| Сторінки (3/280): | « | 1 2 3 | » |
Пронзает одинокий крик
окраины Вселенной.
Земля взмолилась: "Помоги!
Не дай уйти забвенной."
Рождала сыновей своих,
растила, вдохновляла.
Делилась пламенем любви,
в морозы согревала.
Обугленных сердец тоска,
взрастила жуткий холод.
Проснулся в голубых глазах
неутолимый голод.
Иссякли жизни родники -
удушье в смраде нефти.
Остались только угольки
на дне кромешной бездны.
Голодных демонов орда
клыки вонзила в тело.
Покрыла Землю саранча
и дожирает смело.
Мир обезумевших людей!
Здесь все предельно просто -
не обуздать лихих коней,
боюсь, что слишком поздно.
Но все же оставляют шанс
слова святых пророков.
Не убивайте время зря -
служа чужим порокам.
Мы судьбы в силах изменить -
взрастить спасенья семя.
Надежды веру воскресить.
Спасти родную Землю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869609
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.03.2020
А що душа? Душа не спить
та серце мріями плекає...
Коли відпустиш — полетить,
коли в кайдах — заридає.
А що думки? Думки — ярмо.
малюють сивину на скронях...
Посіяне в пітьмі зерно,
тримають серце у полоні.
А що душевна чистота?
Це ніжний поцілунок долі...
Коли лихих думок нема —
життям впиваєшся на волі.
А що є тіло? Тіло — смерть.
Нестерпна біль його здолає...
Не втримає навалу твердь,
коли підтримки вже немає.
А що сердечна доброта?
Це подих вічної любові!
Коли не носиш в собі зла,
коли душа співає в тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2020
Я задаю себе вопрос,
мой жадный ум не ждет ответа.
Уже расплавился мой мозг
в осколках озорного лета.
Уже не хочется бежать
и в суете искать ответы.
Душа желает отдыхать
в потоках солнечного света.
Уходят мысли на покой,
в закат дорогами лесными
и застывает томный взгляд,
пленённый звёздами ночными.
Немого неба высота
стирает грани голубые.
Небесных крыльев широта
возводит храмы золотые.
Как ты бесценна тишина,
Дыханьем сердца упоёна!
Как ты безмерна глубина,
души свободой окрылёна!
О, Покровитель суеты,
в твоих оковах судьбы мира!
Мой слабый разум окуни
в поток пьянящего эфира.
Ты, отпусти меня в закат,
чтоб мог рассветом насладиться,
и сделав нужный оборот,
Сумел разрушить все границы!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869216
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.03.2020
Я напишу тобі листа та відішлю в нікуди.
Хоч сенсу в цьому вже нема, нехай на згадку буде.
Всі не доказані слова, як ті зрадливі люди,
їх поряд начебто нема, але вони є всюди.
Невпинно рухається час та смерть стирає пам'ять.
Чого так мало духу в нас? Чому нас пожирають?
Нема надії - буде крах! В полон захоплять тіні,
поглине серце лютий страх, ми всі у тому винні.
Блукає чорний хижий звір, дорогами земними,
таврує вічним рабством нас, вбиває наші мрії.
Життя без віри - не життя! Безсмерття не здолають!
Хто прагне жити у віках, тих волю не зламають!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2020
Е, ні! Не видушиш ні краплі соку
з отруєних, черствих, твердих плодів.
Ніякі ліки не загоять рану,
без щиро сказаних сердечних слів.
Я всім скажу, хто має серце нині,
що наше серце б'ється не дарма.
Правдиве слово, сказане людині,
звільняє щире серце від ярма.
Бо щире слово - то безмежна сила!
Ми слову честі шану віддамо
і щоб там злі серця не говорили,
за добере слово з честю стоїмо.
Слова підтримки вічні та безцінні!
Я за ціною слова не стою,
а хто за гроші бреше нам постійно,
за безцінь чорту душу продають.
Лікує добре слово - не вбиває,
воно натхнення духу надає.
Та слово честі нас усіх з'єднає,
бо слова правди ера настає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2020
Маленькі білі пелюстки
лягли на килим весняного саду.
Пройшов їх зоряний момент,
цвітіння мить залишивши позаду.
Все промайнуло наче сон,
Залишив спогадів крихкі хвилини.
Спіймали серце у полон
п'янкого квітня чарівні картини.
Все пролетіло, відгуло,
пилок зібрати бджоли забарились,
бо всипало рясним дощем,
духмяні трави свіжим небом впились.
Все відпочило та й пішло
землі вдихати свіжі аромати,
то ніби молодість прийшла
свої етюди юні малювати.
Нам всім невпинно треба йти...
Весною дихати, цвітінням жити,
щоб ми в майбутньому змогли
своїм безсмертям зорі окропити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2020
Я в Бога мудрості благав,
долала смуток світла сила.
Коли свободу забажав
мої розправив грішні крила.
Коли я долі попросив.
Бог дарував мені надхнення,
щоб я без діла не сидів
і від скорботи не загинув.
Коли я щастя захотів...
Сказав собі: "Облиш це дурень!"
Зерно посіяв Він в Мені...
Душа томиться в моїх грудях.
Не просять щастя не шукають
його всім серцем відчувають.
Не крадуть віру, не благають
її любов'ю омивають.
Святих небес благословіння
відкриє людям очі сині
і проросте у поколіннях
зерно господнього цвітіння!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2020
Блукала молода левиця
Голодна, хижа та сліпа.
Поранена гріхом блудниця,
Безжальна вбивця та вдова.
Палало сонце Вавилону,
Зла спрага нищила її,
Не зрадила своєму нюху.
Ішла слідами по крові.
Не знала жалю, не прощала,
Хто зрадив раз - той вже її.
Міцними іклами хапала,
Впинала пазурі свої.
Безбожних геніїв цариця,
Убивця тисячі життів,
Бездушних тіл покірна жриця
Та мати проклятих синів.
Вона віками з нами поряд,
Вона жере - ми мов німі,
Вона вбиває - ми десь поруч
Шукаєм правди у війні.
Давно вона вже згризла совість,
Своїх проплачених рабів.
ЇЇ ім'я - безмежна ЖАДНІСТЬ!
Убивця праведних світів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2020
Закохалось Чорне море
у небесну висоту
Обвінчав рожевий обрій
цю безмежну красоту
Білий човен простір крає
моря синього гладінь
Стежку сиву висікає
в царстві водних володінь
Вишивають метеори
краплями живих вогнів
Розгулялись на просторах
схилами нічних ланів
Місяць плине срібним птахом
залишає морем слід
Заблукав Чумацьким шляхом
озирається на схід
Тонуть зорі у бездонні
промінцями мерехтять
Хмари ковзають півсонні
з вітром мушлі шепотять
Світлом грають сині хвилі
омивають береги
Покривають води пінні
позолочені піски
Ранок полум'ям жевріє
плавить води золоті
Свіжим бризом з моря віє
Сонце проситься зійти....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2020
Летіла ластівка додому...
До поки серденько не спить,
морів минула темну воду,
присіла похапцем на мить.
Духмяна ніч і шепіт всюди,
не забарилась - здійнялась,
наповнила повітрям груди,
в безкрайнє небо піднялась...
Не має часу - хвилі линуть,
у грудях серце тріпотить,
а синім небом хмари плинуть,
Земля вогнями мерехтить.
Не видко сліз в чужому краю,
не видно болю, самоти...
Все ж краще тим, хто друзів має,
батьківський дім куди прийти.
Ти не подінешся нікуди,
коли збереться вся рідня,
коли покличуть рідні люди,
у край гостиного тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2020
Пішов весінній теплий дощ,
Небесні хмари трави миють...
Творця невидима рука
З гори сріблясті краплі сіє.
Ковтком цілющої води,
Голодну Землю напуває.
Могутнім подихом вітрів,
Холодні ріки розливає.
Святий Господь дає життя,
На нивах вічного творіння...
Барвистих струнів водограй
блищить осяяний промінням.
Нечутно тиші - гомонить...
Все навкруги живе, співає,
Все те що дихає творить,
Що має крила те літає.
Земля - Божественний вінок!
Сплетіння фарб, відтінків, звуків.
Безцінний, незбагнений дар,
Для всіх живих, дітей, онуків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2020
Убивши, не поставиш свічку,
загубиш - можеш не знайти.
Не називай людину річчю
та не паплюж чужі світи.
Зірками світить тільки небо,
земля віддасть своє тепло.
Не зраджуй імені, не треба -
твій рід - твоє надійне тло...
Шляхи вели нас всіх донині
в майбутнє, незбагнений світ...
Тепер збирай все по зернині,
Згадай свій зоряний політ.
Не біль тримає у кайданах -
нас закували в ланцюги...
