Тома

Артур Грісбрук житель британського графства Бакінгемшир дожив до 100-річного ювілею.

Артур  Грісбрук  житель  британського  графства  Бакінгемшир  дожив  до  100-річного    ювілею.
Я  вирішив,  що  насолоджуватимуся  життям  і  їжею":  старенький  британець  розповів,  як  йому  вдалося  відзначити  100-річчя  здоровим  і  з  задоволенням
Незважаючи  на  солідний  вік,  британський  пенсіонер  живе  самостійно
 
Багатьом,  мабуть,  хочеться  дожити  до  ста  років.  Погуляти  на  весіллі  правнуків,  освоїти  телепортацію  і  злітати  за  гарячою  путівкою  на  Марс.  Однак,  як  це  зробити?  Медики  розповідають  про  здоровий  спосіб  життя:  зарядка,  правильне  харчування,  відмова  від  алкоголю,  жирного,  смаженого,  солодкого.  Це  безумовно  впливає  на  здоров'я  людини.  Але  приклади  багатьох  довгожителів  доводять,  секрет  не  у  відмові  (чого-небудь),  а  в  насолоді  життям.
Артур  Грісбрук  житель  британського  графства  Бакінгемшир  дожив  до  100-річного  ювілею,  дотримуючись  раціону,  який  заборонив  би  будь-який  лікар  і  дієтолог.  Про  це  повідомляє  Хвиля.
 
Старенький  британець  дуже  любить  м'ясо,  стейки,  свіжі  булочки  і  томати,  сосиски  і  яйця,  а  також  практично  щодня  випиває  по  два  келихи  червоного  вина,  до  цих  продуктів  він  мав  слабкість  і  в  попередні  роки.  Як  розповідає  Артур,  дожити  до  своїх  років  йому  допоміг  раціон,  який  доставляє  йому  багато  приємних  емоцій.
 
І  незважаючи  на  солідний  вік,  британський  пенсіонер  живе  самостійно.  Чоловік  цілком  активний  і  бадьорий,  сам  ходить  за  покупками  і  готує  їжу,  а  також  виконує  різну  домашню  роботу.
До  всього  іншого,  довгожитель  пристрасно  захоплений  своїм  хобі  –  грою  на  органі.  Час  від  часу  він  зустрічається  з  друзями.  Загалом,  спосіб  життя  100-річного  дідуся  типовий  для  набагатьох  більш  молодих  людей.
 
"Коли  я  став  пенсіонером,  лікар  сказав,  що  треба  бути  обережніше  з  таким  меню  і  дотримуватися  більш  здорового  харчування.  Але  я  вирішив,  що  буду  насолоджуватися  життям  і  їжею,  —  і  лише  виграв  від  цього",  —  сказав  Грісбрук.
Хоча  чоловік  зізнається,  що  здоров'я  у  нього  вже  не  як  в  молодості,  —  серйозних  відхилень  у  100-річного  британця  немає,  а  його  енергійність  просто  вражаюча  для  такого  поважного  віку.
Нагадаємо,  в  якому  місяці  року  народилася  людина,  розповість  про  те,  наскільки  довго  він  проживе.  До  такого  висновку  прийшли  вчені.  Експерти  помітили  цікаву  закономірність  і  змогли  обчислити  місяць,  у  якому  найчастіше  народжуються  довгожителі.  
Як  повідомляв  портал  "Знай.uа",  від  кави  безпосередньо  залежить  те,  скільки  ви  будете  жити.
Також  "Знай.uа"  писав,  групі  міжнародних  фахівців  вдалося  зазирнути  у  майбутнє  любителів  чіпсів,  пива,  сиру  і  вина  червоного.
Переклала  на  українську  мову          14.12.18          12.56

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844148
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.08.2019

Третя сторінка родовіду

Продовжуючи  шукати  інформацію  про  родовід  ознайомилася  з  даними  про  землевласників    Російської  імперії,  знайшла  там  одного  з  прізвищем,  як  у  мого  дідуся  Чалик  Іван  Олексійович.
   Ознайомилася  з  цікавими  історичними  даними  В.А.  Сероухова  (ВГД  forum.vgd.ru/1363/71073/)
           Історія  поміщицького  землеволодіння  на  Катеринославщині  нетривала.  Менш  150  років.  Біля  її  витоків  стояв  Григорій  Потьомкін,  який  почав  роздавати  землі  Вольностів  Запорозьких  відразу  після  ліквідації  Січі  в  1775  році.  Звернення  до  документів,  які  свідчать  про  роздачу  землі,  не  залишає  і  каменя  на  камені  міфу  про  те,  що  землі  Запорізьких  вольностей  були  захоплені  російськими  поміщиками.  У  документах  цих  вказані  звання  і  посади  осіб,  які  отримали  землю.  Це  представники  запорізької  старшини,  військові  та  чиновники  адміністрації  Катеринославського  намісництва  і  губернії.  Пізніше,  коли  я  почну  публікувати  списки,  стане  очевидним,  що  людей  прийшлих  серед  осіб,  яким  була  роздана  земля,  прийшлих  не  було.  До  1791  року  в  Катеринославській  губернії  значилося  513  дворян  -землевладельцев.  Ця  цифра  вбачається  з  листа  Миколи  Капніста-  Катеринославського  губернського  предводителя  дворянства  Катерини  II.  (РГАДА,  фонд  16,  опис  1,  справа  697,  листи  1-2  оборот)  Цей  лист  я  досліджував  в  РГАДА  2  дня  назад.  У  ньому  крім  прізвища  Капніста  інших  прізвищ  немає.
РГАДА,  фонд  16,  справа  697,  арк.1  -  2  оборот  Лист  Миколи  Капніста  Катерині  II.
Мало  хто  знає  про  те,  що  раптова  смерть  Григорія  Потьомкіна  викликала  паніку  серед  Катеринославського  дворянства.  Ніхто  з  отримавших    землю  на  підставі  розпоряджень  Потьомкіна  документів  на  землю  не  мав.  Від  імені  513  осіб  Катеринославського  дворянства  було  складено  прохання  до  Катерини,  з  яким  в  столицю  поїхав  Катеринославський  губернський  предводитель  дворянства  Микола  Васильович  Капніст.  Суть  прохання  полягала  у  виданні  іменного  Указу  Сенату  з  викладом  права  власності  на  землю  513  осіб.  Як  викладає  Капніст  в  своєму  зверненні  прохання  від  зборів  дворянства  Катеринославського  подано  до  доповіді  Катерині  в  травні  місяці,  а  сам  він  перебуває  в  столиці  більше  року.  Звернення  Миколи  Капніста  було  розглянуто.  Катерина  II  видала  Маніфест,  але  не  іменний  оскільки  відомості  про  роздані    Потьомкіним  землі  зберігалися  в  межових  документах
Переклала  на  українську  мову          4.08.19        8.54

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843964
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.08.2019

Не опускайте руки ніколи!

         Только  сейчас  разговаривала  со  своей  одноклассницей,  после  окончания  школы  прошло  уже  48  лет,  мы  остались  подругами    и  она  мне  наизусть  прочла  стихотворение  ,  я  может  его  раньше  и  слышала,  но  сегодня  оно  меня  тронуло  до  глубины  души.    Я  спросила  Валентину,  кто  автор,  она  ответила,  что  не  знает,  прочла  в  интернете.  Вот  я  решила  найти  это  стихотворение  и  теперь  я  знаю  автора.  Слова  в  стихотворении  выражают  самое  главное,  что  практически  все  в  нашей  жизни  зависит  от  нас,  так  как  мы  созданы  Всевышним  и  у  каждого  своя  особая  роль  на  этой  замечательной,  необъятной  Земле.
Эти    слова  –  урок,  наставление  для  чувственных  людских  сердец!  Спасибо  автору  !  Решила  перевести  его  на  украинский  язык  .
Не  опускайте  руки  ніколи!
Не  говоріть  –  сил  немає…
Буває  дуже    важко    –  це  ,  да…
Проте    нічого    випадково  не  приходить  .

Все,  що    маємо    –  самі    накликали,
І,  значить,  в  наших  силах  все    виправити.
Як?  Змінитися    потрібно    зсередини!
І  світ    навколо    змінюватися    теж  стане.

Не  опускайте  руки  ніколи!
Пітьма    розгониться    променями    світла…
Помітна  буде    всюди    доброта  –
Тому,  чіє    сердце  добротою    зігріте.  
Воротнікова  Олена,  2016
2.08.19          17.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2019

210 років храму в Сухачівці.

В  пошуках  інформації    по  складанню  родовіду  знайшла  цікаву  інформацію,  історичні  дані    про    храм    в  Сухачівці,  в  якому  в  той  час  як  я  навчалась  сш№103,  яка  знаходиться  поруч,  був  клуб  і  бібліотека.

210  років  храму  в  Сухачівці.
Слобода  Сухачівка  або  Сохачевка  була  заснована  в  1770  році  старим  козаком-запорожцем  Сохач,  який  після  важкого  агарянского  нападу  1768-69  роках  заснував  поруч  з  Дніпром  великий  зимівник.
Після  руйнування  і  знищення  Запорізької  Січі  в  зимівник  Сохач  прийшло  безліч  нових  насельників  -  престарілих  запорожців  зі  своїми  рідними  і  знайомими.  Вже  в  1782  році  в  державному    казенному    селі  Сухачівка  проживало  157  чоловік.  Через  десять  років  поселення  отримало  назву  казенної  слободи.  В  кінці  1793,  відповідно  до  загального  бажання  слобожан,  вирішено  було  клопотати  про  побудову  храму  на  честь  святого  Іоанна  Богослова  і  про  відкриття  у  себе  свого  власного  самостійного  приходу.  Офіційне  прохання  на  ім'я  правлячого  архієрея  подав  правитель  Катеринославського  намісництва  В.В.  Каховський.
17  квітня  1794  року  Преосвященний  Гавриїл  (Бодони),  Митрополит  Катеринославський  і  Херсонес-Таврійський  благословив  будівництво  дерев'яного  храму  в  слободі  на  честь  святого  апостола  і  євангеліста  Іоанна  Богослова.
26  квітня  1794  року  через  Катеринославську    Консисторію  відправлений  в  духовне    Правління  Катеринослава  указ  про  це.  18  червня  1794  році  Катеринославський  повітовий  протоієрей  Іоанн  Станіславський  у  співслужінні  духовенства  освятив  місце  під  храм,  здійснив  закладку  і  поставив  на  місці  будівництва  хрест.
На  прохання  жителів,  першим  священиком  став  колишній  диякон  Новокайдакського    Свято-Миколаївського  храму  Євстафій  Сербінов.  У  своєму  листі  єпархіальному  начальству  від  1  липня  1794  року  парафіяни  охарактеризували  свого  обранця  таким  чином:  «Про  обраного    же  нами  диякона  Сербінова  свідчимо,  що  він  стану  доброго,  не  заводіяка,  що  не  наклепник,  що  не  сварливий,  працьовитий,  в  домобудівництві  своєму  справний,  в  худих  справах  не  примітний  і  ні  в  яких  приводах  не  замічений  ».  На  підставі  прохання  диякон  Євстафій  Сербінов  1  серпня  1794  висвячений  на  священика.
13  липня  1795  року  Катеринославське  духовне  Правління  надало  правлячому  архієрею  рапорт  за  яким  «она  церква  зовсім  до  освячення  готова  і  як  судинами,  так  само  як  і  одяганнями  церковними  постачивлена».  На  підставі  цього  рапорту  митрополит  Гавриїл  резолюцією  від  17  липня  1795  року  дозволив  і  благословив  освятити  в  слободі  Сухачівка  Іоанно-Богословський  храм  і  дозволив  видати  антимінс.
23  вересня  1795  року  збудований    храм  був  урочисто  освячений  Катеринославським  протоієреєм  Іоанном  Станіславським  і  відкрив  в  ньому  богослужіння  і  священнодійства.  Згодом  був  побудований  кам'яний  храм,  який  був  осередком  життя  Сухачевських    слобожан.  Майже  150  років  в  ньому  підносилися  молитви  до  Всевишнього.
За  словами  старожилів,  богослужіння  в  храмі  тривали  до  кінця  20-х  років  ХХ  століття.  Потім  храм  був  зруйнований,  настоятель  ієрей  Григорій  був  по-звірячому  вбитий,  а  парафіяни  громади  на  руїнах  храму  розстріляні.  На  місці  храму  були  побудовані  школа  і  клуб,  приміщення  якого  на  прохання  жителів  в  1999  році  було  віддано  громаді.
В  цьому  ж  році  приміщення  було  переобладнано  під  храм  і,  з  благословення  архієпископа  Дніпропетровського  і  Павлоградського  Іринея,  в  ньому  відновлені  богослужіння.
У  2000  році  на  свято  Святої  Трійці  настоятелем  храму  призначений  ієрей  В'ячеслав  Вороний,  який  продовжує  ревно  нести  покладену  на  нього  послух  донині.
В  даний  час  населення  Сухачівки    перевищує  три  тисячі  чоловік.  Біля  невеликого  старого  корпусу  школи  побудована  у  2000  році  нова  велика  красива  школа  №  103,  де  навчаються  360  дітей.  Відрадно  відзначити  активну  і  плідну  співпрацю  громади  та  педагогів  школи.  
Настоятель  храму  -  постійний,  улюблений  і  почесний  гість  школи  на  святах  першого  і  останнього  дзвоника,  випускних  вечорах  і  концертах.
Джерело:  archiv.orthodoxy.org.ua
Переклала  на  українську  мову      2.08.19            9.45

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843790
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.08.2019

Перша сторінка родовіда

         Сторінку  першу  відкриваю,  родовід  почну  писати.  Майже  два    роки  інформацію  збираю,  архів  відмовив  в  допомозі,  пропонували  щоб  я  до  них  представника  прислала  і  він  матеріали  сам  шукав.  До  родичів,  знайомих  я  не  раз  зверталась,  щоб  чим  могли  мені  допомогли,  спогадами  про  дідуся,  бабусю,  батьків  моїх  зі  мною  поділились,  на  жаль  у  них  на  це  не  вистача  часу.
       Зрозуміла,  що  не  слід  чекати  допомоги,  тому    рішення  я  твердо  прийняла  –  родовід  почну  писать  сама,  а  далі  час  ,  обставини  підскажуть,  що  зможу,  а  в  чьому  допомога  і  порада  потрібна,  тоді  вже  справа  інша  не  з  нуля...
     Сьогодні  в  пошуку  призвіще  дідуся  свого  я  написала,  відкрився  Адрес-календар  і  Довідна    книжка  Полтавскої    губернії    на  1901  год.  Складений    Д.  А.  Иваненко,  секретарем  Полтавського  губернского  статистичного  комітета.  Полтава.  Парова    друкарня    Д.  Н.  Подземського.  1901.  Навідь  не  сподівалась,  що  скільки  цікавого  я  там  найду,  турбує  що  не  вистачить  часу,  щоб  переглянути,  перечитати  і  відомості  про  дідуся  свого  знайти...
1.08.19                9.40
Посилання    на  галерею:  https://owc.osorkon.name/index.php/apps/gallery/s/kIhMuvZ3KvKYISs#
моїх  малюнків,  з  повагою  Тома.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843691
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.08.2019

З Днем народження донечка Іринка!

Зранку  сонечко  в  віконце  посміхнулось!
     З  Днем  народження  донечка  Іринка!  Прийми  наші    щирі  вітання  і  побажання  здійснення  всіх  мрій  твоїх!
     У  тебе  молодості  квітучої  пора,  цей  вік  для  жінки  можливості  безмежні  відкрива,  треба  лише  розкрить    свої    таланти  і  знання,  цінити  дорогоцінні  хвилини,  насолоджуватися  життям!
       Донечка,  самодостатня  ти,    завзята,  наподеглива,  високий  інтелект,  ти  наша  гордість  і  надія,пишаємось  тобою  ми  ,  заслуговуєш  цього  сповна!
   Донечка,  а  головне,  що  ти    мудра,  вихована,чутлива,  щира,  чемна  ,елегантна  жінка,  господиня    і  турботлива  матуся  ,  це  дійсно  сама  краща  є  для  жінки  риса,  в  майбутнє  щастя  їх  вкладаєш  сили    всі    свої  ,  готова  кожного  підтримать  і  допомогти!
   Бажаємо      тобі  міцного  здоров’я,  щастя,любові,    успіхів,  родинного  тепла,  поваги  і  порозуміння.,  затишку,  достатку  в  домі,  гармонії  в  душі  і  оптимізму,  Всевишній    нехай  тебе  і    родину  вашу  підтримує,  оберіга!!!  З  любов’ю  папа  і  мама!
26.07.19 8.26      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843185
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.07.2019

