Олекса Удайко

ЛЮТУЄ ВІРУС

[youtube]https://youtu.be/xQOKD1HbPS8[/youtube]

[i][b][color="#570454"]Лютує  вірус  в  Україні  –
бедлам  і  розбрат  між  людьми.  
Й  сховатись  ніде  тут  людині
від  смертоносної  чуми.

Й  висить  над  нами  чорна  хмара  –
страшний,  як  ніч,  домоклів    меч:
чи  ми    здолаємо  всі  чвари,
як  самозгубності  картеч?

Вже  упекли  в  СІЗО  Стерненка,
в    прицілі  –  мужня  Звіробій…
Й  стікає  кров’ю  наша  ненька
і  кличе  –  вкотре!  –  в  смертний  бій.

...Дрімають  сонно  дві  дороги  –
дорога  в  пекло  й  шлях  у  рай.
То  ж  не  лелій  зрадливі  роги,
дорогу  правди  вибирай!

Несемо  щеплення  від  дурі
на  тлі  вселенської  ганьби:
отой  паяц  у  вовчій  шкурі  
вже  показав,  що  ви  –  раби

розваг  дешевих  і  видовиськ...
О  ви,  недоумки,  ханжі,
це  завершальний  ваш  “відосик”  –
оті  домоклові  ножі!…

Бо,  як  і  завше,  гинуть  люди,
палає  рашково    Донбас…
Допоки  люд  терпіти  буде,
хотілось  би  спитати  вас?!

Допоти  в  вас  ота  остуда  –
людського  розуму  баласт...[/color]
[/b]
28.03.2021

Ілюстрації  -  з  інтернету.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2021

РЕВЕ ТА СТОГНЕ

                 [i]  Реве  та  стогне  Дніпр  широкий…
                                                               Тарас  Шевченко      
     [youtube]https://youtu.be/CboBTo2-2v4[/youtube]
[b][color="#8c0d88"]Не  спалося…  В  сні  малював  Дніпрові  хвилі  –
на  воду  клав  небесні  кольори…
На  березі  човни  припнуті…  Й  у  пів  милі
стояв  Тарас...  щось    тихо  говорив.  

Можливо,  про  Вкраїну  і  Дніпрові  хвилі,  
що  вітер  так  “висо́ко  підіймав”?
Чи  про  вкраїнців,  котрі  в  нього  -  рідні  й  милі,
та  долі  Бог  їм  доброї  не  дав?

Реве  та  стогне...  І  Дніпро,  і  Україна.
Від  злих,  затятих  –  ззовні  –  ворогів.
І  плаче  матір...  Бо  хоронить  –  вкотре!  –  сина
і  проклинає  війн  “святих”  богів!  

Та  не  до  пла́чу  тим  поборникам  держави  –
бійцям  й  охочим  на  передовій...
На  їхні  плечі  впали  війн  жахні  заграви,
і  внутрішньої  й  зовнішньої  війн.

Пасіонарії…
                                                     боротися...
                                                                                                       готові
до  повних  й  остаточних  перемог!
Не  жаль  для  цього  їм  ні  поту,  ані  крові.
Нехай  борців  хранить  Всевишній  Бог!

Не  спав...*  
Бо  не  сну,                                                                            
посестри  
         і  
братове.
[/color]
[/b]

19.03.2021,  Київ
__________________
*Я  снив  оцю  картину,  як  вставати...
   й  Тараса  бачив    у    куточку  хати.

©  Олекса  Удайко[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021

АПОСТОЛ ПРАВДИ І НАУКИ

       [i]  Є  Свята  в  в  нашому  житті,  котрі  не  можна  
         не  відмічати.  Недарма      ж  вони  мають  корінь  
         "свят-",  спільний  зі  словом  "СВЯТІСТЬ"!
         Одними  серед  таких  Свят  є  Шевченківські  дні:
         9-те  та  10-те  Березня!      Останнє  пам'ятне  ще  
         й  тим,    що    цьогоріч  воно  є    160-ю    річницею  
         пам'яті  нашого  поета,  пророка,  апостола.  [/b][/i]  
 [youtube]https://youtu.be/vvnIV3XxN-Y[/youtube]
                                                 [i]  І  день  іде,  і  ніч  іде.
                                                   І,  голову  схопивши  в  руки,
                                                   Дивуєшся:  чому  не  йде
                                                   Апостол  правди  і  науки?!
                                                                                       Тарас  Шевченко
[/i]

[i][b][color="#78096f"]Ми  –  напрочуд  сором’язлива  раса…
Не  по  собі  нам  –  все  бо  в  нас  своє:
земля  і  надра,  дух  і  мова  наша.
Сусідка  ж  з  нас  кровицю  жадно  п’є.

Як  втамувати  люті  апетити,
що  має  хижий,  хтивий  людоїд?
Допоки  вже  наш  люд  в  крові  топити
І  кидати  у  вир  нелюдських  бід?  

Ключі  до  рішень  –  в  помислах  Тараса:  
його  Кобзар  –  до  волі  й  сили  код,
дороговказ  на  міжнародній  трасі  
від  власних  й  імпортованих  негод!

Нехай  наш  меч  Тарасом  освятиться,
наш  крицевий,  твердий  каральний  меч!
Без  просу  не  піду  в  твою  світлицю,
то  ж  поважай  і  ти  мою  картеч!  

Моя  душа  геть  гнівом  вибухає
і  вибухне  тротилом  ще  не  раз,
якщо  урвеш  священний  шлях  до  раю…
Бо  в  мене  є  апостол  –  мій  Тарас!  

Шануймо  ж,  гей,  месію  і  пророка!
Прислухаймось  до  меседжів  його  –
Й  ростиме  правда  й  мудрість  рік  за  роком
в  очах  людей!  
                                                                 І  –  в  чорта  самого̀![/color][/b]

7  березн  2021  р.
©  Олеса  Удайко
______________
На  світлинах  з  інтернету.  -  недавні  сліди  вандалізму  
"славних  прадідів  великих  правнуків  поганих"щодо
нашого  месії,  апостола,  пророка  Тараса  Шевченка...-  [/i]
[youtube]https://youtu.be/04nSETVJTg0[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2021

РОЗЦВІТИ КАЛИНОЮ

                         [i]Весно,  весно,
                         світе  милий...[/i]
[youtube]https://youtu.be/5b_98Uy38Dk
[/youtube]
[i][b][color="#7a0659"]Прокотись  в  мені  лавиною
грому  весняно̀го  і  дощу…
Піснею  пій  лебединою,
а  не  доспіваєш  –  я  прощу.

Прокидайся  в  серці  правдою
про  минуле,  де  мій  рідний  край.
не  явись  до  мене  вадою,
болю  про  неправду  не  завдай!

Прорости  в  мені      л  ю  б  о  в  і  ю
до  всього,  що  має  добрий  чин,
чуйністю  до  вади  босого,  
що  ганьбиться  в  людях  без  причин…

Як  заснеш  в  мені  надовго  долею,
не  ходи  до  мене  ночувати,
во́лячи,  не  во́ль  лінивих  волею  –  
доле,  геть  підеш  з  моєї  хати!

Розцвіти  в  житті  моїм  калиною,
принеси  до  серденька  плоди,
щоб  не  став  у  полі  я  билиною…
Як  не  так  –  до  мене  не  ходи[/color]![/b]

1.03.2021[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021

РІК МУРАХИ

[youtube]https://youtu.be/4RUcHTOuI8w
[/youtube]
[i][b][color="#880894"]Твердять,  що  рік  цей  роком  є  прориву,
бо  він  належить  білому  бику…
Мені  б  хотілось  думку  білогриву
сказати  вам.    Крамольну…  Ось  таку.
 
Вам  хто  сказав,  що  бик  є  найсильнішим?..
Сильніш  за  всіх  є  скелелаз-баран,
бо  він  бере  такі  висоти  й  ніші,
що  недосяжні  іншим  із  горян.
   
Удар  його  на  кілограми  маси  –
куди  тому  боксерові  Кличку!
А  як  летить,  то  сонце  в  небі  гасне,
усе  мізерне    дробиться  в  муку̀!..

Та  пальми  віть  я  віддаю  мурасі  –
тут  джоулі*,    не  лік  –  на  кілограм.
Комаха  в  нашому  краю  на  часі  –
координатор  планів  і  програм!

Впаде  донизу  лиск  судейських  лахів,  
знітиться  вмить  хабарник  і  крадій,
як  вчує  тіло  раз  укус  комахи…
І  рухне  хіть  до  окаянних  дій!

А  щодо  щастя  –  тут  немає  спору
(Беру  на  ум  чуттєвий  елемент!):
хто  не  відчув  мурах  в  осінню  пору,
В  любові  той  –  затятий  “дисидент”!

Уклін  малій,  жалюгідній  комасі,
подяка  їй  жіноцтва  і  мужчин…

Святкуючи  Новий  рік    на  Парнасі,
віншуємо  призвідниць  святовин!  [/color]
[/b]
10.01.2021
_________
*одиниця  виміру  енергії.
   Мурашки-анімашки  з  інтернету[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021

СМЕРКАННЯ

                                           [i]  Kоханню...[/i]
[youtube]https://youtu.be/iM3rK86Y-nc[/youtube]                                        
[i][b][color="#b80b79"]За    синім    лісом    догорає    день,    
майбутній    сум    ховаючи    за    обрій...
А    ми    співали    кращу    із    пісень,
що    злинула,    
                                         немов    орлан    хоробрий.

У    круговерті    пражнього    життя,
коли    веселки    райдужили    мрії
й    не    лаштували    шлях    до    забуття,
в    зеніті    сонце    
                                         пестило    надії.

…Вечірній    промінь    ліг    на    ковилу,    
цілуючи    усмак    вечірні    роси.    
Здолати    б    нам    ту    відстань    немалу,
сховавши  тугу    
                                             у    рясні  покоси!

Та,    певно,    так    хотілося    богам,
щоб    лук    веселки    впився    в    неба    просинь...
Стихає    лісу    літній    шум    і    гам,
за    обрій    кличе    
                                         невгамовна    осінь...

І    зайві    тут    намолені    слова...    
Мовчання    –    красномовніше    від    ночі:    
вже    іншим    пахне    скошена    трава,
в  смерканні    утопали  
                                                                             сни    пророчі.  [/color]
[/b]
19.08.2017
_________
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2021

ПРОКИНЬТЕСЯ ЩАСЛИВИМИ

[i][color="#f01111"][b]Дорогі  друзі,  в  такий  спосіб  хочу  
пртвітати  вас  зі  святами  Нового  Року  та
Різдва  Христового!  Щастя  вам  всім![/b][/color]
[youtube]https://youtu.be/svsnQNbOe_k[/youtube]
[b][i][color="#7c0782"]Опісля  ночі,  ночі  скрути  й  безнадії
йде  ранок  переможний  по  землі,  
і  прокидаються  і  сни  пророчі,  й  мрії  –
хай  збудуться  в  досві́тчаній  імлі.

Прокиньтеся  ж  від  сну  в  житті  щасливими  –
нехай  розтануть  айсбергів  льоди!
Хай  змиється  весь  бруд  рясними  зливами,
щоб  не  попасти  вам  яко́сь  туди,

де    вас  не  ждуть  з    червоними  трояндами,
де  похвали  й  захоплення  не  ждуть,
де  не  висять  слова  подяк  гірляндами,
де  не  у  шані  звичаї  спокут…

Хай  хлюпають  у  вас  гормони  радості,
панує  в  плоті  задзеркалля  транс…
Хай  серце  тоне  у  любові-святості,
в  душі  звучать  Бетховен  і  Сен-Санс.

А  в  тілі  вашому  нехай  снують  мурахи,
немов  вас  там,  у  небі  ще  щось  жде,
і  не  чіпляються  до  вас  нудьга  і  страхи,
й  ніщо  вам  не  загрожує  ніде.

То  й  є  та  невидима  теорема  щастя,
довести  котру  вдасться  краще  вдвох…
Прийміть  в  своїй  душі,  
                                                                 як  в  храмі,  
                                                                                                   те  причастя  –
й  вам  допоможе  милостивий  Бог.[/b][/color]

30.12.2020
_________

Прикраси  на  ялинку  -  з  інтернету:  
курсором  клікніть  на  лебедя![/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2020

НІЯКІСТЬ

         [i]-  Вам  пакет  надо?
         -  Ні,  мені  б  українську…
         -  Какая  разница?  Я  живу  в  свободной  стране!
         -  Якщо  Вам  однаково,  то  обслуговуйте  рідною.
         -  Я  с  мужем  рагаваріваю    па-руски…
         -  Ну,  якщо  Вам  чоловік  дорожчий,  можете  
сидіти  вдома…    Але  ж  бо...  на  роботі  го…
         -  Праваливайте…            
                                     (із  розмови  в  супермаркеті,  на  касі)[/i]
[youtube]https://youtu.be/-2N9W6TL804[/youtube]
[i][b][color="#6b0563"]"Яка  ріниця"  то  і  є  Ніякість  –
неначе  в  Україні  й  не  живеш…
Є  люди  в  нас:  господарі  і  всякі,
як  у  бокала,  вищерблена  креш.

Нехай  би  так…  Та  перекотиполе  -
воно,  немов  би  є,  та…  неживе,
лиш  з  вітром  в  дружбі.  Бігає  по  колу,
без  кореня  ж  бо!  Кругле…  і  криве.

Тож,  як  нагрянуть  гицелі  свободи,
не  буде  захищати  рідний  край  –
відчинить  браму,  рястом  встеле  сходи
і  хлібом-сіллю  стріне  “руській  май”!

Цар  повелить  –  залізе  людям  в  душу,
ніякість  щоб  посіяти  в  душі…  
І  що  сказати  людям  тим  я  мушу  –
супроти  слів  Тараса  не  гріши?..

Чиє  ж  то  поле,  що  так  рясно  родить
сухих,  бездомних  виродків-заброд?  
І  чому  люд,  не  відаючи  броду,
упоринає  в  каламуття  вод?

У  нас  свої,  усталені  чесноти  –
козацький  дух,  і  мова,  і  звича́й:
якщо  несеш  у  хату  нечистоти  –
мітлою  геть  із  хати  вимітай!

А  знехтуєш  порадами  Тараса  -
покличем    характерника  Сірка:
він  знає,  як  твоя  проляже  траса...

Козацька  вдача,  
                                                     бачите,  така![/color][/b]

27.12.2020
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2020

НАРЦИС НА ТЕРИКОНІ

                 ...без  преамбули...
                 (вона  в  морі  музики
                     Клінта  Мерселя)
[youtube]https://youtu.be/NGO3vS7WIAw[/youtube]
[i][b][color="#6b0878"]Нарцис  на  териконі,
не  на  своїй  землі.
Його  занесли  коні  –
багато,    та  малі…

Він  в  небо  поглядає  –
не  в  водну  тиху  гладь,
та  Муза,  хоч  не  Дана,  –
відома  дівка…  (Глядь,  

нарцис  на  териконі…)
“Що  в  тім  такого  є?”
буремність    –  на  припоні:
ні  меле,  ні  кує!

Надіється  на  бога,
не  нашого  –  свого…
Що  прийде  перемога
як  нагорода    Го-

спода?..  “Скажу  я  "богу",
заглянувши  до  віч:
спасибі  за  облогу,
ти  миру  ще...  позич!

Як  хочеш  –  заспіваю
я  оду  в  Вашу  честь,
мов  соловей  у  гаю,  –
талант  у  мене  єсть!”  

Той  спів  –  пусті  дурниці,
та  й  нотки  заслабкі...  
Слова  співця  –  не  криця  –
неточені  шаблі…
̀
Фемініненависник  –
він  в  жаху  від  жінок...
Йдучи  у  хмари,  свисне,
як  рак,  трухляк-пеньок.

Зіграв  бо  всі  вже  ролі,
йому  остання  –  зась…  
...О,  ця  підступність  –  зброя  
добра  супроти  –  власть!

Нарцис  –  на  териконі,
не  мріє  про  Ростов,
та  клятву  тьоті  Соні
вже  скласти  він  готов.

...Чи  вартий  ти  дороги,
що  прагнула  у  вись?
Спитай  в  живого  Бога,
де-факто  –  помолись!


                     ***
Спочив  на  териконі
закоханий  нарцис,
вже  коні  на  припоні,
впав  долу  кипарис…  [/color]
[/b]
08.12.2020[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2020

НОРД-ОСТИ ДМУТЬ

                                                                       Демонам...
[youtube]https://youtu.be/l7XEGctmI18[/youtube]
[i][b]Невтішні  ще  на  осінь  цю  прогнози  –
ще  дмуть  вітри  керунками  норд,  ост…
Як  оживити  нам  вітро̀ву  розу?
Як  зупинити  сущий  Голокост?..

Примарний  мир  –  в  холодному  Донбасі,
ракетний  смерч  –  у  теплому  Криму,
рашистські  яструби  –  у  Карабасі,
Європа  вся  –  у  «руському»  диму!

Весь  світ  в  омані  повертає  в  зиму,
чекаючи  зі  сходу  перемін…
А  він  готує  ядерну  корзину
і  тисячі  дипломатичних  мін.

…Світ  сонця  гепнувся  у  летаргію  –
коронний  демон  пожирає  світ…
Чекає  людність  Божого  месію
як  з'яву  в  небі,  як  молитви  плід...

Не  спить  одначе  вірний  українець  –
і  у  тилу,  і  на  передовій!
Не  йде  ж  бо  з  України  геть  ординець:
йому  нашіптує  про  посаг  вій.
 
Циклоп  він  з  виду,  дохлий  і  негідний,
в  чолі  якого  вже  немало  міт…
Та  замір  підлий  у  тієї  гідри  –
вільготно  вм'яти  незалежний  світ!

Ти,  певно,  хочеш,  гаспиде  поганий,
щоб  впав  у  прі  останній  мій  онук?..

...Іще  ятря́ть  в  мого  народу  рани,
ще  дмуть  норд-ости  горя  і  розпук.[/b][/i]

[i]23.11.2020
©  Олекса  Удайко[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020

ОСІННІ СЮРПРИЗИ

                                                                             [b]  Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/K0Y-x1f1-50[/youtube]

[i][b][color="#8c0a61"]
Дивні  манери  в  осені  –  порі,
що  нам  несе  нечувані  сюрпризи:
то  сонечко  пригріє  угорі,
то  мжичка  висне  у  сутані-ризі...

Рай-дерево*  стоїть,  немов  у  сні,  
згасаючи...  Але  в  цвіту  –  троянда.  
Такий  сюжет  –  упоминки  ясні:
розлучення,  стрічання  і  –  ананда**.

Сума́х*  у  парку  густо  червонів,    
немов  троянди  юної  стидався:
він  нею  довгими  ночами  снив,  
чекаючи  лоскітного  страждання.

Вона  ж  ще  юна!  В  ній  –  сама  весна,  
а  в  осені  –  вже  зрілість  і...  перейми.
Колізії  земні  –  не  дивина:
вони  прийнятні  на  Дніпрі  й  на  Рейні.

Та  в  тому  й  зиск  природи,  що  не  страх  
весні  і  осені,  за  руки  взявшись,
стояти  твердо  на  семи  вітрах
й  стрічати  зиму,  
                                                     що  приходить  завше.[/color][/b]

5.11.2020
_________
*Сумах  пухнастий,  оцтове  або  рай-дерево  –
декоративна,  лікарська  та  пряна  рослина  родом
з  Північної  Америки  –  прикрса  садів  і  парків.  
**Блаженство,  радість,  реальність  як  субстанція  
       всего  сущого,  Брахмана  (із  лексикону  йоги).  

Світлина-композиція  –  із  палісадника  автора.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020

ПІДГУЗОК ОЛІГАРХАТУ

     [color="#089629"][b]"Думай_те"  -  "зробимо  ще  раз!"[/b][/color]
([i]...із  передвиборних  гасел  відомоїї  політбратії[/i])
[youtube]https://youtu.be/RgdANpB9PnY[/youtube]
[i][b][color="#06736f"]Пішов  один  поважний  пан  у  владу,  
щоб,  начебто,  здолать  олігархат…
Та  так  й  не  дав  "бандитам"  нашим  раду,
зміцнивши  тим  продажний  паханат.

З  одним  із  олігархів  “поборовся”,
з  усіх  гармат  по  ньому  він  стріляв,
в  умі  ж  мав  цілі  інші  зовсім
й  на  обіця́нки  челяді  плював.

Навспак,  він  клановість  лише  подвоїв,
подавши  руку  шарим  шаріям,
й  таке  в  своєму  царстві  він  накоїв,
що  в    світі  заслужив  і  стид,  і  страм!

Пусті  слова,  як  звісно,  ніц  не  варті,
коли  нутро  у  ритора  гниле...
Поставте,  хлопці,  тут  надійну  варту,
не  зборе  ж  бо  велике  зло  Мале!

Тому  служив,  другому  –  підморгнув,
а  третього  впустив  у  владну  хату…
Не  цар  він  зовсім  –  антилопа  Гну*,
підгузок  імпортний  олігархату.  

...Та  ми  із  ним  уже  тепер  на  “ти”,
долаємо  разо́м  усі  проблеми:
"туди  не  рипатись,  туди  іти"  –
немає  в  нас  вже  жодної  дилеми!

Заблудимось    –  спитаєм  віслюка,
він  завжди  тут,  у  авгієвій  стайні…
Там,  за  бугром  "керманича"  рука,
у  ній  концепти  руху  наші  й  тайни.
 
А  ми    йдемо    навпомацки,  гуртом.
"Сусанін"  наш  веде  колону  в  вирву…

Ми  там  були  рабованим  скотом,
а  зараз  нам  готують  суту  прірву.    [/color][/b]

22.10.2020  
_________
*травоїдна  жуйна  тварина  порядку  
парнокопитних,  родини  пусторогих.  
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020

ЛЮБЛЮ ОСІННІ РАНКИ. Муз. С. Голоскевмча

                                                                               [i][b]Tth[/b][/i]
                                                 *  *  *
[i][b][color="#8a078f"]Люблю  я  дощові  осінні  ранки,
як  краплі  в  дах  вистукують  той  ритм,
що  з  тіла  лінь  жене  як  ночі  бранку
і  будить  в  нас  природний  колорит.

Люблю  я  дощові  осінні  ранки,
коли  земля  прийме  останній  душ,
щоб  в  ніжнім  ліжку  взимку  спозаранку
здійснити  мрії  ненаситних  душ.

Люблю  я  дощові  осінні  ранки
й  розмову  з  ними  –  грішну  і  святу,
коли  душа  лікує  в  серці  рани
й  вертає  вкотре  втрачену  цноту̀...

Люблю  я  дощові  осінні  ранки,
коли  мені  вже...  явно  не  до  сну,
й  коли  не  сплять  таємні  забаганки  –
до  себе  кличу  
                                             приспану  весну.

Люблю  я  дощові  осінні  ранки...[/color][/b]
 
19.10.2020  

 [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892160
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020

РОЗПРЯГАЙТЕ, ХЛОПЦІ, КОНЕЙ

         [i]До  Дня  захисника  України:
         переспів  широко  відомої  пісні...[/i]
[youtube]https://youtu.be/KI_hDS4WiP8  [/youtube]
[i]“[b][color="#a807a3"]Розпрягайте,  хлопці,  коней
та  й  лягайте  спочивать,
я*  ж  піду  у  сад  “зелёний”
хопту**  з  коренем  корчувать…  
У  саду  і  на  городі  
дика  нечисть  завелась  –
цвіття  племені  і  роду
топче  "челядь"  ница    в  грязь.”

ПРИСПІВ:
 
Лиш  Маруся,  її  доля,
нас  з’єднає  вельми  в  жмут:  
хто  –  за  що,  вона  ж  –  за  волю…  
Що  посіють,  те  й  пожнуть!

Нені  відданість  гаряча  -
українцям  до  лиця:
войовничість,  сміла  вдача  –
жінка-характерниця!
У  полку  її  й  Федина  –
совість  нації  –  не  гірш.  
Думка  їхня  тут  єдина:
продають  народ  за  гріш  

ПРИСПІВ.

Вояки  –  в  спідниці  –  діють,
та  не  видно  шаровар…
Хлопці,  чи  недужі  тілом,
чи  не  той  для  вас  товар?
Діставайте  ша́блі  з  піхов  
й  заходітеся  кувать
перемогу  над  тим  лихом  –
хватить  вам  вже  спочиватть!

ПРИСПІВ.[/b]

14.10.2020
_________[/color]
*тут  слово  Марусі  Звіробій;
**бур'ян.
[youtube]https://youtu.be/6VBSowOA6uQ[/youtube][/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020

СТОЛИЦЯ В ТУМАНІ

   [i]Дощем  порадувало,  
   а  сьогодні  -  туман...[/i]
[youtube]https://youtu.be/c81FhXKGhBk[/youtube]
[i][b][color="#a8098d"]Туман  Хрещатиком  розлігся,
немов  лінивий  сивий  кіт,
що  молока  ущерть  напився
і  вивернув  навказ  живіт…

Хотілось  би,  щоб  стало  ясно,
щоб  світ  зорав  той  переліг
між  сміховинним  і  прекрасним,
щоб  кіт  срамотний  в  лігво  ліг.

