| Сторінки (8/766): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
Я – не чудо-земля,
що плодами своїми гордиться,
Я – не небо, що так
променисто на землю цідѝтся,
Я – не плоть,
де безумно витійствує кров.
Я – Любов!
Я – не прана, щоб пить
її свіжість, та не напиться!
Я – не бистрий потік,
що приречений в тлі розчиниться.
Я – не ум,
що прохірствам влаштовує схов.
Я – Любов!
Я – не серце, котрѐ
так жадає любові й страждання,
Я – не голос, що тоне
у вирі моління й стогнання.
Я є те, що
в нетлінні рождається знов.
Я – Любов!
04.04.2013
_________
*Переклад російського твору, опублікованого раніше:
(Олекса Удайко. Долі клич. К., ЗАТ "ВІПОЛ", 2005, 120 с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415432
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.04.2013
В нас на часі весна!.. Метушиться капіж,
В оксамит нарядилися верби...
Все дзвінкіш і гамірніш суєтний крутіж...
Ну, а ночі... вони наче мертві...
Вже розлогі години у ма̀рцьових днів,
Спільні миті – що скнари у ночі...
Хоч чекання на стрічі жаданіші снів,
Самі зустрічі рідші… корочші...
Де ти, юності злет – днів-ночей забуття –
Невідомість... і вир поривання?
Хоч світліє душа... ще й пульсує життя,
Та в зажурених крил вже смеркання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415430
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.04.2013
Хто не п'є, той все нудьгує,
Білим світом нудить.
Хто ж горілочку смакує
Викида причуди...
Раз додому причвалав
П'яний геть у дошку,
Голопупенко Іван:
На плечі – гармошка,
З-під кашкета – чуб-кужель,
Під пахвою – кварта,
Хоч і випита уже,
Докорять не варто!
Він – по шафах. Бо хотів
Ще б чогось добавить.
Та – ні краплі! Тут уздрів
Ще одного Йвана...
Гульк на двійника Іван –
Незнайома рожа,
Ще й під оком добрий «бланш».
Що робить? О Боже!
Хутко кинувся Іван
Пику рихтувати:
Клеїв пластир тут і там,
А під ним ще й вату.
Тут і жінчин туалет
(Креми, лаки, пасти)
В хід пішов в один момент,
Лиш би не пропасти!
...Ніч минула безтурботно.
Будить жінка рано,
Тихо, голосом скорботним
Мовлячи до Йвана:
"Що ти бродиш, мов приблуда,
Та приходиш п'яний,
До таких твоїх причудів
Звикла я, Іване.
Одного лиш я не втямлю –
Хай же тобі трясця! –
Ти для чого весь трильяж
Виліпив у пластир?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415191
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 03.04.2013
Якась думок у мозку мішанина…
Якась у серці змерзлім пустота…
О, плазування хтиве міщанина!
О, ця утроби жирна простота!
…Шукання й невіднайдення причини…
Раптова й неймовірна холодінь…
О Музо! О натхненнице причинна,
Не дай мені у ми́тарства ходінь!
Верни мені не вмерлу ще надію,
Залиш в руці не бутафорський меч,
Щоби приборкати свою судьбу-повію,
Щоби скорити сонми заповітних мет!
А так… для чого ти мені потрібна,
Для чого буднів скучна суєта?!
І пісня та журлива і погрі́бна,
Й життя пуста, безплідна «маєта»…
17.11.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415168
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.04.2013
Не спалося, а ніч, як море...
Тарас Шевченко
Йому не спалося. А ніч – як море:
Гойдала ямбами його думки...
І він постукав тихо їй у номер,
Щоб радість розділити.
Та – замки...
Замки і штори – в мозку і душі –
Натхненний спалах серця погасили…
І щирий порух Музи отруїли.
Й упали в ноги мороки й дощі.
О, ці замки! О, ці закуті душі,
Осквернені невіглаством серця!..
Нарциси, німфи, гноми та "кликуші",
Наряджені в одежі білі, душать
І дух, і волю, й розум без кінця.
20.01.1999
____________________
*Вірш опубліковано в журналі "Дніпро"
(2013, №6, С.54) під істинним іменем
автора - Олексія Коваленка:
http://www.dnipro-ukr.com.ua/journal/dnipro2013-6/#/54/zoomed
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414889
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.04.2013
Сьогодні знову ти мені приснилась:
Я пестив перса пружні, молоді...
А там, під ними б’ється серце миле,
Що вміє і любити, і радіть.
І знов у твому імені живу,
Бо вірую в невмерлу ще надію
Й твоїми, рідна, мріями я мрію,
Реанімую казку не нову.
І все довкола знову зацвіте,
І знов у снах і думці я – з тобою,
І вже готовий знову я до бою
За твоє серце - чисте, золоте.
08.08.08
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414887
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.04.2013
Я не дарую в день святковий квіти
І снів солодких теж не принесу .
На небі запалю я вранішню ясу,
І хай вона весь день привітно
Світить….
А ще в цей день тобі я напишу
Своє любов'ю уквітчАне слово,
Нехай воно духм’янить веселково,
Його давно у собі я ношу…
А заболить щось в серці – не мовчи:
Я біль магічним словом затамую.
Одужання ж піснями відсвяткую,
печи на святіо наші куличі!
…Я все життя писатиму вірші –
Нічого з цим не вдіяти! До скону!
Тебе я вправлю у святу ікону
І прикладу до страдної душі.
05.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2013
Я тобі не є Джордано Бру΄но,
Ти ж мені – тим більш – не Жанна Д’арк –
Не згоріли солодко і трунно,
Як палав нескореності арк...
Видно, ми з тобою ще не зрілі,
Щоб згоріть в жертовному вогні.
На скаку до цілі
Пе –
ре –
прі –
ли
Наші коні – дикі, вороні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414471
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.03.2013
Облетіла білим квітом
Молодість моя,
Вже гаптує тепле літо
Пісню журавля…
Але він, такий жаданий
Все ще не летить.
Квилить з вечора до рання:
«Почекай ще мить!
Ти ще мало на цім світі
Справ земних зробив,
Міт важливих не намітив…
І не долюбив».
Я зверну свій зір у небо
Й змовлю журавлю:
«Жур, візьми мене до себе –
Я ще долюблю
Гарну пісню, нашу мову
З неземних висот…
Й повернусь з тобою знову
До мирських чеснот.
Їх видніше нам із неба –
Зблизька не збагнеш,
Не оціниш так, як треба,
В памку не візьмеш.
І свою тверду смиренність
Богові складу –
Як частинка духа кревна
Я до Нього йду.»
30.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414170
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.03.2013
...Тільки б не постраждав хто з вас
як убивця, чи злодій, чи злочинець,
або як той, хто зазіхає на чуже...
(Біблія. Від Петра, 4,14-16)
Яка Орися дівка мила:
І личко біле, й гарний стан!..
І виростають раптом крила,
Палають ніжністю вуста.
Яка Орися дівка мила,
Ну, прямо ясочка якась!
І вже скипіла кров у жилах,
І серце скаче... Навпіл – хрясь!
Яка Орися дівка мила!
Та вона заміжжю уже...