Незвичайні будинки світу

Незвичайні  будинки  світу
         У  всі  часи  людина  надавала    величезного  значення  своєму  будинку  -  місця,  з  яким  буде  пов'язане    все    подальше    життя  його  родини.    Тому  не  дивно,  що  і  до  процесу  будівництва  будинку  підходять  з  усією  серйозністю,  не  обмежуючи  себе  в  фантазіях  і,  без  перебільшення,  вкладаючи  в  свій  будинок  частинку  своєї  душі.
 У  наш  час  можна  побачити  будинки,  які  можуть  вражати  уяву  складністю  або,  навпаки,  простотою  своєї  конструкції.    
         Будинок-літак,  розташований  в  селі  Мізіара,  Північний  Ліван.    Мізіара  відома  своїми  незвичайними  будинками,  і  побачити  там  будівлі,  що  нагадують  давньогрецькі  храми  або  єгипетські  руїни,  аж  ніяк  не  буде  дивиною.
         На  даху  цього  будинку,  розташованого  в  Оксфорді,  ви  можете  побачити  статую  акули.    Скульптура,  зроблена  зі  скловолокна  і  досягає  в  довжину  7,6  метра,  була  встановлена    в  пам'ять  до  41-ї  річниці  скидання  атомної  бомби  на  Нагасакі.
         Будинок-піраміда  в  селі  Мізіара,  на  півночі  Лівану.
На  даху  цього  19-поверхового  будинку,  розташованого  в  Гуаньчжоу,  нелегально  зведена  потопає  в  зелені  дерев  альтанка.
         Цей  будинок  побудований  на  скелі  біля  річки  Дрина,  біля  західного  містечка  Баїна-Башта  в  Сербії.    Будинок  був  споруджений  в  1968  році  групою  молодих  людей,  які  вирішили,  що  скеля  біля  річки  -  ідеальне  місце  для  крихітного  притулку.    Так  розповідає  співвласник,  один  з  компанії,  що  побудувала  будинок.
         Будинки  на  даху  будівлі  заводу  в  міському  окрузі  Дунгуань,  провінція  Гуандун,  Китай.
       38-річний  Лью  Лінчаєм  несе  на  собі  свій  будинок  в  китайському  містечку  Шапуї.    П'ять  років  тому  Лью  вирішив  повернутися  пішки  в  своє  рідне  місто  Ронганское  графство  з  провінції  Шенчжень,  де  він  раніше  був  на  заробітках.    З  підручних  засобів  -  бамбука,  пластикових  пакетів  і  простирадл  -  Лью  змайстрував  собі  «портативну  кімнату»  шириною  в  1,5  метра  і  висотою  в  два  метри.    Кімната  важить  близько  60  кг,  і  Лью  постійно  носить  її  на  собі,  проходячи  в  день  близько  20  км.
     Геліодом,  биоклиматический  сонячний  будинок,  був  побудований  в  містечку  Косвіллер  недалеко  від  Страсбурга  (Східна  Франція)  в  2011  році.    Будинок  являє  собою  величезний  тривимірний    сонячний  годинник.    Він  поставлений  під  певним  кутом  по  відношенню  до  руху  сонця,  тому  в  жаркі  літні  місяці  в  будинку  завжди  тінь  і  прохолода,  а  восени,  взимку  і  навесні  сонце  на  небі  розташоване  нижче  і  світить  прямо  в  великі  вікна,  зігріваючи  будинок  всередині.
         Будинок,  облаштований  прямо  у  винній  бочці  в    Болгарії.    
У  Центральній  Іспанії  є  цілий  табір,  що  складається  з  таких  незвичайних  будинків,  40  жителів  якого  є  етнічними  турками,  які  приїхали  з  Болгарії  збирати  виноград  під  час  шеститижневого  щорічного  врожаю.    Сплять  вони  в  перекинутих  винних  бочках  розміром  приблизно  з  автомобіль.    Імпровізований  табір  знаходиться  в  Кастилії-Ла  Манча  недалеко  від  сільськогосподарського  товариства  Сокельямос.
             Цей  будинок  знаходиться  недалеко  від  Сан-Хосе-дель-Педрос  в  північному  штаті  Мексики  Коауїла.    Більше  30  років  Беніто  Ернандес  і  його  сім'я  живуть  в  дивному  будинку  з  саманної    цегли,  висохшої    на  сонці,  а  дахом  їм  служить  скеля  діаметром  в  40  метрів.    Житло  розташоване  поблизу  міста  Сан-Хосе-дель-Педрос  в  посушливій  пустелі  Коауїла,  приблизно  в  80  кілометрах  від  кордону  з  Техасом.
           Ці  70  куполоподібних  будівель  були  побудовані  американською  організацією  в  селі  Самберхарджо  під  Джакартою  для  жителів,  які  залишилися  без  даху  над  головою  через  землетрус,  який    сталвся  8  травня  2007  року.        23.09.18          9.30
Самі  незвичайні  будівлі
Ват  Ронг  Кхун,  Чіанграй,  Таїланд
Чудовий  буддистський  храм,  також  відомий  як  «Білий  храм»,  побудований  в  1997  році  за  проектом  художника  Чалермчая  Косітпіпат.    Всього  в  королівстві  Таїланд  понад  33-х  тисяч  буддистських  храмів.
 Штаб-квартира  Fuji  Television,  Токіо,  Японія
Цей  унікальний  25-поверховий  проект  був  реалізований  в  1996  році  японською  фірмою  Kenzo  Tange  Association.    Будівля  є  не  тільки  штаб-квартирою  компанії  Fuji  TV,  а  також  великим  радіовузлом,  і  телецентром.    Висота  даного  комплексу  -  123  метра,  а  загальна  площа  -  142,800  квадратних  метрів
Це  маленький  житловий  комплекс,  побудований  на  вершині  пішохідного  моста  за  проектом  архітектора  Пієта  Блома  в  1984  році  в  Роттердамі  (найбільшому  порту  світу).
Інститут  звуку  і  зображення,  Хільверсум,  Нідерланди
 Величезний  архів  ЗМІ,  побудований  архітектурним  бюро  Neutelings  Riedijk  в  2007  році,  є  своєрідною  бібліотекою  медіаконтенту  Нідерландів  починаючи  з  1898  року.    У  ньому  міститься  91  тисяча  годин  відеороликів,  22  тисячі  годин  фільмів,  99  тисяч  годин  аудіоматеріалів  і  2,5  млн  картинок,  оцифрованих  і  доступних  публіці.    Фасад  будівлі  покритий  гігантською  чотиристоронньою  фрескою,  що  складається  з  тисяч  кадрів  голландського  телебачення.
Найбільший    кошик  в  світі,  Нью-Арк,  штат  Огайо,  США
Семиповерхова  штаб-квартира  фірми  Longaberger,  великого  виробника  кошиків  і  різних  предметів  побуту.    Зведена  в  1997  році.
Публічна  бібліотека,  Канзас-Сіті,  штат  Міссурі,  США
Бібліотека  побудована  в  2004  році  за  проектом  архітектурного  бюро  360  Architects,  її  стіни  стилізовані  під  корінці  старих  книг.    23.09.18        10.01

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842906
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.07.2019

Столиця двійнят

Столиця  двійнят:  українське  село,  де  живуть  більше  сотні  близнюків
 У  селі  Велика  Копаня  живе  61  пара  близнюків.
 На  перший  погляд  село  Велика  Копаня,  що  на  Закарпатті  (Україна),  нічим  не  відрізняється  від  сотень  таких  же  селищ.    Однак  про  неї  регулярно  згадують  місцеві  і  світові  видання.    Справа  в  тому,  що  в  цьому  селі  живе  61  пара  близнюків.    У  кожній  п'ятій  родині  можна  знайти  двійнят.
 У  школі  Великої  Копані  вчиться  декілька  пар  близнюків.  
 Село  Велика  Копаня  називають  «столицею  близнюків»,  т.  як.  там  на  4000  жителів  припадає  122  близнюка.    Масово  народжуватися  в  цій  місцевості  стали  двійнята  з  1940-х  років.    Тому,  проходячи  по  селу,  однакових  людей  можна  побачити  і  серед  людей  похилого  віку,  і  малюків  у  колясках.
 Самі  жителі  вважають,  що  появою  близнюків  вони  зобов'язані  не  генетичним  особливостям,  а  джерельній  воді.    Нібито  місцеве  джерело  має  особливі  властивості,  які  стимулюють  підвищення  народжуваності.    І  справа  не  обмежується  жителями  тільки  цього  села.    Одного  разу,  почувши  про  «чудодійну»  силі  води,  у  Велику  Копаню  приїхала  жінка,  яка  страждала  безпліддям.    Попила  місцевої  води,  і  через  деякий  час,  вони  змогла  народити  ...  близнюків,  звичайно.    Зараз  в  селі  біля  джерела  дуже  багато  приїжджих.
 Вчені  взяли  воду  з  джерела  на  експертизу  і  виявили  в  ній  високий  відсоток  вмісту  селену,  що  впливає  на  статеву  систему  жінок  і  чоловіків.    І  навіть  місцева  церква  схильна  вважати,  що  саме  «чудова»  вода  впливає  на  жителів  села.
 Цікавий  ще  той  факт,  що  близнюки  у  Великій  Копані  зустрічаються  не  тільки  серед  людей.В  цьому  регіоні  рекордна  кількість  корів-двійнят.    Село  Велика  Копаня  вже  включена  в  Книгу  рекордів  України.    На  черзі  Книга  рекордів  Гіннесса.  28.09.18
     15.30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842905
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.07.2019

Близнюки.

Близнюки.
Про  близнюків  розповідають  багато  неймовірних  історій.    І  не  дивно,  адже  близнюки  -  це  дійсно  унікальні  люди.    Часто  навіть  наука  не  може  дати  пояснення  деяким  фактам,  з  ними  пов'язаними.
1.  Едіт  і  Джоана  Касас
 22-річна  Едіт  Касас  закохалася  і  хотіла  вийти  заміж  за  чоловіка  своєї  мрії.    На  жаль,  в  очах  інших  членів  її  сім'ї  чоловік  був  кошмаром.    Едіт  зібралася  заміж  за  людину,  яка  сиділа  тринадцять  років  у  в'язниці  за  вбивство  її  сестри-близнюка  Джоани  двома  роками  раніше.    Віктор,  передбачуваний  вбивця,  також  мав  сексуальні  стосунки  з  Джоаною,  яка  була  моделлю.      Віктор  був  твердо  впевнений,  що  його  відносини  з  Джоаною  були  «випадковими»,  і  що  він  дійсно  любив  Едіт.    Але  її  батьки,  природно,  втрутилися,  і  довелося  відкласти  весілля,  щоб  Едіт  могла  пройти  психічну  оцінку  для  з'ясування  того,  чи  може  вона  прийняти  таке  рішення.    Вона,  врешті-решт,  вийшла  заміж  за  Віктора  14  лютого  2013  року,  коли  він  був  ще  в  ув'язненні  за  звинуваченням  у  вбивстві  її  сестри-близнюка.
 2.  Близнюки  уникли  в'язниці
 У  2009  році  талановитий  викрадач  коштовностей  вкрав  ювелірні  вироби  на  $  6,8  млн.  З  розкішного  магазину  в  Німеччині.    Винуватцем  був  або  Хассан  О.,  або  Аббас  О.  (прізвища  не  були  оприлюднені  відповідно  до  німецького  законодавства)  відповідно  до  ДНК-скануванням,  але  обидва  вони  були  звільнені  після  того,  як  суди  не  змогли  з'ясувати,  який  з  близнюків  фактично  вчинив  злочин.    Аналогічні  результати  мали  місце  в  справах  по  згвалтувань,  а  одна  людина  навіть  зумів  уникнути  смертного  вироку  в  Малайзії  через  захисту  його  близнюка.
 3.  Близнюки,  провівші  однакове    життя  після  того,  як  були  розділені  при  народженні
 Джим  Льюїс  і  Джим  Спрингер  були  розділені  при  народженні,  коли  були  віддані  на  усиновлення  в  1940  році.    Вони  зустрілися  в  перший  раз,  коли  їм  було  по  тридцять  дев'ять  років.    Виявляється,  що  ім'я  Джим  дали  кожному  з  них  незалежно  один  від  одного  їх  прийомні  батьки  -  і  це  тільки  початок  надприродних  паралельних  життів.
 Обидва  вони  двічі  одружені,  першими  дружинами  були  жінки  на  ім'я  Лінда,  а  потім  жінки  на  ім'я  Бетті.    У  обох  були  в  дитинстві  собаки  на  ім'я  Той.    Їхні  імена  синів  були  Джеймс  Аллен  і  Джеймс  Алан.    Обидва  працювали  шерифа,  пили  всі  той  же  пиво,  курили  ті  ж  сигарети  і  їздили  на  Шевроле.    Не  дивно,  що  ця  історія  часто  використовується  як  доказ  телепатії.
4.  Недосконалість  тесту  на  батьківство
 У  2004  році  Холлі  Мері  Адамс  народила  прекрасну,  здорову  дівчинку.    У  свідоцтві  про  народження  дитини  в  якості  батька  вказано  Раймон  Міллер,  але  він  не  згоден  з  цим.    Тест  ДНК  не  зміг  довести,  що  саме  він,  а  не  його  близнюк  Річард,  є  справжнім  батьком.
 Ця  історія  не  дуже  схожа  на  історію  з  крадіжкою  коштовностей.    У  тій  історії  тільки  один  з  близнюків  брав  участь  у  події,  а  в  цьому  випадку  Холлі  мала  сексуальні  стосунки  з  обома,  Річардом  і  Раймоном,  в  один  день,  але  жоден  з  близнюків  не  знав,  що  вона  зробила  те  ж  саме  з  другим.    Їх  ДНК  більш  ніж  на  99%  ідентичні,  тому  немає  ніякого  способу  довести,  хто  з  них  є  батьком,  а  хто  -  дядьком.
 5.  Немовлята  різних  рас
 Райан  -  народився  11  липня  2005  року  -  має  світлу  шкіру  і  блакитні  очі,  в  той  час  як  його  брат-близнюк,  Лео,  -  темну  шкіру  і  карі  очі.    Батько  двох  хлопчиків  -  кавказької  німець,  а  їхня  мати  -  темношкіра  жінка  з  Гани.    Такі  ситуації  мали  місце  кілька  разів:  у  2005  році  дівчинки-близнюки  різних  рас  народилися  у  межрасовой  пари.    А  в  2006  році  жінка  змішаної  раси  на  ім'я  Керрі  Річардсон  народила  світлошкірих  близнюків,  один  з  яких  ставав  темніше  з  віком,  а  інший  -  світліше.
 6.  Близнюки  народили  близнюків
 Ешлі  Спінкс  і  Андреа  Спрингер  -  сестри-близнюки.    Коли  їм  було  по  21  року,  вони  виявили,  що  вони  не  тільки  одночасно  вагітні  на  один  строк,  але  також  обидві  чекають  хлопчиків-близнюків  (так  чи  інакше  це  було  виявлено  тільки,  коли  жінки  були  вже  на  шостому  місяці  вагітності).Близнюки  були  народжені  в  один  день,  14  грудня,  а  не  1  січня,  як  було  передбачено.    Жінки  клянуться,  що  вони  не  використовували  препарати,  що  сприяють  зачаттю,  і  що  близнюки  просто  народжуються  в  їхній  родині.
7.  Близнюки  вийшли  заміж  за  близнюків
 Діана  і  Дарлін  Неттемейер  -  сестри-близнюки.    Вони  вийшли  заміж  за  ідентичних  близнюків  Крейга  і  Марка  Сандерс,  які  зробили  пропозиції  з  кільцями  в  одному  стилі  в  один  день.    Сестри  вдягнули  однакові  сукні  на  свою  подвійну  весілля,  купили  будинки  по  сусідству  один  з  одним,  і  в  кінцевому  підсумку  народили  дітей  в  один  день.
 8.  Ще  один  варіант  весілля  близнюків
 Це  ще  один  випадок,  коли  розділені  при  народженні  близнюки,  знайшли  один  одного  в  подальшому  житті,  але  з  менш  щасливим  фіналом.    Близнюки  в  цій  історії,  які  залишаться  анонімними,  були  розділені  при  народженні  і  виросли  в  різних  сім'ях.    Вони  зустріли  один  одного  в  подальшому  житті  і  відчули  «неминуче  тяжіння»  один  до  одного.    Вони  почали  романтичні  відносини,  які  в  результаті  привели  до  весілля.    Незабаром  після  їхнього  весілля  з'ясувалося,  що  вони  насправді  брат  і  сестра,  після  чого  суди  постановили,  що  їх  шлюб  недійсний.
 9.  Однояйцеві  і  разнояйцеві
 Ханна  Керсі  з  Норт,  Англія,  народилася  з  подвійною  маткою  -  пороком  розвитку  статевих  органів,  що  призвело  до  того,  що  у  неї  було  дві  утроби.    Незважаючи  на  те,  що  такий  випадок  випадає  на  одну  з  3  тисяч  жінок,  шанси  народження  трьох  здорових  дівчаток  з  двох  окремих  утроб  -  25  мільйонів  до  одного.    Але  в  грудні  2006  року  Ханна  зробила  саме  це.
Ідентичні  близнюки  Рубі  і  Тіллі  були  народжені  з  однієї  утроби,  а  їх  близнючка-сестра  Грейс  -  з  іншого.    У  той  час  як  одночасне  дозрівання  двох  дітей  в  утробі  у  жінок  з  подвійною  маткою  трапляється  (було  зафіксовано,  принаймні,  70  випадків),  потрійне  народження  в  родині  Керси  було  першим  зафіксованим.
10.Близнюки    померли  разом
 У  2002  році  пара  73-річних  близнюків  загинула  на  дорозі  в  Фінляндії.    У  цьому  немає  нічого  незвичайного  на  перший  погляд,  поки  ми  не  дізнаємося,  що  вони  загинули  окремо,  з  різницею  в  дві  години.    Перший  з  близнюків  був  збитий  вантажівкою,  коли  їхав  на  велосипеді  по  дорозі,  і  загинув.    Через  дві  години  його  брат  помер  точно  таким  же  чином.    Щоб  ще  більше  дивно,  поліція  ще  не  встигла  поінформувати  другого  близнюка  про  смерть  брата  (що  означає,  що  він  не  просто  спробував  зійти  за  ним  в  могилу).          22.09.18        16.04
Сестри-близнята  народили  в  один  і  той  же  день!    І  тепер  дочки  схожі  як  дві  краплі  води
 Раят  Рей  і  Інді  Мей  народилися  в  один  день  і  з  пелюшок  були  нерозлучні.    Ці  дві  дівчинки  можуть  похвалитися  чарівною  зовнішністю  і  дивовижною  схожістю  в  рисах  обличчя.    А  ще  тим,  що  вони  є  дочками  сестер-близнюків  Корі  і  Кейт.
 
 Корі  і  Кейт  дізналися  про  те,  що  вагітні  в  один  день.    Для  дівчат  така  новина  стала  шоком,  збіг  справді  дивовижне  ...  Але  по-справжньому  дивним  виявилося  те,  що  Корі  і  Кейт  народили  дочок  в  один  день  з  різницею  в  20  хвилин.
 
