Андрій Толіч

І серед зранених тіл…

І  серед  зранених  тіл
І  твоє  ізранене
І  серед  тисяч  сердець
І  твоє  одне  
Шукаєш  вихід  за  межі
За  межі  праведності
Шукаєш  давно  утрачене  ім'я  своє
І  серед  тисяч  людей
Розбитих  на  крапельки  
Душі  споковічний  пошук  істини
Коли  торкаєшся  спокою  святості
Про  ті  прозріння  не  можеш  сповісти  ти
Блукаєш  ніби  монах  молитвами
Трепечеш  немов  серце  птахове
Коли  плетеш  роки  гонитвами
Тебе  чекає  лиш  життя  оплакане
І  серед  накиданих  слів
Вірші  трапляються
І  серед  розкиданих  душ
Твоя  десь  є...
Десь  є,  можливо  навіть  вона  і  кається
Й  шукає  утрачене  серце  своє...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2024

Брудний сніг, середини зими…

Брудний  сніг,  середини  зими
Тяжко  стугонить  дротами,
Тяжко  лежить  брилами
На  обочині,  мов  погане  життя,
Яке  пробігає  мимо
Не  дивиться  на  цю  картину  
І  не  зважає  на  те,  що  зовсім
Не  виконує  свою  функцію.
Не  дає  змістів,  не  дає  думок
І  лише  зароджена  тривога  
Ширитися  душею  і  не  має  ні  межі  ні  кінця.

А  сніг  середини  зими
Брудно  існує  у  всесвіті  міста
Тривога  якого
Співмірна  з  моєю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2024

Ти мовчала між іншим…

Ти  мовчала  між  іншим,  ніби  
Були  втрачені  всі  слова
Наче  ти  серед  мотлоху  бійки
Залишилась  єдина  жива
Нече  ти  одна  лише  знала  
Де  той  вихід  із  темних  думок
Наче  в  мить  цю  непевну  втрачала
Із  собою  останній  зв'язок  
Ти  мовчала  мов  буря  у  травні
Так  буремно  мов  ураган
Ти  прощала  мене  і  мовчала
Як  мовчить  старий  океан
Бо  слова  будуть  мертві  родитись
Коли  нічого  щиро  сказать
Коли  краще  об  мить  цю  розбитись
Чим  когось  серед  шляху  лишать
Ти  мовчала  і  падали  зорі
Віддалялися  наші  життя
Від  ночей,  коли  ми  були  двоє  
Навкруг  нас  лиш  планета  німа...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024

А слів між нами наче вітру…

А  слів  між  нами  наче  вітру
І  тверджень  та  зізнань
Крику,  шуму,  нетерпіння  
І  залишків  старих  кохань
Прийшли  до  висновків  розбитих
До  розуміння  самоти
Старі  кохання  не  померли
Нові  не  родяться  в  пітьмі  
І  слів  між  нами,  наче  море
Проклять  тягучих  і  жаги
Шукати  нас  -  втрачати  волю
Шукать  нас  там,  де  лише  ми...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2023

Було варто прожити той біль…

Було  варто,  прожити  той  біль
Сум  чужий,  що  в  мені  зародився
Варто  було  позбавитись  своїх  крил
Серед  міста  блукати,  мов  заблудився  
Варто  було  мріяти,  бить  кулаки
Зривати  голос  серед  друзків  посуду
Варто  було  спробувати  зберегти  тебе,  
варто  було  востаннє  спробувати...

Бо  тепер  коли  вітер  холодний  як  лід
І  тепер  серед  ночей  самотності
Твої  дотики  мною  наче  точений  ніж
Тонуть  у  моїм  усвідомленні
І  тепер  кожен  день,  наче  зболений  вірш
Рветься  швами,  стає  ганчіркою
Вию  в  небо  наче  зранений  звір
Біль  згадаю,  мов  щастям  охоплений...

Все  що  було,  лишилось  лиш  в  снах
Зникло  десь,  життям  розгубилося
Лише  смак  твій  на  моїх  вустах
Залишився  на  вік...
Тільки  ти  розчинилася...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2023

За що триматись коли трусить світ…

За  що  триматись  коли  трусить  світ
У  чім  опора  хиткого  тримання
Коли  лягає  густо  кращий  квіт
Країни,  що  чекає  на  зізнання
За  що  триматись,  коли  гасне  день
Такий  тремтливий  ніби  перший
Так  ніби  хтось  фарбує  неба  синь
Країни,  що  ледь  ледь  воскресла  
Фарбує  в  колір  крові  та  війни
Обплутує  брехнею  та  обманом
Травмує  всі  дерева  та  квітки
Країни,  що  ледь  вирвалась  з  туману
За  що  тримається  весь  цей  народ
У  чім  його  опора  і  тривання
Безсмертна  воля  до  людських  свобод
Країни,  що  бореться  за  існування...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2023

Поглянь понад душами…

Поглянь  понад  душами
Де  серце  кровить
Де  б'є  джерело  зізнань
Де  очі  горять  і  марнуються  дні
Словами  марних  кохань
Де  тане  весна,  наче  той  льодовик
Що  в  серці  моєму  росте
Де  вияв  себе,  наче  лезом  ножа  
Убивця  мій  світ  розітне...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2023

Вони забудуть…

...  а  ще  вони  забудуть  пролиті  сльози
Раніше  ніж  її  осушить  пронизливий  вітер
Раніше  ніж  їх  змиють  заплакані  грози
І  ще  раніше  ніж  виростуть  нові  квіти
Які  зірвав  ти  ніби  прокляття
Твій  замкнений  світ  тамує  завзяття  
Решту  життя  ти  проведеш  у  зливі  
У  твоєму  серці  лиш  болю  вияв  
А  ще  вони  забудуть  усі  зізнання
Усі  слова  і  усі  благання
І  те,  що  колись  так  щиро  любили
Теж  забудуть,  з  цим  вони  надто  безсилі
А  ти  памятатимеш  кожну  хвилину
Допоки  життя  не  викриє  неправдивість  
Твоїх  надуманих,  простих  віршів
І  голосінь,  без  змісту  і  слів...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2023

Розмалюєш у різнобарв'я…

Розмалюєш  у  різнобарв'я  
Життя,  зіткане  з  казок  
Все  що  було,  забудеш  й  задавниш
І  позбавишся  тяжких  думок
Все  мине,  ти  це  знаєш  напевне
Навіть  в  мить,  як  нестерпно  пече
Твоє  серце,  таке  незбагненне
Твоє  серце  рікою  стече
Все  пройде  й  наші  погляди  в  Вічність
І  слова  про  майбутні  життя
Та  юнацька  стрімка  швидкоплинність
Залишиться  ген  там,  як  стіна
На  яку  ти  зможеш  опертись
Із  якою  усі  твої  дні
Ти  тепер  сама  незбагненість
Все  життя  твоє  лагідні  сни
Зупинитись  не  вийде  й  не  треба
Треба  міцно  йти  по  шляху  
Й  малювати  у  різнобарв'я  
Дні,  життя  і  долю  свою...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2023

А вірші…

А  вірші  стають  все  коротшими,

Бо  слова  обтяжені  сутністтю...

А  думки  стають  більш  відвертими,  

Із  твоєю  в  житті  відсутністю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2023

Серед битого посуду…

Серед  битого  посуду,  розкиданого  однокімнаттям
І  серед  брудних  чашок  з-  під  чорної  кави
У  тебе  виходило  прикриватися  коханням
І  заліковувати  мої  невиліковні  рани
А  серед  розбитого  посуду  -  розбите  серце
І  серед  брудних  чашок,  де  душа  опустіла
Ти  знаходиш  мене  за  допомогою  дотиків
І  береш  своє,  все  що  до  того  хотіла  
А  серед  розбитого  посуду  -  розбиті  розмови  
Слова  лежать,  мов  забуті  скрижалі
А  в  чашках  з-під  кави  залишки  отрути
І  в  очах  твоїх  знов  зроджені  печалі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023

Ти та, що море одягла на голе тіло…

Ти  та,  що  море  одягла  на  голе  тіло
Коли  воно  штормило,  грало  в  долю
І  шепотіло  мантру-  говорило  
Чекаючи  на  ще  вільнішу  волю
Ти  там,  де  у  вогнях  ховала  цноту
І  нею  крила  кожен  козир  мій
І  плакала,  ховаючи  скорботу
За  скалками  розбитих  в  друзки  мрій
Ти  будеш  мати  все,  чого  хотіла
І  одяг  з  моря  та  думки  із  хмар
Ти  тихо  віддалялась  й  говорила  
Повільно  залишаючи  мій  храм...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2023

Легко проявляти почуття?

Легко  проявляти  почуття?
Бити  у  литаври  чи  у  дзвони
І  дивитись  так,  
                                                         ніби  здаля  
На  одне  з  облич,
                                                         немов  з  ікони
Легко  полюбити  в  одну  мить
Розчинитись  у  зізнаннях  
І  відчути,  як  душа  щемить  
Замкнена  в  своїх  чеканнях  

Легко  розкриватися  в  словах,  
Коли  маєш  щирий  намір
Запросто  отримати
                                                                       той  знак,
Коли  тиша  розриває  гамір...

Ніжність  б'є,  неначе  струм
Серце  світить  наче  палить,
Як  з  життя  прогнати  глум
Легко  розчинити  камінь?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023

Чи це поезія…

Чи  це  поезія  чи  розтини  ножа
Коли  всю  біль  ти  зосередив  в  рані
Коли  клокоче  у  свідомості  мета
Що  ти  поранений  й  лежиш  у  храмі
Що  ти  живий  та  не  жива  душа
Здалося  вирвана  вона  віршами
А  біль  мов  влада  брудна  та  пянка  
І  світ  увесь  руйнуєш  ти  ногами
І  топчеш  все  святе  своїм  життям  
Довершуєш  те  катування  словом
Яким  би  все  не  скінчилось  лайном
Душа  лишатися  повинна  з  Богом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2022

Мрії не змінять хід наших подій…

Мрії  не  змінять  хід  наших  подій
Минуле  не  зітруть,  не  проречуть  майбутнє
І  страх  приречених  марних  надій
Мине  і  лишиться,  як  щось  ледь  присутнє...

Мрії  завжди  манять  далі  чим  світ
Своє  простягнув  не  земне  незбагнення
І  марно  вичікувать  безлічі  див
Та  марно  зживать  своє  сьогодення.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022

Код Нації

Код  моєї  Нації  наскрізь  просякнутий  димом
Наскрізь  пропитаний  східним  вітром  і  південим  сонцем
Вдихнутий  країни  моєї  найсолодшим  пилом
А  тепер  він  кріпне  імперії  зла  ставши  на  горлі  берцем
Код  моєї  Нації  наскрізь  просякнутий  порохом
Зливами  західних  гроз  та  врожаями    пшениць
Код  моєї  Нації  формується  смертями  ворога
Множиться  блиском  куполів  та  Софії  дзвіниць
Код  моєї  Нації  просякнутий  потом  безсмертних  вояків
Полум'ям  ранкових  артилерійських  виходів
Бомбосховищами  і  тривогами  довгих  ночей  і  коротких  днів
І  злагоджених  дій  на  вигнання  окупантів  здичених
Код  моєї  Нації  в  безмежжі  херсонських  степів
В  неозорності  карпатських  гір  та  чистоті  озер
У  солоній  блакиті  наших  неосяжних  морів
У  п'янкому  повітрі  поліських  озонових  сфер...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022

І буде все квітень…

І  буде  все  квітень,  розквітнуть  сади
Затягнуться  рани  шрамами  
І  мир  запанує  на  нашій  землі
Земля  збагатиться  травами
І  сонце  яскраво  вітатиме  день
Птахи  заспівають  балади
І  люд  повернеться  до  своїх  домів
Займатись  своїми  справами
І  повернеться  син,  світлий  як  Бог
Він  переміг  страшного  ворога  
І  обійме  матір  сиву  як  ніч
З  захриплим  від  плачу  голосом
І  обійме  її  наче  Всесвіт  увесь
Все  те,  за  що  треба  вмирати
І  згадає  померлих  в  боях  
Побратимів  та  їх  справи  завзяті
І  вип'є  води,  поцілує  поріг
Дому  свого  Святого
І  вічно  житиме  в  серці  тих
Кого  було  порятовано!

І  буде  все  травень,  розквітлі  сади...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2022

На заході України сьогодні дощі…

На  заході  України  сьогодні  дощі
Жита  проростають  зеленим  ковром
Обличчя  людей  не  весняно  сумні
Просякнуті  люттю  й  подекуди  злом
Христос,  живий  Бог,  навчає  любить
Однаково  всіх  і  своїх  й  ворогів
Навчає  прощати!  
                                                               Та  як  їх  простить?
Немає  у  серці  таких  молитов
Немає  й  жалю.  Так  же  само  і  сну
Хоч  очі  заплющиш,  всерівно  війна
Ворог,  що  нижче  пекельного  дна
Не  вартий  прощення  й  не  вартий  гріха
Ми  Бога  живого  попросим  простить
Наші  гріхи,  нашу  злість  та  слова
Тоді  лиш,  як  ворог  останій  згорить
Й  забуде  напрямок,  де  наша  земля
На  заході  України  сьогодні  дощі
Жита  проростають  зеленим  ковром
Здається,  ніщо  не  завадить  весні
Й  здається  ми  досі  в  кошмарному  сні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2022

Широкий шлях…

Широкий  шлях  великого  народу
Незламність  в  боротьбі  гартує  лють
Ніколи  без  крові  не  мать  свободу  
Без  крові,  не  сформується  народу  суть  

Широкий  шлях  в  воронках  від  снарядів
З  вогнем  в  оселях,  серці  та  містах
З  життями,  що  зупинені  від  градів
Та  горя,  що  оселилося  в  життях  

Широкий  шлях  до  перемоги  тягне
Герой-  вояк,  невтомний  волонтер
І  безперечно  окупант  вже  мертвий
Із  мертвою  душею  він  помер  

За  нами  Всесвіт,  зветься  Україна
Він  найрідніший  за  усі  світи!
А  перед  ними  лише  шанс  наживи
Як  в  їхньої  прадавньої  орди  

Не  має  правди  у  мізках  чужинця
Там  пропаганда,  чорноротих  лай  
Ніколи  не  здолати  українця
Ніколи  не  забрать  наш  Рідний  Край.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022

Не леденіє серце від новин…

Не  леденіє  серце  від  новин
Не  стогне  мозок  і  не  мліє  тіло
Іди  із  мого  дому  чуженин  
Ти  ворог  і  твоє  вороже  діло
Ніхто  тебе  не  кликав,  не  чекав
Усім  набік  твоя  російська  мова
Ти  потім  скажеш,  що  життя  не  крав
А  на  руках  у  тебе  кров  червона
Ти  кажеш  "брат",  народи  ми  одні
О  ні,  ти  печеніг,  могол,  поганець  
Ти  ворог  світла,  дієш  уночі
Але  біжиш,  як  світ  явля  багрянець
Не  леденіє  серце  від  новин
Не  стогне  мозок  і  не  мліє  тіло
Свинцем  наллются  руки  трударів
За  себе  ми  воюєм  та  волі  диво!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022

Такого зла не бачили сторіччя…

Такого  зла  не  бачили  сторіччя
Брехні  такої  ріки  не  текли
Такого  ще  не  мали  протиріччя
Щоб  сатана  чортам  так  змив  мізки
Всі  як  один  брехливі  нелюдини  
Народ  утворений  із  плем'я  зайд
Всі  як  один  вподоблені  скотині  
Із  кріпаків  із  здичавілих  стай  

Такого  зла  на  наше  мирне  небо...  

Таких  потоків  люті  на  міста...  

І  все  чому?  Бо  нам  від  вас  не  треба
Вашого  "братерського"  ножа!  