…Туман  залив  усю  столицю  –
глухі  провулки  й  весь  проспект.
Німі,  понурі,  сірі  лиця
не  творять  Києву  респект,

що  здавна  вартиий  міста  слави,
що  описав  в  свій  час  Боян,  –
столичний  град  тої  держави,
яка  єднала  нас,  слов’ян.

Та  здійметься  ще  буйний  вітер
й  розвіє  начисто    туман...
Й  оту  сирятину  по  світу,
що  сіє  в  голови  дурман!

Й  розквітне  наша  Україна,
її  величний  стольний  град,
й  відродиться  пра-пра-родина,
розкрилить  крила  брату  брат.[/color]

[/b]
08.10.2020[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020

НА ПЕРЕХРЕСТІ ВІДЧАЮ

     [i]    На  смерть  Валентина  Довбиша,
                 яка  сталася  20  вересня  ц.р.
[/i]
[i][b]Ой,  яка  ж  ти  невблаганна,
доленько  моя,
чом  почути  не  забагла  
кличу  журавля?

Відлетіть  мене  просила
рано  восени…
Снив  в  житті  ж  зовсім  не  сиві  –
ще  бадьорі  сни.

Лиш  єдину  зрілу  пташку
випустив  у  світ.
Скільки  ж  їх  в  гніздечку  тяжко
ждуть  на  свій  політ*!

Видно,  Богові  так  треба,
а  йому  видніш,
щоб    із  Ним  у  парі  в  небі
дописав  свій  вірш?..

Щоб  із  Ним  журливу  пісню
доспівав  Пегас,
щоб  про  мене  спомин  прісно
в  світі  не  погас…  [/b]

24.09.2020

*Йдеться  про  збірку  віршів  Валентина  Добдиша  
   "На  перехресті  відчаю  думок",  яку  автор  видав  
   друком  нещодавно.

[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020

НЕ ЖЕБРАВ СЛО̀ВА

           [i]Не  же́́брав  -  брав!
           Бо  слово  -  зброя...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1THwbLedRoI[/youtube]
[b][color="#03656e"][color="#034657"][i]
В  житті  своєму  
не  жебракував,
хіба  що  колос  
взяв  в  колгоспнім  полі  –
по  волі  
Божій  предок  мій  кував
козацький  дух  в  мені,  
несхитність  волі.

Й  за  словом  у  кишеню  
теж  не  ліз,
не  жебрав  
любомудрого  я  слова  –
мого  прароду  
праведний  реліз
вчив  зерня  відділяти  
від  полови.

І  з  цим  у  світі
грішному  живу,
дарую  всім,  
                                 хто  поряд,  
щире  слово,
напнуту  родом  
                           пружну  тятиву
тримаю  міцно.  
Лук  –  напоготові!

І  хай  хоч  хто  
зобидить  славний  рід,
мою  кохану  
                                   неньку  Україну  –
тим  словом  вцілю  
в  саме  серце.  
                                                             Слід
залишиться  назавше,  
до  загину.

А  ще  молюсь...  
щоб  слово  проросло
й  дало  у  душах  
правди  буйні  сходи,
щоб  в  нас  притомних  
множилось  число
задля  звитяг
козацького  
народу.[/color][/color][/b]


20.09.2020,  ©  Олекса  Удайко

Світлина  демонструє  оту  притомність  на  акції  "Ні  -  капітуляції",
що  відбулась  14  жовтня  2019-го  року  в  Києві  у  День  Покрови,ЗСУ
і    Українського  козацтва.  В  центрі  з  прапором  України  -  автор.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2020

ПОРА СПОДІВАНА ФІНАЛЬНА

             [i]Літу.  Зорепаду.  
             Звершенню  мрій.
[/i]
[youtube]https://youtu.be/0Lc7P8FPl4g
[/youtube]
[b][color="#7a017a"][i]із  чотирьох  пір  року  
найбільш  впадає  в  око
пора  сподівана,  фінальна,
що  має  мрій  здобутки  –
комор  і  хат  набутки,

і,  рідкісна  красою,
незламною  рукою
своє  кермо  тримає  й  далі,
і  наші  літні  зваби
у  са̀єт*  і  єдваби**

одягне  владно,  щедро  
(ні  полину,  ні  цедри
не  явить  нам  осінніий  сад)    
з  велінь  природи-карми
в  осінні  квітні  барви

акорд  заключний  лі́та  –
на  щастя  заповіти    –
отой  Серпневий  зорепад***…
знать,  сповняться  всі  мрії,
живі  й  святі  надії  [/color][/b]

31.08.2020
_________
*Ґатунок  оксамиту;  
**вид  коштовної  шовкової  тканини;
***йдеться  про  рясний  метеоритний  потік,  спричинений  
         в  атмосфері  Землі  кометою  Свіфта-Таттла  в  кінці  літа.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020

ВЕСЕЛКА НАД КИЄВОМ

     [i]  ...до  Дня  Прапора  і  
             Незалежності
             України...[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sw8V92gH71w[/youtube]

[i][b][color="#8f0a8b"]Над  Києвом  розквітнула  веселка
(Хоч  молимо  у  Бога  ще  дощу.)  –
знак  на  погоду  у  містах  і  селах
подекуди  сумних,  а  то  й  веселих.

Зі  святом  добрим  словом  пригощу!

Хрещатиком  крокують  ветерани
нової,  Вітчизняної  війни,
несуть  в  серцях  ледь-ледь  зашерхлі  рани  –
сліди  з  твоєї,  іроде,  вини.
Крокують  влад,  зоріючи  в  майбутнє,
ось  тільки  б  не  докуччя  аскарид!
Сказати  б  більше,  з  притиском  на  кутні  –
й  своїх,  домашніх  ще  б  поменше  гнид…

Ще  в    атмосфері  маячить  двоглавий,
що  ранив  наший  волелюбний  край,
що  на  борню  підняв  козацькі  лави,
бо  терени  вкраїнської  держави
підступно  так,  як  злодій  з  лісу,  вкрав.
Сьогодні  ж  зирить  скоса  на  сусідів,
там  волю  вже  виборюють  сябри:
Здригнувся  там  передостанній  ідол  –
лупають  цитадель  каменярі.

Кащій  двоглавий  вже  не  є  безсмертний,  
а  "голий  Бармалей"  без  бороди.
Твій  дух  давно  вже  випущено  –  мертвий,  
та  душу  українську  не  кради!
Бо  духу  в  оборонців  вже  не  вкрасти:
душа  борця  за  волю  –  це  не  гріш!
Тремтіть  і  ви,  ОРДЛОвські  федерасти  –
ми  вичавим  на  здравім  тілі  прищ!      

У  Києві  вітає  нас  веселка  –
наш  стяг,  де  тіла  й  духу  кольори*,
знамено  днини  у  містах  і  селах,
ознака  дум  і  помислів  веселих.

…Слова  подяки  воям  говори![/color][/b]

23.08.2020
_________
*Гігантський  прапор  України  на  90-метровій  щоглі
   замайорів  учора  на  Печерських  пагорбах  неподалік  
   від  «Родіни-матері»...  Опустимо  на  мить  можливу
   критику  (за  черговий  гігантизм)  організаторів  і  вико-
   навців  цього  нового  "чуда",  віддавши  належну  шану                      
   платникам  податків  та  мерові  м.  Києва.  Залишимо  до
   кращих  часів  і  мрію  про  приведення  у  відповідність  суб-
   ординації  духу  (блакить)  і  тіла  (золотавість),  зображе-
   них  на  Прапорі.  Війна  ж,  бачте!  Прийдуть  до  влади
   притомні  українці  -  розберуться,  що  й  до  чого...[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020

ВМИРАВ ЗА ПРАВДУ

       [i]  Преамбула  –  в  недавніх  новинах
         та  їхніх  коментарях  у  масмедіа...
           (Див.  ВІДЕО)[/i]
[youtube]https://youtu.be/pFlbhJkueOw[/youtube]

[i][b]О,  цей  примарний  "мир",  “конфлікт”  Донбасу,
брак  слів  "верховних",  часу  владний  плин…
На  полі  бою,  не  діждавшись  спасу,  
вмирав  за  правду  України  син.

Масмедіа  купаються  у  фактах,
дивуючи  трагічністю  новин.
На  тлі  терору  й  недолугих  акцій
вмирав  за  неньку  України  син.

Лиш  клаптик  неба  був  його,  як  в  шлюзі…
Війна  за  землю  рідну  –  це  не  кпин:
від  втрати  крові  юної  (в  калюжі)
вмирав  за  всіх  нас  України  син.

...А  людність  хапко  дивиться  “вистави”,
як  "сва́тів"  серіал    чи  детектив*
(адреналін  тут  за̀дар,  “на  халяву”),
що  Автор**  Режисеру**  присвятив…

Й  сам  Режисер  в  найголовнішій  ролі
хрипким  баском  –  в  сум’ятті,  певно,  –  грав…

А  в  час  мовчання…  одиноко  в  полі
Вкраїни  син…    як  пасинок  вмирав.  
[/b]
27.07.2020
_________
*йдеться  про  "теракт",  що    мав  місце  в  Луцьку  нещодавно:
**імена  обох  "хероїв"  назагал  відомі,  відтак  -  з  Великої  Літери...  

©Олекса  Удайко[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020

ЛИСТЯ ЗІВ’ЯЛЕ

[youtube]https://youtu.be/WZyOIhzfu54[/youtube]
[i][b][color="#078a7b"]Подув  вітрець  із  Півночі  чи  Сходу
й  застряв  в  листві,  що  вшир  і  ввись  росте…
І  випив  всю  із  листя  трібну  воду,
утрутившись  у  правило  просте.

Коли  нема  живильної  водиці,
а  корені,  немов  мерцеві  –  гріб,
життя  дерев  не  може  освятиться…
Сприяти  нам  природи  жадій  грі  б!

Так  ні!  В  житті  у  нас  “свої”  закони,
що  дисонують  вкрай  з  його  єством!
Ми  зводимо  довкіллю  перепони
і  боремось  із  явним  божеством.

Блатний  кураж,  жаргони,  мати,  суржик,
блюзнірство  мовне  і  лінгвоцинізм.
Кудахтанням  наповнений  весь  курник  –
зневага  мов,  "язицтва"*  реваншизм.

Зів’яле  вщент  зелене  листя  мови
нас  приведе  у  вухов’яні    край.
Ніщо  не  гріє  так,  як  рідне  словоv.

О  словомудре!
                                                 Край  невірним,
                                                                                                       край![/color][/b]
_______
*Нічого  спільного  з  язичництвом.  Термін
використано  автором  для  означення  на-
сильницьцької  русифікації,  що  у  свій  час
проводила  більшовицька  імперія  -  СРСР.

22.07.2020

©  Олекса  Удайко[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020

ПАЛАЮЧЕ СОНЦЕ

         [youtube]https://youtu.be/4Vi-LeU3kKg[/youtube]
[i][b][color="#760980"]До  тебе  так  непросто  долетіть,
хоч  лічишся  найближчою  зорею.
Коли  прокинусь  у  ранкову  мить.
тобою  марю  крізь  нічну  кирею.
 
Як  ти  встаєш  –  то  за  тобою  й  день,
мої  уста  ти  ніжно  так  цілуєш,
на  вулиці  й  у  хаті  –  нітелень…
Лиш  птаство  в  лісі!  Ти  його  ґвалтуєш.

Зігрієш  душу  –  і  уже  добро:
воно  насправді  лагідно  бадьорить,
нехай,  хоч  біс  й  ударить  під  ребро,
усе  гучніше  гам  стає  надворі.

О  сонечко!  Моя  свята  зоря!
Світи  ж  у  душу,  дасть  Бог,  не  востаннє…
І  лине  заклик  владний  з  вівтаря:
"Люби  мене  до  краю,  до  заклання,

бо  я  твоє  –  одвіку  –  божество,
твоя  зоря  –  і  перша,  і  остання,
життя  твого  безмежне  торжество,
незвідане,  
                                         невимовне  
                                                                                         кохання".[/color]
 [/b]
20.07.2020
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020

ДОЛЕ УКРАЇНСЬКА

[youtube]https://youtu.be/mlUVutmhfjM[/youtube]

[i][b][color="#73086f"]Доле  українська,  
ой,  яка  ж  хрещата  –
дух  і  тіло  наші  сплетені  навік…
Крутяться  історії
жваві  коліщата,
не  дають  склепити  нам  своїх  повік.

Процвітання  роду
і  духовні  сили
з’эднані  навічно  Сонячним  хрестом*.
Нам  би,  українцям,
нам  би  дужі  крила,
щоб  здолати  висі,  вказані  Хрестом.

Нам  би  у  дорогу  
подвиг  Прометеїв,
Кобзаря  й  Богдана  силу,  хоч  на  мить,
щоб  збудити  поспіль
приспану    Ідею  
і  жагу  у  душах  вічну  запалить!

Притомились  наче
наші  віра  й  сила,
єдність,  дух  козацький  сильно  підупав.
Ой,  притомні  вої,
налаштуйте  крила
й  не  спаліть  у  славнях  павичів  і  пав!

Бо  не  спить  двоглавий,
в  усі  боки  зирить,  
щоб  своє  конання  здути,  хоч  на  мить.
В  бік  наш  поглядає,
певно,  хоче  в  вирій,
щоб  у  теплім  краї  кості  схоронить.

Ой,  Сварожі  вої,
налаштуйте  крила,
й  не  спаліть  у  вирі  повсякденних  справ!
Покажіть  поденкам,
що  є  віра  й  сила  –
запал  й  дух  козацький  Бог  не  відібрав.[/color][/b]

9.07.2020.
___________
*Йдеться  про  язичницький  (арійський)  символ  у  формі  рівностороннього  хреста
   на  тлі  Сонячного  диску.  Вважається,  що  цей  оберіг  захищає  природні  здібності  
   людини  і  допомагає  їм  розкритися;  як  знак    Духовної  Сили  і  процвітання  Роду.  

Ілюстрації:  мила  світлинка  автора  (на  Майдані    після  бурхливої  ходи  "Ні  -  капітуляці"  в  День  Незалежності  2019  року):  Тарас  Компаніченко  з  відомою  козацькою  піснею,  мелодію  якої  вкрав  Комінтерн.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020

СПІВЕЦЬ ВОЛИНІ

                 3-го  липня  2020  року  пішов  у  вічність  відомий  поет,
                 пісняр,  гуморист,  ентузіаст  видавничої  справи  та
                 проведення  зустрічей  поетів  Клубу  Поезії,  палкий  
                 патріот      України      Віталій    Теодосійович  Назарук  
                 (1950-2020  рр.)  Слово  моє  –  про  нього,  як  про  
                 живого,  бо  уявити  собі  не  можу,  що  його  вже...  
                 немає  серед  нас.
[youtube]https://youtu.be/MlAuHoRXLes[/youtube]
[i][b]"Чорниченько,  сльозинко  лісова!
Нехай  рясніють  врожаї  у  лісі,  
бо  біля  Тебе  серце  ожива:  
ти  –  ягода  Волинського  Полісся".

Ти  –  Стир,  Лучеськ,  і  замок  Любарта,
і  Лесин  парк,  наповнений  людьми…
І  музика…  Бетховена  і  Шуберта.
І  реквієм…  Сумуємо  ж  бо  ми…

Ти  –  стежкка  в  споришах  до  Мирогощі*,
де  виникла  клітиночка  твоя,
де  перші  відбулись  провини  й  прощі,
коли  звучала  пісня  солов’я.

Ти  –  первозим’я  до  тріумфу  правди,  
від  ти́ранії,  бігу  в  нікудѝ…
Тобі  є  невластивими  бравади  –
"бери  мій  шлях  й  до  успіху  іди!"

Співець  Волині,  славень  “Pіднокраю”,
фундатор  слів,  пісень,  Геракл-поет!
Твоя  дорога  пролягла  до  раю...

...Несе  тебе  жвавіша  із  комет...
[/b]
4.07.2020
________
*Мирогоща  1-ша  Дубненського  району  ,  що
   на  Рівненщині,  де  народивсся  В.  Назарук.

Із  історії  КП:

[b]Олекса  Удайко,  [/b]28.05.2015  -  10:04
Волинь  -  душа  поета!          
[b]Віталій  Назарук[/b],  28.05.2015  -  10:11
Саме  так,  друже!  Хоч  на  Волині  мене  й  не  знають...        

[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2020

ІНФЕКЦІЯ І ВАКЦИНА

       [i]  Аналогії…та      уроки  з  історії  
         Як  ілюстрація  –  “Загибель  богів”
         Ріхарда  Вагнера....  [/i]
[youtube]https://youtu.be/WIevmA41WOU[/youtube]
[i]
[b]Як  не  в  ладу  живе  людина
з  собою  чи  з  оточенням,
в  пригоді  стане  вам  вакцина  –  
на  те  в  природи  й  очі  є!

Та  перш,  ніж  бути  вкрай  здоровим,
Помучить  вас  інфекція  –
відоме  ж  явище…В  корови*
узяв  –    цур  йо̀му  пек!  –  це  я!

Не  можу  все  ж,  хоч  “сам  с  усам”,  
вмістить  у  розумі  –  інвести**:
мікроб,  як  звісно,  ходить  сам,
корову  ж  слід,  як  слід,  довѐсти

А  вірус?  Він  вражає  все:
сумління,  серце,  душу,  розум.  
І    ахінею  так  несе  –
сміються  з  цього  навіть  кози.

Та  нам,  притомним,  не  до  сміху,
коли  зелені…  Зе-леніють  –
мала  Гомеру  з  того  втіха  
ота  –  сплоха̀  -  шизофренія…

В  кормила  ж  бо  –    дитячий  сад,
ще  й  президент  –  студент-заочник:
являють  світу  голий  зад!
Хто  цілувать  його  захоче?:

Вже  розсмішили  в  дупель  світ,  
а  радше  всіх  –  “свою”    ж  Європу…
Совок,  прийми  від  нас  привіт  –
Цілуй  свого  обранця  в  ....!

Най  буде  всім  гіркий  урок  –
перш,  ніж  отримати  заразу,
щепіться  всі  зарані,    “впрок”,
здолати  щоб  оту  проказу.[/b]

12.06.2020
_________

*Так  сталося,    що  відкриттю  найбільш
ефективного  способу  боротьби  з  інфекціями
прислужилась…  корова  (лат.  Vacca),  що  хворіла  на
віспу,  від  якої    Едвард  Дженнер  взяв  ексудат  та
прищепив  8-ми  річноій  дитині  задля  захистуіі  її  від
вірусу.  Луї  Пастер  пізніше  такий  спосіб  удосконалив
та  назвав  його”вакцинацією”,  а  інокулят  -  ”вакциною.”  

**тут  –    як“вкладення”  нових  понять…  в  голову.  [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2020

ТРОЯНДИ НА ПІДВІКОННІ (18+)

Триптих  або  шорт-поема  в  3-х  частинах

[youtube]https://youtu.be/f54sWQxZxOk[/youtube]

                   [i]Я  к  ней  вошел  в  полночный  час.
 ́                  Она  спала,  —  луна  сияла
                   В  ее  окно,  —  и  одеяла
                   Светился  спущенный  атлас.

                   Она  лежала  на  спине,
                   Нагие  раздвоивши  груди,  -
                   И  тихо,  как  вода  в  сосуде,
                   Стояла  жизнь  ее  во  сне.
                                                                 [b]  Иван  Бунин[/b]
[/i]
                       [i]  1.
[color="#730768"][b]В  ту  мить  вона  була  одна.  
Нічна  габа    вкривала  тіло,  
і  цно́ти  звабна  білизна́    
квітково  сни  рожеві  снила.

Й  на  підвіконня  тих  принад  
лягли  галантно  красні  ружі  –  
в  садку  росли  кущі  троянд:  
до  них  був  зір  мій  небайдужий.  

(Мені  щораз  та  благодать  
приходить  в  памку  ненароком,  
коли  часу́  ненатлий  тать  
краде  мої  найкращі  ро́ки.)

                                     2.
Та  ж  спальня,  ранок…  І  –  ніко́го!
Лиш  тіло  млосно-молоде,
що  захотілось  враз  такого  ж
незвіданого  й  молодого,
що  ще  –  ніщо  ні  з  ким  ніде…

О,  ці  одвічні    поривання!..
...Вона  лежала  горіли́ць,
а  з  нею  –  приспане  бажання
і...  хіть,    дозріла  для    кохання,
що  вкрай  нектаром  налились...

І  ось...  Всі  зваби  згрупувались,
нехай  невільно,  крадькома,
та  враз  в  коханні  поєднались...  
До  щастя  –  крок,  
                                                     магчна  малість!
…Ридала  вранішня  пітьма.

Це  так  давно  було  неначе:
дух  роз...  прочинене  вікно...
Та  не  з'являється  версаче,
хоч  душу  гріє  все  одно.

                                       3.
...Пройшли  роки́,    і  впали  роси,
й  далеким  став  пройдешній  світ,
та  серце  інколи    так  просяить:
"подай  з  минулого  привіт!"

Й  течуть  у  душу  пам'ятання:
цнотлива  молодість  –  і  я...
О,  ти  –  нездійснене  кохання:
троянди...  маків  цвіт...  чекання...
надії,  марні  сподівання  –
зрадлива  зрілосте  моя...  [/b][/color]

06.06.2020.
©  Ол.  Удайко

[i]ПРИМІТКА.  Зміст  написаного    ілюструє  вальс  у  
виконанні  Хорхе    Ітаке  і  його  чарівної  партнерші.    [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020

СХИЛИСЬ

         [i]Вічне  і  думи…[/i]
[youtube]https://youtu.be/JIdH-08qlJ4[/youtube]
[i][b][color="#038082"]                            Схились…
над  квітами,  що  неживі:
то  –  ча̀сові  достойні  монументи.
Вони  не  є  для  тебе  візаві  –
лиш  спогади,  живі    твої  моменти…

                           Схились  
над  тими,  що  уже  не  з  нами.
Де  Гідності  належний  обеліск?..
Живемо  ж  бо,  як  спершу,  між  панами,
де  кошти  для  небесних  не  знайшлись.  

                           Схились
жертовно  перед  суттю  Бога,  
йому  у  го́рі  й  щасті  помолись:
сприйми  Голгофу  як  свою  дорогу  –
для  тебе  Він  обрав  її  колись...  

                           Схились  
к  добру,  та  нижче  якомога,
до  мудрих  слів  із  шаною  схились!
Здобудемо  над  злом  ми  перемогу  –
чужій,  ганебній  долі    
                                                                   не  скорись![/color]
[/b]
02.06.2020[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020

НЕ САДЖУ

         [i]Слова,  слова!
         У  чо́му  ваша  сила?..
         Який  слова
         лишають  в  серці  слід!  [/i]
[youtube]https://youtu.be/KmqRCw9zsLM[/youtube]
[i][b][color="#16c1c4"][color="#0c948d"][color="#640066"]"Я    не  саджу  культур  багаторічних  ,–  
казав  мені  раз  літній  чоловік,  –
і  цуценят  здорових  чи  калічних    
не  заведу  –  через  поважний  вік.

Плодами  ж  бо  дерев  не  скористаюсь,
й  не  хочеться,  щоб  пес  осиротів,
коли  з-за      гір  посуне  раптом  старість,  
а  як  кончина...    то  –  і  поготів…”

Та  я  навкір    –  копав  собі  криницю
й  сад  буйноцвітний    всьоме  посадив.
З  криниці  п’ю  цілющу  свят-водицю.
і  маю  у  житті  немало  див...  

В  тіні  више́нь  голубляться  дівиці,
скубе    бамба́ру*  вадка  дітвора,
а  цямринам  холодної  криниці
б’ють  чолобитну  мешканці  двора.

А  вірний  пес  вестиме  до  останку
мій    по  землі,  нехай  невірний,  слід

туди,  де  я  свою    неждану  бранку
прийму...  Пожив,  дав  Бог,    
                                                                               немало  літ…[/color][/color][/color][/b]
 
20.05.2020
___________
*Ягода  (діал.)

На  світлині:  ота  красуня,  посджена  мною  7  років  тому,  
цієї  весни  розродилась  буйним  цвітом!  Милуймося![/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020

ОБНІМІТЬСЯ Ж, БРАТТЯ!