 
 З  віком  дівчинки  все  більше  стали  схожі  один  на  одного.    Друзі  сім'ї  стали  навіть  жартувати,  що  це  новий  вид  близнюків.    23.11.18      11.44
 


Унікальні  сестри-близнюки  Хенсел
Сестри  Хенсел  -  сіамські  близнюки.    Ебігейл  і  Бріттані  живуть  в  штаті  Міннесота  (США),  в  2013  вони  стали  знамениті  завдяки  реаліті-шоу  "Еббі  і  Бріттані".    Зараз  дівчатам  26  років  і  вони  прекрасно  навчилися  жити  зі  своїм  особливим  тілом  -  у  них  дві  голови,  два  спинних  мозку  і  по  шлунку  і  серця  на  кожну,  а  ось  кровопостачання  загальне,  легких  три,  один  торс,  пара  рук  і  ніг,  та  й  всі  органи    нижче  талії  теж  спільні.
         На  сьогодні  це  4й  зафіксований  випадок  виживання  близнюків  з  такою  анатомією.    Найцікавіше,  що  хоча  кожна  сестра  може  керувати  лише  однієї  "своєї"  рукою  і  ногою  і  відчуває  дотики  тільки  до  своєї  половині  тіла,  їм  вдається  вести  досить  активний  спосіб  життя.    Вони  навчилися  кататися  на  велосипеді,  плавати,  грати  на  піаніно  і  в  волейбол.    Їм  навіть  вдалося  здати  на  права  і  дівчата  тепер  їздять  на  власному  авто.22.09.18        16.11
Сіамські  близнюки  сестри  Хілтон  -  зірки  водевілю
Дивовижна  історія  сіамських  близнюків,  які  зуміли  прожити  яскраве  і  насичене  життя.
 Дейзі  і  Віолетта  Хілтон  народилися  в  британському  Брайтоні  в  1908  році.    Їхня  мати  Кейт  Скіннер  була  одружена  і  працювала  офіціанткою  в  пабі.    Народження  дівчаток  виявилося  шоком  для  всіх  -  виявилося,  що  вони  сіамські  близнюки,  зрощені  в  районі  сідниць  і  стегон.    Єдиною  людиною,  хто  не  розгубився,  виявилася  власниця  пабу  Мері  Хілтон,  яка  була  присутня  при  пологах.    Вона  відразу  зрозуміла,  наскільки  привабливими  для  інвестицій  можуть  виявитися  ці  дівчатка,  і  викупила  дивних  маляток  у  їх  матері,  яка  не  горіла  бажанням  виховувати  дітей  одна.      На  сцені  з  раннього  дитинства.
 Життєрадісні  сестри  Хілтон.      Опікунка  дала  дітям  своє  прізвище.    Спочатку  малятка  жили  в  пабі  «Queen's  Head»,  а  пізніше  їх  перевезли  в  паб  «Evening  Star».    Перед  публікою  дівчинки  почали  виступати  з  3-річного  віку.    Їх  вчили  танців,  музиці,  а  майстерність  сестри  відточували  на  підмостках  карнавалів  і  ярмарків,  де  їм  доводилося  виступати.    Сучасники  розповідали,  що  подружжя  Хілтон,  рости  дівчаток,  були  до  них  надто  суворі  і  за  будь-яку  провину  жорстоко  карали.    Завжди  разом.
         Відомо,  що  члени  Суссекському  медико-хірургічного  суспільства  розглядали  можливість  поділу  зрощених  близнюків,  але  виявилося,  що  у  дівчаток  загальна  кровоносна  система,  тому  при  операції  одна  з  них  обов'язково  б  померла.    Пов'язані  на  все  життя.
           Час  минав,  сестри  росли  і  з  часом  перетворилися  в  гарненьких  дівчат,  які  до  того  ж  прекрасно  співали  і  танцювали.    Народ  так  охоче  йшов  на  їх  шоу,  що  опікуни  заробляли  на  них  пристойні  гроші.    Коли  їх  опікунка  померла,  зрощених  артисток  використовувала  її  дочка,  яка  в  1930-х  на  гроші,  зароблені  на  близнюках,  купила  будинок  в  Сан-Антоніо  в  штаті  Техас.    Але  в  1931  році  Дейзі  і  Віолетт  знайшли  в  собі  сили  позбутися  кабали  і  звернулися  до  суду,  зажадавши  від  опікунів  свободи.    В  результаті  вони  отримали  $  100  000  за  моральну  шкоду  і  жадану  свободу.      Ставши  вільними  Дейзі  і  Віолетт  відкрили  власний  водевіль  «The  Hilton  Sisters  Revue».    І  їхнє  життя  істотно  змінилася.    Дейзі  стала  блондинкою,  дівчата  почали  по-різному  одягатися,  щоб  відчувати  себе  різними  особистостями.    Такі  різні  сестри.      У  сестер  було  кілька  любовних  романів.    Вайолет  навіть  заручилася  з  Морісом  Ламбертом,  але  молоді  люди  не  змогли  отримати  дозвіл  на  шлюб.    Дейзі  одружилася  з  актором  Гарольдом  Естер,  але  їх  шлюб  через  кілька  днів  був  анульований.    З  чуток,  одна  з  сестер  народила  дитину,  якого  віддали  на  усиновлення.
Ковток  свободи  без  опікунів.      У  січні  1969  року  після  того,  як  сестри  не  вийшли  на  роботу  і  не  відповідали  на  телефонні  дзвінки,  до  них  в  будинок  прибули  поліцейські.    Вони  знайшли  жінок  мертвими.    Медики  назвали  причиною  смерті  бушував  в  той  час  гонконгський  грип,  і  встановили,  що  першою  померла  Дейзі,  а  Віолетт  прожила  ще  від  2  до  4  днів.    Близнюки  Хілтон  поховані  на  кладовищі  Forest  Lawn  West  Cemetery.
 Пізніше  про  життя  сестер  Хілтон  на  Бродвеї  поставили  мюзикл  «Side  Show»,  який  отримав  відразу  чотири  номінації  премії  «Тоні»,  а  в  їх  рідному  Брайтоні  в  їх  честь  назвали  автобус  №  708.        22.09.18            16.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842795
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.07.2019

Бджоли.

Пчёлы  к  улью  стремятся,
Потерять  нектар  боятся,
Весь  до  капельки  отдать,
Кажется,  откуда  знать,
То  что  пользы  в  нём  не  счесть,
Значит  им  такая  честь,
Превращать  красу  цветов,
В  целебный  дар  полей,  лесов!
Ничего  нет  слаще  мёда,
Что  даёт  чудо-природа!
2009



Бджоли.
                 Бджола  -  чи  не  єдина  комаха,  яка  охоче  співпрацює  з  людиною.    Правда,  нам  відомі  далеко  не  всі  цікаві  факти  про  бджіл.    Так  які  ж  вони  насправді,  працьовиті  виробники  меду?
 1.    Щоб  отримати  столову  ложку  меду  (30  г),  400  бджіл  повинні  працювати  цілий  день:  200  трудівниць  повинні  зібрати  квітковий  пилок,  інші  200  -  прийняти  і  обробити  нектар  в  улье.
2.    Бджоли  є  чи  не  найсильнішими  комахами  на  планеті.    За  шорсткою  поверхні  вони  здатні  тягнути  вантаж,  який  в  320  разів  перевищує  масу  їх  тела.
3.    Не  випадково  осередки  стільників  мають  форму  правильного  шестикутника.    Така  структура  забезпечує  максимальну  міцність  і  мінімальні  витрати  «будови»  .
4.    Цікаво,  що  першим  полімером,  виготовленим  на  планеті,  був  саме  бджолиний  віск.    У  ньому,  до  речі,  виявлено  понад  300  речовин,  сердь  яких  є  складні  ефіри,  жирні  кислоти,  вуглеводи,  ароматичні  і  фарбувальні  мінерали.
5.    Мед  -  обов'язковий  продукт  в  раціоні  космонавтов.
6.    Метелик-бражніца  може  імітувати  голос  бджолиної  матки,  завдяки  чому  обманює  бджіл  і  проникає  у  вулик,  де  висмоктує  з  сот  мед.
7.    Бджоли  є  справжнім  делікатесом,  який  в  Цейлоні  прийнято  подавати  на  обід.
8.    Щоб  біль  від  укусу  бджоли  швидко  вщухла,  потрібно  докласти  до  ужалений  місце  змочений  в  гарячій  воді  полотенце.
9.    Бджола  може  відлетіти  від  свого  «дому»  за  8  кілометрів  і  без  проблем  знайти  дорогу  обратно.
10.    Якщо  ви  ретельно  натрете  руки  листям  м'яти,  бджоли  ніколи  не  ужалять  вас.
11.    У  стародавні  часи  бджоли  використовувалися  в  якості  зброї.    Так,  воїни  короля  Річарда  Левове  серце  закидали  в  обложені  фортеці  горщики,  наповнені  бджолиним  роем.
12.    Досить  незвичайне  застосування  воску  було  описано  ще  в  міфології.    Одіссей  заткнув  їм  вуха  своїм  членам  команди,  щоб  ті  не  почули  смертельне  спів  сірен.
13.    Під  час  головного  медозбору  сильна  бджолина  сім'я  пролітає  шлях,  який  дорівнює  відстані  від  Землі  до  Луни.
14.    Літаючи  без  вантажу,  бджола  може  розвинути  швидкість  до  65  км  /  ч.Кстаті,  бджоли  хитріше,  ніж  вони  здаються.        24.09.18      12.26

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842793
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.07.2019

Про бабусь…

50-річна  бабуся  стала  найстарішою  мамою  четверняшек  в  історії  Великобританії
   50-річна  мешканка  Лондона  Трейсі  Бріттен  стала  найстаршою  мамою  четверняшек  в  історії  Великобританії.    Діти,  зачаті  за  допомогою  ЕКЗ  в  клініці  на  Кіпрі,  благополучно  з'явилися  на  світ  шляхом  кесаревого  розтину  на  31-му  тижні  вагітності.    Хоча  лікарі  заявляли  Трейсі,  що  вона  занадто  стара,  щоб  все  четверо  вижили.
   Новонароджені  -  хлопчик  і  три  дівчинки,  дві  з  яких  -  ідентичні  близнюки.    Найменша  з  малюків  важила  менше  900  грамів.    Хлопчик,  найважчий,  потягнув  на  1600  грамів.
   Операцію  здійснювала  команда  з  35  медиків  Клініки  Університетського  коледжу  Лондона.    Як  повідомляє  газета  The  Sun,  діти  з'явилися  на  світ  26  жовтня,  але  публічно  про  це  повідомили  лише  зараз,  коли  вони  трохи  зміцніли.    Поки  що  сестрички  і  братик  залишаються  під  наглядом  лікарів  в  лікарні.    Їх  збиралися  виписати  додому  лише  на  початку  січня.    Однак,  в  стані  діточок  намічається  такий  прогрес,  що  Бріттен  сподівається  забрати  їх  вже  до  Різдва.
   У  Трейсі  також  є  троє  дорослих  дітей  (22,  31  і  33  років)  від  першого  шлюбу  і  вісім  онуків.    «Я  хотіла  ще  одну  дитину.    А  благословили  чотирма.    Це  диво.    Я  навіть  не  усвідомлювала,  що  ми  входимо  в  історію  »,  -  розповіла  щаслива  мама.    Імена  дітям  вони  з  другим  чоловіком  ще  не  придумали.
   Трейсі  не  вважає  себе  занадто  старої  для  материнства.    «Ніхто  не  критикував  Міка  Джаггера  і  Елтона  Джона,  коли  вони  стали  батьками  у  віці  60-70  років.    Так  чому  нападають  на  мене,  коли  мені  тільки  50  ...  Люди  можуть  бути  жорстокі.    Але  мене  цікавлять  тільки  мої  безцінні  четверняшкі,  мої  неймовірні  дари  любові  і  радості,  а  не  те,  що  думають  інші  »,  -  говорить  вона.      11.11.18      9.57
Австралійська  бабуся  у  102  роки  стрибнула  з  парашутом
Стрибком  з  парашуту  вона  саме  відсвяткувала  свій  День  народження
Найстарішою  скайдайверкою  у  світі  стала  австралійка  Ірен  О’Ші.
Бабусі  –  102  роки  і  вона  справжня  екстремалка,  –  повідомляє  1NEWS.
Стрибком  з  парашуту  вона  саме  відсвяткувала  свій  День  народження.
Таке  заняття  в  уродини  для  неї  не  новинка  –  відколи  Ірен  виповнилося  100,  вона  щороку  святкує  свій  день  у  небі.
Разом  зі  своїм  інструктором  Джедом  жінка  стрибнула  з  висоти  понад  4  кілометри.
Всі  свої  польоти  жінка  присвячує  своїй  покійній  дочці.
Жінка  померла  10  років  тому  від  хвороби  рухових  нейронів.  Це  захворювання  має  сильний  вплив  на  нейрони  у  спинному  та  головному  мозку,    воно  атрофує  м’язи,  але  при  цьому  зберігає  їхню  чутливість.
З  тих  пір  Ірен  О’Ші  інформаційно  та  фінансово  допомагає  Асоціації,  яка  підтримує  таких  хворих.
Після  ідеального  приземлення  до  жінки  одразу  підбігли  обійняти  друзі,  онуки  та  правнуки  –  і  вітали  її  і  з  приземленням,  і  з  Днем  народження.
Джерело:  Українська  правда      13.12.18        15.10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842725
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.07.2019

З Днем народження сестричка Валентина!

Зранку  сонечко  в  віконце  посміхнулось!
       З  Днем  народження  сестричка  Валентина!  Прийми  мої  щирі  вітання  і  побажання  здійснення  всіх  мрій  твоїх!  
         Для  мене  ти  сестричкою    залишилась  жаданною,найкращі  спогади  повязані  з  тобою!  Дитинство  ми  с  тобою  в  однім  домі  провели,  батьки  в  нас  різні,  матуся  в  нас  с  тобою  є  одна,  вона  і  досі  нас  с  тобою  як  ангел  із  небес  оберіга!  
             Дитинство,  юність  –  чудові  ,  незабутні  роки  ті  були...  З    ними  спогади  пов’язані  самі  теплі,  найкращі,  які  як  бальзам  серце,  душу  зігрівають!
           Так  швидко  роки    юності  летіли,  випускний  бал,  за  ним  путівка  в  загадкове  самостійне    життя.  А  потім      заміж  вийшли  я  ,  до  чоловіка  в  дім  жити  пішла..  
         Життєвий  шлях  він  не  простий,  тернистий,  так  сталось,  що  ми  з  чоловіком  і  донькою  3  річною  Іринкою  переїхали  жити  на  Крайню  Північ...Тут  почалося  у  кожного  життя  своє...
       Пам’ятаю,  що  кожний  день  я  думала  про  вас,  в  той  час  мобільних  телефонів  не  було,  звязок  поштовий  ,переговори  замовляла  і  вам    листи  писала      я.
           Влітку,  раз  в  два  роки,    приїзжали  ми  до  вас.  Мамою  хрещеною  ти  стала  для  доньки  нашої  молодшої    Надії,  яку  вже  на  Півночі  родила  я.  
     Валюша,  люба,я    дуже  вдячна  що  в  ті  роки,  допомогала  ти  мамі  доглядати  за  нашими  маленькими  дітьми,  коли  вони  одні  були  у  вас.
     Валентина,    ти  чудова,    чутлива,  щира    жінка,  господиня    і      матуся,а  вже  й  бабуся  ,  крім  того  впевнена  в  собі,  характер  маєш    сильний  ,  вольовий,  готова  кожного  підтримать  і  допомогти.
       Бажаю  тобі  міцного  здоров’я,  щастя    жіночого,  сімейного,  любові,  успіхів,  родинного  тепла,  поваги  і  порозуміння.,  затишку,  достатку  в  домі,  гармонії  в  душі  і  оптимізму,  Всевишній  нехай  тебе  і  родину  вашу  підтримує,  оберіга!!!          
         З  любов’ю  і  повагою,    сестра  Тома                22.07.19          8.23  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842709
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.07.2019

Загадковий небесний простір. .

Загадковий  небесний  простір...
   Дуже    багато    знімків  зроблено  мною    загадкової    і    неповторної    небесної    гладі.
Небозвід  чарує,  Всевишній  через  нього  оцінює  наші    поступки  і    це    відображається  кожний  раз  по  новому,  неповторно!!!
21.07.19            8.04

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842601
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.07.2019

Перші кроки малювання красками…

Перші    кроки    малювання      красками…
   Поглянула    на  це    фото  и  вспливли    спогади      про      шкільні      роки….
Класс    у  нас  був  дуже    дружний  і    активний,  участвували    у    всіх  шкільних  заходах.  Пам’ятаю,  перед  Новим  роком  для  красочного  оформлення  шкільного  зала,  ми    з    подругою,  однокласницею    Зіною    згодились  намалювати    новорічну  картину  на  листі    ватмана.  Малюнок  вийшов    вдалий,  приємно  було,  что  намалювали  його  самі…
       Спогади    про    дитячі    і    шкільні    роки  зігрівают  душу,  заряжают  позитивом  !!!
21.07.19                    7.43

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842600
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.07.2019

Джоанн Карр

Джоанн  Карр
   Рік  народження:  1982Вік:  37  років  Місце  народження:  Ліверпуль,  Великобританія
Британська  медсестра,  котра  виявила    у  себе  інвазивний  протоковий  рак  молочної  залози  завдяки  своєму  синові
Джоанн  розповідає,  як  її  'ангел-хранитель',  син    врятував  її  життя,  відмовившись  від  грудного  вигодовування  звичним  для  нього  способом.
Медсестра  з  Ліверпуля,  37-річна  Джоанн  народила  сина  в  квітні  2014  го.
         Зараз  хлопчику  п'ять,  і  його  називають  «останнім  шматочком  пазла  'для  ідеальної  маленької  сім'ї,  де  також  зростає  11-річна  Айла.
         Все  йшло  нормально  до  червня  2015  го,  поки  у  віці  14  місяців  цебто  раптово  змінив  свою  звичку  грудного  харчування.
     Малюк  навідріз  відмовлявся  брати  праву  грудь,  і  це  насторожило  його  маму.
'З  лівого  не  було  ніяких  проблем,  -  згадує  Карр.  -  Я  подумала,  що  сталася  закупорка  протоки  або  щось  подібне.  Безумовно,  сталося  щось  дивне  '.
   Занепокоєння  перемогло,  і  Джоанн  вирішила  перевірити  свої  груди  на  наявність  ущільнень  і  ознак  деяких  захворювань.
Вона  виявила  грудочку  розміром  з  горошину  на  правій  груді  і  записалася  на  прийом  до  свого  терапевта.
   Пацієнтці  прописали  курс  антибіотиків  і  веліли  повернутися,  якщо  лікування  не  спрацює  ...
 Карр  повернулася  до  лікаря  загальної  практики,  який  перенаправив  її  до  вузького  спеціаліста.
     Через  чотири  дні  після  сканування  і  біопсії  прийшли  невтішні  результати.  Мати  двох  дітей  постраждала  від  агресивної  форми  раку  молочної  залози  -  інвазивного  протокового  раку.
Лікарі  не  стали  дискутувати  на  тему  того,  чому  цебто  відмовився  від  звичного  способу  годування.  Зате  Джоанн  впевнена,  що  виною  тому  була  саме  2  см  пухлина,  розташована  близько  до  соска,  через  що  дитина  відчував  дискомфорт.
'Мене  запросили  в  кабінет  і  сказали,  що  я  у  мене  рак',  -  говорить  Карр.
     Пояснили,  що  рак  агресивний,  але  піддається  лікуванню.  Я  була  просто  розчавлена  '.
     Ліверпульська    медсестра  зі  сльозами  на  очах  донесла  новини  до  рідних.  Вона  не  могла  перестати  думати  про  те,  що  буде  з  її  дітьми,  якщо  онкологія  візьме  верх.
     Якийсь  період  Джоанн  відсторонилася  від  зовнішнього  світу  і  боролася  з  накатом  на  неї  проблемами  зі  сном.
'Але  я  знала,  що  повинна  бути  сильною  заради  дітей',  -  додає  вона.
Вісім  курсів  хіміотерапії  тривали  до  березня  минулого  року.  Жінка  втратила  все  своє  волосся.
Однак  її  пухлина  зменшилася,  і  хірурги  видалили  залишки  ракових  клітин  в  березні  2018  го.
У  квітні  2018  го  Карр  стала  'вільна  від  раку'.  Захворювання  знаходиться  в  стані  ремісії  більше  року.
Коли  Джоанн  вперше  почула,  що  хвороба  відступила,  вона  просто  розридалася  від  щастя.
'Це  був  такий  емоційний  момент',  -  згадує  британка,  в  даний  час  готується  переучуватися  на  хіміотерапевта.
'Процедури  були  просто  жахливими.  Навіть  не  через  раку,  а  й  Саме  через  хіміотерапію  я  відчувала  себе  так  погано  '.
Джоанн  все  ще  не  може  повернутися  на  роботу,  оскільки  страждає  від  болю  в  суглобах,  спровокованої  агресивної  хіміотерапією.  Вона  сподівається  вступити  до  університету  в  наступному  році,  щоб  набити  руку  в  сестринській  справі.
'Тепер  я  не  караю  цебто  ні  за  що,  -  завершує  свою  історію  Карр.  -  Я  жахливо  його  розбестила.  Але  без  нього  мене  б  зараз  не  було  '.
'Без  сумнівів,  він  врятував  моє  життя.  Він  мій  маленький  ангел.  Один  з  лікарів  сказав,  що  цебто  повівся  надзвичайно  дивно  '.
'Мабуть,  мій  син  якимось  чином  знав,  що  зі  мною.  Він  наглядав  за  своєю  мамою.  І  я  впевнена,  що  не  пішла  б  до  лікаря,  якщо  б  не  він.  І  згадувати  про  це  просто  неймовірно  ".
 Олексій  Булатов
Переклала  на  українську    мову  15.07.19        8.59

