір зрозуміти,
Ту мить в якій усе розпочалось,
Ту мить в якій зумівши оступитись
Пішов, без застереження і перешкод.
Лишивши за собою лише хвилі,
Чужих переживань і насолод.
Життям віддаляючись на милі
І відганяючи від нього всіх заброд.
Й не мати змоги у спокуті впасти,
Молитися і виплакати біль,
І на вівтар життя покласти
Щоб зрозуміти де забракло сил...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2017
Як мати намір чинити зло?
Невипадково, а у задумі
І малювати чорне тло,
На довгі роки простій людині.
Як можна слово кидати в світ?
Не розуміючи причини,
І зазіхати на вільний політ
І відбирати життя хвилини.
А потім суд і покара жде,
Усім по вчинках і по заслугах.
І відповідь усім прийде!
Кому, за що і в яких присудах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2017
Я хочу відчувати, як коханням наповнюється мій дім,
Однокімнатний простір, що рятував одвічно,
Що свідком був утрачених навічно,
Солодких мук та нездійснених мрій.
Хочу бачити у нім негаснуче тепло,
Щоб маяк був на усі в житті випадки
І розгадувати інколи твої загадки
Й сіяти кохання вічного зерно.
Щоб воно проростало у душах наших тіл
І була можливість не ховати очі
Й не сивіти, самотою кожні ночі,
Коли навіть думкою стаєш один...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2017
Ай дивна, природа кохання у світі,
Бо ж ніби, кохати доступно кожному
І дихати на повні груди у квітті.
Повірити мовленному слову пригожому.
І ти у польоті, без жодних бар*єрів,
Без жодних обмежень і лишніх побачень.
Ти віриш у многість своїх передбачень,
Коли закриваються спальні портьєри.
Й коли наодинці в сумному роздоллі,
Глитаєш напою гіркого, стограми,
Бо ж кинутий, у незбагненнім злословї
І ніби лишилось чекать телеграмми.
А їх все нема і непахнуче квіття,
Твоє роздирає тіло на шмаття,
І ніби, ти вірив у пахощі літа,
Так ніби, портьєри закодували щастя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2017
Загублені слова, завжди знаходяться.
Десь закотяться вічно у закутки душі,
Особливо, коли ти на межі знаходишся,
А вони десь ховаються у ці миті шальні.
Коли ледь – ледь і завмерла надія,
На розуміння й продовження див.
Коли тобою керує, лиш би побачити, мрія
Й не дає вирватися із тих ненадійних оков.
Віднайдені слова, завжди до речі.
У них не народжується прихований зміст,
А зявляється надія напитися,
Тих милих обманів без додаткових утіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2017
Я вбиваю вірші наповненні хибним змістом
Чужими думками народжені мої слова
І блукати у пошуках справжнього містом
І так вірити в те що душа моя мов роса
Без Будь - яких див і прагнень до бою
Без бажання хоч щось в собі змінить
Я зжимаю свої кулаки до сердечного болю
А душа на землі уже починає горіть
Лізе все на гора немов вже нема заборони
Справжню правду ніколи нікому не вбить
І мої недосяжні чужим забобони
Не дають мені зовсім хоч трішки любить
І без див зате з болем у скронях
Я вітаю свій день він наповнений прагненням жить
І трепече надія у моїх долонях
Що душа ще дозволить взлетіть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2016
І як тепер дивитись тобі в очі,
Коли зневажив шанс й пішов
І лиш у згадці, мов кіно, ті ночі,
Немов намотаний на долю нерв.
Блукати буду років десять, знаю!
Одне десятиліття так вже й промотав,
Що навіть уночі і не волаю
І тебе бачу в неспокійних снах.
В житті навкруг сіяюча потворність,
Зістрітись в ній із нею не дано
І помираюча в моїх потугах творчість,
Засохле без кохання джерело.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2016
Хочеться бути ніжним,
Грубим не хочу бути,
Але ніжність померла,
Коли охолола кава.
І цигарка Хервесту,
Ароматом затухає.
Продовження життєвого квесту
Під плінтус заганяє.
Депресії перемагають - коли
Поряд пустка і зім'яті листи паперу
З перекресленим текстом,
А випивку не принесли -
Служки - подружкі,
Які поряд навіть коли нова любов є.
Тоді у депресії нутро гниє.
А коли любові знову нема
Подружкі, бухло і депресія
Заволодіває тілом... плаче душа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2016
Увесь цей біль колись видасться фартом,
Надуманим, безболісним чуттям
Й слова, що травмували долю жартом,
Ні краплі не помічені життям.
Без засторог в обійми ти захочеш,
І зробиш крок назустріч ти мені,
А я прийму без долі здивування
І обійматиму тебе щоніч у сні.
А поки - що, в сумнім однокімнатті,
Я осягаю осені мотиви.
А ти блукаєш, по світах за щастям -
У пошуку останньої надії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2016
Не світом правити і не людьми,
Слізьми не зможеш приховать розпуку,
Коли на роздоріжжі самоти,
Ти впевненно обрав розлуку.
У кожного свій шлях в житті,
І щастя кожному по - іншому вдається,
Комусь мов дар, бери собі!
Кому ж, мов приз, потрібно побороться.
Не в тім біда, що плаче дощ,
Він лиш зволожить землю,
А твій наточений на нервах ніж,
Дорогу вказує, хоч в світі й темно.
Той шлях, зумисне ти обрав,
Зійди із нього не вдається.
Поодиний , дикий шквал,
Збиває інколи - та знов до нього ти берешся.
І не зійдеш хоч і в крові
Всі руки, ноги і зап’ясття,
Вершину досягнувши самоти –
Ти все ще віриш в щастя!
Ти віриш в те, що збиті руки,
Сльозливі очі і вірші,
То шлях не пройденої муки,
Це шлях любові з самоти.
Що проламавши злі недуги,
Думок очорнених і слів,
Прокляття і лихі потуги
Навік позаду ти лишив.
І лише небо синню вабить,
Дарує сонце теплоту,
В обіймах радості кохаєш
Свою єдину …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693671
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.10.2016
Коли тебе сьогодні побачив,
Твоє бездоння ласкавих очей,
Хіпове плаття й хвилясте волосся
Я мов завмер…
Я так захотів до тебе доторкнутись,
Пірнути в волосся твоє
І ароматом твоїм задихнутись,
Я мов ожив, як побачив тебе.
Не стало слова, лиш погляд у спину,
Знову без слів, я утратив себе.
Тебе усю, я люблю до загину
І моє серце трепече й живе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2016
Була одна муза і та вийшла заміж,
Знаю її це - напевно до літа.
Лишилась засуха по ній у кухні і штанях,
Так важко зустріла моє бажання не пити.