...Й буравить мозок думка з тилу:
«Не задивляйся на чуже!»
30.08.08
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414168
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2013
Щось всю ніч мені не спиться,
Чую серця тупотіння.
І ніщо мені не сниться –
Заперечує хропіння.
Заповзаю під подушку
Від бравурного хропіння,
Та і там лоскоче вушко
Переливне клекотіння.
"Ти нащо мені клекочеш? –
Я запитую хропіння, –
Може, виполоти хочеш
Снів барвінкове плетіння?
Може, – вирвати надію
На життя у снах принадне?"
Ні, нічого вже не вдію,
Вийду краще у парадне.
По подвір'ю походжу я
Від нестями, від одчаю,
В небі зорі полічу я
Та й до хати почвалаю.
Може, жаднеє хропіння
Своїм храпом подавилось,
Невгамовне клекотіння
На сни сірі задивилось?
Та думки мої примарні:
Клекотіння не вщухало
І – надії мої марні! –
Снів дивитись не давало.
Снів не бачить до світанку,
В сновидіннях не купатись!..
Чи не краще мені зранку
В тихім гаї обвінчатись?
В тихім гаї з калино̀ю –
З добрим серцем дівчино̀ю,
В тихім гаї та з калѝною –
З щедрим серцем та з дівчѝною.
1.12.1993
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413839
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 29.03.2013
[i][b][color="#5a7d09"]Запа́ли в серце спомини дитинства:
цупкий сувій льняного полотна,
турбота в ньому, й праця материнська,
й сльоза гаряча неньки не одна.
Сувій, мов долю, розстелю у стежку
на удаїську світа́нкову росу,
на ньому витчу сонячну мережку,
а потім в рідну хату занесу.
П р и с п і в :
Мій Удаю, твої густі заплави
і в солов'їнім щебеті гаї,
в моїй ви думці, та не для забави – ﴿ 2 р.
шаліють в серці спо́мини мої.. ﴿ 2 р.
П р о г р а в а н н я .
Давно живу я в сонячній столиці,
квартиру маю, дачу і сім'ю...
Бракує лиш із Удаю водиці –
терпку сльозу свого дитинства п'ю.
О Боже мій! Візьми усе до себе
й мою гірку, немов полин, печаль:
мені в житті нічого вже не треба –
дай Удай мій, де тиха, рідна даль...[/color][/b]
П р и с п і в .
П р о г р а в а н н я .
17.11.2000 - 03.06.2022[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2013
Auf grüner Weide,
Bin ich immer froh,
Dich zu treffen, "Weide",
Auf weichem Stroh.
Wenn ich lange leide,
Komm' ich aufs Feld,
Um zu sagen: "Weide!
Schön ist diese Welt!"
Wie ich Weiden liebe,
Weiss allein der Gott –
Meine treue Liebe
Nimmt mir nur der Tod.
14.02.07, Köln*
________
*Бути в Німеччині – на батьківщині
Гете, Гайне, Бетховена – і не заговорити
по-їхньому було б великим гріхом…Серед
інших справ часом писалось, інколи
німецькою, як, наприклад, «An Weiden”.
Вірш побудований на грі значенням слова
die Weide (нім.) - верба, "Ива"; а також -
луг, пасовисько; Weidenwest (нім.) – район
Кельна, де мешкав у січні-березні 2007 р. автор.
У вірші йдеться про любов до всіх «вайден»,
що резюмовано у останньому чотиривірші
дослівно так: «як я люблю «вайден»,
знає лише Бог; моє вірне кохання може
відняти лише смерть». (Прим. авт.)
__________________________________________
Переклад (дослівний)
На зеленому лузі
Я завжди радий
Тебе зустріти, Вайде,
На м'ягкій соломі.
Якщо я довго страждаю,
Я іду в поле,
Щоб сказати: "Вайде,
Цей світ прекрасен!"
Як я люблю Вайден ,
Знає тільки Бог.
Моє вірне кохання
Візиме лише смерть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2013
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425438
Ні, кохання в тебе вже не прошу я
Відцвіли конвалії мої!
Хоч доріжки наші запорошено,
Лину я до тебе знов, хорошая,
Шлю тобі я помисли свої.
Бо ж було у нас усе, мов в юності:
Злети і падіння долі дар;
Цноти спалахи і зваба мужності,
Ревності отрута й ліки чулості,
І жіночності п'янкий нектар.
Хай конвалій цвіт уже в минулому,
Хай стежки вже терном заросли,
Та в душі моїй, хоч зраненій, та юній ще,
Квітне терен майськими відлуннями,
Кличуть у дорогу віщі сни...
Ні, кохання в тебе вже не прошу я:
Відпалали пристрастей вогні!
Тільки чом у серце стукаєш, хорошая,
Чом здіймаєш гамір там непрошений
І бентежиш помисли мої?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2013
Немов у сні передранковім,
Горіли зорі в вишині...
У небі тихім, лазуровім
Чому наснились ви мені?
Чому шаленим зорепадом
Ви розтривожили весну?
Чому вчинили біль від згадок
Й збудили мрію не одну?
Приспів:
Зорепад, зорепад –
То небеснії мрії,
Зорепад, зорепад –
То солодкі надії,
Зорепад, зорепад –
То є стрічі й прощання,
Зорепад, зорепад –
То є щастя в коханні.
Зорепад, зорепад,
Повертайся назад.
Тепер я жду чогось... Шукаю
Чарівну квітку у саду,
Бо вже кохання в серці маю
Й тебе, лебідонько, знайду.
...О зорі в небі світанковім!
Чому в передранковій млі
Ви шлете сни нам лазурові?
Чом будите ви сон землі?
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2013
[i][b]ІВО[/b][/i]
Не журись, що вже спливають роки,
Що важніє тіло, не журись! –
Живемо ми радісно, допоки
Любимо навзаєм як колись.
Не журись, що бліднуть наші очі,
Що в очах не та вже благодать, –
Як впадуть на землю тихі ночі,
Ми готові їм усе віддать!
Не журись, що з неба котить осінь,
Що зоря захі́дня зустріча, –
Ще вербена нас у гай запросить,
Щоб весну відчути в ранній час!
Не журись, що майже все позаду,
Що усі вже схожені стежки, –
Ще подибуляють райським садом
Милі наші внуки-малюки!..
Виростуть – і нові покоління
Вирушать у невідому путь,
Щоб здолати світу потрясіння,
Щоб життя на витік повернуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2013
Зорею срібнокрилою
Зійшла в моєму сні,
У ритмах пісні милої
З'явилась ти мені;
У небо стрімко здійнялась,
Мов метеор-болід.
Любові непідвладний час –
Я за тобою вслід.
Приспів:
З'явилась ти, мов білий птах,
Я виплекав тебе у снах,
Я виспівав тебе в піснях.
Гори, мов зоря, в вишині!
Не згасай, я прошу тебе, ні!
Ні-і!
Ні-і!
Ні-і!
...Роки летять до вирію,
Моя лебідка – в даль.
Я взимку тугу вимріяв,
Свою гірку печаль.
Та вже зима докучлива
Замовила весну,
Щоб душу сонну, змучену
Збудити віді сну.