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842530
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.07.2019

Джеймс Болдуін

Джеймс  Болдуін
   Джеймс  Артур  Болдуін  (James  Baldwin)  Народився  2  серпня  1924  Гарлемі,  Нью-Йорк.    Помер  30  листопада  1987,  в  Сен-Поль-де  Ванс)  -  романіст,  публіцист,  драматург,  активний  борець  за  права  людини.
 Болдуін  виріс  в  родині  вітчима-священика  і  був  найстаршим  з  дев'яти  дітей.    Свого  рідного  батька  Болдуін  ніколи  не  знав  і  частково  страждав  від  цього,  що  відбилося  в  деяких  його  творах  (  «Скажи  мені,  коли  пішов  поїзд»,  «Іди  віщав  з  гори»,  «Кімната  Джованні»  та  інших).    До  закінчення  школи  Болдуін  йде  по  стопах  свого  вітчима  і  допомагає  йому  в  церкві.    Але  чим  старше  стає  майбутній  письменник,  тим  виразніше  він  розуміє,  що  проповіді  його  вітчима  розходяться  з  тим,  що  твориться  на  вулицях  Гарлема,  і,  найголовніше,  з  поведінкою  самого  вітчима  будинку.    Після  закінчення  школи  в  Бронксі  Болдуін  переїжджає  в  Грінвіч-Віллідж,  де  і  починається  його  літературна  кар'єра.
 Провівши  дитинство  і  юність  в  Гарлемі  і  Грінвіч-Віллідж  -  в  одних  із  найбільш  неблагополучних  районів  Нью-Йорка,  -  Болдуін  починає  писати  про  свої  погляди  і  розумінні  того,  що  відбувається  навколо.    Його  перші  публіцистичні  статті  пройняті  духом  заперечення  расизму,  що  панує  навколо  молодої  людини.
 Саме  тому,  отримавши  премію  за  свій  перший  художній  роман  «Іди  віщав  з  гори»,  в  1948  році  Джеймс  Болдуін  залишає  США  і  їде  в  Старий  світ,  в  Париж.
 Будучи  негром  і  геєм  в  расистській  і  гомофобній    Америці  40-х  рр.    XX  ст.,  перебуваючи  в  подвійних  лещатах,  прибуваючи  до  Франції,  Болдуін  тут  немов  робить  ковток  свіжого  повітря.    Головні  його  твори  написані  саме  на  берегах  Сени,  і  саме  тут  Болдуін  проводить  більшу  частину  свого  життя.    Він  всього  два  рази  повертався  на  батьківщину  і  був  активним  учасником  руху  Мартіна  Лютера  Кінга  -  єдиного  руху,  ідеологію  якого  він  поділяв  практично  повністю.    Але  домом  для  письменника  залишалася  Європа,  яку  він,  повернувшись  вдруге  зі  Штатів,  не  покинув  до  кінця  життя.
Переклала  на  українську  мову      9.05.19        20.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842529
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.07.2019

Хмари як пушинки…

Хмари  як  пушинки,
Пливуть  надi  мною
Парад  краси,  не  меньше
 І    вiтерець  працюе,  
Колише  трави  и  гiлки,
Дає  живильну  силу,  
І  тим  росткам,    
Що  показались  iз  землi,  
Така  краса  и  благодать,  
Що  нам  дає  природа,  
Нетреба  спать…
Поглянь  навколо,  
Не  байдужим  зором,  
І    зрозумiй,  що  кожний  день
Тобi  дарован  Богом…
13.05.17(написані  в  лікарні)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842424
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2019

Зранку сонечко в віконце посміхнулось!

Зранку  сонечко  в  віконце  посміхнулось!
     З  Днем  народження  подруга  юності  Валентина!  
Прийми  мої  щирі  вітання  і  побажання  здійснення  всіх  мрій  твоїх!
       Для  мене  ти  подругою  залишилась  жаданною,найкращі  спогади  повязані  з  тобою!
Щоранку  в  школу  разом  ми  ходили,  відверті  рлзмови,таємницями  дитячими  ділились,підтримували  і  знали    одна  за  одну  майже  все.
 А  коли  юності  пора  настала,  наша  дружба  все  міцніла,  всі  свята  разом,  в  клуб  на  танці  в  вихіднІ,  а    матусі  наші  теж  подругами  були,коли  приходили  ми  в  гості,з  повагою  любов’ю  ставились  до  кожної  із  нас.
     Так  швидко  роки  юності  летіли,  випускний  бал,  за  ним  путівка  в  загадкове  самостійне  для  кожного  життя.  Чудові  незабутьні  роки  ті  були...
       А  потім,    теж    продовжували  ми  дружити,  а  незабаром  заміж  вийшли  я  і  ти...
Мамою  хрещеною  ти  стала  для  доньки  нашої  Іринки.
         Життєвий  шлях  він  не  простий,  тернистий,  так  сталось,  що  ми  з  чоловіком  і  донькою  3  річною  Іринкою  переїхали  жити  на  Крайню  Північ...Тут  почалося  у  кожного  життя  своє...
       В  той  час  мобільних  телефонів  не  було,  звязок  прервався  наш,  проте    я  завжди  шкільних  подруг  цінила,  поважала  і  ціню,  для  мене  дружба  з  вами  як  бальзам  для  серця  і  душі...
     Валентина,  люба,  ти  чудова,  мудра,  чутлива,  щира,  вихована,  чемна    жінка  і  матуся,а  вже  й  бабуся    ,    крім  того  впевнена  в  собі,  характер  маєш  відповідальний  ,  сильний  ,  готова    кожного  підтримать  і    допомогти.
 Бажаю    тобі  міцного  здоров’я,  щастя,любові,    успіхів,  родинного  тепла,  поваги  і  порозуміння.,  затишку,  достатку  в  домі,  гармонії  в  душі  і  оптимізму,  Всевишній    нехай  тебе  і    родину  вашу  підтримує,  оберіга!!!
19.07.19        8.20  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842421
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.07.2019

Легенди про канни

Легенди  про  канни
Posted  by  Olga  Bodak  on  15/02/2016  in  Легенди  про  квіти
Канна  -  по-латині  «трубка».
     За  давньоримською    легендою  канна  утворилася  із  згорілого  папірусу,  на  якому  були  записані  умови  мирноro  договору  між  двома  ворогуючими  племенами.
     Вождь  агресивного  племені  перед  початком  війни  кинув  мирний  доroвор  в  багаття,  а  договір  візьми  і  прорости  з  попелу  червоними  каннами,  чиї  суцвіття  з  одного  боку  схожі  на  тріпочучі    язики  полум'я,  а  з  іншого  -  на  колихаючий      за  вітром  папірус,  залитий  кров'ю.
За  свідченням  літературних  джерел,  канна  була  завезена  в  Європу  з  Антильських  островів  в  1570  році  португальськими  мореплавцями.  До  середини  XIX  століття  цю      декоративну    рослину    використовували  як  листяну  ,  і  тільки  в  1889  році  садівник  Кроз  в  Ліоні  вивів  перші  квіти,  різновид  яких  була  названа  в  честь  ero  дружини  мадам  Кроз.  Пізніше  з'явилися  сорти:  Вогняна  птиця  -  з  вогненно-червоними  квітами  і  бронзово-червоними  листками;  Президент  -  з  яскраво-червоними  квітами  і  зеленим  листям  і  безліч  інших.
     Батьківщиною  канн  вважають  Центральну  і  Південну  Америку,  Вест-Індію,  Мексику  і  Бразилію.  Американське  сімейство  каннових  включає  лише  один  рід,  що  нараховує  близько  п'ятдесяти  видів.  Канна  Бріттона  зустрічається  в  Андах  Болівії,  на  висоті  двох  тисяч  метрів  над  рівнем  моря,  а  канна  касатікоцвіткова    була  знайдена  в  Андах  Перуанських  на  висоті  двох  тисяч  семисот  метрів.
Деякі  види  канн  слідують  за  людиною,  утворюючи  непрохідні  хащі  на  смітниках  і  звалищах,  і  прикладом  тому  є  канна  Лагунска.  А  канна  індіанська  і  канна  низька  стали  невигубними  бур'янами  на  тропічних  плантаціях.
     У  той  же  час  окремі  види  з  великими  красивими  квітами  майже  винищені;  до  них  відносяться  канна  касатікоцвіткова  з  Перу  і  канна  ліліецвіткова  з  Панами  з  білими  запашними  квітами.
Квітки  канн  великі,  діаметром  від  чотирьох  до  восьми  сантиметрів,  жовті,  помаранчеві,  червоні,  а  білі  тільки  у  ліліецвіткової    канни  і  канни  Бріттона.  Квіти  більшості  канн  розкриваються  в  п'ять-шість  годин  ранку,  у  канни  провисла,  що  росте  на  південному  сході  США,  -  в  дев'ятнадцять-двадцять  годин.
     Поширеною    декоративною  рослиною  канна  стала  з  1856  року,  коли  вперше  була  викорощена  для  прикраси  парків  Парижа.
До  Росії  канни  були  завезені  за  Петра  I.  Центром  селекції  і  вирощування  їх  став  Нікітський  ботанічний  сад  в  Ялті,  де  знаходяться  не  тільки  багаті  колекції  відомих  видів  і  сортів,  але  вирощується  чимало  сортів  і  вітчизняної  селекції.
Французький  журнал  «Мон  жарден»  повідомив,  що  в  старовинній  індійській  кераміці  археологами  були  виявлені  насіння  канни,  вік  яких  дорівнював  чотирьохсот  сорока  семи  років,  і  при  цьому  насіння  не  втратили  схожості  (навіть  не  віриться  !!!).
     З  красивого    твердого    насіння  Kaнни  роблять    чотки,  намиста.  А  її  широкі  півметрові  листя  ніби  самою  природою  призначені  для  використання  замість  обгорткового  паперу.  На  них,  як  на  тарілках,  подають  до  столу  і  страви  і  найчастіше  овочеве  блюдо  -  відварені  бульби  самої  ж  канни.  Її  кореневища  і  бадилля  дуже  поживні  і  в  свіжому  вигляді  охоче  поїдаються  свинями,  коровами,  свійською  птицею.
     Канна  їстівна  –  найдавніша    харчова  рослина  Перу,  яку    в  даний  час  вирощують  у  всій  Південній  Америці,  на  Антильських  островах,  в  Індії,  на  Цейлоні,  Яві,  на  Гавайських  і  інших  островах  Тихого  океану  і  особливо  на  півночі  Австралії.
       Крім  того,  канни,  виявляється,  можуть  бути  і  синоптиками.  За  шість-дев'ять  годин  до  дощу  у  них  на  листках  з'являються  крапельки  вологи.
Переклала  на  українську  мову        18.07.19            8.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842334
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.07.2019

Згадка про матусь…

Згадка  про  матусь...
         На    фото,  яке  мені    передала  на  згадку  років  5  тому  моя  хрещена  мама  Катерина  Кузьмінічна,  зображена  вона    і  моя  матуся  Катерина  Онисімівна.  Як  видно  стоять  вони  молоді,  привабливі  з  сяючими  від  щастя    очима  біля    будинку  із  солом’яною  стріхою,  а  поряд  розкішні  кущі  канів,  які  входять  в  десятку  кращих  квітів  планети.
       Це  фото  для  мене  дуже  цінне,  тому  що  лише  едине,  де  матуся  зображена  в  свої  молоді  роки  зі  своєю  подругою  теж  Катьою,  з  якою  вона  дружили  все  життя  і  яка  стала  моєю  хрещеною  мамою.
     Світда  пам’ять  про  них  ,  як  оберіг,  супроводжує  мене  в  житті!
18.07.19   7.10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842319
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.07.2019

Рідний край …

Рідний  край  ти,  Сухачівка,  дитинство,  юність  там  пройшли!    Там  люди  добрі,  працьовиті,  поряд  річка,  плавні  є!  Будинок  там  стоїть  батьківський,  сестра  з  сім’єю  в  нім  живе!  Найкращі  спогади  з  дитинства  я  в  серці  ,в  думках  бережу!  
17.07.19 10.03
Фото  із  дитинства.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842219
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.07.2019

Веселка…

Веселка  грає,  сім  кольорів  у  ній,  погляд  і  серце  чарує,  місточок  в  другий  світ!
17.07.19 9.54
Моє  фото  веселки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842215
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.07.2019

Природа в плавнях …

Природа  в    плавнях    первозданна,  виводок  качок  тут  затишок  знайшов...
16.07.19            7.11
Моє  фото  в  плавнях.



Дикі  качки
25  жовтня  2010,  8:00  •
       З  качками,  завдяки  казкам,  ми  знайомимося  в  ранньому  дитинстві.  Першою  до  нас  приходить,  напевно,  Сіра  шийка.  Ми  переживаємо  за  її  долю  і  радіємо  щасливому    завершенню  казки.

У  Китаї  ж  качка  вважається  символом  удачі.  А  королівська  качка  або  качка-мандаринка  уособлює  шлюб,  подружню  вірність.

Китайці  вірять,  що  ці  качки  вибирають  собі  партнера  один  раз  і  на  все  життя  і  вмирають,  якщо  їм  випадає  розлука  ...

У  містах  середньої  смуги    королівські  качки,  звичайно,  не  водяться,  а  й  напівдикі  качки  крижня  дуже  прикрашають    ставки  і  озера.
Особливо  величаві  селезні  зі  своєю  переливчасто-зеленої  головою,  білою  краваткою  і  світлими    грудьми.

А  пухові  каченята,  що  пливуть  за  строкатою  мамою  або  відпочиваючі  на  листі  латаття,  зворушують    саме  черстве  серце.

Міські  качки  абсолютно  не  бояться  людей,  вибираються  на  берег  і  випрошують  хліб.

Навіть  якщо  качки  плавають  далеко  в  озері,  помітивши  підійшовших    до  води  відвідувачів,  вони  всією  зграєю  направляються  до  берега.

І  люди  підгодовують  милих  жебраків,  хоча  всюди  розвішані  заклики:  качок  не  годувати!

На  жаль,  вони  жиріють  і  відмовляються  летіти  на  зимівлю
Крижень,  або  крижнева    качка  -  Anas  platyrhynchos  -  птах  із  сімейства  качиних,  загону  гусеобразних  -  найчисленніша  і  поширена  водоплавна  птиця  озер,  ставків  та  річкових  долин.
Вона  набагато  дрібніше  домашніх  качок  і  поступається  їм  у  вазі.

Найчастіше  вага  крижні  не  перевищує  1,5  кг.  Дуже  рідко  -  2  кг.

Довжина  тіла  самця  близько  60  см,  самки  -  близько  57  см,  довжина  крила  30  см.

Самці-качури  пофарбовані  яскраво,  голова  і  шия  темно-зелені  або  чорні  з  зеленуватим  відливом,  зоб  і  груди  коричнево-бурі,  спина  і  живіт  ніжно-сірі  з  поперечними  струменистий  цятками,  подхвостье  чорне,  з  металевим  відблиском.  Середні  пір'я  хвоста,  як  у  справжнього  франта  у  селезня,  завите  колечками  вгору.
Дзьоб  жовто-зелений  навесні,  набуває  до  кінця  літа  більш  насичений  зелений  колір,  лапи  помаранчеві.

Влітку  колір  оперіння  селезня  починає  линяти  і  наближається  до  забарвлення  самки,  тільки  верх  голови  залишається  темніше,  а  дзьоб  світліше.

Але  вже  у  вересні  самець  знову  одягає  шлюбний  наряд,  і  носить  його  всю  зиму  і  весну,  до  початку  літньої  линьки.

У  молодих  селезнів  шлюбний  наряд  з'являється  трохи  пізніше,  ніж  у  старих  самців.
Самка  виглядає  більш  скромно,  майже  все    її  оперіння  коричнево-буре  з  темними  цятками,  края    пір'я  рудуваті,  живіт  світло-коричневий  з  сіруватим  відтінком  і  з  поздовжніми  плямами.  Дзьоб  рожевий  з  темною  серединою.

На  крилі  і  у  самця  і  самки  синьо-фіолетовий  перелив.

Останнім  часом  крякву  стали  вважати  частково  перелітним    птахом,  так  як,  освоївши  міста,  багато  птахів  зимують  на  незамерзаючих  водоймах  у  великих  містах.