Кийком ганьбили нашу мову -
шмагали спину батоги...
Вернімо славу першоцвіту,
хай заспівають солов'ї!..
Своїм Шевченко "Заповітом"
Благословив синів своїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2020
Ось перше свято весняне,
Проміння зігріває душу...
Стерпіть не зможу я в цей день,
Щось тепле написати мушу.
- Шановні, дорогі жінки,
Во істину велике свято,
Коли ви є такі як є,
Веселі, щирі та завзяті!
Коли вогонь горить в очах,
Коли ви лагідні, тендітні,
Коли не бачу вас в сльозах,
Коли не плачуть ваші діти. -
Немає краю в доброті
Коли в душі Весна співає,
Коли ви серцем молоді,
Коли вас горе обминає.
- Я багатьох не зустрічав
І особисто всіх не знаю,
Зате всіх серцем відчував
Та до тепер всіх відчуваю.-
Немає міри в почутті,
Не міряють любов роками...
Для мене всі ви молоді,
Бо ви є діти, сестри, мами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2020
Ця незбагнена круговерть природи,
Картин барвистих цільним полотном,
Відтінками грайливої погоди,
Розчине фарбу молодим вином.
Хтось непомітно пензлями малює
У просторі незайманих орбіт.
Вінок небесним сяйвом виплітає
з шовкових ниток неба первоцвіт.
Малює вічністю та милосердям
Божественну гармонію злиття,
Галактики пронизує безсмертям,
Єднає зорі подихом життя.
Святий Господь, не переможна дія,
Яка єднає, любить і творить.
Святий Господь, це неосяжна мрія.
Яка у серці кожному горить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2020
Лоза росте по скелі вгору,
Шипи впиваються в граніт.
Малюнок дивного узору
Лишає рози темний слід.
Вершина снігом оповита,
По схилах стеляться мохи.
Осіннього туману пута
Вмивають краплями роси.
Плете невпинно павутину,
Пускає промені живі.
Скали обвила сіру спину
Безжально дряпає її.
Гірська красуня - дика роза,
Веде нерівну боротьбу.
Сковзають листям терпкі сльози
Печаль приховує свою.
Голодні очі не дістануть
Живі рожеві пелюстки.
Руками хижими не зірвуть,
Шипи розірвуть на шматки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2020
Цілюще чисте джерело,
Де кров'ю багряніє рута,
Ковток натхнення принесло,
Щоб силу слова не забути.
Струмок безсилий не тече,
Його долають перешкоди.
Коли підставить хтось плече,
У тричі він примножить води.
Дощі холодні з неба ллють,
Ще ріки болю не остигли...
Та ми здолаєм гнів та лють —
З'єднаєм браття наші сили.
Стікають сльози мов вода,
Струмки впадають в спільне гирло.
Хай не лякає сила зла,
Бо єдність роду — наша сила.
Безмежний океан життя,
З'єднаєм піснею любові,
У ритмі вічного злиття,
Сплетемо стрічки кольорові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2020
Ой, люцерно ти, люцерно,зовсім не поспіла,
А косить тебе вже треба – я загострю вила.
Чорні бур'яни трикляті голови здійняли,
А коса моя гостренька косить, бриє, жалить.
Приспів:
Ой, ти, Гонто, Гонто - брате, отамане грішний,
Обминає тебе спокій, бо душа невтішна.
Тріпотить твоє серденько та й за всю Вкраїну –
Ти не зрікся свого роду, в горі не покинув.
Ой, ми, браття, погуляєм степом на роздоллі
Та й покажемо безбожним – хто господар в полі!.
Гей, ви, славні козаченьки! Ходіть до криниці,
Наберіть у свої фляжки чистої водиці.
Приспів.
Степових орлів ватагу спрага не здолає.
Як там доля обернеться – хто там його знає...
Не свята це справа, браття, панів катувати,
Але що вже тут поробиш – треба міру знати.
Приспів.
p.s. 27 червня 1768-го року російський загін оточив Умань, де на той час перебували Ґонта та
Максим Залізняк. Вважаючи росіян своїми союзниками у боротьбі проти поляків, близько 900
озброєних гайдамаків разом зі своїми ватажками не чинили опору і були підступно захоплені
до полону військом генерала Кречетнікова. Повстання було жорстоко придушене. Полковник
Гур'єв наказав покарати Ґонту батогами. За кілька днів більше 840 гайдамаків разом із Ґонтою
— як піддані Речі Посполитої — були передані коронному командуванню (галицькому старості
Францішеку Ксаверію Браницькому). Їх стратили у селі Кодні поблизу Житомира та в селі
Серби (нині село Ґонтівка Чернівецького району Вінницької області).
Полонених Залізняка й Ґонту після жорстокої екзекуції (кожному дісталося по 300 ударів)
кинули до ями. Судив ватажків особливий інквізиційний трибунал у селі Серби поблизу
Могилева-Подільського, який після 10-денних знущань виніс присуд. Залізняка заслали на
довічну каторгу до рудників Нерчинська. Ґонту засудили до страти. Страта мала тривати 2
тижні: упродовж 10-ти днів кат мав кліщами здирати з нього шкіру, на 11-й — відрубати ноги,
на 12-й — руки, на 13-й — вирвати серце, на 14-й день — відтяти голову.
Шляхтич Дуклан-Охотський залишив свідчення про виняткову мужність ватажка повстання:
« Ґонта вийшов на страту з лицем спокійним і веселим, наче направлявся до кума на
іменини. Кат здер з нього смугу шкіри, кров чвиркнула, проте обличчя гайдамаки не
здригнулося; здер нову пасмугу шкіри, і тоді Ґонта сказав: «От, казали, що буде боляче,
насправді ні крихти не болить! »
Пам'ятник Залізняку і Ґонті.
Бачачи, що безприкладна мужність Ґонти справляє на присутніх протилежний ефект, генерал
Браницький, присланий на допомогу російським військам, наказав уже на третій день відтяти
йому голову і вирок виконувати на трупові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2020
Просинається Поділля від холодних зимних снів,
Кригою іде у воду низка темних сірих днів.
Пропливає небом місяць у сріблястому човні,
Волошковим мерехтінням світять зорі угорі.
Хмари простором гуляють, наче вершник на коні,
Пісню весняну співають невгамовні солов'ї.
Закохалася природа у небесну висоту
І бузок співає цвітом свою пісню весняну.
Обмивають роси трави, їхні коси чепурні,
Ясні очі відкривають перші квіти польові,
Вітер лагідно шепоче нову казку майбуття
І душа моя співає пісню вічного життя.
Ти не спи, не спи, Поділля, бо проспиш усю весну:
Це небес благословіння, цю чарівну красоту,
Ці духмяні аромати, бузини рясні кущі,
Запах молодої м'яти, теплі весняні дощі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2020
Ой-да, ой-да, вітер в полі, вітер на роздоллі.
Зажурились козаченьки, потомились коні.
Катерина білолиця лагідно сміється,
А по землях України, кров багряна ллється.
Присиів:
Не впирайся вітер, брате, не крути нам чуба-
Ми прив'яжем московитів до старого дуба.
Нехай віє-навіває, нехай нагадає,
Що у нас є дещо спільне, може, пригадають.
Ой-да, ой-да, випав браття, нам не втішний жереб-
Полонили невгамовні Дніпра Лівий берег.
Та танцюють, окаянні, на наших могилах,
Але ми здолаєм злиднів, з нами-Божа сила.
Приспів.
Московити-ненажери, вам належить знати,
Що не кидають каміння в спину свого брата.
Україно, Україно! Сива наша мати,
Козаченьки не пробачить-це потрібно знати.
Приспів.
p.s. 16 червня 1775 року російським військами було повністю зруйновано Січ, а все майно та козацькі архіви було вивезено до Петербурга. Козацьку старшину та кошового отамана Петра Калнишевського звинуватили у зраді та засудили до каторги. Сумним фактом було те що в знищені Січі прийняли активну участь донські козаки, вони не знали жодного жалю до домівки їх українських "побратимів". Але не дивлячись на таку старанність в справі виконання розпорядження Катерини II, вони самі на початку 1790х потрапили в її жорстку опалу, в них були відібрана більша частина споконвічних земель, велика частина донських козаків була переселена в віддалені регіони Росії. Їхня старшина репресована. Лише 3 серпня 1775 року імператриця Катерина II видала спеціальний маніфест, який офіційно сповіщав про причини ліквідації Січі. У цьому документі козацька-лицарська Січ зображувалася як «кубло пияк та розбишак», які жили в неуцтві та заважали царизму вести торгові та культурні зв'язки з сусідами. Про пролиту козацьку кров за царську Росію в ньому не було ні слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2020
Закляті вороги - найліпші друзі.
