| Сторінки (5/465): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Не вважаю, що можеш думати про мене зле,
Хоч не хочеш, та я з виду людина
І коли тебе наглість у пекло несе,
Я не йду за тобою, бо я не машина.
Можеш гучно кричати, про те що я чув,
Вже від тебе не раз й в різних тонах,
Хто тобі сказав, що я злякано втік
І емоції свої сховав в душевних схоронах.
Не дивися на мене, як то я щось вкрав,
Чи у тебе поцупив я душу,
А тоді на базарі її обміняв,
На ласки постільні, що завжди від тебе підступні.
Я не думаю, що можеш кричати мені,
Ті противні й не людяні речі,
Краще йди і мовчи і забуть ці думки,
Що розбурхують в мені залишки люті.
Не хотів і не думав що так занесе
Тебе твоя ревність і марність
Хай тебе краще вітер по світу несе
І втамує й впокорить ту владність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601839
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.08.2015
Коли побачив притушене світло у вікні відразу подумав, що не сама. І знову зустрітися не вийде. Як і багато разів до того. Знову простоювати біля двору під гавкіт собак і погляди людей,що проходять мимо по своїх справах. Вітер гнітить. Таке відчуття, що він зконцентрувався на мені і усю свою силу спрямовує на мене. Пробирає. Досить легка шкіряна куртка зовсім не захищає від нього. Поодинокі листочки, які носить за собою вітруган, навіюють ще більшу тоску і сумніви.
«- Чого тут стояти? Для чого і що це змінить. Вона знову не сама вдома. Проводить час за спілкуванням з ним!»
«- А з ким? Точно знаю, що він є! Не може бути, щоб не було. От би вийшов тепер. Побачити, оцінити свої можливості і як врізать поміж очей!»
Ці думки взагалі вихоплюють останній кисень з легень.
«-Закурю!» Зімята пачка «Бонду» у ній 5 сигарет, всього 5.
«- Мало, бля! Не вистачить.»
Світло у вікні згасло. Як? Чому? Вона там з ним і вимкнули світло???
«- Це жах! Трахаються… Та ну, вона ще мала, не може бути! А чого не може бути, по -любому. А я тут, стою як бадилля на городі, придурок!»
Світло вімкнули. «-Ну і що то за світломузика?» У вікні промайнула тінь. Легка і миттєва ніби казкова. Лише промайнула. Може побачила мене, що тут стою. Задзвонив мобільний.
«- Да, мам!»
«-Та в Пашкі.»
«-Вже буду йти!»
«-Скільки? Та ну!»
«-Ну, всьо, йду!»
«-Бля, дванадцять, треба йти!»
«Полюбому завтра підійду в школі. Підійду і скажу: знаєш мене, я за тобою давно спостерігаю. Мене звати Макс, а ти Віруня, так же! Йдемо сьогодні погуляємо чи в кіно! Ти не звертай уваги, що я менший тебе! Я в повазі і в школі і на районі, в кого хоч запитай! То що йдем?» А як відмовить…?
«-Блін, знов цей вітер. Ще гірший вчорашнього! Треба було б взяти теплішу куртку!».
«-Алло! Да мам, вже йду!»
«-По -любому завтра підійду в школі. Підійду і скажу…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599272
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2015
Ти не затримуйся у снах,
У мріях не родись щоночі,
Ти наяву мене здивуй
І окуни у свої очі
Скупай мене в своїх словах,
Обіймами зітри зневіру
І поцілунком захисти,
Мою слабку надію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2015
Багато болі має слово
Багато волі має повний смак
Життя яке на радість долі
Пішло якось не так
І не вернуло всмакувавши солі
Й коли отримало від неба знак
Що певне краще зупинитись
Що краще би було звернуть
І на узбіччі подивитись
Куди веде цей битий шлях
Не зміг тоді пригальмувати
І затягнуло й понесло
По світу більше не зібрати
Колись розкидане тепло
Тепер от холод і зізнання
В колись учинених гріхах
Тепер от болісні ридання
У посивілих вже роках
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2015
Пробач мені за наші сни
І за листи, що пахнуть так коханням.
Пробач і більше мною не гори,
Не спопеляй себе бажанням.
Було солодко – терпко нам,
Незвідані були роками,
Як поглядом з тобою сам на сам,
З душі лиш терпкі рани.
Словам, що сказані тоді були,
В роки безмежного кохання
Пора змовчати й не буди,
В душі жевріюче страждання.
А ще мелодії з життя,
Отого, сповненого змістом.
Ти відпусти їх. І люби,
Те все, що не забуде місто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2015
Життя крокує шрамами й рубцями,
Синцями, каплею останньої сльози,
І чудовими від недругів казками
І ковтком джерельної, від матінки води.
Відрізнити правду від блюзнірства,
Біль від насолоди, важче з кожним днем
І заплакати, по - доброму не вийде,
Враз в риданнях тоне серце вщерть.
По життю, коли стояв на старті,
Мов вітрило з повними грудьми,
А тепер, вже ледь по марафону тягнеш,
Ти повітрям поділивсь з людьми.
І синцям твоїм нема бальзаму,
І словам твоїм бракує рим,
І кохати більше до нестями,
Не зумієш, заважає чужий німб.
А покласти долю на вівтар стремління,
На спокути страху і проклять,
Не зумієш, надто мілка віра
У себе і в міць своїх завзять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2015
Тепер ти з ним цілуєш літні ночі,
Терпкі й солодкі наче вишні,
І твої очі, твої сині очі,
Сіяють щастям наче літні ночі.
Тепер вже він з тобою йде за руки,
На променад вечірній старим містом,
А погляд сповнений вже іншим змістом,
Коли ви йдете з ним за руки.
А я, ковтнувши ком образи,
Шукаю втіху кожним разом,
Коли про тебе чую різні скази,
Й новий нарощую вже ком образи.
А ти, доросла й така близька,
Немов і не було у нас розлуки,
В думках з тобою, а ти з іншим...
Моя душею й надто близька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2015
Не знаю як скажу тобі: Люблю!
Не знаю чи дозволить серце.
Мов смак, п’янкого коняку,
Погляд, що розбиває мене в скельце.
Чи серце має на показ,
Для всіх вітрів і пересудів,
Демонструвати той екстаз,
Що зустрічаючись приходить.
Як маю я до тебе підійти?
І посивілі скроні тут не в допомогу.
Сказати ті слова, що в серці розцвіли,
А тіло демонструє юнішню знемогу.
Чи може це пройде, немов вишневий цвіт.
Лиш післясмак, нездійснення залишить.
Моя любов, горить в моїх руках!
О, як мені в житті твоїм навік лишитись?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2015
Нести душу гордо, немов воїн стяг,
Не легка то певне справа,
Коли, в душі, насправді ти мудак,
Або ще гірше якщо ти роззява.
Коли ти погряз по шию у лайні,
Коли всі слова лиш виправдання
І пускаєш слюні, смачно, ти липкі
Й замісь справ, одні лише страждання.
А душі не обирати хто її несе,
Змушена вона коритись долі
І страждає, молиться, реве…
Вірить, певне, що не взнає болі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015
Чому ж так манить твій весняний сміх?
Твій погляд, з натовпу у серці озоветься,
Душа шукає спокій тихих днів,
А тіло до кохання болем рветься.
Чом в самоті пригаслого вогню,
Твої лиш очі тої миті сняться
І як безсмертний в той вогонь вступлю
І твоє тіло на мій поклик відгукнеться.
Соромитись не та пора на двох,
Той поклик у душі співає,
Не вірю, що минає ніч,
Не вірю в те, що серце остиває.
Лиш пара митей й в натовпі усі,
Мов розступились і вони лиш тіні,
Твоїх очей не згаслі променці,
Я заберу у світ блукань й зневірень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2015
Не мовчи й розкажи,
Всю біль минулого року
І світ не плюндруй, його муку
За руку нам треба і далі нести.
Окреслені тіні на мертвім асфальті,
У зболенім місті вирує весна
І хоче поїсти минуле болюче,
В душі воно міцно віками буя.
Колись барикади і дим від свободи,
Тепер лише східні новини щодня,
Закриті на відступ нам давні проходи,
Не знана нам досі судилась пора.
Не треба стріляти у душу зізнанням
Й палити мости, ще настане пора,
А місто древніше якого лиш пам\'ять,
Не схоже тепер на бойовище зла.
Багато думок і печального дійства,
Допоки ще смерті веселий танок?
Нечисті у душах схвалися міцно,
Щоб й далі читати свій грішний урок.
Усе має шанс, закінчитись щасливо,
Минає усе є усьому кінець,
Лиш тінь на асфальті, де билась свобода
Нагадує нам про терновий вінок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2015
Я твої розділив печалі
І на двох поділив твій страх.
І твій погляд, в омріяні далі,
Не будив в мені здавлений жах.
Понад небом ти надто літала,
Надто суму багато в очах
І слова, які більше мовчали
Я читав на плакучих вустах.
Може світ не такий вже і добрий,
Може люди гнітять в простоті.
Та є ми, у ласкавому травні
І мелодії світу в тобі.
Може десь під небом і краще.
Може ні. Це ще рано пізнать.
Та ти прагнеш від мене. Одначе,
Твої крила не буду ламать.
Ти лети, що ж мені залишилось!
Досягай, здобувай і не плач,
Твердо знай, що у мене єдина
Із тобою на серці печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2015
Комусь дарований букетик із волошок,
А іншій хоч і оберемок білих роз…
Комусь ласкава посмішка крізь натовп,
А іншій перстень, із камінних сльоз…
Одна і з них тобі подарить сина,
А інша нерви поїда усі.
Комусь готовий цілувать сліди,
А інша плаче, ночами від смутку,
Що ти не оцінив її -
Обравши іншу, за свою подружку.
Ти обираєш серцем та душа,
Навік би мала в спокої рятунок,
Те вогнище кохання вже тебе зїда,
В тім вогнищі не раз ти гинув.
Та знов летиш, на той вогонь
І спалюєш відрослі крила.
Це твій життєвий поворот,
Не вірити у те, що перша, в юності
Все ж тебе любила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2015
А чи зможеш ти втримати,
Розбите скло в долонях.
А чи зможеш стримати,
Сльозу в своїх очах.
А чи віриш в зраду ти,
Коли тяжка сповідь,
Залишає лишень скельця на руках.
А чи сльози вимиють зізнання,
Ті що, мором в серці ранять і гнітять.
А чи прагнеш ти вірити у щастя,
Коли слів потік й ті слова горять.
На твоїх очах, у душі і погляді,
Лиш мала краплина відчаю від снів
І шумить в мізках, від важкої здогадки,
Що моя любов тобі більше не болить.
А чи зможу я, не дивитися,
Як від мене віддалялась тінь твоя,
А чи зможу з цим миритися,
Як повірити у марність небуття.