Крякають  домашні  і  дикі  качки  однаково,  але  дика,  під  час  польоту,  крякає  дзвінкіше.  У  період  спарювання  ще  й  видає  звук,  що  нагадує  посвист.

Дикі  качки  воліють  тихі,  зарослі  водоростями  водойми.
Часто  можна  спостерігати,  як  качка  опускає  голову  і  відціджує  дзьобом,  по  краях  якого  у  качок  є  часті  рогові  зубчики,  з  води  або  рідкого  мулу,  рослинний  корм.

Харчується  вона  також  молюсками,  комахами,  мальками  риб,  пуголовками,  рачками,  черв'яками.

Крижні  не  дуже  хороші  нирці  і  корм  воліють  знаходити  на  поверхні  і  на  мілководді,  наприклад,  харчуючись  ряскою  або  викопуючи  цибулини  стрілолиста.

Якщо  у  водоймі  немає  по  краях  очерету,  рогозу  та  кормових  рослин,  то  качки  на  ньому  не  оселяться.

Крижні  можуть  пастися  на  суші,  ощипуючи    ніжні  частини  рослин.
Ближче  до  осені  дикі  качки,  які  живуть  за  містом,  нерідко  вирушають  на  поля,  засаджені  вівсом,  житом,  горохом,  просом  та  клюють  зерна.

Навесні  качка  крекотом  закликає  селезня,  і  він  відповідає  їй  шиплячими  і  свистячими  звуками.  Потім  вони  плавають  поруч,  виписуючи  кола  на  воді.

Гніздяться  качки  в  стоячих,  зарослих  рослинністю  ставках,  болотах,  озерах  по  берегах  річок  і  в  сирих  луках.  Іноді  навіть  використовують  старі  гнізда  ворон  і  чапель.

Але  найчастіше  влаштовують  гнізда  поруч  з  водою  в  заростях  високої  трав'янистої  рослинності,  в  валіжнику  ,  під  кущами,  роблячи  ямку  і  вистилаючи    її  стеблами  і  листям  сухої  рослинності,  очеретом,  пухом.
У  гніздо  самка  відкладає  8-10  зеленувато-оливкових  яєць.  І  сидить  на  яйцях  три  -  три  з  половиною  тижні.

Коли  качка  сідає  на  яйця,  селезень  линяє  ...

Якщо  самка  відлучається  від  гнізда,  наприклад,  поїсти,  то  яйця  вона  прикриває  пухом.

Ледве  вибравшись  з  яйця,  каченята  йдуть  в  воду  і  починають  самі  шукати  їжу,  плаваючи  за  матір'ю  по  косій  лінії  або  кутом.

Самка  постійно  стежить  за  каченятами,  управляє  пересуванням  виводка  криками  різних  тонів,  вчить  їх  в  разі  небезпеки  пірнати  в  воду,  ховатися  в  густій  траві.

Пташенята  у  віці  близько  двох  місяців  вміють  добре  літати.

Зимує  кряква  на  Середземному  морі,  на  південних  морях  ,  в  Африці  та  Індії,  на  заході  Європи.

Відліт  проходить  в  жовтні.

Але  крижні  все  частіше  залишаються  зимувати  в  містах.

У  фен-шуй  пара  качечок-мандаринок  є  талісманом,  що  зміцнює  шлюбні  узи,  для  залучення  любові  і  вірності  їх  розташовують  в  спальні.
Древня  китайська  легенда  розповідає,  що  жив  на  світі  багатий  і  вже  не  молодий  мандарин,  який  на  старості  років  вирішив  розлучитися  зі  своєю  дружиною  і  відправити  її  в  рідну  домівку.

Ймовірно,  совість  його  все-таки  мучила  і  він  для  її  заспокоєння  і,  підбираючи  слова  для  розмови  з  дружиною,  бродив  ввечері  біля  озера,  де  і  побачив  двох  качечок,  ніжно  схиляючихся  один  до  одного  і  чистячих  один  одному  пір'ячко.

Мандарин,  дивлячись  на  качечок,  згадав  все  хороше,  що  у  них  було  з  дружиною,  і  погасле    було  кохання,  спалахнуло    в  його  серці  з  новою  силою,  і  він  передумав  розлучатися  зі  своєю  ні  про  що  не  підозрюючою  дружиною.
Так  качечки  врятували  шлюб  мандарина  і  його  дружини.

Кажуть,  що  качечки-мандаринки  створюють  навколо  себе  атмосферу,  яка  допомагає  коханим  зберегти  взаємну  любов  до  кінця  своїх  днів.

А  мені  здається,  що  і  наші  крижні  здатні  зміцнити  подружні  узи,  якщо  частіше  приходити  до  озера  удвох  і  милуватися  на  їх  неквапливе  ковзання  по  задумливій    гладі  води.

А  ще  качки  можуть  працювати  безкоштовними  синоптиками.

За  годину-дві  перед  бурею  або  лютим  вітром,  качки  починають  ховатися  в  прибережних  чагарниках  або  виходять  на  берег,  ховаючись  від  вітру  в  кущах.

Від  негоди  вони  відлітають  в  напрямку  руху  вітру.
Бувалі  рибалки  в  разі  «штормової»  поведінки  качок,  причалюють  до  берега.

А  найвідомішою  качкою  на  сьогодні,  напевно,  є  дядечко  Скрудж  МакДак  зі  своїми  племінниками  -  Біллі  (Хьюи),  Віллі  (Дьюї)  і  Діллі  (Луї),  з  Качиної    історії,  створених  компанією  Уолта  Діснея.

Хоча,  особисто  мені  все-таки  миліше  Сіра  шийка.

І  якщо  качечки  все-таки  залишилися  зимувати  в  місті,  то  тільки  від  нас  залежить,  чи  доживуть  наші  сірі  шийки  до  весни.

А  як  казав  Антуан  де  Сент-Екзюпері:  «Ми  відповідаємо  за  тих,  кого  приручили».

Автор:  Наталія  Антонова
Переклала  на  українську  мову        16.07.19            13.06

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842080
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.07.2019

Фіалка…

Фіалка  квітка-ніжна,  колір  бархатний  чарує...
16.07.19 7.07
Моє  фото  фіалки  на  вікні.

Фіалка  або  квітка  самотності:  легенда  походження
     Стародавні  греки  вважали  фіалку  квіткою  смутку  і  смерті.  Вони  прикрашали  фіалками  могили  молодих,  які  передчасно  пішли  з  життя  дівчат.  Але  у  цієї    прекрасної    квітки  було  й  інше  значення:  вона    символізувала    весняне  пробудження  природи.
       Згідно  давньогрецького  міфу,  одна  з  прекрасних  дочок  титану  Атласу,  рятуючись  від  переслідувань  закоханого  в  неї  Аполлона,  звернулася  за  допомогою  до  Зевса.  Громовержець  перетворив  дівчину  в  фіалку  і  сховав  у  тіні  своїх  небесних  лісів.  Можливо,  люди  ніколи  б  не  побачили  фіалку,  але  одного  разу  прекрасна  Персефона  -  дочка  Зевса  і  богині  родючості  Деметри  -  була  викрадена  володарем  царства  мертвих  Аїдом  саме  в  той  момент,  коли  вона  збирала  ці  чудові  квіти.  Злякавшись,  дівчина  впустила  фіалки  на  землю.
       Але,  незважаючи  на  сумні  асоціації,  фіалка  була  у  греків  однією    з  улюблених  квітів.  Вони  прикрашали  фіалюкамі  себе,  свої  будинки,  храми  і  статуї  богів.  До  того  ж  ця  квітка  служила    символом  Афін,  які  видатний  поет  Піндар  оспівував  як  місто,  увінчане  фіалками,  а  художники  зображували  в  образі  жінки  з  вінком  фіалок  на  голові.
Велику  популярність  отримала  фіалка  триколірна,  яку  зазвичай  називають  братки.  Кольори  її  пелюсток  символізують  надію  (білий),  здивування  (жовтий)  і  печаль  (фіолетовий).  Згідно  з  легендою,  вони  відображають  3  періоди  в  житті  доброї  і  довірливої  дівчини  Анюти.  На  свою  біду  вона  полюбила  легкодуху    і  непостійну    людину,  яка  кинула  її,  пообіцявши  повернутися.  Анюта  довго  чекала  коханого  і  поступово  згасла  від  туги.  На  могилі  дівчини  виросли  квіти,  в  триколірних  пелюстках  яких  відбилися  її  надія  на  повернення  коханого,  яке  прийшло  їй  на  зміну  здивування  і  нескінченна  печаль.
Фіолетові  квіти,  незважаючи  на  існуючу  думку  про  те,  що  це  колір  печалі,  зміцнюють  любов  і  взаєморозуміння  в  сім'ї.  
   Сьогодні  існує  думка,  що  фіалка  є  квіткою  самотності.  Вважається,  що  там,  де  вона  росте,  створюється  дуже  сильна  жіночна  атмосфера,  з  якої  неможливо  ужитися  чоловічій    енергетиці.  У  той  же  час,  є  і  діаметрально  протилежна  думка,  згідно  з  якою    фіалка,  навпаки,  несе  мир  і  гармонію  в  сім'ю.  До  того  ж  існує  народна  прикмета,  яка  свідчить,  що  самотня  дівчина,  яка  отримала  фіалку  в  подарунок  від  щасливої  заміжньої  жінки,  в  найближчому  майбутньому  благополучно  вийде  заміж.  Якщо  ж  такий  подарунок  зробить  чоловік,  то  цілком  можливо,  що  він  і  стане  щасливим  обранцем.
   На  думку  астрологів,  фіалки  знаходяться  під  заступництвом  Венери  і  належать  до  сузір'я  Тільців.  У  зв'язку  з  цим  квітка  може  стати  для  своїх  господарів  джерелом  здоров'я  і  фінансового  благополуччя.  Багато  що  залежить  і  від  колірної  гами.
Білі  проганяють  погані  думки,  блакитні  приносять  натхнення,  червоні  допомагають  позбутися  від  шкідливих  звичок.  Так  що  боятися  фіалок  зовсім  не  варто.
Переклала  на  українську  мову      16.07.19              12.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842076
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.07.2019

Марлен Дітріх

Марлен  Дітріх
День  народження:  27.12.1901  року
Місце  народження:  Шенеберг,  Німеччина
Дата  смерті:  06.05.1992  року
Місце  смерті:  Париж,  Франція  Громадянство:  США
Зріст:  165  см  Вага:  58  кг
Оригінальна  назва:  Марія  Магдалена  Дітріх
Жінка,  яка  належала  всьому  світу
Хто  був  кумиром  Марлен  Дітріх  в  дитинстві?
Коли  дівчина  зрозуміла,  що  хоче  стати  відомою  актрисою?
Хто  створив  неповторний  образ  Марлен  в  кіно?
Який  фільм  прославив  актрису  в  усьому  світі?
Чому  Дітріх  відхилила  пропозицію  Йозефа  Геббельса  і  переїхала  в  Америку?
В  якому  знаменитому  романі  Ремарк  увічнив  Марлен,  списавши  з  неї  образ  головної  героїні?
Чим  закінчилися  відносини  актриси  з  режисером  Штренбергом  і  письменником  Ремарком?
Як  Марлен  Дітріх  провела  останні  роки  свого  життя?
     Про  Марлен  Дітріх  написано  сотні  книг,  але  жодна  з  них  не  змогла  розкрити  таємницю  цієї  жінки.  Вона  володіла  дивним  почуттям  стилю  і  мала  фетишистские  нахили.  Одяг  був  головним  атрибутом  її  життя,  і  ставилася  до  неї  вона  дуже  серйозно.  Чого  тільки  варта  образ  Марлен  в  капелюсі  і  з  сигаретою  в  руці,  який  вже  став  символом  кіно  30-х  років!  Дітріх  була  не  тільки  талановитою  актрисою,  але  і  самої  вишуканої  жінкою  ХХ  століття,  справжнім  законодавцем  моди.
           Марія  Магдалена  Дітріх  з'явилася  на  світ  27  грудня  1901  року  в  передмісті  Берліна  Шенеберге.  Її  батько  був  лейтенантом  поліції,  а  мати  походила  із  заможної  сім'ї  торговців.Крім  Марлен  батьки  виховували  старшу  дочку  Елізабет.
Коли  Дітріх  виповнилося  6  років,  помер  батько,  тому  матері  довелося  влаштуватися  домогосподаркою  в  багатий  будинок.  З  1907  року  Марлен  стала  відвідувати  школу  для  дівчаток,  а  потім  захопилася  музикою  і  почала  освоювати  гру  на  скрипці.  У  дитинстві  вона  захоплювалася  двома  жінками  -  зіркою  кіноекрану  Хенні  Порті  і  викладачкою-француженкою  мадемуазель  Бреган.  Саме  завдяки  прихильності  до  Бреган  вона  назавжди  полюбила  Францію.
Роки  Першої  світової  війни  сім'я  Дітріх  провела  в  місті  Дессау.  Повернувшись  в  1917  році  в  Берлін,  Марлен  продовжила  навчатися  грі  на  скрипці,  але  незабаром  через  біль  в  руці  змушена  була  залишити  заняття.
Вона  влаштувалася  на  роботу  в  оркестр,  але  через  місяць  її  звідти  вигнали.  Причина  була  досить  смішна:  дівчина  відволікала  музикантів  своєю  красою.
Тоді  Марлен  вперше  відчула,  що  може  впливати  на  чоловіків.  На  початку  20-х  років  вона  влаштувалася  в  кабаре  Рудольфа  Нельсона,  де  співала  і  танцювала  з  іншими  дівчатами.  Тут  Дітріх  зрозуміла,  що  хоче  стати  відомою  актрисою.  З  великими  труднощами  їй  вдалося  вступити  в  акторську  школу  Макса  Рейнхардта,  і  незабаром  на  молоду  дівчину  звернули  увагу  кінокритики.
       На  великому  екрані  Марлен  Дітріх  дебютувала  в  1922  році  у  фільмі  'Такі  чоловіки'.  Вдалому  старту  кар'єри  завадило  заміжжя  з  Рудольфом  Зібером,  який  працював  адміністратором  на  кіностудії.
У  1924  році  Марлен  народила  дочку  Марію,  але  вже  через  рік  повернулася  до  роботи.
Майже  десять  років  Дітріх  перебивалася  епізодичними  ролями,  поки  в  1928  році  режисер  Джозеф  фон  Штернберг  не  покликав  її  на  зйомки  фільму  'Блакитний  ангел  "(1930).  Режисерові  настільки  сподобався  виступ  молодої  актриси  в  ревю  'Два  краватки',  що  він  запропонував  їй  одну  з  ключових  ролей  -  співачки  Лоли-Лоли.
'Блакитний  ангел',  прем'єра  якого  пройшла  в  1930  році,  стала  справжньою  сенсацією,  а  згодом  класикою  німецького  кінематографа.  Ця  картина  поклала  початок  плідній  творчій  спілці  Дітріх  і  Штернберга,  який  перетворив  актрису  в  справжню  кінозірку  і  саму  бажану  жінку  планети.
Зі  своїм  законним  чоловіком  Марлі  жила  вже  кілька  років,  тому  її  любовний  зв'язок  зі  Штернбергом  не  викликало  великого  ажіотажу.  Він  був  для  неї  справжнім  богом,  вона  для  нього  -  музою,  яка  надихала  на  нові  роботи.  Однак  у  Джозефа  ніколи  не  існувало  ілюзій  з  приводу  їх  відносин.  Дітріх  була  незалежною  жінкою,  яка  не  належала  нікому  і  одночасно  належала  всьому  світу.  Тому  коли  в  її  житті  з'явився  письменник  Еріх  Марія  Ремарк,  він  зрозумів,  що  шансів  у  нього  немає.
З  Ремарком  Дітріх  познайомилася  в  1938  році  на  Венеціанському  кінофестивалі.  Він  уже  був  відомим  письменником,  автором  роману  "На  Західному  фронті  без  змін".
Тут,  у  Венеції,  на  тлі  каналів  і  золотих  заходів  у  них  зав'язалися  романтичні  стосунки.  Тепер  актриса  стала  музою  Ремарка.  Саме  вона  була  прототипом  головної  героїні  Жоан  Маду  з  знаменитого  твору  'Тріумфальна  арка'.
Близько  року  Ремарк  і  Дітріх  жили  в  Парижі.  У  1939  році,  коли  стало  відомо  про  підписання  пакту  Молотова-Ріббентропа,  закохані  вирішили,  що  війна  неминуча  і  перебралися  в  Америку.  Йозеф  Геббельс  пропонував  актрисі  залишитися  в  Німеччині  і  обіцяв  повну  свободу  дій  і  200  тисяч  марок  за  фільм.  Однак  Марлен,  якій  були  огидні  ідеї  націонал-соціалізму,  відхилила  пропозицію.
Вперше  Марлен  Дітріх  відвідала  США  в  1930  році.  Після  грандіозного  успіху  фільму  'Блакитний  ангел'  компанія  'Paramount  Pictures'  запропонувала  актрисі  підписати  контракт.  Вона  без  роздумів  погодилася  і  переїхала  в  Америку  разом  з  режисером  Штренбергом.  Шість  фільмів,  які  вони  поставили  в  Голлівуді,  принесли  Дітріх  всесвітню  популярність.  Їх  остання  спільна  робота  -  кінокартина  'Диявол  -  це  жінка'  -  була  знята  в  1935  році.
Усі  наступні  фільми,  в  яких  грала  Дітріх,  не  мали  великої  популярності.  Актрису  навіть  дорікали  в  тому,  що  вона  намагалася  позбутися  образу,  створеного  їй  Штренбергом.  Це  звучить  парадоксально,  але  Марлен  Дітріх  прославив  всього  лише  один  фільм  -  "Блакитний  ангел".
Він  настільки  полюбився  глядачам,  що  став  іконою  кінематографії,  а  актриса  -  її  ликом.
Під  час  Другої  світової  війни  Дітріх  знову  приїхала  в  Америку  разом  з  Ремарком.  Вони  оселилися  в  Нью-Йорку.  Ремарк  цілими  днями  писав  роман,  а  Марлен  блищала  на  вечірках,  з'являючись  то  з  одним,  то  з  іншим  чоловіком.  Спочатку  її  бачили  з  актором  Джеймсом  Стюартом,  потім  з  режисером  Орсоном  Уеллсом,  французьким  актором  Жаном  Габен.  Вона  змінювала  коханців  як  рукавички,  і  в  якийсь  момент  Ремарк  не  витримав.  Він  перебрався  в  Брентвуд,  а  в  1953  році  заявив,  що  одружується  з  акторкою  Полетт  Годдар.  Письменник  сподівався,  що  Дітріх  буде  ревнувати,  але  вона  холоднокровно  благословила  його  на  шлюб.
Під  час  війни  Марлен  Дітріх  кілька  років  провела  в  Італії,  Франції  та  Північній  Африці,  де  виступала  з  концертами  для  союзних  військ.  Починаючи  з  50-х  років,  вона  практично  не  знімалася  в  кіно.  Актриса  писала  статті  в  гламурні  журнали,  вела  радіопередачі,  їздила  н  а  зустрічі  з  шанувальниками.  Вільний  час  вона  проводила  в  суспільстві  модельєрів  і  кутюр'є,  постійно  придумуючи  нові  наряди.  Марлен  не  тільки  дбала  про  власний  зовнішній  вигляд,  а  й  активно  популяризувала  свою  моду.
У  1975  році  Дітріх  отримала  перелом  шийки  стегна,  після  чого  завершила  свою  кінокар'єру.  Вона  усамітнилася  в  своїй  квартирі  в  Парижі  і  бачилася  тільки  з  близькими  друзями.
Актриса  стала  залежною  від  знеболюючих  і  алкоголю,  що  ще  більше  підірвало  її  здоров'я.  У  1992  році  Марлен  Дітріх  померла  від  порушення  функції  нирок  і  серця.  Вона  прожила  90  років,  переживши  практично  всіх  своїх  сучасників.
Марлен  Дітріх  назавжди  увійде  в  історію  кінематографа.  Вона  створила  один  з  досконалих  образів  в  кіно  і  свій  неповторний  стиль  в  світі  моди.  Вона  була  сильною,  незалежною  жінкою,  яку  не  зміг  підкорити  жоден  чоловік.  Актриса  не  належала  нікому,  але  в  той  же  час  була  і  залишається  надбанням  усього  світу.
 Андрій  Пумінов  11.12.2014
Переклала  на  украхнську  мову          15.07.19              10.10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841982
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.07.2019