Вони як леміш в гострім плузі:
Тебе невпинно орють, орють, орють,
А ти все родиш, родиш, родиш.
Куєш в вогні свою сумлінно долю
Та в битві здобуваєш волю,
За кроком крок ідеш до перемоги,
Камінням розбиваєш ноги.
Нестерпний біль - то є блага наука,
Рабом прожити - то є мука:
Сидіти тишком нишком в теплій хаті,
Вужем повзти та не літати.
Навіщо ми прийшли на грішну землю?
Чиюсь кормити душу темну?
Блукати тінями у царстві світла,
Щоб нас ламали хвилі вітру?
Е ні, не так то воно, браття, було -
Не затягнуло річку мулом.
Брехнею загатили підлі люди,
Джерела прикопали всюди.
Господній намір пліттю не скорити,
Лавину гніву не спинити.
Кістки зламає, скрутить й розіб'є,
Розірве в дрантя й рознесе.
p.s.Причини перманентних козацько-селянських («гайдамацьких») повстань у XVIII ст. образно узагальнив у своїй поемі «Канівський замок» (1828 р.) відомий польський поет періоду Романтизму С. Гощинський. У поетичних рядках, які він вклав у вуста ватажка повсталих у 1768 р. українців козака Небаби, закликав йти на боротьбу за власні права:
Всіх, в кого батько забитий різками,
Всіх, в кого жінка сподобалась пану,
В кого зґвалтована донька панами,
В кого відібрано паном кохану,
— Йменням батьків та їх суму і болю,
Йменням дитячої горя й недолі
Всіх закликаю я, всіх викликаю:
Вийдіть вперед — і рушайте за мною!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2020
Боже, милий Боже! Як Тобі живеться?
Ти нас довго терпиш, а нам все не йметься.
Підійду до тебе, впаду на коліна,
Прощення попрошу, поки ще не згинув.
Я тебе благаю:"Змилуйся над нами!"
Ти ж обмив нас Боже чистими сльозами.
Ми вже потомились, зовсім заблукали,
За шматок дешевий, душеньки продали.
Краєм твою Землю зранку та й до ночі.
на базбожних дії закриваєм очі.
Боже, милий Боже! Зцілюй нас невтішних,
Бо ми пропадемо у тенетах грішних.
p.s.
Хай реве Дніпро та палають зорі.
Я молюсь за тебе….. Україна в горі.
Так почуй же Боже козака молитву!
Гайдамаки в полі зібрались на битву!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2020
Ой-да над горою місяць молодий
Обійняв калину вітер степовий.
Трави низько клонить та гойдає їх
Козаченько в гаю спатоньки приліг.
прспів:
Не журися спи козаче туга одійде,
Ніч холодна не голодна долю не вкраде.
У солодких снах козаче милая прийде
Серденько твоє зігріє лихо відведе.
Зранку до світанку загасив вогонь,
Освятило Сонце юнаку долонь.
Розкажи ворожко доленьку мою,
Долю сиротину з гідністю прийму.
Скраю біля гаю стелиться роса,
Заплітає косу чарівна верба.
Ой-да в чистім полі заспівав козак,
Проситься на волю піснею душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866018
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2020
Давно невесело мені.
Заплющу міцно свої очі.
Тепер сміюсь я уві сні -
Вже не лякають темні ночі.
Я трохи згодом зрозумів:
(Прийшло це зовсім не одразу)
Коли я купу солі з'їв,
Щоб з серця виїло заразу.
Тепер пече та не болить,
Холоді вранці ллються сльози,
Тепер так жваво не кортить,
Повільно опадають рози.
Що не зробив, то не зумів...
Чого печаль? - Бо милосердя.
Я не шукав легких шляхів,
Прийшла любов, як одкровення.
Яка любов? Не та любов,
А зовсім друге розуміння.
Велика серця доброта
Себе простити в ньому вміння.
Я не ношу образу в собі,
Та не сміюся людям в вічі.
І хто мені відчинить двері,
Для них відчиню двері тричі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2020
Невпинно рухається час,
Малює в просторі незаймані картини,
Лякає незбагненне нас,
А смерть байдужа відраховує хвилини.
За кроком крок ідем вперед
Позаду залишаєм кров'янисті сльози.
Кладемо честь на ешафот,
А зрадникам під ноги кидаємо рози.
Не буде спокою нігде,
Коли любов до ближнього паде навіки
І кара того не мене,
Хто ллє отруту люту у багряні ріки.
Хай знищить зраду з неба грім
Та підла спрага згине у солонім морі.
Не буде прощення усім,
Коли хоча б один залишиться у горі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2020
Посміхалось сонце, бавилось проміння,
Малювало в сінях сонячну картину.
Заливало світлом дощану підлогу,
Підіймало паром зимову вологу.
Прилітала з неба вогняна пір'їна,
Танцювала з вітром наче павутина.
Потекли струмочки по лісній дорозі,
Вже немає снігу на моїм порозі.
Впали теплі краплі на мої долоні
І граки гуляють в мене на городі.
В чистому ставочку верба коси мила,
Розправляють хмари свої білі крила.
Пролітали гуси в небі над полями,
Несли теплу звістку в горах над лісами.
Придивіться люди сонечко сміється.
Любі мої друзі, то весна крадеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2020
Весна задела нервов струны
И успокоила мой ум.
Расправил ангел света крылья,
Освободил от тёмных дум.
Текут в забвения минуты,
Минуты боли и тоски.
Лечу я снова к Солнцу сердцем,
Ищу гармонии внутри.
Слепя могуществом вселенной,
Всех покоряет этот шар.
Лучом вонзает в мою душу
И раздувает в венах жар.
Как каждый вдох наполнен светом,
Так распускает лепестки
Пурпурно-золотистый лотос
В тумане утренней реки.
Так молчаливо стонет ветер,
Воды качая колыбель,
И тяжелеют мои веки,
Ложа мой парусник на мель.
Давно я понял: кто я есть,
Куда ведут меня дороги.
Вот только крылья обрести,
А то в пути устали ноги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865327
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.02.2020
Вітер в полі свище, низько гне калину,
Не минає лихо рідну Україну.
Рве її покрови, спину гне до долу,
А біда не сита допчеться по колу.
Сіють дощі хилі ядовиту воду,
Ллють отруту люту в голови народу.
Темні,чорні хвилі каламутять воду,
А в серцях крижини у жарку погоду.
Вже дубів немає, зломані гиляки,
Виють біля шляху чортові собаки.
Зголодніли ріки вже нема що пити,
Води засмерділись, руки не відмити.
Заливають в мізки позитиву море,
А свідомість темна на велике горе.
Хочеться пожити, бо ще сонце світить,
А реальність інша, каже вже не вспіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2020
Верба плаче-погоріла,
Козаковим гойда тілом. Гей-гей!
Лихо коять басурмани,
Орел літа над курганом
Та реве засмучений Дніпро. Ой-йой.
Та реве засмучений Дніпро.
Ножі свої освятили ,
Свої шаблі погострили. Гей-гей!
В полі копи запалили,
Свої душі охрестили
Та пішли за Неньку воювать.Ой-йой.
Та пішли за Неньку воювать.
Гіркі сльози з неба ллються,
А козацькі жили рвуться. Гей-гей!
Блукав вітер чорним шляхом,
Повмивались кров'ю ляхи
Та зостались в полі догнивать. Ой-йой.
Та зостались в полі догнивать.
Стогне схід та стогне захід,
Кров тече с під вовчих ягід. Гей-гей!
Східний брат - ворожа сила
застромив у спину вила
На кістках танцюють москалі. Ой-йой.
На кістках танцюють москалі.
Підло чинять московити
Земля полум'ям повита. Гей-гей!
Гине козак у неволі,
Прийде час обійме доля
Зацвітуть троянди на золі. Гей-гей!
Зацвітуть троянди на золі...
П.
Не реви Дніпро, запалайте зорі.
Я молюсь за тебе….. Україна в горі.
Так почуй же Боже козака молитву!
Гайдамаки в полі зібрались на битву!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2020
Бродив під хлівом пес Рябко,
Гудів над вухом джміль мохнатий.
Відхлебтав з миски кислий борщ
Та моститься у буді спати.
Під тин під'їхало таксі.
Не було приводу для лиха.
Відкрились жовті Жигулі
З них вийшла біла Пуделиха.
Коханням зразу пройняло.
Рябка, це здивувало трохи,
Хвоста одразу підняло,
Сп'яніли від гормонів блохи.
Загавкав голосно, завив,
До себе привернув увагу.
Шарпнув ціпок та стрепенув
Всім показав свою відвагу.
Блондинка закружляла вмить,
То дзявкне,то відразу мліє,
В очах цікавістю свербить,
Іскра кохання в серці тліє.