Такого  зла  не  бачили  ще  люди
Брехні  такої  ріки  не  текли
Ми  вистоємо,  віримо  в  це  дуже
І  від  "любові"  вашої  ми  зможем  утекти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2022

Сьогодні західне сонце дивилось на схід…

Сьогодні  західне  сонце  дивилось  на  схід
До  моря  затишного  міста  Святої  Марії
Де  долі  понищені  об  солоний  лід
Там  помирають  останні  краплі  надії
Де  дотик  до  тіла  неначе  постріл  гримить
Де  з  неба  падають  тонни  прокляття
Ти  чуєш  заходе,  як  твоє  серце  болить
І  як  помирає  у  місті  Марії  затяття
Скільки  ще  болю  та  незагоєнних  ран
Доки  ще  плакати  небу  Святої  Марії
Щоб  освятилося  сонце  чорним  крукам
Тут  вже  не  має  місця  будь-якій  мрії
Є  лише  місце  для  спроб  без  правил  й  умов
Є  лише  здібності  від  темного  неба  сховатись
Місто  Марії  показує  безлічі  див
Це  новий  храм  де  пора  вже  Богу  з'являтись!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2022

Дерева на вулицях міста тепер мовчазні…

Дерева  на  вулицях  міста  тепер  мовчазні
Раніше  поводились  мов  справжні  вар'яти
Хитали  небо,  шуміли  веселі  пісні
І  вірили  в  те,  що  їх  ніяк  не  зрубати  
Чекали  весну,  як  і  кожна  істота  жива
(Дерево  ж  має  душу,  як  і  кожна  істота)
Весна  прилетіла  на  крилах  СУ  -  22
Бомби  на  місто  скидає  безлика  ***  
Бруньки,  що  зародженні  в  глибокій  корі
Знітились  від  такого  лихого  дарунку
Дерева  до  неба  підняли  віття  згорілі  в  вогні
Взмолились,  прохаючи  в  неба  рятунку.  
Дерева  не  родяться  в  чорнім  гріху  
Дерева  розквітнуть  у  теплому  травні
Дерева  заводять  зараз  пісню  сумну
В  холодному  березні  спроби  ожити  намарні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2022

Не стримуй подих…

Не  стримуй  подих,  серед  тисяч  снів
Один,  нестерпний  на  повторі,
Один  мов  вияв  почуттів
Мов  відчуває  зов  своєї  крові
Не  стримуй  голос,  хай  звучить  мов  знак,
Рятунку  від  безмежного  безсилля
Від  тисяч  зрад,  від  тисяч  голих  правд
Що  не  врятують  від  одного  вбивства
Не  стримуй  крик,  хай  чує  його  світ
Нехай  почує,  світ  навік  оглухлий
Накочуються  знову  міліони  бід
На  мертвий  світ  наскрізь  протухлий...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2022

Висновки будуть покладені…

Висновки  будуть  покладені  через  століття
Завтра  можливо  кров,  можливо  й  війна
Зникнення  людства,  пора  лихоліття
Не  дивлячись  зовсім  на  факт,  що  завтра  весна
Висновки  будуть  болючі,  неначе  зізнання
Перед  присяжними,  перед  простими  людьми
І  серед  тисяч  очей,  одні  лиш  з  проханням  
Стерти  прокляття  із  слів,  що  горять  уночі
Висновки  будуть  напевно  так  завжди  виходить
Але  мільйони  не  знатимуть  їхню  суть
Правда  палає  на  ешафоті  свободи
Жаль  що  у  венах  кров,  а  не  лють.
Здерти  обличчя  й  побачити  справжні  маски
Рик  і  оскал  невідомої  справжності  мить
Завтра  війна  і  можливо  не  взнають  мільйони
Як  проліски  цього  року  красиво  цвітуть...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022

Довго дивився услід за тобою…

Довго  дивився  услід  за  тобою
Сліди  твої  палко  горіли  в  душі
Була  ти  мов  небо  була  ти  водою
Неначе  слова  у  пісні  сумні
Сліди  по  життю  ти  лишила  вогнем  
Їх  жар  пламенітиме  вічно
І  навіть  щодня  нещадним  мечем
Не  висікти.  В  мені  вони  звично.
Я  наміри  маю  зірвати  цей  тлін
Довно  вже  готовий  знов  жити
Але  мов  жорна,  заводять  млин
Щоранку  ми  знову  не  квиті
Незнаю  чи  біль  це,  чи  звичка  уже
Терпіти  знущання  минулого
І  ранок  як  завжди  мені  принесе
Повернення  давно  забулого...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022

Огром тяжкої пустоти…

Огром  тяжкої  пустоти
Ізранено  клокоче
Де  ти  була?
Від  болю  серце  не  регоче.
Де  ти  була,  коли  весь  світ
Немов  покровом  злість  вкривала
Де  були  ми,  коли  життя
Наша  гордість  розривала.
Немов  сліпці,  межи  людей
І  на  межі  пориву.
Ми  втрачені  мов  сон
У  повні.  Ми  знову  втрапили  у  зливу.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2022

Доживають слова останні миті…

Доживають  слова  останні  миті
Останій  подих  відносить  туман
Ми  бачимо,  що  із  долею  квиті
Отримали  чітко  -  обман  на  обман
І  можна  жаліти  себе  і  шукати
Різні  етапи  просити  вернуть  
Нічого  не  буде,  нема  що  сказати
Ніколи  не  зміниш  в  собі  справжню  суть
Те  що  тебе  таким  показало  
Те  що  в  тобі  збудувало  замОк
Можна  лиш  шкодувати  як  стало
І  можна  ще  звести  курок  
Але  кожне  слово  І  кожне  зітхання
Забирає  у  тебе  майбутнього  путь
Краще  вже  закінчити  вагання
Краще  налаштуватись  на  суть...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2022

На олтар

Ти  на  олтар  покладеш  життя,  
А  вітер  -  звір,  розриває  сторінки,
Вірші  неписані,  не  молені  слова
Із  уст  колись  коханої  жінки.
З  її  думок  родилися  дні,
В  її  очах  помирає  надія,
Стоїш  на  колінах  на  сповіді,
Як  на  сцені,  коли  помирає  дія.
І  ломиш  руки,  і  клянеш  її,
А  вітер,  лиш  сторінки  ганяє
Кидає  в  бруд  їх,  вганяє  у  страхи,
Вірші  не  писані  у  зародку  вбиває.
Я  покладу  на  олтар  життя,
Лиш  спомин  про  її  колишню  
І  поцілую  спомин  з  жагою  дня
В  уста,  колись  кохану  жінку...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021

Дихає небо твоїми вустами…

Дихає  небо  твоїми  вустами
Сонце  сідало  за  наші  спини
Хто  це  зявивався  за  нами
Хто  переводить  думки  у  кпини
Ким  ми  ховаєм  наші  страждання
Де  виникає  дно  та  розлука
Ти  будеш  зі  мною  відверто,  мука
Щодень  викликати  любов  поміж  нами
Жодна  людина  не  варта  зневаги
Жодні  життя  не  повинні  вмирати
Ти  ніби  сон  і  я  звиклий  втрачати
Погляд  твій  серед  темного  неба
Виклик  на  зовні  тебе  це  вже  карма
Я  не  стомився  Ти  навіть  не  думай
Я  вже  втрачав  і  більше  не  можу
Вдруге  не  можна  розбитись  об  стіну  
В  струни  тягнутиму  свої  нерви
Долю  свою  на  кін  всього  поставлю
Хто  ми  ще  нехтуєм  волею  неба
Хто  ми  що  нехтуєм  покликом  серця...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2021

Дуже легко відчувати Рай!

Дуже  легко  відчувати  Рай!
В  однокімнатті,  де  закриті  штори
Де  починалося  усе  й  усьому  край
І  саме  там  в  душі  звели  забори
Де  ми  не  поряд,  поряд  лиш  слова
Лякливі  наче  перші  поцілунки  
Й  болючі  немов  ляпас  батога  
Що  розбиває  в  дрібязок  стосунки
А  біль  мине  неначе  й  не  було
Й  не  будуть  кровоточить  рани
Вистачає  погляда  лиш  одного
Лише  одного  зізнання  в  коханні  
І  нові  барви  світом  попливуть
І  знову  рай  в  душі  й  однокімнатті
Лише  би  тінь  на  падала  від  штор
На  щастя  від  двох  душ  в  єднанні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021

Перед дощем

Перед  дощем
Коли  тремтливі  краплі  
Вдаряють  в  шкіру  наче  стріли
Стискають  серце  опяніле
І  витискають  з  нього  щем
Перед  дощем
Ти  мовби  й  не  горіла
І  не  пашіло  твоє  тіло
Розкішним  і  сумним  вогнем
Перед  дощем  
Гріхи  тяжкі  мов  брили
На  спину  падають  мов  крила
Й  несуть  дощем
А  дощ  зіллє  усі  солоні  сльози
Солодкі  сни,  тривожні  ночі
І  огорне  тебе  плащем
З  води
Перед  дощем  і  ти  відчуєш  щем...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021

Усе ламке

Усе  ламке.  І  стоголосся  вулиць
Будинки  з  таємницями  життя
Із  вікнами  де  за  фіранками
Прощаються  гріхи  і  каяття
Проходить  наче  день  спотворений  
Чекаючи  чергового  гріха  

У  глибині  його  немає  зла
То  лише  атрибут  сучасності  
То  лише  прагнення  щасливим  стать
За  межі  вийти  бідності  і  марності
І  щось  в  собі  старе  зламать  
Нове  на  місці  цьому  збудувать  

Розбитий  вщент  ліхтар  що  був  оманою
Але  він  вів  хоч  й  шлях  його  слизький  
Ошатно  світ  крокує  раною  
У  день  який  темніший  й  наче  звір.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021

Намірів може бути багато…

Намірів  може  бути  багато,
Багато  може  бути  тортур,  
Навіть  можеш  сказати  завзято
Мертвому:  -  бонжур!
Можна  тримати  гранату,
А  в  іншій  руці  чеку  
І  в  цей  час  отримувати  посвяту  
На  миротворчу  мету.
Можна  співати  молитву
І  молитись  віршем,
Не  припиняти  гонитву  
За  власним  святим  плачем.
Втрачати  у  себе  останню  надію
Знищувати  останнє  святе
Змащувати  рану  портвейном  
Пити  віскі,  олдскульне  старе.
Але  ніколи  не  забувати  -  
Навіть  коли  болить,
Навіть  коли  зазнаєш  втрати
Чи  у  полоні  сидиш,
Чи  втікаєш  від  правосуддя,
Чи  від  любовних  утіх.
Ніколи  не  забувати
Моє  ім'я,  через  безліч  століть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021

Я сказав: Ти повинна піти…

Я  сказав:  Ти  повинна  піти!
Ти  повинна  закрити  вікна
Ти  повинна  датись  меті
Ти  повинна,  Ти  повинна!
Я  мовчав,  Ти  сказала  мені:
Поміж  нас  не  вогонь,  а  зневіра
Ти  повинен  зійти  з  путі
Ти  повинен,  Ти  повинен!
Ми  мовчали,  а  вікна  пусті
Плавно  в  осінь  нас  опустили
Серед  жовтого  листя  вини
Ми  спустошено  Богу  молились
Ми  повинні  щось  віднайти  
Серед  тисяч  спроб  і  помилок
Ми  повинні  простити  собі
Ми  повинні,  Ми  повинні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021

Дихай нашими мріями

Дихай  нашими  мріями
Допоки  живі  їхні  серця
Поки  ритм  їх  рівний,  відомий
І  не  болить  у  тобі  душа
Дихай  на  повні  легені  
Чисті,  без  накипу  люті
Серця  колись  вогнені  
Пусті  без  значної  суті
Дихай  моїм  поглядом  
Поки  в  мені  жевріє  життя
Поки  не  впало  каменем
Неминуче  й  тяжке  каяття  
Поки  слова  мають  значення
Поки  наповненні  змістом  
Поки  ще  мають  означення
Мрії,  не  обмежені  хистом...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2021

Вмирає погляд…

Вмирає  погляд,  мов  туманом  
Його  покриє  далечінь
Ти  віддаляєшся  і  ранок
Стає  чужим
Холодна  кава  наче  віскі  
Пянить  і  топить  у  думках
Ти  віддаляєшся  і  тонеш  
В  чужих  руках
Погасла  злість  опалими  руками
Мов  осенні  глибокої  слова
Ти  віддаляєшся,  мов  рана
Мого  життя
Осінній  дощ,  лякає  не  почавшись  
Так  холодно  від  крапель  по  душі
Ти  віддалилася  назавжди  
Мені  ж  лишилися  твої  вірші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021

Бармен. Do it!