І розбитим склом не порізати,
Залишки свого життя,
Що мудрує, як змиритися,
Що твоя тінь вже не моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2015
Безлюдно нині в душі і в долі,
Не чути співу й нема казок
І серце – камінь, не знає волі
Усе не так, кривий мазок.
А поклик зовні, гукає тихо,
Без правди нині кінець душі,
То мабуть, певно нагряне лихо
Й залишить знову життя в тіні.
Паскудно погляд вбачає зраду
І не побачить він тепло,
Минаю близькість немов проказу,
Немов чуття всі наскрізь змело.
Поринуть можна в ласкаві мрії,
Лиш це лишилось доступне всім,
Моїм думкам у весні – зневірі,
Шукать лишилось осінній сплін.
Аби трамплін лиш знайти у будні,
Для поштовху нових ідей
І не плодить у серці трутнів
І не губить себе, для марності людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571784
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.04.2015
Коли ти граєш в п’єсі скомороха,
Веселого й сміливого шута,
Безпечного, як та сорока,
Що на гіллі розказує життя.
Ти роль свою не любиш звісно.
Бо мав би грати ти царя!
Ти так вважаєш й надто грішне,
Твоє всвідомлення буття.
Ти, тую роль отримав дарма,
За пару років визнання
Тебе такого. Певне карма,
Така в безмежності твоя.
Та звісно, вірити хотілось,
У те, що світ недооцінив,
Твоїх думок, твоїх віршів,
Ніким не читаних до пір.
Та люд напевне твердо знає,
Про роль твою в цьому житті.
Хоча не пізно все змінити,
Змінити роль в твоїм бутті.
Лиш треба силу волі взяти,
До рук натхнених і вперед!
До визнання твоїх потреб,
Твоїх талантів марнотратних
І мабуть, світ погляне накше,
На твій портрет й твої вірші
Обманливі й лише твої…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571236
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.04.2015
Сквозь нежный и ночной прибой,
Слова любви я ощущаю,
Безмолвно море, но оно,
Любовь с тобою предрекает.
Иссякнет ветер, ночь пройдёт,
А шторм остался незаметным.
Моя любовь везде живёт.
Моя любовь к тебе навечно.
И мягкий бриз, ласкает нас во сне,
Мы наяву живём, не проживаем
Найдём друг друга и в кромешной тьме,
Вдвоём желанием любви пылаем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569599
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.03.2015
Однокімнатно гомонить оселя
І охоловши, постіль ледь жива,
Ще пам’ятає збуджені пастелі,
Мого зсивілого над вухами життя.
Багато зрад той простір пам’ятає,
Хмільних розваг, розстебнута душа,
А сум до горла міцно підступає,
Заплакана, раптово почалась пора.
Вона прийшла і виграла без бою,
Усі мої пориви відняла,
Та мозок лиш все згадує до болю,
Утрачені періоди життя.
Було багато поглядів відвертих,
Багато недомовок і завад,
Не розумію, мені ж тільки тридцять,
А вже пора каміння позбирать.
Невже усі погасли акварелі?
Скінчилась музика, закінчилось кіно?
Чи може то лише спокута трелить!
А може то є старт життя мого?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2015
Таких як ти, обвітрених життям,
Із досвідом кохань і перетворень,
Шукає зморена, поетова душа,
В пориві ночі, для п’янких повторень.
В таких як ти, померли рани днів,
Такі глибокі, мов яри у полі
І хто до мене твої руки грів,
І хто розказував тобі про зорі?
В тобі одній, затихла таєна,
Чужа для світу зрад і порятунків
І рани згоєні болять, немов душа
Насмакувала різних хибних трунків.
І що мені з твоїм життям робить,
Коли мені його ти в дар приносиш,
Заплямувать, а чи допяну пить,
Чи покохать тебе як просиш…
У очі сині досхочу пірну,
Волоссям оточу себе і зникну.
Таку як ти боюся і люблю,
З такою у житті я певно схиблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2015
Відверто вдалі є вірші
Відверто в далі я дивлюся
Та певно сам я заблужуся
І навіть співані пісні
Не допоможуть шлях знайти
Із далей тих що манять в брід
І навіть збудувати пліт
Щоб броди ті минуть сухим
Нема часу!
По швидше сунь
По швидше линь лети і мчи
І голову не підніми
А то ще встигнеш щось побачить
І правду (милуй Боже) віднайти!
Відверто вдалими віршами
Себе віншую, я словами,
Себе, налаштувати мрію
На поклики й булі надії
Й шукаю зміст
І правди вміст!
В отих словах,
Лукавих днях,
Очах брехливих із екрану,
Колись як в попіл тіло стане,
А у душі мине журба,
Усе пізнаю до повна.
Відверто вдалі є вірші
Й поки неспівані пісні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2015
Ти лишила по собі розстелену постіль,
Зім’яту трішки твоїм теплом
І слід губів на бокалі з кришталю,
В якім померло іскристе вино.
Ти залишила по собі лиш запах,
Той аромат тепер згубить мене,
Враз відчуваю, мов мігрені напад,
Коли він в свідомість настирно іде.
Ти полишила ще, душу відкриту,
Усім вітрам, всьому злу і війні.
І ні шпарини для рук, щоб зєднатись
З тобою наново в хибному сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565696
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2015
Мудрому лукавство лиш забавка,
Мудрому лукавство не стіна
І безпечно відчуває мудрий,
Що брехні у світі зминула пора.
Гряне час розплат і линуть сльози,
Шлях шукати, час мине
І покажуть людям літні грози,
Цінність в чому є.
А вона проста і незбагнена,
У простих й доступних всім речах,
У любові й ніжних поцілунках,
У повазі сина й батькових словах.
В материнських глибині очей
І коли вона чекає сина,
Через тин вдивляючись у шлях.
У любові брата і сестри поради,
І в дитячих іграх у дворах…
Мудрому вже ніколи тужити,
Мудрому лишень лишилось жити
Й вірити, що всьому є свій час…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2015
Спраглому кохання, вічний пошук,
Без якого день як й не минув
І шукає спраглий справжні очі,
За які готовий, навіть у війну.
За які співати серенади,
Він готовий ночі на проліт
І влаштовувать яскраві променади,
Любій своїй показать цей світ!
У його красі і повелінні,
В розмаїтості природних кольорів
І у величі грози у маї
І у силі сІчневих снігів.
Парк залюблений у місто показати,
Тиху річку, що зганяє сум
І під місяцем навколішки враз стати,
«Ти, царівна, моїх ясних дум!»
І співає соловей весною,
Ті пісні, що чує тільки той
Хто промовить «Люба, я кохаю!»,
А у відповідь душа сія теплом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2015
Не ламайте надію, вона далася так важко,
Не спиняйте потік розуміння, він в совість пливе
І не скривдіть мрію, вона єдина на часі,
Нас тримає у берега й в шторм нас у вир не зірве.
Не співати пісень у час крові це вбиває без зброї,
Бо ж слова полонені бувають лише у рабів,
Гордим стягом віршів на ріднесенькій мові,
Пронесем гнів народу над чолом заїзжих катів.
Скаже скептик візьми автомат ти у руки,
Ділом ТАМ покажи як же любиш країну свою,
Буде правий він й червонітимуть всрамлені щоки,
Войовничу натуру іздавна продав за брехню
Віра в кожному з нас розцвітає і буйно береться,
До великого лиха готові безбарвні серця,
Тільки знаю, що час не лікує, він ніби пігулка,
Біль втамовує та й далі хворіє душа.
Скептик знає, що все колись має міру,
Кожен вірить у те, що ДОБРО не помре
І цвістиме яскравим розмаєм надія
І житиме подвиг героя і час його не зітре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557820
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2015
Мій бумеранг вернувся, вже сповна
Помножені прокляття і лихі погрози,
Сліпа душа прозріла й лиш сльоза,
Віршів вергає передчасні роди.
І віддалилась доля від душі,
Велике прагнення у рай, по ділу в пекло,
Ще й запізнилися аж із осені дощі,
Ті що, омити мали очужіле небо.
І ніби вибір є і сили, щоб вчинить,
По правді, по душі і по стремлінню,
Та знов якась завада боронить
І бумеранг взлітає, по моїм велінню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2015
Її очі були зеленими
Уста медові з гірчинкою
Ми гуляли під розлогими кленами
І у світ дивились з хитринкою
Обманули усіх й крадькома
Насолоду даруючи прагнули
Бути разом тілом щодня
А душею із іншими танули
Іншим слово ніжніше цілунку
Так спокійно в душі не кривить
І позбавленим буть того трунку
Коли серце клекоче а тіло мовчить
Її очі бували коралові
Повні смутку чи радості всі
І у вияві сорому й жалості
Ранять душу сльози п’янкі
Її очі комусь найрідніші
Попід кленом тепер самота
І душа веселилась і в’янула
За украдене розплата гірка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2015
Повітря лишилось на подих
На погляд лишилось очей
Для насолод шукаємо одних
І у дурман стрибаємо ночей
В яскравому стремлінні насолоди
Під час п’янких вечірок без завад
Ми впєм себе і не шукаючи поради
Знов робим клятий крок назад
Давно пора забути томні очі
Пора позбутися залежності та все ж
Все тіло пам’ятає наші ночі
І тягне до тебе моїх думок кортеж
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2015
Моя любов, породжена зізнанням
І в час вона родилася отой,
Коли літав по небу й до світання
Зіниці не змикав і на прощання
Твій поцілунок в нагороду мав.
Мою любов не кривдили й не били,
Вона цвіла заквітчана й п’янка,
Допоки серце юністю в мені горіло,
Допоки тіло прагло й пломеніло,
Твій погляд путь мій освящав.
Моя любов, заквітчана роками
Все таж, шалена та п’янка,
Та лиш у спогадах твій образ в’яне,
Та лиш у мріях моє серце стане
З твоїм шаленством в один такт.
Мою любов не змити з долі,
Вона породжена моїм життям.
Та не зумівши втримати й поволі,
Віддав її на глум, тепер доволі
Є насолод бездумних хлам.
Тепер моя любов то лише згадка,
Весела, юна, молода весна!
І стежка через луг, мов казка,
Мов шрам, що розділив моє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2015
Ти потопаєш у словах,
Купаєшся, у них пірнаєш,
Збиваєш в піну їх потік,
Ти пестиш їх, ти їх шукаєш.
Ти знаєш морок їх і страх,
Який вони несуть у собі.
Їх глибину й таємний знак,
Їх прямоту в невдалій спробі.
Їм не зійти на п’єдестал,
Твоїм словам ще треба вчитись.
Їм треба шквал, емоцій шал,
Щоб витягнуть на світ зіниці!
Закриті ще вони від всіх,
Свою глибоку мають тайну.
Твоїм словам, твої б думки,
Що часом будять на світанку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2014
Ти знаєш, певне ти іди!
Бо ж шлях мені лишень в нікуди,
Іди в незвідані шляхи,
Шукай любов, в тобі вона ще буде.