А я змолодів і незовсім вже й сивий,
Вернувся до справ і спалив всі блокноти,
В яких розквітали не вірші, а бажання не жити,
Тепер от наново вчуся світ любити.
І майже виходить, мию за собою посуд,
Каву пю із чашок, а не пластмаси.
Цигаркі гіркі, кашливі потвори
Не моя розвага, краще парком гуляти.
Життя, розумію, формують маленькі сюжети,
Важливість у тому, щоб бути головним героєм,
В своєму житті, володіти своїми думками
І вірити в те, що справжнє життя ще вдасться пожити.
І музу зустріти, яка без брудного піару
Без літрів пива і пляшок віскі,
Почує в душі найтонші мотиви
І буде по собі з під кави чашки мити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690575
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2016
Яке ж воно безличчя у застінках
У воросі утрачених думок
Шукати годі логіки у вчинках
Коли болить від втрат і насолод
Коли плекати лиш лишилось мозок
Він геть заслаб й обмежений у днях
І щось нахабно так тривожить
Й не дарить шанс зібратися у снах
Коли вертається лише ікота
Від згадок про прожите й що гряде
І плаче без натуг моя скорбота
І що ж мені те завтра принесе
Можливий шанс не впасти серед міста
У грязь болото злих промов
Чи полюбити вірно і печально
Ту що так довго не знайшов
А поки у своїм однокімнатті
Муштрую слово для прийдешніх битв
А поки ще обійми недоступні
Лише одна надія на потік молитв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2016
Я навіть не фаворит свого життя.
Я в ньому напевно як і всюди приблуда,
Й допоки тече по жилах душа,
Доти складатиму свого вірша,
Я житиму в снах, їх на мене ще буде…
Я певно не знав, коли йшов на ту вись,
Навіщо мені і що з того буде.
Я йшов і благав зупинитися мить,
Я вірив, що поряд ти будеш навік,
Зі мною дивитись на світ без ілюзій!
Й коли відчуття, що безлика приблуда,
Мені принесли розуміння того,
Що я не зумію лишитися в небі,
Що вже не відчую кохання твого -
Я знав що ілюзії вияв лихого!
Та все ж...
Без них і не жив би.
Не знав би життя.
І подих не мав би.
То доля лиха!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2016
Дощ мине навіть якщо дуже сильний був
Навіть якщо блискавка лякала усіх
Навіть якщо грім страшенно гув
Дощ мине і знайду я по ньому утіх.
Вийде сонце і зігріє нас після дощу
І осушить калюжі й розжене хмари
І по свіжому світу я босим піду
По світу в якому десь поряд є ти.
Ходиш тихо немов би і не живеш
Розглядаєш навколо можливо шукаєш мене
І ховаєшся від злив, блискавиці і гроз
І босою після них по світу ідеш.
По одних тротуарах і парках ходимо ми
Та допоки нас дощ ще разом не звів
Та я маю прекрасну в житті мету
Віднайти й любити тебе без меж
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2016
Час нестримно несе вперед
І життя здається невдачею
Те що гордо поперед себе ніс
Тепер набуває іншого значення
Мозок вперто шукає опору
Не зійти би на пів шляху
Та ніяк не полишить голод
Та ніяк не знайти смаку
Слів бракує щоб виразить біль
Той що впився у мозок і плачеться
Не скажу із певністю що любив
Бо і в любові тепер інше значення
Бо ж раніше - не знаючи біль
І безстрашно у вогонь та воду
На коліна ставав і Люблю говорив
Очікуючи на реальну пригоду.
Стерте слова проростає наслідком
Певно час будувати мости
Ті що радісно так вогню віддавалися
А тепер нема по чому болото пройти
Серце вперто шукає значення
У поглядах зловлених в натовпі
І у кого просить пробачення
І як спокутувать призабуті гріхи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2016
Правда що колись проросла в душі
І буяла, квітла і лагідно плакала,
Не потрібна більше навіть мені,
Бо суспільством надовго втрачена.
Що ж тій правді бракує тепер?
І кому вона нині віддана -
Тому хто мов вихор пер
Чи тому кому більше потрібна?
З ким вона проживає дні?
І з якими оманами бореться,
Чи ж не забракне їй слів,
Коли прийде час і її слово зрониться.
Чи навіки все ж утрачена,
Без можливостей помиритися!
Ми образили її різними значеннями
А вона лиш одна і безлика.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2016
Не так як хотів жив
Не так як вбачав та знав
Не втекти від тортур
Душі шалених конюнктур
Не став тим ким дійсно праг
Слів що хотів не сказав
І згас тоді коли був лиш час
Горіти і сяяти не напоказ
Боліти у грудях стало давно
Від поглядів млосно і терпко
Напевно хтось протягнув стремено
Життям у якім нічого не ясно
Й яке мов шалений експрес
Відносить у далі ілюзій
Чому ж в душі не Воскрес інтерес
До поглядів і до прелюдій
Безмежний в очах лише зболений страх
І тремор в руках не дозволить палити
Ти ницо тікаєш без правди в очах
Й не зміг думок відбілити
Жити як є і чим далі дійти
Не впасти хоч й збиті коліна
Хоч жив не так як хотів ти
Спробуй в собі розбудити людину
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2016
Не стало слів лишились лиш молитви
Забракло рухів дій та вчинків
Безмежжя втоплене в розлуці
Депресія на збіччі без тамунків
Поети мають на цей стан вірші
А композитори складають ноти
А у мене лиш сумні думки
На зустрічі з тобою вичерпані квоти
Ти ясним тлом була моїм життю
Розрадою і борозною болі
Я знов без тебе буряном стою
У голім полі без краплини волі
І лиш залишена мені моя молитва
Рятує від кривого кроку
І безкінечна зболена гонитва
Із року в рік до виснаження мозку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2016
Коли був впевнений що це депресія
Я пив вино без льоду і трави
Й знаходив смак в прогресії
Змагання розуму і брудної сльози.
Тоді я мав такі думкі:
Поверх душі що тьмяне від облуди
І терпне тільки бачить сон
Знаходиться тягуча насолода
Що не потрібен долі унісон
Що можна все життя одному
Побити посуд і спалить мости
Й не бачачи кінцевої мети - дійти
І стати на шляху самому
Бо ж так і жив тікаючи щораз
Коли хтось прагнув напоказ
Поставити життя на огляд
Щей під копірку в лютий час!
І відчуваючи в думках пролом
І бачив я що у цей раз
Не обійтися легким пійлом
Я обирав сигару віскі й джаз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2016
Я скоро піду і ти зрозумієш, що нічого не втратила,
Що я лиш мана і надумана тобою примара
І ти відчуєш, що втратою мене була даремно налякана,
Я був у твоєму житті короткочасна, грозова хмара.