Приспів.
Відколоситься літечко,
Відвруниться весна.
Але любов – як свічечка,
Світитиме вона!
Ген-ген в космічній далі ми
Зустрінемося знов
І разом пригадаємо
Свою святу любов.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2013
Через ліси, степи, через долини
Несе ріка свої бурхливі води.
Там фауна і флора. Там глибини.
Там чинить суд владика Бог-природа.
Не зводьте, люди, на воді загати
І не диктуйте річці свій закон!
Що здатні ви природі-неньці дати
Окрім страждань, негод і перепон?!
Нехай тече ріка в своєму руслі,
Хай ллє нестримні води в океан!
Бо велич і краса у тому русі,
І Вічності нездоланій пеан.
Немов ріка, хай струменить життя!
Не бороніть йому – не каламутьте воду!
У бистрих рік немає вороття:
Кінець один – і в днину, й непогоду –
Як океан, одвічне Небуття*.
___________
*За індуїзмом – Абсолютне Буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412006
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2013
[i] ...Нема долини без туману,
Немає поля без гарби,
Немає щастя без дурману,
Нема любові без журби.
[b] Олекса Удайко [/b] [/i]
[b][i]Стриножене серце,
Оглушене слово...
Як випити все це?
Як вижити знову?
Стуманений мозок,
Знекровлена дія,
Розхлюпаний морок,
Сповита надія;
Засмучене сонце,
Заплакане небо –
Чи дійсність, чи сон це?
Чи в собі, чи в себе?..
Нейронів розмова
Додасть душі герцю:
Оглушене слово –
Стривожене серце.[/i]
[/b]
29.03.2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411236
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.03.2013
Романтик мій! О ти, моя відрадо!
Душею юна, в почуттях прудка:
Коли заплачеш – сльози ллються градом,
А засмієшся – світла і дзвінка.
З тобою легко і водночас важко,
Бо в собі маєш незбагненну суть:
То в небо здіймеш, бистрокрила пташко,
То знов опустиш у болотну муть.
Та лиш з тобою нові горизонти
І новий світ ході моїй під стать,
З тобою можу я дістати сонце
І серед зір безсонну ніч верстать.
З тобою я – немов північний полюс,
Що тоне у розплавленім льоду!..
У серці будить твій сріблястий голос
Мелодію одвічно молоду...
Мене ти надихаєш на боріння
Супроти тьми, невігластва і зла...
У тобі корінь творчого горіння,
Цілющі краплі чудо-джерела.
Тож будь зі мною ти, моя відрадо!
Даруй мені красу, що маєш ти.
Я все життя тобі віддати радий...
За все, романтик мій, мене прости!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2013
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410262
Моя люба, почнем все спочатку, –
Ти пробач мені холод розлук!
Я не дам твому серцю зачахнуть,
Розпалю я теплом своїх рук...
Своїм духом натхненно зігрію,
Відболілою щирістю слів.
Я зрощу в тобі Віру й Надію –
Солов'їний сердець переспів.
Приспів:
Що є вічне, а що є минуще –
Давній спір і знайомі слова!
Лиш кохання живе й невмируще,
Лиш Любов наша вічно жива.
Я для тебе збудую хороми,
Одягну у грезет і парчу,
І з тобою з пекельної втоми
В дивосвіт почуттів полечу.
Поведу тебе в казку Любові
І зведу я для Вічності дім.
Там не буде страждання і болю –
Під вінець благодаті ходім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2013
Як буває прикро,
коли ти не взмозі
подолати хутко
свою путь до дій!
Але ще прикріше,
коли десь в дорозі
заблукає шепіт
райдужних надій.
Прикро, коли весни,
доленосні весни
обминуть степами
твій шалений біг.
Але ще прикріше,
коли плани чесні
упадуть зів'ялі
до байдужих ніг.
Прикро, коли літо,
життєдайне літо
обійдуть морями
бажані дощі.
Але ще прикріше,
коли сонце світить,
та не зігріває
зимної душі.
Прикро, коли осінь,
прохолодна осінь
заповзе у серце
присмерком завій.
Але найприкріше,
коли на дорозі
замете снігами
слід печальний твій!
4.07.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2013
Покохав дівчину
Я за вдачу, вроду,
Пісню солов'їну,
Мов джерельну воду.
Пісня та дівоча
Моє серце крає
І незрячі очі
Слізьми заливає:
"Лише той, хто любить,
Хто вірно кохає,
Щастя в серці будить,
Долю свою має.
Та в житті буває,
Як на довгій ниві:
Серце завмирає
В коханні зрадливім".
Приспів:
Кара любов'ю, кара любов'ю –
Невірне кохання;
Кара любов'ю, кара любов'ю –
Журливе зітхання;
Кара любов'ю, кара любов'ю –
І злети, й падіння;
Кара любов'ю, кара любов'ю –
Примарна надія.
"Коханців щасливих
Бог увік карає,
В коханців зрадливих
Долю відбирає.
Хто кохав і мріяв,
Марив не одною,
Звичай мав у мрію
Пірнать з головою
І серця дівочі
Піснею будити,
І дівочі очі
Й душу полонити,
Знайте: той, хто блудить,
Не одну кохає
Щастя не здобуде,
Долю розміняє".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2013
[i]ІВО, небайдужості і милосердю...
[youtube]https://youtu.be/4RUcHTOuI8w[/youtube]
[i][b]Навкруг все біле: стіни, стеля, койки,
серця модельні, колби і дроти...
Повсюди чути стогони і зойки...
І в цьому "балагані" - саме ти.
Тут кволий рух тремтить на вістрі голки,
і чути крапель мірний метроном.
Тут кожна мить виразно так і колько
нагадує - що є одвічним сном.
Чиясь душа вже прагне в невагомість -
податися монадою в майбуть.
Її земна, банальна невідомість
здобуде там нову, значиму суть.
Десь у кутку плете свої тенета
з ниток незримих хрестовик-павук,
щоб дух піймати страдника-поета,
закмітити останній серця стук.
Тут час і тлін, обнявшись, ходять разом -
життя і смерть ведуть нерівний бій,
жаління свідка піднімає й разить,
вагу схиляє в незбагненний бік.
...І хай вам Бог у цю лиху годину,
де між світами знехтувана грань,
пошле земну, але... святу людину,
яка подасть життю спасенну длань![/b]
22.01.2008 - 01.09.2020
Примітка. Реальні події, що мали
місце в Олександівській лікарні
м. Києва 12 років тому[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2013
Потухло. Все!.. Ну, хто ж то погасив?
То, може, вітер заздрощів і злості?..
А, може, вам уже забракло сил
Нести вогонь, що вас зігрів до млості?
Яке б у вас кохання не було –
Нехай святе, нерушне чи величне,
Та вітер зле махнув своїм крилом –
І стало все таким малим і звичним.
І знову – мряка, морок і печаль.
І знов – чекання кращої погоди...
Куди не глянь – кругом шафранна даль
І марево жаданої свободи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2013
Світлані Михайлівні Сердюк –
завідувачці бібліотеки
ІМВ НАНУ (Київ).