А я ж на місці залишусь,
Усі тут друзки позбираю,
І буду тут тебе чекать,
Засію все терновим гаєм.
Таку чекатиму як в час,
Знайомства нашого у мріях,
І перших дотиках у снах,
І перших слів в які так вірив.
Як серце юністю жило
І мерзло від розлуки з небом,
Ти небо, ти і джерело
Мого життя…
Твоя любов в мені живе,
Та давня, казкою сповита.
Твоя любов, яка вже спить,
Чи мертва вже - не зрозуміти.
Я залишусь тут на віки,
В гаю терновім, моїм власнім
І розігнавшись увіп’юсь,
В тернові голки мрій і казок.
Повернешся мене ж нема,
Лиш гай тобі лишу на згадок.
Мого кохання борозна,
Твоє життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2014
Сльози на твоєму обличчі
Шрам від минулої ночі
Серце твоє то не криця
Серце твоє мов криниця
Душу твою очищає
Тіло забруднене миє
Плачеш ридаєш не знаєш
Як від гріха відділиться
Змити із себе окови
Спраглому тілу коритись
Мати за орден відмову
Інше життя зрозуміти
Там де не хіттю навколо
Сповненні повні бокали
Там де усмішки лукаві
Рухи несправжні тривожні
Руки масні оточили
Тіло твоє в них трепече
Тільки в очах не така ти
Тільки на ранок ти інша
Сльози на твоєму обличчі
Висохнуть часу не стане
Шрам від минулої ночі
Ширшає і кровоточить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2014
Ламати все під корінь -
Вірна справа.
Бездумно жить,
Мені не вборониш.
А висновки приходять,
Як в печалі –
Сльоза бринить!
Бринить!
Вона солодка, втіху доставляє
І мимо серця люта самота
Проходить, грюкнувши дверима
І ти в житті тепер одна!
Одна!
Один і я!
Та щось розводить,
Мов береги порізні, без містка,
Сумна мелодія у вухах не проходить,
Така сумна, як одинакая верба!
Печаль не скорену прогнати не зумію,
Навчуся з нею жити до тих пір,
Коли тебе в уяві поцілую,
Розвію свій щоденний сплін.
Так шкода, шанси витрачати,
На просто так, на втіху тіл.
Так хочу я щемливо покохати
Тебе омріяну й оспівану у сні!
Ламати все – таланту тут не треба,
А спобувать, щось збудувать!
Кохать – літати вище неба.
Кохать – розкидане каміння позбирать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2014
Її фотографію я маю давно. Надто давно, щоб пригадати коли саме. Можливо років з 15! Сама подарувала мені, коли прощалися перед її неминучим відїздом додому. Так було вже декілька літ підряд, вона приїзджала, ми були разом, потім вона їхала назад у своє провінційне містечко на заході. Я лишався у селі. Постійні розставання і зустрічі закалили серце і душу. Потім я зрозумів для чого! І вдячний за цю закалку, правда, кому не знаю, може життю!
Отак і перед тим відїздом, ми промовляли один одному слова, про те що, писатимемо, незабудемо і будемо любити. Будемо любити! Любити! Але цього разу вона мені подарувала фото. Просте фото з салону фотографій. Вона там вдумливо сидить на кріслі – качалці і безпечно з погордою дивиться в майбутнє. Певно безхмарне і втішене моральними і матеріальними достатками. На задньому фоні фото ширма, із блакитного і пурпурного кольорів. Нічого дивного в тому, що фотограф обрав саме, таке місце розположення, але та ширма ніби ділили її навпіл, чи то її життя - навпіл! Дивлячись фото я не думав про це тоді, про розподіл її життя. Лише пізніше, значно пізніше почав, у тому фото, вбачати такі деталі, які раніше були скриті від мого розуміння.
Те фото для мене стало, улюбленим предметом розглядання. Хтось каже, що любить дивитися на захід сонця, комусь море, комусь вогонь. Мені її фото! Ну, захід сонця є і буде, допоки я живу. Буде зі мною завжди. Тільки потрібно не полінуватися, пожертвувати годиною сну і він є- дивись, насолоджуйся! Хтось скаже, по смерті його не буде! А мені, по барабану буде по смерті, мене не буде, не те що моїх поглядів «ізумлєнія» від природних явищ. Те ж саме з морем і вогнем. Розпалив вогонь і насолоджуйся!
А її не стало в моєму житті! Як не стало? Просто! Була вона, щоліта, протягом багатьох років. А потім не стало і все! Не те щоб зовсім, а просто не стало для мене. Дивно, але у когось вона зявилась, а у мене не стало! Не те, що я її любив. Не в тому справа! Та і не любив, якщо чесно! Просто не приємно, що була і раптом не стало. Не дивилась на мене, незачіпала руками мого волосся, не шепотіла у вухо, не лоскотала віями моїх щік. Не слухала моїх віршів!
Лише те фото з ширмою до і після! Де вона по - середині сцени, а фактично по середині мого життя!
І не те, щоб я сумував особливо, чи бився в конвульсіях, чи бухав. Просто не вистачало того всього. І те затерте тепер фото, яке так не зручно поділило моє життя! Я навіть не знаю, для чого я про це думаю, чому думки викладаю на папір. Просто не розумію, чи я кохав чи ні! І чому саме так: захід сонця, море, вогонь зі мною до смерті, а її рук, волосся, вій нема…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542057
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.12.2014
Кохать не вмію!
Вмію лиши пити!
Та в алкоголі не знаходжу вже тебе
Й колишня втіха – вже не тішить
І тіло різне, вже не схоже на твоє.
Лиш пару чарок віскі розвивають,
Чуття любові й смак п’янких губів,
Від доторку яких я оживаю
Й лечу по вітру, мов у вирій снів.
Той алкоголь, не довго в крові грає
І знову самота і невимовний сплін.
В однокімнатнім раї оживаю,
Нажаль тверезим рай осиротів.
Кохать не вмію!
Й більше пить не хочу,
Не ладно струни душу молодять,
Лиш погляд твій, вже десять літ шукаю
У натовпі, на вулиці й у снах…
Нема його і рвуться нерви в друзки,
Той шанс утрачений на завжди не вернеш.
А ти щаслива, точно бачу на Фейсбуці!
Ще декілька ковтків і ти прийдеш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2014
Не крайте долю, на дві рівні половини,
Не у словах чи гімнах суть народу
І як прожити далі без провини,
Що не зумів уберегти свойого роду.
Як плаче мати, на могилі сина,
Такого гарного, аж сонце гасне
І сивочоло видихне долина
І стисне кулаки, осиротілий батько.
Як молоде дівча не дочакалось,
Коханця милого свого і лиш цілунок,
Устам медовим, намертво загинув,
Зівяв й не розцвіте ніколи знову.
Як плаче те дитя новорожденне,
Й руками у повітрі жде опору,
Нема опори, лиш зчорніле небо,
Загинув татко, боронив свободу...
І зникнуть вороги, росою й сонцем!
Співатимем ми ще пісень веселих,
Бо ми не зайди тут і не чужинці,
Ми на своїй землі, справіку українській!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2014
Кохай, допоки маєш подих,
Люби, допоки очі бачать
І сльози висохли й морозить
Все тіло, коли чуєш її запах.
Коли її рука, в твоїй долоні
І трепет серцем током ходить,
Ласкаві очі душу важать,
Уста цілують твої скроні.
Любити серцем і душею,
Дарити долі миті - ночі.
Любити погляд твій і очі.
Довіку стати половиною твоєю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2014
Думкам печаль, не відаю відколи,
Дарує серце ніби, квітам сльози.
На цвинтарі бажань й нічних ілюзій,
Життя моє мов епідемія контузій.
Як тільки голову піднять зумів з окопу,
Відразу шквал чужих бентежень
І як прожити день, без застережень
І як не вилити на себе знов окропу.
Промине мить чудна і не знайома,
Когось навік побитим бачить мусив
І не пізнав себе у тьмянім світі,
Від незнайомого навкруг знов трусить.
Зібрати волею в кулак нічні ведіння
І ледве дихаючи скинути із себе
Чуже, що не дає спокійно вкрити,
Себе від виклику чужого бруду.
Прийнять своє за вимір долі
Й нічим інакшим не боліти.
Моє життя й мої пороги,
Свої здолати мушу перешкоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2014
Де ти, моя весна? Де ти?
Чому тебе я знов втрачаю в осінь
І сивини моїм в волоссі просідь
І береги зникають дорогі.
Де ти? Моя вірніша путь!
Як вийшло так, що стрімко збочив,
То певно навмисно хтось зурочив
І де тепер мені на путь мою звернуть.
Де ти? Моє людське тепло!
Чомусь за гіркими словами заховалось,
То певно ненавмисно отак сталось,
Що й літом мені надто холодно.
Де ти? Моя любов свята!
Оспівана юнацькими думками
І вслухана солов’їними гаями,
Десь зникла мов і не була.
І де те щастя, спізнене на вік,
Без вияву і смаку розуміння,
Моє ще не потушене стремління,
Пізнать його з тобою вдвох.
Одні питання, ранять ніч навзрид
І полонений цих питань я здавна,
Мого терпіння невичерпна мить,
Не втішить зовсім, мою ніч зізнання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534209
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2014
Я хочу, щоб ти дивилась на мене
так, як раніше,
щоб відчувався подих, у твоїх очах
і спраглі без дотиків твої зіниці,
палали й тонули у моїх руках.
ти згадана тайна, безмежна криниця,
мого нетерпіння погасла зоря,
цілую я руки твої й ніжні рухи,
голублять навіки дарований шанс.
не завжди навічно, нам разом любити,
не вік нам мірило любові, та все ж,
обійми мої і ніжність мов птиця,
колише свідомість і стримує час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2014
Та постіль зім’ята, що схрещує шляхи,
Дарує щастя тіл єднання,
Щось відбирає в спраглому тобі…
Ти донедавна вірив у кохання!
Шалено вірив й болісно приймав,
Ту самоту, ту злу розпуку,
Одним на світі буть, не планував,
Але отримав те, мабуть, в спокуту.
За постіль зім’яту й однокімнатний рай,
В якому справжні дні минали,
Без висновків, галоп на край
Свідомості, де долю ми втрачали.
Де без любові мовили: « Люблю»
І без любові цноту ми втрачали,
Й обманювали долю ми свою
Й один від одного по тому ми втікали.
І зім’яті життя ведуть нас вслід,
Своїх давно минулих вчинків,
А серце тане, наче з стріхи лід,
Коли на світ являються твої помилки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2014
Замаскувала за байдужістю любов,
Таку тремтливу, мов калини гілку
І легкий хід, притишуєш ти знов,
Як чуєш у душі своїй сопілку.
Така чуттєвість бродить тілом всім
І руки ніжністю тремтять і прагнуть,
В обійми й насолоджуватись ним
Й віддать довіку йому тіло спрагле.