       [i]  Обніміться  ж,  брати  мої.
           Молю    вас,  благаю!  ..
                                               [b]Тарас  Шевченко[/i][/b]

[i][b][color="#05756f"]9-го  Травня…  Зрадлива  сльоза…
І  біль,  погамований    кров’ю…  
А  в  небі  висить  нетривка  бірюза:
покришений  край  наш  ордою.  

В  неспішнім  строю  ветерани  війни
в  майбутнє  несуть  свої  рани,
та  їхньої  в  тому  немає  вини,
що  йдуть  не  разом…  ветерани!  

В  очах  бо  шаліє  поденколи  блиск,
що  ділить  навпіл  українців.
Чи  підемо  разом  в  параді  колись,  
ковпа́ківці  і  бандері́вці  і?..

Та,  буцім-то,  кожен  хисти́в  рідний  край
від  –  вищого  штибу  –  фашистів…
Живи,  українцю,  дарма  не  вмирай!
і  втілюй  в  життя  свої  хи́сти!

То  монстри  політики  СССР
у  бойню  звели  брат  на  брата!..
облуду  явили  рашисти  й  тепер,
щоб  нам,  українцям,  вмирати.

Та  нині  ми  інші  вже  –  маєм  урок
і  не  піддамося  тим  маніпулянтам!
висить  над  кремлем  вже  Дамокла  клинок  –
агресору  –  відсіч!  І  –  капітулянтам!..

Єднаймося  ж,  браття!  Зглобімо  ряди  –
пред  нами  останній  диктатор!

Горо́д  свій  в  Укра̀їні  
                                                                           не  городи,
У  Лету  вмикай  навігатор![/b]
[/color]
13,05.2015-8.05.2020
__________                                                                                                
*Відомий  рейд  з’єднання  С.А.Ковпака  “від  Путивля
до  Карпат“  закінчився  розгромом  партизанського
руху  в  період  ІІ-ї  Світової.  А  з  решток  партизанського  
загону  були  сформовані  загони  НКВС,  які  зупинили
національно-визвольний  рух  в  Україні,  започаткований
ОУН-УПА.  ВДсе  ще  загадковою  залишається  смерть
комісара  з’єднання  генерал-майора  С.В.Руднєва.
Є  версія,  що  комісап  був  вбитий...  московською  радисткою,  
нібитд  "за  зраду",  як  у  свій  час  і  Микола  Щорс  –  по-звірячому,
пострілом..  в  потилицю.  Ось  як  розправлялись  "господарі"
зі  своми  "слугами"  (НЕ  ПЛУТАТИ  З  НАШИМИ  -  МЕТАФОРА  Ж!  ).
 
На  світлині:  автор"  з  братом  Василем  (ліворуч)  на  протестній  акції    
"Ні  -  капітуляції!"  (серпень  2019-го).
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020

ОСВЯЧЕНІ ЛЮБОВ'Ю

                 [i]Весна  і    мрії...
                 Під  чарівну  музику
                 Поля  Моріа.
                 [кликніть  -  замилуєтесь][/i]
[youtube]https://youtu.be/I63zxA0Sce8[/youtube]
[i][b][color="#140aa6"]Сіріло…  Каравели  чорних  хмар  
пливли  спроквола  за  рожевий  обрій…  
Пас  світла  з  неба  –  ранку  аватар  –
упав  на  землю...  Впевнено,  хоробро.  

Та  в  м'язах  ваших  ще  панує  ніч,
і  –  млість,  і  -  баглаї*  передранко̀ві...
Й  хотілось  вам  усе  послати  пріч,
щоб  збувся  сон  –  як  щастя  у  підкові.

Та  щось  нараз  заглянуло  в  вікно  –
і  тут...  любов’ю  засіяли  лиця.
То  черевишні  квітнуче  руно
ласкала  ніжно  квапна  дощовиця.

І  все  живе  у  вас  уже  цвіте:
заходите  усмак  в  завітні  зони
й  ні  хвилечки  не  мислите  про  те,
що  в  світі    святці  є  і  забобони.

В  красі  й  любові  оживає  все:
кохання,  пристрасть,    
                                                               плем’я,  рід,  родина.
І  хто  у  серці  ту  красу  несе  –  
освятить  мрії  роду  й  України.

                               [i]  Ὠ    Ὠ    Ὠ[b][/b][/i]
...Світає.  Каравели  сонних  хмар
в  ясі  світанку  попливли  за  обрій.
І  промінь  сонця  –  ранку  аватар  –
вітає  Землю  світлом.  
                                                               Теплим,  
                                                                                             добрим.    [/color]
[/b]
14.04.2020
_________
*у  розумінні  лінощів  ("баглаї  бити"),  "розслабону".

На  світлині  автора  -  квітуюча,  вже  оспівана  мною  
черевишня.  Світлина  з  сьогодняшнього  холодного  
вечірнього  вікна  оселі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2020

ОБОЄ МИ

       ...слухаючи
         Квітку  Цісик.
[youtube]https://youtu.be/HavVNW6OhM4[/youtube]
[i][b][color="#0a8a7d"]Ти  –  мій  легкий,  та  владний  подих  вітру.
Ти  –  рясно  рястом  квітчана  весна.
Ти  –  те,  що  довіряєш  лиш  пюпітру.
Ти  –  чара,  де  й  себе  в  свій  час    пізнав.

Тобою  упиваюся  щоночі,
тобою  я  втішаюся  щодня.
З  тобою  поспілкуюся  охоче,
з  тобою  запряжу  свого  коня…

Тобі  дарую  все,  що  в  серці  маю.
Тобі  й  життя,  як  треба,  все  віддам.
Тобі  –  весняні  всі  мої  розмаї.
Тобі  –  мій  весь  і  Рим,  і  Амстердам!

Тебе  кохаю  вглиб  і  до  нестями  –
твою  красу  упень  боготворю!  
Тебе  я  славлю  одами  й  піснями,
За  тебе    йду  з  дияволом  на  прю.

Обоє  ми  –  у  розвитку  циклічнім.  
Обоє  ми  –  спіралі  гнуча  нить.
Обоє  ми…  
                                         Та  ти  існуєш  вічно,.  
а  я  в  тобі,  мій  світку,  лише  мить…[/color][/b]
 
8.04.2020[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2020

ДОЩІ ЯК ДІТИ

[youtube]https://youtu.be/JqP_7IU3R10[/youtube]
[i][b][color="#06929c"]Дощі  –  як  діти:  плачуть,коли  гірко?
а  ми  бідуємо,  як  їх  нема…
І  щастя  в  нас  –  мов  в  атмосфері  дірка,
в  душі  –  не  літо,  узаміт  зима.

Дощі  не  люблять,  як  нізащо  ганять,
коли  вони  із  неба  сльози  ллють,
коли  на  небо  вщент  змокрілим  гаєм
випліскується  безпідставну  лють.
 
Не  люблять,  як  у  орія  -  недбалість,
коли  байдужість  в  люду    до  землі,
коли  нероби...  набирають  бали,
гендлюючи  вспак  нив’ям  у  імлі.

Коли  хистять  одні  лани  широкі,
а  інші  –  тупо  збіжжя  з  них  зіжнуть,
коли  в  свої  ще  юні,  кращі  роки
за  неньку-землю  молодята  мруть.  

Дощі  –  як  діти,  люблять,  щоб  із  серцем
до  них,  малих,  й  до  будь-яких  волог…

Коли  на  ум  візьмемо  ми  усе  це,
не  буде  більше  
                                                   втрат,  
                                                                         нещасть,  
                                                                                                       тривог.
[/b]
01.04.2020
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2020

МІЙ НОВИЙ ЗІР

[i]...Теплий  Олекса  як  символ  тепла  і  
       злагоди  наповнює  чимось  новим,  
       незвіданим  і....  дещо  тривожним.  
         Вітаючи  всіх  клубівців  з  цим  вес=
       няним  святом,  зичу  доброго  здо-
       роп'я,  любові  та    наснаги    в    цей  
       нелегкий  час,  що  випав  на  нашу  
       долю!  У  свою  чергу,  дякую    всім,  
       хто  поздоровив  мене  з  Днем  на=
       родин  та  прошу  вибачення  за  мою
     тимчасову,  вимушену  відсутність
       на  ваших  сторінках...[/i]
[youtube]https://youtu.be/55_-PKrzNj8[/youtube]
[i][b][color="#6e0585"]Мені  дав  Бог  новий,  здоровий  зір  –
відкрилися  простори  неозорі  –
серед  малих  й  великих  в  небі  зір
я  виберу  свої,  мені  властиві  зорі.

І  стане  ясно  все  украй  мені  –
побачу  геть  усе  у  цьому  світі:–
вибоїни  й  кущами  скриті  дні,
і  темні  лиця,  й  лиця  у  привіті…

Від  зерна  відклерую  я  лушпу,
не  помилюсь  у  любуванні  друзів,
бо  бачу  правду  –  щиру…  і  скупу,
ціную  давні,  і  новітні  узи.

Відтак  у  світ  чіткішим  стане  шлях,  
ясніші  абриси  і  горизонти…
кукіль  й  волошки  висвітить  в  житах
мені  ласкаве  і  привітне  сонце.

Хоч  не  знімаю  з  неба  жодних  зір,
сузір’я  друзів  на  землі  я  маю:
джерела  вод  із-під  землі  і  гір  
в  душі  творять  симфонію  розмаю…[/b]

                   
[b]…  Подяка  зріє  в  мене  під  кінець
чарівннику  -  хірургові  від  Бога…
Це  Йван  Віталійович  Козинець...
Хай  стелить  ряст  йому  легкау  дорогу![/color][/b][/color]

30.03.2020
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2020

ВІН НЕ ПИСАВ ПІСНІ

   [b]  [i]  [color="#ff0000"]9-10  березня  -  це  НАШЕ  свято..[/color].[/i]
[/b]
[youtube]https://youtu.be/vGxA4crwoZg[/youtube]
[b][color="#8607b8"]Співець  Вкраїни  не  писав  пісні,
та  титли  солов’їні  я̀трять  душу:
його  слова  –  і  журні,  і  пісні  –
як  Божий  хліб,  жувати  вдячно  мушу.

Щоб  не  було  вже  більше  холодів,
донести  їх  в  ці  дні  народу  треба.
Бо  наш  Співець  того  колись  хотів,
щоб  ми  жили  під  теплим,  чистим  небом.
[/b]
[i]“[b][color="#7809b8"]Така  її  доля,  о  Боже  мій  милий,
за  що  ти  караєш  її  молоду…”
Слова  надають  нам  наснагу  і  силу,
і  ми  заспівали  в  “царистськім  саду”.[/b][/i]

[b][color="#7007ad"]Його  слова  несуть  у  світ  добро,
пророчі  ж  бо,  хоч  не  всіма  ще  взяті.
За  їхнім  змістом    ми  звіряєм  крок
і  повсякдень  співаємо  ми  свято.

Ганьбив  Він  зраду  й  не  жалів  тут  слів,
усім  життям  своїм  не  прагнув  слави,
й  небесних  щедро  посилав  послів,
а  на  сторожі  Слово  нам  поставив
[/b]
[i][b][color="#790db8"]«Мир  душі  твоїй,  Богдане!  Не  так  воно  стало:
москалики,  що  заздріли,  то  все  обідрали»…
Ой,  Тарасе,  ти  наш  батьку,  й  того  стало  мало  –
Раша  Крим  наш  й  Край  донецький  люто  відібрала…[/b]
[/i]
[b][color="#96069e"]…Тарас  свідомо  не  писав  пісні,
але  його  співає  вся  Вкраїна    –
його  слова  нам  сняться  й  уві  сні,
мелодія-псалом  у  душу  лине.

Кобзар    ніколи  не  творив  кантат...  
Та  став  уславленим  у  цілім  світі:
він  –  наш  акин,  співець,  соліст,  пенат*:  
співаємо  його  ми  заповіти[/color][/color][/color].[/color][/b]
[/color]
[i]9.03.2020  
_________
*У  римлян  бог-покровитель  родини,  батьківщини.

[youtube]https://youtu.be/fuH0muGa35Q[/youtube]

Можливо,  я  тут  вдався  до  алегоризації  чи  гіперболізаціїЄ
але    тут  до  відому  читачів  наводжу  професійну  думку  :
«Використовуючи  засоби  народної  пісні,  Т.  Шевченко  
створив  щось  надзвичайно  близьке  до  народної  пісні,  
але  разом  з  тим  нове,  оригінальне,  своє.  Поет  переважно  
звертається  до  тих  пісень,  у  яких  відображаються  народні  
прагнення.  Народнопісенні  елементи  дорогоцінними  перлами  
розкидані  по  всій  творчості  поета.  Він  творив  в  різних  жанрах  народнопісенної  творчості:  в  нього  зустрічається  і  сумна,  спов-
нена  туги  і  хвилювання  за  майбутнє  дитини,  колискова  і  похмура  гайдамацька  пісня,  але  найбільше  –  творів,  подібних  до  народних
 побутових  пісень  з  їх  багатством  тематики  і  різноманітністю  
вираження  почуттів  і  настроїв,  починаючи  від  жартівливих  і  
закінчуючи  глибоко  ліричними  про  жіночу  долю,  про  нещасливе  
кохання.  Пісня  була  невід'-ємною  часткою  поетової  душі».  
(Коломієць,Іванова:  Інститут  філології  КНУ  імені  Т.Шевченка)[/i]
http://www.univ.kiev.ua/pdfs/shevstud-16/5_Kolomiyez_B-Ivanova_O.pdf

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2020

НАШ КОРОНАВІРУС

           Адажио  (Ремо  Джадзотто)
[youtube]https://youtu.be/JqP_7IU3R10[/youtube]
[i][b][color="#068191"]Як  кажуть,  нам  китайський  вірус  не  страшний  –
У  нас  є  свій,  що  має  українські  “вади"...
О,  україщю,  ЩОСЬ  ТАКИ  РОБИ  –  НЕ  НИЙ.
Заслін  постав  хоча  би  від  своєї  влади.

А  то…

Одяг  корону  розміру  чужого    –  хрусь:
коронавірус;
зневажив  досвід,  ум  і  Україну-Русь  –
коронавірус;
пообіцяв,  але  нічого  не  зробив  –
коронавірус;
захисника  і  волонтера  посадив  –
коронавірус;
відмовив  в  чомусь  немічному  прохачу  –
коронавірус;  
волаючого  у  пустелі  не  почув  –
коронавірус;
поперед  старшим  (віком)  двері  зачинив  –
коронавітус;
забрав  права  в  господаря  землі  і  нив  –
коронавірус...

Той  вірус  в  нас  повсюдно  –  тут  і  там,
у  нього  -  розмаїття  українських  штамів.
На  серце  наступає  нам
отой  чвалак-гіпопотам.
О,  скільки  в  нас  таких  ручних  гіпопотамів!

...Однак,  з  усіх  зара́з  жахливіша  є  та,  
що  породила  в  нас  до  "вірусів"  байдужість:
святкуємо  чужі  свята̀,
бо  памка  до  своїх  пуста,
бо  мова,  бачиться,  проста…
Й  деруть  в  нас  шкуру  від  хвоста,
а  треба  б  –  з  голови...  
                                                                   На  те  потрібна  мужність![/color][/b]

6.03.2020[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867130
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.03.2020

ВЕСНА НА "ХОП"

         [b]Іванові  Щербатенку  –  
         сімдесят  п’ять…
[/b][youtube]https://youtu.be/nXVovKMP-7Y[/youtube]
         [i]Шлях  важкий  та  плідний
         ми  пройшли  з  тобою,
         вже  з  вершини  видно
         те,  що  звем  судьбою.
         Та  тобі  я  зичу
         вниз  не  оглядатись  –
         є  чого  ще  жити,
         є  в  чому  й  кохатись!
               [b]©  Олекса  Удайко,  2005[/b].[/i]  

[i][b][color="#05688c"]Як  кажуть,  не  хвались,  поки  не  перескочиш  –
на  тому  боці  вже  гукнеш  побідне  "ХОП"...
О,  скільки  вже  купин  в  твої  попало  очі!
О,  скільки  бачив  твій  життєвий  мікроскоп!

Хлопчак  і  муж  вже  нині  –  в  іпостасі  діда,
на  черзі  вже  й  нова  у  тебе  іпостась…  
І,  дай  то  Бог,  хай  все  в  роду  за  планом  піде  –
свою  ходу  у  світ  ще  прадідом  прикрась!

А  успіх  твій  в  науці  вже  не  забариться  –
до  нього  ти  комп’ютерну  стезю  проклав!
В  лабораторії  для  нас  –  це  гостра  криця,
геноміки  всесвітньої  міцний  анклав!

Мені  ж  везло  з  тобою  у  роботі  разом  
неповних,  але  плідних  п’ять  десятків  літ,
нехай  були  і  суперечки,  і  незгоди  часом,
та  хай  оцінить  їх  наш  науковий  світ!

Ось  тільки  з  щуками  поки-що  в  нас  проблема  –
хочби  одну  на  двох  повезло  нам  зловить!
Коли  вжє  відпаде  цікавостей  дилема,
переживемо  і  таку  щасливу  мить![/color][/b]

1.03.2020,  Чабани
©    Олекса  Удайко

Ювіляр  -  відомий  вірусолог,  доктор  біологічних  наук,
ерудит  в  галузі  біології  та  біоінформатики,  поет,  за
тятий  рибалка  і  просто  гарна  людини...  А  ще  земляк,  
учень  і  колега  автора,  з  яким  пов'язана  50-літня  спільна
наукова  робота...  На  фото  автора:  ювіляр  -  зверху,  
автор  -  нижче.  Святкування  80-річчя  Інституту,  
де  працюють  донині  ці  хлопці...[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866665
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.03.2020

Memento mori

     [i]…воякам,  
           волонтерам,  
           пасіонаріям...[/i]
[youtube]https://youtu.be/uIa6aX_h-_4[/youtube]
[i][b][color="#430787"]Яка  чудна  природа!  Та  не  парадокс,
що  ми  й  не  помічаємо  у  круговерті,
що  все  живе  в  свій  час  поверне  на  погост,
що  все  живе  –  живе  лише  для  смерті.

Живемо  на  землі  й  не  мріємо  про  те,
що  й  нам  колись  прийде  той  день  останній.
Живемо,  наче  як  годиться,  а  проте
сильніше  за  усе  –  небажане  заклання…    

Багатство,  статки,  влада,  слава,  море  слів  –
усе  це  не  для  вас,  усе  це  для  оточень!
А  вам  лишається  лиш  жменька  роз  і…  сліз,
що  в  натовпі  мелькнуть…  І  –  осуд  позаочі.

Кому  хотілося  б  втонути  у  багні
лайдацтва,  неуцтва,  ганьби...    простого  глупства?..
Тож  мріємо  гайнути  в  безвість  на  коні
одчайного  пориву  –  аж  до  самогубства!

І  хай  слід  вершника  означить  рясно  дим  –
дим  краю  рідного,  пахучий  до  безумства.
Рожево...  вдячно  заздрю  одчайдухам  –  тим,
хто  праведно  пішов,  а  не  через  нехлюйство…  

Із  всіх  мистецтв,  боїв  і  лицарських  змагань
ціную  ті,  що  власні  бережуть  простори…
І  ні  до  чого  тут  –  погоджуйся  чи  гань!  –
девіз  для  переможців  як  memento  mori*.

Побідник  бо  живий  –  і  нині,  і  в  віках,
утішений,    обласканий  увік  любов’ю.
Йому  не  треба  словоблудства  на  вінках,
любов  свою  до  Неньки  окропив  він  кров’ю.[/color][/b]

20.02.2020  
__________
*пам’ятай,  що  смертний  (лат.)  
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866318
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 28.02.2020

ЧОМ СТОЇШ В ЗАЖУРІ

           ...без  преамбули.

[youtube]https://youtu.be/yuvGeMYmsug
[/youtube]

 [i][b][color="#6b0582"]Калино!  
                                 Ягідко  кривава!  
                                                                                       O,  билино,
чому  на  воду  у  зажурі  задивилась?
Тебе  до  того  спонукала  літня  злива
ачи  вологи  в  літню  спеку  не  напи́лась?

Либонь,  вівчар  тебе  позбавив  заповіту,  
як  виганяв  на  пастовень  свої  отари,
Тебе  ж  настановив  як  варту  за  повітку,
тепер  щодень  скубуть  за  гілля  яничари.

А  може,  чимось  отруїли  лист  чужинці,
гасаючи  на  БеТееРах  спозаранку?..
Тобі  б  квітчати  бюст  найкращій  в  світі  жінці,
що  одягає  на  Великдень  вишиванку!..

…Отак  стоїть  в  зажурі  й  наша  Україна…
Її  зобидив  хто  й  зганьбив  одвічну  вроду?
Про  все  це  нам  повідай,  золота  билино  –
не  стій  самотньо  й  тихо  в  річки  біля  броду…

А  я  піду  у  світ  –  де  тернії  і  бруки,
шукати  тих,  хто  смів  красу  твою  ганьбити,

За  ту    провину  і  твою  нестерпну  муку
усякий  лиходій  жорстоко  буде  битий![/color]
[/b]
20.02.2020

©  Олекса  Удайко[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865582
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.02.2020

ТАКИ СТРІЛИСЯ

         [i]…  До  стрітення.Фантазії…
         (сприймється  під  музику
         Максима  Березовського  -–
         відомого  українського  
         композитора  18-го    ст..)[/i]
[youtube]https://youtu.be/iHgrtyPx0_U[/youtube]
[i][color="#3706a1"][b]Унимливо  протягуючи  руку,
нащупала  і  ласку,  і  тепло:
уже  набридла  їй  самотня  мука.
А  як  життя  ще  в  пам’яті  цвіло!

І  на  душі  враз  в  неї  потепліло,
розтанув  в  ній,  як  віковічний,  лід  –
й  незвідана  вже  міць  в  живому  тілі,
та    все  ж  хотілось  глибше  ковдру  під…

Й  палахкотіли  неоглядно  далі,
і  розступився  щедро  небокрай,
та  все  було  покрито  ще  вуаллю:
“Підкинь  мені  ще  світла!  Дай!  –

я  задихаюсь,  аж  до  асфіксії,  
це  мій  останній  життєдайний  вдих...
…На  троні    вже  пробудження  месія,
а  я  –  лиш  тінь  від  діл  моїх  худих!  

О,  весно,  весно,  чом  прийшла  так  рано
і  знищуєш    мене,  іще  живу?”  –

Зима  останню  випустила  прану,
весна  ж  гукнула:  “Я  живу,живу-у-у!”  

…Так  і  в  житті  буває  неземному:
нове  рождається,  коли  все  ветхе  мре,

і  хай  нове,  зачаття  все  ж  –  в  старому  .
Такий  закон!  Така  причинна  Re-*[/b][/color]…

15.02-2020

*Префікс  слова  "реінкарнація"  -  як  основи
   неперервності  світу,  повторення  людських
   сутностей  і    доль...

На  світлині  автора:  Володимирський  собор
у  Києві  -  основний  храм  ПЦУ.  [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2020

НЕОДНАКОВО

                         [i]Та  не  однаково  мені,
                         Як  Україну  злії  люде
                         Присплять,  лукаві,  і  в  огні
                         Її,  окраденую,  збудять…
                         Ох,  не  однаково  мені.
                                                           [b]Тарас  Шевченко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/4TCyPRYgO8c[/youtube]
[i][b][color="#056380"]Слова  немилі,  злі  й  занадто  вже  зловонні  –
“какаяразница”  –  зронив  Головсовок.  
Й  сміються  весело  дуби  руді,  коронні,
і  плачуть  гірко  голуби  на  підвіконні,
до  сиру  в  мишоловці  не  зробивши  крок.        

”Какаяразница”  п’янить  уми  зелені.
”Какаяразница”  росте  і  вглиб,  і  вшир.
”Какаяразница”,  Бандера  ачи  Ленін.
”Какаяразница”,    якої  масті  мир.

”Какаяразница”  –  пухлинна  незбаненна.  

Яка  релігія  і  що  в  нас  за  народ?
”Какаяразница”–  яка  у  нього  мова:
від  Ірода  далеко  не  котивсь  урод,
але  потрапив  у  чужий  він  огород    –
його  б  злизала  краще  язиком  корова!  

“Какаяразница”  і  “настамнет”  в  Оман
злетілись,  щоб  свої  нагріти  мертві  душі,:
“Какаяразница”  викохує  обман,
й  гримить  у  світанко́вім  небі  Тегеран  –
сенсації  летять  в  ефірі  і  на  суші.  

...“Та  неоднаково  мені”–  сказав  Тарас,
а  ми  є  джу́ри  й  характе́рники  Тараса.
Вже  втік  один  в  Моксель  у  грізний  час,
покаже  булава  Богдана  й  на  цей  раз,
яка  у  нечестивців  має  бути  траса.