Від травки до травки, від квітки до квітки –
Літає закохано пчілка злата,
А здобич збере – понесе у повітку:
Там вулики з медом, де сила свята.
І сонячний промінь, і леготу подих,
І марево нив, і небесна блакить
У купу зібрались, здолавши негоду,
У крапельці меду, щоб людям відкрить
Цілющий нектар, і пилок, і кислоти,
Цукри, вітаміни... Усе в ньому є!
І все завдяки твоїм, пчілка, турботам:
Це – труд твій, комахо, старання твоє.
Тож крила твої хай ще людям послужать,
На щастя й здоров’я ще сотні століть!
Вони в слабодухих виховують мужність,
Яка за крилатих в бою постоїть.
Плекай у нас, пчілко, від знань насолоду,
Яка в фоліантах знайшла собі схов.
Ми вдячні тобі за щоденну турботу,
За це тобі наша і шана, й любов!
...Воно, наче, й просто: подумаєш, пчілка –
Малий, непомітний афід* екземпляр!
Та в ній є принади чарівної жінки...
Це – наш всемогущий, як Бог, ювіляр!
_________
*Комахи (англ.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407827
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.03.2013
Холодність, зажура, пустота –
Гострі зуби клятої зневіри...
Де ти є – єдина жінка – та
З іменем, неначе ранок, – Віра.
Ніч, немов самотність-німота,
Лізе в душу, як у плоть – повія...
Де ти є – єдина жінка – та,
З іменем, неначе день, – Надія?
Стихли сурми, тихо день спада
З небосхилу, наче лист вербовий,
Де ти є – єдина жінка, та –
З життєдайним вогнищем Любові?
…Що це там за світло – й виднота?
Що в саду так щемно соловіє?
Це всю трійцю шле нам жінка та,
У якої ім’я є – Софія...
Що єднає Віру і Любов
І дає Надію на майбутнє?
Це Софії неугавний зов –
Доль щасливих вітерець попутний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406539
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.03.2013
...Роки, як мрії, відлітають в осінь,
А двоє у ваганні: "так" чи "ні"...
О, ця остання мить – осіння просинь,
Останній клич ключа в далечині!
Віра Ісакіу
Я для тебе, певно, вже помер…
Є, що люди заживо вмирають!
Все земне байдуже нам тепер –
Я лечу до неземного раю.
Бо ж земний замкнула ти в мені
Й ключ від нього узяла з собою,
Залишивши безутішне «ні»
Й здавшись у полон йому без бою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2013
Допоки ти ще не «гонимий»,
Піди – облиш цю мить буремну
І викинь з серця німфу сниму –
Нехай волає вслід. Даремно!
І в пам’яті її ти будеш
Коханим –
ніжним –
першим –
сталим.
Своє ж ти щастя ще здобудеш,
А їй повік уроком станеш:
Верстами міряють кохання –
Його пізнать не вдасться зразу!
...І перейдуть твої страждання
В її жалі, в її уразу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2013
Був місяць серпень... Ще не раз
Прийдуть серпневі дні з серпанку,
Та лиш одного дня не стане
В житті моєму. Це той час,
Коли берізку, мов кохану,
Я обіймав останній раз.
Останній раз, останній раз...
Останній раз твій стан білявий
До мого линув залюбки.
І нам здавалось: на віки
Не роз'єднать нас. Та заграва,
Згасивши мрії, мов свічки,
На небосхилі запалала.
День запалила – запалала...
Останній раз листи летіли
Й плескали щастям у чоло,
Неначе в казці те було...
Вони сказать усе ж хотіли:
"Все промайнуло, все пройшло".
І шелестіли-шепотіли:
"Уже пройшло, усе пройшло..."
Був місяць серпень. Це той час,
Коли вже осінь йде з туману...
Та я чекать не перестану
Свою берізку. Хоч в сей час
Я обіймав свою кохану
Останній раз, останній раз.
Останній раз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2013
Я над усе люблю твою усмІшку –
Твоїх очей невідворотний дар,
Коли душа наблизиться ще трішки
До серця твого ярого, мов жар.
Приспів:
Подаруй мені Усмішку,
Мила, жадана!
Щоб в душі моїй знову
Розквітла весна,
Щоб у небі зажевріла
Зірка багряна
Як предтеча кохання,
Як доля ясна.
Як усміхнешся – щиро чи лукаво –
Міліють біди й сум нараз щеза,
На луках буйно зеленіють трави
І татар-зілля в річці, рогоза...
Приспів.
Як усміхнешся – всі літа згадаю,
Що пропливли, як в ірій журавлі,
І найдорожче у житті, що маю, –
Мою Любов... І болі, і жалі.
Приспів.
_______
*Музика і виконання мої. Але я запрошую
композиторів та виконавців зробити це
більш професійно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2013
…Котики муркочуть на вербичці,
Крига попливла уже по річці,
Серед снігу проліску не спиться
І біжить струмочок – бадьориться.
Віталій Назарук
Завесніло... Вже котам не спиться-
Поміняли хати на двори...
Бачить сни зимові ще вербиця,
Сипле ще сніжок згори...
Та сьогодні вранці бачу диво-
Розпушилась заспана верба.
І на ній усілись муркотливо
Кішка і котів десятка з два...
І нехай ще скрізь руда травиця,
Та картина сіра і пісна;
Вся стоїть у котиках вербиця,-
Значить у повітрі вже весна!..
Любов Ігнатова
Зачепило… Вже й мені не спиться
…А надворі вже зовсім веснить:
«Муркотить у котиках вербиця»,
І котячим хтивим дійством снить…
Хоч летить сніжок згори донизу
В жаді те шаленство зупинить,
Кішка і котів штук двадцять сизих
Кидають шайтур в горнило вмить…
Й почорніла вже в огні травиця,
І картина та не сіра й не пісна –
Муркотанням бавиться вербиця,
Оргіями тішиться весна!
1.03.2013 н.е.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405324
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 01.03.2013
[b][i]...На відстані любить тебе не можна,
На відстані можливо лиш страждать.
Така любов на відстані тотожна
Зневазі до «невиповнених» дат:
До дня, коли з тобою ми зустрілись,
Й твій погляд пронизав мене навік,
Коли мене чекала й серцем снила,
Бо був для тебе «той» я чоловік,
Якого ти усе життя плекала
І подумки любила вже давно,
Бо перед нами спільна доля стала,
І ти дійшла того, що це – «воно»;
До дня, коли твое смиренне тіло
Омило від жури священне джерело,
Бо ти давно уже того хотіла,
Щоб на душі святковіше було;
До дня, коли в коханні я зізнався
Й твоєї щиро попросив руки,
Бо ж я твоїм навіки бути мався,
А ти – моєю, попри всі роки,
Які ми прожили із іншими у парі
І мали діток, – в мокрі подушки
Роняли сльози золоті і карі,
Й вились над нами чорнії крукИ;
До дня, коли була ти у недузі
Від розпачу й підступності зневір,
Коли в суєтному життєвім крузі
Металась ти, немов підбитий звір,
Й твоя рука, як вічний знак питання,
Була в час скрути у моїй руці,
І згасли вмить усі твої страждання,
Й здолали ми твої незгоди всі;
До дня, коли на дальнім полустанку
Зустрів тебе, щоб смерекову ніч
Увіковічить – випить до останку
Росу кохання, сліз твоїх опріч;
До дня, коли обох ласкава хвиля
Єднала й кликала у далину,
Де жодна в морі не пропала миля,
І почуття збудились віді сну;
До миті, де шалені плани мрілись –
Побудувать на двох один палац!