І вірити, що так тепер на вік,
Одна любов, як нескінченна пісня,
Єдине сонце і єдиний світ,
Удвох тепер в незвідність до щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2014
Я драма з трьох частин:
Одна душа, а друга мозок,
А третя – тіло все в грязі,
Омиють його тільки сльози.
І благо сліз не є катма,
Вони мов град, мов злива в травні,
Від легких порухів душі,
Від слів, що серце рвуть задарма.
О, ті слова, кинджальний меч!
За так, за злобу, гроші,
Вбивають волю пережить,
Всі негаразди снів щоночі.
І поглинають їх сповна,
Не травлять зовсім – концентрують,
В собі накопленого тьма,
Кому віддать мудрують.
Нема кому, то все моє,
Навік в мені чи сивиною
Чи п’яним мороком кричу,
Чи оповию давниною.
І скомкаю в собі слова,
Ті, що могли мене сповити
І понести ще й задарма
В часи коли ще міг любити.
Я драма з трьох частин:
Одна коли я цвів весною,
Друга коли на місяць вив,
А третя коли став собою.
Таким як є – блукаючим
І вірним не словам, а болю
Таким як є – ридаючи
В собі шукаю волю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526744
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.09.2014
А у очах твоїх лиш мертва німота,
така вже давня, що не знати ліку
її рокам й остання, зронена сльоза
не скоро ще взійде на мою повіку.
не скоро, ще піде з депо трамвай,
який тебе відвезе у твій смуток,
однокімнатний твій, тобі він рай,
там приготуєш собі різних труток
і випєш їх, бо так вже повелось,
в твоїм житті не місце орхідеям,
лиш зламаним словам знайшлось
і п’яним, вигаслим ідеям
і ще мені, мов рупор твоїх днів,
немов будильник, що весь час лунає
і не Морфей, тобі дарує сірих снів,
а спокій мій й запізнення трамваїв
і тротуар вже кличе до невдач,
давай, скоріш убий ще пару років
і не губись в мені, в мені не плач
ти зупинись до колії за пару кроків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525887
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.09.2014
Де мої крила? Чому нема вітру?
Хоча би вітрила, напнути човну
І мати ту силу, незвідану досі!
І в небо злетіти!
Я в небі лечу!
Цю мить відчуваю,
Ту саму, що зараз.
Не прагнути завтра,
Ні вчора вертать,
А мати шалене, не вбивче бажання
Щомиті літать! Кайдани скидать!
І бачити світ, в панорамі любові,
Без затхлого смороду клоунських слів
І вірити в те, що політ мій не в стіну
І знати напевно, що долечу.
У п’єсі не грати, що днем називають,
Не мати кайданів та знати мету…
Свободу і волю здобуту у крові
В кулак я зажму і не відпущу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525599
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.09.2014
Коли «БумБокс» - «Наодинці»
Зриває мізки,
Коли кожне слово не ранить –
Вбиває…
То певно один ти і сплаву нема.
Самотність буває – навіть вбиває.
Вбиває!
А інколи родить в тобі,
Велике життя і великі бажання.
І мрії пекучі, плакучі слова,
Серце на скельця! Їх не позбираєш!
І сльози, цілющі, лікуючі шлях,
Долю, що твою на вірність звіряють,
Мчать безупинно і маючи шанс,
Ти не згораєш, лиш ясніше палаєш.
І світиш комусь, кому важче тепер,
Тому хто вже є на краю,
Прірва кому і маленький лиш крок,
Від непрощенності розділяють.
Слухай себе, не картайся весь час,
Вір у слова і чини так як віриш,
Ти наодинці отримуєш шанс,
В собі породить власну силу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2014
поринув у поранення своє,
у кровотокі, лихослів"я...
і бачу ворога і ноги в стременно
і в лет - там раннє підвечір"я.
лягає сірісттю на зморенне чоло,
думки шалено ранять власне ЕГО,
твого кривого бачення всього,
не стерпить навіть спокій Лева.
Не стерпить навіть люта самота,
що в просторі кімнати причаїлась
і не іде й не молить ні в кого,
так звиклось бути викликом для себе.
а рана все гноїться і роїть,
круг себе мух, пліток, догадок,
ще поживу, мабуть, допоки мить,
не доведе до висновків поразок.
однокімнатно мислиння моє,
малює і верстає дні за днями,
ти нарізно з собою і мене,
обачіч не залишиш, сил не стане.
і так в кутках з самотністтю живу
і кожен з нас все лиже свої рани.
підняти небо зможу? підніму!
як лихом наступлю на біль незнанну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2014
А як було, ти мила, пам’ятаєш?
Як лив той дощ й співав пісень,
Що скоро поїзд, ти вже від'їжджаєш,
Мені лишивши лиш самотній день.
І не один, такий одноманітний,
Верстає він сумне моє життя,
Опалим листом поквітчаний,
Лишивсь я осторонь того чуття.
Нема тебе, тепер по моїх стежках,
В гаю, вже не щебече соловей
І жайвір не співає свою пісню,
Листів нема, пустує мій e - mail.
І так роки минулись, хто завадить,
Самотності мабуть нема кінця
І вже обридло wordу плакать,
Клянуть себе й не мовленні слова.
Уже і вік поважний підступає,
Якісь здобутки є, і є ім*я,
І на роботі Анатоліч називають,
Повага скрізь, лишень тебе нема.
А ще є щем й ком в горло підступає,
Як вчую десь я про твоє життя.
І ще як пару бачу, парком, що гуляє,
Так сумно враз, сльозиться каяття.
Ти пані - чоловік і донька,
Велике місто змило почуття,
Яке у юності на небо підіймає,
Дарує враз, всесилля відчуття.
Картав не раз і бив себе у груди,
Сто спроб робив когось любить,
Та потім довго, мов би від застуди,
Відходив й мріяв все оте забуть.
Заставка в ноутбуці – твоє фото,
Усміхнена, моя сумна мета,
Убив я нас, лишив собі лиш квоту,
У снах з тобой подружжя уявлять.
А ще тобі бажать людського щастя,
Хай тебе сильно любить чоловік,
Та все ж так хочеться хоч на хвилинку
Життя з тобою разом уявить.
Мабуть негарно, так ось люто плакать!
Цигарки закінчились – от біда.
Нажаль ти це ніколи не почуєш.
Люблю тебе! Твій несміливий Я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2014
Поглянь, яка ти вся ошатна,
Прибрана, вимальована вся,
Одягнена мов дивна казка
І золоте волосся вітер в*є.
Поглянь, як я люблю тебе очима,
Як я тебе очима їм,
Як вірю в тебе, тобою гину,
Мов вперше полюбив.
Поглянь, яке над нами небо,
Який навкруг нас краєвид,
Зомлію я в оцю хвилину,
Чи сплачу очі свої навзрид.
Ти хочеш піти - відчуваю
Й залишить мене з небом отим,
Що любить тебе до загину,
Як я до загину тебе полюбив.
Поглянь я сивію щоденно,
Вже скроні зсивілі, як небо твоє
І все ж я чекаю на тебе натхненно
І все ще я вірю Бог явить тебе.
Бог явить колись мені квітку надії,
На щастя кохання, любові ковток,
І я зрозумію, як солодко млію,
Від поглядів теплих і дотиків рук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2014
Зневір на вік, мов викрутило кран,
У що вже тільки я не вірив,
В людей добро і в злий талан,
В думки крилаті, в мудрість, в силу.
В прокляття днів і в спас ночей.
І в ночі, у яких я криця.
Натягуються нерви в тетеву,
Ось мить іще і вже й порветься.
Моє життя на волоску так часто,
Від зневір бувало.
Так часто в п’яному гріху,
Невласне тіло банкувало,
Широким полем, в світлі дні,
А чи вузенькою стежкою…
Тобі іти – твій вибір є,
Тобі обрать з ким буть до схрону.
Життя твого, де вік не ціль,
А лиш діла в поцінуванні.
І лише мить і погляд змін,
Обрати віру по зізнанню.
Та в Бога вірю! З ним живу!
З ним сумно не буває.
Молюсь, як вмію і реву…
Гріхи словами промовляю
І точно відчуваю, що живу,
Із Богом, так немов літаю.
На що жалітись коли Він
З тобою разом - відчуваєш?
Аби лиш душеньку свою,
Відмолить від пекла краю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2014
Розчарований.
Аж небо плаче!
Наді мною, правда, над одним
І потоком сліз в мені, неначе,
Розчинився балакучий сплін.
Так багато друзів одноденок,
Легким кроком по житті моїм,
Витоптали грубим вчинком,
Цвіт душі ще зовсім молодий.
Так жінок багато одноденок,
Без напору виникали в днях,
Залишаючи лиш чашку з кави
І ні каплі споминів про нас.
Так всього багато і так мало,
Лагідних очей і губ таких,
За якими б вірно гинув,
За якими хоч в крайсвіт.
І коли підкреслено етапи,
Що зробив, чого досяг, що зміг,
Пригадаю зронені печалі і сльози
Потоки що за них,
Виливались із очей і змили,
Всі образи і лихі слова…
Ви були моїми вчителями,
Це було моє життя.
Хай обман, життя – обман,
Це вірно, доля правди тут живе,
Та обман, це також вчинок.
Вчинок – що мене вперед веде.
Певно знаю, що тепер повірить,
Зможу лиш провіреним, отим,
Що зі мною будуть до загину,
Що зі мною проживають сплін!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2014
не вір словам - повір очам
тони як я в твоїх зіницях
ти потопай не бережись
не тріпочи мов в серці криця
не бий на сполох тільки ніч
і не шукай себе у небі
побудь зі мною наче мить
зупиниться нам по потребі
не йди в краї де не знайду
тебе у натовпі чужому
не пророни оту сльозу
що розіб’є у серці спомин
не клич мене на чужину
ні поглядом своїм не рухом
я вдома там де разом ми
де разом ми там цвіт на вітті
не вір словам – ти справі вір
з тобою я мов ангел чистий
на крилах щастя полечу
нам разом шлях легкий та світлий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2014
Набатом серце! Набатом б*є!
Почім померти? Хто продає?
Почім рятунок? А вже нема!
Так тонко чується, як смерть гука!
Кому за скільки? За злота блиск?
За славу, лихо – у дальню путь.
За віру в націю – що, все ж живе.
Чи за тирана, що все одно помре!
В безславних днях, братів нема!
А чи ж були?
Є відповідь лише одна!
Як Каїн Авелю, дав в поміч крок.
Лиш мить одна – і крові вже по локоток!
Почім померти! Ні, не за так!
За волі подих, за волі смак!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514947
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.08.2014
Найкращий одяг твій, то літній дощ,
Він досконало по фігурі,
Спадає струйками, мов плащ
І ти танцюєш, ПА малюєш.
Ти вся у танці, мов роса,
З дощем єдина і в природі,
Найідеальніша і ледь сумна
І я купаюсь в твоїй вроді.
Дарую посмішки тобі,
Себе без залишку приношу,
Єдиний погляд, подих й мить,
Тебе до танцю я запрошу.