Вовтузиться старий гусак
В обору свинів не пускає.
Заснув на вишні сивий шпак,
А пара обійстям гуляє.
Тривав не довго той роман,
Забрали зранку Пуделиху.
Сховав їх ранішній туман,
Коли вони робили втіху.
А восени був результат,
Любов загасла у розлуці.
Родилось троє цуценят,
Один кудлатий двоє куці.
Така шалена ця любов.
Така ось людям мелодрама,
Не чиста благородна кров
На серці не зашита рана.
Такий ось друзі результат,
Така мораль вона не хитра.
Будь трохи стриманіше брат.
Кайфово всім... страждають діти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2020
За що згубили Богуна? -
За те, що серцем він любив свободу,
За те, що рабства не терпів
Та прагнув волі рідному народу,
За те, що він катів карав,
За брата годен був відати душу,
За те, що славну вроду мав
Та не любив панів породу сучу.
Без страху в серці лицар був.
Таких як він на цьому світі мало.
Він рідну землю боронив,
За це його козацтво шанувало.
Він сизим соколом кружляв
На полі битви де палало пекло.
Поразок він ніде не знав,
Бо завжди бився як титан запекло.
Від річки Бугу до Донця
Ляхи не знали кращого вояки.
Не було рівного бійця,
Гуртом задерли сокола собаки.
Немає прощення тобі,
Якщо підступним диким псом родився
І тим хто рвав шматок собі,
Та тим, хто вічно підлим змієм вився.
Кістки вже їх давно гниють
Та їх давно зреклися рідні діти,
Бо в пеклі тінями снують,
На їх могилах не розквітнуть квіти.
Давно не падала роса
На вкриті горем степові кургани.
Небесних янголів сльоза
На серці гоїть неостиглі рани.
Плететься степом як лоза
Одна єдина стежка під горою.
Піду по тій стежині я...
При́несу айстри славному герою.
Гора Батіг роскаже всім
Як козаки свою робили справу,
А батько Буг хай рознесе
Про свого сина невмирущу славу.
p.s. Оволодівши серединою табору, козаки пішли на приступ редутів, де закріпилися німці — до заходу сонця захопили їх. Полякам вдалося ще трохи протриматися; після прориву їхньої оборони козаками Івана Богуна доля битви була вирішена. Армія Речі Посполитої була розгромлена вщент, сам М.Калиновський разом з сином Самуелем Єжи загинули. Також загинули комендант німецької піхоти Сигізмунд Пшиємський, брат майбутнього короля Яна ІІІ Собеського Марек та інші шляхтичі. Польща втратила вбитими 8000 добірних вояків (з них по різним оцінкам від 3000 до 5000 крилатих гусар. Врятуватися від погрому вдалося не більш як 1500 польської кінноти. Точні втрати козаків та татар в цій битві невідомі, але навряд-чи вони були більше тисячі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2020
Спить на черешні млявий хрущ,
Плететься тином дикий плющ.
Слимак повзе на двір поважно -
Барвистий колір, пика важна.
Набридло «трутню» в темнім льосі,
Шукає місця на покосі.
Він склав ретельно заповіт,
Слизький залишив в ямі слід.
Надгриз буряк, картоплю, моркву,
Наслинив грушу спілу жовту.
Вже ледве наш слимак повзе
Та все дорогою гризе.
Його здолала думка світла:
«Замало чистого повітря» -
Воно смердюче та слизьке,
Та ну його, нехай повзе.
Ворона небом пролітала
Та хлопа боком проминала -
Якщо ковтнути щось гидке
Хвороба точно не мине.
Отак би повз собі чортяка,
Але задерлася гілляка.
Знайшла його голодна курка,
Вона роздерла того турка.
Тож знайте любі слимаки,
Не треба вам удень повзти,
Щоб зовсім вас не було видко,
Повзіть вночі і дуже швидко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2020
Лежат на дне печали-дали
В безумном дрейфе корабли.
Давно они любви не знали,
Не ведали куда плыли.
Седой туман сковал в объятьях
Их голубые паруса,
И связаны они как братья
Узлами клятвы навсегда.
Скользят они по водной глади,
Заводит песню Посейдон
И шепот нимф из темной дали
Их погружает в мрачный сон.
А ветер сеет паутину
Ложа на дно ковер из тины,
Смеется алая луна,
Клыками впившись в облака,
И в этом мире мало света,
И соль въедается в глаза,
Ведь не вода лежит в основе,
А слезы душ попавших в сети,
Ушедших в бездну навсегда!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863573
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.02.2020
Вже встало сонце над селом,
Женуть худобу всю гуртом.
Аж раптом курява здійнялась,
Одразу всі повитріщались.
Самотній бик ішов мостом,
Сопів собі, виляв хвостом.
Злетіло листя з деревця,
Принесло вітром горобця.
Насіння лускав в клубі хваЦЬКО,
Дивився фільм "ШАЛЕНА СХВАТКА".
Хоробре серце в юнака,
Вирує сила в чувака.
Він на бика як грім несеться,
То клюне в хвіст, то боком треться.
Бику летить під роги прямо,
Бо бачив трюки від Ван Дамма.
А бик як йшов так далі Їде.
Йому набридло все оте
Та видко вчора не доїв,
Задер хвоста як заревів!
Вмить пір'я здуло з горобця,
Пропала дурість у бійця.
Брюс Лі занесло під кущі,
Зламав у стегнах всі хрящі.
Тепер так прудко вже не б'ється.
Тепер по тихому сміється.
Довічний має лікарняний,
Болить спина та зовсім млявий.
Отак ви юні мої друзі,
У ліжку краще ніж в калюзЗІ,
Та не махайте сильно крильми,
Дивіться наукові Хфільми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863392
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2020
Прийшов до лісу лось сохатий,
такий поважний та пихатий.
Почав брикати та ревіти,
впиратись рогом, тупотіти...
Попросинались в лісі звірі,
повитріщали очі щирі...
-Чого сказилася скотина?
ти подивись яка година!
Всі діти вже позасинали,
ми в лісі зміну відпахали.
Ти нас чортяка побудив,
бо бачиш норми недопив.-
Ведмідь в ту пору ще не спав,
бо ягоду в кущах збирав,
та як шарпне його за ноги,
та обламав придурку роги.
Така ось вам лісна наука.
Від діда перейде до внука.
Якщо набрався лось сохатий
іди до дому - падай спати!)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2020
Матінко ти моя,
Земле моя мила,
я тебе не зраджу
у лиху годину.
Трави - твої коси,
ріки - твої жили,
гори- твої плечі,
сльози -то могили.
Я тебе шаную,
щиро поважаю,
іншого не прагну,
іншого не знаю.
Обійму руками
я твої простори,
хай зігріє серце
волошкове поле.
Віднесу я душу
високо на небо,
бо душа так хоче,
їй на небо треба.
Сонях наче сонце
на моїх долонях,
овіває вітер
сивину на скронях.
Земле моя, Земле,
мила моя ненька,
я в тобі спочину,
Ти моя рідненька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863159
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 31.01.2020
Сиділа жаба у калюжі,
Тримала жовтий прапорець,
Бо не хотіла вона здатись...
Зійшли зусилля на нівець.
Чогось вона репетувала...
Хотіла з'їсти комара,
Про те поганець не здавався
Кружляв в повітрі гопака.
Комар попався дуже вправний
На вигляд бідний та худий,
Але моторний, хитрий, справний,
До того зовсім молодий.
Та поки жаба скреготала
З кущів приповз заклятий вуж,
Вона поганця провтикала...
І він зробив їй Мулен Руж.
Вона вже ніс не задирала,
Брикати більше не могла.
Бо він її ковтнув падлюка
Втекти від нього не змогла.
Буде собі така наука
Для всіх невихованих жаб.
Якщо вже вилізли з болота,
То не ловіть у небі гав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863072
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 30.01.2020
Моє життя вже йде на Захід,
Душа вертається на Схід.
Я просинаюсь рано вранці,
Щоб залишити в небі слід.
Мене постійно Сонце манить
Його проміння золоте.
Я знаю серце не оманить
Воно скрізь хмари проведе.
Бродив я довго у туманах,
Шукав не знайдених доріг
Та заблукав в чужих обманах,
Знайшов відчуження поріг.
Але знайшов я те що треба,
На цій зні́веченій Землі,
Це зорі ті що світять з неба
Та дикі квіти польові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2020
Горять сапфіри угорі,
Літають Янголи на білих конях.
По схилу сходить Прометей,
Палає квітка на його долонях.
Самотній молодий титан..
(Колишня гордість величі Олімпу)
Сльозяться очі голубі
Та сяє обруч золотого німбу.
В його руках горить вогонь,
Він гріє душу молодому Богу.