Не на землі, а в небі... Так хотілось
Самому Богу. Бо він любить нас.
...На відстані і простору, і часу,
Як кажуть, нам стає усе видніш.
А я, сліпий, не ждУчи «екстракласу»,
Піду до тебе пішки, босоніж!
Бо я тебе кохати вже не зможу
На відстані. Я буду лиш страждать...
Хай для любові зустрічі – всеможні,
Сильніш мана невиповненних дат![/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2013
Не спонукай, щоб вранці-рано
Я з іншим іменем вставав,
Бо в ніч безсонную я марив
Твоїм іменням. І гадав...
Гадав, чи пролунає знову
Той ранній, бажаний дзвінок,
Чи не впаде в росу ранкову
Роками сплетений вінок.
І ще гадав, чи не оброниш
В свій день народження сльозу,
Чи плюндрувати не зборониш
Свою невичерпну красу.
Не спонукай чекать другую
Не хочу іншої чекать!
Твоє єство мене чарує,
Душі твоєї благодать.
Тож спонукай мене страждати,
Про тебе мріять спонукай!
У цім стражданні буду ждати
Коханням виплеканий рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2013
Упаду дощем в траву шовкову,
Весь у ній неквапно розчинюсь
І зустріну так зорю ранкову,
Як стрічала сонце древня Русь.
Буду дихать спрагло житнім полем,
Де землі зворушна благодать,
Переймуся предків щирим болем
За край рідний, що гнобила рать.
Хай мене історія кривава
Надихне на мовне ремесло,
Щоб віддати все своєму краю,
Що роками в серці наросло.
Може, й мій горбочок при долині
Проросте барвінком, і сльоза
Скотиться із вій в траву полинно,
Де не в'ється дико дереза.
14.06.2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404164
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2013
Ти спиш – мов дитинка:
Губами прицмокуєш,
І вогка ще спинка,
У «купіль» умочена.
У снах посміхаєшся
Світлинам із юності...
Мені ж позіхається –
Чи стачить ще мужності?
І йду я до ванної
Із думами скромними:
Уславить осанною
Жагу твою стомлену...
Та знов повертаюся
У тепле ще ложе я –
Без тебе я маюся,
Без тебе не можу я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403469
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.02.2013
«Твої мрії – мої дії!» –
Гойдає мозок владний афоризм.
І не заради вмерлої надії,
Не ради вдалих чи примхливих рим.
Й не варт мені наразі слізно плакать,
Що довго так тебе не цілував, –
Несу пожертву на життєву плаху,
Бо я таких, як ти, не цінував.
Пожертва ця – моє життя погане,
І ниць моя, й моя непотріб – «мразь».
Снаги моєї ще для того стане,
Аби вдихнути молодість не раз.
І стане ще і подиву, й любові,
Щоб нас до їхніх витоків вернуть.
Усе старе я викину без болю,
Зміцнивши цим ходу твою в майбуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2013
Ти зіркою на небо
Зійшла в моєму сні,
Я ж місяцем до тебе
Прилинув в вишині...
Ось і музИки грають...
І місяць до зорі
З запрошенням до Раю
Підплив десь угорі.
Зоря не відмовляла,
Та й згоди не дала.
Лиш звабою сіяла,
Сіяла лиш здаля.
…А місяць все кружляє
Навкіл тої зорі.
Кружляючи, співає
І блимає вгорі.
Зоря ж лиш посміхалась
До місяця, не більш,
Немов вона боялась
Згори упасти вниз.
Вже місяць округ зірки
З надією кружляв,
Своїм яскравим ликом
ЖагУ їй завдавав.
І ось зоря упала...
Скінчився дивний сон,
І знов біля штурвала
Життя звичайний тон...
У місяця в обіймах
Розтанула зоря,
Душа її зомліла,
І серце догоря.
...Коли спадають зорі,
А з ними – благодать,
То, кажуть, треба скоро
Бажання загадать.
Моє бажання – в небі
Явись, зоря, мені...
Я ж місяцем до тебе
Зійду в твоєму сні.
Ти ясною зорею
Ярій, любов моя!
Я долею своєю
Світитиму здаля.
Хай буде нескінченним
Цей дивовижний сон,
Як світу безкінечність,
Як Вічності закон!
___________
Молодий місяць. Фото автора.
Праворуч – будівля ІМВ НАНУ,
де автор працював впродовж
майже 50 років (з 1.04.1964)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402663
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 20.02.2013
Тобі нічого вже робить не треба –
Щасливий тим, що ти у мене є, –
Крильми своїми я торкаюcь неба,
В висо'кості усе життя моє!..
І десь з глибин я чую голос Бога:
Веди її, спокутуй гріх провин,
Настав ваш час, хоч нелегка дорога,
Несіть свій хрест, і не жалійте спин...
І я кажу: тяжке, сумне, печальне
Віддай мені! Віддай – в ім’я майбуть,
Візьми в дорогу мій урок повчальний!..
Ти – відбулась!
Ти – є!
Ти – далі будь!
31.12.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2013
Ти спиш, кохана?.. Це не сон –
В тобі моє кохання дише...
В нічному плині камертон
Ладна акорд п’янкої тиші.
Він прокладає шлях в майбуть,
Де – ані сварок, ані «стичок»,
Де у супрязі заживуть
Хмелі солодкі зваб і звичок.
Без сподівань, в твоєму сні
Живу поки-що й буду жити,
Все’дно чай-зерням по весні
Заколосить зелене жито.
І зберемо ми свій врожай
Із віщих снів і «Долі кличів»*):
Вже нам весільний каравай
На рушнику гараздів зичить.
30.07.2008
_______________________
*) «Долі клич» - одна із збірок
віршів автора (2005 р.).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2013
...коли в зимові довгі ночі,
в години роздумів я мимоволі
гортаю книгу мого життя,
подовгу, з великим трепетом і
насолодою вчитуюсь в сторінки,
пов'язані з
Тобою
...вони ще майже чисті, не
списані і не зім'яті,
від них віє ароматом
свіжоскошеного лугу,
духмяних польових квітів,
весняного неба,
мов недоспіваного
Кохання
...гадаю, вже є щастям, коли Ти
зможеш в безслівному життєписі
відшукати подібну сторінку,
де так стисло і водночас
з усією повнотою була б
відбита суть Твого
Життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402321
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 18.02.2013
1.
Любов – як спалах! Спахнув і погас.
Та виднокруг враз засіяє світло...
Яса небес світитиме привітно,
Проникливо, святково – повсякчас.
Бо в темряві, що оточила нас,
Вогнем Любові запалають свічі.
Те світло осінить незрячі вічі
І вмить зупинить невмолимий час.