Ти враз відчуєш, що повітря має смак.
Воно п’янке і тягуче мов міцний чай
І навкруги роззирнувшись, побачиш знак
Й навік зрозумієш, що надумана твоя печаль.
Ти вільною сягнеш свідомого дна
І сигарета тобі тепер не личить.
Ти забудеш смак дешевого вина,
Тебе твоє життя напевне возвеличить.
Ти вмієш любити й прощати і це основне,
Повірити зможеш в кохання слова.
- Ти знаєш тепер, що розлука тобі принесе,
Я йду, ти повір, що свідома тепер моя голова!
Ти ж не пускаєш мене стоїш на шляху і в думках.
А кажеш усім, що не любиш прощатися довго.
Я надто давно не вживаю елітний віскарь,
Щоб себе відчувати так рідко тривожно.
Можливо це ти, а можливо й віднайдений шанс.
Це вперше коли хтось так вперто не хоче зі мною прощатись.
Я певне розпочну писати свій святковий романс
І замість прощатись напевно зумію зостатись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2016
Не смію посміхатися, бо ж не щасливий,
Обмежений, обділений людським теплом,
Достатньо мало, справжніми людьми почутий,
Але залитий до вінця пальоним бухлом.
Не вірю в сподівання до прийдешнього,
Веселого чи радісного дня,
Лише б знайти себе в мізках вчорашнього,
Заглавна фраза, понад вечір путалась крута.
Не бачу змісту в будь - якому доказі,
Про те, що світ руйнує зміст.
Я зопалу, це взнав ще з осені,
Коли спалив депресії останній міст.
Й вона дістатися ніяк не може,
До мого мозку чи душі,
У серці, правда, пустка йобана,
А так, я маю план в своїм житті…
Він простий аж гидкий для осягнення
Послати нахуй все гнітюче і пусте,
Й не мати й долі прагнення до здогадки
А прагнуть лише чистої мети!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2016
Та простота, яка знаходить змісти
І б’є брехню собою повсякчас,
Коли ти поряд днів присів спочити,
Від затхлого життя у перший раз.
Вона так любить показатися люб’язно,
Без праведних ночей і монологів сну
І ти мов дощ, у спеку йдеш прекрасну
І втягуєш тепло в свою п’янку ману.
Вона тебе підносить і колише,
Мов колосок, колишеться стеблом,
Вона когось картає і батіжить,
Огортає жагучим знаменом.
Вона, та простота в тобі від Бога,
Вона в тобі народжена здавна,
То Правда, що Добре все ж переможе,
І Правда в тому і довершена мета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674965
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.06.2016
Можна багато що робити зі своїми спогадами!
Жити ними, їх пити, вити від них,
Можна псувати собі майбутнє без здогадки,
Що життя не знає чому ж ти принишк.
Можна вечір купатися в них до п’яного
І не знати, що день вже минув
І не мати вже іншого наміру,
Окрім як шукати, чому щось забув.
Бачить погляди, що у душі ховаються
І забути дотик людських рук,
Смак губів і вираз подиву,
Що кохання у житті так і не здобув.
Не живеш, а лиш пригадуєш
Не душа, а лиш діафільм
Ось вона відійшла й обертається
Той погляд навічно у серці засів….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674962
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.06.2016
Життя все більше схоже
На секс незнайомкою
Таке ж невідоме і спонтанне
Життя все більше схоже
На закінчення
Чогось чужого і небажаного
Життя все більше схоже
На двобій
Мене зі мною в стані алкогольного сп'яніння
І коли ти підеш проклинаючи свої вміння
Робити мене безтолковим Персеном
Життя все більше схоже
На фільм про наркоманів
Де наркоман я а ти наркотик
Я називаю тебе ніжно Котик
Хоча оргазм відчуваю лише коли мрію про іншу.
А ти перегорнеш ту сторінку
Де ми пара
І інший орган у твоєму тілі.
А я блукаю у пошуку діла, справжнього дива.
Життя все більше схоже на самовдоволення.
Нове авто, нові мізки.
Лише ти та сама у поневолені,
Я схожий на ціль без чіткої мети!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2016
Я в такому безличчі нині,
Що не можу себе віднайти.
Серед натовпу різних видів
Заблукав. Повернутись не маю мети.
Я в такому убитому небі,
Що не видно ні сонця ні зір.
І блукати шукаю потребу,
Щоб людей ще не бачити декілька днів.
Я в такому безкрайньому дусі,
Що благає душа порятунку.
І тамуючи впевненні думки
Відчуваю, іншого вже я ґатунку.
Помираючим серцем кричати,
Вже не зможу. Й не зможу змиритись.
Лищ би сил не забракло останніх,
Щоб хоч раз ще один помолитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670687
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2016
Парад безликих душ і тіл,
Продовжується і триває
І так давно як я хотів
І вірив, що любов буває.
І так давно як падав сніг,
Без хуртовин і заметілі.
Моє життя врахує днів,
Коли зникали тіні.
Коли лиш дотик до тебе,
Будив моє бажання,
Не вірив, що життя несе
Тебе до вірного страждання.
І віднесло у самоту,
Надпиті чашки кави
І відібрало простоту,
Яку ми так шукали.
І втратили, в потоці днів,
В стрімкому леті років.
Парад безликих душ і тіл
Очолюємо кожним кроком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2016
Відчуваю, що усе це відбувається не зі мною. Усе повністю. Секунди, хвилини, години не мої, дні не мої, місяці не мої. Роки не мої. Не мої 35. Спостеріг це давно. Очікував і бачив, що вони не мої, але жив їх, як свої і як міг. Осягав усю глибину чужого і незрозумілого життя, наскрізь просякнутого чужого настрою, чужого розуміння ситуацій, чужих реакцій на події. Постійно відчував, що то не моє. Я би так не сказав, я би так не вчинив, я би так не подумав. Я не міг обрати таке рішення, я не міг так відреагувати на ситуацію, я не міг так занепастити усе добре у собі – дійсно, то не моє життя і не мої дріб’язкові проблеми. Бо ж як можна після розмови з кимось, аналізувати ту розмову і чітко і ясно розуміти, що сам я мав сказати по - іншому. Зовсім інші слова і акценти. Бо ж маю іншу логіку, тому і мало бути сказано по - другому. По - моєму.