Перса медові, стиглі вже,
Рожева посмішка зваблива,
Зімкну обійми – ти моя!
І ніжишся, мов лань тремтлива.
У шатах літнього дощу – танцюєш,
Мій зміст знаходиш у житті,
Себе без залишку даруєш,
Єдине ПА, на двох, малюєм ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514943
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.08.2014
Той сум, приходить не на довго,
Лиш пару митей він живе,
Й трепече серце й надто кволо
Думки по венам він несе.
Тепер його я жду на серпень,
В останні дні – коли пора,
Підсумувати своє літо,
Поглянуть на своє життя.
Бо за галопом днів не видно,
Себе не чутно у бутті
І лише спогади сумні,
Як завжди теплі й дорогі.
То погляд той в товпі пістрявій,
То рух на зустріч, смак губів,
То сонце, що сідає в Світязь,
Чи зір незнаний тайний світ.
Яке ж то щастя, жити в мирі,
Який ж то спокій, та на жаль -
Немає літа цього року,
Лиш страх, убивства і печаль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2014
Запах її тіла,
Смак губів,
Доторки до рук,
У вирі почуттів.
Берег безнадій,
Опустів здавна,
У руках моїх,
Тріпотить вона.
Вірять очі, й йдуть,
Тілом навпростець,
Та не знаю хіть,
То любов горить.
Спопеляє сум
Й полетить душа,
У краю бажань,
Тіло нас єдна.
І шалений ток.
Видих. Ми літа…
Та давня таєна…
Чоловік і жінка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512534
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.07.2014
Як твердим кроком станеш на поріг
І крок зробить останній вже зберешся,
Не намагайся прагнути назад,
Хай серце навіть током, люто б*ється.
Хай навіть виє люта самота,
Чи манить теплотою давня зваба.
Іти вперед, ось та єдиная мета,
Що світ штовхає наче камінь.
Й тебе штовхне, ти тільки у це вір.
І не збирай дзеркал, розбиті скельця,
Попереду багато жде натур,
Можливо зміни досягнуть і твого серця.
І прийдеш в новий дім, збудований на вік,
Твоїми спраглими до справ, руками
І оцінити зможеш, подоланний путь,
Досвідченими у житті очами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2014
Повільними думками, рухами й словами,
Пливу в однокімнатній самоті
Й не відаю, що десь за берегами
Існуєш ти!
Тебе намріяв, вже не раз – та певне,
Була не ти то, а лиш тінь твоя,
Й зболіє надто голова,
І серце відклекоче мов Везувій,
Допоки не відчую – не моя…
Однокімнатне мабуть в мене серце,
Там місце є лише одній -
Намріяній, і ледь сумній,
З веселими іскринками в зіницях
І вірним поглядом, аж серце веселиться.
І плаче радістю півмертва самота.
Та чи існуєш ти?
Не відаю й не знаю, де берег той,
В однокімнатній самоті,
Словами, рухами й повільними думками,
Існуєш в моїх мріях, справжня ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2014
Забыть, молил, былой обман,
Без хитрости, а ради Бога,
Молил и праздничный саван
Одел, в душе царит тревога.
Ведь путь мы ищем не в степи,
И не в лесу и не на пляже,
А чётко писан он в душе,
Без запятых и точек даже.
Простым, доходчивым пером,
Дела все наши и победы
И лишь как ступишь на паром,
Увидишь, что не жил, а бредил.
Паром в пути, к итогу дней,
Ведь каждый день мы все взрослеем
И пишем жизни свой итог,
За душу часто не болеем.
Обман и злобы точат нас,
Гордыня силы отбирает,
Когда настанем этот час,
Что мы расскажем, на чем сыграем.
На том, что мир таков вокруг,
Так много в нём соблазнов разных,
Что не причём мы, просто путь,
Повёл околицей не важной.
И волю мы, втопив в стакан,
Бесцельно жизнь проволокаем,
Грядёт всемирный балаган,
А мы ему дай подыграем.
Забыть, молил, былой обман,
С него родного, все помчалось.
И праздничный одев саван,
К истокам жизни отправляюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509922
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.07.2014
Тепла капля сльози,
Відшукала свою борозну,
Вірний шлях, без ридань тихо плакать
І думки мов води, безкінечний потік
Все бринять, як сльоза на щоках.
Певно рано мені, вести підсумок днів,
По роках, ще можлива три крапка,
Але все ж на свій вік, розгубив почуття,
Не зібрати до купи початку.
Погляд той в далині і у далі років,
Той єдиний, що душу проймає
І живе у мені і дарує у сні
Відчуття, що живу наче скраю.
Дотик рук, як сердець, мов оголений нерв,
Біль, аж в скронях кров закипає.
І Франкові слова: «Чом являєшся в сні»,
Лиш тобі я читав і в печалі,
Цілував руки ті і той погляд один,
Що не вмерлим лишиться то тобі!
Лиш від того в журбі, що любив все в тобі,
І розбив, бо любив все без краю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2014
Травень був насичено – відвертим,
Перса ніжні оточили сум,
Незбагнена близькості відвертість
І тремтливих розставань тріумф.
Кожен зміг отримать, що так прагнув,
Лоно спрагле вірило в любов -
Та цинізм й лиха й відвертість…
На пероні вже нема тортур.
Ковель – Київ, то маршрут відомий,
Пошук губ губами моветон,
Ти прости, що змусив вірить,
Що знайшла нарешті ти любов.
І в кінець, останнє закликання,
До вагону ти приречено ввійшла.
Ох ці люті, прикрі розставання!
Жаль, що не зронилася сльоза…
Кроком вільним, до нового краю,
До здоланих меж, що без кінця,
Твій сюжет і зболеність ридає,
Ти сумна й історія твоя сумна.
Може вірним бути, то є вірно -
Мати все в одній душі.
Та чи винен я, що надто сумно,
Бачить дні в прозорому вікні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507137
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.06.2014
Беззастережно заблукало серце
в твоїм волоссі, погляді і рухах,
здавалось серцю, це є небезпечне
та йшло воно, за покликом, у муках.
Якийсь там вік, самотності і смутку
і пара днів наповнених коханням!
Та кава, що заварювали тричі,
попили лиш перед коротким розставанням.
Можливо біль розлуки - то лиш думка,
то що тоді у серці люто коле?
Й затерта вже твоя сторінка у Фейсбуці
і погляд мій в екрані щоніч тоне.
Якийсь там день, самотності і смутку
і вечір сповнений жагучим сподіванням.
Беззастережно заблукаю в тобі й чутку
в реальність приведу. І наш смак кави!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504494
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.06.2014
Гей ти, з гранатометом на плечі
І ти із калашем в руці,
Ти бачиш сонце?
А вони вже ні!
Гей ти, з багряними руками,
То кров захисників моїх.
В руках своїх тримаєш долар?
О, ні в руках твої лиш смертний гріх.
Ех ти, спотворена людина!
Бездушний – вмерла твоя суть,
Ти знаєш, навіть не тварина,
В очах твоїх палає лють.
То ти за орден? За медалі,
Ступаєш берцем по землі?
Де з давніх пір лиш прагнуть волі
А не гнуть спини москалю.
Тобі нема спасіння й порятунку
І сон твій відтепер один -
Заплакана матір в чорній хустині
І зграйка всиротілих родин.
Ти певне, теж не повернешся,
З Першої Української війни
І нашим чорноземом поперхнешся
І буде він тобі важчий камінної плити.
Проклятим підеш прямо «к бісу»,
Бо він послав тебе сюди
Й йому розкажеш скільки вбив ти,
Йому медалі й ордени.
Але до того нагодуєш,
Своїх дітей м’ясцем війни
І їх на долю загартуєш -
Убивці ж діти є вони.
А поки кров неначе з виру
Накази, вибухи, стрільба
А поки, сльози наче з неба
І десь вже заряджається куля твоя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500659
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.05.2014
Багато слів, про тебе, кинуто по вітру,
Щоб бути їм усім лише чутками,
Ступаєш без слідів, по білім снігу
І мовців тих вбиваєш ти думками.
Поляжуть дні, за вчинками соромні
В безпутстві промальовані зізнання,
Лиш може очі, збережуть безкровні
Оті слова, що вилились в кохання.
Змарнована нагода стать душею,
Не тілом, що старіє, в’яне й гасне.
Здавалося ласкавою порою,
Що у житті попереду, все ясне.
Було так весело, словам сміятись,
Не знаючи, що їх назад поверне,
Так пізно ти навчилася боятись
І от тепер себе боїшся ти найперше.
Та запізнився страх, тепер лиш сором
Й безвихідь від стрімкого льоту.
Багато слів, про тебе, пам’ятає вітер
Й слідів багато на снігу брудному.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2014
не ту, хранил в воспоминаньях,
не там, ты серенады пел,
и в безучастности молчанья,
свою судьбу презрел.
не видя крова над собою,
соревновался с ней до пор,
пока не проигрался вовсе,
на кон, поставив свой позор.
кому светить, лаская взоры,
и впопыхах, плестись в хвосте,
чудесной жизни свет во мгле,
ночных прелюдий грех возводит
на пьедестал не только тех,
кто любит тело и забудет.
любовь ведь - праздности удел.
твоих мыслительных забвений,
хватило лишь на рюмки две
и пронеслась вся жизнь по венах,
и снова ты в кромешной мгле.
не видя сердцем и лукавя,
поникло солнце от судьбы,
твоих немыслимых желаний,
твоих талантов погубить себе,
всю жизнь. Как видел, не прожил ты,
а сделал то, что захотел,
под импульсом моральной вспышки
воспламенился и сгорел –
дотла. Так видимо, сложилась,
твоя вся горечь улеглась.
лишь в пару строк и начертаний,
ты проигрался окончательно в тот раз!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499826
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.05.2014
Не всем дано просить прощенье,
Не каждый сможет сделать шаг,
И безрассудным примиреньям,
Настанет позже верный час.
Не каждый может изворотно,
Лукавить миру, врать себе
И сделать шаг бесповоротно,
Бесстыдно возникать в чужой судьбе.
Увидев чёрта в отражении
Зеркал, пятиконечных звезд,
Он смог соврать себе и окруженью
И даже сну кремлёвских стен.
Он современный дон с Кихота,
Но только мельницы не те,
Остановить свободных птиц в полете,
В его безумной, предначертано игре.
Но много правил неподвластных,
Ведь Бог, нам эту землю дал,
Уйди с пути будь безучастным,
Пока твой замысел ниже земли не пал.
Храни свой край и верь, что скоро,
Орда новомонгольських иг,
Испепелит твой дом и крова,
Не сыщешь в мире, ибо мир -
Не смог простить тиранам смерти,
Невинных жертв.
Дыханье мести,
Тебе в лицо - тиран лови,
Мое презрение!
И уйди с моей земли, уйди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499825
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 18.05.2014
Ти постріл, не сформованих ідей,
Лиш прапор тріпотить душею.