Кеті Юнг

Кеті  Юнг
   Рік  народження:  1937
Вік:  82  року
Громадянство:  США
       Американська  жінка  з  найстрункішою  талією
Неймовірно  терпляча,  наполеглива  і  підбиває  своїм  чоловіком  Бобом,  американка  Кеті  Юнг  поступово  зменшила  розмір  своєї  талії  до  рекордної  позначки.  При  зростанні  1.65  м  вона  має  параметри  98-38-98,  чим  не  може  похвалитися  жодна  з  нині  живих  жінок.
               Кеті  Юнг  вийшла  заміж  в  1959-му.  Її  обранець  Боб  обожнював  дівчат  з  вузькою  талією,  і  в  той  період  часу  стягуючі  пояси  рекламувалися  і  продавалися  на  кожному  розі.  Одними  з  найпопулярніших  фасонів  одягу  для  корекції  недоліків  фігури  тоді  були  набори  'Весела  вдова'  і  'Леді  Марлен'
Як  і  багато  молодих  випускниці  1950-х,  Кеті  користувалася  коригуючих  білизною.  Але  наречений  захотів  від  нареченої  більшого,  і  незадовго  до  весілля  парою  був  придбаний  даний  корсет  зі  шнурівкою.  У  наступні  роки  дружина  продовжувала  йти  на  поводу  у  Боба,  марення  осину  талію  своєї  пасії.  Поступово  від  позначки  в  66  см  Кеті  дісталася  до  шокуючих  55  см.
     У  1983-му  подружжя  побували  в  Англії.  Під  час  поїздки  вони  зустрілися  з  кількома  жінками,  які  ніколи  не  розлучалися  з  корсетами.  У  одній  з  таких  'мучениць'  обхват  талії  наблизився  до  позначки  в  40,6  см.  Кеті  і  Бобу  також  довелося  зустрітися  з  представницями  суспільства  'Les  Gracieuses  Modernes'  -  палкими  прихильницями  ідеальних  пропорцій.
Візит  за  кордон  допоміг  Кеті  по-новому  оцінити  свої  можливості  в  непростій  справі  з  придбання  такої  бажаної  витонченої  талії.
Її  чоловік  Боб  згадує:  'Ми  проживали  в  маленькій  громаді  в  східній  Америці,  де  про  практику  носіння  щільно  затягнутих  корсетів  і  поясів  нічого  не  було  відомо.  До  нашої  поїздки  ми  завжди  думали,  що  ті,  хто  практикують  подібне,  абсолютно  відрізняються  від  інших  '.
     'Однак  ми  познайомилися  з  кількома  такими  людьми,  і  ці  люди  виглядали  цілком  собі  нормально.  Після  цього  все  і  закрутилося  '.
Кеті  і  Боб,  які  виховують  трьох  дітей,  повернулися  додому  просвітлені,  і  тут  же  зіткнулися  з  протидією  з  боку  дочки,  яка  була  настільки  незадоволена  дивним  захопленням  матері,  що  пішла  з  дому.
 Дочка  мала  упередження  на  мій  рахунок,  -  заявила  Юнг.  -  Вона  не  могла  змиритися  з  тим,  як  я  виглядаю,  яку  вибираю  одяг.  Вона  могла  сказати,  щоб  я  не  з'являлася  в  такому-то  вбранні  в  її  школі,  або  щось  з  тієї  ж  серії  '.    14.07.2019  Олексій  Булатов
Переклала  на  українську  мову        15.07.19            9.19    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841979
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.07.2019

Шерон Стоун - «З роками я лише гарнішаю…

Шерон  Стоун  -  «З  роками  я  лише      гарнішаю,  як  вишукане  бордо»

 ТАК,  Я  старію.    Але  я  насолоджуюся  цим  процесом.
 У  ПЕРШІЙ  ПОЛОВИНІ  ЖИТТЯ  ТВОЄ  ОБЛИЧЧЯ  -  ЦЕ  ТЕ,  З  ЧИМ  ТИ  НАРОДИВСЯ.    У  другій  половині  -  те,  чого  ти  заслуговуєш.
 Забавно,  але  я  не  розуміла,  що  приваблива  ,  до  тих  пір  поки  не  подивилася  «Основний  інстинкт».
 ТИ  МОЖЕШ  проклинати  себе  ЗА  ТО,  чим  займалася  першу  половину  життя,  але  це  не  означає,  що  в  другій  половині  ти  повинна  просто  грати  в  гольф  і  нічого  не  робити.
 Я  НЕ  ХОЧУ  маскувати  СВІЙ  ВІК.    Я  просто  хочу  бути  жінкою,  яка  в  свої  роки  виглядає  настільки  добре,  наскільки  це  можливо.
 КОЛИ  МЕНІ  БУЛО  СОРОК  З  ЧИМ-ТО,  я  закрилася  у  ванній  з  пляшкою  вина  і  сказала  собі:  «Я  нікуди  не  вийду  до  тих  пір,  поки  не  прийму  себе  такою,  яка  я  є».
 МЕНІ  не  пощастило    з    найважливішими  речами  У  МОЄМУ  ЖИТТІ.    Мені  не  пощастило  зі  здоров'ям,  і  мені  не  пощастило  з  шлюбом,  але  я  взяла  себе  в  руки  і  просто  вирішила  жити  далі.
 МЕНІ  ПОДОБАЄТЬСЯ  СПОКІЙНО  СТАВАТИ  ВІКОМ  ВІД  -  це  моя  мета.    У  2001  році  у  мене  був    сильний    крововилив  в  мозок,  так  що  альтернатива  спокійного  старіння  мені  добре  відома.    Кров  поступала  в  мозок  дев'ять  днів.    Відсоток  тих,  хто  вижив  після  того,  що  перенесла  я,  дуже  невеликий,  але  я  якось  впоралася.    Потім  я  витратила  два  роки  на  те,  щоб  навчитися  заново  ходити,  говорити  і  читати.    Після  цього  будь-які  розмови  про  зморшки  мені  здаються  смішними.
 ЯК  СКАЗАВ  ВІНСТОН  ЧЕРЧІЛЛЬ,  якщо  тобі  треба  буде  пройти  через  пекло,  йди  якомога  швидше.
 НА  ЗЕМЛІ  НІКОЛИ  НЕ  БУДЕ  ПОВНОГО  миру    і  спокою.    Але  вони  можуть  існувати  в  твоїй  голові.
 ЗДАЄТЬСЯ,  Я  схиблена    на  ароматерапії
 У  США  ЖИВЕ  400  ТИСЯЧ  фарбованих  блондинок  з  однаковими    носами,  однаковими  гігантськими  губами,  перекроєними    щоками  і  білосніжними  зубами.    Невже  хтось  знаходить  їх  привабливими?
 АВА  ГАРДНЕР  БУЛА  НАЙБІЛЬШ  КРАСИВОю    ЖІНКОЮ  У  СВІТІ.    Чому?    Вона  ніколи  нічого  з  собою  не  робила.    Вона  виглядала  як  жінка  і  ніколи  не  намагалася  виглядати  як  дівчинка.
 КОЛИ  ТИ  дивлячись  на  те,  ЯК  дорослішають  ТВОЇ  ДІТИ,  ти  дізнаєшся  більше  про  життя  і  про  себе.
 До  58  РОКІВ  я  зрозуміла  ,  що  краса  йде  зсередини.    Для  того  щоб  бути  красивою,  треба  робити  те,  що  ти  хочеш  робити,  і  робити  це  кожен  день.    Я  ось  люблю  танцювати  і  танцюю  до  знемоги.
Переклала  на  українську  мову    8.05.19    5.55

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841842
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.07.2019

Шарлотта Кітлі - «Лист залишаючимся …»

Шарлотта  Кітлі  -  «Лист  залишаючимся  ...»

 Шарлотта  Кітлі  була  колумністкою  The  Huffington  Post  з  2013  року  і  16  вересня  2014  померла  від  раку.    Вона  написала  «прощального  листа»  -  свою  останню  колонку  для  читачів.    Їй  було  що  сказати.
 -  Зазвичай  я  планувала  своє  життя.    Мені  подобалися  всі  ці  списки,  нагадування  і  стікери.    За  що  б  я  не  бралася,  початок  був  вдалим,  але  потім  я  швидко  втрачала  інтерес  до  справи,  втомлювалася,  і  минула  пристрасть  проходила.
 Але  таку  розкіш  з  раком  я  не  могла  собі  дозволити.    Це  не  те,  що  ви  могли  б  кинути,  як  тільки  набридне.    Його  не  можна  відкласти  на  потім  і  зайнятися  чимось  більш  цікавим.    По  крайней  мере,  мені  це  не  вдалося.
 З  того  самого  дня,  як  я  дізналася  цю  новину,  мені  довелося  здавати  всі  аналізи,  акуратно  відвідувати  лікарів  і  проходити  необхідні  обстеження.    Я  перепробувала  всі  методи,  що  мені  пропонували:  від  традиційної  терапії  до  акупунктури,  сиру  з  маслом  і  свіжих  соків.    Рак  став  моїм  життям.    Усі  свята,  зачіски  і  навіть  навчання  на  пілота  вертольота  -  все  тепер  залежало  від  хороших  чи  поганих  результатів  хіміотерапії.    Денні  і  Лу,  мимовільні  свідки  мого  стану,  хоча  і  були  захищені  в  силу  свого  віку,  все  ж  теж  цілком  залежали  від  мого  режиму.    Це  все,  що  вони  знають  про  мене,  і,  я  сподіваюся,  це  не  завадило  їм  відчути  мою  турботу  і  то,  що  вони  бажані  і  найулюбленіші  діти  на  світі.
 Незнання,  за  допомогою  якого  ми  намагалися  їх  захистити,  тепер  доводиться  порушувати.    Для  них  з  мого  дня  народження  я  почала  відчувати  себе  «недобре».    Ми  «сходили»  в  лікарню,  де  зробили  всі  аналізи.    На  жаль,  останні  результати  просто-напросто  не  залишають  нам  надії.    У  нас  більше  немає  тих  пари  місяців,  на  які  ми  так  сподівалися.    Мені  залишилися  лічені  дні,  в  кращому  випадку  -  пара  тижнів.    Ніхто  не  думав,  що  мене  відпустять  додому  на  цей  час,  але  в  останній  момент  сталося  чудо,  і  мені  дозволили  провести  останні  дні  з  моїми  дітьми  і  коханим  чоловіком.
 Поки  я  це  пишу,  я  сиджу  на  дивані,  можна  сказати,  не  відчуваю  болю  і  доробляю  свої  нехитрі  справи  на  кшталт  організації  похорону  та  продажу  моєї  машини.    Щоранку  я  прокидаюся  з  вдячністю,  що  сьогодні  можу  обійняти  своїх  дітей  і  поцілувати  їх.
 І  коли  ви  прочитаєте  це,  мене  вже  не  буде.    Річ  намагатиметься  жити  день  за  днем,  знаючи,  що  я  більше  ніколи  не  прокинуся  поруч  з  ним.    Йому  пощастило  -  він  зможе  бачити  мене  в  своїх  снах,  але  жорстоке  ранок  покаже,  що  поруч  з  ним  нікого.    Він  за  звичкою  візьме  з  шафи  дві  чашки,  щоб  зварити  каву,  але  зрозуміє,  що  насправді  потрібно  було  взяти  одну.    Люсі  потрібна  буде  допомога,  щоб  дотягнутися  до  коробки  з  гумками  для  волосся,  але  ніхто  не  зможе  заплести  їй  волосся,  як  раніше.    Денні,  як  зазвичай,  втратить  поліцейського  з  Лего,  але  ніхто  не  буде  знати,  де  його  можна  пошукати.    Ви  будете  чекати  нових  колонок,  але  їх  більше  не  буде.    Це  остання  глава.
 І  замість  мене  залишиться  тільки  нерівна,  непотрібна  і  жорстока  пролом:  в  кожному  люблячому  серці,  в  пам'яті  всіх  друзів  і  родичів.    Вибачте  мене  за  це.    Я  б  дуже  хотіла  бути  з  вами,  сміятися,  є  свою  дивну  їжу,  до  якої  мені  довелося  звикнути  останнім  часом,  сміятися  над  дурницями,  які  говорить  Чарлі.    У  мене  є  стільки  всього,  що  я  не  готова  відпустити,  але  я  розумію,  що  вибору  у  мене  немає.    Я  хотіла  б  бачити,  як  справи  у  моїх  друзів,  хотіла  б  бачити,  як  ростуть  мої  діти,  і  хотіла  б  постаріти  і  бурчати  на  Річа.    Але  мені  не  судилося.
 Але  все  це  судилося  вам.    Тому,  коли  мене  не  буде,  будь  ласка-ласка,  насолоджуйтеся  життям.    Беріть  її  двома  руками,  стискайте  її,  трусіть  і  цінуєте  кожну  секунду.    Любіть  своїх  дітей.    Ви  буквально  поняття  не  маєте,  яке  це  щастя  -  підганяти  їх  вранці,  щоб  вони  швидше  чистили  зуби.
 Обійміть  своїх  улюблених  і,  якщо  вони  не  можуть  обійняти  вас  у  відповідь,  знайдіть  того,  хто  зможе.    Кожен  заслуговує  любові  і  почуття  у  відповідь.    Не  погоджуйтеся  на  менше.    Знайдіть  роботу,  яка  буде  приносити  радість,  не  ставайте  її  рабами.    «Я  б  хотів  працювати  більше»,  -  це  не  те,  що  напишуть  на  вашій  могилі.    Танцюйте,  смійтеся  і  їжте  зі  своїми  друзями.Справжня,  чесна  і  сильна  дружба  -  абсолютне  щастя  і  те,  що  ми  можемо  вибирати  самі.    Вибирайте  друзів  з  увагою  і  ретельністю,  буквально  як  шукаєте  скарб.    Оточіть  себе  прекрасними  речами.    У  житті  повно  смутку  і  болю  -  але  знайдіть  свою  веселку  і  не  відпускайте  її.    Краса  -  в  усьому,  просто  іноді  потрібно  вдивитися  трохи  уважніше,  щоб  її  помітити.
 Це  все.    Спасибі  вам  за  те,  що  цілих  36  років  ви  любили  мене  і  були  добрі  до  мене.    Від  тих  дівчаток,  які,  граючи,  штовхнули  мене  в  зарості  кропиви,  коли  мені  було  шість  років,  до  тих  осиротілих  чоловіків,  які  в  останній  тиждень  дуже  допомагали  мені  порадами  про  те,  що  робили  їхні  дружини,  щоб  підготувати  своїх  дітей  і  всіх  навколо.    Всі  ви  зробили  мене  такою,  яка  я  зараз.
 Будь  ласка,  не  витрачайте  свою  любов  на  мене,  краще  віддайте  її  Річу,  моїм  дітям,  родині  та  близьким  друзям.    І,  коли  ви  будете  закривати  фіранки  на  ніч,  подивіться  на  небо,  знайдіть  одну  зірку  -  це  буду  я.    Я  дивлюся  на  вас,  насолоджуючись  Піна  Колада  і  смачним  шоколадом.
 Добрих  снів,  прощайте  і  бережи  вас  Бог.
 Цілу  вас,  Чарлі.
Переклала  на  українську  мову    8.05.19      5.53

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841841
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.07.2019