Життя проживається на чужій роботі та в чужому одязі. Я б не одягнув тих краваток – піджаків. Я б не працював у тих конторах – офісах. Я би не хотів би авто, а хотів би мотоцикл. Я б не хотів коротку стрижку, а довге волосся і пробите вухо. Одягати легкі светри і рвані джинси, заношену косуху. Сідати на мотоцикл і їхати не у справах, а просто так, без цілі, на покатушкі. Чи ж я то проводжу нудні переговори в нудних і затхлих жадобою переговорних, намагаючись заробити фантастично великі гроші, фантастично грошовитим компаніям. До того ж постійно труситися за ту роботу, яка дає можливість виживати. Хвилюватися, чи відповідаю я високому рівню менеджера, чи тягну я ту лямку, чи справляюся. Проводити нудні і ні про що збори в кабінетах, мотивувати людей заробляти все більші і більші гроші компаніям, собі ж лишати лише постійну зайнятість і відсутність часу для того щоб подивитися у небо.
Просто подивитися у небо. Побачити хмари. Їх неймовірні скупчення у фігурки вигадах звірів. Помпезні панорами неосяжної краси небесних міст. Повними грудьми дихати. Лежати на спині і дивитися у небо. Мрійливим станом наповнювати свою свідомість. Щомиті вірити у Бога. Щомиті любити рідних. Щомиті про них пам’ятати. І цінувати, цінувати, цінувати життя. Єдине і неповторне, моє і тільки моє життя. В косусі і на мотоциклі. З вірою і любов’ю. І наповнити свою свідомість тією любов’ю, щоб можливо у іншому житті чи іншому вияві мене, жити своє життя. Із своїми проблемами і клопотами. І відчувати щастя від того, що живеш своє життя і можеш жити так як хочеш. З повними грудьми свіжого повітря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667629
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2016
Можливо колись буду благати тебе повернутися
Буду битись в істериці чи нервово курити
Можливо зап’ю і не стану долі коритися
Ще гірше можливо буду вовком вити
Можливо ти як підеш не зупинена мною
Віднайдеш кохання справжнє кохання
І оплатиш життя достойною ціною
Справжнім бажанням шаленим бажанням
Можливо я доганятиму тебе зразу
Підбиратиму масу солодких слів
Та в погляді твоєму побачу відразу
Чому ж ти зразу мене не зупинив
Можливо відчую бажання шалене бажання
Як вперше солодше за подих весни
Та перше кохання шалене кохання
Будеш не ти в моєму житті
Бо впевненість плаче самотніми днями
Ночами самотніми впевненість жме
Мозок стискає і душить руками
Надію що доля попереду жде…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2016
Я прихожу до старого пабу
З своїми думками тяжкими ногами
І сиджу за старими столами
І дивлюся на ті стіни і на тих людей
Які як і я помирають від себе
Й шукають розраду шукають дуель
І почуттєво зникають коли минається небо
Тебе я згадаю - зустрів у ту мить
Коли моє небо вбивало мене на дуелі
І якби не хтілось таку зустріть
Я поглядом був полонений а іншого і не треба
Ти мала мене знищить враз – так було б правильніше
Та ти відвела мене в двір твій і сад став тайною нашого літа
Прогалини в свідченнях міняли на джаз
Досвідченість роджена змістом
І сад розцвітав і згасав опадав
І джаз то тихіш то гучніше.
Та сонце стрічали нарізно завжди
Так довго без сонця бути не можна
Я прагнув тепла ти хотіла мети
Я шлях обрав ти ж чекання.
А паб, а що пабу
Він прийняв мене. І знову старезні столи стіни люди
А паб не привів більш тебе до мене
І сад не розквітне без марних прелюдій.
Можливо колись десь й проявися ти
У іншому змісті, місті і тілі
Це буде інша історія без цілі й мети
Повторення вічних блукань в самоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2016
Він завжди боявся кохати когось надумано,
Не серцем – душею, а наглим розумом
І часом коли планував зав’язати стосунки,
За крок до рішення спинявся з їх розвитком.
А та, що вважала, що мовлене: «Я люблю тебе!»
Є дійсно правдою і ні каплі в нім видумки,
Не помилялася дуже, бо мовлене воно розумом
І кажучи це, починав він регресії вчинками.
І коли після чергових порцій депресії,
Коли мозок випитим - викуреним пригноблений,
Шукає шалені вияви рецесії -
В нічному клубі, парку чи траурній процесії.
А часом, коли приходить в клуб анонімно закоханих,
Не може піднятися і сказати: Я анонімно знедолений,
Бо хочу дійсно кохати, а не в кохання гратися.
І прагне тоді після слів цих навік заховатися.
І знову усе випивається і викурюється
І знову процесії в мозку і регресії,
І все це на фоні роботи словесним вантажником,
Щоб мати можливість курити депресії.
Але щовесни, орієнтовно в 10- х числах травня,
Він марить коханням, справжнім коханням
І вечором пише в коханні зізнання,
Тій, що зустріне колись і помре.
Варто помирати коли здійснюються бажання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2016
ти пішла як загасла цигарка
як посипались долу іскри
твої руки були мов крила
у ліхтаревім відблиску
ти не глянула й не обернулась
непохитна хода віддалялась
і ридати не сміла всміхалась
в місячнім відблиску
ти не вірила слову лиш ділу
і погаслі зіниці в печалі
тремтливим струмом по тілу
іскри відблискали
рівним кроком по тротуару
уперед лиш ні кроку вбік
ти тепер засторога трауру
відблиснула на мій вік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2016
Не та печаль в надтріснутих колінах,
Коли молитись Богу, не пускає гріх,
Мені унеможливлює дивитись,
На те, як у душі вмирає сміх.
Не та печаль , яка проходить струмом,
Яка не дасть тобі сягнути дна
І якби не дивився ти, прищурив око,
Правда в світі нашім лиш одна.
І не у кожного своя – вона єдина.
Та, що людина варта досягнуть -
Та, що людина варта мати силу -
Молитися і вірити й любить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664094
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.05.2016
Просто зниклі почуття не помирають,
Вони живуть в паралельних світах
І без нас вони світанки зустрічають,
З дахів будинків чи клубів терас.
Зниклі почуття враз оживають,
Коли віскі з надлишком пив,
В телефоні меседжер питає:
- Ей, мала, не розбудив?
І та відповідь все розкладає,
По поличках пари людей:
- Ні, тебе я чекаю!
Або ж…
- Зітри мій номер, дибіл!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2016
Ти мене розбивала на крихти
На молекули розкладала мій мозок
І пила літри чорної кави
Й не сприймала прощальні погрози
Ти курила червоні Прилуки
Більше пачкі коли нервувалась
Ти розбила мені мої чакри
І над тілом хтиво знущалась
Ти тікала як тільки скінчалися
Чорна кава в квартирі чи сигарети
Ти втрачала в мені свій розум
Дарувала прощальні мінорні мінети
Ти бентежила вулицю криком
Коли тобі видавалось спокійно
Ти шукала причину сваритись
Коли я налаштований був надто мирно
Я пішов коли наслідком бурі
Биті нерви і склянкі на кухні
Й літри кави в немитих чашках
І окуркі в душі і повсюди
Ти тепер лишилась без даху
І не тільки дощ накрапає
Не по твоєму виє твій мозок
І тепер він себе пожирає
Час збігав незагоєним шрамом
Спроб багато багато розлук
Я торгую неліквідним крамом
І ненавиджу пачкі червоних Прилук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2016
Очі закрию і бачу ту Жінку
Ту за якою пішов би край світу
З якою душа мов з вишневого цвіту.