     Соня  виляючи  задком  сховалася  у  ванній.  Така  мила  останнім  часом,  така  приємна,  ніби  наші  стосунки  лише  розпочинаються.  Вчора  коли  повернувся  із  курсів  на  кухні  парувала  вечеря,  запечені  курячі  крильця  із  картопелькою,  до  того  ж  заморочилася  якимось  незвичним  соусом.  Я  спочатку  бува  подумав,  що  щось  буде  просити,  або  і  взагалі  покине.  Це  було  б  у  її  стилі.  Але  вона  нічого  не  говорила,  налила  вина,  поклала  крильця  і  картоплю  на  тарілку,  з  боку  поклала  салату,  поцілувала  і  смачно  уминала  вечерю.
- Смачно,-  запитала  мене.
- Аякже,  найсмачніше,-  впевнено  вимовив  я,  але  цілковито  не  розуміючи  що  коїться.
По  вечері  покурили  кальян,  попили  чаю,  допили  вино.  Довго  кохалися  і  врешті  спали  у  міцних  обіймах.
Люблю  на  Соню  дивитися,  коли  вона  виходить  із  ванної  оголена  із  мокрим  волоссям  і  ходить  по  квартирі  витирає  і  висушує  його,  при  тому  щось  жваво  мені  розповідає.
Я  приготував  омлет  із  помідорами,  тости  і  каву  із  молоком.  Поснідали.  Вона  мене  міцно  поцілувала  і  зібралася  виходити  із  квартири.
- Соню,  а  ти  чого  така  ідеальна?  –  запитав  я  не  сміло.
- Що,  вибач?  –  не  дочула  чи  зробила  вигляд  вона.
- Ну  ідеальна  така  вчора  та  сьогодні?
- А  у  інші  дні  не  така?
- Ну  не  настільки  ж!  –  ступав  я  на  слизьку  доріжку.
- Від  тебе  залежить,-  загадково  промовила  вона.
- Соню,  ти  мене  бува  не  покинути  зібралася,-  таки  запитав  я  те,  що  турбувало  від  учора.
- Ну  телепень,  що  ще  можна  сказати!-  промовила  вона  і  вийшла  з  квартири.
Я  задоволено  потягнувся  на  дивані.  Допив  чай  і  почав  збиратися  на  зміну.
Сьогодні  нарешті  був  той  день  коли  ми  переходимо  на  потижневу  роботу.  Так  буде  менше  ревізій,  передач  змін  і  тих  клопотів,  які  забирають  час.  А  так  у  понеділок  на  годинку  раніше  прийшли,  порахувалися  і  нумо  працювати  чи  відпочивати.
По  касі  усе  зійшлося,  ревізія  бару  більш  –  менш,  але  у  нашій  справі  сто  грамів  віскі  в  ту  чи  іншу  сторону  не  має  особливого  значення.  На  коктейлях  обов’язково  усе  вийде  у  плюс.
До  дванадцятої  порахувалися  і  зуміли  відкритися  вчасно.  Понеділки,  якби  у  мене  хтось  запитав,  я  би  взагалі  зробив  вихідними,  як  правило  відвідувачів  мало,  виторг  малий,  а  сидіти  від  дзвінка  до  дзвінка  обов’язково.
Цей  понеділок  не  виявився  унікальним.  В  обід  декілька  бізнес  –  ланчів,  по  –  обіді  і  ввечері  не  більше  десяти  відвідувачів  одночасно.  Ну  як  для  пабу  із  посадковою  можливістю  до  півтори  сотні,  майже  нічого.  Парочка  студентів,  які  за  дальнім  столиком  уже  як  дві  години  пили  по  кухлю  пива,  у  дальньому  кутку    декілька  чоловіків  пили  чай  і  весь  час  розглядали  автомобілі  у  ноутбуці  часом  посміюючись.  За  стійкою  бару  уминав  гамбургер  із  пивом  юнак  схожий  на  байкера.  А  у  другому  кінці  по  іншу  сторону  і  ближче  до  мене  сидів  старший  чоловік  і  повільно  пив  чистий  Джек  Деніелс,  що  відразу  у  мене  викликало  повагу.  
- Можна  мені  повторити,-  звернувся  він  до  мене.
- Зробимо,-  завчена  посмішка  вечірнього  бармена.
І  вже  за  мить  переливаючись  рубиновим  кольором  у  кришталевому,  важкому  келиху  порція  напою  стоїть  перед  ним.
- Хай  смакує!
- Гарний  келих,  у  таких  Джек  подають  у  старих  лондонських  пабах,  -  промовив  він  ніби  про  себе.
- Бували  у  Лондоні,-  запитав  я,  оскільки  побувати  у  Лондоні  і  особливо  відвідати  пару  культових  закладів  було  моєю  давньою  мрією.
- Бував,  чому  ж  ні,  життя  багато  приносило  сюрпризів  і  хороших  і  не  дуже…
Він  виглядав  швидше  не  місцевим.  Був  одягнений,  як  іноземець,  у  м’якому  вельветовому  жакеті  кольору  морської  хвилі  і  з  пов’язаною  червоною  хустинкою  під  синю  джинсову  сорочку,  але  усе  це  було  ніби  здорово  поношене,  ніби  старе,  приведене  до  більш  –  менш  пристойного  вигляду.  Проте  ідеальна  мова  виказувала  у  ньому  українця,  швидше  актора  або  журналіста.  Мова  була  чітка,  а  вимова  м’яка  і  з  чіткими  акцентами  на  шиплячі.    
- Ви  певно  актор!-  підморгнув  я.
- Ні,-  засміявся  той.
- Що  журналіст?  Не  хотів  би  я,  щоб  ви  були  журналістом…
- Чому  ж,-  посміхнувся  незнайомий.
- Ну  я  до  писак  так  собі  відношуся,  тут  до  нас  завітав  один  у  паб  і  такого  понаписував,  що  санстанція,  а  потім  спілка  захисту  споживачів  ходили  цілий  тиждень,  то  ж  якщо  я  вгадав,  то  вже  вибачте,  але  враження  я  навряд  чи  про  писак  зміню.
- Частково  ти  вгадав,  ану  я  назву  тобі  своє  ім’я  –  Владислав  Коломієць,-  промовив  він.
- Ні,  не  знайомо,-  відповів  я.
- А  тобі  скільки  років?
- Двадцять  п’ять,-  відповів  йому.
- Ну  не  дивно,  я  відомий  більш  старшому  поколінню  або  істинним  шанувальникам  класичного  року,  я  зараз  радіоведучий  авторської  програми  на  Радіо  Світ  ФМ,  а  колись  грав  на  соло  -  гітарі  у  гурті  Кров  і  Вода.
- А  ну  тепер  знаю,  у  нас  часто  ваші  треки  на  тематичних  вечірках  дають  і  навіть  на  телевізорі  є  деякі  твори  у  регулярному  плей  –  листі,  ну  ви  вибачте,  не  признав.  Усі  як  правило  впізнають  солістів,  а  інші  лишаються  трохи  в  стороні…
- Те  що  не  впізнав  не  біда,  я  вже  відвик  від  тої  популярності  і  з  солістом  ти  правий,  саме  так  і  є…,  понови  Джека,  -  попросив  він  після  секундної  паузи.
Я  забрав  у  нього  пусті  келихи  і  зробив  йому  новий  напій.
- Лід,  сироп?  –  запитав.
- Ну  ні,  ти  що,  як  можна…
- А  вибачте,  ви  ж  в  темі…
Справжні  шанувальники  віскі  ніколи  не  розбавлять  його  ні  льодом,  ні  колою  чи  будь  –  якою  іншою  рідиною  і,  до  речі,  ніколи  не  запивають  його  пивом.
Коли  ставив  йому  новий  келих  із  напоєм  звернув  увагу  на  тату,  що  були  вибиті  на  його  руках  трохи  нижче  зап’ястя.  Гарним,  готичним,  доволі  крупним  шрифтом  було  написано  «Do  it».  На  лівій  та  на  правій  руці  однаково.
       -    Гарне  тату,  -  зробив  йому  комплімент.  
       -    То  не  тату,  то  швидше  заклик  до  дії,  тоді  час  був  такий,  потрібно  було  працювати,  діяти  і  хотілося  бути  активним,  перемагати,  от  і  набив,  щоб  мати  спонуку  до  того.
Він  повільно  надпивав  віскі  і  час  від  часу  ніби  поринав  у  спогади,  у  ту  мить  у  нього  був  вираз  обличчя  наче  у  в’язня  –  аристократа  із  середньовічної  тюрми  -  благородне,  величне  та  наповнене  якимось  таємним  знанням.  Ніби  він  пережив  безліч  подій  та  баталій,  інтриг,  зрад  та  перемог  і  в  даний  момент  переживає  їх  знову  у  спогадах,  аналізує  та  робить  якісь  висновки.
Я  наливав  два  пива,  накладав  горішки  у  вазочки  для  нового  замовлення.  Ольга,  офіціантка  із  моєї  зміни,  вміло  підхопила  замовлення  і  понесла  до  столику,  де  два  студенти  притишено  сміялися,  щось  розглядаючи  на  екрані  смартфону.
- Може  скуштуєте  наш  гамбургер  із  тоненьким  стейком  середнього  засмаження?  –  запитав  я  у  Владислава.
- Та  я  не  дуже  хочу  їсти,  а  що  дуже  смачний?
- Неймовірно  смачний,  знаєте  наш  шеф  підгледів  його  у  одному  із  пабів  міста,  так  трапляється  у  нашій  справі,  доробив  соус,  зробив  його  трішки  гострішим  і  вийшов  ну  прямо  таки  шедевр  кулінарії,-  нахвалював  я.
- Ну  давай  уже  ту  смакоту,  а  то  здається,  що  сьогодні  і  не  їв  нічого…
Я  передав  замовлення  на  кухню.  Гамбургер  готувався  біля  п’ятнадцяти  хвилин.
Коли  його  принесли,  він  виглядав  неймовірно  -  підсмажена  хлібна  корка,  соковитий  стейк,  солені  огірочки,  свіженький  салатний  лист  та  ароматний  соус  до  гарніру  подавали  картопельку  фрі  та  свіжі  огірочки  нарізані  смужками,  навіть  у  сумного  Владислава  повеселіли  очі  від  споглядання  страви.  Я  завжди  уважно  спостерігаю  за  відвідувачами  у  момент  коли  вони  отримують  кулінарне  задоволення.  Це  дуже  цікаво,  бувають  кумедні  вирази  обличчя,  захоплені,  радісні,  і  завжди  дивуюся  як  прості  речі  покращують  життя  людини.
Владислав  протер  руки  вологою  серветкою.  Ми  обов’язково  включили  її  у  сервісний  набір.  Понюхав  страву,  розкрив  рот  чим  по  –  ширше  і  відкусив  шматочок.  Гамбургер  хрумтів  скоринкою  та  огірочком  у  середині,  а  до  роту  в  ту  мить  стейк  виділив  свій  сік  від  середньої  засмажки  і  нотки  гострого  соусу  доповнили  вибух  смаку.
Обличчя  Владислава  у  мить  смакування,  було  зосереджене.  Він  очікував  чи  дійсно  я  не  обманув  його,  не  перебільшив  смакові  якості  наїдку.
Він  поглянув  на  мене  і  підморгнув.  Я  зрозумів,  що  йому  до  вподоби.  Потім  він  надпив  краплю  віскі  і  знову  зосередився  на  своїх  думках.
Не  думаю,  що  це  через  гамбургер,  але  його  очі  стали  сумнішими.  І  у  них  з’явилася  сльоза,  та  яка  бринить  на  повіці  і  ніяк  не  впаде,  ніяк  не  вийде  і  не  побіжить  глибокою  борозною  по  щоці.  Так  плачуть  чоловіки,  але  тільки  справжні.  Я  не  плачу  взагалі,  а  так  як  плакав  Владислав,  я  не  буду  плакати  ніколи.
- Ще  щось,-  запитав  я  у  нього,  коли  видав  пару  замовлень.
- Ні  поки  усе  добре,-  відповів  той.
- Не  смачний  гамбургер,-  запитав  я  у  нього  коли  побачив,  що  він  більше  того  першого  разу  його  не  смакував.
- Ні  –  ні,  дуже  смачний,  дякую  за  пораду,  я  радий,  що  відчув  такий  смак,  просто  не  маю  апетиту.
А  та  сльоза  бриніла  в  оці.
- Розкажіть  про  тату,  якщо  не  набридаю  вам,  не  кожен  же  день  до  нас  заходить  легенда  рок  –  музики!  
- Та  я  ж  не  зайнятий  і  не  набридаєш,  все  добре…,  тату…,  от  ти  кажеш,  що  солісти  більш  відомі,  як  музиканти  із  гурту,  це  так  звісно,  фронт  –  мен  він  повинен  бути  яскравим,  це  ніби  обгортка,  реклама,  яскраве  світло,  на  яке  повинні  летіти  шанувальники,  і  ти  знаєш  дійсно  летять,  а  усі  інші  люди  задіяні  у  гурті  це  чорнові  робітники.  Написання  музики,  віршів  це  була  наша  спільна  робота.  Соліст  не  писав.  Я  писав  вірші.  Ще  з  юності  вкладав  душу  у  поезію,  старався  копати  глибоко  –  глибоко,  а  як  виявилося,  для  справжнього  успіху  так  глибоко  не  потрібно.  Глибина  треба  одиницям,  а  поезія  із  тою  глибиною  уже  давно  написана,  решта  це  переспіви  на  різні  ритми  і  рифми.  У  віршах  для  року  все  простіше.  От  вони  полилися  із  мене  потоком.  Написав  пару  визнаних  хітів,  навіть  визначних.  Деякі  продавав  для  інших  гуртів,  заробляв  добряче.  А  обгортка  наша,  ну  соліст,  все  більше  і  більше  входив  в  кураж.  Жінки,  наркотики,  алкоголь  -  гримуча  суміш.  Потім  на  концерти  не  виходив,  потім  реабілітація.  В  кінці  –  кінців  голос  пропав.  Ми  дали  офіційну  версію  ніби  він  емігрував  в  США,  а  насправді  у  наркодиспансері  був,  далі  у  психіатричну  забрали.  Шкода,  але  контроль  робить  усе  доладним,  а  його  відсутність  вбиває.  Ми  іншого  взяли  соліста  -  не  те.  Солістку,  взагалі  зникла  жорсткість  у  піснях.  А  концертів  нема,  нема  грошей,  нема  прибутку  жодного  от  і  розбіглися.  Я  попив  пару  місяців  і  зрозумів,  якщо  так  продовжу  приєднаюся  до  нього.  От  і  набив  по  п’яні  на  дві  руки  “Do  it”,  «Роби»  мовляв,  не  розгинаючись,  роби,  бо  пропадеш.  От  такий  от  зміст  вкладав…
- Круто,  -  лише  вимовив  я,  після  його  розповіді.
Але  все  ж  за  весь  час  розповіді  він  ніби  не  мені  розповідав.  Ніби  собі,  ніби  у  космос,  щоб  очистити  свідомість  чи  душу,  але  за  такими  речами  йдуть  швидше  до  церкви  ніж  у  Паб.  Крутий  мужик,  сильний,  справжній  я  знову  переконався  у  цьому.  Він  випив  уже  майже  п’ять  порцій  віскі  і  зовсім  не  сп’янів,  лише  та  сльоза  в  оці,  єдина  сльоза  виказувала  якісь  емоційні  події  у  його  житті.
- Я  чув  цю  історію  із  солістом  вашим,  але  відразу  про  Америку,  а  тут  от  яка  трагедія  захована…
- Так  захована  трагедія,  ми  від  нього  не  відмовилися,  регулярно  переводимо  кошти  на  утримання,  правда  хто  скільки  може,  проте  вистачає  на  лікування,  хоча  там  без  шансів  на  одужання.
- А  чим  ви  далі  займалися?
- Далі…,  далі  із  тими  тату  почав  діяти,  писав  вірші,  продавав  гуртам,  трохи  займався  аранжуванням,  інколи  відпрацьовував  у  гуртах,  коли  кому  було  потрібно  заміну.  Потім  відкрив  музичний  магазин,  з  інструментами,  із  записами,  з  вінілом,  кафе  біля  нього,  з  невеличкою  сценою.  Гроші  полилися  рікою.  Другий  магазин,  третій  у  столиці  -  взагалі  збагатів.  А  потім  закохався.  У  п’ятдесят  п’ять  то  років.  У  двадцятип’ятилітню  і  неймовірно  вродливу  співачку,  яка  зі  своїм  гуртом  представила  свою  програму  у  моєму  музичному  кафе.
- Я  знав,  що  без  жінки  тут  не  могло  обійтися,-  весело  вимовив  я.
- Так  не  могло,-  сумно  промовив  він,-  я  ж  до  того  не  був  одружений,  жодного  разу,  син  є  з  невдалих  стосунків,  але  йому  від  мене  лише  гроші  треба  по  переводу…
Він  відволікся  на  мить  на  телефон.  Скинув  дзвінок  і  вимкнув  телефон.  Поклав  його  поряд  тарілки  із  гамбургером.  На  хвилину  задумався,  щось  уважно  вивчаючи  на  своїх  руках.
- А  коли  побачив  її,  то  зрозумів,  що  уже  не  можу  бути  сам,  мушу  бути  з  нею.  Ти  її  знаєш  напевне,  мені  вдалося  її  проштовхнути  на  екрани  у  музику.  Не  топ  звичайно,  далеко  до  топу,  там  нема  такого  таланту,  але  є  пару  нормальних  пісень,  навіть  один  хіт  зробили.  Я  і  справді  подумав,  що  це  взаємна  любов.  Вона  так  фальшивила  і  так  псувала  англійські  слова,  але  так  щиро  співала  мені  у  той  вечір,  що  я  дійсно  повірив  у  те,  що  щастя  можливе,  взаємність  можлива.  Та  ніч,  прямо  у  моєму  кабінеті  у  барі,  відвертість,  зізнання.  Мені,  людині  котра  мала  більше  сотні  жінок,  її  слова  здалися  істиною,  чистою  правдою,  незаперечною  правдою.  Знаєш  коли  жінка  на  тобі,  а  ти  у  ній  і  її  очі  так  близько  до  твоїх  очей  і  ти  у  мить  піку  насолоди  бачиш  її  наповненні  тобою  зіниці,  це  не  може  не  увійти  в  душу,  як  істинна  правда,  як  справжнє  життя.  Я  млів  біля  неї,  оживав…
Він  знову  на  мить  замовк,  щось  уважно  вивчаючи  на  руках.  Я  відпустив  два  кухля  пива,  дві  порції  рому  та  горішки  п’яненьким  студентам  за  дальнім  столиком,  які  все  голосніше  і  голосніше  обговорювали  чийсь  сторіс.
Коли  я  повернувся  до  нього  то  на  місці  де  він  сидів  стояв  келих  із  залишками  віскі,  гамбургер  та  вимкнений  телефон.  Я  трішки  розчарувався,  що  він  пішов,оскільки  вечір  був  сумний,  роботи  не  було,  а  його  історія  така  цікава,  що  хотілося  дослухати  до  кінця.
- Ольга,  прибирай,  він  пішов,-  сказав  я  офіціантці.
- Він  пішов  палити,-  відповіла  та,-  повернеться…
Я  зрадів.
Коли  Владислав  повернувся  я  байдикував  і  він  одразу  продовжив  свою  розповідь.
- Палиш?  –  запитав  у  мене.
Я  відповів,  що  ні  і  що  ніколи  не  палив.  Він  сказав  молодець  і  порадив  ніколи  не  брати  до  рук  цигарку,  оскільки  це  дуже  велике  зло,  проте  яке  можливо  досі  тримає  його  у  житті.  Абсурдне,  як  на  мене  твердження  але  певно  він  вміщає  додатковий  зміст  у  ці  слова.
- Кохав  сильно,  ловив  кожен  подих,  кожне  слово,  погляд.  Ніби  тонув,  поезія  пішла,  якісна  лірика,  і  з  одного  вірша  і  хіт  їй  той  зробив.  Прекрасні,  солодкі  роки.  А  коли  вона  показала  мені  тест  на  вагітність  я  умлів,  здавалося  знепритомнію  від  новини,  до  того  ж  на  УЗД  показало  двійко  хлопчиків.  Ну  щастя!  Як  інакше  назвати.  Усе  ідеально  було.  Хлопчики  підростали.  Я  все  більше  часу  проводив  із  ними,  вона  будувала  кар’єру.  Я  з  ким  міг  переговорив.  На  нашому  радіо  крутили  її  треки,  але  не  йшла  популярність,  не  йшло  масове  визнання.  Вона  спочатку  капризувала,  мовляв  чому  не  йде,  хороша  ж  музика.  Я  й  сам  не  знав,  я  більше  синочками  займався,  трохи  магазином.  Коли  синам  було  три  роки  вона  нарешті  зрозуміла,  що  нічого  не  вийде  особливого  і  як  сказилася,  не  змогла  повірити,  що  у  неї  талант  не  того  розмаху…
Підійшов  керівник  охорони  і  повідомив,  що  основний  зал  закривається  і  якщо  я  хочу  то  свій  зал  можу  зачинити  сам.  Я  погодився,  оскільки  у  мене  були  відвідувачі  і  Владислав  ще  продовжував  розповідати  свою  історію  чи  як  я  уже  втямив  –  сповідь.
- …все  їй  мало  було  і  грошей  і  впливу.  І  на  телебачення  не  беруть  ніде  ведучою.  Стосунки  псувалися.  Я  довго  наважувався,  але  все  ж  переписав  їй  чималу  долю  бізнесу.  Гроші  йшли  їй  на  пряму  і  вона  очікувано  вкладала  їх  у  безталанні  кліпи,  контактувала  із  аферистами  режисерами  і  повністю  перестала  довіряти  мені,  все  кричала,  що  хочу  зробити  її  домогосподарко.  А  я  тим  часом  виховував  хлопців,  хороші  малята,  веселі  на  мене  схожі,  кароокі.  А  їй  очікувано  не  вистачало  грошей.  І  коли  раніше  вона  все  натякала  тепер  прямо  сказала,  що  я  або  віддам  їй  бізнес  або  вона  розлучиться  зі  мною  і  забере  хлопців.  Це  підкосило  мене,  стався  перший  гіпертонічний  криз,  легкий,  проте  надалі  потрібно  було  за  собою  слідкувати.  Наслідком  кризу  стали  проблеми  у  сексі,  тай  все  ж  таки  якось  непомітно  підкралося  шістдесят.  Я  відписав  їй  усе  аби  лише  не  відбирала  хлопців.  За  рік,  вийшло  пару  кліпів,  але  популярності  не  дало,  концертів  котма,  а  магазини  виявилися  у  залоговому  банку.  Я  не  мав  де  взяти  кошти  на  оплату  залогу,  бізнес  відібрали.  Після  того  усе  пішло  шкереберть.  Вона  заявила,  що  діти  не  мої  і  що  у  неї  тривалі  стосунки  із  ударником  її  гурту  Дмитром  і  вона  буде  жити  тут  із  ним  і  дітьми  я  повинен  котитися  під  три  чорти.
Мене  окликнули  розрахуватися  п’яні  студенти,  які  лишили  чималу  суму  на  чай,  вони  радісно  повідомляли,  що  виграли  чималу  суму  на  ставках  в  онлайн  у  букмекерській  канторі  і  що  я  фартовий  і  тепер  вони  тут  часто  будуть  зависати.  Я  їм  подякував  і  випустив  із  пабу  та  зачинив  двері.  Ми  лишилися  із  Владиславом  двоє.
- …я  і  покотився,  але  вмовив  її,  щоб  дала  можливість  бачитися  із  хлопцями,  щоб  там  вона  не  придумувала  хлопці  мої  –  я  ж  бачу.  Розлучилися,  віддав  квартиру  хлопцям,  вона  опікун  без  права  продажу.  Платив  аліменти,  додатково  давав  для  хлопців,  мені  уже  що  потрібно  в  житті?  За  гіпертонією  прийшли  серцеві  хвороби,  щось  типу  інфаркт  був  проте  також  легкий,  от  такі  то  справи  юначе,  -  закінчив  він  свою  розповідь,-  а  ви  одружені?
- Ні!  У  мене  Соня,-  лише  відповів.
- Що  Соня?
- Є  у  мене  Соня,  люблю  її…
- Люби,  знаєш  любити  це  найбільше,  що  є  у  світі,  у  житті,  я  навіть  якби  знав,  що  тим  закінчиться,  то  все  одно  хотів  би,  аби  закінчилося  так,  аби  було  оте  трепетне,  ті  ночі  -  дні,  та  родина,  синочки  –  клубочки  на  руках  і  її  світла  посмішка…,  кожна  душа  помирає  по  -  своєму,  але  я  думаю,  що  душа  помирає  ще  за  життя  тіла  і  тоді  воно  тиняється  світом,  мається  у  пошуках  чогось  такого  особливого,  надзвичайного  і  не  знаходить,  бо  догодити  тілу  без  душі,  неможливо…
- Згідний  з  вами  і  де  ви  тепер  живете,-  запитав  у  нього.
- Винаймаю  маленьку  квартирку,  коштів  із  радіоефірів  вистачає,  часто  ночую  у  студії,  оскільки  поночі  вертатися  у  пусту  квартиру  не  завжди  хочеться…
- А  ви  от  сьогодні  п’єте,  вам  не  зашкодить  для  серця,  там  же  тиск  у  вас…
- Ні  сьогодні  можна,  сьогодні  не  зашкодить…
- А  сумний  ви  сьогодні  чому  такий,  щось  особливе  сталося?
- Вона  зателефонувала,  знову  потрібні  кошти  на  кліп,  виявляється  ударник  Дмитро  теж  неабиякого  таланту  співак…,-  він  тяжко  вдихнув  після  недовгої  паузи,-  кажу  їй  нема,  а  вона  каже  «Нирку  продай,  навіщо  вона  тобі?!»…
Мною  пройшовся  дрижак.  Стало  морозно  і  не  комфортно.  Я  враз  уявив,  що  цю  фразу  мені  вимовляє  Соня  із  зневажливим  виразом  обличчя.  Я  чомусь  подумав  добре,  що  Владислав  почув  це  по  телефону,  а  не  при  зустрічі.  Чомусь  здавалося,  що  він  би  не  витримав  ці  слова  сказаними  в  обличчя.
-  …  от  і  думаю,  може  дійсно  продати,-  вимовив  він  сумно  усміхаючись.
-    Та  ви  що,  покиньте  таке  дурне  думати,  все  налагодиться,-  вимовив  я  але  побачив,  що  він  уже  мене  не  слухає.
-    Порахуй  мене  будь  ласка,  потрібно  закруглятися  тобі,  та  й  мені  теж  і  так  на  ефір  запізнився.
Я  дав  йому  чек.  Він  лишив  щедрі  чайові.  Коли  я  зачинив  паб  і  чекав  на  таксі  Владислав  палив  цигарку  поряд  мене.
- Можливо  вам  потрібна  якась  допомога  від  мене,  підвезти  до  роботи  можливо,  -  запитав  у  нього.
- Тут  не  далеко,  я  пішки,  -  відповів  він  і  потис  мені  руку,  міцно,  так  по  –  батьківські,-  бережи  Соню,  ти  хороший  хлопець.
Я  дивився  як  він  повернув  за  ріг  будинку.  Його  постать  трішки  згорблена  виказувала  у  ньому  сп’яніння  і  чомусь  по  тіні  на  асфальті  стало  помітно,  що  він  уже  справді  старий.
За  мить  таксист  Павло,  який  щоночі  розвозив  нас  з  Пабу  жваво  розказував  про  який  футбольний  матч,  який  я,  телепень,  пропустив,  хоча  він  мене  запрошував.  Соня  міцно  стала.  Я  щоб  її  не  будити  ліг  на  дивані  у  кухні.
Мене  розбудили  телефонним  дзвінком  біля  дев’ятої  ранку.  Я  ніколи  після  зміни  не  прокидаюся  так  рано.  На  екрані    побачив,  що  телефонував  власник  Пабу.
- Алло,-  сонно  промимрив  я.
- За  пару  хвилин  Павло  у  тебе,  приїдь  до  Пабу,-  скоромовкою  промовив  він.
- Щось  сталося?
- З  тобою  нічого,  просто  потрібна  твоя  допомога.
Я  швидко  прийняв  душ,  почистив  зуби  і  за  п’ять  хвилин  уже  сідав  у  авто.
- Що  там  сталося,-  запитав  у  Павла.
- Не  знаю,  мене  теж  з  ліжка  зірвали…
Паб  був  відчинений.  За  столиком  із  чашками  кави  сидів  власник  і  двоє  чоловіків.
- Сідай,-  вказав  на  місце  поряд  себе  власник.
- Ви  бачили  цього  чоловіка?  –  запитав  один  із  незнайомців,  -  а,  вибачте,  оперуповноважений  Мельник,-  представився  той.
Він  показав  мені  фото  Владислава,  на  ньому  він  був  років  на  п’ять  молодший.  Він  усміхався  і  був  сповнений  сили  і  радості.
- Так  я  знаю  його,  він  учора  був  у  нашому  пабі.
- Він  щось  вам  розповідав?  
- Так  про  своє  життя,  про  стосунки,  пив  віскі,  ми  разом  зачиняли  заклад,  він  на  мить  раніше  пішов  на  ефір  на  радіо,  я  поїхав  додому  із  Павлом.  А  до  речі,  казав,  що  його  колишня  дружина  запропонувала  йому  продати  нирку!  А  що  сталося?  –  відповів  –  запитав  я  і  побачив  подив  на  обличчях  поліцейських.
- Більше  нічого  не  говорив,  нічого  не  боявся,  не  зізнавався,-  уточнив  Мельник.
- Та  ні!
- Сьогодні  знайшли  його  мертвим.  Попередня  версія  він  викинувся  із  мосту  на  Незалежності,  смерть  настала  раптово,  він  відчув  лише  удар.  На  руках  були  перерізані  канцелярським  ножем  написи  «Do  it».  У  кишені  піджака  була  записка  «Друзі,  видайте  мою  поезію!»,  і  все  більше  нічого.
За  мить  поліцейські  пішли.  Власник  дав  їм  можливість  скачати  відео  із  камер  спостереження  з  Пабу  та  із  вулиці.
Я  зробив  собі  міцної  кави  і  налив  туди  трішки  бренді.  
Зателефонувала  Соня.
- Любий  ти  де?  Я  не  звикла  прокидатися  без  тебе,-  лагідно  вимовила  вона.
Її  слова  зігріли  і  якось  стиснули  мою  душу.  Я  зрадів,  що  душа  у  мене  є,  я  відчув  її.
- Я  дуже  тебе  кохаю,  Сонечко,-  сказав  їй.
- І  це  прекрасно,-  у  своєму  стилі  відповіла  вона.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922312
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021