Гілберт Адер

Гілберт  Адер
             Гілберт  Адер  (1944-2011)  -  знаменитий  англійський  письменник,  перекладач,  кіно-  і  літературознавець.
 Взяв  на  себе  сміливість  продовжити  історії  керроловской  Аліси  (1984)  і  Пітера  Пена  (1987),  знайомих  юним  і  дорослим  читачам  усього  світу.    Переклав  роман  Раймона  Кено  "Зазі  в  метро",  листи  Трюффо.    Отримав  премію  Скотта  Монкріфа  за  переклад  роману  Жоржа  Перека  "Зникнення"  (1995).
 Адер  народився  29  грудня  1944  року  в  Единбурзі,  Шотландія.    Відомостей  про  його  дитинство  і  юність  майже  немає,  відомо  лише,  що  Адер  рано  розійшовся  з  батьками.    У  школі  він  вивчив  французьку  мову  і  в  середині  1960-х  переїхав  до  Парижа,  який  рухається  любов'ю  до  культури  Франції.    Там  він  влаштувався  викладачем  англійської.    До  цього  періоду  відносяться  перші  -  поетичні  -  публікації  Адера.
 Важливою  частиною  його  паризького  життя  була  Французька  синематека,  яка  перетворилася  для  нього  не  тільки  в  «духовний  притулок»,  а  й  місце  політичного  і  еротичного  становлення.    Цей  факт  біографії  знайшов  відображення  в  його  творчості,  зокрема  -  в  повісті  "Мрійники".    На  основі  "Мечтателей"  і  ще  двох  книг  Адера  їм  написаний  сценарій  однойменного  фільму  Бертолуччі  (2003).
 У  1979  році  Адер  повернувся  до  Великобританії  з  наміром  присвятити  себе  літературній  діяльності.    На  батьківщині  Адер  швидко  домігся  визнання  як  журналіст  і  кінокритик,  який  запам'ятався,  зокрема,  яскравими  статтями  в  журналі  кінознавства  Sight  &  Sound.    У  числі  перших  опублікованих  їм  книг  були  роботи,  присвячені  кіно  -  голлівудським  фільмам  про  В'єтнамської  війни  і  історії  британської  кінематографії.    Літературної  удачею  Адера  став  сценарій  політичного  трилера  «Територія»,  поставлений  режисером  Раулем  Руїсом.    Як  журналіст  Адер  друкувався  в  багатьох  британських  газетах  журналах,  причому  заняття  журналістикою  він  не  залишив  і  після  того,  як  став  відомим  письменником,  наприклад,  в  1992-1996  роках  він  вів  культурну  колонку  в  The  Sunday  Times.
Переклала  на  українську  мову        4.05.19            20.30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841778
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.07.2019

Герард Реве

Герард  Реве
             Герард  Реве  (повне  ім'я  -  Герард  Корнеліс  ван  пов  Реве;  1923-2006)  -  відомий  нідерландський  письменник,  визнаний  класик  голландської  літератури  XX  століття.    Разом  з  Харрі  Мюліша  і  Виллемом  Фредеріком  Хермансен  він  утворює  так  звану  «велику  трійку»  післявоєнної  нідерландської  літератури.    Реве  був  одним  з  перших  відкритих  гомосексуалів  в  Нідерландах  і  відкрито  писав  про  секс  між  чоловіками,  шокуючи  читачів.    Іншою  частою  темою  була  релігія.    Він  також  перекладав  сучасні  п'єси  з  англійської,  був  редактором  журналів  Tirade  (1958-1967)  і  Dialoog  (1965-1966).
 Герард  Реве  прожив  цікаве  і  насичене  подіями  життя,  велика  частина  якого    пройшла  за  кордоном.
 Народився  він  в  Амстердамі  в  російсько-балтійської  сім'ї,  навчався  в  Школі  графіки.    В  цей  же  час  випустив  за  свій  рахунок  збірник  віршів  «Повернення»  (1940).    Після  отримання  диплома  Реве  працював  в  журналі  Het  Parool.    Після  Другої  світової  війни  Реве  отримав  громадянство  Нідерландів  і  почав  кар'єру  військового.    Воював  в  Ост-Індії  і  був  відзначений  за  мужність.    Але  кар'єрний  ріст  присікає  любовна  історія  між  Реве  та  полоненим  індонезійським  принцом.    Реве  звинувачують  у  зраді  і  засуджують  до  семи  років  в'язниці,  з  якої  він  біжить  за  кордон.    Лише  через  12  років  він  повертається  на  батьківщину,  виправданий  владою.
 З  1948  по  1959  рр.    був  одружений  на  поетесі  Ханни  Міхаеліс.    Після  розриву  відносин  з  дружиною  в  1956  р  у  нього  з'явився  перший  друг  -  вими.    З  1964  р  Реве  переїхав  в  Греонтерп  (Фрисландия)  з  іншим  коханцем  -  Тигрой.    У  період  з  1971  по  1975  жив  в  Вєєрт  з  Тигром  і  Мишеням.    З  1975  жив  на  півдні  Франції  з  уже  постійним  партнером  (Матрос  Лис,  Йооп  Схафтхёйзен).    Чимало  його  творів  присвячені  цим  людям.
 Через  його  творчість  червоною  ниткою  проходять  дві  теми  -  гомосексуальність  і  релігія  (в  1966  р  Реве  звернувся  в  католицтво).    Втім,  сам  Реве  наполягав,  що  гомосексуальність  є  лише  одним  з  мотивів  в  його  творах,  в  той  час  як  більш  глибокої  темою  є  недостатність  людської  любові  в  порівнянні  з  божественною  любов'ю.
 Стиль  Реве  поєднує  літературна    і  розмовна  мова,  володіючи  при  цьому  яскравою  індивідуальністю.    Його  гумор  і  парадоксальне  розуміння  світу  часто  були  засновані  на  контрасті  між  екзальтованим  містицизмом  і  здоровим  глуздом.    Багато  читачів  погано  розуміли  іронію,  яку  містять  його  твори,  а  також  схильність  Реве  до  крайніх  заяв.    Багато  також  сумнівалися  в  щирості  його  переходу  в  католицьку  віру,  але  Реве  наполягав  на  істинності  своєї  віри,  стверджуючи,  що  має  право  на  свою  особисту  інтерпретацію  релігії  і  релігійного  досвіду.    Починаючи  з  двох  основних  ранніх  творів  «По  дорозі  до  кінця»  і  «Ближче  до  тебе»,  він  розвивав  свої  погляди  на  божественне  творіння  і  людську  долю.    Ці  праці  підкреслюють  символічне  значення  релігійних  текстів  як  єдине  інтелектуально  прийнятне,  і  наполягають  на  неістотності  питання  про  історичну  правдивість    Біблії.    Реве  вважає,  що  релігія  ніяк  не  пов'язана  з  фактами,  мораллю  або  політикою,  не  перебуває  в  конфлікті  із  сучасною  наукою,  тому  що  релігійні  істини  і  емпіричні  факти  належать  до  різних  «світів».
 У  романі  "Ближче  до  тебе"  він  описав  злягання  з  втіленим  в  осла  Богом.    Член  парламенту  Хендрік  Алгрен  звинуватив  Герарда  Реве  в  богохульственних    висловлюваннях  і  подав  на  нього  в  суд.    На  так  званому  «ослячу  процесі»  Реве  захищав  себе  сам.    Його  промова  справила  на  суддів  таке  враження,  що  процес  закінчився  тріумфальною  перемогою  Реве  та  неймовірно  підвищив  популярність  і  заробітки  письменника,  який  купив  будинок,  назвавши  його  "Будинок  Алгрен".
 Еротична  проза  Реве  частково  присвячена  його  власній    сексуальності,  але  прагне  досягти  універсальних  узагальнень.    Його  твори  часто  описують  сексуальність  як  ритуал.    Багато  сцен  носять  садистський  характер,  але  садизм  сам  по  собі  не  є  метою.Реве  винайшов  термін  «ревізм»,  яким  він  позначав  вчинення  сексуальних  актів  покарання,  присвячених  шанованим  людям,  вищих  істот,  і  в  кінці  кінців  самому  Богу.    Це  знову  пов'язано  з  пошуком  вищого  сенсу  в  людській    дії  (секс),  яке  є  безглуздим  в  його  матеріальній  формі.
 У  1997  р  у  Реві  виявили  хворобу  Альцгеймера,  з  2004  р  і  до  самої  смерті  він  перебував  в  будинку  для  літніх  людей  в  Зулте  (Бельгія).    Помер  в  2006  році  у  віці  83  років.
 Чи  не  в  день  похорон    Реве    вийшла  його  книга  "Милі  хлопчики"  (1973  г.)  -  друга  частина  дилогії.    Перший    -  роман  «Мова  кохання»  -  була  опублікована  в  1999  році  .
     За  книгами  Реве  були  зняті  два  фільми:  трилер  Поля  Верхувена  «Четвертий  чоловік»  і  «Милі  хлопчики».
Переклала  на  українську  мову        4.05.19          7.43

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841777
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.07.2019

Біографія Томаса Стернза Еліота

Біографія  Томаса  Стернза  Еліота    (1888  -  1965)
 Англо-американський  поет  Томас  Стернз  Еліот,  який  сильно  вплинув  на  розвиток  англомовної  поезії  XX  ст.,  Народився  26  вересня  1888  до  Сен-Луїсі  (штат  Міссурі,  США)  і  виріс  в  заможній  родині,  предки  якої  були  вихідцями  з  Англії.
 Закінчивши  приватну  школу,  Томас  Еліот  1906  року  поступив  в    Гарвардський  університет.    Перші  вірші  почав  писати  під  впливом  Омара  Хайяма  в  14  років.    Захопившись  поезією  символістів,  приїхав  до  Парижа,  де  продовжив  навчання  в  Сорбонні.
 Повернувшись  1911  в  Америку,  почав  роботу  над  дисертацією  по  творчості  Бредлі,  не  закінчивши  яку  переїхав  спочатку  до  Німеччини,  а  потім  1915  року  в  Лондон.
 В  1915  р  Томас  Еліот  одружився  з  Вів'ен  Хейвуд,  шлюб  з  якою  виявився  невдалим.
 Від  1917  до  1919  р  Еліот  працює  заступником  головного  редактора  журналу  «Егоїст»  і  публікує  власні  вірші  в  різних  періодичних  виданнях,  а  також  випускає  кілька  збірок  поезій.    Першою  значною  поемою  Томаса  Еліота  стала  «Любовна  пісня  Дж.  Альфреда  Пруфрока».    Це  була  нова  віха  в  поезії  XX  ст.,  Виток  сучасної  англійської  поезії.
     Томас  Еліот  стає  популярним  поетом,  серйозним  літературним  критиком,  який  вважає  своїм  завданням  «повернути  поета  до  життя».    Його  критичні  есе  починають  так  звану  «кембриджську  школу  критики».
 1922  р  побачив  світ,  на  думку  критиків,  найкращий  твір  Еліота,  який    відобразив    інтелектуальні  настрої  цілої  епохи,  -  поема  «Безплідна  земля».
 1927  р  Томас  Еліот  прийняв  англіканську  віру  і  став  британським  підданим.    У  поемі  «Попільна  середа»  (1930)  він  висловив  свої  щирі  муки  щодо  відходу  від  сімейних  релігійних  традицій  в  суспільстві.
 1934  р  Еліот  написав  поетичну  драму  «Камінь»,  а  1935  року  -  драму  «Вбивство  в  соборі»,  поставлену  тоді  ж  в  Кентерберійському  соборі.    Це  був  його  яскравий  сценічний
твір,  написаний  у  формі  церковної      літургійної      дії,  середньовічної  моралі  і  античної  трагедії.    Його  п'єси  з  сучасного  життя  -  "Возз'єднання  родини»  (1939),  «Вечірка  з  коктейлями»  (1950)  та  інші  -  вважаються  менш  вдалими.
 1940  р  Томас  Еліот  пише  поему  «Іст  Кокер»,  потім  поспіль  виходять  його  поетичні  твори,  які  вважаються  найбільш  зрілими,  де  Еліот  відтворив  власне  уявлення  про  високу  місію  поета  -  зберігати,  збільшувати  і  передавати  новим  поколінням  втілене  в  слово  спадок  національної  і  світової  культури.
 1948  р  Томасу  Еліоту  присуджується  Нобелівська  премія  з  літератури  «за  видатний  новаторський  внесок  в  сучасну  поезію».
 Крім  Нобелівської  премії,  Томасу  було  вручено  британський  орден  «За  заслуги»  (1948),  французький  орден  Почесного  легіону  (1954),  премію  Гете  (1954)  і  багато  інших  нагород.    Він  мав  безліч  почесних  ступенів  і  був  почесним  членом  рад  багатьох  навчальних  закладів.
 1957  р  Томас  Еліот  вдруге  одружується.
 Помер  Томас  Стернз  Еліот  4  січня  1965  р  76  років  і  був  похований  в  селі  Іст-Кокер,  звідки  в  XVII  ст.    подалися  до  Америки  його  знамениті  предки.
Переклала  на  українську  мову          4.05.19        20.27

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841541
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.07.2019