Помнож, о Боже, спалахи Любові,
Вогні блаженні в душах запали,
Серця від кривди й злоби ізціли,
Розвій сліди непроханого зла,
Що непокірна доля принесла,
І освяти нам почуття чудові!
20.02.2002
2.
Три літа – наче все життя,
Неначе вічності вітрило.
Вони минувшину покрили –
Журбі не буде вороття!
І день не той, і ніч не та,
Бо виросли вже дужі крила,
І до небес несе їх сила,
Де ждуть щасливі нас літа...
Хай прийде сон чи навіть смерть,
Хай гряне лютая розпука –
Любов нараз в серця постука,
І оживуть, наповнять вщерть
Душі сподівані хорали,
Що гами літ тих увібрали.
24.10.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401744
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 17.02.2013
Поміж нами п'ятий день розлуки
Поміж нами п'ятий день жури...
Вадим Крищенко
Вже між нами тридцять днів розлуки,
Тридцять днів між нами самоти.
Серця камертон відладив звуки,
Щоб до тебе тугу донести.
Тридцять днів! А наче ціла вічність,
Мов безмежність тиха між планет!
Від чекання враз впада у вічі
Твій журбою писаний портрет.
Суть чекання не збагнуть раптово
В круговерті звершуваних справ:
Тридцять днів в собі ношу я слово
Те, що я тобі ще не сказав.
Тридцять днів без тебе! Не лукавлю
Через тугу я тебе молю:
Ніжністю своєю, хоч в уяві,
Незабутній час наш намалюй!
Намалюй криницю коло хати
І ковток води живої дай!..
Я сьогодні вже не буду спати,
Ти ж мою безсонну ніч розрай.
Намалюй і нічку ту безсонну,
Щоб ми в ній у безвість попливли.
Розпали жагу в душі бездонну,
Та мостів до злуки не спали!
http:www.poetryclub.com.ua/usrpoemsadm.php?id=400917#
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2013
Боюсь, о люди, ярої любові.
Вона – що пломінь! Може спопелить.
Вона у серці, в помислах, у слові.
Вона – як вічність, а не просто – мить.
Але, як ніч, що тягнеться до світла,
Щоб в сонячному промені згоріть,
Іду туди! Урочисто і світло...
Любов – це вічність, а не просто – мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2013
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401182
Змучені рученьки, стомлені ніженьки
Годі турботи нести!
Час і поспати - вже котиться ніченька.
Спи, моя любонько, спи!
Тож закривай свої яснії віченька,
Я колихатиму сни,
Буде колискою темная ніченька.
Спи, моє серденько, спи!
Сам я всю ніч буревійну не спатиму,
Щоб не проспати весни,
Крила надій твоїх снами плекатиму.
Спи, моя зоренько, спи!
Буду всю нічку твій сон споглядати я,
Ти ж цю зухвалість прости.
Ранню зорю з нетерпінням я ждатиму.
Спи, моя ладонько, спи!
Буду з лиця твого пити водиченьку,
Та не порушу краси,
Свідком любові хай буде лиш ніченька.
Спи, моя доленько, спи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2013
[i][b][color="#03374d"]Бувають дні в житті – що ночі:
Надій упад, загуба мет…
Та ніч уявою лоскоче,
На душу ллє єлей і мед.
І забувають янголята
На мить сумні й похмурі дні –
Думки й слова у них рояться,
Коли вночі вони одні:
– Все життя моє закуте
У ланці тяжких кайдан…
– Ти скажи мені по суті:
Ким метал тобі цей дан?
– Всім життям своїм невільним
Й несумісністю кохань…
– Я, кохана, буду пильним
Й розділю з тобою дань.
– Страх мені попасти в коло:
Ти скуєш новим ланцем.
– Я тобі здобуду волю –
І кайдани розкуєм!
…Лились слова, мов ніч медова,
З самих глибин його душі –
Слова від щастя, від любові,
Бо душі ж рідні, не чужі.
І десь за краєм медоночі
Зажеврів їхній, новий день,
Й сльоза обом просилась в очі.
…З новонароджених пісень.[/color] [/b]
7.07.07[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2013
Відчуй мене, моя кохана,
І осінь ту п'янку, багряну,
Що милостиво дав нам Бог,
Щоб лебедіти в щасті вдвох.
Відчуй мене, коли медово
Духмянить місяць смерековий,
Коли у світанковій млі
Нас манить марево землі,
Коли у голубім астралі
Звучать нам Бахові хорали...
Відчуй мене і відлюби,
Як у блакиті голуби!
Відчуй мене, коли в розлуці,
Без тебе – я в пекельній муці.
Коли у мріях – лиш з тобою,
Відчуй мене, моя любове!
Відчуй мене, коли за морем
Я буду ждать тебе. Не хором –
Сама вітатимеш мене...
Відчуй мене! Відчуй мене!
Відчуй мене! Бо лиш з тобою
Ділю не злу, а щедру долю,
Бо неминуще не мине...
Відчуй мене!
Відчуй мене...
12.10.2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2013
"Люблю" – мовчать, як ніч, її щасливі очі.
"Кохаю" – стугонить в крові гемоглобін.
Та мозок-інтриган вже щось сказати хоче,
Ману якусь спішить поставити на кін.
І ось язик-сліпак, як змій, уже готовий
Отруту перелити всю свою в жало...
Одно лиш слово, необачне слово, –
А як серцям коханим ґерцю додало!
І знову сумніви. І знову – ніч безсонна…
І відчайдушний спурт в зализуванні ран.
А завтра – прірва межи двох сердець бездонна.
І вбите в смерть одно з найщѝріших кохань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2013
[i] Тебе нема, і дні — як ночі...
[b]В. Сосюра[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/mBgR8CNt_b0[/youtube]
[i][b][color="#8f077f"]"Тебе нема, і дні – як ночі",
і серце рветься у журбі
до джерела, де ти наврочиш,
щоб я молився лиш тобі.
До тої пам'ятної миті,
коли шептала ти мені
слова нестерпної блакиті;
коли у світанко́вім сні
летіли ми на тій планеті,
де чайки плакали ридма́
про щастя разом бути в леті,
про що ти мріяла й сама...
Ти будеш там, за океаном,
де гори і чужі жалі.
Я ж буду тут, моя кохана,
Тебе чекать на цій землі.
Землі, де мрія тополина
нас тихо в далеч повела...
Та квітне в самоті калина
під хатою, що край села.
Я буду ждать, бо в серці рана
й передчуття здійсне́нних мет.
Вернись притьма, моя кохана:
я – твій керманич і поет![/color]
[/b]
7.01.2001[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2013
Ущух пісень веселий "кавардак",
Сум і жага вже обпікають груди:
У цім житті без тебе щось не так,
І вже, боюсь, ніколи так не буде.
А як хотілось, щоб усе було:
І серця таїна, і те, що знаєм.
Щоб все, немов пасхальний дзвін, гуло.
І все – на двох, назавше і навзаєм.
Так ні, Господь чомусь не відпустив
Для двох сумних одну утішну долю...
Лиш –
з виСоти
виСот! –
від Самоти
неСамовите
Віщування болю.