Його призвала серця біль
Та не байдужість до людського роду.
Він вмить покинув все пусте:
Безсмертя плоті, лестощі та славу,
Забув навічно про своє,
Зійшов з небес, щоб увійти у лаву,
Бо кожен з нас то є життя.
Живих людей Богам любити треба.
Не буде грішних та рабів,
Коли серця з'єднають боги з Неба.
За те що прийняв вічний біль,
Його з ганьбою закували в скелю
І кожен ранок темна тінь
Лягає чорним птахом на пустелю.
Клює печінку птиця зла,
Шматує гострим дзьобом мідне тіло.
Вгорі горить вогонь життя -
Від іскри серця сонце запалало.
То перша крапля співчуття,
Маяк в холодних водах океану,
Він перші зорі запалив
В п'янких безоднях сивого туману.
Прийшов до скелі Геркулес,
Бо впала в прірву вогняна лілея,
Зламав Гефестову печать,
Звільнив від мук титана Прометея.
Благаний Зевс його простив,
В пекельних ріках плавилось каміння
Та він прощення не просив -
Остався вічним символом терпіння.
Благословенний день та ніч,
Чумацький шлях та Голуба планета.
Святий нехай покине меч,
Розірве рабства ковані тенета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2020
Немає злидням більше віри,
Нема зірок - зробились діри,
Немає сили та терпіння,
Нема прощення, розуміння.
Пусті слова, лукаві очі,
Людських надій безсонні ночі,
Одна брехня та викрутаси -
З нас вже сміються папуаси.
Блага людина скаже правду
Та діло доведе до ладу,
Не з'їсть, не вип'є, не доспить
І справу зробить - не схитрить.
Ми добре діло не зробили,
Одразу правду загубили.
Тому ці злі часи настали
Бо ми втомились заблукали.
Нема різниці: Петя, Вова....
Народ для них - дійна Корова.
Такі всі добрі, щедрі, милі,
Так щиро прагнуть жити в мирі.
Спочатку всіх благають, молять,
Лобами з льоту кулі ловлять,
Волають криком : « Ми є сила!»
З народом разом точать вила.
А далі як? Ніхто не знає.
Там я не я і хата з краю.
Немає мудрості та вміння,
Нема поваги, розуміння.
Бреши що хоч отут, одразу,
А завтра хоч всі згиньте разом.
Немає злидням більше віри,
В серцях зостались чорні діри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2020
Безсонням вкриті темні ночі...
Тривога крає, бо не спить...
- Де сина мого карі очі?
Чому так серденько болить?-
Ввірвалась лихом мука клята
Та чорний ворон сів на дах -
Сльозами вмилась сива мати,
Війна забрала козака.
Та хтось би жив, а він не зможе
В ганьбі прожити все життя.
Якщо він сам не переможе -
Не заспокоїться душа.
Цей вічний біль людського роду
Як закарбована біда -
Коли хтось прагне жити в мирі,
Комусь потрібна зла війна.
Отак ідуть, ідуть і гинуть,
Щоб зупинити тих чортів,
А ті все лізуть, лізуть, лізуть..
(Нема скотині що робить).
А є ще другі ті, що збоку,
Їм тільки б руки потирать
І в той вогонь, що наче в пеклі,
Сухенькі дрова підкидать.
Щоб потім гріти свої пики
І набивати животи.
Ну так, а що ж, в них теж є діти,
Їм теж потрібно теплоти.
А ти сивій старенька мати,
Закрийся в хаті, голоси
І хто там з них захоче чути,
Той крик самотньої душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2020
Нема села - одна руїна
Та де-не-де стоїть хатина.
Нема доріг - одна стежина.
Життя вже більша половина...
Де табуни, де вівці,кури,
Де сіна запашного фури,
Де снігурі та де синиці,
Козацькі кам’яні криниці?
Де врожаїв сільських кагати
З полів тих буряків лапатих,
Де яблунь білоокий цвіт,
Їх ароматний стиглий плід?
Де рік холодних глибина?
(в дитинстві я пірнав до дна).
Тепер в них мулу по коліна -
смердючі цвілі болота.
Колись під пагорбом було
Цілюще чисте джерело.
Те джерело - віками било.
І де тепер цілюща сила?
У лісі я збирав суницю,
Косулю бачив і лисицю,
А зараз де? Ніде, пропало,
За чверть сторіччя лихо стало.
Колись село цвіло, буяло,
Тепер все висохло, зів'яло.
Де свіжість сивого туману,
Де щирі очі без обману,
Небес блакитних чистота,
Людського серця простота,
Де чесна безкорисна мрія,
Де добрий намір, чиста дія?
Тепер все - бізнес і понти,
І тільки б вкрасти та гребсти.
З землі все доять, доять, доять,
Лукаво брешуть, підло коять.
А , земле, ти терпи,терпи!
Грошима їм роди, роди.
І хто там зна ще скільки втерпить.
Невпинно час Землею вертить.
Дарма це лихо не проходить.
Посієш вітер –буря вродить.
Та все одно той час прийде,
Стерпіть не зможе, злих змете.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2020
Засвітить місяць молодий -
піде кварталом принц старий.
І діда начебто всі хочуть,
лапає погляди дівочі.
Бо бакси є - нема кохання,
не та вже міць, а є бажання.
А дід ще красень ого-го
у шапці з норки і в пальто:
Широкі брови, тхне із пики,
зате блискучі черевики.
Дідусь швиденько дівку зняв
та трохи згодом відстріляв.
Любов пройшла, а дід сміється,
життя вирує, серце б’ється
Та враз закінчились зелені -
В очах блищить діра в кишені.
Та вже пече і щось свербить,
Любов бентежить, та не спить.
Спасе як завжди іпотека.
Де пристрасть є - там небезпека,
тому той блудний пес старий
гасає вічно по аптекам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2020
Весна
Горять вогні аеропорту,
сідають з неба літаки,
як голки виплітають вправно
барвистим променем нитки.
Славетний красень, порт небесний -
Донбаський урбанічний рай.
Вогнів Донецька ясні очі -
шахтарський непокірний край.
Він всіх сплітав своїм завзяттям
і славним духом трударя,
допоки підлі ситі свині
не здерли килим з вівтаря.
Зима
Багряне місиво на злеті,
горить вогнем ворожий БМП,
лежить козак у вишиванці -
піддів під камуфльоване ХБ.
Він молодий, та де там – юний,
уламком вирвало плече.
Вже не болить його нічого
та в грудях більше не пече.
Горять вогні неначе сльози,
течуть струмочки с кіптяви
і тільки грабають ворони
російских мертвих вояків.
І бриє хвиля вибухова
Твердий скалічений метал,
і чути знов кацапську мову -
ідуть спецназівці в навал.
За тим умовним рубіконом
стоїть бетонний сірий склеп,
а звідти кулі сиплять градом,
жнуть норовливих наче серп.
Там плоть скувала силу духу
безстрашних доблесних бійців,
не буде там назад ні кроку,
нема там підлих й брехунів.
Не кіборги, не із металу,
а з крові, честі і плоті.
Вони - Орли! Не є із сталі.
Вони - могутні та живі!
Та доки є той дух козацький,
Ти будеш матінко жива.
Єднайся, вільна Україно,
Щоб жити вічно у віках!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2020
Врастают корни в твердь земную,
Свет наполняет пустоту.
Стволы как мост для переправы
Уходят в неба высоту.
За слоем слой пронзают нити
Сшивая плоть былых времен
И золотятся солнца блики,
Надев из листьев капюшон.
А вольный ветер клонит травы,
Ласкает кудри в волосах
И тихо шепчутся дубравы
На тех далеких берегах.
А небо полыхает жаром
Теплом пронизывая все
И не проходит время даром,
Соединяет все в одно.
Летят по небу гордо птицы,
Их покорила высота,
А в лужах жемчуг серебрится
Бросая вызов облакам.
Багряный лес в дождливых струнах,
Живой укутанный простор
Наносит красками земными
Свой ослепительный узор.
Влекут сердца мирские дали
И уплывает в даль река.
Поры мы этой долго ждали,
Ко сну готовится Земля.
Укроет листьев желтых бархат
Сухую спящую траву.
Искрящий небом хрупкий иней
Накинет белую фату.
Невеста дум моих усталых.
Небес бескрайних синева,
Подруга дней моих крылатых,
Во мне ты Осень навсегда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861311
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.01.2020
Він кароокий чорнобровий,
Вона тендітна і струнка.
Він сильний, мужній, безтолковий,
Вона неписана краса.
І так Господь їм спутав крила,
Що зайві були вже слова.
Були і ночі кольорові,
Була і п’яна голова.
А час ішов, вони побрались.
Минули молоді літа.