Замасковане почуття…

Замасковане  почуття  вогнями  столиць
Постелями  повними  лукавих  зізнань  
Хто  ми,  що  падаєм  долілиць  
Ледве  торкнулись  перших  кохань  
Ми  із  натовпу  стертих  фігур
Лиш  тіні  за  нами  стоять  
Мертві  слова  після  тортур  
Що  кат  солодко  вміє  сказать  
Далі  ніщо  ні  кату  ні  світу
Далі  ніщо  для  столиць
Небом  сходить  сонце  безлико
Готує  нагоду  для  нових  прощань.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2021

Мовчанням завжди легше боротися…

Мовчанням  завжди  легше  боротися  з  навалою
Думок  лихих  чи  слів  чужих  поталою
Окресленням  власного  місця  новим  загарбником
Падінням  із  власним  егом  разом  із  п'єдесталом.
І  головне  у  тому  мовчанні  не  закричати  від  болю
Коли  об  підлогу  з  висоти  свого  его  да  на  власну  голову
Забиту  під  горлечко  допотопними  римами
І  різними  давно  не  користовуваними  гримами  
Бо  ж  грим  не  актуальний  коли  одночасно  у  тебе  безліч  масок
Тепер  ти  не  можеш  вже  терпіти  за  лапки  зносок  
Але  клято  мовчиш  міняючи  маски
І  плюєш  на  чиїсь  муки  і  на  чужі  поразки  

І  плюєш  на  свої  муки  і  на  свої  поразки
Одягнувши  відповідну  мовчанню  маску!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2021

Бармен. Однокласники 11б.