З  ”Какаяразницею”  нам  не  по  путі:
не  бути  алогізму  –  “в  мишоловці”  миру.
Слова  ж  Тарасові  –  і  мудрі,  і  святі!  –
як  клятву  мовлять  на  могилах  друзів  ті,
хто  не  вподобає    копійчаного  сиру![/color][/b]

14.03.2020[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2020

СИВИЙ ОРІЙ. Проза

       [i]До  120-річчя  народин
       С.М.  МОСКОВЦЯ
[/i]
[color="#3a077d"]16  січня  цього  року  промайнула  120-та  річниця  від  дня  народження  
чл.-кор.  АН  УРСР,  професора,  доктора  сільськогосподарських  наук,  
колишнього  директора  (1962-1971  рр.)  Інституту  мікробіології  і  
вірусології  НАН  України    С.М.  Московця  (1900-1971  рр).    Семен  
Микитович  –  ровесник  20-го  сторіччя  –  свідок  бурхливої  і  супереч-
ливої  епохи,  доби  революцій,  воєн,  голодоморів,  репресій,  руїни  і  
блюзнірських  "поривань"  існуючої  в  той  час  ”збільшовиченої  влади    
до  “відновлення”  духу  і  тіла  суспільства.    Його  життєвий  і  творчий  
шлях  є  віддзеркаленням  тих  неоднозначних  процесів,    які  мали  місце  
в  пожовтневій,  до-  і  повоєнній  Україні  та  за  її  межами,  на  теренах    
Російської  імперії,  невільним  додатком  якої  була  і  наша  країна.  
         Розглядаючи  документи,    архівні    матеріали    та    наукові  праці  
С.М.Московця  зі  світоглядних  позицій,  можна  виділити  принаймні  
5  періодів  його  життєвого,  освітнього  і  творчого  шляху:  
запорізький    –    1916-1925  рр,  1-й  київський    –    1926-1934  рр,  
азербайджанський    –    1934-1952  рр,  херсонський    –    1952-
1960  рр.    та    2-й  київський    –  1960-1971  рр    
         Уродженець  села    Санжарівка  (нині  с.  Полтавка)  Гуляйпільського  
повіту,  що  на  Запоріжжі,  С.М.Московець  після  закінчення  початкової  
школи  за  місцем  народження  та  двохкласного  земського  училища  
навчався  у  Преславській  учительській  семінарії  (1916  р.),  а  потім  в  
Бердянській  професійній  педагогічній  школі    (1920-1922  рр.).  Далі:  
 білогвардієць  (за  примусом)  –  1919  р.  втеча  і  звільнення  з  армії  за  
хворобою  (висипний  тиф),  1920  рік  –.він    голова  Санжарівського  
комітету  незаможних  селян;  1921-1923  роки  –  завідуючий  і  учитель  
Санжарівської  трудової  школи;  1923-1925  роки  –    голова  
Санжарівської  сільської  ради  і    член  Гуляйпільської  районної  ради.  
Період  життя  –  бурхливий,  наповнений  несподіваними  подіями,  
і  суперечливий,  як  і  сама  епоха!  
         Лише  коли  пристрасті  політичного  та  військового  характеру  
уляглися,  Семен  1925  року  вступає  на  факультет  профосвіти  (відділ  
агробіології)  Катеринославського  (нині  Дніпровського)  університету,  
що  в  ті  часи  називався,  як  і  всі  інші  університети  в  Україні,  Інститутом  
народної  освіти  (ІНО),  а  наступного  року    вже    студент    Київського    ІНО  –  університету,  що  в  царські  часи  і  за  УНР  носив  ім’я  Святого  Володимира  
(нині  Національний  ун-т  ім.  Тараса  Шевченка).  Після  закінчення  ІНО  
Семен  Микитович  вступає  до  аспірантури  Інституту  ботаніки  ВУАН  за  
фахом  мікологія,  працює  деякий  час  в  Київському  сільськогосподарському  
інституті  та  (за  сумісництвом)  у  Вищій    комуністичній  сільськогосподарській  
школі..  А  в  лютому  1934  року  несподівано  виїжджає  за  відрядженням  до  Азербайджану  і  залишається  тут  на  довгих  18  років,  працючи  спочатку  
зав  відділом  захисту  рослин  Мільської  дослідної  станції,  а  потім  зав  
сектором  фітопатології  АзНДІ  землеробства.  Тут,  в  Азербайджані  
виконує  кандидатську  дисертацію  з  гомозу  бавовнику,  яку  захищає  
в  Харківському  Університеті  (1938  р.),  а  згодом  і  докторську  з  вірусології.  
Останню  захищає  в  Тбіліському  с.-г.    інституті  1949  року  та    отримує  звання  професора  1950  року.  
         Та  душа  Семена  Микитовича  прагне  додому.  Адже  не  зі  своєї  волі  
чи  якогось  дива  він  покинув  у  Києві  свою  родину,  в  якій  було  двоє  
прикутих  до  ліжка:  старша  дочка  Галина  та  дружина  Уляна.  “Не  до  
жиру,  аби  живу”  –  каже  відома  українська    приповідка.    Автор  цього  
повідомлення,  вивчаючи  архівні  матеріали,  у  2000  році  зробив  
припущення  [1]  ,  що  “відрядження»”  молодого  вченого,  котрий  
мав    непогану  роботу  й  кар’єрні  можливості  у  Києві,  їде  в  голі  
степи  Азербайджану,  щоб  “підіймати  науку”  чужого  його  серцю  
краю.  Очевидно,  через  репресії  проти  української  інтелігенції,  
зокрема  переслідування  одного  із  його  вчителів  –  Миколи  Зерова  
та  його  друзів.    Лише  незадовго  до  смерті  “учителя  народів”  
Й.Сталіна  в  кінці  1952  року  після  довготривалої  судової  тяганини  
з  адміністрацією  АзНДІЗ  він  повертається  в  Україну,  але  не  в  столицю,  
де  проживала  його  родина,  а  в  Херсон,  в  Інститут  бавовництва,  що  
згодом  став  відомим  як  Інститут  зрошуваного  землеробства.  Тут  він  
обіймає  посади  завідувача  відділу  фітопатології  та  заступника  
директора  з  наукової  роботи.  Тут,  поряд  з  хворобами  бавовнику,    
розпочинає  дослідження  вірусних  хвороб  картоплі,  помідорів  та  
інших  овочевих  культур.  Ці  дослідження  стали  підґрунтям  для  
подальшої  роботи  у  цьому  напрямку  в  Інституті  мікробіології  ім.  
Д.К.Заболотного  в  Києві.
Ініціатором  організації  широких  досліджень  з  вірусології  в  
Україні  у  повоєнний  період  по  суті  був  колишній  директор  
вказаного  інститут  академік  В.Г.Дроботько.  Розуміючи  те,  що  
для  вирішення  вірусологічних  задач,  у  першу  чергу,  потрібні  
кваліфіковані  кадри,  Віктор  Григорович  підготував  через  
аспірантуру  фахівця  вірусолога  А.Д.  Бобиря  та  запросив  
молодих  спеціалістів  (А.А.Скофенко,  В.А.Горюшин),  
створивши  наукову  групу  з  цих  вірусологів  при  відділі  бактеріозів  
рослин.  Втім  цих  кадрів,  на  думку  В.Г.Дроботька,  було  обмаль
для  вивчення  вірусних  хвороб  рослин  та  розробки  системи  
захисту  культурних  рослин  від  вірусів,  відтак  в  1960  році  він  
звернувся  до  Президії    АН  УРСР  з  проханням  щодо  організації  
відділу  вірусології  та  запросив  С.М.Московця  як  знаного  у  
наукових  колах  вірусолога,  вручивши  йому  ще  й  портфель  
заступника  директора  з  наукової  роботи,  з  метою  підготовки  
необхідних  кадрів  і  розгортання  широких  досліджень  з  
вірусології  в  Інституті,  
         Завдяки  діяльності  чл.-кор.  АН  УРСР  (1967  р.)  С.М.Московця  
в  керованому  ним  Інституті  за  короткий  період  (1962-1971  рр.)  
було  підготовлено  висококваліфіковані    кадри  спеціалістів-фіто-
вірусологів  для  не  лише  для  України,  але  й  для  Узбекистану,  
Молдови,    Іраку    та  Єгипту;  розгорнуто  масштабні  дослідження  
вірусних  хвороб  важливих  сільськогосподарських  рослин  
(пшениці,  картоплі,  томатів,  зернобобових  культур,  цукрових  
буряків,    огірків,  кавунів,  динь,  хмелю,  плодових  дерев  тощо);  
та  властивостей  їхніх  збудників,  розширено  пошук  антивірусних  
речовин;  започатковано  дослідження  вірусів  мікроскопічних  
грибів,  фітоплвзм  та  водоростей;  розпочато  розробку  
технологій  отримання  безвірусного  садивного  матеріалу  
картоплі  методом  літніх  посадок  в  комплексі  з  обробкою  бульб  
стимуляторами  росту,  вирощування  посадкової  еліти  у  високо-
гірних  регіонах  Карпат  та  оздоровлення  рослин  методом  
культури  верхівкових  меристем.    На  цей  період  під  керівництвом  
і  за  сприяння  С.М.Московця  було  захищено  більш  як  20  кандидат-
ських  дисертацій  та  отримані  матеріали,  що  лягли  в  основу  
успішних  докторських  дисертацій  (А.Д.Бобир,  А.Л.,  Бойко,  
М.І.  Менджул,  О.Г.  Коваленко).  По  суті  була  створена  школа  
фітовірусологів,  роботи  якої  відомі  не  лише  в  Україні,  але  й  
у  ближньому  і  далекому  зарубіжжі.  Про  роль  С.М.Московця  
в  розвою  вірусології  в  Україні  досить  повно  та  зі  знанням  
справи  описав  у  свій  час  його  учень  і  послідовник,  нині  
покійний  В.Г.Краєв  [2]/
         Одначе,  створенням  фітовірусологічної  школи  в  Україні  
діяльність  С.М.Московця  як  вченого,  менеджера  науки,  
педагога,  громадського  діяча  не  обмежується.  Організувавши  
у  1963  році  в  Інституті  сектор  вірусології,  він  ініціював  
Постанову    Президії  Української  АН  про  перейменування  
керованого  ним  Інституту  імені  Д.К.Заболотного  в  Інститут  
мікробіології  і  вірусології  –  назву,    з  якою  наша  наукова  
установа  живе  й  донині.  Крім  того,  вчений  заклав  наріжний  
камінь  в  підмурок  нового  інституту:  згаданий  сектор,  як  
“законно  народжене  дитя”  Семена  Микитовича,  1968  року  
отримав  структурну  самостійність  під  новою  назвою  –  
“сектор  молекулярної  біології  і  генетики”,  керований  акад.
С.М.Гершензоном,  і  нову  будівлю,  в  якій  ось  уже  більше  як  
пів  століття  існує  потужна  наукова  організація  (з  такою  ж  
         назвою)  в  системі  НАН  України.  
Здається,цього    було  б  цілком  достатньо,  щоб  пом’янути  
добрим  словом  Семена  Микитовича  в  його  славне  120-річчя!  
Та,  певно,  добре  запам’ятались  йому  бесіди  зі  своїм  
попередником  –  В.Г.Дроботьком,  який  мріяв  про  створення  
не  лише    “відділу  вірусології”,  з  трьома  лабораторіями:  
загальної  вірусології,  вірусів  рослин  та  вірусів  людини  і  
тварин,  алей  інших  відділів,  зокрема:  мікробіології  водн,  
земних  надр,  повітря,  технічної  мікробіології,  харчових  
бродильних  процесів,  дріжджових    організмів,  протистології,  
органічного  синтезу  та  аналізу,  антибіотиків.  Та  можливості  
людини  обмежені  його  біологічними  ресурсами,  фінансами  і  
невмолимим  плином  часу.  Все  ж  за  директорства  С.М.Московецю  
вдалося  створити  сектор  технічної  мікробіологі  під  керівництвом  
чл.-кор.    АН  УРСР  Є.І.Кваснікова,  з  відділами  промислових  
мікроорганізмів,  технології  процесів  біосинтезу,    хімії  сировини  
для  біосинтезу,  біології  газоокиснювальних  мікроорганізмів.
         Отож,  С.М.Московець  був  гідним  продовжувачем  справи  свого  
попередника  –  В.Г.Дроботька    в  оновленні  та  структурної  реорга-
нізації  Інституту,  створеного  великим  вченим  –  мікробіологом  і  
епідеміологом,  Третім  президентом  Академії  наук  України  
Д.К.Заболотним,  життя  якого  було  б  бути  набагато  довшим  
та  плідним,  аби  не  його  передчасна  та  таємнича  “втеча”  
у  вічність.  Геній  цих  великих  вчених-організаторів  науки  
полягає  саму  в  тому,  що  вони  прогнозували  розвиток  
нових  напрямків  у  мікробіології  і  вірусології  та  передбачали  
створення  відповідних  структурних  підрозділів  для  концентрації  
і  реалізації  наукової  думки.  
         Можна  було  б    перераховувати  тут  ще  цілу  низку  заслуг  
С.М.Московця  перед  наукою,  державою,  світовою  спільнотою.  
Певно,  ті    роботи,  які  він  виконував  на  громадських  засадах    
як  Голова  Українського  відділення  Всесоюзного  мікробіологічного  
товариства  (ВМТ),  головний  редактор    “Мікробіолочного  журналу”,  
член  Відділення  біохімії,  біофізики  і  фізіології    медицини  Української  
академії  наук,  голова  ради  з  захисту  дисертацій  тощо.  Цією  роботою  
він  здобув  славу  високо  інтелігентної  і  ерудованої,  чуйної  до  
співгромадян  з  їхніми  повсякденними  потребами  людини.  В  тих,  
хто  мав  щастя  спілкуватись  з  ним  чи  бути  поряд,  найбільше  
запам’ятався  його  тихий,  але  переконливий  голос  і…  батьківська  
тепла  та  щира  посмішка  що  випромінювала  багатий  внутрішній  
світ  його  багатостраждальної  душі.
         Про  це  пам’ятав  і  автор  цього  повыдомлення,  виплескуючи  
свою  любов  до  вчителя  у  римовані  рядки  вірша  «[b]Сивий  орій*[/b]»,
присвяченого  100-річчю  вченого  у  2000-му  році:[/color]

                   [i]…[color="#0b3eb5"][b]Твоє  коріння  проросло  з  підмурків  –
                   З  обагрених  кровицею  полів,
                   Де  Дорошенко  бив  зухвалих  турків,
                   І  гнав  Махно  московських  біляків.

                   У  серці  юнім  ріс  лункий  супротив
                   Імперській  силі,  що  душила  нас,
                   Тобі  сам  Бог  дорогу  напророчив
                   В  козацький  стан  до  Нестора  Махна.

                   Звитяжний  дух  сміливих  запорожців
                   Проніс  ти  гідно  через  все  життя
                   До  тих  часів,  коли  в  останнім  році,
                   Нараз  скорботно  канув  в  небуття.

                   Ти  тяг  свій  плуг  на  науковій  ниві,
                   Як  орій  сивий,  глибоко  орав  -  
                   В  землі  сухій,  незрошеній,  примхливій
                   Зростив  немало  соковитих  трав.

                   Твої  старунки  вклались  в  буйні  сходи  –
                   Когорту  учнів,  котрих  ти  любив.
                   Ти  однодумців  з  нашого  народу
                   У  кіш  незборний  на  літа  зглобив.

                   Ти  мав  велике,  чуйне,  щире  серце,
                   Проникливий,  несхитний,  світлий  ум;
                   Як  отаман,  тарпана  вів  у  герці,
                   Бо  не  впадав  у  вимушений  сум.

                   Любив  Вкраїну,  українську  пісню,
                   Ділив  із  нами  свя́та,  хліб  і  сіль.
                   Твоя  привітна  батьківська  усмішка
                   Нам  тамувала  найгостріший  біль.

                   Твоє  ім'я  –  в  скрижалях  полум’яних,
                   В  ряду  найкращих  дочок  і  синів...
                   В  краю  святім  –  від  Дону  і  до  Сяну  –
                   Лунає  вам  наш  величальний  спів![/b]
[/i][/color]
16.01.2000,  ©  Олекса  Удайко
                                                                                             
Список  цитованої  літератури:

1. О.Г.Коваленко.  Світогляд,  коло  наукових  
інтересів  С.М.Московця  –  віддзеркалення  його  
душі  і  часу.  Пульсар.  2000,  №  5-6,  С.  68-72.
2. В.Г.Краєв.  Роль  Семена  Микитовича  Московця  
в  становленні  і  розвитку  фітовірусології  в  Інституті  
мікробіології  і  вірусології  НАН  України  (1960-1971  рр.).  
Мікробіол  журн.,  2003,  65,  №  1-2,  С.59-69.
___________
*Скорочений  та  веиправлений  варіант  вірша,
   раніше  опублыкованого  на  сторінці  автора.

   На  стітлин  автора:  С.М.Московець  в  день  його
   70-річчя.
                                                                                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863688
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2020

ДВІ ЯГІДКИ

[i][color="#00d5ff"]        …[color="#0a647d"]отака  чудасія  щойно
       мала  місце  в  Кельні,
       де  зима    –    не  зима,
       а  літечко  –  як  квіточка...
       Отака  знакова  "плутанка"  
       в  День  Соборності  нашої.  [/color][/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/O06wNpYip7E[/youtube]
[i][b][color="#8b05a6"]Зима  щадить  зухвалих  і  сміливих:  
їм  не  страшні  ні  хуги,  ні  мороз,
ні  суховії,  ні  липневі  зливи–
ніщо  до  них  не  тулиться  всерйоз!

...Дві  ягідки  красуються  на  сонці,
несуть  в  життя  несхитний  позитив  –
вони  законів  вічних  охоронці,
ченці  начал  –  Небес  прерогатив.

Ті  посланці  вросли  надійно  в  землю,
підправивши  буттям  своїм  дизайн,
аби  краса  вражала  нас  приємно,
аби  вдалась  розгадка  сущих  тайн…

І  дай  нам,  Боже,  ту  красу  примножить:
ростити    сад,  леліяти  дітей,
щоб  роль  свою  відчути  міг  би  кожен  
у  втіленні  Всевишнього  ідей!

Дві  ягідки  –  підтекст  одної  суті:
чуже  й  своє  –  немовби  два  крила.
Нехай  до  них  увага  в  нас  прикута  –
дуальність  ту  природа  нам  дала.
                               
Дві  ягідки  –  одне...  єдине...  ціле,
як  ненька  рідна  і  один  народ,
одні  турботи  і  єдині  цілі,
земля  єдина  –  
                                                 як  один  Господь![/color][/b]

21.01.2020,  Kln,  BRD

На  світлині  автора      ота    чудасія:      райські
яблучка  серед  зими  і  як  прототип  єдності,
неперервності      поколінь    –    внучка  Ханна,  
одіта  в  тон  Едему...  У  дворі  будинку.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862221
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 22.01.2020

“ОМАНҐЕЙТ’

       ...святкові  дні
       всі  вже  позаду.
       Залишились
       будні  під  музику...  
       Внизу  ще  один  
       Соловей.  Його
       теж  варто  послухати...          
[youtube]https://youtu.be/wQYH54U2ZdU
[/youtube]
[i][b][color="#09749e"]Нічого  в  тім  нема,  що  хтось  подався  до  Оману,  –
бо  кожен  з  нас,  шукає  місце    –  де  тепліш.
Та  нащо  вводити  однофамільців  у  оману
і  приторговувати  ненькою  за  гріш?

Нелегко  й  голку  утаїти  у  копиці  сіна  –
медійні  слідопити  діють,  як  магніт…
Знайти  таємний  сховок  можна  й  мудрістю  Ібн-Сіна,
як  не  фарбуй  у  цвіт  небритих  ще  ланіт…

Та  ще  кмітливіші  бійці  у  навченого  чорта,
котрим  відомий  твій  не  вивірений  крок:
Не  встиг  злетіти    мирний  рейс  з  аеропорту,
як  у  бійців  вже  зведено  той  роковий  курок...

…А  непростий  турист,  розлігшись  у  розкішнім  ліжку,
Додумував  сценарій  скорих  перемог…
Та  чортові  бійці  й  його  тримають  за  "парнішку",
і  розпускають  вслід  отруйний  чортів  смог!    

І  не  дай,  Боже,  нам  дожити  до  таких  оказій,  
щоб  людські  душі  продали  як…  скотопт!
Нехай  заткнуться  ті  апологети  Євроазій  –
козацький  дух  –  не  московитський  "оботмот"*![/color]  [/b]

20.01.2020,  Kln,  BRD
_________
*  деревня,  деревенщина,  мужик,  дурачок,  хам,  бездельник,  балда,  балбес,  шолопай,  остолоп,  дур  алей,  оболтус,  не  вежа,  дурашка,  дурашка,  мужлан,  охломон,  ***  пентюх,  чувырло,  Гондурас,  тюха-матюха,  тюха-матюх,  тюха-матюхий  (воістину  багатий  (та  не  могучий),  «руський»,  якщо  сюди  ще  додати  всесвітньовідомий  неологізм  ХХІ  сторіччя  “khuilo”).
[/i]
[youtube]https://youtu.be/zKM1MRga3DA[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861993
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 20.01.2020

РЕІНКАРНАЦІЯ БРЕХНІ

       [i]неначе  сон...
       в    ніч  Срарого-Нового
       року[/i]
[youtube]https://youtu.be/FO6FMIrLaSs      [/youtube]
[i][b][color="#07788f"]Коли  про  суть  речей  вже  нічого  сказати,
вдаються  ниці  нечестивці  до  брехні.
А  там  –  лиш  сленг,  затерті  ОБС*-цитати.
...Таке  приснитись  може  в  новорічнім  сні.

З  історії    імперій  нам  відомі  факти,
коли  на  прапорі  –  насильство  і  брехня,
коли  людей  за  правду  кидали  за  ґрати…
Ще  в  пам’яті  та  більшовицька  гопотня!

Та  більшовизм  й  сьогодні  в  нас  у  шані  й  моді  –
бо  вчителям    слід  віддавать  (за  неуцтво)  борги!
Та  є  й  такі,  що  ллють  на  млин  брехні  охоче  воду
І  зрошують  поля  ”квартальної  нудьги”...

…Отак  і  живемо,  “вколисані”  брехнею,
шануємо  сучасну  владу    і…  брехню,
а  іноді  ще  й  гордимось    (до  згину)  нею,
формуючи  тим  наше  колективне    "ню".  

І  ведемо  себе  “достойно"…  Бо  ж  –  “не  лохи”.
Бо  знаємо,  у  кого  й  як  стрілять…
А  тих,    хто  у  окопах,  хай  з’їдають  блохи  –
байдуже  нам  до  них...  Байдужечки!  Нас  –  рать!

Ми  –  армія,  де    страстотерпців  ніжно  “люблять”–      
цькують  судами  і  вимащують  Layn'ом…

Примарний  мир,  одначе,  пестять,  і  голублять
Плішивий  гулівер  і  вишколений  гном.[/color][/b][/i]

13.01.2020
_________
*Одна  бабця  сказала...

Примітка.  Як  ілюстрація  –  нижче  наведено  
атуальне  інтерв’ю  розумного  чоловіка...
Читач  -  да  прочитає  і  послухає!
[youtube]https://youtu.be/EAc_C5hRLq8
[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861175
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 13.01.2020

…бути сутнім

   [i]    ...роздуми  з  приводу
             катасторфи  літака  МАУ
             в  Тегерані  8.01.2020.

[b][color="#08768c"]О,  як  багато  горя  на  землі!
Хтось  не  вернувся…  а  когось  чекають
А  хтось  давно  в  сирій  землі  зотлів  –
Лиш  згадками  вертаються  у  пам’ять…

Із  всіх  нещасть,  які  чатують  нас,
Найбільше  –  втрата  рідного,  близького,  
Й  нікому  не  бажаєш  тих  нещасть
І  не  зневажиш  пам’яттю  нікого…

Бо  бути  сутнім  –  виключне  добро…
Та  цим  гордитися  украй  не  треба:
Сьогодні  тут,  а  завтра  хибний  крок  -
й    ти  на  путі…  до  тих,  що  вже  у  небі.

Відтак  засвідчуймо,  що  ми  не  злі,
Наповнюймо    добром  свою  присутність…

І  менше  буде  горя  на  землі,
І  тим  життя  потвердимо  окупність.[/color][/b]

11.01.2020
Koeln,    BRD[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860847
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.01.2020

ЩЕДРИМ ЛЮДЯМ НА ЗДОРОВ’Я або ВСЬОГО ТРИ НОТИ

           [i]До  100-річчя  “Щедрика”  
           Миколи  Леонтовича,  Остання
           редакція  пісні  була  створена
           автором  у  1919  році,  незадовго
           до  звірячого  вбивства  композитора
           чекістами  у  його  рідному  селі  Марківка,
         що  на  Вінниччині.  [/i]
[youtube]https://youtu.be/zwHHxbuxgg0[/youtube]
[b][i][color="#740dab"]Всього  три  ноти,  а  яка  в  них  сила
і  широта  –  з  народин  до  заклань!
Христос  родився,  щоб  людина  мила
життя  стеряла  не  задля  страждань…

Всього  три  ноти!  Скільки  ж  в  звуках  смислу:
Отець-Бог,  Божий  Син    і  Дух  Святий...
Лунає  «Щедрик  –  глибоко  і  стисло:
життя  –  в  єднанні  сутностей  злотих.