Та діти вже повиростали,
Посіла в косах сивина.
Він товстий, сірий, кострубатий.
Вона пом'ята та бліда.
Ніхто із них не винуватий,
Сама зробилася біда.
Вони любов не зрозуміли,
Себе любили все життя.
Від того серцем постаріли,
Згубили щирі почуття.
Бо вища є любов до Бога
І хто шукав її знайшов.
Коли не буде мого твого,
Тоді буде свята любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2020
Хто в даль глядить, той бачить близько.
Хто в верх летить-не впаде низько.
Той хто зберіг, той вознесется,
Хто хрест поніс, той не зречеться.
Брехнею правди не здолаєш.
Святого духу не зламаєш.
Собі не зрадь, душа невинна.
Плазує той, хто не людина.
Глибокий яр-то не дорога.
Поклони б'ють лишень для Бога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2020
Коли іде війна запекла
Течуть річки кривавих лав.
Тих не здолає брама пекла,
Хто страх у серці подолав.
Стисни в лещата свої зуби,
Корінням впийся в чорний ґрунт.
Щоб потім не зійти в нікуди,
Ти не здавайся прямо тут.
Ти жили рви неначе струни,
Вмивайся кров’ю та стогни,
Але землі своїй не зраджуй
І тілом друзів борони.
Зламає ніч ворожий вибух,
Розріже трасером пітьму,
Червона сповісна ракета
Осяє прірву вогняну.
І подих смерті з лютим страхом,
Не схопить серце у полон
Та духу міць не переможе,
Бо страх то є примарний сон.
А далі воля, тільки воля,
Життя без болю, без тривог.
Земля родюча-добра доля,
Могутній милосердний Бог!
Живе в віках козацька слава!
Живе в билинах і в піснях!
Живе в степах, живе в курганах,
Живе на небі і в серцях !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2020
Душа моя не спала вічність,
Бо має пам'ять та не спить
І не забула слово гідність,
Тому тривожить і болить.
Вона не спить от того ранку,
Коли ударив перший дзвін
І засіяло все одразу,
Розсіяв промінь чорну тінь.
З'явились відстані, хвилини,
Галактик юних круговерть.
З'єднались зоряні хмарини,
Вогонь скував із лави твердь.
Все забуяло первоцвітом,
Посіло в просторі буття.
Зкорилась ніч - здолало світло,
А зранку вдарило життя.
Гуляє вітер над полями,
Іскриться крапельки води,
Стрижі літають над ланами,
Весною дихають сади.
Нехай єдина в Бога віра
Довічно вертить неба вісь.
Та не здолає темна сила
Освячену небесну вись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2020
Піднявся в небо стиглий колос,
Його проміння підняло,.
Він як земний нечутний голос,
Який відав своє тепло.
Засяють сонцем жовті коси,
Земля зміцнить його стебло.
Вологою обмиють роси,
Наситять спілістю зерно.
Плодами вічно стиглий серпень
Своїм заточеним cерпом
Зіжне хліба, складе в півкопи,
Покриє голову сніпком.
Закрутить жовтень свої жорна,
Зітре із зерен борошно.
Збере в мішки, знесе в комору,
Накине бережно рядно.
Коли посяде сивий січень
І загорить вогонь в печі,
Тоді дбайливі неньки руки
Спечуть різдвяні калачі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2020
Свята любов живе у грудях,
Вона все дихає не спить,
Вона не ходить лихом в людях
Та гнівом в серці не горить.
Вона гуляє рано вранці,
В обід приходить до води,
Вночі її кружляють в танці
Духмяні степові вітри.
Її плекає хвиля в морі
Та ніжно бавить океан,
І чистим небом живлять зорі,
Купає росами туман.
Бо та любов вона єдина,
Одна на всіх і навіки.
Вона триває не хвилину,
Вона довічна, назавжди.
Вона живе зі мною всюди,
Вона колись до всіх прийде.
Та не зрікайтесь її люди,
Вона ще дихає, живе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2020
Плете орбіти Божий дух,
Малюють полум’ям комети.
Підкорює безодню рух,
Із пилу створює планети.
А зорі в небі світлом світять
Казки билинні шепотять.
Кілкий мов серп холодний місяць
І тихо зорі мерехтять.
Вібрують оксамитом трави.
Духмяні квіти та плоди
Наситять ароматом душу
Ковтком цілющої води.
Земля співає вічну пісню,
Що називається буття.
Все що живе у наших мріях,
То є промінчиком життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2020
Богов небесных пантеон.
Пылают кольца Ориона
И едкий дым, и реки лав,
Текут к подножью Аполлона.
В глазах его горит огонь,
В руках сверкает лук и стрелы.
Небесно шёлковым плащом
Покрыто Аполлона тело.
В последствии Олимп падет,
А с ним падут седые боги
И реки из былых времен
Омоют Иисусу ноги.
Сердца ведь наши не пусты,
Злой пустотой их лечим.
И дети наши не больны,
Мы эгоизмом их калечим.
И правда наша, не горька
Мы просто очень горько судим,
И в целом люди не плохи
Мы просто очень мало любим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860215
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.01.2020
Я відпустив лебідку в синє небо.
Вітри зітруть її сліди,
Бо наше полум'я кохання згасло -
Любові більше не знайти.
приспів
Задихав грудень в повні груди,
Я серця свого відчинив вікно,
Пішли печалі десь в нікуди
Та стежку білим снігом замело.
Лети у даль, лебідко білокрила,
Цей біль мене неначе сон
Та більше повертатися не треба.
Навіщо крижаний полон?!
Пішли страждання в сиву хуртовину,
А гнів в безодню відійшов,
Скував мороз із криги верховину
Та місяць мовчазний зійшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2020
Як білокрилий вірний кінь
Були мої дитячі мрії,
Старого дуба темна тінь,
Юнацьких дум крихкі надії.
Небес славетна висота
І рік глибоких чисті води,
Лісів зелених широта
І гір могутніх сірі схили.
І то все є моє життя.
Моє життя зазнало болю.
Та я борюся до кінця,
І на свою не скаржусь долю.
З дитинства волю полюбив,
Я цим живу і жити буду
І Україну я люблю,
Завжди любив,та не покину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2019
Я сію жито може вродить
І в мить пройде ота біда.
Яка одвічно колом ходить
І ллє отруту у серця.
Навіщо думи ненависні?
Та ніби горе не у тім,
Але хотілось більше щастя,
Не тільки рідним, а усім.
Ми загубили дещо зранку,
Та ллються сльози уночі.
Чекаєм нового світанку,
Не все так просто у житті.
Всіх винимо і чорта, бісів.
У всьому винні вороги,
Але про себе ми забули.
Забули про свої гріхи.
І де лежить той гострий камінь
Щоб зміг, жбурнув би по собі.
Та ми колись усі купились
За той зашарканий папір.
Є заповіт який від Бога,
Він пролунав неначе грім!
Не продавайте брата свого,
Очистіть від прокляття дім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2019
Летять птахи у синю даль
Та залишають Батьківщину.
Коли мене ота печаль
І їх покличе Україна.
Куди би не летіли ви,
Ви пташенята чорнокрилі,
Ромашки вплетені в вінок,
В чужих краях ви плями білі.
З'єднайте браття рідну кров,
Бо вкрай потрібна ваша сила.
Несіть зусіль свою любов,
Наповніть рік могутніх жили.
Старий засмучений Дніпро
Збере в єдино чисті води
І хвиля подихом знесе
Ту нечисть з нашого народу.
Ріднішої нема землі!
І вкрай потрібна допомога,
Вертайтесь неодмінно журавлі,
Бо ваші крила то є Перемога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2019
Немає смутку, є одне натхнення.
Немає болю, є одна жага.
Нема брехні, є тільки откровення.
Як в синім небі не буває дна.
Немає зла, коли його не носиш.
Немає смерті, бо душа жива.
Не зрадять люди, коли знищать гроші.
Паде печаль, як згине боротьба.
Прокинешся, та вже не схочеш спати,
Не буде втоми в тебе на душі.
Тобі, як всім захочеться співати,
На новій і освяченій Землі.
Навколо тебе затанцюють зорі,
Промінням срібним забуяє цвіт.
Сплете невидима господня нитка
Небесний килим з вогняних орбіт.
І цей танок проміньчиками щастя
Наповнить суттю океан буття.
Безкрайня, чиста, білосніжна ковдра
Покриє чорну хмару небуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2019
О небеса!
Восторга тлен
И чистых мыслей бесконечность.
Дорога в долгожданный рай,
Хрустальный мост длинною,в вечность.
Вы купола Земли,
Вы чистое дыхание свободы,
Вы глубина без дна,
Вы колыбель волшебницы природы.
О небеса!