Ранок  видався  так  собі.  Хоча  це  певно  через  вчорашній  вечір.  Соня  знову  включила  режим  принцеси  і  весь  вечір  виносила  мені  мозок.  То  я  думаю  про  щось  інше  коли  з  нею,  то  відписую  на  її  повідомлення  через  п’ять  годин  після  отримання.  Потім  перейшла  до  основних  обвинувачень.  Буцім  –  то  я  із  нею  заради  сексу  і  нічого  окрім  нього  мене  не  цікавить.  Потім  раптово  почала  мене  цілувати,  а  коли  я  розпалився  і  почав  потихеньку  стягувати  із  неї  світшот  і  братися  до  грудей,  раптово  заволала:
- От  бачиш  –  бачиш,  я  ж  казала,  що  усе  заради  сексу…
Я  мирно  сидів  на  дивані  і  гортав  сторіс  у  ФБ  поки  вона  казилася,  лише  мигцем  кидав  на  неї  погляд.  В  кінці  –  кінців  вона  грюкнула  дверми  і  поїхала  додому.  Не  відповіла  на  моє  повідомлення  і  прийняла  виклик  на  мобільний.
Я  ліг  спати.  Сон  не  брав,  а  потім  сусідський  хаскі,  пам’яттю  поколінь  пригадував  простори  Арктики,  великий  круглий  місяць  на  темному  небі  і  до  самого  ранку  співав  йому  чи  то  оди  чи  прокляття.  У  короткі  проміжки  тиші  я  рвучко  провалювався  в  сон  і  під  перші  його  завивання  прокидався.
У  висновку  не  виспався  і  з  ліжка  піднявся  із  твердою  думкою  міняти  квартиру,  де  першою  вимогою  буде  відсутність  собак  породи  хаскі  у  сусідів.
У  барі  було  все  добре.  Я  приймав  зміну  на  три  дні  і  був  неабияк  радий  цьому.  Все  ж  сидіти  вдома,  так  би  мовити  відпочивати,  я  не  міг.  І  так  як  інших  особливих  занять  у  мене  не  було  окрім  курсів  англійської  три  рази  у  тиждень,  то  дні  без  роботи  я  тинявся  містом,  проводив  час  із  норовливою  Сонею,  або  планував  розпочати  займатися  чимось  додатковим  до  основної  роботи.    Правда,  далі  планування  зайнятися  чимось  додатковим  поки  не  дійшло.
По  відкриттю  лише  поодинокі  відвідувачі  купували  на  винос  каву  чи  заходили  випити  по  келиху  пиву,  так  би  мовити  поправити  здоров’я  після  вчорашнього.    Тому  я  відразу  звернув  увагу  на  тих  двох.  Аж  надто  разючий  дисонанс  викликали  їхні  постаті.  Один  виглядав  ну  точно  як  мокра  курка  -  жирне  вилося,  поношений  одяг,  з  вигляду  дуже  втомлений  і  точно  що  з  міцного  перепою.  Інший  до  міри  вгодований,  рум’янощокий,  можна  сміливо  його  назвати  здорованем,  тоді  як  того  іншого  миршавим.  Вони  радо  увійшли  до  бару,  особливо  миршавий.  Він  дзигою  обертався  навкруг  здорованя,  заглядав  тому  в  очі  та  весь  час  торохкотів  без  угаву.  Коли  вони  увійшли  в  бар  здоровань  вказав  на  найближчий  столик  до  барної  стійки  для  миршавого.  Той  всівся  і  оглянувся  навкруг.  На  обличчі  не  було  жодних  емоцій  від  побаченого  інтер’єру  справжнього  ірландського  пабу.  Я  думаю,  що  таким  як  він  без  різниці  інтер’єри,  він  очікував  того,  на  що  так  сильно  сподівався  –  випивки.
- Друже,  пиво  на  розлив,  яке  там  є?  –  запитав  здоровань  діловим,  трохи  власним  тоном.
- Карсберг,  Будвайзер,  крафтові  сорти…
- Найдешевше,  -  перебив  мене,-  горілки  сто  найдешевшої  і  одне  американо  з  молоком,  усе  почув?  –  запитав    у  мене.
- Так.
- А  і  ще,  якийсь  бутик  або  два  дай…
- Зробимо,-  відповів  я  завчено  і  з  завченою  посмішкою  ранкового  бармена.
Я  наливав  пиво,  воно  дрібною  піною  стікало  на  дно  кухля  і  у  ту  мить  миршавий  був  повністю  зосереджений  на  цьому  процесі.  Він  навіть  відсунувся  трішки  у  бік,  щоб  постать  здорованя  не  заважала  йому  споглядати    цей  пивний  водоспад.  На  його  обличчі  було  захоплення  і  очікування  того  моменту  коли  він  повністю  порине  у  смак  пива.
Повний  кухоль  поставив  на  піднос,  склянку  горілки,  два  бутика  із  баликом,  і  американо,  окремо  молоко.  За  хвилинку  виставляю  їм  на  стіл.  На  кухель  пива  зосереджено  дивиться  миршавий  і  у  своїй  затьмареній  свідомості  уже  відчуває  його  смак.
- Ще  щось?  –  і  завчена  посмішка.
- Ні  дякую,  порахуйте,-  вимовив  здоровань.
Я  відступив  до  стійки  на  крок  і  повернувся  щоб  подивитися  на  миршавого,  який  із  заплющеними  очима  і  просвітленим  виразом  обличчя  відірвав  келих  від  свого  рота.  Він  виглядав  ніби  прадавній  філософ,  що  віднайшов  істину  чи  людина,  яка  закінчила  справу  свого  життя.  Він  оживав,  його  колір  обличчя  набирав  кольору,  а  очі  змісту,  уста  розтягнулися  у  посмішці  задоволення.
- Ого  -  го,  ото  вже  догодив  ти  мені  Віталік,  ото  догодив,-  задоволено  промовив  до  здорованя.
Здоровань  Віталік  зневажливо  махнув  рукою,  ніби  та  що  там,  пригощайся.
Далі  миршавий  взяв  стопку  горілки  і  випив  половину.  
- Ехг,  -  щось  типу  цього  видихнув,  трішки  скривився  і  вкусив  півбутера  і  знову  надпив  пива,-  життя  продовжується,-  вимовив  потім.
Віталій  у  ту  мить  щось  клацав  у  смартфоні.
- Віталік,  ну  ти  мужик,  справжній  однокласник,-  знову  нахвалював  миршавий  здорованя,  -  ну  що  там,  як  там  наші  поживають?
- Та  я  не  часто  буваю  в  селі,  так  на  Різдво  заїду,  на  Пасху,  на  провідну  неділю  не  завжди,  а  так  справи,  сім’я,  дитина,  робота.  Знаю,  що  Колька  Чорний  у  Польщі  батрачить,  Нінель  Панасова  в  Італії  жопи  італійцям  витирає,  ніхто  так  особливо  нічого…  Хтось  на  фермера  місцевого  працює,  Тома  і  Петро  у  школі  –  вчителі,  блін,  таке…
- А  ясно,  я  теж  давно  не  був  у  селі,  треба  буде  з’їздити…
- Ну  ти  ж  відсидів  здається,-  запитав  здоровань.
- Ну  так,  два  з  половиною  відкрутив,  -  вимовив  миршавий  не  мигнувши  оком.
- Де  сидів?
- На  Полтавщині,  та  нормально,  попався,  блін,  мусиш  гнути,-  відповів  миршавий.
На  цей  момент  він  уже  допив  горілку  та  випив  третину  пива  і  був  добряче  сп’янілий  але  разом  із  тим  більш  розкутий  та  впевнений.
- На  зоні  нормально!  Я  там  не  з  мужиками  тусувався  і  не  з  ворами.  По  серединці  собі,  спокійно,  підробляв  у  деревообробці,  не  бідував.
- А  коли  вийшов?  –  запитав  здоровань.
- Та  з  півроку  уже,  точно  півроку.
- А  де  живеш?
-  Та  тут  неподалік,  подругу  знайшов,  страшна  як  трясця,  але  де  ж  діватися,  а  у  неї  у  гуртожитку  кімната.  Ще  до  зони  з  нею  познайомився,  а  вийшов  ну  куди,  в  село  -  ні  копійки,  мати  каже  не  їдь,  не  сором  перед  людьми,  ну  прийшов  до  неї,  а  та  в  обійми,  каже  мій,  не  відпущу  нікуди…,  баба,  що  тут  скажеш.
- Ну  чого  зразу  баба,  любов,  вона  знаєш…,-  промовив  здоровань.  
- Та  то  спочатку  любов,  а  далі  нема  грошей,  комуналка,  жрачка,  випивка.  Я  ж  думав  зав’яжу  із  бухлом,  на  зоні  ні  –  ні,  ні  грама.  Не  було  та  й  і  не  хотів,  відвик  ніби.  А  тут  вона,  давай  за  приїзд,  тарарам,  пурумпумпум,  далі  мене  в  ліжко,  а  я  ж  звір  за  два  з  половиною  то  протяги,  там  її  обходив  ледь  жива,  а  їй  то  за  сорок  вже,-  зареготав  задоволено  миршавий.
- То  ж  ніби  добре  все,-  промовив  здоровань  усміхаючись.
- Добре  то  добре,  -  продовжив  свою  плутану  розмову  той,-  далі  кинувся  роботу  шукати,  треба  ж  і  її  годувати,  жити  за  щось,  а  тут  галяк,  ну  повний  нуль,  зразу  діагноз  ЗЕК  -  пішов  лісом,  нема  тобі  роботи,  а  як  є,  то  вже  так  вломувать  треба,  та  за  такі  копійки,  що  жах,  ну  я  і…
- Що  і…?  –  зацікавився  здоровань  після  хвилинної  паузи  миршавого,  який  став  сумніший.
- …і  зателефонував  до  одного  дружка,  до  другого,  туди  –  сюди,  чи  є  робота  яка?  Тобі,  братан,  є  –  підтягуйся,  -  вимовив  миршавий,-  сам  знаєш  яка  робота  для  ЗЕКа,  коли  нема  роботи,  от  і…
Поступова  у  барі  з’являлися  відвідувачі.  Я  робив  видачу  їхніх  замовлень  і  не  мав  змоги  чути,  що  саме  робив  миршавий.  Коли  я  повернувся,  здоровань  щось  писав  у  смартфоні.
- …  ну  я  і  тягну  за  ту  дорогу  сумку,  а  вона  кричить,  пищить,  аж  волає,  я  і  вцідив  у  морду,  вона  впала…,-  промовив  миршавий.
- Ей,  друже,-  окликнув  мене  здоровань,-  ще  пиво  одне,  теж  саме,  а  сотку  будеш?  –  запитав  у  миршавого,  той  ствердно  покивав.
Я  налив  замовлення,  а  миршавий  притишено  продовжив.
- …забрав  сумку  і  біжу  дворами,  якийсь  ув’язався  за  мною,  я  вскочив  у  будову,  став  за  стіною,  ніж  дістав,  той  герой  побачив  і  до  мене,  ну  я  і  пирнув,  той  на  коліно  став,  за  бік  вхопився,  бачу  капає  крізь  пальці,  я  втікати,  ну  а  що  було  робити  Віталік,  що  робити,  коли  ти  нікому  не  потрібен,-  по  –  філософському  закінчив  миршавий.
- М  –  да,  -  протягнув  здоровань,  -  не  легко  тобі  прийшлося,  таке  життя  бачиш,  що  кому,  ну  ти  пий  –  пий…
- Тільки  ти  ж  нікому,  ага,  ні  слова,  -  промовив  миршавий,-  я  так  тобі,  як  однокласнику,  пам’ятаєш  наше  11  –  Б,  які  орли  були,  який  випускний  гуляли  веселий,  сонце  зустрічали  на  озері,  ех  усе  було  попереду,  усе  життя…
У  цю  мить  у  бар  зайшло  два  чоловіка  міцної  статури  і  направилися  прямо  до  столу,  де  сидів  здоровань  і  миршавий.  Один  сів  з  боку  миршавого,  другий  до  здорованя.
Миршавий  п’яно  усміхався  і  привітно  дивився  на  прибулих  хлопців.  У  його  руках  була  розім’ята  цигарка,  він  саме  збирався  перекурити  після  очікуваного  полегшення  на  організм  від  впливу  алкоголю.
- Друзі  твої,  Віталік?
- Ех,  Юра,  Юра,  -  промовив  здоровань  до  миршавого,-  непоганий  ти  був  хлопець  у    школі,  чого  ж  так  воно  по  життю  пішло?  Не  знаєш?  –  запитав  у  того,  що  сів  поряд  нього.
- Не  скажу,  не  знаю,  -  похитав  головою  той.
- Юра,  -  звернувся  здоровань  до  миршавого,  -  ти  я  так  зрозумів  не  знав,  що  я  у  поліції  працюю,  старший  слідчий  карного  розшуку,  ти  заарештований,  ми  тебе  за  тут  сумочку  і  того,  як  ти  кажеш,  героя,  уже  чотири  місяця  ловимо,  ніяких  зачіпок  не  було,  жодних.  А  тут  сам  у  руки…
- Ах  ти  ж  ***  Віталік,-  лише  промовив  миршавий  Юра,-  який  був  слизняк  у  школі  такий  і  лишився…

Його  п’яне  обличчя  набуло  виразу  зневаги  і  гидливості.  Він  впритул  дивився  на  здорованя,  ледь  усміхаючись.
- Медаль  получиш,  ***  –  запитав  у  здорованя,-  за  друга  дитинства,  а  ти  про  мене  подумав,  як  я  вийшов,  ваша  ця  держава  подумала,  а  нас  же  таких  тисячі,  як  жити,  га,  скажеш,  ні?
- Не  знаю,-  різко  відповів  здоровань.  
Потім  поліцейські  піднялися  з-за  столу  і  запропонували  піднятися  миршавому.
- Віталік,  хоч  пиво  можна  доп’ю.
- Так  –  так,  пиво  допий,-  тяжко  видихнув  здоровань.
- А  той,  ну  що  я  його  пирнув  –  живий?
- Живий,-  відповів  здоровань.
Обличчя  миршавого  не  змінилося,  не  з’явилося  на  ньому  ні  радості  ні  суму  від  цієї  інформації.
Звук  кайданок,  що  закрилися  на  зап’ястях  миршавого,  луною  пішов  пустим  залом  бару.  Я  поставив  на  піднос  порожній  посуд  з-  під  напоїв.  На  чеку  рахунка  лежали  гроші.  Здоровань  не  лишив  на  чай.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922055
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2021

Бармен. Вступ.

Його  руки,  що  безсило  лежали  на  столі,  дрібно  тремтіли.  Було  помітно,  що  йому  погано.  Його  чи  то  бив  озноб  чи  можливо  переживав  сильне  похмілля.  Очі  були  сумні  із  блиском.  Такі  бувають  коли  за  мить  вони  були  омиті  сльозами,  або  лише  починають  плакати.  Від  сльозливості  спричиненої  чи  то  вітром  чи  морозом  чи  навіть  сміхом  очі  такі  не  бувають.  Запитаєте  звідки  я  знаю?    Працюю  у  сфері  обслуговування  людських  душ.  Я  та  людина  до  якої  часто  йдуть  обездолені,  ображені  чи  щасливі.  Усі  із  іншим,  своїм  настроєм  у  радості  але  кожен  із  однаковим  станом  у  горі.  Хоча  горе  також,  як  і  радість  зазвичай  різне,  але  емоція  все  ж  однакова.  Вираз  обличчя,  очей,    тіла,  поведінка  дуже  подібна,  або  ідентична.  
Я  не  психолог,  хоча  ті  три  курси  факультету  суспільних  наук  не  пройшли  мимо.  Щось  та  й  почерпнув  собі  в  ті  короткі  проміжки  часу  коли  попадав  на  пари.
Я  не  священнослужитель.
І  не  адвокат.  До  них  у  мене  особливе  ставлення.  Хороших  мало,  а  інші  обманюють.  Я  знаю  напевне.  Мав  нещастя  пересіктися  у  житті.  Нічого  хорошого  з  того  не  вийшло  але  тверде  розуміння  не  зв’язуватися  і  взагалі  старатися  із  законом  не  мати  справ  з’явилося.  Про  це  можливо  згодом.  
Я  бармен.  І  я  не  з  тих  барменів,  що  прийшли  або  підробити  на  якийсь  кеш  чи  вбити  час.  Я  профі  і  бачу  себе  у  цій  професії  довго  і  успішно.  Я  пройшов  масу  курсів,  тренінгів,  маю  особисті  розробки  коктейлів  і  вмію  жонглювати  келихами  та  пляшками  не  гірше  як  у  цирку  клоуни  кулями.  Дехто  думає,  що  це  проста  робота,  не  кваліфікована  і  потребує  лише  навичок,  а  не  певних  талантів.  І  то  їхня  думка,  вони  мають  право  так  розуміти  це.  Насправді  жонглювати,  наливати  напої  із  висоти,  робити  шоу  то  найлегше,  що  є  в  професії.  Справжня  складність  роботи  полягає  в  людях.  Саме  у  тому,  щоб  правильно  визначати  стан  клієнта.  Зрозуміти  чи  потрібно  йому  пити  чи  ні.  І  попри  прибуток  бару,  заробітків  мого  боса  і  моєї  премії  я  відмовляю  у  порції  чогось,  аби  людина  не  втрапила  у  п’яну  халепу.  А  інколи  трапляється  і  навпаки,  замість  кави  добряча  порція  віскі  чи  бренді  і  життя  стає  на  рейси,  йде  своїм  шляхом  і  тягне  за  собою  череду  щасливих  і  успішних  моментів.  
От  таке  життя,  сповнене  безліччю  подій.  Натхненних,  сумних  чи  щасливих,  а  інколи  і  зовсім  незбагненних  із  міксом  чудес,  чародійства  чи  впливу  потайбіччя.  Я  мало  вірю  в  усе  оте,  що  важко  пояснити  і  зрозуміти,  але  інколи  простіше  це  прийняти  ніж  зрозуміти  справжню  причину  події  чи  ситуацію.
Ну  взагалі,  не  те  щоб    я  так  лихо  брався  розбиратися  у  життєвих  ситуаціях.  Я  швидше  намагаюся  не  втручатися,  але  чим  більше  я  дистацінуюся  тим  ближче  ці  історії  та  ситуації  насуваються  на  мене,  тому  що  життя  стрімко  летить  вперед  із  усім  цим  насиченням  і  часто  люди  зневірюються  у  своїх  парах,  друзях,  адвокатах  і  священиках.  Воліють  виговоритися  незнайомій,  чужій  людині  ніж  виправдовуватися  рідні,  розповідати  у  суху  пустку  кімнати  психолога  чи  пояснювати  адвокату,  який  кожне  слово  інтерпретує  у  зміст  винен  –  не  винен.  
Та  усі  люблять  потеревенити  із  чужими.  Чи  то  в  потязі,  на  попутці,  інколи  у  чергах.  У  такій  ситуації  можна  говорити  обрисам  ситуацій,  не  називати  імена,  адреси,  місця.  Просто  сказати  що  та  як  і  зазвичай  не  отримати  у  відповідь  пораду,  навіть  співчуття  не  завжди  бувають,  але  чомусь  приходить  відчуття  полегшення.  Ніби  справді  спадає  із  душі  той  славнозвісний,  невидимий  камінь  і  стає  вільніше,  стає  по  собі.  Звичайно  треба  розуміти  кому  ти  говориш.  Можна  втюхатися  у  халепу  із  якої  потім  вибиратися.  Але  зазвичай  це  ситуативна  річ  і  часто  трапляється  у  наших  життях.
Я  працював  згідно  графіка  через  день,  але  так  як  мій  напарник  Коля  був  сумлінним  студентом  університету  і  не  бачив  себе  у  професії  бармена  по  -серйозному  тому  я  часто  його  підміняв.  Він  вивчав  математику  і  мріяв,  що  колись  йому  таки  вдасться  розв’язати  одну  із  математичних  проблем,  яка  турбує  нутро  теоретиків  цієї  науки.  Я  ж  вбачав,  що  від  математика  у  ньому  лише  уміння  підраховувати  решту  в  умі  і  його  запалу  вистачить  ще  на  років  три,  а  далі  або  пихтіти  менеджером  у  якійсь  конторці  або  отут  поряд  мене  із  усією  серйозністю  міксувати  напої.  
Я  можу  довго  розповідати  про  себе  але  справа  зовсім  не  в  мені  чи  в  моєму  розумінні.  Справа  в  житті  і  його  дивному  плині.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922054
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2021