Всього  три  ноти…  З  закликом  до  миру
землян  притомних  –  зовні  і  в  собі…
Під  лавкою  примостимо  сокиру,
та    не  здамося  татю  в  боротьбі!

Всього  три  ноти!  А  яка  свобода
у  виборі  тональності  життя!
Та  зрадити  не  можна  клятві  роду,
Бо  запізнілим  буде  каяття.

Всього  три  ноти  –  генії  не  хиблять!
Ознаки  їх  доступні  і  прості.

А  ти,  тиран,  не  цуп  на  себе  схиму:
потоп  у  світі  духа  –    на  меті…[/b]
[/color]

07.  01.  2020.  
Sauerlande.  BRD[/i]


                                                                     ПІСЛЯСЛОВО

«Щедрик,  щедрик,  щедрівочка,  прилетіла  ластівочка»  
–  здавалося  б,  хто  з  українців  не  знає  цієї  щедрівки.  
Народжена  ще  в  дохристиянські  часи,  саме  завдяки  
українському  композиторові  Миколі  Леонтовичу  вона  
стала  відомою  на  увесь  світ.  Їй  судилося  стати  справжнім  
символом  Різдва,  мати  безліч  переспівів  та  варіантів  
виконання,  стати  саундтреком  до  популярних  голівудських  
фільмів  та  звучати  в  кращих  концертних  залах  світу.    
Мало  хто  знає,  що  ця  колядка,    відома  не  лише  в  Україні,  
а  й  в  усьому  світі  під  назвою  «Колядка  дзвонів»,  -  одна  з  
найпопулярніших  обробок  Миколи  Леонтовича.
Існує  чимало  припущень  музикознавців,  де  саме  
Микола  міг  почути  вперше  щедрівку  і  записати  її.  Одна  з  них    
на  Хмельниччині.      В  невеличкому  селі        на  Заславщині  –  
Підлісцях,  звідки  родом  його  дружина  Клавдія  Жовткевич.
«Всесвітньо  відома  обробка  «Щедрик»  належить  до  тих,  
над  якими  Микола  Леонтович  працював  майже  усе  життя»,  -  
розповідає  Ольга  Прокопенко,  завідувачка  музею  Миколи  
Леонтовича  (с.  Марківка)  –  філії    Вінницького    обласного  
краєзнавчого  музею.  –  Всього  було  п’ять  редакцій  –  перша  
у  1901-му,  а  остання  –  у  1919  році.  «Звісно,  я  чула  й  таку  
версію  –  про  походження  щедрівки  з  Підлісців»  –  каже  
Ольга..  Але  у  1902  році  Микола  Леонтович  з  Клавдією  вже  
одружився.  На  той  час  він  вчителював  в  Чукові  на  Вінниччині.  
За  дослідженнями  етимологів,  варіант  цієї  щедрівки  все  
ближчий    Поділлю.  А  втім,  зовсім  не  суттєво,  де  Леонтович  
записав  цю  щедрівку  –  Вінницька  область  чи  Хмельницька  –  
це  усе  наш  край,  а  «Щедрик»  –  співанка  наших  пращурів.  
Саме  дякуючи  Миколі  Дмитровичу,  вона  стала  відомою  на    
весь  світ!
Перше  хорове  виконання  «Щедрика»  відноситься  
до  1916  року.  Тоді  цю  пісню  представив  хор  Київського  
університету  ім.  Святого  Володимира    під    керівництвом  
Олександра  Кошиця.  Пкрший  аудіозапис  «Щедрика»,  що  
зберігся  в  сучасному  вигляді,  датується  1922  роком.
За  кордоном  «Щедрик»  прозвучав  вперше  в  
українському  варіанті  5  жовтня  1921  –  на  концерті  в  
Карнегі-Холі  в  Нью-Йорку.  У  1936  році  американець  
українського  походження  Пітер  Вільховський  переклав  
текст  пісні,  зробивши  її  впізнаваною  нині  «Carol  of  Bell».  
А  після  90-х  «Щедрик»  зазвучав  і  в  кінематографі  -  у  
фільмах  «Один  вдома»,  «Міцний  горішок  2»,  «Гаррі  
Поттер»  та  ін.  
Геніальний  «Щедрик»  Леонтовича  –  одна  з  
найбільш  популярних  духовних  пісень  нашого  
часу.  Ще  більше  про  історію  створення  пісні  
можна    почитати  тут:

https://ye.ua/istiriya/37744  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860618
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 08.01.2020

ПРИВІТАННЯ З 20-ЦЯТКАМИ

         [i][color="#e30707"]всіх  клубівців  –  і  не  тільки  –
         вітаю  з  Новим  роком![/color]
[/i]
[i][b] Хай  дві  20-тки  
несуть  нам  статки,  
а  ще  –  сокиру
не  війн,  а  миру.
В  серцях  –  не  смогу,
а  Перемогу…
В  сім’ю  –  Любові,
малятам  –  слово,
що  найдорожче…
Проступкам  –  прощу,
слабким  –  здоров’я…
Міцних  зборов  я
переконанням
аж  до  заклання,
що  це  подіє  
(бо  є  надія,
що  зерня  віри
вколов  в  підкірку…)
й  зросте  любов’ю,
бо  в  світі  Бог  є!
Отой  набуток  
розвїє  смуток:
вернеться  щастя  –
як  літ  причастя![color="#086b99"][/color][/b]

31.12.2019.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859896
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 31.12.2019

ЕКЗЕКУЦІЯ НІЖНІСТЮ

   [i]  ...містика,
     народжена
     життям...[/i]
[youtube]https://youtu.be/y-vs_HULZrs  [/youtube]

[i][b][color="#0983b3"]Четвертування    душ  –  паліатив,
а  втім  не  всяк  знесе  й  таку  обруху…
Та  свічку  я  таку  тут  засвітив,
що  має  сенс  –  для  зору  і  для  вуха...

З    екс-екзекуцій  вищий  ексклюзив  –
Інь-янь  –  найвищого  ґатунку  ніжність:
природи  поклик,  рідних  душ  призив  
розтопить  лід,  втамує  неба  сніжність.

І  стане    враз  так  легко  на  душі,
бо  з  пліч  впаде  скала  багатотонна…
А  ніжність  все  крушила...  
                                                                               і  круши́…
…І  наче  вічність  –  
                                                         мить  ота  бездонна!
……………………………………………….

Сповзла    печаль…  І  впала  з  вій  сльоза…
У  жилах  таїн  –  ріки-струми  крові…
А  в  небі  десь  тьмяніла  бірюза,
плела  для  ночі  вкрай  міцні  покрови…

У  двох  світів  –  посередині  –  злом:
з  небесних  сурм  спливали  ночі  строки…
Та  нерв  бринів,  воюючи  зі  злом,
й  диміли  в  свічах  хтивості  потоки…

І  ось  в  астралі*  –  красномовний  “рик”  –
зламав  усе  під  гамір  таїн  ночі…
До  темної  габи  зір  благородно  звик  –
і  не  було  вже  сил  відкрити  очі….

І  це  –  кінець…  Межа  переживань,
що  зникли  враз,  раптово  і  назавше…
Блаженна  мить…  Музи́к  нечута  длань
здавила  горло  –    альтові  пасажі…  

У  мить  таку  кінчається  життя,
але  живе,  нуртує  в  тілі  прана…*  
Стражданням  вже  не  треба  каяття.
Спалила  ніч…  
                                             Звитяжний  видих…  
                                                                                                                     Ранок.[/color]
[/b]
25.12.2019;  Kln,  BRD
_________________
*за  індуїзмом  –  життєва  енергія,  що  наповнює  
   астральне  тіло  людини,  на  відміну  від  фізичного,
   котре  живиться    оксигеном  атмосфери.  

[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859269
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 26.12.2019

Я – ВІРШ

     ..слова,  поєднані
     з  небом  і....
     музикою...[youtube]https://youtu.be/ciSQL2Kb1eg[/youtube]
[i][b][color="#046370"]Я  –  часто  те,  чого  в  житті  й  немає:
посів  і  сходи  зграбності  ума  –
весна  тоді,  як  в  дійсності  –  зима,
хмільний  продукт  творіння  і  уяви.

Метафори,    епітети,  мотив…
Житло  ж  моє  у  небі.  Що  й  казати,
там  замість  хат  –  Пегасові  палати,
де  де  Бог  й  мою  присутність  освятив.

(Здобутки  мовні  віршу  вельми  вдячні,
бо  пошук  слів  буває  вогневим,
не  гребує  ж  незвіданим,  новим.  
В  собі  шукає,  він  бо  ж  не  ледачий.)

Так  і  живу  в  лінгвістиці  одвічнїй,
у  пошуках  тематики,  ідей
для  втіхи  небайдужих  ще  людей,
в  ком  превалюють  цінності  стоїчні.

Мене  покликав,  певно,  поліглот,
що  тямить  у  мистецтві  навігацій
й  не  має  ні  відпусток,  ні  вакацій,
в  руках  бо  держить  вірний  ехолот…

То  й  кажуть,  що  народжений  від  Бога,
бо  володію  долями  не  гірш.  

Така  вже  випала  мені  дорога...

Я  –  вірш![/color]
[/b]
21.12.2019
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2019

КОЛЬОРИ

       [i]кесарю  –
             кесареве...  
                 
[youtube]https://youtu.be/eeWZiJz_jD0[/youtube]    

[b][color="#7e089c"]Не    слід  було  б  їм  говорить
про    лінії    червоні...
Бо  в    них    цвіте    "царистська  прить":
сатрапи    –    в    нас        на    троні!

І      в    них  в    умі  –  лиш  триколор,
а  в  нас    –    червоно-чорний...
Їх    необачний    хромофор    –
не    "парубок    моторний"*...

Червоним  був  у  нас  терор    –
гноїв  наш  люд  в  Сибіру,
а  чорним  –  суть  голодомор  –
вбив  остаточно  віру

у  той  жовтневий  більшовизм,
що  Раша  нав'язала...
Та  не  кінець  то  вбивчих  схизм  –
кінця  "сім'ї"  начало.  

Дальтоників    від    амнезій    
нам    треба    б    лікувати,
щоб,    не    дай    Бог,    той    хижий    звір
нам    не    спалив    би    хату!

А    краще,    хворих    –    на    курорт,
до    острова    Єлєни**?
Не    плутати    щоб    хромофор    –
червоний    і    зелений!

А    заодно    нехай    би    "Ті"
полагодили    й    голос***...

щоби    у    пастви    у    житті
не    впав    би    жоден    волос![/color]
[/b]
13.    12.2019
____________
*йдеться  про  головного  героя  із  поеми  "Енеїда"
 Івана  Котляревського;
**острів  Святої  Єлени  у  Атлантичному  океані,
   куди  було  зіслано  Наполеона  Бонапарта;
***  тут  наш  цуцик  Анонсик  якраз  щойно  порився:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857659[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857788
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 13.12.2019

Я – ГОЛОС

         [i]Я  -  голос  ваш,  
         жар  вашого  дыханья...                                      
                         
                                     [b]Анна  Ахматова  (Горенко)[/b][/i]

               [youtube]https://youtu.be/sfbfaeG7EJU  [/youtube]

[i][b][color="#0e759e"]
спіткнешся  –  правду,    хай  гірку,  
скажу.
Я  –  голос...
підвівся  –  славлю,  не  солодку  лжу.
Я  –  голос...

буває  –  високо,  в  надрив,  фальцетом,
коли  є  неймовірний  біль  і  скрута,

а  то  ще...  тихо  і  смиренно.  Це́  там,
де  вам  за  гріх  дісталася  покута.

а  хочеш  –  пошепки,  а  то  й  дуетом,
як  Бог  вам  дав  кохання  і  любов,

не  співану  ні  чортом,  ні  поетом,  
та  мила  і  охвітна  вам  обом…  

коли  ж  у  можновладних  коридорах  
тихцем  і  карно  кроять  ваші  долі,

розголошу...  Бо  той  є  скритиий  ворог,
хто  сіє  ворожду  і  в  рани  –  солі…

Я  –  голос!

та  як  моєму  племені  –  загроза,    
волатиму  –  не  впав  би  жоден  волос
із  голови…    Така  метаморфоза…

Я  –  голос!

Я  не  тону  у  водах  океану
і  не  горю  в  пекельному  вогні...

Натомість  не  чакатиму  пеану,
словесної  і  злата  брязкотні!    

Я  -  голос![/b][/color]

11.12.2019[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857659
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 11.12.2019

ПОРУХ І ПОРУХА

       випав  раптом  сніг  -
       спонука  до  роздумів.
       І  ось!  На  тобі...    
[youtube]https://youtu.be/PK6syRBkBA8
[/youtube]
[i][b][color="#0d7dba"]Мені  близькі  природи  коливання,  
пору́хи*  й  по́рухи*  її  близькі  –
надмірна  жвавість  й  свідчення  вмирання,  
і  викрути,  і  покрути  слизькі…

Як  по́рух  вітру  і  листви  пору́ха
(причинно-наслідкові  це  зв’язки),
як  віть  одягне  –  намість  шат  перуки  –
намиста  діамантові  разки.

Від  по́руху  душі  цвіте  людина,
пору́ха  ж  гне  її  жорстоко  вниз.
Й  буває  –  в  неї  є  якась  година,
щоб  ухопитись  за  життя  карниз!...

Та  все  ж  колись  свої  брудні  сорочки
ми  знімемо  і  викинемо  геть,
в  чистилищі  одінемо  віночки  –
читач  ти  правовірний  чи  поет.  

Така  вона,  всепереможність  смерті,  
такий  життя  неслушний  моветон:    
як  сторінки  минувшини  всі  стерті  –
відкрити  океану  свій  кінгстон**.[/color]  [/b]

03.12.2019
_________
*В  українській  мові  є  два  подібні  за  звучанням  
(але  не  за  значенням)  подібних  слова  (не  омоніми):
 по́рух  і  пору́ха...  Автор  спробував  «обіграти»  ці  
терміни  в  своєму  творі.  Як  це  вдалось  йому  –  судити
читачеві.  Експеримент  може  бути  вдалим,  і  не  дуже.
Та  на  те  вона  і  творчість,  щоб  пробувати,  творити…
**Клапан  у  підводній  частині  корабля,  який  екіпаж  
відкриває  за  необхідності  вимушеного  затоплення.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2019

ПОДУВ МОСКАЛЬ

[i]...ішов  по  ріллі  -  
голодній  і    холодній...
і  впали  сльози.  [/i]
[youtube]https://youtu.be/9Iy3t8tPqFY  [/youtube]
[i][b][color="#094f99"]Подув  Москаль*–  провісник  холодів  –
на  ґрунті,  в  полі  шерхнуть  вже  калюжі…
Який  байстрюк  тебе  на  спис  одів,
аби  Зюйд-Весту  подих  нам  спаплюжить?

Подув  Москаль…  Нічого  вже  не  жди:
мерзотне  оживе,  а  тепле  змерзне…
Для  чого  нам  нещадні  холоди  –
нехай  все  зло  у  них  навік  пощезне!

Подув  Москаль  –  і  вщент  спалив  нам  Січ.
Подув  Москаль  –  і  вирізав  Батурин.
Подув  Москаль  –  і  відібрав  в  нас  Річ.
Подув  Москаль  –  Свободі  край,  тортури.

Нехай  би  віяв  краще  із  Балкан!
Чи  з  лук  альпійських!  Може,  й  з  Піренеїв…  
Москаль  же  нас  як  візьме  у  капкан  –
не  спевнити  вже  замисел  Енеїв…

Подув  Москаль  –  і  в  нас  голодомор.
Подув  Москаль  –  й  залив  вщент  кров’ю    Крути.
Подув  Москаль  –  брехня,  грабіж,  терор…
Подув  Москаль  –  трьохсоті  в  нас  і  трупи.

Подув  Москаль!  Зацепенів  весь  люд,
заціпило  хавчури  можновладців,
лиш  дифірамби  й  марнослів’я  ллють
юлавому  царю  прищаві  агнці!

…Та  розу  у  вітрів*  не  відберуть  –
її  пелюстя  хилиться  на  Захід…
Сварог  окреслив  нам  і  землю,  й  путь,
"недодержавність"  –  сатанінський  закид!

Карпати  наші  й  Кристалічний  щит**
навічно  застовпили  нам  Європу…
Закмітьте  це,  халдеї!  К  бісу  йдіть!
Не  смійте  жертви  укладати  в  копи***!

Подув  москаль  –  й  зк’яла  наша  роза
Вітрв,  що  з  Захду  нам  переважно  дмуть…
Яка  чцчпіль!  Яка  банальна  проза  =  
Природа  й  людство  мають  схожу  суть!

Та  прийде  час  –  й  подмуть  Середмор
Gfcfnb  я  пасати  теплі  –  кращі  із  вітрів,
Й  не  стане  в  нас    ні  смутку,  ані  горя,
Ні  вітру  мо    москалі,  ні  суто  москалів.

Гряде  у  світі  ясне  розуміння,
Звідкіль  береться  Всесвіту  біда  –
Й  заграє  сонце  колірним  промінням  –
І  зникне  тьма  з  планети,  як  вода!



[/color][/b]

23.11.2019
_________
*Тут  йдеться  про  північно-східний  вітер  в  нашій  
Розі  вітрів*(діаграма,  що  показує  повторюваність  
вітрів  різних  напрямків  в  даній  місцевості);  відомо,  
що  в  Україні  Зюйд-Вест  превалює  над  іншими  вітрами.
**йдеться  про  Український  щит  -  підняту  південно
західну  частину  Східноєвропейської  платфрми  
земної  кори.  ***“хавати”,  вкладати  за  дві  щоки.

©  Олекса  Удайко  (текст),  ілюстрації  -  з  інтернету.[/i]
[youtube]https://youtu.be/qT3JejPTHns[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2019

ЗАБЛУКАЛО ЛІТЕЧКО

         [i]  блукає  літо  
           серед  жовтого  листя
           маковим  цвітом[/i]
[youtube]https://youtu.be/bKTPpvAkU_c[/youtube]
[i][b][color="#610785"]заблукало  літечко  
                                 у  тенетах  осені
наглими  вкрай  квітами,  
                                 бджолами  і  росами
пишними  палітрами,  гамами  розваг…

не  кінець  то  світу  ще  –  
                               променями  босими
тінь  землі  освічена  задля  противаг

то  ураз  захмариться,  
                               то  вкрай  розпогодиться
а  то  ліс  запариться  
                               мікоризи  родами…  
літнім  людям  мариться  молодість  своя

панегірик  валиться  
                                 пред  такою  вродою
й  ронить  кволо  палицю  в  трелях  солов’я

серед  кіл  барвистості  
                                 споглядає  червнями  
вповні  звабний  пристрастю,  
                                 та  гонимий  тернами
впевнений  в  успішності  смілий  маків  квіт

як  взірець  безгрішності  
                                 подивує  зернями
тонучий  в  невтішності  божевільний  світ[/color][/b]

19.11.19

©  Олекса  Удайко  (текст  і  світлина)
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2019

ТОЧКА РОСИ

[i]          …про  наболіле…
[youtube]https://youtu.be/wSXhOMlcadU
[/youtube]

[color="#025c73"][b]Тепло  душі  зігріє  всіх  навколо  –
проси  того  добра  чи  не  проси…  
Та  враз,  коли  тепла  торкнеться  холод,
сльоза  зродиться  точкою  роси.  

Заблуклий  подив  в  просторі  і  часі
свій  опір  чинить  проявам  добра  –
його  тямки  не  в  серці  –  на  обцасі*,
на  серці  ж  бо  лубок,  жорстка  кора.

І  теплий  дім,  що  збудували  влітку
стрічає  взимку  прикрі  холоди…
а  слід  би  скопом,  люде  милий,  світку,
постигнуть  правду  чистої  води,
 
що  йде  до  нас  зсередини  і  ззовні:
кивання  вбік,  крутійство,  дурість,  лінь  –
ці  неподобства  й  підступи  мерзотні  
ході  завадять  юних  поколінь.

Роса  щодень  гіркі  роняє  сльози
у  наречених,  діток,  матерів…
О,  як  набридли  ті  метаморфози  –
здоровий  глузд  в  брехні  навік  згорів.

І  не  дай  Бог,  упасти  біля  гробу  
із  плачем...  по  праматері...  Руси**.  

Забудьмо  кожен  про  свою  утробу  –
не  граймось  всує  з  точками  роси!  [/b][/color]

11.11.2019
__________
*каблук,  підбір,  задник.  **древня  назва  України.
Tочка  роси  -  це  температура,  при  якій  водяна  пара
з  ненасиченої  стає  насиченою,  і  перетворюється    у
рідкий  стан  –  опади  чи  конденсат  (“сльози  на  вікні”).
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854640
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 14.11.2019

В БАГРЕЦЬ НАРЯДЖЕНА

[youtube]https://youtu.be/rsRcop8syz0[/youtube]

[i][b][color="#f70d34"]В  червону  сукню  одяглася  вишня  –
зібралась,  певно,  в  місто  на  парад…
Та  сукня    їй,  здавалося  б,  не  лишня,
бо  в  моді  був  вже  траурний  наряд.

У  пізню  осінь  превалює  чорне:  
дерева  чорні,  чорна  вкрай  земля…
І  люд  понурий,  зовсім  не  моторний,
лиш  сонце  потай  блимає  здаля…

Тож  пахмурна  –  не  радує  –  погода,
немов  присіла  з  літа  відпочить…
А  що,  коли  трапляється  нагода
розвіяти  журби  паскудну  мить?..

Ніхто  не  рад  зрадливому  затишшю,
що  передує  торжеству  зими…
В  черленому  красується  лиш  вишня,
віншує  радість,  де  заблуклі  –  ми.

Й  несе  у  світ  свою  чарівну    сукню  –
Їй  осінь,  бачте,  зовсім  не  страшна:
Хай  іній  їй  по  статі  владно  стукне  –
і  вже  в  уяві  –  білоцвіт-весна!

Шануймо  вбір  осінній  панни-вишні  –
нехай  віщує  квітні  весни  знов!
За  шану  нам  подякує  й  Всевишній  –
в  багрець  наряджена  його  Любов…
[/b][/color]
8.11.2019
©Олекса  Удайко

На  світлині  автора:  прототип  цього  твору  -
черевнишня,  посаджена  ним  7  років  тому.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854149
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2019

ДО СЕРЦЯ ДАЙ СВОЇМ ТОРКНУТИСЬ СЛОВОМ_конкур

       .[i]..слухаючи  музику,  краще  
       сприймаєш  написане;
       таку  музику  можна
       слухати  вічно.  Адже
       вона  є  дух,  вібрації
       Божої  Любові...[/i]
[youtube]https://youtu.be/HVesltqTloA[/youtube]
[i][b][color="#437004"]Твої  вуста  миліші  в  цілім  світі,
бо  пломеніють  чарами  без  слів.
Слова  ж  твої  –  що  в  давньому  санскриті,
я  в  пісню  їх  про  тебе  радо  вплів.

Люблю  твої  заломи  й  пуповину,
твою  жертовність,  відданість  посту.
І  дихання,  твій  клич  в  лиху  годину
я  чую,  люба,  в  леті  за  версту.

Милують  око  марева  й  картини,
що  пропонуєш  ти  мені  щодня.
У  пахмурну  чи  сонячну  хвилину  
ловлю  їх  серцем,  як  лелеченя:  

з  любов’ю,  свято,  як  своє  причастя,
щедротну  манну,  Божу  світло-тінь...
З  тобою  бути  –  неймовірне  щастя,
одне  з  найпотаємніших  хотінь.

До  серця  дай  своїм  торкнутись  словом,  
що  найдорожчим  є  посеред  слів,  
гармонією  неземних  мелодій  
в  угоду  Небу  і  його  послів.