Вы океан,
Поток воды пучин безбрежных,
Вы вечный поиск для живых,
Для слабых Вы глоток надежды.
Для Солнца Вы как отчий дом,
А для Луны как вечное раздолье.
Вы поле брани для времен,
Опора духу людям вольным.
О небеса!
Твои земные дали
За горизонт уводят облака,
Простором Вы весь мир обняли,
Сплотив по кругу берега.
И всплеск волны, и чаек крики,
Небесной радуги дуга,
Вы для благих идей начало,
В мир беспредельного врата.
О небеса!
Вы дарите нам свет,
В себе храня тепло земное,
Лелея грёзами рассвет,
Закат питаете покоем.
И хмурых туч седая мудрость,
Порывом ветреной волны,
Отпустят слёзы мне на милость,
Спасением от знойной мглы.
О небеса!
Ваш звездный обруч,
Маяк для ищущей души
И мой избитый ветром парус
Как вечный раб незыблемой мечты.
Влекут огни небесных далей,
Глотая в бездну синеву,
Из плоти крылья вырастают,
Готовя к новому прыжку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859181
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.12.2019
Блаженством дышит океан,
А соль его мне лечит раны,
Играет синяя волна
Венчаясь с утренним туманом.
Глубокий, плавный, свежий вдох
И выдох чередуя сменой,
Волна ложится на песок
И покрывает белой пеной.
Зияет златом изумруд
Играя в переливах света.
И подымает алый круг
Атлант из сказочного мира.
К нему ведет тропа огней
Покрыта лаковой глазурью
И беспокойных чаек крик,
Уснувшее сознанье будит.
Там нет окованных дверей,
Там нет границ и нет запретов.
Там только множество идей
И ум мой жаждущий ответов.
Времен унылых череда,
В песок уходят впитывая влагу.
Я вновь вдыхаю солнца свет
Питая свежестью отвагу.
Я не пытаюсь все понять,
Объять объятое без края.
Я лишь пытаюсь то впитать,
Что только сердцем понимаю.
Я слышу шорох тишины,
Во тьме я вижу лучик света
И бесконечный детский смех,
В тонах сияющего лета!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859088
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.12.2019
Осенний лес покой и святость,
Унылый сказочный пейзаж.
Надел ты снова шарф еловый
На свой божественный наряд.
Струится свет в потоках хмурых,
Лучи врезая в облака
И вырастают синевою,
На небе темном острова.
И желтых трав сухие косы,
Прощаясь с летом заводным,
В тумане покрывают росы
Глотком искрящейся воды.
Искрятся радуг переливы,
Хрусталь и чистая вода,
Сплотила всех в своих объятьях
Живая тихая река.
Зеленый мох покрыл деревья,
Сменяя павшую листву.
Последний круг танцует лебедь
На заколдованном пруду.
Уводят в даль грибные тропы,
Под хруст обломанных ветвей
И молчаливый шёпот сосен
Уносит боль вчерашних дней.
Вселенной дух вплетает нити
В ковер загадочного дня
И наполняет сердце светом,
Рисуя красками огня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859013
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.12.2019
На тех бесплодных землях,
Где родились когда-то слёзы,
Потом взросли любви цветы,
Их называют розы.
Возможно сам Господь
Печаль Земли увидел.
И сотворил цветы,
Любовью не обидел.
Они себе росли
В песках и на долинах
И высоко в горах,
И где-то на равнинах.
Дарили всем любовь
В пыли под Солнцем жгучим
И становился стебель
Их твердый и колючий.
Иссяк родник душевный
И вмиг повяли розы,
И падают на землю
Опять печали слёзы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858947
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.12.2019
Все предначертано давно.
Все это следствие причины
И нет важнее ни чего,
Чем верный выбор для мужчины.
Течет родник с горы в долину,
Жар превращает воду в пар,
Роса ложится на вершину,
Богам воздав свой щедрый дар.
Сияет солнышко веками,
С луной танцует в облаках.
А нас столкнут как прежде лбами,
Распнут гвоздями на крестах.
И в этой вечной круговерти,
Где свет сражается со тьмой,
Ты должен сделать светлый выбор,
Как предназначено судьбой!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858780
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.12.2019
Не смію я казати правду,
Бо сам в неправді довго жив.
Я мушу те вам розказати,
Що серцем своїм пережив.
Що істина, то дар від Бога,
Вона дається як душа,
Коли ти не міркуєш злого,
Тоді відкриється вона.
А правда, то є добрий намір,
Нехай він трохи не такий,
Але ти не ворожиш в храмі
Не вдариш києм по спині.
Ти прагнеш жити наче хвиля.
Яку плекає океан.
А той твій дух неначе скеля,
Зломає лезо від меча.
Та все минеться не одразу
І все пройде неначе сон.
Ти пам'ятай про батька свого,
Про неньку теж не забувай!
У цьому світі вдосталь злого,
І є достатньо ворогів.
Ти не цурайся роду свого
І гідно борони братів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2019
Все безразлично, как то так
И невдомек простому человеку,
Что стали таять ледники,
Куда-то исчезают реки.
А где-то там идут дожди,
Идут ведь там, где их не ждали,
И нету сказочной Тайги,
Тайги которую мы знали.
А где-то там бушует ураган,
А где-то рядом снова наводнение,
А где-то трусит балов семь
И снова лунное затмение.
Несется вспыльчивый пилот
На землю сыпет бомбы градом.
Седой ослепший старый дед
Забыть, не может ужас Сталинграда.
Играют дети во дворе,
А где-то дети голодают.
Короче! Это знают все,
Но мало тех, кто понимает!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858604
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.12.2019
Ота біда мого народу
Бере початок у породі.
Як аномалія в природі,
Як грім небесний у негоду.
Плекаємо себе за вроду,
Та вічно мрієм про свободу.
Постійно прагнем жити в мирі
І називаєм себе щирі.
Якщо не спим, тоді голосим,
Постійно в бога долі просим.
Тай є в нас браття щось не те,
Приховане, одвічно зле.
Є заздрість, впертість, недовіра,
Пихатість є і горда міра.
Продажність, скупість і митарство,
І без чеснот одразу в панство.
Безбожних плодим вурдалаків І в друзях бачим ворогів. Ми продамо за хліба колос Отой єдиний чортів голос.
Тай є в нас браття і оте
Довічно чисте і святе,
Це наша рідна Батьківщина,
Любов отця до свого сина.
Душа є, ввічливість і віра,
Завзятість, щедрість і довіра.
Є мужність, чесність, простота
І українська доброта!
У всіх людей є зле і добре,
Один вкраде, другий положить.
Коли брат брату допоможе Тоді ми в мирі жити зможем.
У кожного є власний вимір
І кожен сам свій робить вибір.
У кожного проснеться совість,
Бо кожен сам прийде на сповідь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858578
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2019
Алиса съела Колобка,
Он разорался понимаешь.
Наводит кипишь на колхоз
Свои поступки выхваляя.
Мол типа он крутой пацан
И по карманам лихо шарит,
Что с волком он теперь в кентах,
Кабан ему шансон лабает.
Что бабку с дедом он развел,
Медведя на долги поставил
И всех он круто обдурил,
И всех он под статью подставил.
Но рыжая была, не та
И аферистка деловая.
В миг раскусила фраерка
И проглотила не кусая.
Мораль сей сказки такова.
Коль глупость сделал то не гавкай,
Коль прокатило пару раз
Залезь под лавку и не тявкай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858427
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.12.2019
Його привели в білій свитці
І посадили на стільчак,
А потім довго катували,
Бо він сказав Їм щось не так.
Приємна молода людина,
Достойний син свого отця.
Вони над ним полютували
Добили потім до кінця.
Безбожні ситі комісари
Схопили хлопця молодця.
Він свято вірив в Україну!
Вони у чорта праотця.
Багато що міг розказати,
Та був незламний як булат.
Бо козаки не зрадять брата
Коли свідома голова.
Ганьба вам нелюди негожі,
В которих КРАСНАЯ ЗВЕЗДА
Затьмарила БЕССТЫЖИЕ очі
І в жилах лава потекла.
За, що убили ви героя?
Палкого гідного бійця,
За те, що він любив Вкраїну
І прагнув вільного життя.
Спочатку стогін був тягучий,
А потім зовсім перейшло.
Спочатку біль той був пекучий,
А потім в серці відлягло.
І́́́́́́́́ вмить прорізалися крила,
Осяяло все навкруги.
Під плечі руки підхопили,
То були янголи брати.
Ми всі колись підемо звідси,
Батьки та діти, друзі, вороги,
Коли і як, це неважливо.
Важливо з ким, навіщо і куди
p.s. З БОГОМ! У ВІЧНЕ ЖИТТЯ! НА НЕБО!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2019
Храни божественный огонь,
Пурпурный лотос в храме сердца.