Боже, не перестань нас любити…

Боже,  не  перестань  нас  любити
Не  залишай  на  тяжкому  путі
Ми  надто  збільшили  ритми
І  втратили  справжні  шляхи  

Хтось  із  нас  уже  не  вернеться
Він  інші  прихистки  знайшов
А  хтось  у  вірності  клянеться
І  замахується  кровавим  мечем  

Хтось  тебе  так  шукає
Коліна  до  крові  ізбив  
І  блудить  у  темені  і  не  знає
Що  на  вік  тебе  вже  загубив  

Боже,  не  лишай  мене  на  узбіччі
Не  перестань  мене  любить
Дозволь  мені  відчути  молитву
Так  як  в  дитинстві  тебе  я  молив...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021

Не знаю куди далі йти…

Не  знаю  куди  далі  йти...
Не  знаю,  що  ж  за  поворотом  
Життя  летить  шалено  рік  за  роком
І  вже  не  слухаю  нові  пісні
Лиш  ті,  які  давно  в  мені  звучать  
І  кожна  нота  їх,  відомий  ритм
І  з  друзями  їх  слухаю  і  сам  
Переживаючи  давно  знайому  мить
Не  хочеться  нових  людей
А  лиш  би  ті  що  є  лишились
І  час  від  часу  щоб  зустрілись
Енергії  набратись  та  ідей
І  можна  бути  нарізно  роки
Аби  лиш  знати,  що  живі  -  здорові  
І  що  живемо  у  одній  порі
І  що  ще  досі  ми  життю  відомі  

Лише  тебе  ніколи  верну
Ніколи  не  побачу  вже  такою,
Яка  перевернула  мою  суть,
Забрала  і  пішла  сама  собою...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021

Всю ніч читаю повідомлення

Всю  ніч  читаю  повідомлення!
Не  повісті  і  не  вірші
І  не  балади,  не  доповнення
До  істин,  що  приходять  уві  сні
Не  марнуватися  романами,
Де  що  не  слово  наче  біль
І  не  ділитися  щораз  планами
Де  що  не  план  -  суворий  бій
Всю  ніч  читати  повідомлення!
Де  кожне  слово  -  то  любов
Де  кожне  слово  зразу  шрамами  
У  них  з  тобою  зможем  знов
Зробити  спробу  доторкнутися
А  там,  що  буде?  Каяття...
Всю  ніч  читаю  повідомлення
І  з  того,  іншого  життя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2021

Ти марна спроба…

Ти  марна  спроба,
що  ввела  життя
В  глухий,  
двадцятилітній  ступор  
І  марні  дні,  спотворюєш  сповна  
І  разом  з  тим,  
вінець  мого  життя,
мій  купол  

Шляхи  заплутані,
Заплутані  слова  
І  безліч  марних  спроб,
Без  змісту.
І  очі  серед  натовпу  горять
Благають  підійти  
І  раптом  зникнуть.  

Ти  марна  спроба
І  фінальна  ціль
Болото  темне  
І  весняний  цвіт
І  помирали   у  очах  твоїх  
Ранкові  зорі  
і  мій  вбивали  світ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2021

Ну де ж та помилка була?!!

Ти  ще  віриш  у  те,  що  та  жінка  могла  бути  іншою
Більш  терплячою  бути  та  більше  теплішою  
Мати  в  погляді  щось  справді  безцінне  й  живе
І  слова  її  чесністтю  розривають  усе  напускне  
Ти  так  вірив  у  тимчасовість  поганих  подій
Плакав,  черствіючи  серцем,  від  зрад  і  надій
Що  намарно  засіли  в  простому  твоєму  житті
І  тримають  його  й  не  дають  йому  далі  іти
Ти  все  вірив,  що  зможеш  весь  біль  відвести  
Зрозуміти  печалі,  розвіяти  з  пилом  вітри
Доторкнутися  неба,  у  зорях  палати  звести  
Ти  все  мріяв,  а  душу  твою  вже  виймали  чорти
Ти  ще  віриш  у  те,  що  та  жінка  могла  бути  іншою
Все  шукаєш,  ну  де  ж  та  помилка  була
Ти  кохав  її  більше  ніж  можливо  вигадать
А  тим  часом  єдине,  твоє  минає  життя
Лиш  в  самотності  вити  віршами  безмежними
Їм  немає  ні  краю   й  не  ніколи  буде  кінця
Тільки  рани  у  серці  твоєму  бентежному
Все  волають:  ну  де  ж  та  помилка  була!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2021

Є вірші, які не прочитаєш…

Є  вірші,  які  не  прочитаєш  
Є  вірші,  які  не  прокричиш
Є  вірші   якими  проклинаєш
Є  вірші  якими  промовчиш
Є  слова  в  яких  ховаєш  долю
Є  слова  в  яких  таїться  смерть
Є,  якими  ти  гукаєш  волю
Є  такі  які  неначе  смерч
Є  життя  яке  вже  жить  не  сила
Є  життя  яке  мов  дощ  бринить
Є  кохання  від  якого  крила
Є  кохання,  що  кровить...

Мить  була  тяжка  й  безповоротна
Лише  небо  плакало  дощем  
Я  писав  вірші,  а  ти  вся  мокра
Запивала  люттю  серця  щем...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2021

Такий глибокий сум і все в одній людині…

Такий  глибокий  сум
І  все  одній  людині
Неначе  в  ній
Заштопорився  світ
Немов  вона  спокутує  
У  ці  хвилини
Безмежний  і  прадавній  гріх
Немов  вся  біль
Оскаженіло  преться  
Душею,  розриваючи  її...  

Це  все  очах  її  
Сльозою  озоветься,
Але  вуста  її  німіше,  чим  німі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2021

З тишею розмовляє мертвий поет

З  тишею  розмовляє  мертвий  поет  
В  теміні  однокімнаття
І  у  них  чудовий  дует
Між  ними  відчувається  щастя
Слів  багато  в  поета  завжди  
Але  тиші  вони  мов  удар
Їй  би  очі  виразні,  ясні
Мов  би  Божий  дар
Поету  від  тиші  потрібні  слова
Рими,  методика,  ритм
Але  в  поета  чуйна  душа
І  для  тиші  він  мужньо  мовчить  
Мовчить  вже  століття
Висить  на  стіні,  слухає  тишу  свою
А  у  душі  буйно  квітнуть  слова
І  розривають  душу  йому...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2021

Твоїх рук доторкнутися…

Твоїх  рук  доторкнутись  -  тепер  ніби  сон.
Було  тисячі  років  тому,
Коли  небо,  вливалося  в  очі  твої
Показало  їх  синеву...  

Твоїх  рук  доторкнутися,  ніби  мана...
Знаю,  марно  у  світу  молю:
Повернути  б  ту  мить
Коли  вибрав  не  ту!
Повернути  б  той  сон
В  ту  ранкову  зорю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021

Пара реальних днів

Біль  поетів  у  мертвих  книжках
Зранених  і  кровоточивих
Мирно  минає  життя  у  словах
В  однокімнаттях  мінливих  
Прагнення  щастя  вбиває  час
Той  що  стрімко  тікає
Той  із  нас  чекає  знак
Щастя  таки  спізнає
Біль  минає  лиш  книгу  відкрий
Чисту  без  жодних  слів
І  серед  тисячі  мрій
Пара  реальних  днів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020

Ти саме та…

Ти  саме  та,  що  все  чекає  знак
Твої  сліди  зхолонуть  спозаранку
Ти  дивишся  на  мене  й  тоне  час
У  тій  весні,  давно,  на  тому  ґанку
Ти  дивишся  на  мене  мов  ввісні
Ще  губи  обціловані  коханням
Ще  груди  знають  дотики  мої
І  ніч  не  підганяє  із  прощанням
Не  плаче  десь  далеко  соловей
Й  ще  ціле  літо  нам  дарує  світ
В  твоїх  очах  жагучий  буревій
В  твоїх  очах  весняний  квіт.

Життя  дарує  спогади  сумні
І  ніччю  сон  з  тобою  на  показ
Я  так  хотів  тобі  весь  світ  до  ніг
Але  не  зміг  лиш  обернутись  раз...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2020

Сонне місто торкнулося тіла…

Сонне  місто  торкнулося  тіла,
Мляво  душа  шепоче:  "Ну  де  ж  ти  був?
Як  виривали  мене  з  тебе  хтиво..."

Дощ,  ще  в  ту  мить  люто  гув...

Цівка  диму  розгублено  лине  в  кімнаті,  
Шукає,  де  б  їй  розчинитись  без  слід,
Чашки  в  холодних  залишках  кави.

Ти  двері  закрила.  Ти  зникла  на  вік...

Дивно,  чому  ж  саме  я  тут  лишився?
Ми  ж  винаймали  квартиру  на  двох...

Вітер  січе,  в  осені  я  опинився,
У  жовтому  погляді  темних  думок...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020

Стане більше на одну розорену душу…

стане  більше
на  одну  розорену  душу
в  пустій  квартирі  
пустого  будинку  
в  брудному  куті  
в  густій  павутині
в  безмовній  тиші,
де  навіть  гармати,
що  луплять  у  серце  
такі  мовчазні,
як  останній  паром  
до  останнього  щастя,
яке  я  придумав-  
поки  ми  були  молоді.

ти  просто  пішла
прогорнула  сторінку
лишила  на  простені  свій  аромат
ти  просто  пішла
залишила  усмішку
на  фото  в  куті  
в  павутинні  стоять...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020

Немає поетів…

Немає  поетів,  лиш  п'яний  бунтар
Віршує  нічному  місту,
Втомлено  топче  старий  тротуар
Шукає  справжнього  змісту
Вірить  іконам  минулих  епох,
Що  стосом  поклали  в  коморі
І  не  відчуває  вже  дух  перемог,
Та  все  ще  боїться  повторів
Боїться  нових  і  підступних  правд
Тих  що  вбивають  поетів,
Ломлять  рими,  зривають  шквал
Критики  апологетів
П'яний  бунтар  -  останній  поет
Ночі,  що  стрімко  минає,
Лиш  ліхтарі  знають  толк  у  віршах
В  тих,  що  під  ранок  згоряють...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020

Твої зелені, дивовижно сердиті очі…

Твої  зелені,  дивовижно  сердиті  очі  
Викликають  у  мене  посмішку,  як  промови  презедентів,
Як  їхнє  спотворене  бачення  абсолютно  звичних  предметів,  
І  як  твоє  зрозуміле  небажання  закінчення  ночі...  
Твої  зелені  очі,  мов  твої  незбагненні  вчинки,
Як  от  бажання  проїхатися  на  останньому  трамваї  
І  дивлячись  у  вечірнє  місто  складати  есеї
Про  те,  що  кондуктор  це  заблуклий  геній.
Тобі,  з  твоїми  зеленими  очима,  у  яких  усе  життя  майбутніх  поколінь  
Надто  легко  розпочати  розмову  із  кондуктором,  що  жив  на  грані  віків.
Ти  легко  йому  розкажеш  про  себе  
Назвеш  його  сповідником
І  жоден  священик  у  грішному  світі
Не  чув  більш  щирої  ісповеді.
Але  ти  не  бачиш  своїми  очима,
Що  зеленіші  за  травневий  сад,
Що  кондуктор,  справді  заблуклий  геній,  не  чує  тебе,  
Він  думає,  що  ж  у  житті  не  так.

Що  різні  світи  наклались  на  сьогодення  
І  знищують  звичний  уклад
Життя,  що  кровить  від  збагнення
І  помирає  від  власних  завад...

Життя  у  людини  із  зеленими  очима
Не  мед,  не  цукор,  не  темний  ром.
Життя  твоє  із  зеленими  очима
Це  пошук  себе,  серед  тисяч  ікон...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020

От ще би дим від сигарет…

От  ще  би  дим  від  сигарет  і  був  би  справжній  сплін
А  на  стіні  мертвий  поет  завмер,  чекає  рим
В  душі  свідомий  чоловік  втікає  від  подій  
Життя  біжить  за  ним  одним  та  стадо  гонить  з  ним

Усі  біжать  у  майбуття  якого  вже  нема
Сьогодні  лиш  одна  гроза  втішає,  як  слова  
А  на  стіні  ожив  поет  з  відразою  в  очах
В  душі  свідомий  чоловік  враз  розуміє  страх...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020

Між нашими долонями заажди була пустка…

Між  нашими  долонями  завжди  була  пустка
Сформована  роками  зрад  і  недомов  
Між  нашими  долонями  завжди  була  пастка
Від  прагнення  гарячих  тіл,  а  не  розмов  

Між  нашими  поглядами  і  словами  прірва
Ми    більше  розмовляли    чим  дивились
Й  ніколи  не  мовчали,  й  між  долоней
Тримали  міцно  ніж  й  весь  час  молились...

Між  нашими  долонями  завжди  була  пустка
Ми  її  вміло  перетворили  в  прірву
Й  коли  ми  розішлись,  весь  час  молились  
Ножі  точили,  між  долоней  гріли...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020

Вихід є?!

Мої  репліки  не  нотує  світ,
Не  сіяють  у  ввисях  мої  думки,
Біль  від  того,  що  опадає  цвіт
Стискає  мене  і  лишає  в  норі.

Мої  погляди  цікаві  лише  пустоті,
Тій,  що  навкруг  оточує  стінами.
Погляд  у  кут  лякає!  Ми  справді  самі...
Ще  й  оточені  солоними  зливами.

Вихід  є!  Знає  серце,  а  очі  сліпі.
Томний  день  відлітає  у  світ.
Я  відточую  власні  погані  вірші
І  готуюся  на  далекий  політ.