Серце впивається запахом тіла
Мила моя ти мене так хотіла
В ніжність мене ти навік заточила
Спрагу свою я тобой не втамую
Вірю в життя на тобі я будую
Надію що доля не вмерла моя.
Щастя моє твоє щасливе життя
У дотиках снах і ласкавих подіях
Мила моя ти мене погубила.
Більше не можу без тебе ні дня
Мов відірвалася від серця душа
Не одягай свій терновий вінок
Я не винесу більше від тебе урок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2016
Лити душу неприкриту кату
Обирати слова для сповіді
І вірити в причини і наслідкі
І правди що поки заголені
Розум завжди конкурує з вірою
І як правило зазнає невдачі
Бо коли ти кармою оголений
То плювки отримуєш на здачі.
І покрита карма вироком
Що без суду тобі призначений
Ти облуда із зниклого виду
Зі списків до щастя видалений
Ааа, ще віра жевріюча плачем
Мов би усе намірялось по - іншому
ОплачУ на перед одинокісттю
І оплАчу душу огрішненну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2016
Якось потрібно навчитися
бути щасливим.
бути щасливим
не лише черговою посмішкою
беззастережно довірливо вірити
що буду щасливим
і буду довірливим.
Мати сміливість поглянути в очі
не будь які очі а ті що печуть
і прямо сказати Простіть мені ОЧІ
я не можу бути з вами отут.
де я буду немає на це відвертості
лише лихої набутої впертості
переповнена посмішка іронією
моя довірливість перебуває в агонії.
Якось потрібно навчитися
говорити правду.
будь яку правду
не лише ту яку хочуть почути.
а ту яку прагнуть забути
і бути щасливим
забувши.
Мати сміливість сказати у очі
не будь які очі а ті що печуть
і прямо сказати Брешете ОЧІ
я не можу слухати брехні отут.
де не тільки я не знаю відвертості
ай надмір вашої впертості
і лютого гонору вашого
що мене перетворює в кращого
лише на словах.
Якось потрібно навчитися жити
не те що багато чи радісно
а жити у розумінні жити
а не заливати сльозами кімнату.
і не блукати просторами нету
шукаючи теги # бути щасливим
а бути просто щасливим в однокімнатті.
Мати сміливість сказати собі у очі
не будь які очі а ті що печуть
і прямо сказати Щасливий я ОЧІ
я не хочу втратити щастя отут.
де не має не те що впертості
де і сам я ніби крадій
свого щастя у відвертості
свого щастя у брехні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2016
Поставлена пляшка на стіл,
то не віскі.
То крові надпитання душа.
Засована, злякана, бита,
Бездонна в намірах дна.
Шукати те дно є примарне бажання.
Там повно очорнених рук,
Які тримають думку назовні,
Не думаючи, як це виглядає тут.
Не маючи намір тремтіти від слова
Чи грубого погляду хтивих очей
І сподіватися на пару умовно, любязних ночей.
І пару ковтків із пляшки навпроти,
Смакує чужа душа?
Окроплена шансом змінити подих,
Сягнула пляшкового дна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2016
Стомлено видихну сумом я,
Свій недодень минаючий,
Від усвідомлення прагнення
До змін у житті - здригаюся.
І боязко, так щоб почули
Вигукнуть: "Я живий, до речі...",
Щоб потоком затим не хлинули,
Лихословні слова за плечі.
Живий, а так ніби мертвий,
Погляд - незаповненна пустка,
А душа комком у горлі
І плаксивим суму згустком!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2016
Певніше промайнути непоміченим
Із кармою провини на обличчі
І легше бути вповну знищеним
Чим святкувати перемогу в попелищі
Розбитого стосунку до життя
Яке колись із бруду стартувало
І показало що буває так
Що світу навкруги замало.
І мало слів думок і мрій
І прагнення не до рятунку
А лиш тамунку почуттів
І смаку гіркоти в тамунку
Від губ і дотиків твоїх
Безмежжя у душі а не сп\'яніння
Але хіба буває так
Коли ласкає лише сонячне проміння
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2016
Любити, не значить страждати.
Любити - то ти є в польоті,
Думками і вірою в щастя,
Кожен день мов позбавлення цноти.
Світитися світлом яскравим,
І іншим шлях освітити.
Любити, це вірити в Бога
Й надію коханню дарити.
Це прагнути і пробачити,
Зневаги не мати й зневіри,
А лиш дарувати й приймати,
Цілункі та ласки умілі.
Любити - то дар, а не вміння.
Любов - то винагорода.
Любов найсолодша пригода
Й незаповненна пустка,
Життя мого серцем простого...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2016
Ти знаєш в нас схожі шрами,
На серці – я вже заглянув.
І бачу, які ти поставила брами
Круг себе, щоб заховати рани.
Я не прагну залізти у душу,
Бо ж моя мене ще не пускає,
Але ж зізнатися тобі я мушу
Тебе уже мені не вистачає.
Ти ледь пройшлася по житті моєму
Й не зачіпала в нім нічого,
Але вже залишила в ньому
Свій запах і дотик до нього.
Спокій мій з твоїм зійшовся,
І погляди потопли разом,
Один у одному, мов океани
Й не закінчилось все це сказом.
А лиш легеньким бризом щастя
І свіжим подихом на речі.
Нас наші шрами лиш скрашають,
Ми приготуємось до втечі.
І утечемо в дальні далі,
Туди де лише ти і небо,
Цілунки, ласки і надія
Твоя в мені, моя ж у тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2016
З такою надією погляд у спину!
Ти йдеш, не іди зупинись,
Залиш свій гонор в тих стінах,
Зі мною ж лови щастя мить.
Ми двоє на світі цілуємо небо,
Воно ж нас плекає й п’янить,
Ти вільна і іншу мені вже не треба.
Бачиш як погляд сонцем горить.
Ти йдеш, ти ідеш - я лишаюсь без тебе,
Без погляду, дотику й твоїх молитв.