Торкнусь,  о  Земле,  –  хай  і  без  одвіту!  –
набутком  дум  у  спільнім  леті  літ…  
Бо  вірю,  рідна,  в  істинну  орбіту,  
йму  віру  заки  в  праведний  політ!
[/color][/b]

30.10.2019
_________
*Світлина:  доторк  до  води  Білого  озера  (із  ФБ).  [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2019

КИСЕНЬ І МЕЧ

       [i]Слово,  народжене  
       факельним  вогнем  
       Покрови  14.10.19-го…
[/i]
[youtube]https://youtu.be/hgwhyjVMOzE[/youtube]
[i][b][color="#044970"]Вогню,  повірте,  так  потрібен  кисень  –
в  задусі  серце  воя  не  горить!
Та  атмосфера  ще  азотом  тисне,
прискоює  блаженну  згину  мить…

Життя  ж  бо  є  сердець  святе  горіння,
що  ближнім  віддає  своє  тепло…
Що  з  того,    що  згниє  пусте  коріння?
Воно  псує  життю  одвічне  тло.

В  наш  час  цінується  лиш  та  рослина,
що  родить  людям  життєдайний  плід…
Його  вогонь  зігріє  дім  родинний
й  розтопить  у  довкіллі  вічний  лід.

Нехай  в  добрі  народжуються  діти,
які  не  знають  диких  ворожнеч.
Від  тих  плодів  розпустяться  ще  квіти,
впаде  в  безсиллі  з  рук  злодіїв  меч![/color]
[/b]
15.10.2019

На  світлина  автора:  у  підніжжі  постаменту
поверженого  ідола  (із  сімейної  хроніки:
брат  Василь  в  День  Пкрови  та  Української
героїки  (УПА,  Козцтва,  Захисника  України).[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851594
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 16.10.2019

ПРОПЛАЧЕНІ

         Голова  Офісу  президента  містер  Богдман
         розмістив  у  фейсбуці  текст  про  буцімто
         “проплачені”  акції  “проти  капітуляції”
         6  жовтня  2019  року.  А  що  ж  14-го?  Хто  
         “проплаче”  День  Покрови  і  Захисників?  
[youtube]https://youtu.be/Ue7BCsbsWEA[/youtube]
[i][b][color="#eb0e0e"]Вже  котрий  рік  в  країні  плач  від  “брата”  
почерез  вовчі  дії  супостата:  
від  ран  зле  кровоточать  Крим  і  Схід…  
Яка  за  те,  скажіть,  о  люди,  плата  
і  неням,  й  дітям,  що  ридають  від

втрат  сина  й  татка  –  квіту  Батьківщини,
за  ту  дочку  й  безусого  хлопчину,
що  гинуть  там,  у  курищі  війни?
Якого  серця  і  якого  чину
бракує  нам,  щоб  всю  вагу  вини  

ніс  той,  хто  бійню  цю  жахну  затіяв
і  ворожнечу  між  людьми  посіяв,
щоб  засудити  нам  отой  рашизм?..

Але  явився  покруч  і  “месія”,
у  голову  котрого  впав  цинізм
назвати  захист  волі  як  “проплату”,
підігруючи  рашинському  кату…

Тож,  ненько  Україно,  ще  поплач,
бо  з  “прищуром”  моргнув  "старшо́му-брату"  
домашній  твій  “месія”...
                                                                                 І  палач!  
[/b][/color]
13.10.2019[/i]
_________
Аудіо-відео  супрвід  твору:  зверху  -  як  зла  алегорія;  
внизу  -  інтелектуально-пізнавальний.  Раджу  останній  
дослухати  до  кінця  як  відповідь  на  питання  "ЧО-МУ?
[youtube]https://youtu.be/ghURm3aYn6w[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851345
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 13.10.2019

У ДОЛІ НА МЕЖІ

[youtube]https://youtu.be/7WZ7Csh7Aec[/youtube]
[i][b][color="#620587"]В  ендшпіль  року  м’яко  
впала  з  неба  осінь
і  позолотила  спомини  в  душі  –
в  ній  тепер  коралі  
й  неймовірна  просинь,
хоч    ріллю  цяцькують  бісером  дощі…

На  краєчку  долі  –  
сонце  в  видноколі,
і  безхмарне  небо  –  в  долі  на  межі.
Стелиться  низенько  
рястом  шлях  у  полі,  
й  жайвором  вже  впала  пісня  в  комиші.

А  з-за  горизонту  
чути  голос  зову  –  
до  великих  звершень,  до  нових  висот,
світлі  дні  осінні,  
їхня  тиха  мова
ваблять  нас  до  чину  і  мирських  чеснот.

...Бути  на  цім  світі  –  
щонайвище  щастя,
креатура  Божа  й  рукотворний  рай!
Сонми  барв  одвічних  
кличуть  до  причастя,
в  край  любові  й  братства,  
                                                                             в  благоденства  край…[/color]
[/b]
05.10.2019[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850626
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.10.2019

СЛІПІ КОШЕНЯТА

       [i]  Дещо...
         на  котячу
         тему.[/i]

[youtube]https://youtu.be/talqAYFZBz0[/youtube]

[i][b][color="#44075c"]Ми  любимо  все  швидко  майструвати:
щось  взяв  до  рук    –  й  дивись,  уже  штукар.
Гендлюємо  словами  не  на  жарти
й  не  чуємо  минувшини  покар.

Ми  любимо,  коли  нас  хвалять  любо
за  гарно  зіграну  комічну  роль…
Та  лестощі  гравця  зведуть  до  згуби  
за  втрачений  до  істини  пароль.

Ми  любимо  казати:  самостійні,  
все  робимо  по-своєму  вовік!
А  на  яву  у  нас  –  все  війни  й  війни...
Куди  ж  ідеш,  незграбний  чоловік?

Ми  любимо  підчас  усе  солодке,
й  жуємо  те,  що  покладуть  нам  в  рот.
Та  врешті  жуйка  -  це…  раба  колодка  –
зайшли  в  чужий,  занедбаний  город!

Отак  йдемо….  НЕ  ПРЯМО  –  МАНІВЦЯМИ,
бо  не  тримаєм  азимут  душі…
Невже  у  нас  нема  й  не  буде    тями?
Невже  ми  гідні  назви  “малиші’?

Сліпе  котя́  -  немовби  миротворець:
в  повіках  бачить  –  благості  і  мир.

Стурбований  лиш  істий  вогнеборець:
у  ритмі  серця  –  вибухи  мортир…[/color][/b]

03.10.2019
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850263
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 03.10.2019

ДВІ КОЛОНИ

         [i]Природа  —  храм  живий,  де  зронюють  колони,
         бентежні  стогони  і  неясні  слова.
         Там  символів  ліси  густі,  немов  трава,
         крізь  них  людина  йде  і  в  них  людина  тоне.
                                                                                           [b]Шарль  Бодлер[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/bI16RXnawj4[/youtube]

[i][b][color="#62066e"]Світ  наш  підпирають  дві  колони,
з  них  одна  –  любові  і  добра…
В  котрій  з  них  опинишся  в  полоні  –
суть  дороги,  котру  ти  обрав…

…Дві  колони  простягнулись  в  небо,
дві  колони  древок    прапорів...
Й  кожна  починається  із  тебе,
Ґаздо  жовто-синіх  кольорів.

Перша  –  танець,  соло,  мускус,  Прана*–
переспів  пеану...  і  красот,  
в  іншій  –  від  шабе́ль  глибокі  шрами
й  таїна  незвіданих  гризот…

Вчинок  твій  карбовано  в  скрижалі,
крок-у-крок  упевнений  в  ході…
Хай  в  потомків  не  постане  жалю  –
буцімто  були  ще  молоді!  

В  камінь  вже  повержена  Пальміра,  
вщент  розбитий  древній  Карфаген...
Та  нацупив  зоряну  порфіру
мудрий,  непорушний  Діоген…

…В  ум  збрели  мені  ці  алегорії
у  колоні  “stop”-захисників…**
На  параді  –  мов  у  морі  я
стягів  з  битв…  
                                               і  траурних  вінків.  

Ті  соко́ли  ще  розправлять  крила
і  покажуть  –  хто  
                                                         тут  
                                                                             хазяї!
Що  б  у  нас  про  них  не  говорили,
Їхнє  тут  майбутнє...  і  раї!  
[/color][/b]

24.09.2019
_________
*Прана  -  особливий  вид  життєвої  сили,  енергії,  
   який  за  уявленнями  індуїзму  пронизує  Всесвіт.
**Йдеться  про  альтернативний  парад  "Захисників
       Вітчизни"      24.08.2019  року  в  Києві.  

На  світлині  -  ТА  колона,  
а  ще  "вої"-трухляки...
Та  розпрямлять  плечі  в  лоні  -
і  дивись,  вже  козаки!

Праворуч  -  автор,  ліворуч  -  рідний  брат
Василь,  з  українським  щиром  серцем  на
конт-параді  "Захисників  Вітчизни".[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2019

НАЙКРАЩА ІЗ ПЕРУК

           [i]Ні
           про
           що...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/2zjct3nsJYg[/youtube]
[i][b][color="#2b0480"]Прийшла  Вона  ранковим  плаєм  тайним,  
розливши  синьку  схилами  яруг,
вповзла  у  душі  привидом  одчайним
і  в  дивосвіт  впустила  вірних  слуг…  

Взяла  зі  скринь  мольберти  і  палітри,  
гуаші,  масло,  вохру  й  акварель…
Та  не  забула    ноти  і  пюпітри,
щоб  розбудить  птахів  спочилу  трель…  

І  –  ну  давай    ескізити  мережки,  
що  впишутся  в  природний  гобелен,
та  майструвати    колорити  стежки,  
де  ваблять  різнобарв’ям  липа  й  клен…

Малює  так,  як  метри  ренесансу,
А  то  –  як  справжній  імпресіоніст:
контрастами  доводить  всіх  до  трансу,́
й  пастелями  гаптує  древній  ліс…

Красоти  неба  з’єднує  з  земними
і  щедро  ллє  в  картин  оригінал…
Не  подивує  творами  такими
байдужий  до  мистецтва  маргінал.  

Шедеври  віддзеркалють  мистецьки
і  відблиск  сонця,  й  вправність  метра  рук,
як  дім  химер,  що  зліплен  Городецьким...  
Майстриня  вбралась  в  кращу  із  перук!

…Пишу  етюд.    Що  начебто  вже  осінь…
А  в  серці  –  сонм  непрожитих  життів:
коней  баских,  не  бирок-мериносів…

…О,  як  би    я  прожити  всі  хотів![/color][/b]

9.09.2019
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2019

ШАЛЕНСТВО ЛЮБОВІ

         [i]  в  небі  вже  наче    й…  осінь,
           а  ще  тепло  он  як!
           океан  –  дикі  роси          
           і  любов...  як  маяк![/i]
[youtube]https://youtu.be/x3GAwj_suGU
[/youtube]
[i][b][color="#045569"]В  народі  кажуть:  щоби  плід  дозрів,
у  бур’яні  його  сховати  треба  –
в  травичці  не  бунтують  перегрів  
й  надмірне  світло,  що  пульсує  з  неба.

Зело-добро  ховати  в  тінь  не  слід  –
його  діяння  хай  освітить  сонце:
сказавши  «а»,  згадай  весь  алфавіт  –
і  для  відзнак  придбай  собі  суконця.  

Не  бійся  слави!..  Спинковий*  метал  
за  всіх  умов  ніколи  не  ржавіє!
Зробивши  добре  діло  –  не  вертай,
а  втіль  в  життя  нову  шалену  мрію!

Зі  всіх  шаленств  найвища  є  любов,
надіб’я  те  довіку  не  вмирає,
вона  є  суть  –  основа  всіх  основ,
усепроникна,  
                                                     дужа  
                                                                                   і  безкрая.[/color][/b]

6.09.2019
________
*тут  як  синонім  спадкгової  шляхетності.  
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2019

ЩАДІМО СОНЦЕ

     [i]  Земне  й  космічне...
       приватне  й
                                     вічне...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/4Vi-LeU3kKg[/youtube]
[i][b][color="#e30c0c"]Щадімо  Сонце!  Хай  воно  нам  світить!
І  в  атмосфері  не  робімо  дір,
світило  наше  –  тепле  і  привітне…
Яка  ще  з  зір?

Найближча  з  них  то  Альфа,  що  –  Центавра…
Та  скільки  ж  світлових  до  неї  літ!..
Не  ті  у  нас  ні  засоби,  ні  аура,
не  той  політ!

То  ж  бережімо  ми  –  одне  одно́го,
не  міряючи  відстань  до  сердець…
Коли  ми  втратимо  чуття  малого,
великому  –  кінець!

Щадімо  сонце  в  душах!  То  –  здобуток  
віків  старих,  родинних  вірних  клятв…
Хто  зборе  темінь,  розбрат,  крах  і  смуток,
той  стане...
                                     СВЯТ![/color][/b]

05.09.2019[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847179
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 05.09.2019

МОРЕ ЛЮБОВІ

         [i][b]Tth[/b][/i]

       [i]  трохи  ртероспективно,
         але...  не  без  наді́ї...[/i]
[youtube]https://youtu.be/906OBxZcy8o[/youtube]
 
[i][b][color="#065063"]преді  мною  розбурхане  море,
де  буяння  невгавних  стихій,
де  ілюзії  й  темрява  спорять
у  розхристаній  долі  моїй…

кванти  сонця  у  хвилі  пірнають,
з  глибини  суть  життя  дістають…
уявити  ж  не  можу  я  навіть,
потаємну  Ра  променя  суть!

тут  молюски,  дельфіни  і  риби
консервують  розмов  олів’є…  
почуттів  резюмую  я  глибу,  –
поетичним  є  слово  моє

мені  б  долю  в  подобі  амфібій  –
Іхтіандром*,  напевно  б,  я  став!
жаль,  не  ті  Посейдонові  фібри,
не  той  фейс  і  заломи  постав…

та  в  душі  –  наче  вічності  хвилі:
ком  енергій...  катарсис**...  підйом.
мої  думи  –  незвідані  милі
між  поверхнею  моря  і  дном  

спогад  стигми  кохання  полоще,
побережна  шепочеться  рінь…
тіло  –  мов  пілігрімови    мощі:  
ворухнутись  бік-набік  вже  лінь

дух  мій  –  в  трансі,  в  глибокім  астралі***…
смак  нірвани...    блаженний  потік…
пруг  жаги...  амазонки  і  кралі…
й  посмик  нерва  зрадливого  –  
                                                                                         тік…[/color]
[/b]
25.08.2019
____________
*Персонаж  з  відомого  фільу  "Человек-амфмбия".
**Очищення,  сцілення.
***Енергетичний,  тонкий  світ  в  езотериці,  аура…
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2019

КОЛИ Я ВІДІЙДУ

     [i]Хоч  вірш  написано  від  першої  особи,
     кожен  читач  має  примірити  написане
     до  себе...  Адже  [b]сві[/b]тло  у  [b]сві[/b]ті  за[b]сві[/b]чують  
     ті,  хто  конче  хоче  це  робити,  а  саме:  діти        
     Бога,  а  гасять  його  -  служителі  Князя  Пітьми.
     То  ж  несімо  Світло,  Прометеї!..[/i]
     
[youtube]https://youtu.be/Uhw7L5cPvfs
[/youtube]
[i][color="#570a8a"][b]Коли  я  відійду,  хай  буде  свято  –
не  хочу,  щоб  журився  хтось  колись…
Кайдани  з  серця,  вірю,  буде  знято,
й  злетить  мій  дух  у  безтілесну  вись.

Коли  я  відійду  –    світ  стане  вище…
це  й  зрозуміло:  в  тім  життя  прогрес.
Хоч  то  не  апогей,  не  розвиткове  днище  –
банальний  трансформації  процес.
 
Коли  я  відійду  –  постануть  інші
й  продовжать  те,  що  я  колись  почав…
О,  скільки  мрій  вони  розбудять  в  тиші!
О,  скільки  дум  впаде  в  живий  ручай!

Коли  я  відійду,  не  згасне  сонце
й  планет  цнотливих  не  унишкне  рух,    
але  мій  поступ  був  потрібен  конче,
щоб  правду  донести  до  людських  вух…

І  як  не  жаль,  що  вкупі  перестануть
душа  і  тіло  час  верстати  свій,  
у  небі  все  ж  так  вишколено  й  стало
ряди  шикує  духу  ревний  стрій!  

Нехай  існує  світу  неперервність,
що  ллється  із  космічної  імли.
Шануймо  ж  ми,  живучи,  власну  ревність,
леліймо  мир  і  щастя  на  Землі.[/b]
[/color]
19.08.2019  [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845579
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2019

СЕРПЕНЬ ВПАВ НА ПОКОСИ

[youtube]https://youtu.be/l14-HobPV88
[/youtube]
[i][b][color="#033042"]Серпень  впав  на  покоси  
ваговитим  снопом,  
вже  в  комору  заносить  
лантухи  із  зерном.
Не  бідує  родина,  
не  горює  сім’я  –
дожидається  сина,  
що  вітає  здаля.

         [b]Приспів:
[/b]
         А  веселка  на  сході    
         В  кольорах  виграє:
         бути  гарній  погоді...
         На  столі  усе  є:
         і  хліби,  і  до  хліба,
         і  пухкий  коровай...
         І  дівчинонька  люба  –
         хоч  сватів  зазивай!  

Серпень  в  душу  лягає  
збіжжям  ситним,  добром.
Спас  витає  вже  в  гаї…  
Своїм  щедрим  крилом
він  усіх  обіймає...  
На  столі  мед  і  ром,
гості  йдуть  з  ріднокраю  –
чути  гам  за  селом.

         [b]Приспів.[/b]

Серпень  риску  підводить,    
є  талан  в  трударів  –
святом  Спас  хороводить,  
звієм  звершень  зігрів...
На  порозі  вже  осінь,  
та  в  душі  –  водограй:
серце  пісню  попросить  –
грай,  музиченько,  грай!

         [b]Приспів.[/b][/color]
[/b]
11.08.2019
*********
Світлина  –  автора,  де  ота  зріла  пшениця,
вдалині  –  будинок,  де  мешкає  сам  автор.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2019

НАЗБИРАЙ МЕНІ ЗІР

     [i]Фінішує  літня  пора...  
     Її  ознакою  є  здобуки
     природи  і  людини...
     Про  це,  і  не  тільки,
     тут...  в  супроводі
     "космічної"  музики
       Ді  Дюлі.[/i]
[youtube]https://youtu.be/wMNdIl0E49k[/youtube]
[i][color="#055063"][b]назбирай  мені,  мавко,  у  лісі  чорниці
й  приготуй  лікувальний  для  неба  настій  
напою  я  тим  зіллям  небесні  зірниці,
щоб  в  душі  засіяли  свічада  святі

назбирай  мені  зір  в  чистім  полі  досвітнім
й  макоцвітним  вітрилом  прилинь  у  мій  дім
я  встелю  ними  ложе  бажань  заповітних  –
в  край  дитинства  і  юності  спрагло  ходім  

назбирай  мені  дум  -  дивовиж  ясночолих  
і  встели  ними  густо  до  мрій  славних  шлях,  
щоб  забути  стежки  й  недоладні  ґринджоли,
що  блукали  без  цілі  в  толочних  полях  

назбирай  мені  чар  розкошлачено-вічних  
і  вели  їх  чар-зіллям  вплітатись  ув  яв
я  тебе  покохаю  в  тих  чарах  стоїчних,
як  ніхто  і  ніколи  
                                                             іще    не      кохав[/b]
[/color]
3.08.2019
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2019

ОЙ, ЯК НЕ ХОЧЕТЬСЯ

       Літо...  Чи  не  
       найкраща
       пора  
       року...
[youtube]https://youtu.be/mLqPS6oBJ2s[/youtube]

[i][b][color="#086b68"]Ой,  як  не  хочеться  у  осінь…
Побудь  ще  літечко,  побудь!
Орфея  клавесин  голосить,
у  шмаття  рвучи  черні  грудь.

Ой,  як  не  хочеться  у  зиму,
у  царство  суму  і  завій  –
я  назбираю  ще  корзину
фантазій  літа  й  теплих  мрій.

…Ой,  як  не  хочеться  у  смуток,
що  принесе  примарний  мир,  –
душі  влелеченій  спокуту
на  тлі  зачохлених  мортир…

Фантомний  біль  –  сумління  ниє.  
І…  темінь,  морок,  німота:
в  буття  буденного  на  шиї  –
свобода…  
                                       Тиша…  Та  не    та…[/color][/b]

26.07.2019[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843272
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.07.2019

ЗЕ́ЛО ЛІТА

́        [i]  Я  на  сторожі  коло  їх
         Поставлю  слово.
                                             [b]  Тарас  Шевченко[/b]  [/i]
       [youtube]https://youtu.be/wlF0kVZaGJE[/youtube]
[i][b][color="#0cb040"]Нас  літо  «зеленню»  іще  побавить,
попореду…    "веселі  й"  "чму́тні"*    дні!
Важливо  тут  –  щоб  не  впіймати  ґави:
гадюк  не  стріти…  і  минати  пні.  

Бо  ж  всі  ми    любимо  бродити  в  лісі
та  вибираєм  хащі  погустіш…
Не  видно  неба  там,  не  чутно  висі,
веселий  гамір  диких  "качок"  лиш.

Позеленів  вже  світ  злато-блакитний:
зелені  мислі,  принципи  і  рух.
Цвітуть  зелено  храми  наші  й  скити,
і  притупивсь  в  послушників  вже  слух…

І,  не  дай  Боже,  затриколоріє  –
згадаємо    цей  липень  ще  не  раз!
О!  Де  слова  ті  –  заповітні  мрії,
що  нам  з  неволі  вихаркав  Тарас?

Квітуче  зе́ло  літа  цього  "тішить",
вертає  в  юність  начебто...  Якби…  

Якби  не  смуток...  цвинтарної  тиші...
якби  героїв  наших...  не  гроби.    [/color]
[/b]
18.07.2019  
_________
*від  чмут  (рос.  забавник,  проказник).
[/i]
Для  тих,  кого  цікавить  Зело  як  прототип,  шижче  
свідчення  людей,  компетентних  і  поінормованих
(слухаємо  15.40  -хвилину  інтерв'ю  В.Цибулько).

[youtube]https://youtu.be/DCg3TO3SfqI[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842330
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 18.07.2019

ПОВЕДИ МЕНЕ В РАЙ

                                         [i]  [b]  Tth[/b]
       до  Свята  сім'ї  -  
       пісня-дарунок
       (незалежно
       від  статі,  віку    
       і    с  и  с  т  е  м  и
       координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/xQ4F35woKII[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи  мене  в  рай,
де  б  зоря  багряніла  в  екстазі,
і  щоб    щастя    –  навік,  не    наразі…
Там  мій  рідний  засмучений  край.

-  Поведи  мене  в  край,
де  чуття  фахкотять  пурпурово,  
де  пернаті  вирують  в  діброві,  
подаруй  мені  пестощів  рай…

-  Поведи  мене  в  сон,
де  кохання  і  в  снах  не  дрімає.  
Та  веде  в  апогеї    до  раю
і  голубить,  як    легіт-мусон.

     – Як  прийду  у  твій  рай,
й  запалають  там  ранки  багряні,
почуття  враз  наструнчаться  ранні,  
мов  удосвіта  синявий  плай.

 

       -    Я  прилину  в  твій  край,
бо  твій  острів  моєї  любові
мій  навіки...  Всякчас,  та  не  в  слові…
Я  злелечу  приборканий  рай.

       -    І  являтимусь  в  сни,
так,  зненацька,  як  ласка  дівоча…
Сновидіння  ж  хай  будуть  пророчі.
Я  не  зраджу  твоєї  весни,

що  цвіте    на  осонні,
як  у  ніч  –  час  безсоння,
у  солодкім  полоні  кохання:

душ  розіпнутих  спів  
(шурхіт  крил  голубів)
з  вечорової  тиші...  
                                                               до  рання![/b][/color]

9.07.2019    
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2019

ВИСО́ТИ

       Ось  так...


[youtube]https://youtu.be/vmuBcaTDeZY
[/youtube]
[i][b][color="#51047d"]Хоч  вабили  мене  висо́ти,
родивсь  і  повзав  по  землі,
та  всім  життям  своїм  усотав:
уретно*  їхать…  на  ослі́.

Хотілось  жвавості  і  руху,
а  ще  –  на  краще  перемін.  
Прийшла  у  зрілості  “проруха”:
все,  що  оточувало,    –  тлін…

Й  жахнув,    мов  полум’я,    у  простір,
лазур’ю    неба  похлинувсь.
Та  все  ж  летів  увись  наосліп,
вспіх  обминаючи    весну.  

…А  та    крайнебо    запалила,  
зелом  на  землю  пролилась,
мов  океану  пінна  хвиля
із  присмаком  зіркових  трас.

Й  здалося    все  украй  резонним:
весна  –  начало  всіх  начал…
Не  віха  з’явисьок  сезонних  –
життя  і  мудрості  причал  !  