Чи  почує  мене  п'ядестал
Поетів  мертвих  на  моїй  стіні?
Чи  отримаю  я  від  них  схвал?
Посміхнуться  вони  мені?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2020

І не біль мене лякає…

І  не  біль  мене  лякає
Коли  я  згадую  твої  очі
А  та  замкненість  простору
Надлом  у  душі
Коли  двері  відкриті
Але  не  має  доступу
Коли  дні  доступні
А  життя  чомусь  ні
Коли  повітря  як  желе
І  зовсім  не  прозоре
А  чорне  мов  пожежі  дим
І  вийти  на  зовні  було  б  не  погано
Але  вийти  не  дозволяє  сплін  

Але  вийти  не  дозволяє  твій  стан
Він  на  грані  смерті  твоїх  зізнань
Ти  тікаєш  проте  на  місці  стоїш
І  гортаєш  альбом  своїх  кохань

Я  лиш  один  з  багатьох  
Кому  забракло  повітря
Я  один  із  тих
Що  пішов  в  небуття  
Хоч  двері  відкриті  
Я  в  них  не  проникну
Бо  твері  ті
То  твоя  душа..  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2020

Коли чоловік відчуває владу над жінкою…

Коли  чоловік  відчуває  владу  над  жінкою,
Він  стає  гордим  і  непомірно  злим
І  між  ними  врізається  тінню
Незбагненний  життєвий  клин.
Коли  чоловік  володіє  жіночим  тілом  
Він  забуває,  що  у  неї  є  ще  душа,
А  коли  його  слова  не  йдуть  із  ділом,
Жінка  шукає  того,  у  кого  німі  слова.
Коли  чоловік  втрачає  жінку
Він  вважає,  що  хвойда  вона  
І  рятується  у  мокрих  постелях
Інших  жінок  в  яких  збайдужіла  душа...

Так  життя  обертається  колом
У  тих  хто  не  встиг  покохать.
І  клекоче  вона,  лине  дзвоном  
І  не  знає,  де  кохання  шукать...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020

Однокімнаття світ…

Пройшло  довгих  п'ять  років
А  я  так  й  не  спізнав
Це  однокімнаття  -  
Пекло  чи  рай?

Це  однокімнаття  для  тіла  чи  душі
І  чи  в  моїх  руках  від  нього  ключі...

Життя  впирається  рогом  у  шафу  -  купе
У  люстру  впирається  і  у  стіл
А  та  червона  кофта  в  чорнім  куті
Мов  крапка  на  старті  розмаху  крил...
Вікно  ніби  андроїд  -  екран
В  нім  різнодумства  ще  більше  ніж  слів
Я  визволяю  свій  замкнений  стан
І  виганяю  його  у  світи...

Враз  погляд  неначе  вулкан
І  біль  наче  скажений  кіт
Однокімнаття  це  не  океан
Це  просто  божевільного  світ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2020

Так давно кинув палити…

Так  давно  кинув  палити
Але  досі  видихаю  той  дим  
Так  давно  кинув  мріяти
І  тому  залишився  один
Мов  вуаль  на  очах  уночі
Плачуть  окровавлені  мечі
Що  зуміли  крізь  серце  пройти
Хоч  і  не  мали  на  те  мети
А  на  очах  ще  густіша  вуаль  
Мов  пастка  великого  павука
Не  пройти  її  мені  на  жаль
Ще  і  меча  відчуває  душа
Я  давно  не  палю  на  балконі  один
Там  мрію  про  завтрашні  дні
І  лишаю  очищенні  мечі
Тобі...
У  собі,  у  собі,  у  собі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2020

Подивися увись…

Подивися  увись  на  зірки
Побачиш  зроблений  нами  крок
І  якби  ми  змогли  заховати  ножі
То  отримали  б  розуміння  урок

Ти  завжди  плутала  два  почуття
Ненависть  та  любов
Але  між  ними  є  риса  одна
Від  них  так  сильно  циркулює  кров
І  бурлить  наче  гірська  ріка
І  реве  наче  Наш  океан
І  ні  серце  моє  і  не  моя  рука
Не  вгамує  твій  навіжений  стан
Я  не  знаю  досіль  чи  любов  у  тобі  
А  чи  ненависть  ранить  серця
Але  знаю  що  рани  мої
Не  загояться  і  до  останнього  дня...

Подивись  на  зірки
Подивись  на  життя  
Вже  втікають  роки
У  небуття!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2020

Подарую тобі небо

Назавжди  подарю  тобі  небо...
Найчистіше  в  глибокій  блакиті
Я  дарую  тобі  наше  море
І  не  думай,  що  на  цьому  ми  квиті.
Я  життя  би  віддав  тобі  легко
Я  би  дав  тобі  пів  мого  світу
Але  ти  так  від  всього  далеко  
Але  ти  ніби  з  раннього  цвіту.

Ти  не  віриш  у  те,  що  не  сниться
Ти  не  віриш  словам  -  вони  мертві
Ти  не  віриш  у  те,  що  боїшся
Ти  не  віриш  мені  як  поету...

Ти  одна  серед  людного  міста
Серед  натовпу  холодних  статур
Ти  уся  ніби  з  раннього  цвіту
У  полоні  сучасних  тортур...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2020

Життя було наповнене тобою…

Життя  було  наповнене  тобою
Все  в  різнобарв'ї,  сонці  та  дощі,
І  все  що  в  нас  було,  з'явилося  без  бою,
Так  ніби  милість  проявили  нам  Боги.
Один  лиш  грюк  дверей,  загасла  сигарета,
Холодна  чашка  кави,  постіль  і  життя.
На  смак  все  ніби  зоряна  комета,
Яка  частинками  іде  у  небуття.
І  повно  різних  див,  летять  дні  за  днями,
Робота  -  дім,  до  інших  вияв  почуттів.
Але  весь  час  я  ніби  мертво  п'яний,  
Мов  зімятий,  немов  би  почорнів.
Не  пекло  і  не  рай.  
Середнє  як  назвати?
На  тротуарах  все  чекаю  я,
Що  погляд  твій  посеред  інших  гряне
І  повернеться  все  на  круг  своя.
Я  кинув  пити  каву  й  сигарети
Тепер  їх  не  виношу  аромат.  
Я  все  гортаю  книгу,  де  поети  
Коханню  знаходять  компромат.
Щасливих  днів  було  не  так  вже  й  мало,
А  не  щасливих  в  безліччі  років,
І  горизонт  я  бачу  лише  тьмяно
У  густині  туманів  та  чужих  віршів...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2020

Якщо я люблю, то до першої зради…

Якщо  я  люблю  то  до  першої  зради
До  першого  сумніву
Чи  першої  правди
До  першої  кривди  і  другого  болю
Перший  був  як  зустрілись  з  тобою...

Якщо  не  люблю  то  от  аж  ненавиджу  
До  останнього  сумніву
Чи  останньої  кривди  
І  навіть  обійми  під  літнім  дощем
Не  викличуть  в  серці  незбагнений  щем...

Якщо  я  піду  на  світанок  з  тобою  
До  першого  сонця
Чи  морського  прибою
До  першого  дотику  до  твоїх  вуст
Не  знаю  чи  розірву  вузол  з  наших  рук

Якщо  я  піду  життям  навпростець
До  перших  мук
Чи  гарячих  сердець  
Якщо  намріяну  тебе  не  знайду  
Я  назад  не  верну,  я  безсило  помру...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020

Старі вірші…

Старі  вірші  і  ти  у  них  ще  є
Чи  образом,  чи  дотиком  чи  римою
А  ти  тоді  була  мені  єдиною
В  моїх  думках  була  й  в  моїм  житті  

Старі  вірші  запилені  й  прості  
Без  різних  там  умов  чи  досвіду
Із  чітким  розумінням  простору
Із  полум'ям  кохання  у  мені

Старі  вірші  мов  рани  по  душі
У  них  є  ти  і  я  безмеж  кохаю...
Якби  я  знав  як  нас  життя  зімне
Якби  ж  я  знав,  яким  я  мертвим  стану...

Старі  вірші  як  рани  на  душі
Як  вітер  в  голові,  мов  квіти  в  полі
Розкинулися  в  зошиті  вони.
Вірші  із  початків  моєї  долі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2020

Лий дощ…

Лий  дощ,  вий  пустеля  
Вітром  йду  я  навпростець,
Сотні  змалював  пастелей
Як  відчув  я  свій  вінець

Він  не  тис  мені,  не  муляв
Лиш  я  знав,  що  він  не  мій,
А  того  хто  знав  та  вірив
В  безкінечність  своїх  мрій  
Вірив  в  те,  що  все  не  марно,
Біль  і  прощення,  любов
І  простити  мені  варто
За  пролиту  мною  кров

Лий  дощ,  розбивай  розпуку  
І  навчи  мене  простить
Всім,  за  мою  грішну  муку  
І  за  втому  з  моїх  снів...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2020

Моя натхненність тобою загасла мов…

Моя  натхненність  тобою  загасла  мов  від  вітру  свіча,  
Моє  життя  повільно  входить  у  коло  святого  тремтіння  
І  коли  на  небі  погаснуть  зорі,  а  слова  досягнуть  дна  
Я  тоді  відчую,  як  бракує  мені  твого  розуміння.

І  без  болю  відчути  не  вийде  яскраве  життя,
Що  наповнює  кожен  мій  день  додатковим  змістом,
Де  твоя  правота  не  для  того,  щоб  вбить  почуття
А  для  того,  щоб  не  блукати  одиноко  самотнім  містом.

Розуміти  надалі  безмежність  твоїх  очей,
І  ту  всю  чорноту,  що  на  мене  без  тебе  находить.

Я  шалено  чекаю  наших  безмежних  ночей
І  те  щастя,  що  з  тобою  в  ті  ночі  до  мене  приходить...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2020

А раптом, за тим палючими світлом нічого нема…

А  раптом  за  тим  палючим  світлом
Нічого  нема
Лише  темнота...
А  раптом  на  цьому  закінчується  вічне  життя...

Як  би  ти  тоді  жив?  Когось  би  убив?
На  голку  би  сів?  Чи  дорогами  із  коксу  тужив?

А  раптом  за  її  очима  нічого  нема...
Лише  незвідана  пустота...
Марна  й  дармова  душа
І  незайманість  її  то  афера  була

Щоб  ти  тобі  робив?  Іншу  шукав  би  в  пітьмі?  Іншим  дарував  би  букети  з  душі?  Падав  би  на  коліна  і  так  же  само  вив,  мов  поранений  у  самісіньке  серце  звір?

А  раптом  ти  ніколи  в  житті  не  любив...
Усе  попереднє  чуття,  то  лиш  вияв  злив.
То  лиш  страх  самоти  і  нічної  пустоти...
І  твоя  жінка  насправді  чужа!
Коли  її  судомить  у  ліжку,  вона  мріє,  що  вона  не  твоя...

Щоб  ти  тоді  робив?  Яким  би  чином  її  убив?  Чи  убив  би  її  у  собі?  Шукати  мчав  би  у  інші  світи?  Інший  колір,  інший  смак!  Інший  знак...

Страшно,  якщо  за  ти  світлом  нічого  нема
А  серце  це  теж  саме,  що  наприклад,  рука
І  воно  не  відчуває  нічого  з  душі
Бо  найстрашніше,  якщо  немає  її...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2020

Жага торкнутись твоїх губ…

Ти  просто  гарна  дуже
І  надто  від  усіх  далеко
Мов  волошкове  поле
Мов  грозове  небо
Ти  просто  дуже  дивна
І  в  спокої  шалена
У  небі  правлять  треби
У  неба  в  тобі  потреба
Ти  просто  гарна  дуже
Ти  недосяжна  надто
Закриті  очі  плачуть
Закритим  очам  мало  
Твоїх  очей  і  ночей
Посмішок  і  рук
І  безкінечних  мук
Жаги  торканутись  твоїх  губ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2020

По кому дзвін так б'є в моїй душі…

По  кому  дзвін  так  б'є  в  моїй  душі
І  викликає  споконвічну  втому,
Коли  побув  тоді  у  чорнім  дні
Тепер  кругом  себе  будую  зону.
Малюю  світ,  життя  і  снігопад,
Вітрів  потік  й  ласкаву  казку.
Я  ніби  пнуся  лісом  навпопад
І  у  людей  лиш  викликаю  згадку.
Я  ніби  берег  без  води  в  ріці!
Я  ніби  луг,  де  зникла  вся  трава!
А  світом  йти,  тримать  свічу  в  руці,
Допоки  не  затерпнула  рука.
Я  жити  мав,  прийнамі  так  було,
Торкався  губ  твоїх  і  пестив  руки.
А  все  навкруг  затягує  на  дно,
А  я  ж  в  той  дзвін  дзвонити  мушу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2020

А шанс лишитися з людьми…

А  шанс  лишитися  з  людьми  із  потягом  нічним  пішов
Мов  дощ  що  відчуває  гіркість  втрати
Мов  тихий  плин  нелюдських  надбудов  
Я  на  пероні  залишивсь  чекати  страти  
Чекати  страти  слів  і  поглядів  живих
Чекати  плин  життя  і  біль  у  днях  
Коли  минає  сон  із  спогадів  нічних
Я  відчуваю  що  насуває  крах
І  весь  тремчу  і  стогне  далечінь
Вся  легкість  помирає  на  очах
А  за  горою  виринає  величезна  тінь
І  досягає  величі,  вбиває  страх
А  шанс  лишитися  з  людьми  іще  прийде
Я  знаю  бо  втрачав  його  не  раз
Коли  зникає  спроба  віднайти  себе  
Шукай  єдину  правду  в  праведних  словах  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2020

Та ніякий я не поет…

Та  ніякий  я  не  поет
І  роман  мій  давно  зачах
Не  зустрічаю  більше  комет
У  безсонних  своїх  ночах  
Я  давно  уже  не  живу
В  тому  світі  куди  так  праг
А  коли  все  ж  ніччю  засну
Зі  сну  вириваюсь  наче  застряг
Я  ніколи  тобі  не  казав
Що  поетом  я  був  для  тебе
І  роман  свій  тобі  писав
Щоб  відчути  серце  твоє  
Та  ніякий  я  не  поет
І  давно  вже  тебе  нема
Ти  пішла  серед  інших  комет  
І  твій  шлях  озоряє  інша  зоря

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2020

Не торкайся, знаєш, краще йди…

Не  торкайся,  знаєш,  краще  йди
У  світи  незвіданого  щастя
По  -  путі  ти  все  ж  мене  прости
Й  не  чекай  у  слід  мого  прокляття
Бо  його  не  буде,  твердо  знай  
Я  давно  простив  усі  завади  
Я  давно  в  твоїм  житті  згорів
І  давно  пустив  у  світ  свої  образи
Ти  іди  і  твердо  шляхом  знай
Що  по  -  перше  ти,  а  далі  інше
І  по  -  справжньому  кохання  май
І  живи  тепер,  а  не  між  іншим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2020

Аж надто тіней…

Аж  надто  тіней  зусібіч
Здається  оточили  всюди
Дивитись  марно  -  усе  люди
Не  зійдуть  так  із  моїх  пліч  
Не  лишать  марно  помирать  
Зберуться  і  влаштують  шоу
Бо  ж  час  що  треба  зароблять
Бо  ж  нині  цінять  лиш  промову
І  тіні  проникають  скрізь
Боротися  немає  змісту
Бо  ж  проникаючі  мов  слиз  
Ті  тіні  до  душі  так  близько
Боятись  марно  чи  молить
Просити  прощення  чи  плакать
Запамятовувати  мить
І  карбувати  в  собі  знаки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2020