В твоїм житті раптово виник Колізей
І дим лиш був твоїм суддею.
Ти мішень, на цівці дула автомата
І тіло врятувати часу вже нема,
Атака підніма тебе на злого ката
Й по смерті Бог тобі за адвоката.
Ти вияв волі, невдоволених людей,
Сміливість сотні у тебе вселилась
Та чорна лава змила, мов у давнину Помпей
І світ затих, а Україна пробудилась.
Твій тихий усміх, у очах бринить,
Спокійно спи сміливий брате!
Душа твоя у пеклі не згорить,
Бо правий Ти - час вже воювати.
Ти вільних птах, молитвою летиш.
В Раю, напевно, зараз тиша!
Ти допоможеш нам прогнати тих,
Хто заступитися прийшов за твого ката?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498845
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.05.2014
Легких натур, життя черпає сік,
Таких легких, що серце їх не чує
Й без видимих та болісних тортур,
Нутро болить і яро протестує.
Шукає зранену любов - її нема,
Без знаків і прелюдій все навколо,
Сердець зима - весною не мина,
А біль, від пошуку, іде на нове коло.
Й нічого нового, знайомство і коктейль,
Ще пару танців й дотики до тіла.
Оголюєшся тілом, кожен день,
Ну а душа, все ще чекає дива.
Чекає й вірить зморена, в цей час
П’янка від хіті й марнотратства.
Фарбовані обличчя без прикрас,
На ранок скінчується брудна казка.
Йдуть героїні, в п’яне забуття,
Лиш дрібні речі лишаючи по собі,
І в памяті, лиш скрутна самота,
Лиш пам'ять за мене в цій спробі.
Забуть ті ночі мстиві, всі тобі!
Зорею й місяцем не можу любуватись,
Лиш горла пересохлого пісні,
Лунають в ніч і ніде заховатись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2014
Не самотою сповнений тепер мій дім,
Не тим тягучим і глевким обманом,
Однокімнатний простір вгамував
Той сплін, що виникав раніш з туманом.
Поринув в дно великих почуттів,
Які не просто так, а кимось дані.
Не відчував, що серцем відлетів
Й не залишивши вдячності і шани.
Беріг, мов серця рівний ритм
При бігові за щастям і єднання,
Лиш тіл тепер замало – віра в тім,
Що утоплю усю журбу в кохання.
І вірно пронесу те почуття,
Шляхом життя, із сивиною в скроні
Не закінчується серця небуття,
А лиш взростає й не вимагає крові.
А правди лиш – утоплена брехня,
Не випливе, а стане тільки мулом,
Й нове, повірене й намріяне життя,
З тобою вдвох й навіки вмерлим сумом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2014
Чи зубожіле серце схоже, на стару хатину?
Таке ж німе та давній запах пустоти
І навкруги протоптану, криву стежину,
В заручниках тримають мури - бур*яни.
У зубожілім серці, вже не стане місця,
На почуття і на стрімкий політ,
У небеса, де ангел обвінчає
Й накаже довго разом в світі жить.
У зубожілім серці щастя відродиться?
Таке ж просте, мов подих навесні,
Коли весь світ яскраво забуяє,
Чи в серці тім пройдуть такі ж рясні дощі?
Чи пройдуть? Очищаючи печалі.
Породять новий подих і життя
І зубожіле серце, світом поблукає,
Шукаючи своє новонароджене і*мя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2014
Не знав до пір, що почуття болять,
Тоді болять, коли вже в’януть,
Коли думки тривожно сплять,
Душу - втішаючи обманом.
Не знав до пір, що маю номер – два,
Що ти мені його вділила,
Без перемовин й легко так,
Мій статус у житті твоїм створила.
Не знав, що біль, то є солодкий сплін
І ніби світ увесь оббитий тином,
Без вікон і малих шпарин,
В мені він вмер, мій світ загинув.
Не знав до пір, що оклик в натовпі,
Таку велику має руйнування силу,
Немов стою в позорному стовпі
І мої очі дивляться у твою спину.
Ти обернутись не змогла, бо ж номер два,
Лишень ота, я є надкрайня цифра
Й тебе погорда мимо пронесла,
Мою, колись таку бажану пісню.
Не знав до пір, що почуття болять,
Тепер про це вже я співаю,
І день проходить, знову ж то твій знак,
А серцем від журби я запалаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2014
Ой, як то гарно і вільно -
Гучно лунає: «Путін ху..ло!»
І справедливо, він дійсно воно…
Відбірна скотина, позор і зневага,
Такого народу, він президент
І Пушкін в могилі в повному шоці,
Тоже скандує: «Путін ху..ло!».
Світ весь не знає, що з ним робити,
Санкції вводить, нам зброю дає,
Що з ним ще їм робити не знає,
Та впевнено каже, що: «Путін ху..ло!»
Путін і сам вже, напевне, у шоці,
дивлячись в дзеркало, віри не йме,
вмиє обличчя і гляне у очі.
Тихо промовить: «Яке я ху..йло!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494090
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.04.2014
Я не маю права бавитись в зневіру
І вірити чужинцем, мовленим словам
У них на повну, мозком розчинитись.
Ні! Не дозволю, бавитися бісовим синам.
Ніхто із нас не має права брати,
За вимір долі, проміжок часу,
Коли лишень пророщена сваволя,
Постала каменем на терновім шляху.
Ніхто й ніколи нам не забудує,
Нове життя без наших мозолів.
Ніхто за нас не намалює,
Майбутнє наших, вільних снів.
Де без лихих, загарбницьких намірів,
Сусід сусіда, судить не за гріх,
А за стремління бачити лиш волю
І їсти свій, здобутий в поті хліб.
Я не маю права зараз розуміти,
Мислити обширно, народжувать думок,
Я повинен, зараз просто боронити,
Дідом даний в спадок, свій куток.
І садок вишневий коло хати
Й соняшник в яскравім дні
І Дніпро ревучий…
Україна Вільна! Вільним я живу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494074
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.04.2014
Емоція, після перегляду італійського фільму "Велика Краса"
Красу Велику в кожнім слові,
У кожнім погляді і русі,
У шумі – гамі диких танців,
У натовпі розпутних бранців
І в ритмі трансу дискотеки,
У випивці на дні бокалу,
У поєднанні тіл до шалу,
У бійці, де ти сам один,
У Бога, в вічному питанні
І в дні минулому без тайни
Шукав – красу велику.
Не спіймав її, ні погляду, ні руху,
Ні звуку, голосу й розлуку
Згадав ту давню і стару.
Мою розлуку золоту.
У ній Краса Велика є,
І з нею вмерло все живе,
Усе, що мав забрать з собою,
Віддав із кпинами й без болю.
Тепер у кожнім слові й русі
Шукаю…Й поглядів боюся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492811
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.04.2014
Малюєш нашу ніч в деталях,
В дрібніших нотках почуттів,
Мов лід, розтанув на долонях,
Від слів і губ твоїх хмелів.
Смілів, від кличних рухів тіла
І ніччю марив й день гукав,
А зорі близько, наче в небо,
З тобою разом стрімко впав.
Мов птах у вільному польоті,
Круте піке і ніжний плин,
Єдиний з тілом і з тобою,
Лише на серці дрібний сплін…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492555
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.04.2014
Вона протягнула мені маленький пакуночок, вірніше згорток поштового конверту. Без надписів чи будь яких інших поміток. Просто маленький, зіжмаканий конвертик. Запитально дивився на вже рідних мені людей, змарнілих і зморених. По всьому, що сталося, вони відчували свою вину! Чому? Їх вини в тому не було. Як і не було вини моєї. Ні ЇЇ вини. Просто лихо. Випадкове та незбагненне, як гроза в сонячну літню погоду, як падолист у вересні із старої, ще плодородної вишні у батьківському саду: хоч дерево надтріснуте із всохлими гілячками , але справно дарує солодко - терпкі ягоди - вишні! Її мама мені схожа на ту вишню, така ж надтріснута. А я який? Не надтріснутий? Не знедолений? Не подертий? Який я?
Чи те лихо не випадкове, спадкове, вроджене! Яке те лихо? Звідкіля і чому? То не відомо! Але воно сталося, наполохало і змінило все! Геть усе!
Не було кіношного суму від пережитого! Не було заламування рук, крику, пучків волосся у руках! Не було! Сліз не було! Коли відчуваєш якісь сентименти, дивлячись якусь мелодраму, то поневолі накочується сльоза, підходить у горлі той комочок смутку і печалі. А тут, сліз НЕ було!!! Як! Можливо виморене очікуванням серце, трьохмісячної боротьби і смутку від поразки висушили сльозу. Вижали останню лиш тоді коли вперше те почув від НЕЇ.
Стосунки складалися як в людей! Все незвичне, переросло в щастя! Все життя здавалося спекотним літнім підвечірком, коли у місті раптово зменшується кількість автотранспорту і людей. Стає тихо і ласкаве тепло підвечірка огортає нас повністю, ніби пеленає. Ось таке було життя! Без сюрпризів і надзвичайного захоплення! Це і було щастя!
Робота дарувала приємним ростом кар’єри, стабільною і високою зарплатнею! Новим автомобілем, який не раз відвозив у наші місця! Постійне перебування у своєму світі: свої, улюблені кафе, алеї парку, наші дерева. Все наше! Той ліхтар! Під яким народилося і впевнилося воно – те кохання!
Коли маєш щось не очікуване - то виростають крила! Ще від першого погляду, тоді у тролейбусі, зрозумів, що не буду сам у житті. Що будуть діти! Що буду дідусем! І в мене буде моя друга половина: дівчина – наречена – дружина – мати - бабуся. Моя! Такі акварелі будує мозок, ледь відчуваєш приплив позитиву і омріяного, сімейного життя!
Поки не зустрів її, шквал нічних гулянь і нафарбованих з надлишком облич, в нічному клубі, став звичним відпочинком! Смак розпутної помади на губах і чужі дотики. Брудні і звабливі, часом необхідні, інколи, як порятунок. Але завжди награні! Не справжні! Пяні і шумливі вечірки! У тому житті усе було ніби навпіл, не на повну і не на довго!
Інша справа своє. Рідне. Стабільність у вияві почуттів і неощадливість у вживанні слова «Люблю». Усе було! У мене було все!
За своє не надто довге, посивіле на скронях життя, багато слів стали нести у своєму змісті неприхований страх: страх, небезпека, неспокій, безсоння, зрада, розрив, хвороба, кров, лейкемія! Саме вона – лейкемія, обікрала моє життя, позбавила ЇЇ життя і позбавила життя мене!
У руках все ще був той маленький зіжмаканий конвертик! Відкрив його з скрипучим звуком потертого паперу. У ньому були проліски – дбайливо засушенні в домашніх умовах! Певно у книзі – енциклопедії! Тепер вони ледь зіжмакані опинилися у моїх руках! Тепер моя рука, рука – пролісок! Тепер я понесу проліски у свій однокімнатний суперпростір, той перший букетик, колись молочно – жовтавих, першоцвітів нашої першої весни.