Отак  і  маюсь  –  низ  і  небо  –
за  настроями,  як  коли…
Чи  в  неба  є  в  мені  потреба?..
Мені  ж  набридли  вже  воли![/color][/b]

7.07.2019

*Скучно.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841039
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.07.2019

ВМИРАЛА ПТАШКА

         [i]Хоч  вірш  створено  в  День
         Конституції,  він  не  про  Неї.
         Хоча...  як  пильно  глянути..
         в  розряд  встраченого
         попадає  і  Основний  
         Закон  держави.
         Ескіз  з  натури...
         Факти...[/i]
[youtube]https://youtu.be/tcPJ_UHsArU
[/youtube]
[i][b][color="#066875"]Вмирала  пташка…  трепетно  і  гордо:
жагучий  погляд  –  в  сонячну  блакить…
Стихія    ж  там:  і    хмар,    і  райдуг  орди,  
а  тут  –  остання,  хоч  і  світла  мить…

Не  пожилось…  На  те  вже  в  неї  йшлося:
Вертка    малявка    випала  з  гнізда,
внизу  ж  життя  –  голодне,    спрагле,  плоске  –
обитель  для…  рептилій  і  нездар.

Вмирала  пташка,  а  за  нею  –  й  мрії
піднятись  в  небо,  в  царство  висоти…
А  як  хотілось,  як  цвіли  надії,
красот  лазурних  серцем  досягти!

Вмирала  пташка  –  символ  лету  й  щастя
для  нас,    простих,  приземлених  украй…
О,  як  сверблять,  буває,  в  тих  зап’ястя,
махнув  би  хто  за  нею  в  дійсний  рай!

Де  гордо  мріти  можуть  
                                                                             тільки  птахи,
де  їхній  голий,  але    рідний  дім,
де    все  –  на  чину  й  правди  плаху,
щоб  недарма  –  
                                                     і  блискавка,  
                                                                                                       і  грім.  [/color][/b]

28.06.2019

На  світлині  автора:  прототип  ЛГ  -  "винуватиця"  ідеї  твору,  
вже  бездиханна,  але    з  піднятою  догори  головою.  [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840364
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 29.06.2019

ВМИРАЮТЬ ХАТКИ

               [i]Тяжкі  враження  від
               недавніх  від_відин  
               Малої  Батьківщина
               залишились  у  автора
               та  рядками  лягли  
               на  папір...  [/i]
   [youtube]https://youtu.be/7Yv61tiXUaY[/youtube]

[i][b][color="#034159"]Умирають  хатки,  в  Леті  тонуть  люди…
Те,  що  залишаєм,  кажуть,    просто  –тлів:
СО2    і  воду…  Та  декотрі  й  чудо  
здійснюють,  підвівшись,    врешті-решт,  з  колін.

Кажуть,  що    руїна  –  обихідка  росту,
тимчасовий  відступ  ради  перемог…
та  усім  відомо,  що  ота  “короста”,
вже  владіє  тілом,  як  землею  –  смог.

…Жив  дідусь  у  хатці,  помагав  колгоспу
і  кінці  з  кінцями  зводив,  як  він  міг,
залишивсь  самотнім,  помістили  в  хоспіс,
й  запорошив  хатку    невмолимий  сніг.

Влітку  –  жаска  спека,  осінню  дощило,
продірявив    по́бій,  вже  на  те  пішло…
Ніде  правди  діти,  як  в  мішкові  –  шило:
заросло  бур’я́ном  рідне  джерело.

…А  життя  ж    буяло,  виростали  діти,
в  хатці  тій  збиралось  майже  все  село,
як  в  краї  далекі  проводжали  скніти
хлопців-новобранців...  Терном  порсло…

Спадкоємці  ревні  розбрелись  по  світу
залишили  хату  й  діда  помирать,
й  ні́кому  в  надгріб’я  покладати  квіти...
Не  втяла  традицій  й  владна,  жирна    рать.

Отака  халепа  селам  досаждає:
умирають  хатки,  немічним  –  що    мор…
Та  ростуть  палаци,  пригород  буяє,
І  тріщать  засіки  у  хапких  комор.    

А  у  світі  грішнім  торжествує  правда:
ріже  однаково  всіх  одна  Коса…
Там  не  ті  закони  й  не  пінязів  влада,
інші  привілеї,  
                                                 святість...
                                                                                       і  краса.[/color][/b]

23.06.2019

На  авторовій  світлині  -  рештки  хати,  в  якій  
проживав  колись  нащадок  славного
 Чубівського  козацького  роду,  дід    
Оксентій...[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839813
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.06.2019

РУНА – ЗНАК ЄДНАННЯ

[youtube]https://youtu.be/yldGIrVvUiA
[/youtube]
[i][b][color="#055359"]Заходимо  до  храму  –  
осяваємо  себе  хрестом,
вмираємо  –  
осяватимуть  вас  ним  інші  люди…
Така  ж  бо  сила  рун  –
сакрального  знака
множення,  єднання:
живе  –  з  живим,  
мертве  з  мертвим.

Вступаючи  до  храму  життя,
творення,  окладаймо
рунами    своє  єство…
І  життя  буде  гармонійне,
корисне…
Множмось,  єднаймось,
творімо,  вишиваймо
хрестиком  –  знаком
множення  і  єднання…

Рунічна  мова  Бога
кличе  нас  до  життя,
єднання,  творення.
Будемо  ж  гідними  задуму
Творця…
Складемо  сокири  братовбивства
хрест-на-хрест,  в  рунічний  знак
братання,  множення,
миру…[/color][/b]

20.06.2019
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839397
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.06.2019

ОСТАННІЙ АТЕСТАТ

[youtube]https://youtu.be/C87uQdUHDdM[/youtube]

[i][b][color="#065e6e"]Земне  життя  –  збирання  атестатів,
Що  раз-по-раз  виписує  життя  –  
І,  попри  вік,  положення  та  статі,
Підкреслює  його  –  життя  –  знаття.

Народження,  навчання  чи  женіння  –
Всі  акти  –  дії  –  стверджує  папір.
Які  б  в  путі  не  правили  тяжіння,
Нотаріус  –  найперший  поводир.

Не  всі,  одначе,  гербові  печаті
Свідоцтва  мають…  Є  іще  й  такі,
Як  зошити,  як  книги  непочаті  –
Слова-похвали,  помисли  леткі.      

Та  найкрутіші  з  них  підводять  риску  –
Яке  життя  ти  апріорі  мав:
Чи  не  було  від  нього  пусто-тріску,  
Чи  не  робив  ти  недоладних  справ.

Той  атестат  не  писаний,  а  усний  –
В  громади…  і  сім’ї  у  голові…
І  дай  то  Боже,  щоб  було  там  густо  –
Не  бланки  незаповнені…  Нові.[/color][/b]

14.06.2019[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838777
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 14.06.2019

В ОДНІЙ СІМ'Ї

[youtube]https://youtu.be/38SojIdVeLQ[/youtube]
[i][b][color="#074259"]

Живемо  всі  в  одній  святій  сім’ї
у  шані  й  дружбі,  як  в  роду  годиться…
Жуємо  хліб  –  як  чаяння  свої,    
й  водицю  п’ємо  з  спільної  криниці.

Буває,  хтось  схибнеться…  Та  пусте:
здається,  на  верству  –  одна  дрібниця.
Тат*  всякий  на  путі  своїй  росте,
щоб  більшого,  ніж  є,  в  житті  добиться.

А  хто  сильніший  –  руку  вам  подасть,
щоб  більш  на  пні  тому  вже  не  спіткнутись…
Такі  резонні  звичаї  і…    масть
в  спільнот,  де  дружба  між  людьми  і  участь.

То  ж  знехтувати  добрим  –  смертний  гріх,
як  одягти  на  святість  злу  личину…
Ділити  слід  на  всіх  один  пиріг,
якою  б  не  була  його  рощина**.  

Напевно,  це  стосується  і  нас,
майстрів  пера  і  ювелірів  слова.
У  мови  суть  –  усталений  баланс  –
Красиве  й  Вічне.  
                                                         Інше  все  –  полова.[/color]
[/b]
6.06.2019  
________
*синонім  слова  "адже";**запара,  розчина.

На  світлині  з  нету  -  один  із  випадків́  з  життя  "пирожника"[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2019

ЗБИРАВ ДУМКИ******

[youtube]https://youtu.be/gvpoBPFCU8Q[/youtube]
[i][b][color="#045457"]Збирав  думки  
                                         сирітські,  
                                                                                 безпритульні,
немов  у  лісі  жо́луді  збирав…
Такі  міцні,  
                                       звабливі  і  "манту́льні"    
на  фоні  ночі  й  вранішніх  заграв.

Збирав  думки,  розсипані  віками,
в  некошених  лугах  і  в  бур’яні,
і  обрамляв  благенькими  віршами,
та  серце  чо́мусь  твердило  мені:

джерела  слова?  
                                                           Йди  не  манівцями  –
ось...  повні  відра...  
                                                           Й  не  вони  одні,
розхлюпані    на  тлі  вологих  цямрин...  
Словесний  рай  –  в  колодязі  на  дні.
 
Напевно,  слід  відчути  гостру  спрагу,
щоб  всякнуть  глиб  стражденної  землі,
як  бурлаку,  як  вікінгу,  варягу,
й  відчути  звук…  
                                                 в  колодязній  імлі.

І  пити  ту,  “глибинкову”,  водицю,
що  накопив  віками  рідний  край  –
думок,  
                     припнутих  
                                                         зрубом  
                                                                                   у  криниці:
підспудний,  щедрий,    невичерпний  рай.  [/color]
[/b]
3.06.2019
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2019

РОЗКВІТНИ У МЕНІ, ЛЮБОВЕ

             [youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514[/youtube]
[i][b][color="#670770"]Розквітни  у  мені,  Любове,  квітнем,
бо  в  тебе  я  по  самі  груди  вріс,
цим  дощовим,  але  і  теплим  літом,
що  дарував  нам  боязко  праліс.

Розквітни    болем,  при  нагоді  й  горем  –
я  розділю  й  до  глибини  збагну…
І  не  страшні  нам  й  надвисокі  гори:
баран  гірський*    –  не  антилопа  гну.

Розквітни  радістю,  хоч    незбагненною,  –
я  порівну  з  тобою  розділю:
була  в  мені  ти  донькою  і  ненею,
й  холодною  водою  на  Іллю…

Ми  вивчили  закони  гравітації  –
в  проникненні  навзаєм  є  свій  сенс:
в  тобі  –  мов  у  небесній  тачці  я,
що  котиться  вже  тисячі  парсек**  

І  хутко  зникнуть  міжпланетні  діри,
як  прокочусь  з  тобою  в  грішний  світ:
нема  в  Любові  вже  земної  міри:
то  –  ангелів  небесний  алфавіт.

Та  на  Землі  горять  твої  вібрації,
Любове  світла  –  доле  неземна!
Як  чуємо  у  серці  їм  овації  –  
хмеліємо  "  у  чіп"...  
                                                                 І  без  вина.[/color][/b]

23.05.2019
_________
*Родився  піз  наком  Овна  ж  бо...
**Скорочення  –  паралакс-секунда:  астрономічна
   одиниця  довжини,  якою  вимірюються  відстані
   між  космічними  об’єктами  (планетами,  зорями,
   галактиками).

Свіилина  автора:  святкування    минулого  Різдва  
на  вулицях  Кельну[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836319
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 24.05.2019

КРАСНА ВИШЕНЬКА

         [i]Росте  черешня  в  мами  на  городі,
         Стара-стара,  а  кожен  рік  цвіте,
         Щоліта  дітям  ягодами  годить,
         Хоча  вони  й  не  дякують  за  те.
                                             [b]  Микола  Луків[/b][/i]
       [youtube]https://youtu.be/hKfFLVzn43U[/youtube]
[i][b][color="#740982"]Красна  вишенька
красну  вишивку
одягає  в  житті  раз-у-раз,
серед  віточок  –
рідних  діточок,
як  трапляються,  не  для  прикрас.

І  намистечко  –
спіле  листячко
обрамляє  її,  мов  смарагд.
Ще  й  коралями  –
чудо-лялями,
чудо-вишнями  –  роду  парад.

Красну  вишеньку  –
дань  Всевишнього  –
з  ласки  Божої  і  дідуся
при  повіточці
в  пару  квіточці
посадила  з  добром  матуся́…

Світ  завдячений
неперервністю
не  розпутницям,  і  не  царям  –
вкрай  привітним  (бо
люблять    діти  ж  їх),
лиш  коханим  своїм  матерям.[/color]
[/b]
12.05.201

На  світлині  автора  -  остання  представничка
жіночого  полку  племені  з  Удаю  внучка  Ханна,
що  народилася  і  мешкає  у  Німеччині.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835326
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.05.2019

ДІМ З ХИМЕРАМИ

           [i]Без  
                         акцентів...
                                     І    
                                         приміток…[/i]
[youtube]https://youtu.be/nr26O1h1LE8[/youtube]

[b][color="#54089c"]Стоїть  на  Банковій  примарний  дім,
за  що,  не  знаю,    проклятий  творцями*,
й  візують  там  листи  вербальних  дій,
уквітчаних  барвисто    прапорцями**.

Там  видиво  невидимих  пілястр,
“звитяжних”  спрутів  і  богинь  на  стелі,
там  руж  картинні  копії  і  айстр,
утілених  у  масло  і  пастелі…

Скульптури  там  русалок  і  косуль,    
колони  в  стилі  неоренесансу…
Й  слова  послів  із  сонмами  “посул”
від  урядів  державного  альянсу.  

Немарно  ж  дім  той  репнув  пополам  –
вагу  олжі  не  витримав  фундамент…***
Й  закрався  у    підґрунтя  сумнів,  злам,
й  зотлів  ущент  жалюгідний  пергамент…

…Химерний  дім  нещастя    омина…
Та  не    минула    доля  України  –
як  необачно  понесла  вона
пройдисвіта  і  шибеника  сина!!!

І  не  біда  –    що  в  домі  тім    халдей,
що    тіні  там  –  чорніше    антрациту,  
питання  в  тім,  що  втілив  нам  …  [i]плебей[/i].
Кому  потрібні  
                                             буфи–[i]
                                                                       –плебі–[/i]
                                                                                                   –сцити?![/color][/b]

[i]5.05.2019
________
*Існує  легенда,  що  архітектор  В.  Городецький,
   який  збудував  (1901-1903  рр)  дім  з  химерами  
   на  крутому  схилі  (ул.  Банкова  10,    у  м.  Київ)  на
   спір  зі  своїм  колегою  О.Кобелєвим  як  особисте
 житло,  сам  же  і    прокляв  своє  дітище,  як  втратив  
 його  в  1913  р.  через  борги  Д.Балаховському.  
**будівля  використовується…    ДАП  для  прийому  
іноземних  делегацій,  вручення  вірчих  грамот  тощо.    
***напрередодні  свого  100-річного  ювілею  просів
фундамент  будинку  і  той  розколовся  навпіл.  Ремонт
обійшовся  молодій  державі  у  160    млн  грн,  тобто  
майже    $100  млн  (2003  р).  Що  ж  далі?  Питання  до
нео-ДАП!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834635
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 06.05.2019

Я НЕ ЛЮБЛЮ

           [i]Ти,  брате,  любиш  Русь,  
           Як  дім,  воли,  корови,  —  
           Я  ж  не  люблю  її  
           З  надмірної  любови.  
                                           [b]Іван  Франко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eYj8ciqAPcA[/youtube]
[i][b][color="#4e0480"]Я  не́  люблю,    коли  тьмяніє  ранок
від  хмар,  що  застеляють  виднокрай,
коли  світила  сонцеликий  пряник
не  радує  пташиний  водограй.
                           
Я  не́  люблю,  коли  бруднять  газони
і  топчуть  квіти,  листя  і  траву,
коли  нам  глобалісти  і  масони
указують,  як  жити  наяву…  

Я  не́  люблю,  коли  в  причілку  хати
не  кублиться  гучна  сім’я  лелек,
не  до  вподоби  кітч,  пуста    пихатість,  
що  марнослів'ям  повнять  родинний  глек.

Я  не́  люблю  кружляння  круків  чорних
над  димарями  мирних,  рідних  хат…
Я  не  люблю  пісних  і  "чудотворних",
хто  не  тримається  своїх  пенат!  

Я  не́  люблю,  як…  плачуть  з  горя  діти,
як  ллється  молода,    невинна  кров…
Нехай  в  огні  належить  тим  згоріти,
хто  посягнув  на  ближнього  покров!

Я  не́  люблю,  коли  обцасом*  –  в  душу,
коли    на  сміх  береться    сивина...

Відтак  весь  гнів  я  виплеснути  мушу,
не  втримавши  обурення  сповна!

Я  не́  люблю!..  Та  з  почуттям  любовї
за  неньку-Україну  помолюсь!  
Бо  не  люблю  її  найпаче  болю,
її  страждань  і  болю  
                                                                   н  е        
                                                                                       л  ю  б  л  ю  !
[/b][/color]
27.05.2019
_________
*каблук,  підбір.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2019

СВІТЛО І ТІНІ

     Без  преамбули...

[youtube]https://youtu.be/LvTh4SvYIsA[/youtube]

[i][b][color="#460b61"]Блукало  якось  світло    по  світах...
Бувало  скрізь    –    у  нім  була  потреба:
Як  гостроокий    та  кмітливий  птах,
що  в  ніч  спустився  з  зоряного  неба.

І  стало  на  землі  журній  світліш:
палало  те,  що  ледве-ледве  тліло...
Та  не  ходило  виднокраєм  лиш
те  життєдайне  і  палке  світило.

То  ж  якось  зазирнуло  і  туди,
де  ще  чомусь  ніколи  не  бувало.
та  все  ж  знайшло  і  там  чиїсь  сліди,
що  встигли  вже  накоїти  немало!

Й  спитало  сонце,  хто  то  є  вони,
і  чим  йому  життям  своїм  повинні…
-  Хоч  антиподи  –  дочки  ж  і  сини,
нехай    таємні,  в  мороці...    Ми  –  тіні.

...Отак  й  живуть  –  мов  рідні,  та  самі,
отак  й  блукають  по  світах  –  у  парі:
одіті  й  голі,  звучні  і  німі,
занадто  світлі...  й  несусвітні  тварі.[/b]
[/color]
20.04.2019
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2019

ПІНА ДНІВ МОЇХ СУВОРИХ

         [i]  Відпочиваємо…
           Але  Вона,  
           думка,
           пра-
           цю-  
             [b]€[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/qTv8lRXM6Tw[/youtube]
 [i]    [b]Хто  бачив  
хоч  раз,  як  хлюпочеться  море,
чи  чув  раптом  хтось,  яко  вруниться  вир?
Як  бушує  містерія  в  гарному  хорі,
коли  в  трансі  закличному  є  поводир?

     А  хто  знає,  
як  піниться  водна  стихія,
як  в  молекул  води  –  хоровод  креатур,  
коли  сонце  одне  на  них  світить  і  гріє,
і  призводить  до  єдності  всіх  партитур?

     І  враз  Думка  
нова  в  морі  вирів  дозріє,
що  просуне  до  сонця  те  море  на  крок…
О,  як  виросте  вгору  омріяна  мрія,
хто  від  подиху  моря  одержить  урок!
 
     Та  в  усякому
вариві  здійметься  піна,
що  на  водних  поверхнях  тримає  свій  плин!
І  шумує  верхівка  у  морі  незмінно,
шумно  плеще  усім,  як  без  мелива  млин.

     А  ілюзія  
в  тім,  що  та  піна  потоне,
не  дає  зазирнути  подіям  у  глиб…
Якби  знали  вагоміші  явища,  то́  не
тупцювати  в  століттях  надарма  могли  б!    [color="#085b6b"][/color]
[/b]
16.04.2019
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833006
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 16.04.2019

НА ДЕРЕВІ СТОЛІТЬ

[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514
[/youtube]

[i][b][color="#07717d"]Народжуйте    усе,  що  –    від  любові,
сирітства,  безпорадність  не  плодіть!
Нехай  вічнозеленість  як  основа
тримається  на  дереві  століть!

Лелійте  і  підживлюйте  коріння  –
без  кореня  рослини  не  ростуть….
Дістатись  неба  –  Боже  повеління,
до  благоденства  заповітна  путь!  

Досягне  ж  висоти  лиш  той  з  атлетів,  
хто  знає,  що  в  гори  буває  низ,
Бо  так  влаштована  Земля-планета  –
вселенської  містерії  каприз.

Дуальність  світу  –  то  закон  природи.
Цуратись  низу  легіню  не  слід…
Та  пам’ятати:  деревні  породи
ростуть  у  небо,  але  низу  від…
 
Тяжіють  і  андроїди  земельно  –
немов  є  все  потрібне  на  землі.  
Але  душа  співа,  хоч  акапельно,
у  віковічно-райдужній  імлі...

...В  усьому  є  своя  священна  правда
і  свій,  нутром  закладений,  резон:
хай  нітрогена*  голосна  бравада
уступить  смислу!..    
                                                     Цар  царів  –  
                                                                                               озон**!  [/color][/b]

4.04.2019
________
*Азот  -інертний  газ,  складова  атмосфери  Землі;
   в  перкладі  з  грецбкої  означає  (  [b]а[/b]-не;  [b]зот  [/b]-  життя)
 [b]  неживий.[/b]
**Трьохатомний  оксиген  (O3),  що  міститься  в  стратосфері
     і    захищає  Землю  від  космічних  та  УФ-променів,  відіграв
     важливу  роль  у  виникненні  і  збреженні  орзанічного  світу.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831691
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 04.04.2019

КАПЗДЕЦЬ або ДЕНЬ СМІХУ

               Без  преамбули...

[youtube]https://youtu.be/5Jefi2Fileg[/youtube]
[i][b][color="#7a0707"]У  всі  віки  царі  і  фараони
Смішили  воїнів,  на  прю  йдучи,
І  полководці  славні  і  Нерони
Свої  діяння  красили,  хто  чим…

Минулося…Та  звички  не  змінились,
Не  в  моді  честь  і  сонцеликий  Ра.
Гендлюють  дивовижею  у  милість  –
Така  в  вельмож  лукава  й  ница  гра!  

Один  годує  нас  нештепним  миром,
Країні  радить  шлунком  відпочить,
Як  та  ворона,  що  хвалилась  сиром
Й  хотіла  лиса  начисто  “відбрить”…  

І  присипа́ли  всіх  дешевим  словом,
Сміючись  з  ошелешених  невдах…

І  мали  успіх  раритетні  лови,  
В  ком  коміки  зірвали  кволий  дах.  

Тепер  День  сміху  –  то  державне  свято.  
Встановить  нам  “народний  прєзідєнт”!
Від  сміху  животи  в  нас  перетято  –
Який  в  суспільстві  буде  прецедент?!

Тож  п'ятирічку  будемо  сміятись
Й  здивуєм  гомеричним  сміхом  світ,
Покінчимо  назавше  з  сумом  клятим,
Прикрасимо  життя  в  садовий  квіт…

Та  дехто  з  нас  всміхнеться  лиш  крізь  сльози,
Бо  прийде  той  обіцяний  “капздець”…
І  буде  нас  від  сорому  морозить,
Пекучий  біль  зрабованих  сердець!

Капець  –  пророкам  і  капець  –  державі,  
Цнотливим  почуттям  раба  –  капець
Капець      гаранту-глузду,  як  Вараві,
Разом  з  Христом  розп’ятому  …  

Ка-бздець![/color][/b]

1.04.2019[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831252
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 01.04.2019

ПОЕЗІЯ – ЦЕ…

           [i]Певно,  стомились  від  сьогодення...
           Хочеться  гарної  музики,  поезії...
           І  просто...  "нічогонеробтва"  –
           подумалось  мені...  І  ось  –
           вкотре!  –  таймаут!            [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо  й  не  думаєм  всерйоз,
чи  маємо  на  те  благословіння.
Чи  то,  бува,    не  хляка  чи  мороз,  
не  словоблуд...  напутнього  начиння?

Поезія  –  це  ліки  для  душі,
від  болю  в  серці  екстрена  пігулка,
поезія  –  не  епос  і  вірші  –
по  фібрам  серця  трепітна  прогулька    

Поезія  дарує  кращі  з  прав  –
творить  канони,  пестити  моралі.
І  хто  із  нас  бентежно  не  збирав
римовані  на  ниточках  коралі?!..

Поезія  –  від  Бога  щирий  гранд,
аванс  Творця  за  прояв  милосердя!
Поезія  –  змовкання  канонад,  
не  вбивство  доль  у  січі  душ  і  тверді…

Поезія  не  любить  звучних  слів,
вона  –  інтим,  квиління  душ  чаїних,
поезія  –  глас    ангельських  послів,
код  алгоритму  співів  солов’їних…

Поезія  –дарунок  Божих  ласк  
творителям,  у  кого  серце  щире,
поезія  –  шукання  Світлих  паск
і  меса  –  тим,  хто  відлітає  в  ірій.