Вже так Судилось, видно, на віку –
Жувать
Самітно
вСяк
Свою
...капуСту.
А далі що?.. В могильному вінку –
Лиш чорнота!
Ні Слів,
ні речень!
ПуСто!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2013
...Ображайся на мене, як хочеш,
І презирством убий мене...
Все одно я люблю твої очі
І волосся твоє сумне.
В.Симоненко
Не суди ти мене за минуле,
За неправду мене не карай!
Що ти знаєш про те, що заснуло?
Що відомо тобі про відчай?
Що ти бачиш он там, за вербою,
На погості розшарпаних мрій?
Чи було щось подібне з тобою?..
Ти мене до кінця зрозумій!
Що захочеш зробити – недоля,
Куди погляд не кинеш – стіна...
Та неправда – лиш краплі від болю.
Чи наруга над дійсним вона?..
Ображатись на мене не треба,
І презирством вбивати не смій:
Я – мов пташка у клітці, без неба,
Де лиш смуток нестрачений мій.
І тепер, коли душі розкуті
В нас коханням розквітлим, радій!
Не дозволь мені вічно заснути,
Не лишай нас останніх надій!
Моє серце вже рветься до бою
З лицедійством, брутальністю, злом...
Дай же крила мені, щоб з тобою
Всі негоди здолати разом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2013
О Голосієве! О лісу мій зелений!
О Феофаніє, мій щиросердний край!
У пам'яті моїй – моїй душі єлеї:
Такий жаданий, милий, незабутній рай.
...Лежу в траві шовковій. Думи – в піднебессі,
Замріяно вдивляюсь в ряст зелених віт.
Там Мавка чарівна, Лукаш – не Перелесник! –
У шатах вікових творять казковий світ.
Ось Мавка Лукашу, неначе у екстазі,
Щепоче гаряче: "О, я твоя, твоя!.."
І клятвою йому ввижаються наразі
Такі п'янкі, мов молоде вино, слова.
"Коли недуга скрутить, буду лікувати,
Зберу тобі нектар і живодайний сік –
На добрий чин хай надихне природа-мати,
Нехай буя натхненно лебединий вік!"
А далі стиха мовить та: "Духмяні квіти
Під тебе підстелю, коли захочеш спать,
З надій твоїх велю нетлінний замок звити,
Щоб не скорила дух звірів злостива рать."
Над ними – мов склепіння, листя золотаве,
І жайворова вись, й замріяна блакить...
І птаства золоті і сріберні октави...
Крізь листя майбуттям їм сонце променить.
...О Голосієве! О лісу мій зелений!
О Феофаніє, мій незбагненний край!
Закоханих до вас ведуть святі алеї –
У неповторний, тихий, кароокий рай.
2000, Київ, Голосієве
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2013
Ледь багряна зоря понад обрієм –
Наша доля – зійшла.
А ти!.. Мову про шубу із соболя
Й ще про мотлох якийсь завела.
Ледь-ледь мрія не стала крилатою –
Лише змах до мети!
А ти знов – про коштовності латані,
Про оздоб арсенал золотий!
В моїм серці мазками іконними
Я тебе недарма змалював,
Бо ж любив до нестями мадонну я
Й перед нею обітницю дав.
То чому ж ти нараз дріб’язковієш –
Ідеал мій ламаєш, чорниш?
Дай мені все задумане скоїти
І мене недотепу залиш!
...Сім рокі́в – коливання і сумніви,
Сім рокі́ів – в Нікуди!
Сім рокі́в – дні і ночі безумнії...
Згарище... Дим...
24.03.07
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398297
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.02.2013
Свіжа зморшка, – в скронях – сивина,
Немов нова, незвідана дорога...
І скажеш ти, що в ній моя вина,
Я ж відповім лиш піснею розлого.
Бо смуток твій луною долина
До серця мого – мертвого й живого –
Коханням пізнім... В чім моя вина?
То – долі клич, то – клич чуття святого.
Тож не ламай стеблини, що зійшла,
Не руш хисткої поміж нас стежини –
Зоря надій, що осяває шлях,
Ще спалить нам загати і далини.
На зморшки й вік уваги не звертай,
Не крий обличчя милого журбою,
Поринь у мій розбурханий розмай! –
В піснях моїх назавжди я з тобою.
24.12.1999
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2013
Лише лютень... О, де ще те літо?..
Та – чудний у душі водограй:
Атлантичний настирливий вітер
Овіває засніжений край.
Мов вистукує літери Морзе,
І віщує тріумф «Київстар»:
Не страшні нам лютневі морози –
Вже ворота відкрив Гібралтар.
Вітер нищить пороги льодові,
Між далинами зводить мости,
Зігріває стежини любові,
По яких пробиваєшся Ти.
І розтануть льоди в моїм серці,
Забринить в нім живий вітерець.
…Подаруйте коханим безсмертя,
Бо такий у Любові вінець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397724
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.02.2013
Танго –
останнє танго –
урочисто мелодія звучить для нас…
танго –
зимове танго –
нам нагадало раптом той весняний час…
Приспів:
А музика звучить божественно і лагідно:
немов чарівний сон –
сердець свавільний тон;
й солодкий фіміам
з небес спустився нам,
наповнюючи зал духмяно-томним ладаном.
Танго –
останнє танго –
до теплих згадок про любов привело нас….
Танго –
зимове танго –
і в пам’яті вже той щасливий літній час…
Приспів.
Танго –
останнє танго –
і рій думок про почуття весняні в нас…
Танго –
зимове танго...
збудило в серці наш весільний вальс.
Приспів.
31.01.2013
_________
*На замовлення маестро Віктора Оха...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2013
Розвій мою смарагдову журу,
В п'янкій духмяності розлий печалі,
А серця біль я сам переборю.
Тобі ж я розстелю блакитні далі.
В'юнкі стежки, по котрих йтимеш ти,
Встелю барвінком, чебрецем і м'ятою.
Твої в траві загублені сліди
Зболілим серцем ніжно цілуватиму.
Приспів:
Рута-м'ята, рута-м'ята,
Чебрецевий квіт
Ледь-ледь ніжками прим'ятий –
Незабутній слід!
Вже барвінком повилися
Милії сліди...
Ти до мене повернися,
Щастя віднайди!
Стежки круті, які здолаєш ти,
Як ручаї, зіллються в плай терновий,
І приведе той плай до висоти,
Ім'я якої – Березіль любові.
Я вийду на дорогу ту святу
І спрагло обрій буду пильнувати,
Аби не проминуть єдину – ту,
Яку я буду все життя кохати.
____________
*Муз. авт. Див.: На відстані : поезії, пісні /
Олекса Удайко. - К. : [б. в.], 2007. - 95, [4] с. : іл., ноти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2013
Ти прийди до мене серед ночі
Й розкажи, кохана, що болить.
Я загляну в спраглі твої очі
І спалю думок зловісну нить.
Поклади свій біль мені на груди,
Хай мені він жаско відболить.
Ріки зупиню, зведу запруди,
Щоб сльозу на долю не пролить.
Приспів:
Два болі – дві долі.
Складемо в одну,
Думки сивочолі –
У думку сяйну.