І небо сумує і плаче за нами
І вірить, що неба блакить,
Ще буде для нас тим єднальним рятунком,
Тим фоном, де щастя не біль,
І вірити в долю без жодних тамунків,
Твій поцілунок на серці щемить…
З такою надією погляд на двері…
Пішла моя втіха земна,
Лиш гримнули двері і стогін у серці
Любові незбагненна гра…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2016
Скільки болю на мою долю -
Відміряно…
Скільки самотності мені
Вділено – вміряно, уже прожито.
І за болем самотності сказано
Прокльонів і заговорів,
Щоб зникло людською подобою
Імя моє - скажене…
І мов птаха обезкрилена,
Живу з оглядкою на прожите,
А попереду ще більше болю й самотності
І хтивої невідворотності…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2016
Знайшов опору? Не сміши!
З'їдає мозок будь - яке стремління.
Ще міліони кроків до мети,
І тисячі ще днів моління
І можеш впасти, не дійти,
Зійти з дистанції,
Чи збитися на кроки,
Ти десь на пів путі почнеш повзти!
Не дам тобі дійти...
І не тобі твій спокій!
І так верстається той день за днем!
У спробах спроб змінити все навколо.
Позбутися лихих пересторог
І віднайти свій хриплий голос,
Серед катів, твого бажання змін,
Він слабо квітне й ледь жевріє.
І бачиш небо і себе на нім.
І скоро іншого, тобі не буде треба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2016
Застряло серце між люблю і ненавиджу,
Між болем й насолодою в той час,
Коли ти щось казала про зневіру
Й коли на нашім небі місяць згас.
Ти веселила серце правдою про вчинки,
Ти так безмежно вірила в слова
І спопеляла гнівом мої думки,
Які й так ледь знаходились в піснях.
В той вечір повний насолод і втіхи,
Коли відверто плакали єства,
Ти не була незайманої вроди
Й зіпсутою пороком не була.
А лиш надмірою бажань і перетворень,
Великим змістом слодості життя,
Моє ж минеться без лихих повторень,
Ти слідуюча в списку «не моя…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2016
Простими словами -
Я здався,
Якщо все відверто сказать,
Я, людоньки, облажався,
Кохання вмирає раніше –
Як разом ми починаємо спать…
Якщо подивитися у вічі,
Правді, що коле завжди
Я певно міг би влюбитись,
Лише у подібну мені.
А я, якщо мимо образи,
Доволі химерний є тип -
Але не слугую нікому,
Лиш мрію, просто любить…
Таку і шукаю, мо’ знає хтось –
Де подібні живуть?
Ті, що лиш мріють кохати,
А не спотворювать суть.
Ті, що людину зустрівши,
Приймають за ціле її.
А не ламають їй крила,
Чи лишають одне лиш крило.
Я вірю і мрію, що є десь.
Єдиним повітрям з моїм
Душа її дихає вільно
І мріє зустрітись із тілом моїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2016
За пусткою, що латою закрита
Покрита з головою йде душа.
Очорнена, вилаєна і квита
За зроблені діла…
Вона й тепер святою мріє стати
І плакати чорніше їй щораз,
Коли три ночі вже не може спати
І радість лиш її є напоказ.
А їй іти межи людей потреба.
Себе сповідувать бралась не раз…
І молиться і кається – не треба,
Не їй вина у тім, що в серці сказ.
За пусткою, у тілі там де лата,
Сумує горем зраджена душа
І скривджена вона всіма вітрами,
Гріхом полонена у тілі є вона.
А мріє відлетіти в небокраї,
Туди де їй подібні і живі,
Де тіло їй, на ново, полатають
Й сповідують йому його гріхи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2016
А добре, що знов заболіло.
Так легше коли не в душі,
Коли виходить за тіло
І тіні зникають в моєму житті.
Так тепло, коли не палаєш очима,
Коли не ревеш від згадки про сплін.
Коли не згасаєш від удару у спину.
Коли все ж зумів піднятись з колін!
Так буде, що зможу прогнати,
Невдачі нездарні і присоски в душі
І зможу поглянути в ніч і ридати
І сльози солодкі, не гіркі мої…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2016
Чи порадієш ти за ту людину,
Яку колись любив немов життя?
І розлучившись у лиху годину,
Її дорога інша повела.
Там були люті дні і темінь гризла,
Лихе прокляття їло без прикрас
І алкоголем лихо, люто било
І світ був чорний, мов би місяць згас.
Минались дні з однаковим початком,
Сніданок - день, вечеря - самота
Й засохло вже перо і слів не стало,
Лише сльозою точена душа…
Була пора - коли не чули люди!
А часом був незборений лукавий глум,
А серце мов би відчуваючи облуду
Кривило болем й розбивало в друзки сум.
А ще коли одне горнятко кави ,
Не гріло рук - лиш спогади жили.
В душі давно угасли поцілунки,
Які у парку і душі цвіли.
І раптом ти зустрів її щасливу -
Кохану, радісну й живу!
А поряд бачиш ти її дитину!
Чи порадієш за людину ту?
…коли у тебе лиш однокімнатний простір
Горнятко кави і вечірній сум
І розпорядок не міняється роками
І місяць лиш посилює твій глум…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2016
Ми досягнемо дна свідомості
Побредемо по ній безпомічні
Лихі і п’яні мов привиди
Із життя де чорно – білі ми
Але ж святі й щасливі миттю
Пораненні своєю хіттю
І безпомічні від бажання
І розтерзанні поєднанням
То дар бути чорно - білими
Не кожному то по – силі є
Нам відміряно в чорно – білому
Досягнути дна свідомості милого
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2016
Якби укутати себе коконом,
Непробивним істеричним спокоєм
І самотою упитись солодкою
І наповнитись – безтурботністю.
Якби забрати з життя подразників,
Лихих людей і друзів – показників,
Із – за їх спин ножі всі забрати
На поцілунок іуд не відповідати.
Якби набратися смілості певної
І красномовства слів натхненного,
Пояснити лихому оточенню,
Куди їм іти і де їх приточено.
Якби укутати себе коконом?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2016
Мабуть нездара я в коханні
Чи може заблукав у снах
Твої думки й твої зізнання
Не розшукав в твоїх словах
І не розчув у них я вірність
І не побачив в них любов
Лише бажання і стремління
Подобатися знов і знов
Лише стремління насолоди
Смачних напоїв й суєти
Нічного клубу ресторану
Готельні сексіномери…
А як любов – нема любові
Допоки не зів’янеш ти.
Така яскрава і потворна
Як і твої «сексномери».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2016
Такий погляд глибокий неначе у душу
І слова переповненні фраз, що життя
То не книга і ліпше замкнутись,
Не приймати болючих плювків і образ.
І не мати лихого в себе за душею,
Буди вірним собі й не родити гріха
І не бути нікому й ніколи суддею,
Не судиме тобою є людське життя.