Поезія  –  божественна  Любов
до  тих,  хто  щиро,  без  лукавства  любить…
Поети  тчуть  нагій  душі  покров,
та  їх  Господь  шанує  і  голубить.[/color]  [/b]
 
25.03.20199[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2019

НІ – БРЕХНІ

       [i]  Без  преамбули…  Лише  музика
         Вольфгана  -  Амадея    Моцарта,  
         що  вселяє  надії…
         Та  малі[/i]          
[youtube]https://youtu.be/jKgRjJ9svCA[/youtube]
[i][b][color="#097282"]Майже  строк  він  бігав  поміж  крапель,
Бласко  й  Крим  по-рейдерські  про[b]$[/b]рав,
Та  кравчучку  спорядив  в  форватер  
Комерційних  й  господарських  справ…

Не  скажу,  що  лише  кучмовозом
Славний  другий…  Основний  закон  
Вкупі  із  100-градусним  “морозом”
“Зтузлили”    Iмперії  заслон…

Третій  подавав  усім  надії,  
Та  слабину  мав  в  житті  таку:
Не  любив  жінок  при  владі.    В  ділі  ж  –
Торував  шлях  в  доленьку  гірку.

Що  ж  до    шапкохапа  й  казнокрада,
Що  не  в  той  бік  злагодив  послів  –
І  жорстокість,  і  падлюча  зрада!
Не  хотів  би  тратить  зайвих  слів…

…Підозрілість  в  пастви  завелика,
Щоб  повірить  ще  одній  брехні:
Хай  “Мойсей”,  чи  “Яхве”  многоликий,
Брехунам  –  рішуче  наше  «Ні»[/color]![/b]

23.03.2019    

©  Олекса  Удайко

На  світлині  -  сюр  в  другий  тур:  фото  -  з  інтернету,
інтерТРІПАція  -  автора.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830073
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.03.2019

ЗОРІ ЩАСТЯ

       [i]До  дня  поезії  
       та  Щастя...
       Казала  Настя:
       "як  удасться"...[/i]
                               [b]  Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8S7F9P29ZGA[/youtube]
[i][b][color="#ba07bd"]Я  долю-ружу  посаджу  на  підвіконня
і  сонечко  в  кватирку  запрошу…  –
Нехай  несуть  її  до  зір  небесні  коні
наперекір
дощу…

Нехай  у  ній  бушує  неугавний  Гелій  –
і  сонячну  енергію  віддасть…
До  тебе  ж,  добрий-кароокий-щедрий  геній,
всім  духам  чорним  
зась!

Краплини  вічності  моєї  –  все  для  тебе:
тобі  ввіллю  свій  древній  архітип
і  зорепадом  уквітчаю  наше  небо  –
сип  зорі  щастя,
сип![/color][/b]

20.03.2019[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829842
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.03.2019

ГУРТОВА ДЕМЕНЦІЯ*

       [i]  Всі  свята  і  пам'ятні  дати  вже  
         позаду.  То  ж    зануримось...
         в  сьогодення.  Хай  і  гіркувате,
         але  –  наше...[/i]
[youtube]https://youtu.be/7d8EH2Ozlss[/youtube]
[i][b][color="#6322a8"]Прогрес  технічний  має  ту  заваду,
Що  знань  надлишок  плішить  нам  мізки,
тож  "перечепа"  спереду  і  ззаду
Смакує  тим,  хто  грає  “в  піддавки”.

Не  так  би  жаль,  аби  ота  хвороба
Вражала  не  слонів,  а  пішаків…
А  то,  буває,  вдарить  виконроба,
Орудника    будови  –  й  поготів.

І  валиться  споруда  потихеньку,
З  підмурка  починаючи,  щораз,  
Коли  ужиток  thymo-poro-shenko’s**
Впаде  на  долю...  
                                       Вже  –  не  до  прикрас!

Нехай  би  так,  коли  тебе  самого
Деменція  наспіє…  А  як  гурт?..
Тупий,  недієздатний...  І  з  порога  
Те  безрозсудство  
                                                 кинеться  у  спурт?!

                                           ***  
…Здається,  що  синдромом  слабоум’я  
Уражені  багато  хто  з  дівчат…
І  хлопців,  що  бентежно  пруться  в  кум’я
Гравцям,  у  котрих  в  іграх  “жирний  чат”:

Везунчикам  “спаде”  відповідати
За  суми,  що  засвічені  в  анфас!

…А  ми  згадаємо  ще...  й  дні  і  дати,
Як  одуру  не  крикнули  “атас”…[/color]
[/b]
10.03.2019
_________
*(Dementia,  лат.)    –    стійке  падіння
пізнавальної  здатності,    що  призводить
до  зниження  критичності,  послаблення
емоцій  та  відчуттів.
**термін,  що  містить  три  частини  слова  [b]Thymus  [/b](лат.)  –  
вилочкова  залоза,  як  орган  захисту  організму  від  патогенів,
завдяки  Т-лімфощитам  та  утворюваним  ними  3-м  пептидам,  
з  іншого  боку,  вид  глухої  кропиви  [b]Thymus  kosteleckyanus[/b],  
що  не  жалить,  але  вміло  «замовлює»  біль  (вибір  за  вами);  
[b]Poro-[/b]  частина  біологічного  терміну,що  означає  
пухлина  (гіперплазія,  калус);
[b]shenko  [/b]–суфікс,  що  рівною  мірою  стосується  обох  
термінів,  співзвучний  з  російським    "[b]раша[/b]",
правда,    у  пестливій  формі  "рашtymrf".  закінчення  [b]-s[/b]  j  
ознає  множину,  а  також  родовий  відмінок  іменника.[/i]  
[

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828604
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 10.03.2019

ЖАЙВІР: ФАНТАЗІЯ

         [i]...провісники  весни  -  птахи  
         чи  люди?  Роздуми        
         [b]не[/b]-орнітолога...[/i]
       
[youtube]https://youtu.be/MW8EvPzsuJ8  [/youtube]
[i][color="#640696"][b]не  ластівка,  не  соловей  і  не  зозуля,  
а  жайвір  в  Небі  є  віщун  весни,
бо  в  що  думки  зимові  ви  не  взули  б,  
оголить  їх,  струсивши    тяглі  сни…[/b]
 
…він  піднімається  ранками  ввись,  щоб  поперед  інших  
відчути  теплий  подих  вітру,  побачити  сонце  й  те,  
як  парує  земля,  як  зеленіє  трава  та  гніздяться  
в  ній  лякливі  куріпки...  як  дихає  вся  планета,  
рідіючи  весні…

[b]в  ту  мить  він  на  своїх  недужих  крилах
приносить  нам  розбурхану  блакить,
і  що  б  тут  плазуни  не  говорили  –
прийде  жадана  і...  шалена  мить  [/b]

…той,  хто  уміє  літати,  як  той  жайвір,  має  право  на  свої
проповіді,  на  оповіщення  про  події  і  вчинки,  на  творення  
настрою  і  музики,  розсіювання  чорних  хмар-сумнівів,  
на  панування  в  дусі  (не  в  брюсі),    на  втіху,  на  радість…  
бо  має  крила…

[b]сказати  нам,  що  сперш  робити  треба,  
лиш  тільки  жайвір  може  з  висоти…  
злетівши  на  зорі  до  нього  в  Небо,
збагнеш:  вже  не  спочити  –  йти...  

[/b]…і  що  б  не  чули  ми  тут,  на  землі,  воно,  не  є  вагомим…  
бо  тільки  в  Небі  можна  відчути  вагу  і  сенс  Слова.  
Тільки  слухаючи  того,  хто  значно  вище  за  тебе,
хто  досягнув  Неба,  став  провісником  весни  –
і  має  голос!  

[b]Радіймо  ж  весні,  хто
має  крила  і...  голос!  [/b][/color]

06.03.2019[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827926
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 06.03.2019

КОМІКИ І ГНОМИКИ: ІНТРОСПЕКЦІЯ

До  свята  31-го  Березня...        
А  що,  
                   коли  й  
                                       насправді?..

[youtube]https://youtu.be/OQ_Jo10FLS8[/youtube]

[i][b][color="#b00bbf"]Недарма  ж  люд  волав:    “бабла  й  видовищ”  –
природа    у  двоногого  така!
Та  й  виростив  він  сам  собі  чудовищ,
що  ріжуть  задля  виду  гопака…

Найперший  з  них  –  [color="#00ddff"]євро[/color]статичний  клоун,
Сусанін  2-гий–  в  "Рай  Фемід"  гребе…
А  той  –  попові    б’є  масткі  поклони,
що  служить  в  храмі  вірно…  ФСБ.

Ридма  ридає  –  в  селфі  –  краля-жінка,
благає  Неньку  –  слізно  –  “відпочить”…
Й  складає  сукні  й  золоті    пожитки  –
не  рвати  ж  владну  Аріадни  нить!

А  той,    що  звідти,  грає    Муравйова,
що  через  Крути  в  Древній  перебіг…
І  йде,  немов  Гомерівська  корова,
тушкуючи  солом’яний  свій  бік.

Всі  можуть  найдорожче    нам  програти…
Вже  дехто  серед  них  загрався  так,
що  ладен  гідність  посадить  за  ґрати,
бо  ж  з  неї  він  сміятися  мастак.  

…А  як  же  люди,  що  Рід-Неньку  люблять  
й  смакують  над  усе  вкраїнський  борщ,
а  сало  –  рафінований  смаколик?
Що  скажуть  ті  –  Миколи  з  Мирогощ*?..

Було  б  ов-ва  як,  щоб  не  та  БУФАДА,
де  надгерой  –  паяц    і  скоморох,
еквілібрист,  канатоходець  з  аду:
нашкодив  в  скін,  а  при  нагоді  –  здох!  

Годують  нас  дешевим  хохмоформом**,
трансформувавши  ЗМІ  у  хохмодром,  
і  гномики  сприймають  вже  за  норму
катарсисом***    не  зцілений  синдром.  

Той  хохмодром,  що  шарить  по  планеті,
ковтає  як  снодійні  ліки  гном,  
бо  муляє  й  неспокій  в  інтернеті,
і  видива  жахливі  за  вікном…

Така  “пожадна”  доля    не-людини  –  
пиляти  сук,  на  котрому  сидиш!  
І  не  біда,  коли  оте  –  в  одни́ні,  
біда  –  коли  на  сук  сідає  більш…  [/color][/b]

                                       [b]  †    †    †[/b]
[i][b][color="#003cff"]Читачу  любий!  Не  шукай  себе  тут  –
себе  серед  паяців  не  знайдеш!
Та  як  в  гравців    не  збавиш  злі  кебети,
 опинишся  у  лоні  Бангладеш.

Цей  твір  про  тих,  хто  зовсім  не  читають
й  не  чують  глас  “німотних  біомас”.
У  них  замовник  інший  –  з  того  "раю",
де  красота  –  в  заказнику  проказ…  

Слова  ж  мої  метнуться  до  набату…
І  вдарять  з  ту́рні****  як  остороги  дзвін,
щоб  не  забрався  гном  у  нашу  хату,
а  ще  паяц  –    
                                               “бравурник  перемін".[/b][/i]

18.02.2019
_[youtube]https://youtu.be/in7tepc2shg[/youtube]________
Примітки:  термін  “інтроспекція”  походить  від  латинського  
introspecto,  що  в  перекладі  означає    “дивлюся  всередину”.
*Мирогоща  –  назва  двох  сіл  на  Рівненщині,  славні  своїм  
зворотнім  прочитанням    –    “а  що,  горим?”;**хохмоформ  –  
снодійне  для  гномиків;    ***катарсис  –  випуск  емоційної  
енергії,  що  допомагає  зняти  напругу;  ****турня  –  дзвіниця.  
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826064
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2019

ВІЙНА

[i]        Все  едины,  всё  едино,
       Мы  ль,  они  ли...  смерть  -  одна.
       И  работает  машина,
       И  жует,  жует  война...
                                             [b]Зина  Гиппиус[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/_A-f8idpJdU[/youtube]
[i][b][color="#de0437"]Джевелінги,  cтугни,  гради…
Людський  молох  з-під  копит…
Лиш  одна  –  з  косою  –  рада,
Велилюд  війною  сит.

І  кому  те  все  потрібне?..
Лиш  дияволу  вовік:
Золоте  гайне  і  срібне  –
Щезне  жінка  й  чоловік…

І  не  родяться  в  нас  діти,
Згасне  в  корені  рідня…
Нам  же  ніде  правди  діти:
Без  смертей,  утрат  –  ні  дня!

Нуртуватиме  природа,
І  шумітиме  трава…
Віншуватиме  ся  врода,
Але  мертва  –  не  жива.

Філософія    безплідна:
Чим  уславлена  вона  –
Поразко́ва,  безпобідна?..
Божевілля!  Мор!  Війна![/color][/b][/i]

17.01.2018
Kӧln,    BRD

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823394
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.01.2019

ЗУСТРІЧ В СТРАТОСФЕРІ

                   [i]  У  стратосфері…    чомусь  на  ум
               спали  події  останніх  місяців  року,
               що  минув  –  сумні  події,  коли  підряд
               два  Су-27  зазнали  авіатрощі…  Як  
               реквієм    пілотам  –  ці  рядки  
               поеми-балади…    їм.[/i]
[youtube]https://youtu.be/cQ154ivVRkw[/youtube]
[i][b][color="#600be0"]Су-27…Сім  тисяч…  Ранок…
А  під  крилом  –  сира  земля…
Кохана  вийшла  враз  на  ґанок,
як  вчула  гул  турбін  здаля…

І  подумки  у  стратосферу
дівчи́на  миттю  подалась:
дум  про  пілота-офіцера  
невідворотна  сила.  Власть…  

І  ось  вони  вже  поряд,  разом,
мов  яструба  –  “Су”  –    два  крила,
і  не  підвладна  зустріч  часу,
що  доля  в  небі  їм  дала.

Він:  “ти  мені  даруєш  крила  –
глянь,  за  бортом  яка  весна!”
“Ні,    це  не  я  тобі  дарила,  
це  ти”  –  промовила  вона…    

І  враз  в  любові  обнялися…
Розквітли,  мов  жасмин  в  саду,
а  думи  їх  цвіли  у  висі:
“До  тебе  я  не  раз  прийду”…

Та  зайве  тут  багатонослів’я:
якщо  кохання  –  то  не  жарт!..        
Не  чув  ні  разу  солов’  їв  я
таких,    що  чути  нам  би  варт!

Таке  проникнення  у  ду́ші
буває,  певно,  не  щораз…
Відтак  все  пригадати  мушу,
не  жаль  мені  тут  жодних  фраз…

Ось  пестощі…  немов  звичайні,
та  так  націлені  углиб,
що  розбудити  явні  й  тайні,
бажання  дівчини  могли  б!

А  злет  той  (хай  і  в  стратосфері)
найдальших  зір  немов  досяг…
Шукає  нові  й  нові  сфери  –
як  задоволення  –  поса́г…

Коли  буває  серце  в  висі,
усе  здається  –  як  нове:
не  так,  як  “борщ”,  що  “в  іншій  мисці“  –
торкає  глибу…  за  живе.

І  навертає  раптом  сльози,
немов  купаєшся  в  росі,
коли  усі  метаморфози
в  давно    небаченій  красі…

Немов  сніги  і  талі  води  –
в  промінні  сонця  купки  хмар…
пісень  і  танців  хороводи  –
веде  їх    чародій-мольфар.

…А  там  десь  –  геть  за  горизонтом
нові  світи  і  вимір  їх,
там  –  одинокий  Робінзон  ти
й  ортодоксадьні  амазонки,
що  мають  за  людей  своїх...  

Незрозумілі  нам  закони,
й  кохання  там  зовсім  не  те,
димить  доль  ілюзорних  комин,
і  однобоко  сніг  мете…

А  тут  життя  і  щастя  з  кварти  –  
наповнюй  келих  й  радо  пий!  
Це  зовсім  не  змагання  в  карти:
молися  доленьці  своїй!

Дається  ж  бо  таке  нечасто,
коли  багато…  й  все  –  на  двох
в  скаку  коне́й    баских…  гривастих  –
захмарний  править  скоморох.

Та  й  ним,  буває,  грає  доля...
Хай  щастя  вщерть  –  на  всі  літа;
врожай,  все  збіжжя  у  стодолі,  
дітей,  достатків…  все…  доволі!
По  вінця  –    чара  меду!..  Та  –

Су-27…  Сім  сорок…  Ранок…
Здригнулася  сира  земля…
Прошепотів  з  вікна  фіранок:
“жона”,  “вдовиця”,  “немовля”...  
Мов    стогін  линуло  здаля.

Нехай  покоїться    те  тіло,
що  прагнуло  в  порив,  увись…
його  душа  ж    бо  не  зотліла  –
іще  повернеться  колись…

А  ми,  земні,  запам'ятаєм
і  ваші  лиця,  і  діла...
Й  слова  про  вас  міцніші  сталі:
Хвала  вам,  воїни,  хвала![color="#0091ff"][/color][/b]  

22.01.2019
Kӧln,    BRD
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822419
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.01.2019

МІСЯЦЬ КРИВАВИЙ

     [i]  Під  ранок  21  січня,  вся  Європа,  а  також    територія  
       Африки  й  Америки          “забарвиться”  у  кровавий  колір  
       через  рідкісний  феномен    –    місячне  затемнення,      під  
       час  якого  наш  супутник  сховається    в  “розсіяну”    тінь,  
       бо  надто  наблизиться  до  своїї  неньки  –    Землі…    
       Полюбуймося  своїм  супутником    на  зорі![/i]
[youtube]https://youtu.be/_hIqD13ThMQ[/youtube]
[i][b][color="#ed0c6e"][color="#cc1414"]Як  часто  ми  буваємо  криваві?
Чи  ми  підвладні  іншим  кольорам?..
Цей  колір  дарував  нам,  Отче  Авве,
з  народженням…  Й  щасливим  вечорам.

Червоний    імпонує  росним  ранкам,
що  пророкують  людям  світлий  день,
підходить  він  коханцям  і  коханкам:
червоне  –  то  любов:  лунає  із  пісень.

Багряним  теж  буває  колір  крові,
пролитої  у  братовбивчій    прі...  
Навіщо    нам  декрети  паперові?!  
Що  думаєш,  о  Боже,  там,  вгорі  ?

Чи  не  за  те  роамзплачуємось  кров’ю,
що  народилися  на  світ  в  крові?
Кривавцю  наш,    повідай  нам  паролі,
щоб  увійти  у  виміри  нові![/color][/color][/b]

20.01.2019,
Kӧln,    BRD[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2019

НЕ ПІДСОЛЮЙМО РАНИ

     [i]Буває,  слово  –  втіха,
     але  буває  й  біль...  
     Сумуймо...  краще  тихо:
     слова  для  рани  –  сіль.[/i]
                 [youtube]https://youtu.be/ztGkoYgfHRQ[/youtube]                    
[i][b][color="#05457d"]Не  прискорюймо  ранок,    
що  ранкує  в  путі,
не  освячуймо  рани  –    
вони  й  так  вже  святі.  

Не  такі  в  горя  сльози…  і  cлова  там  не  ті:                                                                                                              
там  безмовність  мімози  –  як  стожар  в  темноті́.  

Не  освітлюймо  днину,    
вона  й  так  веселить,
не  ламаймо  калину  –            
то  підступності  сить...

Впадемо  на  коліна    у    мовчазну  ту  мить,
як  хоронимо  сина...  Він  поліг,  щоб  нам  жить.  

Не  освітлюймо  вечір  –                                                                      
то  блаженна  пора,
для  натомлених  –  втеча,  
світла-темряви  гра…

Не  підсолюймо  рани...    Вони  й  так  вже  болять:
не  зашторюймо  рами  в  матерів,  що  не  сплять![/color][/b]

14.01.2019    
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821409
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.01.2019

ЗАБАГАТО ЛЮБОВІ НЕ БУВАЄ

       
                                                                               [i]  [b]Tth    [/b]      [/i]          
[youtube]https://youtu.be/egBINuJ2o2Y[/youtube]
[i][b][color="#560975"]кажуть,  пізня  любов  –  це  не  свято
лиш  уява,    лиш  розуму    гра…
та  її  ж  не  закинеш...  за/грати  (!..)
як  заснула  душа  
                                                                   загора_

ється  в  жінки  
                                               раптово  
                                                                                 при  слові  
що  вона  є  жадана  комусь
хто  вподобав  її  за  любові…
і  засвітиться  очі…  
                                                                           І    ус_

мішка  враз  на  обличчі  заграє  
у  погадці    про  зустріч  із  тим
хто  ще  й  досі  так  ніжно  кохає
і  вважає  кохання  святим…

забагато    того    не  буває,
що  любов’ю  своєю  назвеш  
і  її  своєчасною    –    теж…

воно  вічне  –  оте    любування,
бо  воно  не  окреслює  меж…
у  любові  –  одвічне  кохання
[/color][/b]

9.01.2019,
Kln,    BRD

[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2019

РІЗДВА ПРЕДТЕЧА

[i]        З  Різдвом  Христовим!
           З  Днем  
                                   [b]  народ[/b]-
                                                           ження,              [b]  
             П
             Ц
             У[/b]!      
[youtube]https://youtu.be/HxZoUFYleyk[/youtube]
[b][color="#8803b0"]Спокій  у  природі  –  то  Різдва  предтеча…
Спокій  у  душі  –  предтеча  Божих  свят!
В  Князя  Темноти  –  різдвяна  колотнеча:  
Новий  спурт  зими  –  раптова  холоднеча…
Й  ніде  вже  тепла  “пророкам”  Князя  взять!

Щоб  не  мати  в  мозку  рецидив  запалень:
Хроніку  хвороби    слід  “гасить”  вапном!
Хай  не  в  середину…  Умочіть  свій  палець
 І  смокчіть,    допоки  вас  за  це  похвалять,
Поки  з  душ  рабів  не  вивітриться  “гном"!

Лише  боговірні  бережуть  свій  спокій,
(Як  свою  Вкраїну-неньку  берегли…)  
Мир,  смиріння  пронесуть  в  душі,  допоки    
Шану  і  любов  лелітимуть    глибоку  
До  синів,  що  в  правій  битві  полягли!

Тож  нехай  в  олжі  біснуються  “пророки”  –
В  прірву  їх  діяння  паству  приведуть…
Хай  стрекочуть  в  Раші  й  медіа-сороки  –
Богом  в  Україні  вивірені  кроки,
Страдництвом  мирян  охрещена  вже  путь!
[/color][/b]
6.01.2019
________
На  світлині  -  реакція  Росії  на  народження  
Української  Помісної  Православної  Церкви  
(фото  із  російських  соцмереж)[/i]

 
                                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820291
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 06.01.2019

ПОЕТУ

                       [i]Всіх    своїх  друзів  і  поетів  
                       Віітаю  з  Новим  роком,  що
                       бреде  до  нас,  продираючись
                       через  лісову  гущавину  і  замети…  
                       Під  ялинку  кладу  свої  «мудрагелики»
                       як  жартівливі,  але  корисні  побажання…  
                       [b]ВСІМ  ПОЕТАМ  [/b]    –
                                                                                     класикам  і…  не  дуже!
[youtube]https://youtu.be/7zQH_fw6gpQ[/youtube]
[i][b][color="#0c6d80"]Поети  –  «законники»    слова,
cкажу  вам,  читачу…    Якраз  –
коли  є  ідея,  і  мова…
І  рими,  і  ритм  –  про  запас.
 
Ідея  приходить  зненацька  –
шукай  трібні  образи!  Дій!
Вагань  тут  не  треба  багацько:
фантазія  –  творчості  вій*!
 
Не  треба  віршів  про  погоду  –
вивчаю  щоденно  прогноз!
Й  газетярський  стиль  –  не  в  угоду:
пощо  бредослівний  пронос?..

А  ще:  нецікаві  присвяти,
який  би  не  був  ювілей  –
це  там,  у  компаніях  м’ятих
розхлюпуйте  мід  і  єлей…

Іще  одна  річ  делікатна
хвилює  ло  скону  мене…
Бо  то  вже  є  тема  «відкатна»,
що  кожного  з  нас  не  мине...

Усе,  що  додумано,  зайве:
поетова  річ**  -  як  оргазм!
Ловіть  словотворення    кайфи:
канони  тут  –  
                                       сущий    маразм!

В  ходу  –    поетичні  дуелі:
вони  нам  загострюють  зір…
Вода  мов  джерельна  із  гір  –
премудрі  Хайяма  газелі
(по  праву  гордиться  ним  Схід)  –
цінніші  оракулів  від...

Такі  ось  мої  мудрагелі,
немов  солов’я  "дикі"  трелі…
[/color][/b]
27.12.2018,
Kln,BRD-рія
_________
*Тут  –  як  магічна  сила  майстерності
**Позиція.  поведінка,  діяння.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819160
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.12.2018