Та й будемо разом –
Я, вірність і Ти,
Щоб всупереч часу
Любов зберегти.
Пристрасть на любов я перемножу,
Щирим серцем розділю твій жаль,
Неможливе я зробити можу,
Щоб в душі розвіялась печаль.
Що нам перепони й пересуди?..
Будемо в єднанні – ти і я.
Неповторне, що було, ще буде –
Сяєвом незгасним засія.
09.01.06,
Трускавець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2013
Де ти бродила, моя доле,
О, де блукала?
Чому увечері звіздою
На землю впала?
Упала в ноги, що пройшли
Вже півдороги,
Та біль у серці здійняли
В моїм від того.
І серце хворе наяву
Давай краЯти,
І душу в ранах та живу
Перевіряти.
Вечірня зоре! Яснолице!
О зоре-доле!
Не падай, прошу, до землиці,
Униз, додолу.
Лети ж ти ліпше в вишину,
Угору, к Богу,
Повідай вірну і одну
Мені дорогу,
Щоб тут, де зоряні серця,
Не заблукати,
Щоб стежку правди до Отця
Не затоптати.
1.12.1995
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394981
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.01.2013
Не ейфорійте, «демократи», –
Не ваш тепер уже Богдан,
Бо ви зуміли все програти,
Що звоював для вас Майдан.
Ще будуть в нас нові майдани,
Які до влади приведуть
Сумління, мужність, Богом дані.
Вони покличуть в нову путь!
Народ, в якого – правда й сила,
Не буде милости просить
У «янучар», бо не скосила
Козачий дух собача сить.
І хай закмітять «відморозки»,
Продажні душі і «братки» –
На їхніх шиях поворозки
Зачалять владно козаки.
...Не ейфорійте, «демократи», –
Не ваш тепер уже Богдан,
Ми з ним з поденків будем драти
Грезет і шкури на жупан.
І ні мільйони, ні мільярди
Котів грошевих не спасуть!
Вперед, арійський авангарде, –
Відкрий Вкраїни справжню суть!
21.04.07
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394204
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2013
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть...
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем'я вечеря коло хати.
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає...
Тарас Шевченко
Узбіч нового міжміського тракту,
Що стрімко мчить у невідому даль,
Стоїть осиротіло пустка-хата –
Віків нових пекуча пектораль.
У ветхій стрісі видно ребра-лати,
У стінах – темня вікон, мов бійниць:
Надію на шибки їм не плекати,
Вже не блищати склом очей-зіниць.
Дріма садок вишневий коло хати.
Хрущі над ним давно вже відгули,
І не співають більше там дівчата,
Й плугатарі з торбами в світ пішли.
Там вже ніхто нікого не навчає,
Бо матері душа давно в раю.
І соловейко дітям не співає,
Бо діти розбрелись в чужім краю.
Один склав голову в лісоповалі,
Варив в Магнітці інший вбивчу сталь,
А ті – шлях Соловецький торували,
Стражденний шлях у вічність і печаль.
...Немов старенька, посивіла мати,
Що в тузі вийшла сина виглядать,
Чатує обіч шляху пустка-хата,
Жде не земну, а Божу благодать.
Стоїть самотньо, тихо... Що й казати –
Мовчання тут гучніше зичних слів!
І дивиться журливо хата-мати
Услід нащадкам в докорі німім...
А там, в граніті – пам'ять красномовна:
У лівій – кепка, права – в далечінь...
І тисне серце сором невгамовний
І смутку незбагненна глибочінь.
28.04.1993,
Чернігів — Варва
____________
Муз. авт. Див.: На відстані : поезії, пісні /
Олекса Удайко. - К. : [б. в.>, 2007. - 95,
[4> с. : іл., ноти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394203
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2013
Не лілеї живий оксамит,
не черемхи, спокуслива пташко, –
твоє личко далеке, мов міт,
бо зустріти таке дуже важко.
І не макове поле в цвіту,
не троянд пелюстки на світанні.
То вуста твої. Їхню цнотý
відчуваю до щему в гортані.
І не рінь у прибої грайлива,
не струмочка неспішне дзюрчання.
То слова твої – річ журавлина:
мова стріч, і надій, і прощання.
24.03.1998
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2013
Яка сьогодні довга ніч!
Блука між снів, немов примара,
Змітає все минуле пріч,
Усе, що жде свою покару…
І чистить, чистить від лайна
І душу грішну, й грішне тіло,
Задовольняючи сповна
Усе, що в сни нараз влетіло.
І ясен день уже гряде,
На суть розкривши зрячі очі:
Як бути… з ким… і жити де?..
Хай день прозріння не зурочить!
О, цей одвічний дуалізм –
І день, і ніч – життю підмога!
Нічний мізковий спіритизм –
Ясному дню гладка дорога…
І хай нуртує круговерть,
Хай небайдужість хороводить!
Всьому, що зле, я зичу: «Смерть!»
А все святе прославлю в одах.
13.10.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393690
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.01.2013
Чи стрічали ви ранками сонце?
Чи пили з пелюсток ви росу?
Чи весну виглядали в віконце?
Чи вдихали ви хліба красу?
Може, обсіч дістали ви зорі?
Чи розхристані дули вітри
В ваші лиця у полі, в дозорі
У нескореність ваших вітрил?
Чи збудили ви в серці кохання?
Чи стриножили милиці зла?
Чи вітали хоч раз на світанні
Пустотливе, щасливе маля?..
Як цього у житті ви не знали,
Не пройшли, не змогли, не дали,
Ви жили на цім світі не з нами,
На землі ви
зовсім
не були.
17.03.2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393118
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2013
Замовк рояль, обірвані ж бо струни,
І музика давно вже не звучить.
Але душа ще п'є весняний трунок,
І серце щось шепоче, не мовчить.
Мо', про любов, і мужність, і відвагу
Про те, чого забракло нам в житті?
Воно дає нам, грішникам, наснагу
Очищення знайти у каятті.
Покаймося ж, о люди, перед Богом,
Очистимо своє єство від зла
Та виберем собі таку дорогу,
Яка б усіх до Храму привела!
Серця з'єднавши в нерушимі узи,
Підемо рано, у досвітній час
Будити віді сну спасенні музи,
Поки, дав Бог, гармати ще мовчать.
І скресне сонця життєдайний промінь,
І музика звучатиме ще нам,
Коли в душі - святої правди пломінь,
Коли у серці місце є богам!
4.03.1993
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393117
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2013
Собі...
Як не терзала Доля,
Як не знущавсь лихий,
Віщуючи неволю,
Та я іще живий.
Живий і буду жити,
Бо я іще люблю,
Як колоситься жито,
УкрАїну мою.
Люблю я рано встати,
Зустріть в росі зорю
І сонце привітати,
Бо я іще горю!
О злії лиходії,
Радіти вам не час –
Не вичерпав надії,
Що я здолаю вас!..
А Доля все нуртує
І в'ється круг чола.
І гострить зуб не всує:
Їй жертва ще мала!
О Доле-ворожбите,
Не вийся по мені:
Ти можеш мене вбити,
Але зламати – ні!
28.10.2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2013