Пам'ятаєш, ту задимлену кухню…

Пам'ятаєш  ту  задимлену  кухню,
Де  мій  Бонд  поглинав  твій  Парламент
Там  ми  мали  затишну  бухту
Де  твої  я  розвіяв  печалі.
Там  життя  розділилося  навпіл
Мов  потрісла  земля  поміж  нами
Ніби  серце  стриножене  плаче
Ніби  в  ньому  загострений  камінь.
Але  сонце  до  мене  зверталось:
Не  моли,  не  проси  зупинитись,
Не  дивися  в  безодню  вуалі,
Не  тони  в  океані  печалі...
Дим  по  кухні  лине  мов  біль,
Крізь  відкрите  вікно  в  темне  місто
Я  волав  тій  печалі:  Я  твій,
Я  усе  подалаю  -  звісно!
Але  дим  видає  життя
Виїдає  очі  та  змісти...
Ти  пішла  й  не  лишила  ні  дня
Коли  камінь  у  серці  не  тисне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2020

Таким холодним поглядом…

Таким  холодним  поглядом
Тай  прямо  у  душу
І  жити  ж  мушу
Із  тим  спомином...
І  пити  мушу  і  писати  свій  роман,
Де  ти  героїня,
а  я  все  більше  в  хлам.
І  вже  не  розрізняю  смак
Ні  алкоголю,  ні  жінок.
Я  так  нещадно  змок  ,
Від  своїх  про  тебе  думок...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2020

Потопаю у очах…

Потопаю  у  очах
Гину  від  зізнань
Знаю,  що  я  прах
Без  твоїх  благань
Без  твоїх  блукань
По  чужих  світах
То  чужих  тілах
Я  не  мав  страждань
І  кохав  мов  сон
Берег  тихий  твій
Ми  зламали  тінь
Припинили  бій
Наших  двох  сердець
Наче  б  як  одне
Ти  чекай  мене
Як  життя  мине...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2020

Світ міняє колір…

Світ  міняє  колір
Світ  міняє  лик  
Я  втрачаю  гонор
Я  втрачаю  вік
Мав  життя  як  спогад
Бездоріжжя  днів
Розбиває  норов
Моїх  лютих  снів
Не  вернути  зовсім
Згаслих  почуттів
Світ  втрачає  гонор
Я  втрачаю  гнів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2019

Не зміг життю простить…

Тамує  моє  серце  біль
Бо  ж  біль  на  біль  нове  життя
Розкатисто  гримить  
І  твердо  в  нього  вірю  я
Бо  ж  так  вчипився  в  нього  мов
Корінням  врісся  кущ
А  зверху  глянув
Мов  бурян,  життям  моїм  поріс  
І  ніби  жити  міг  як  всі
І  мав  до  того  хист
Але  зумів  життя  не  жить  
Не  зміг  життю  простить...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2019

Цигарка, парк, півпляшки віски…

Цигарка,  
парк,  
півпляшки  віски.
Останій  лист  на  клені,  чорний  весь
І  мжичка  моросить,  немає  де  присісти
Ще  й  ти  життям  вже  заблукала  десь.
Ковток,  
затяжка,  
це  вже  пянство
В  мізках  невтомно  паше  мій  двійник.
Чого  мовчав  коли  у  блядство,
Моє  життя  змінилося  у  той  рік.
Гулянки,  
бари,  
дивна  популярність
І  хриплий  голос  нижче  ще  осів.
Незчувся  як  за  місяць  зникла
З  однокімнаття  твоя  ніжна  тінь.
І  ніби  би  ни  нічого,  якось  стерпів
Перегорнув  відносин  лист,
Але  із  кожним  днем  лиш  віски,
Стирало  у  очах  моїх  твій  лик.
Останій  лист  лиш  стрепенувся  й  впав.
Останнє  па  зробив  із  вітром.
Я  випив  залишки  бухла  і  встав
Із  лави  мокрої,  
вже  осінь  не  розквітне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2019

Не смій мене вбивати…

Не  смій  мене  вбивати
Не  смій  мене  любить
Я  не  хотів  літати  
Я  повзати  хотів
Чому  слова  мов  вітер
Руйнують  все  навкруг
Чому  слова  важніше
Того  що  зміг  відчуть  
Не  смій  тепер  казати
Не  смій  тепер  мовчать
Назад  же  не  купити
Те  що  змогла  продать
Тепер  за  крок  до  прірви
Ти  розумієш  зміст
Я  не  хотів  летіти
Я  повзати  хотів...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2019

Моїх віршів не читає ніхто…

Моїх  віршів  не  читає  ніхто
Лиш  пару  мертвих  поетів  
Лиш  пару  колишніх  жінок  
Всміхаючись  із  портретів
Моїм  віршам  бракує  рим
Бракує  ритму  й  змісту
Та  не  бракує  їм  дум
Та  не  бракує  їм  хисту
Моїм  віршам  у  моїй  голові
Енергію  б  чисту
Мені  б  життям  наповнити  дні
Мені  б  спокійного  прихистку...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854078
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2019

Я зміг жити один або Попса

Я  зміг  жити  один  ,  хай  невтішні  прогнози
Попри  часті  погрози,  я  зміг  жити  один
Я  зміг  прагнути  щастя,  забувати  про  грози
Я  зміг  прагнути  щастя,  я  зміг  жити  один.

Я  кажу  усім,  хто  у  мене  питає:
Я  у  парку  гуляв,  між  опалих  днів
І  під  кленом  стояв  і  думав  чекаю
Я  ту  із  моїх  усвідомлених  снів.

А  сон  не  ішов,  не  лукавив  свідомість
Не  бачив  в  мені  своїх  перспектив
І  навіть  крізь  усю  твою  невідомість
Завжди  проявлявся  в  житті  негатив.

Ти  чекала  мене  пару  років  і  день
Мов  не  мала  інших  варіантів
Ти  чекала  допоки  опалолистий  клен
Не  пішов  і  сам  гулять  самотнім  парком

І  стояла  сама  серед  пустки  дерев
Серед  злих  вітрів  засторог
Я  не  йшов  забиваючи  руки  у  кров  
Об  закриті  двері  на  закритий  замок

Історія  ця  про  проблеми  в  душі
Про  зачинене  небо  відсутністтю  суті
Про  те  що  тебе  я  все  ж  віднайду
Попса:  і  тоді  візьму  тебе  за  руки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2019

Все багатство лиш в роках…

Все  багатство  лиш  в  роках
В  сивині  на  скронях
У  розбитих  в  кров  руках
І  твоїх  долонь  в  долонях  
Без  страху,  жалю  і  болю  
Крізь  роки  до  самоти...
Нагулятися  у  волю
Зміг  же  ти...
Без  таємних  засторог
Доторкнутися  до  щастя
Ти  була  в  житті  і  згасла
Ти  була  у  нім  мов  Бог...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2019

Свої думки…

І  тисне  груди  марністтю  століть
Прокляття  слів  не  слабше  як  думок
Коли  кохання  заміняє  хіть
Вважай,  що  у  душі  твоїй  замок
А  ключ  у  пройдених  роках
У  вчинку,  у  бездії,  у  словах
Болить  і  шириться  загноєння  душі
Й  нема  кому  ті  хворі  відвести
Нема  кому  покласти  той  покров
Щоб  зупинити  темну  кров
Щоб  з  темені  на  сонце  відвести
Свої  думки...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2019

Зеркало -…

Зеркало  -  погляд  у  душу
Мороком  по  долі  своїй
Жити  не  дивлячись  мушу
Мов  недотруєний  змій
Прагну  до  досконалості  
Безумовний  щомиті  мов  раб
У  пошуках  краплі  радості
Плазую  мов  безмовний  краб
А  сонце  регоче  минаючи
Окровлені  вулиці  міст
А  ти  живеш  не  знаючи
Слів  своїх  праведний  зміст.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2019

Планети минають весною…

Планети  минають  весною,  мов  меланхолійні  сни,
І  незалежно  якою  порою,  ми  відміряли  дні,
Їх  так  мало,  що  годі  й  їх  рахувать,
Нам  ніколи  коханими  більше  не  стать.
Ніколи  ти  не  пробачиш  закритих  дверей,
Ніколи  ти  не  побачиш  за  мною  напівтеней,
Бо  ж  навіть  зимою,  ти  знаєш,  я  знову  зотлів
І  жодного  разу  не  боліло  у  грудях  від  твоїх  слів.
Ти  мовчки  дивилась  у  небо  і  місяць  зітхав,
Ти  завжди  казала:  -  Тихо  Андрій  ти  дістав!
А  я  не  зумів  зрозуміти  про  що  ті  слова
Я  спав,  а  ти  в  цей  час  зруйнувала  наші  життя...
В  кінця  надбудова  тихих  тортур,
Змінилася  на  спробу  врятувати  частину  натур
І  знову  плаче  гірко  роздерта  душа,
Ти  ж  плачеш  бо  надія  зі  мною  остання  пішла.
А  тіло  диктує  вчинки  тобі
А  тіло  руйнує  спроби  знайти
Істенні  речі  шукає  душа
Це  все  мине,  мов  чергове  життя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2019

Не треба тобі знати мої шляхи…

Не  треба  тобі  знати  мої  шляхи
Не  бачить  ніколи  обтертих  ніг  
І  через  сили  і  терни  йти
До  зірок?  Ні  до  рятунку  душі
Пару  якихось  десятиліть
Я  навіть  не  уявляв  де  вона
А  зараз  душа  так  сильно  болить
Так  сильно  що  раптом  приходить  зима
Я  ще  не  зумів  осягнути  того
Що  душа  то  вияв  мене
Лише  сподіваюся  одного  
Що  зможу  простити  тебе
А  біль  не  мине
На  віки  моя
Розірве  і  знищить  життя
Опале  листя
У  парку  зима
Минула  остання  весна...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2019

Дуже жаль, що мої вірші не живуть…

Дуже  жаль,  що  мої  вірші  не  живуть  у  житті
Не  дарують  мені  приємних  хвилин
А  лишнь  помирають  раптово  на  чистім  листі
Й  не  встигають  в  мені  побороти  сплін
Дуже  жаль,  що  закрита  душа  не  всміхається  в  сні
Бездиханним  здається  вона  в  тілі  моїм
Коли  осінь  я  плачу,  чому  я  б  іще  зрозумів
Але  плакати  літом,  це  певно  жахливий  симптом
Мабуть  все  ж  на  самотність  я  захворів
Підчепив  цей  вірус  десь  у  товпі
І  тепер  мов  ізранений  ревом  своїм
Я  не  маю  спокій  й  наживаю  гріхи
А  віршам  наплювати  на  мої  думки
На  життя  І  на  спроби  щось  помінять  
Коли  плаче  небо  і  віскі  лишилося  на  дні
Я  не  хочу  душу  свою  між  інших  пізнать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2019

Я втратив бездарно століття…

Слухай,  
я  втратив  бездарно  століття
Марно  випив  тонни  вина
Марно  вдихав  чисте  повітря
І  тебе  спустошив  до  дна
Тяжко  було  дивитись  повз  тебе
Сумно  було  тікати  у  даль
І  відчувати  твій  сум  без  потреби
І  цілувати  самотньо  печаль
Темним  двором  повертатися  від  тебе
І  у  душі  бути  темним  мов  ніч
Слухай,  
моя  у  тобі  потреба
Стихла  мов  лебединий  клич
Зниклі  слова  не  вернуться  ніколи
Більше  не  буде  знайомих  тортур
І  по  життю  я  до  болю  забуду
Мить  коли  я  тебе  забув!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2019

Як можна тебе не любити

Як  можна  тебе  не  любити
Усю  твою  ніжну  красу
У  голосі  оксамити
Й  пшеничну  косу

Як  можна  тебе  не  пізнати  
Всім  серцем  тебе  зрозуміть
Як  можна  тебе  не  шукати
У  пошуках  віком  блудить

Як  можна  тебе  зустрівши
Мимо  тяжко  пройти
Серцем  отупівши
Болем  зійти

Як  можна  тебе  не  любити
Згорає  від  думки  душа
Як  міг  я  тебе  не  любити
Любов  моя  -  не  твоя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2019

Стій

Місто  налякане  моїм  спокоєм  
Воно  не  звикле  такого
Ніби  поряд  моїми  кроками
Крокує  хтось  несвідомо
Ніби  у  темряві  й  холодно
Але  справжній  холод  позаду
Коли  у  притул  з  твоїм  поглядом  
Враз  відчув  відразу
Коли  з  твоїм  усміхом  побачив  біль
І  не  крикнув  перед  останнім  кроком
Стій!
Місто  налякане  твоєю  відсутністю
Парк  скучив  за  твоїм  голосом
А  я  награвшись  своєю  сутністю  
Стаю  кимсь  невідомим
Ніби  темрява  і  розвіялась
Але  справжня  ніч  позаду
Коли  впритул  із  тобою
Я  помирав  щоразу  
Коли  з  твоїм  усміхом  у  якому  біль
Я  не  посмів  промовити  
Стій!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2019

Світло в кінці тунелю є…

Світло  в  кінці  тунелю  є
Так  сказав  мені  один  наркоман
Він  побачив  його  коли  мчав  у  рай
Він  побачив  його  відчувши  свій  стан
Ще  казав,  що  тоді  зрозумів
Як  любить  він  неймовірно  життя
І  плакати  від  любові  зумів
У  сні,  мов  маленьке  дитя
Він  хотів  від  життя  насолод
Лише  заборонених  відчуттів  
А  відчув  лиш  лютий  холод
Від  крематорійських,  білих  стін
Але  світло  в  кінці  тунелю  є
І  його  завернули  назад
Для  того  щоб  він  розповів  
Який  прекрасний  квітучий  сад
Його  вени  мов  решето
Мов  неназваний  зоряний  шлях
Та  в  його  очах  добро  
Від  такого  синтезу  зносить  дах
Ще  каже  він,  що  щасливим  був
Коли  по  тілу  йшла  рідина  
І  ще  час  від  часу  чув
Як  говорить  із  ним  сатана
А  тепер  він  мов  справжній  маг
Із  захопленням  дивиться  в  світ
А  тепер  в  нього  справжнє  життя
Без  обмеження  в  кількості  див.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2019

За тим усім…

За  тим  усім,  що  значили  слова
Блаженство  дум  і  попел  каяття
Тремтіння  губ  й  тяжка  мана
Оце  усе  твої  пусті  слова
Вони  мов  пекло  посеред  душі
І  навіть  в  серпні  протяжні  дощі
Не  порятують  серце  від  зізнань
Не  йтимуть  до  тяжких  прощань
Вони  мов  вітер  посеред  зими
Плюсують  холод  і  марнують  сни
І  в  розріз  із  життям  моїм  ідуть
Й  чим  далі  тим  мерзенніша  їх  суть
Твої  слова  померли  вже  давно
Їх  відгомін  мов  враже  знамено
Потріпане  на  стику  всіх  вітрів
Я  вже  давно  в  твоїх  словах  зітлів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2019

Міражи

Міражами  життя  оповите  мов  осінь  серпанками,
Мов  місяць  зорями  у  травневу  ніч,
Ти  завжди  втікала  холодними  ранками,
Бо  насправді  не  в  наших  словах  була  річ.
Життя  за  тенетами  власних  ілюзій,
Надуманих  правил  без  справжніх  причин,
Ти  завжди  любила,  щоб  без  прилюдій
І  без  надії  у  вирі  подій.
А  потім  верталась  коли  сутеніло,
Не  тільки  на  дворі,  а  й  у  душі
І  зразу  здавалося,  що  в  серце  влетіло
Чуття  нового,  мов  навесні.

Змагатись  з  собою  та  жити  на  грані,
Боятися  погляду  й  тремтіти  як  лист.

В  житті,  ми  не  настільки  погані,
Лише  не  зуміли  втримати  зміст...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2019

Сни про нас

Зневірою  охоплює  єство
Коли  долоні  торкаються  холоду
твої  рук

Коли  безмежжя  знамено
Лиш  має  вираз  голосу
Шепотом  твоїх  уст

Чіпляєш  долю  на  абордаж
І  не  віриш,  що  назавжди
Молиш,  щоб  на  час

Ти  віриш  в  свій  останій  шанс
Коли  її  погляд  мов  удар
Зриває  дах

Лишаєшся  на  самоті
Мов  безкрилий  птах

Ти  любиш  небезпечні  сни
Про  нас

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2019