А серце все ще повільно відбивало: лей – ке – мія, лей – ке – мія, лей – ке – мія.
ЇЇ нема! Я безмежно закоханий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486825
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.03.2014
Пішли до бісу спогади і ритми,
Розбите дзеркало і скельця мов душа,
Скрипить стара, затерта грамплатівка,
Твій голос - мук моїх, мелодія сумна.
Розкидана постіль думок плакучих,
Лиш виє мозок, кличучи тебе
І доторки до рук твоїх жалючих,
Вбивають цвях у серце ще живе.
Скінчився ритм, погаслі акварелі,
Лишились по периметру думок,
Життя з тобою то немов качелі,
Мов подих, де повітря заміняє смог.
Немов летиш й стіна враз виростає,
Удар, сильніше болю лиш печаль,
Що погасив свій зліт тобою,
Колись повірив побороть твій жаль.
Пішли до бісу дні тяжкі і довгі,
Однокімнатний рай порятував,
Мої пісні, ще пронизають простір.
Мої пісні, які колись тобі співав…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2014
Поки ще не пізно – утікай,
Забирай свої слова і очі
І з мого, що тобі любе – забирай,
Лиш мені залиш мої спокійні ночі.
Поки світлий спогад – пам’ятай,
Миті, що були нам наче вічність
І в тих дивних днях не помирай
А даруй мені і далі ніжність.
Хай на відстані чи навіть в тих світах,
У яких ти так шукаєш щастя,
Ти приходь до мене хоч би в снах,
Сумна й неперевершено прекрасна.
Ти іди вже, ради тут нема,
Нарізно кохання відродиться,
Може ще зійде одна зоря,
Нам на двох вже нічим поділиться.
Поки ніч на дворі – відпускай,
Почуття для вільного польоту.
А на ранок ти мене не забувай
І кохай – хоча б на відстані кохай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2014
Як мало часу нам залишилось на двох.
Так мало подихів і поглядів у очі
І лиш твої уста цієї ночі,
Ще нас поєднують в солодких снах.
Як довго нам не бути поряд в снах,
Так довго, що зима здається миттю,
Що навіть погляд огортає люттю
І не зуміти втамувать печаль в очах.
Як мало рук твоїх тепер навкруг,
Ще тільки мить тому ми обіймались,
Ще постіль пам’ятає, як ми сподівались,
Що ціле ми, лишень розділене на двох.
Сумних пісень наслухатись пора!
Тремтить вербою, дочекатись мусить
І вірить серце – тіло клятву не порушить,
І в те, що будеш ти навік лишень моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2014
Литературному герою –
намного проще!
Он в принципе уже герой
И словно, понарошку,
Он вертится везде первой.
В стихах и в пошлых анекдотах,
И в бездыханных, повестях судьбы.
В романах, исковеркан идиотом,
Который стиль свой, всё никак не мог найти!
Он близок к смерти, часто так бывает
И в коме часто он лежит,
Он любит, сердце разбивает
И душу продаёт, за поцелуй мечты.
Литературному герою –
Намного проще.
Он боль не чувствует душой,
Он плачет буквами и диалогом воет
Когда повержен он судьбой!
Литературному герою –
Намного проще.
Ему ведь жизнь пройдёт не зря!
Ему в стихах, романах и рассказах
Везде протоптана тропа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483769
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.03.2014
Не утончённых линий красота,
И не глаза, не носик тонкий,
Не нежные, налитые перса,
Мне не заменят смех тот звонкий.
Не смелый зов к соединенью тел,
Не поцелуй «французского» запала,
Не прелести интимных дел,
Мне не заменят откровений шквала.
Не тонкий вздох, не танец живота,
Когда всё тело изобильем кличет,
Не гибкость тела, не протянута рука,
Мне не заменят боль былых открытий.
И сколько вскользь проходит милых душ!
А одиночество – как вечный поиск счастья,
Мне не заменят от другой лишь взгляд,
В котором сердце потеряет все ненастья.
Как не печалиться, не лить словам судьбу,
Изнемогая от своей души обманов,
Ты в мире есть, ты видима и не моя,
Но я живу и верю, миг любви нагрянет.
Нагрянет тихо или полный шквал,
Испепелит он все страданья,
Моя любовь в тебе воспрянет в миг.
Моя любовь живёт воспоминаньем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482402
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.02.2014
не віриш душе - в те, що в тобі гине,
людина, без обсмоктаних тривог,
людина, що свої ховає крила,
людина, що рятує серце від знемог...
не віриш душе - в те, що в тобі криця.
що народилась воля у тобі
і ти не полетиш, у вирій, наче птиця,
а понесеш у світ своє оновлене чоло.
СВОЄ ОНОВЛЕННЕ У БИТВІ ЗНАМЕНО!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480838
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.02.2014
Истязаясь в кромешной тиши,
Понимая лишь малую долю,
Слов твоих, безмолвний мотив,
Убирает с пути мою волю.
Беспросветно и будто бы вскользь,
Не роняя себя на граниты,
Ты молчишь, томно режешь вдоль,
Мою жизнь, до тебя на минуты.
И, не важно, стучит ли внутри,
Моё сердце - давно на свободе,
Пусть молчит тишина и пари -
Проиграла ты. Я на пороге…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479035
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.02.2014
Лиш пару слів
І пару вдохів,
Ти вся уже на тому боці,
В реальності своїй живеш -
Себе від смутку бережеш.
Манить до тла, до мозку кістки,
Життя що квітне лиш вночі
І серце зжалене в журбі,
Бо ж спалені давно мости.
Нема шляху назад тобі.
Лякає місто висотою,
Натхненно п’є воно й парі
Складає із твоєю самотою.
Багато ритмів і казок,
Ти це, вживаючи, посміла
Бездумним кроком до зірок,
Та не стерпіла і злетіла.
Тепер сміттям у місті мрій,
Твоя душа безтямна нині,
Утоптана в бруківку днів,
Заведена у хлів зневіри.
Погасле скло палких вітрин.
У них, твої погаслі очі.
Не манекен і не модель
А згусток спаленої ночі.
Тобі брести лишень вперед,
Не повернутися ніколи,
Не пережити той момент
Як напрямок обрало сміло.
Лиш пару слів,
Лиш погляд мрій
І зачарована тобою,
Юрба охоплена жагою.
З реальності тебе зірве і понесе…
І понесе….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2014
Рукой коснулась ты моей души.
Душа, лишь трепетно взметнулась
И понеслась, по мыслях о любви
И полетела в высях поцелуев.
И счастлив в жизни каждый человек,
Достоин быть любимым также каждый
И поцелуй навек в душе возник,
Не утолить любовь, сжигая жажду.
Весь мир, ты счастьям озаришь,
Готов желать добра и мира.
Всё потому, что ты любим.
Все от того, что веришь.
Жизнь твоя счастлива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477169
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.02.2014
Тонкими нитями всё же мы связаны,
Бредом слов в расстояньях разведены,
И без взглядов мы чувствуем голодом,
Как печалиться сердце - изранено.
Нити тонкие словно ожившие,
Поцелуев и нежности требуя,
Теребят душу нежными стонами,
Не покоят сердце воспоминаньями.
Не порвать нить и бредни слов,
Прекратить не возможно.
И не простить. Сколько слёз,
Столько слов нам не проронить
И друг друга нам - не забить.
Так и тянется нить и ревет душа,
Так и будем всегда – это не прекратить,
Измываться и плакать, нам навсегда.
Наш удел вместе, порознь быть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476067
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.01.2014
Верхом.
Словно в полёте,
Плавятся ноты.
Чувства.
На пике мажора,
Не надо покоя.
Сердце.
Плачет – смеётся,
Не удаётся разлюбить.
Словно.
Мягкая нежность,
Заполонила, сердце разбила.
Плачу.
Но не рыдаю.
Сердце страдая, слов не теряло.
Верхние ноты, чувства в цейтноте.
Сердце разбили, потому - что любили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476066
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.01.2014
За окулярами заховане обличчя?
За окулярами заховане життя!
Таке чуже! Таке незвичне!
Не так як жив…
Тут істина проста.
Потік стрімкий весняною порою,
Змітає на шляху своїм усе:
Чи з засторогами збудовані покої,
Чи дамби, де чужі всі береги.
Змело й мене!
Лишило тільки очі.
Які заховані тепер під темним склом.
Я не зніму їх. Бо уже й не хочу –
Вернутись в світ ким був давно.
За окулярами заховане обличчя?
За окулярами заховане життя!
Лиш колір скла я поміняю – зручно,
Побачу світ у рожевих тонах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474544
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2014
Такий вже звичний морок у кімнаті,
Пусте вікно, без тюлі і без штор,
Немов душа розхристана й не знати,
Чому бурлить у венах люта кров.
Немов чужа вона, пульсує в скронях.
Думки транслюють свій відеофільм,
В якому на вікні є тюль і штори
І погляд твій в кімнатній тишині.
Невже так люто спомини вганяють
У даль, від снів яскравих і живих.
Мою кімнату не влаштує спомин,
Моїй кімнаті рідний лише біль.
Яким життям себе не покарати,
Кому мені прощення принести?
Щоб спокій у душі налаштувати.
Як повернуть твій погляд в мої сни?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2014
Мигдаль очей,
Солоний присмак плоті.
Мої думки давно на тому боці
Свідомості живуть, мене окремо.
З тобою поряд та лише даремно.
Даремно марять очі далиною.
Хоча б ще мить і ти була б моєю
Надією, що дні на повні груди
Вдихають запах твій і мрії без прелюдій.
Лише моя ти і солоний смак
Нектар уся ти, не лише уста,
Напитися тобою не зумію,
Моя ти не лише у мріях.
Тобою владарюю я сповна.
Моя ти вся! А не лише твої уста!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474349
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.01.2014
Коли зумів на біль любов зміняти,
Зіграти із життям у гру безпечну,
Когось минути, а в комусь терзати
Свою образу в серці недоречну.
Стократ сильніше болю лиш страждання,
Воно вбиває зародок прощання
І навіть сльози і тонкі благання,
Не порятує душу від кохання.
Ховатись міг роками з самотою,
Старався людям в очі не дивитись
І мріяв, щоб колись з старою
Самотністю своєю одружитись.
Сильніше сну і віри в надприродне,
Те почуття, у самоті розкрило
І в подарунок крила ти отримав
Й надією напнуте вже твоє вітрило.
На повнім ході, з крилами у щасті,
Летиш, немов землі не помічаєш.
Тепер ти біль шукаєш де зміняти
Й образи в світ ти вже не виливаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474345
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.01.2014
Життя крізь призму зрад і перемог,
Крізь морок днів і п’яного туману,
Допоки сила є живеться без думок,
Та лиш пішла вона лишився без обману.