Такий погляд глибокий проймає до скону,
Вию в небо як пес, що не бачить кінця
У своєму житті він не вірить й не знає,
Чи дійде до кінця свого ланцюга.
Так прикутий я люто до свого бажання,
Бути першим, єдиним, найкращим з усіх
І в усьому шукати війну, а не ніжність,
Проти течії лізти й ревіти без сліз.
І розбиті коліна, слова і натхнення,
Порозкидана постіль, листи і думки,
Не являється серцю розтерзана віра
І тамуються сльози стаканом журби.
Не шукаю я суддів, бо я не судимий
Своїми думками словами і гріх,
У мені помирає й родиться знову,
Не благаю й не плачу тамуючи сміх
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2016
Нікому не відомий поет
Багато кому відомий депресіями
І лихими траурними у мозку процесіями -
Нікому не відомий псих.
Він вулицями вечірніми місить грязь – коли є грязь.
По сухих тротуарах прямує – коли сухо на них.
Снігом порипує коли сніжна зима. Й коли снігу нема
Все рівно його душа жива.
Жива і в дощ і у спеку.
Напоєна вітром й коханням минулих віків.
І вірою, що пройдуть усі кляті процесії
Й залишиться він один.
Лише із своїми думками…
Світлими і переможними на папері словами:
Надія не вмерла – вона ще жива…
Так вірить у різну погоду він в ці слова.
Нікому не відомий поет – псих,
Відомий своїми мозковими процесіями
Який злікував у собі всі депресії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2015
Від себе не втечеш,
Кричить травмована свідомість -
І міцно б‘є в лице.
Стікаєш кров‘ю по - щоках,
Чужої хтивої підстилки,
Що як поглянуть пильно - є твоє життя.
Нічого не змінити,
Реве в душі правдолюбивий горн
Й слюна летить й влучає в око
Зависників отих, які вдивляючись
В мою підстилку,
Так мріють, щоб їхньою вона була.
Я видихну колись із себе останній подих,
Він подихом морозним відлетить у даль
І лише блідо - жовта посмішка очей
Покаже, що підстилка чесною була!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2015
Не стало більше битого життя,
В твоїх словах звучить тривога,
Одна тепер стоїш, одна
Біля свого потертого порога.
Стоїть в очах померлий страх
Й усі загоїлись порізи
І лише мертвий вільний птах,
Довершує твої спотворені ескізи.
І ніби від порога шлях несе
Думки колись яскраві і звабливі,
Тепер зачовгані і мляво - хтиві
І не потрібний сон колись пройде.
І біль дочахне й віддимить
Минуле обміняєш на сучасне
Й можливо, ще твій шлях погомонить
І на порозі ти побачиш нове щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631217
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2015
За шансом, тим який здавалось втратив,
Був п’яний вечір і хмільні думки
Й безмежність вже навчився осягати
Й не розуміть лукаво – жовті сни.
Не поглядати косо на тортури,
Душевні муки чи тілесний рай
Й отримати самотносттю у груди,
Однокімнатний простір все ж порятував.
І врятував думок лихе шаленство,
Безмежний драйв, в якому потопав
І покорив її в той теплий вечір,
Як тілом, не душею вже страждав.
І понесли слова вперед бажання,
По тілу ніжність впертим потічком
І смак твого яскравого кохання,
Відчув й не раз в той вечір відчував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2015
Ай в правду -
Ліпше порівнять себе з човном,
Аби лишень не із лайном!
Бо так себе вже відчувати звик.
Чому? Так побудований наш вік…
Куди не йди, що не роби –
Усе, вже скрізь все порішали,
Закрили би на вік хлєбали,
Ті ненажерливі скоти!
Все заїбло!
Так хочеться джерельної води –
Особливо, коли один в човні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2015
Чи навіть затихають канонади,
Думок навіяних чужим теплом,
Чи твої збудженні принади
Мені здаватимуться тлом,
Того життя, яке за гранню,
Того, що не досяжне в снах -
Я мрію малювати аквареллю
Із разом з самотою не зітхать.
Просякнуті думки стражданням,
А постіль збудженням чужим
І чашка кави з аквареллю,
Залишить мій самотній дім.
А що залишить в нім по собі,
Що буде тлом у нім по ній?
Лише надламане надгроб»я
Думок ґвалтованих теплом чужим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619737
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2015
Стримався, крізь себе знову пропускаєш ток.
Кипить знов кров і ненависть до світу,
Твій планер не летить в блакиті,
А пікетує до провалля вниз…
Так вірилось, що не з тобою цей сюрприз!
Молитва, свіжа як вода з криниці із дитинства.
Лилася і творила чудеса з життя мого,
Очищена душа і чисті від сльозинки очі.
Я вірю й прагну до кінця лишатися на цьому боці
І віднайти тут Рай і
край коли пора вже в Рай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614556
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.10.2015
Засів й ричить,
Шалено мстить,
В моєму тілі прагне панувати
І без мене всі рішення приймати:
Це не роби й туди не йди
І не хвилюйся й не люби,
Бо біль несуть тобі страждання
І різні інші розчарування…
Той звір засів й в мені сидить,
І все ричить і клято мчить,
Туди де прагне він не я.
Та все ж прийде моя пора -
Життям своїм порядкувати
І звіра із себе зживати!
І стать собі собою так,
Щоби до віку все приймать,
За чистий гріш й не сумніватись
У тому в чому віра є. Де Бог мене веде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613094
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.10.2015
Лихоманило від тоненької думки, що сьогодні увечері, біля 7 зустрінуся з нею. Коли підходив до неї то мало не зомлів, але все ж наважився і запросив. На диво вона відреагувала нормально, окинула зеленим поглядом мене, ну не сказав би, що оцінююче, а так – пильно.
- Блін, які у неї губи!!! - не покидала думка і ніби відчувався смак її помади на моїх вустах і весь час щось тенькало у висках. Якось досидів ті нещасні уроки. Додому летів. Пів третя уже був вдома.
- Мам, дай двадцятку! - почав впевнено витягувати гроші на прогулянку з Вірунею.
- Тобі для чого? - передбачувано відповіла мама.
- На траву! - подумав я і відповів: - Та там в школу треба здати, на дні народження в однокашників!
Двадцятка швидко перетворилася у пачку «Бонда» і десятку. Чекав нестерпно довго, цілих 15 хв. Поки минулися ці каторжні віки затер кнопку мобільного,яка підсвічує екран. Навкруги ніби усе в чорних тонах від того чи очікування чи переляку. Я поки не зрозумів, що саме це для мене. В думках повний «кавардак» і не розуміння що я нею робити. Як себе вести з дівчатами, я знаю, не молокосос якийсь там. Маю досвід. Але то однокласниці чи з паралельного класу дівчата. А тут інша ситуація. Тим більше то Вірунька з її рожевими нафорбованими вустами і тим зеленим пронизуючим поглядом. В неї є досвід. От Пашка розказував, що бачив як її якийсь старший підвозив до дому. Цілувалися в його «Ланосі». Лихоманило одним словом. Віруня показалася в кінці майдану, на якому змовились зустрітися. Підходила не похапцем, м’яко ступаючи легенькими чобіткам на бруківку. Розмовляла по телефону. Побачивши мене помахала рукою не доходячи метрів десять. Закінчувала розмовляти по телефону.