Венчайся с утренней зарёй,
Откинь обид вчерашних мерзость.
Найди любовь в глазах бесстыжих,
Не презирай всех тех кто ниже.
Не убивай в себе живое,
Наполни душу чистотою.
Отдай, вернись и отпусти!
Прости, покайся, возлюби!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858250
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.12.2019
У тому попелі від праху,
де тліє іскрою життя.
Росте тендітна жовта квітка,
невинна, чиста як дитя.
Злетів у небо білий сокіл,
шукати кращого буття.
Минуле, то є темна нива
Та чорні зграї вороння.
А трави зеленіють в горах,
цвітуть троянди на смітті,
Зітреться с часом камінь в порох...
Та сумно всім на самоті.
Не слід в багні шукати правди.
Немає гіркості в вині,
коли цим світом правлять злидні,
то всі ми винні у війні.
Летить душа до свого Батька,
коли втомилася вона.
Та каменем впаде на землю,
коли за рідними журба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2019
Расправил крылья черный ворон
И оком алая луна.
Ночь проглотила белый город
На крыши давит тишина.
Гуляя бродит ветер в парках,
Гоняет павшую листву,
Следы стирает мыслей жадных
Воскресших в знойною жару.
Стирают стрелки циферблата
Старинную земную ось,
Исчезли снова сны куда-то,
Сжигая за собою мост.
Остался дымкой от заката
Воспоминаний душных тлен.
Опять Уходят сны куда-то
В огонь удушливых измен.
Надежды дух волной покоя.
Усилит стойкость для души
И канут думы бренным роем
В потоке огненной реки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858063
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.12.2019
Даем мы звёздам имена
Слепая страсть сомненьем мучит
И лживых демонов слова
Нас в рабстве жить как прежде учат.
Зачем бросаем мы в огонь
Свое же собственное сердце?
Зачем сбиваем руки в кровь
И правду приправляем перцем?
Зачем уходим в пустоту
Ведем других во мрак обманом?
И оставляем только боль
Клинком вонзая в ближних раны.
Блестит под солнцем та же грязь,
А на устах все та же нечисть,
С хлопком мы закрываем дверь
Открытую когда-то в вечность.
Мы ищем славы на полях,
Где предки потеряли души
И забрала когда-то смерть
В свои чертоги самых лучших.
Стирая память навсегда
Мерцают свечи в мире мрака.
Без имени горит звезда
Пленит вовек бессмертной славой!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857941
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.12.2019
Мій дід косив я бігав босий
Верба свої купала коси,
Мій дід сивів я став дорослим
Покрили землю білі роси.
А батько мій пішов у поле
У синє, чисте і просторе,
І залишив свої сліди
Щоб я знайшов його в ві сні.
А час біжить життя як нива,
На небі знову бачу крила.
Куди пішов? Навіщо рано?
Навіщо біль? Навіщо рана?
Все що зробив те буду мати,
Тепер я сам все мушу знати.
Бо він любив, терпів і вірив
У щирім серці мало міри.
Воно горить та гасне швидко,
Не шиє чорним біла нитка.
Ковзає тінь мов незнайомець,
Приходить янгол-охоронець,
І в тій пітьмі де царство ночі
Я бачу батька мого очі,
Що знов прийшов із небуття
Наснаги дати на життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2019
Мы падаем в объятья страсти
Касаясь крыльями земли
Бесстыжей пачкаем их грязью
Смывая кровью грешные следы
Бушуют ветры океана
Срывают цепи с кораблей
Пылает небо парусами
И Волны давят на людей
Кто не доплыл и канул в бездну
Слепых пучина забрала
Достойным вновь дарован случай
Лучи увидеть маяка
Мятежный норов океана
Душе не ведомый покой
И сердцем бьет об острый камень
Пытая разум глубиной
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857848
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.12.2019
Летять за обрій дикі гуси.
росте козак, чорніють вуса.
Цвітуть сади плекають мрії,
не гасне полум’я надії.
Кружляє сокіл над полями,
земля вмивається морям.
на небі барвиться проміння,
а мати впала на коліна.
Ростила сина синьооким,
могутнім, гарним та високим.
Прийшла у світ лиха година,
забрали в неньки того сина
і привезли його в труні,
журба покрила ясні дні.
Засох той дуб зламалась гілка́,
не п’є корінням сік берізка
та спогадів минає низка.
На сірій репаній ріллі
осот колючим лихом родить!
Немає правди у війні!
Нечиста сила смертю плодить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2019
Один из тех, чья совесть, не ослепла.
Один из всех, кто подарил огонь.
Один, чья искра вознеслась из пепла.
Один из тех, кто сохранил любовь.
Сожженный в тлен, унижен и растерзан,
Ушедший в бездну, ветром возвращен.
Убитый тьмой, но Солнцем возрожденный,
Упавший в ад, но небом воскрешен.
Растоптан в грязь, но с добрым чистым сердцем.
Разорван в клочья кровью искуплен,
Растертый в прах, распят, но не повержен.
Отвержен, предан, но непокорен!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857719
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.12.2019
Мої думки
пурпурними нитками шиті,
Та кращої не має митті,
Коли співає соловей
та червоніють маки в житі.
Коли сороки на ланах,
Коли приходить літня злива,
Та медом пахне у садах,
Бо зріє хлібом стигла нива.
Коли курличуть журавлі,
Коли у лісі день минає
Та хилить трави до землі,
Та дубом мовчазним хитає...
Коли земля засне невинно,
Коли закружить хутровина,
Коли проб’ється сонця промінь
В мою захмарену свідомість.
Та кращої немає долі,
Коли гуляєш з вітром в полі...
Коли летиш як птах у небо
Та повертатись вже не треба,
Бо всі хто треба ті з тобою
Немає в світі більше болю.
Є тільки шлях в небесні зорі
І тільки ті хто з нами поряд!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2019
Луны сияние не земное,
Ложится на морскую гладь.
Я упиваюсь тишиною
И наполняю сердце всласть.
Твое дыхание ледяное,
Находит отблеск в зеркалах,
Глазурь брильянтом серебрится,
Играя светом на волнах.
Ты восхищаешь красотою
И мудростью далеких звезд.
Своим сияньем воскресивших
Из павших в бездну горьких слёз.
Вдыхает небо лунный обруч,
Как летний полдень жаркий зной.
Возносит к небу свою оду
Волчицы одинокой вой.
Что есть Земля без этой сути?!
Что есть Луна без сей Земли?!
Две странствий вечные подруги!
Две в вечность канувших души!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857596
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.12.2019
Моя сивіє голова,
Летить лелека на край неба.
Гірка ти доленька моя,
Я хочу щось спитати в тебе.
Навіщо сльози у дітей?
Навіщо сміх у супостата?
Навіщо горе у людей?
Навіщо брат вбиває брата?
Чому болить моя душа?
Чому ламає вітер гілля,
Та ніч лягає навкруги,
І поглинає беріг хвиля?
Чому зосталися сліпі?
Чому,не хочуть вуха чути?
На сході вже іде війна,
На заході вмивають руки.
І скільки брате не кричи,
Тебе ніхто не буде чути.
Бо ми для них усі раби,
На них горбатять наші діти.
Не знаю я, чи це чийсь жарт,
Так досі, не повинно бути.
Бо я все мрію навпаки
І так колись це мае бути!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2019
Не мій той кінь
І не моя та гостра шабля.
Не мій той бій
І не моя та крові крапля.
Лиха скорбота серце крає,
А помста розум поглинає.
Не буде прощення мені,
Якщо загрузнув у багні,
Якщо повірив в слово лиса
І серце захопили біси.
Я не козак і я не лицар,
Я просто нуль без Рима цісар.
Гуляє вітер чистим полем...
Наш бій святий, братерству воля!
Нехай горить добром багаття
Всі як один ми сестри й браття!
Де святість є не буде болю,
Де є любов там квітне доля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2019
Блистять чарівно струни водограю,
А небом синім вінчається земля
І білий птах свої розправив крила,
До Сонця тягне руки немовля.
Я в серці чую голоси співучі,
Дзвінкий лунає безтурботний сміх.
Я бачу друзів вірних щирі очі
І сиву мудрість пращурів своїх.
Весінній подих наповняє душу
І золотяться краплі кришталя.
Летить перо і падає на трави,
Як божий дар на килим вівтаря.
Пливуть в безмежність білуваті хмари,
Віноком яскрвим сонце у горі.
Шепоче вітер дикими степами,
Гуляє місяць в срібному човні.
Господній храм то золотисте поле,
Веселих днів осяяна блакить.
Барвисті квіти й нпохитні зорі,
І ця єдина Богом дана мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2019