Лишився сам з думками на кінець,
Невже знемога враз покаже сутність,
Своїх наболених і лютих засторог,
А так боявся на чиюсь присутність.
В житті своєму будував мости,
Обходив гострий кут по верху,
Немов на лезі балансуєш ти,
Не віриш досі у свою поверхність.
Не можеш зовсім вірити словам,
Ніколи не повіриш ти цілункам,
Бо лиш зневірившись хоч раз, ти сам,
Тепер в тобі лише панує зверхність.
Своє життя, свій день і своє «Я»,
Ніхто в тобі тепер не запанує,
Чи одинокий ти, чи просто сам,
Життя в тобі питання це нутрує..
І вірить, серцю ритму лиш вночі,
Лише у сні ти бачиш когось близько,
Та лиш флюїд малий отримав ти,
Відразу дременув у світ свій ліпший.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472607
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.01.2014
Така не звідана і глибока таєна у її голосі до цієї миті зустрічалася лише раз. Коли мандрували вузенькими вуличками древнього Львова. Вийшло викроїти вихідні на подорож до українського Парижу. Два шалених дні і дві шалені ночі! Ніяким чином не хотілося вірити в те, що це вершина нашої самотності від усього світу, нашої заглибленості в один одного, нашої насолоди тілами і душами! Чи то Львів, чи то любов – відкрили навіть мої найглибші і найпотаємніші нотки душі! Аж страшно! Це ж певно за таку порцію щастя потрібно буде колись розплатитися. Чи комусь відплачувати! А кому і за віщо! За те, що неочікувано, після болено - переболених розчарувань і років самотності нарешті повірив, нарешті зрозумів; нарешті відчули моє єство, мою натуру, мою душу! Невже за це потрібно буде розплачуватися! Невже!
Львів! Тихе і навчене дарувати людям щастя місто! Воно, здається віддається повністю жителям і гостям завченими флюїдами щастя і вірності! Заплутані вулички і заплутані слова щоночі, заплутані руки – ноги – волосся - голоси в ліжку готелю!
Скільки б не вивчав людину – стільки у неї знаходитимеш нових рис. Відразу захоплюватися ними, закохуватися у них. З нею, тоді у Львові, зрозумів, що любов, це коли ти любиш людину частинами, рисами обличчя, тіла, характеру і разом з тим любиш це все в синтезі, тотально! А Львів відкрив масу нового в Ній! О, Вона! Моя єдина втіха і постійний пошук!
Іншого разу, цю таєну відчув коли несподівано і неочікувано зустрілися в нашому Місті на проспекті. Вона стояла на зупинці біля супермаркету очікуючи на автобус. Я їхав на зустріч в офіс однієї із торгових компаній, по дорозі обдумував майбутні переговори. Погляд із гурту пасажирів виловив її. Я зупинився, запаркував авто і підійшов до зупинки, до неї. Її погляд в той момент і нагадав мені «львівські вихідні», глибокий і сумний, таємничо – загадковий. Привіталися! Поцілунок! Питання про справи – плани на сьогодні. Обоє увечері були вільні. Домовилися зустрітися у нашому кафе.
Зустріч о пів на восьму біля Нашого Ліхтаря. Пройшлися в низ по Лесі, до нашого кафе.
Звичні розмови про дні, які минулися окремо. На роботі у неї новий директор, який підлаштовує усе під себе, звіт в податкову прийняли з першого разу, все ніби добре. Батьки здорові, передавали привіт. Мої їй теж. Пити вино відмовилася! Смакували тістечками і чаєм! А я випив! Коли зібралися додому то Вона попередила, що ночувати буде вдома, без якогось пояснення чому! Сумний погляд, поцілунок в щічку!
- Бувай!
Я повільно пішов до зупинки автобуса, здивований її сумом. Але це ж жінка, вона має право сумувати і не пояснювати мені чому! Я не розпитував, бо знаю, що в моменти її таємничості якби не старався, все одно не досягнеш бажаного. То навіщо обридати!
Також дивувало чому на наступні вихідні наші плани були різними. Знову ж її ініціатива. У неї плани поїхати з батьками в область до родичів. У мене гра! Ну добре в понеділок побачимося!
Я трішки занепокоєний! Вона сумна, дуже сумна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472601
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.01.2014
Сегодня смело я смотрю назад,
Года былые, смело созерцаю,
Слова, что так летели невпопад,
Вернут их, больше не мечтаю.
Обид кругом оставил я сполна,
Сердец разбил я много в щепки,
За это, выпью я до дна – вина,
Что было - не прошло бесследно.
Прошло, оставив тонкий шлейф,
Былых побед и поражений
И прошлый миг, минувших дней
Во мне не порождает сожалений.
Ну а зачем за тем жалеть,
Чего вернуть не сможет и волшебник,
Уж лучше впредь мне не робеть,
Не врать, не пустозвонить скверной.
Молитву, лучше вовремя читать
И за друзей и за врагов беспечных,
За всех кого обидел или смог предать,
В душе еще есть место чувствам светлым.
Просить у Бога верности себе
И смелости, смотреть в глаза недругу.
Не оскверняя жизнь, что снизошла тебе
Авансом и не творить над совестью наругу.
Поверить свято – жизнь лишь только миг,
А за спиною у тебя есть вечность
И что бы жизнью что- то заслужить
Не предавать себя и мерять жизнь всю честью.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472271
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.01.2014
як лікувати шрами на душі?
чи кров*ю омивати, чи сльозами,
чи мовити усім мені: Прости,
якби я зміг, то зникнув би у сні
і лиш, являвся б тільки в довгі ночі,
безмовний і сумний неначе птах,
якому чи у вирій довгі роки,
чи в парку мерзнути допоки,
не проклянуть, що часто живу в снах!
чи лікувати долю алкоголем?
у гаморі вечірок жити вслід,
своїх думок втамовувати море,
своїх ідей топити у вині
й вину шукати, що болять без болі
мого життя помітні ледь шляхи,
яким стелитися судилось лиш у мріях.
лише у мріях справжні дні!
лише у мріях є безболісні вірші!
як будувати храми у душі?
чи зводити каміння ряд за рядом,
чи мовити молитву наче в сні
з закритими очима лиш би зраду,
своїх колись найближчих засторог
не бачити, допоки не осліпне сумний співець,
моїх тремтливих і нічних тривог.
яким судилось стати в мені ціллю
і збудувати в серці тин із засторог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470054
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2014
Когда себя сжигаешь первый раз,
Когда в себе ты что – то убиваешь,
Ты умираешь сам и невинный взгляд,
В тебе убийцу лишь разоблачает.
И кто сказал, что человек судьбу
Свою, лишь строит сам и он хозяин,
Не верю в это, только потому, что
Сам в своей судьбе я умираю.
Я умираю тихо и не спеша,
Так словно жить века остались,
Один на свете и одна звезда,
Мне жизнь мою лишь тускло освещает.
А поиск счастья, мыслей светлый сплин,
Не одному мне, видятся пороком,
Как будто мир во мне погас и спит
И не проснется как- то ненароком.
А кто разбудит и кому в том смысл,
Предназначение по жизни каждой,
Мне неизвестно, это главный приз
Найти в пути такого человека!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469846
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.01.2014
Как много положил на эшафот!
О, не голов, не тел, а скорбных мыслей.
Идти как раньше, без протоптанных дорог,
Не веря, достигать затертых истин.
Построить дом и сжечь его дотла,
Любить себя сильнее, лишь страданье.
Найти любовь и убить её тогда,
Как только произносишь обещанье.
Писать стихи, словам поверив вновь,
Своим словам, а не чужому воплю.
Моя судьба, затерты нервы в кровь
И нервам уж моим не возродиться.
Поставить смысл, во главе будних дел,
Ему дарить лишь пыл своих признаний
И несмотря на раны бренных тел,
Нести в себе лишь боль чужих блужданий.
И некогда не веря и не любя,
Самим лишь только диким пожеланьем,
Брести по жизни, больно и шутя,
Найти себя сожжённым от мечтаний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469844
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.01.2014
Багато надто барикад,
Занадто мало зримих вад,
Ані шпарини, ані кроку
Не зміг зробить й одного вдоху.
На повні груди почуття,
Лиш тінь моя, а де ж твоя?
Тепер нарізно, в різні боки
Назавжди, певне, чи допоки?
Чекати мовленого слова,
Та очевидно, знов полова,
Замість зізнань. Лише укори!
Незвиклі ми вже до покори!
Зітхає тужно самота,
Мене лишила тінь моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465275
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.12.2013
А мить чекала довше ніж домовились
І довше по гортані йшли слова,
Застиг цілунок на губах й привиділось,
Що оживе в мені твоя душа.
Немов політ легкий, по вітру линув я,
Черкаючи, ледь – ледь, землі
І віра в серці, наче мить незвідана
То помирала то зринала в голові.
Мов океан по тілу, нерв пульсуючий
Здавалось мить коротка і от – от,
Віп юсь очима в очі люблені
І відійду я від усіх земних турбот.
Погаслий день лиш дарував обпечене,
Сумне і дивне марності чуття,
Пусте вікно й самотності побачення
Відбулося. То віддалялась тінь твоя і не одна.
А мить була коротша ніж домовились,
Померлі речення, без звуку і без слів,
А серце і з душею, наче змовились,
Потрапили в полон моїх палких надій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2013
Викрадачка мого волевиявлення,
Мною знищена й зі мною примирена.
Ти покара моя й нагородження.
Мною вбита і мною народжена.
Ти мій світ і мій апокаліпсис,
Ти солодкий цілунок із памяті.
День триває допоки ти спиш.
Я ніколи не втримаю мить:
У якій ти спокійна і лагідна,
Налаштована жити у радощах
Й милу посмішку свою дарить.
Я люблю тебе, Музо!
І мрію тебе полонить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462387
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.11.2013
Забудь мої слова.
Мелодії мої забудь.
Ти проведи мене в останню путь.
Я відлітаю на зовсім, бо йде війна.
Шалений я- ти ж тінь моя.
Навік тепер по – різному нам дні,
Тобі тремтливі, а мені пусті -
Вони без тебе будуть.
Ти ж забудь,
Що провела мене в останню путь.
Тепер нам різні будуть сниться сни.
Тобі веселі, а мені сумні.
Тобі весна, я ж в осені живу.
Але тепер я чисту воду пю.
Хай самотою часто я грішу.
Та знаєш, лиш без тебе я живу.
Я тихо вірю, що пройде війна
І серце змириться із тим, що є душа.
Що в неї є потреба чистоти -
Повір мені.
Я прагну лиш піти.
Знайти себе і врятувати дні,
Ті що лишилися у власному житті.
Шалена ти – пусти мене піти.
Не повернуся до тебе, ти повір.
Ти маєш хист затамувати злість,
А потім, подарунок це мені,
З тобою я лиш брудну воду пю.
Пусти мене в останню путь
Й прости – назад уже нічого не вернуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2013