- Ну, привіт! Зачекався, малий! - почала якось не так як я чекав,хоча із доволі привітною посмішкою.
Я млів від ситуації і того, що відбувається.
- Та ні. Я тільки - що сам підійшов! - відповів я чомусь так і трохи стальним голосом.
- Ну добре! – сказала вона, Слухай, в мене до тебе справа! Ти ж хочеш,що б ми подружилися? – запитала приязно Віруня.
- Та звісно хочу, для того і запросив тебе!
- Слухай, ти можеш мене виручити? Я буду вдячна! Сквитаємося потім з тобою! - заторохтіла Віруня.
- Ну,добре. А що треба? - відповів не розуміючи анічого.
- Ти знаєш, у мене є друг. А мої батьки трохи проти нашої дружби. Мені дуже потрібно з ним сьогодні зустрітися. Я сказала батькам, що піду з тобою погуляю на годинку – другу. А хочу з ним зустрітися. А ти мене десь в центрі почекаєш, я приїду і ти проведеш мене додому. Ніби ми гуляли з тобою. Батьки біля 9-ї нас побачать разом і не будуть мене домучувати розпитуваннями. А ми станемо друзями. Ок? - закінчила Віруня невинно покліпуючи зеленими очима.
- М- да, затягнув я мляво! – не розуміючи тепер абсолютно нічого.
- То ти заради цього і погодилась зі мною піти на прогулянку? – обурено вимовив, ледь вдихуючи повітрі.
- І що то за друг такий, таємничий? – запитав.
- Ну, це вже твої справи, трохі, малий! – сказала і ображено відвернулася Віруня, надувши свої рожеві губці.
- А потім тебе знайдуть в лісопосадці зґвалтовану і божевільну, чи взагалі трупаком – а мене спитають ; - То де ти гуляв з Вірунею? Нема дурних! Сама вирішуй свої справи!- голосно проговорив я.
Чого – чого, а не встромляти голову в гімно різне я навчився, маю досвід і без вини винуватого і винуватого по ділу.
- А я то думав…- промовив я задумливо.
- Що, думав? Що я з тобою, малим, буду швендяти провулками, а потім десь в підїзді ти мене отримаєш, ось так просто! Ти це думав? – просичала сердита Віруня.
- Та пішла ти! Разом із своїм чувидлом! Поняла!- відгаркнувся.
Розвернувся і пішов. На душі було хрєново. Думалося, що я повний гівнюк і непотріб. Ніби стенд, яким прикриваються, що зробити якусь темну справу.
- Да, бля, прогулявся! А от, сучка Вірунька, зразу розуміє для чого вона мені і які мав плани. – гнітило мозок дорогою додому. Чергова цигарка «Бонда» скорочувала шлях…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608184
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2015
Відчуваю як з мене втікає життя
Коли нема тебе або ти сумна
Або коли ти подивилась у даль
Від того множиться моя печаль
Відчуваю як небо сльозами зійде
За мить коли знову не бачу тебе
Коли сонце за хмари зайшло
І бачу як щастя від нас пішло
Відчуваю як вітер голубить волосся твоє
Пестить цілує чи обійме
Стан твій у танці я бачу у снах
Ти і розлука моя і мій час
І знову сумую і знову живу
Благаю цю мить я її так люблю
Коли ти є поряд і ніжно мовчиш
Лиш очі показують істинну мить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2015
Не пройде ж все життя отак?
У самотності однокімнаття!
Чи це карма, чи вірний знак,
Що проходить воно задарма.
Чи вже шанси розтрачені всі,
Лиш на спроби, а не на роки,
Чи змивають в душі дощі,
Лихі спомини й гіркі уроки.
Правду кажуть, що перебрав,
Розміняв любов на утіхи.
Як не жив, мов в гарячці спав
І тепер попав у безвихідь.
А цигарка освітлює ніч,
Із балкону однокімнаття -
Видно світ, видно щастя мить,
Що напевне десь ходить здавна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2015
Ти напевно звикла вже до того,
Що є близько десь моє плече
І не дасть воно тобі хитнутись
І життя твоє від смутку збереже.
Ти напевне знаєш, що не зчезну,
І з твого яскравого життя,
Буду завжди поряд, певно знаєш
І від того вся розкута і чужа.
Так багато посмішок крізь тебе,
Від чужих очей лише мана,
Ти знецінюєш мої потреби
І живеш в незвіданих смаках.
Я так марно й довго сподівався,
Що колись ти скажеш, що я твій
І так довго й щиро намагався,
Твій здобути ранішній уклін.
Марно, певно знаю, що то марно,
Та не в силі долю побороть
І цілую подумки я гарно,
Твої очі й твою ніжну плоть.
Іншому обіцяна ти серцем,
І душею, Бог розпорядив,
Ти йому напевне вже не перша,
Я ж лишився без жаданих див.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2015
Як сказати серцю – помилилось!
Це не та історія сумна,
Не туди ти рідне підрядилось,
Тут лишень омана і тяжба.
Не у те ти віриш і тріпочеш,
Не від того погляду щодня,
Ти скажи, чому у сні шепочеш
Лиш оте, душею прокляте імя.
Та невже нема на білім світі -
Іншої, чуднішої чим та,
За якою ти мов груші віття
Зсохлося, змарнілось й опада.
Чи не в силі гордістю розбити
Ті скрипучі й болісні чуття
І забутися чи навіть пити -
Оковита, кажуть, очі проріза.
Мов би і прожито вже чимало
І давно розпука вся пройшла
Та не в тому вся печаль… так мало,
Ти в житті моєму цвітом зацвіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2015
Яка людина понад небес
Не мріє раз хоч літати
Й шукати душевних чудес
І в мріях жити й співати
Чи є хоч один що кохання не жде
І не шукає ті очі жадані
В натовпі люду що мимо іде
Дивно вдивляючись в рани
Чи може його в тім вина
Що життя взяло темп до скінчення
Мрій і думок в яких згасне вона
Думка що щастя в світанні
Прагне і рветься до світла душа
Мов той метелик у травні
Але навкруги лиш брудна вода
Але навкруг лиш безжальна стіна
Й сліз потоки заглушать ридання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603567
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.09.2015