Невідомі і корисні факти про шоколад

Невідомі  і  корисні  факти  про  шоколад
11  липня,  любителі  солодкого  відзначають  Всесвітній  день  шоколаду.  Свято  вперше  був  придумано  французами  в  1995  році.  Шоколад  -  один  з  найпопулярніших  і  улюблених  продуктів  в  світі
1.  «Madeleine»  -  найдорожчий  шоколад  у  світі,  створений  кулінаром  Фріцем  Кніпшілдтом  з  американського  штату  Коннектикут.
2.  Танення  шоколаду  в  роті  людини  може  привести  до  більш  тривалого  ефекту  «ейфорії»,  ніж  поцілунки.
3.  Англійська  шоколадна  фабрика  Cadbury  в  1842  році  випустила  першу  шоколадну  плитку  в  світі.
4.  Якщо  судити  за  хімічними  компонентами  масла  какао,  то  шоколад  є  абсолютно  безпечним  видом  їжі,  плавиться  при  температурі  34  градуси,  що  нижча  за  температуру  тіла.                                                                                                                                                                                                                                                                                                5.  Одна  з  коханок  Людовіка  XV  -  Мадам  де  Помпадур,  була  відомою  любителькою  шоколаду  і  використовувала  його  для  лікування  своєї  сексуальної  дисфункції.  Маркіз  де  Сад,    перший  в  світі  сексолог,  також  любив    шоколад.
6.  Шоколаду  традиційно  приписують  магічні,  медичні  та  містичні  властивості.    В  латинській  мові  какао-дерева  іменуються  як  «Theobroma  Cacao»,  що  означає  «їжа  богів».
7.  Час  зростання  какао-дерев  може  досягати  200  років,  але  період  плодоношення  складає    лише  25  років.
8.  У  цивілізації  Майя  какао-боби  були  основною  торговою  валютою,  а  вироби  з  них,  пофарбовані  глиною,  стали    найбільшою  індустрією.  Всім  товарам  присвоювалась  цінність  в  одиницях  какао.  Наприклад,  вартість  раба  -  100  бобів,  послуги  повії  -  10  бобів,  індичка-  20  бобів.
9.  Какао  існує  вже  протягом  декількох  мільйонів  років  ,    є  одним  з  найстаріших  природних  продуктів.
10.  Какао-боби  в  природі  класифікуються  на  300  смакових  якостей  і  400  ароматів.
11.  Для  створення  одного  фунта  шоколаду  потрібно  близько  400  какао-бобів.
12.  Шоколадне  виробництво  перетворилося  в  гігантську  галузь,    від  40  до  50  мільйонів  людей  по  всьому  світу  зайняті  вирощуванням  і  отриманням  какао.
13.  Першими  людьми,  яким  довелося  спробувати  какао,  були  Мокая  і  Омелька,  які  жили  на  південному  сході  Мексики  близько  1000  років  до  нашої  ери.
14.  Слово  «шоколад»  походить  з  словесності  цивілізації  Майа  -  xocolatl,  або  «гірка  вода».
15.  Комерційний  шоколад  зазвичай  містить  в  таких  малих  обсягах  какао-речовини,  що  цукор,  який    входить  до  складу  викликає  залежність  у  любителів  шоколаду.
16.  Величезний    годинник  з  зозулею  з  шоколаду  можна  знайти  в  Німеччині.
17.  Майя  використовували  шоколад  при    хрещенні    і  одруженні.  При  похованні  імператорів  часто  залишали  банки  з  шоколадом  поруч  з  ними.
18.  Під  час  другої  світової  війни,  німцями  була  розроблена  вибухівка,  покрита  шоколадом.
19.  Виробництво  шоколаду  має  таке  значення  для  фермерів  Індонезії,  що  займаються  вирощуванням  какао,  що  вони  побудували  статую  у  вигляді  пари  рук,  які  тримають  стручок  какао-дерева.
20.  У  штатах  Оахака  і  Мексиці  цілителі,  звані  курандерос,  застосовують  шоколад  в  лікуванні  деяких  захворювань,  наприклад  -  бронхіту.  У  деяких  регіонах  діти  п'ють  шоколад  вранці,  щоб  уникнути  укусів  скорпіонів  і  бджіл.
Маловідомі  факти
1.  У  шоколадних  виробах  мало  справжнього  шоколаду
За  стандартами  США,  в  молочному  шоколаді  повинно  міститися  лише  близько  десяти  відсотків  тертого  какао,  в  той  час  як  в  напівсолодкому  шоколаді,  вміст  тертого  какао  повинен    бути  не  менше  тридцяти  п'яти  відсотків.  Молочний  шоколад,  який  виготовляється  за    іншими  правилами,  повинен  містити  не  менше  двадцяти  відсотків  какао-масла.
2.  Молочний  шоколад  винайшли  зовсім  недавно
Перший    європейський    винахід  в  сфері  шоколаду  стався  в  18  столітті  і  складався  у  видалені  близько  половини  какао-масла.  Частина,  що  залишилася  дробилася  і  змішувалася  з  солями,  щоб  пом'якшити  гіркий  смак.  Цей  шоколад  став  відомий  як  голландський  какао  (Dutch  Cocoa).  Молочний  шоколад  був  відкритий  шляхом  змішування  какао  порошку  з  підсолодженим    згущеним  молоком.Цей  рецепт  був  винайдений  чоловіком  на  прізвище  Nestle.
3.  Шоколад  містить  ліки  під  назвою  теобромін    Теобромін  схожий  на  кофеїн,  але  він  надає  більш  м'який  стимулюючий  ефект.  Попередні  дослідження  показали,  що  він    може  бути  використаний  в  препаратах  для  лікування    кашлю.  Хоча  теобромін  давно  використовувався  в  лікуванні  проблем  з  тиском  і    в  боротьбі  з  раком,  його  можна  вживати  тільки  в  помірних  кількостях.
 4.  Щорічно  американці  з'їдають  1  мільярд  кілограмів  цукерок.  Половина  з  них  припадає  на  шоколад.
5.  Шоколад  сповнений  антиоксидантів,  особливо  темний  шоколад,  в  якому  безліч  флавоноїдів  (антиоксидантів,  які  допомагають  запобігти  розвитку  серцево-судинних  захворювань).
6.  Близько  40%  всього  мигдалю  і  20%  всього  арахісу,  вироблених  в  світі,  поставляються  для  шоколадних  виробів.
7.  Згідно  з  новими  науковими  дослідженнями,  якщо  їсти  шоколад,  можна  запобігти  виникненню  ускладнень  при  вагітності.
8.  Найбільша  плитка  шоколаду  важила  5,8  тонни  і  була  виготовлена  на  фабриці  Thorntons  plc  в  Великобританії  7  жовтня  2011  року.
9.  Для  виробництва  450  грамів  шоколаду  потрібно  400  бобів  какао.
10.  Дослідження  показали,  що  чорний  шоколад  покращує  пам'ять,  увагу,    реакцію  і  навички  вирішення  завдань  за  рахунок  збільшення  притоку  крові  до  мозку.  Чорний  шоколад  покращує  зір  в  умовах  поганої  видимості  (наприклад,  під  час  дощу)  і  сприяє  зниженню  кров'яного  тиску.
11.  Ацтеки  вважали,  що  насіння  какао  були  даром  Бога  мудрості,  вони  були  настільки  значущі,  що  деякий  час  використовувалися  в  якості  грошей.
12.  Найбільша  і  найстаріша  шоколадна  фабрика  в  США  -  Hershey's.  Вона  була  заснована  Мілтоном  Херші  в  1894  році  і  виробляє  понад  мільярд  кілограмів  шоколаду  щорічно.
13.  Найціннішою  плиткою  шоколаду  в  світі  вважається  Cadburry,  якій  вже  виповнилося  100  років.  Вона  належала  капітанові  Роберту  Скотту  в  його  першій  експедиції  до  Антарктики.  Шоколадка,  так  і  не  використана    Скоттом,  була  продана  на  аукціоні  в  Лондоні  в  2001  році  за  687  доларів.
14.  Технічно  білий  шоколад  –  не    шоколад  зовсім.  У  ньому  не  міститься  какао.
15.  У  2012  році  в  Швейцарії  було  відзначено  найвище  споживання  шоколаду  на  душу  населення  в  світі.  Кожен  швейцарець  в  середньому  з'їдав  11,8  кілограма  шоколаду  в  рік.  Американці  виявилися  всього  на  15  місці,  з'їдаючи  5,45  кілограма  шоколаду  за  рік.
16.  Какао  росте  на  нашій  планеті  протягом  мільйонів  років.  Це    один  з  найстаріших  природних  джерел  їжі.
17.  Кот-д'Івуар  на  сьогоднішній  день  вважається  провідним  світовим  виробником  бобів  какао.  Близько  37%  всіх  запасів  какао  приходять  саме  звідси.
18.  Перший  шоколад,  виготовлений  у  фабричних  умовах  в  Барселоні  в  1780  році.
19.  Шоколад  був  включений  в  раціон  солдатів  під  час  Другої  світової  війни.  Відповідно  до  вказівок  зверху,  його  смак  був  модифікований  таким  чином,  щоб  він  був  «трохи  смачніше  вареної  картоплі».  Все  це  для  того,  щоб  солдати  не  їли  його  занадто  швидко.
20.  Шоколад  містить  фенілетиламін  -  амінокислоту,  яка  має  ефект  афродізіака  і  здатна  усувати  синдром  похмілля.
21.  Американська  армія  спільно  з  Hershey's  розробила  нову  формулу,  яка  покращувала  термостійкість  шоколаду,  щоб  його  було  можливо  брати  з  собою  під  час  операції  «Буря  в  пустелі».Шоколадні  батончики,  виготовлені  за  цією  технологією,  залишалися  твердими  навіть  при  температурі  в  60  градусів  Цельсія.
22.  У  Бельгії  виробництвом  шоколаду  займаються  17  000  чоловік.
23.  Перша  шоколадна  плитка,  призначена  для  широкого  споживання,  була  виготовлена  на  шоколадній  фабриці  Фрая,  розташованої  в  Брістолі  в  1847  році.
24.  Близько  70%  світового  какао-сировини,  з  якого  виробляється  шоколад,  виростає  в  Африці.                                                                                                                                                                                                                                                                                        25.  Какао-боби  -  один  з  перших  товарів,  який  в  16  столітті  знаменитий  мандрівник  Христофор  Колумб  разом  з  іспанським  конкістадором  Кортесом  привезли  в  Іспанію.  Одного  разу,  коли  англійські  пірати  захопили  іспанський  корабель,  завантажений  бобами  какао,  вони  підпалили  його,  думаючи,  що  боби  -  це  овечий  послід.                                                                                                            26.  Чорний  шоколад  набагато  корисніше  для  здоров'я  людини,  ніж  молочний,  білий  і  інші  різновиди.  Щоб  йому  бути  корисним  -  першими  в  списку  інгредієнтів  йдуть  какао  і  шоколадний  лікер,  але  не  цукор.                                                                                                                                                                                                              27.  У  1879  році  швейцарець  Рудольф  Линдт  виявив  конширування  -тонкий  процес  переробки  шоколаду.  Він  виявив  це  випадково,  коли  його  асистент  залишив  машину  включеною  на  всю  ніч.                                                                                                                                                                                                                              28.  Згідно  ацтекської  легендою,  бог  Кетцалькоатль  приніс  какао  на  землю,  але  був  вигнаний  з  небес  за  допомогу  людям.  Коли  він  тікав,  то  обіцяв  повернутися  в  один  прекрасний  день  як  «світлокожий  бородатий  чоловік  для  порятунку  Землі».                                            29.  Перше  шоколадне  печиво  було  винайдено  в  1937  році  Рутом  Уейкфілд,  керуючим  корпорації  «Toll  House  Inn.»..
30.  Португальський    поет  Фернанду  Песоа  якось  написав:  «Подивіться,  на  світі  немає  іншої  такої  метафізики,  як  у  шоколаду»
31.  Hershey's  щодня  випускають  більше  80-и  мільйонів  шоколадок  «Kisses».
32.  Англійська  шоколадна  фабрика  Cadbury  в  1842  році  випустила  першу  шоколадну  плитку  в  світі..
33.  Практичні  всі  какао-дерева  знаходяться  в  межах  20  градусів  від  екватора,  причому  75%  ростуть  на  відстані  в  8  градусів  по  обидва  боки.  Місця  обробітку  какао-культур  розташовуються  в  3-х  основних  регіонах:  Південна  і  Центральна  Америка,  Західна  Африка  і  Південно-Східна  Азія  /  Океанія.
34.  Кожне  какао-дерево  виробляє  близько  2,5  тисячі  бобів.  Повинно  пройти  близько  чотирьох-п'яти  років,  щоб  з'явилися  перші  боби.
35.  Американські  виробники  шоколаду  використовують  близько  3,5  мільйона  фунтів  незбираного  молока  щодня,  щоб  зробити  молочний  шоколад.
36.  Для  створення  одного  фунта  шоколаду  потрібно  близько  400  какао-бобів.
37.  У  1875  році  швейцарець  Даніель  Петер  виявив  спосіб  перемішування  згущеного  молока,  використаний  його  другом  Генрі  Нестле,  з  шоколадом,  для  створення  першого  молочного  шоколаду.
38.    Німецькі  вчені  припускають,  що  флавоніди,  що  знаходяться  в  шоколаді,  поглинають  ультрафіолетове  випромінювання,  яке  допомагає  захистити  шкіру  і  збільшити  приплив  крові,  поліпшує  її  зовнішній  вигляд.
39.  У  2002  році  Маршалл  Філд  виготовив  найбільшу  коробку  шоколаду.  У  ній  знаходилося  більше  90-а  тисяч  м'ятних  цукерок  «Frango»,  і  важили  вони  3326  фунтів.
40.  Бельгія  виробляє  172  тисячі  тонн  шоколаду  в  рік.  У  країні  перебувають  понад  2  тисяч  магазинів,  що  спеціалізуються  на  шоколадної  продукції,  багато  з  яких  знаходяться  в  Брюсселі  -  батьківщині  шоколаду  «Godiva».
41.  Моктесума  Хокойотцін  (Монтесума  II)  -  9-й  імператор  ацтеків,  був  одним  з  найбагатших  і  найвпливовіших  людей  в  світі.  Він  також  був  відомий  як  король  шоколаду.  Вершиною  його  можливостей  стали  збір  і  накопичення  майже  мільярда  какао-бобів.
42.  Фердинанд  -  син  знаменитого  Колумба,  одного  разу  написав:  «Коли  перед  натовпом  майя  впало  кілька  какао-бобів,  всі  вони  зупинилися,  щоб  підняти  жменьку  з  землі,  наче  впав  на  землю  очей».  Колумб,  який  шукав  шлях  до  Індії,  не  бачив  весь  потенціал  продажу  какао  на  ринках,  і  приймав  боби  за  зморщений  мигдаль..
43.  Перша  механічна  машина  з  виробництва  шоколаду  була  виготовлена  в  Барселоні  (Іспанія),  в  1870  році.
44.  Шоколадка  Hersey  була  знайдена  60  років    тому  в  схованці  адмірала  Річарда  Берда  на  Південному  полюсі.  Так  як  вона  пролежала  в  мерзлоті  довгі  роки,  то  залишилася  ще  їстівної.                          
Зібрала  інформацію    із  різноманітних  джерел  і  переклала  на  українську  мову    26.08.18    9.04
На  фото  мій  малюнок

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841527
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.07.2019

Біографія Марка Твена

Біографія  Марка  Твена
 (Mark  Twain)    (1835  -  1910)
 Марк  Твен  (справжнє  ім'я  -  Самуель  Клеменс)  -  американський  ідол,  чиїм  гострим  як  бритва  розумом  і  неповторним  генієм  були  захоплені  його  численні  читачі  протягом  століть.    Твори  Марка  Твена  включають  в  себе  "Пригоди  Тома  Сойєра  і  Гекльберрі  Фінна"  на  ряду  з  безліччю  інших  робіт  починаючи  від  статей  в  журналах  до  анти-імперіалістської  сатири.
 Народився  Марк  Твен  у  Флориді,  штат  Міссурі  30  листопада  1835  року.    Сім'я  Клеменсів  складалася  з  двох  братів,  сестри  і  сімейного  раба  Дженні,  чиє  яскраве  оповідання  справило    величезний  вплив  на  молодого  Марка  Твена  в  його  біографії.    Коли  Твен  був  ще  підлітком,  його  батьки  пояснили  свою  точку  зору  на  природу  речей  на  Півдні,  про  рабовласницькі    традиції,  про  "суворе    правосуддя".
 Роздуми  Марка  Твена  про  це  довоєнне    Південне  виховання  можна  знайти  в  багатьох  творах  Твена.
 Самуель  Клеменс  вперше  відкрив  свій  літературний  талант  під  час  навчання  в  місцевій  друкарні.    Твен  став  дуже  багато  і  старанно  читати.    Для  нього  кар'єра  журналіста  була  більш  ніж  природною.    Після  весілля  своєї  сестри  Марк  був  натхненний  і  почав  діяти.    Не  гаючи  ні  хвилини  Марк  Твен  попрямував  в  Нью  Йорк.      Незабаром  після  цього  він  опинився  в  Філадельфії,  працюючи  в  сфері  публікації  та  журналістики.
   Зрештою  Твен  переїхав  в  Цинцинатті  з  наміром  заробити  грошей  для  дослідження  Амазонки  шляхом  з  Нового  Орлеана.    Він  подорожував  на  пароплаві  і,  копаючись  в  своїх  думках,  виявив  глибокий  зв'язок  з  річкою  Міссісіпі.    Раптово,  йому  довелося  навчитися  керувати  пароплавом  і  його  прагнення  виявилося  сильнішим  ніж  будь-що  інше  що  він  знав  раніше.    Навіть  сильніше,  ніж  ідея  дослідження  Південної  Америки.
 Кілька  років  по  тому,  після  того  як  Марк  Твен  покинув  річку  для  продовження  кар'єри  журналіста,  він  зрозумів  що  йому  потрібен  літературний  псевдонім  для  більш  комедійних  і  фантастичних  колонок,  які  він  вів  у  журналах.    Це  стало  вкрай  необхідно,  тому  що  він  був  спрямований  в  Карсон-Сіті  уявити  діяльність  законодавства  Невади.    Клеменс  довго  копався  в  пам'яті  для  пошуку  асоціації  для  свого  псевдоніма  і  згадав  своє  перебування  на  річці.    Як  псевдоніма,  він  вибрав  жаргон,  що  відноситься  до  вимірювання  відстані  між  дном  пароплава  і  руслом  річки.    Коли  Лотовій  виявляє  глибину  в  2  фути,  він  піднімає  тривогу  і  вигукує:  "By  the  maaa-ark,  twain!".
 Працюючи  в  Карсон-Сіті,  Марк  Твен  зустрівся  зі  своїм  наставником,  відомим  гумористом,  Артеміусом  Уордом,  який  визнав  талант  Твена  і  наполягав  на  тому  щоб  Твен  писав  все  більше  і  більше,  як  він  і  зробив.
 Твен  одружився,  його  заточені  здатності  принесли  йому  міжнародну  популярність  як  письменника,  мандрівника  і  лектора.    У  цей  час  він  написав  одні  з  найвідоміших  і  улюблених  творів  американської  літератури  19-го  століття.
 Решта  3  роки  Марк  Твен  провів,  працюючи  над  своєю  офіційною  автобіографією,  завершивши  її  смертю  коханої  дружини.    Чотири  місяці  по  тому,  увечері  21  квітня  1910  року,  він  погортав  книгу  і  оповіді  доктору  "До  побачення"  і  занурився  в  вічний  сон
 З  того  часу  Марк  Твен  живе  в  наших  серцях  і  нашій  свідомості  у  всьому  світі.    Розповіді  Марка  Твена  і  зараз  вважаються  одними  з  кращих.
Переклала  на  українську  мову          4.05.19          20.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841462
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.07.2019

Цитати від Будди.

 Цитати    від  Будди.

1.  «Шлях  знаходиться  не  в  небі.    Він  пролягає  через  серце  »
 Ці  слова  про  те,  що  мало  бути  духовним  на  словах,  духовність  повинна  знаходитися  всередині  людини.    Ми  ніколи  не  зможемо  жити  духовним  життям  без  визнання  і  отримання  переваг  обраного  шляху.    Також  ми  не  повинні  протиставляти  себе  цьому  світу.
 2.  «Самий  найбільший  дар  -  це  здоров'я,  найбільше  багатство  -  задоволеність,  найкращі  відносини  -  вірність»
 Людина  здатна  випробувати  сповна  всю  красу  цього  світу,  тільки  лише  коли  він  знаходиться  в  доброму  здоров'ї.    Тіло,  розум  і  душа  повинні  бути  рівнозначно  спрямовані  на  це.    Багата  людина  не  той,  у  кого  багато  грошей,  а  той,  хто  знаходиться  в  гармонії  з  собою  і  зі  світом.    Задоволеність  -  це  набагато  більш  потужний  і  корисний  інструмент,  ніж  матеріальне  багатство.
 Тільки  лише  довіру  до  себе  і  обраному  шляху  не  дасть  вам  збитися  з  курсу.
 
 3.  «Кожна  людина  є  творцем  власного  здоров'я»
 Наші  результати  залежать  від  багатьох  речей,  кожну  з  яких  ми  створюємо  власними  руками.    У  наші  дні  існує  багато  цікавих  досліджень  про  те,  як  різні  травми  і  деякі  емоції  можуть  впливати  на  зародження  хвороб.    Все  це  не  відноситься  до  здоров'я  новонародженого,  за  його  стан  відповідальні  лише  батьки.    Ця  мудрість  в  повній  мірі  відображає  вплив  наших  довгострокових  думок  і  вчинків  на  якість  нашого  фізичного  буття.    Якщо  людина  часто  хворіє,  йому  необхідно  переосмислити  існування  і  навчитися  жити  в  гармонії  зі  своїми  емоціями.
 4.  «Не  зупиняйся  на  минулому,  не  мрій  про  майбутнє,  зосередься  на  цьому»
 Зараз  -  це  все,  що  є  в  нашому  розпорядженні.    Ми  можемо  кидати  погляд  на  минуле  і  проектувати  цілі  на  майбутнє.    Але  зосередження  думок  на  минулому  або  майбутньому  забирає  у  нас  сьогодення.    Тому  ми  втрачаємо  настільки  явні  можливості.    Людина  може  йти  крізь  прекрасний  парк  сонячним  вересневим  днем  і  так  жодного  разу  і  не  підніме  погляд  на  навколишню  красу.    Він  занурений  в  похмурі  думи  про  минуле  або  розмірковує  про  те,  що  ж  буде  далі.    Саме  тому  дивовижна  краса  природи  вислизає  від  його  уваги,  і  він  не  може  зупинитися,  вдихнути  на  повні  груди  і  насолодитися  цією  хвилиною.    Аналогічна  картина  складається  і  в  інших  аспектах  буття.
 5.  «Ніхто  не  врятує  нас,  крім  нас  самих»
 Людина  сама  повинна  пройти  свій  шлях.    Він  може  вічно  чекати  і  сподіватися,  що  хтось  прийде  на  допомогу,  вирішить  проблему  і  позбавить  його  від  страждань.    Навіть  добровільно  допомагаючи  іншим,  не  варто  розраховувати  на  їх  відповідну  милість.    Тому  потрібно  падати  і  підніматися,  пробувати  і  намагатися,  йти  і  шукати.    Якщо  не  виходить  здійснити  задумане,  значить,  настав  час  змінити  себе.    Однак  зміни  ці  повинні  бути  усвідомленими  і  бажаними,  інакше  вони  не  будуть  працювати.    Потрібно  просто  зробити  крок  і  йти  у  напрямку  прямо,  або  людина  буде  приречена  ходити  по  замкненому  колу.
 6.  «Ні  відмінностей  між  Сходом  і  Заходом.    Люди  самі  створюють  відмінності  в  своїй  голові,  вірять  цьому,  а  потім  пропагують  »
 Кожна  людина  сприймає  ситуацію  по-своєму,  крізь  призму  власної  свідомості.    Якщо  хтось  висловлює  думку,  це  не  означає,  що  воно  буде  однаково  сприйнято  різними  людьми.    Тому  у  кожної  людини  є  своя  правда.    А  приймати  судження  інших  людей  за  істину  в  останній  інстанції  -  нерозумно  і  безнадійно.    У  зв'язку  з  цим  не  варто  приймати  слова  інших  людей  на  свій  рахунок  близько  до  серця.    Ви  все  знаєте  про  себе  самі.    Це  повинно  працювати  і  в  зворотний  бік.    Не  ставтеся  до  інших  людей  упереджено,  дозвольте  собі  відкрити  свій  розум  і  серце.
 7.  «Три  речі  не  можуть  бути  приховані  довго:  сонце,  місяць  і  істина»
 Як  дві  постійні  речі,  що  нас  супроводжують  на  небосхилі  вдень  і  вночі,  правда  не  може  ховатися  від  оточуючих  довго.    Рано  чи  пізно  вона  вийде  назовні  і  проявить  себе.    Цю  істину  люди  люблять  трактувати  так:  «Таємне  завжди  стає  явним».
 8.«Легко  бачити  недоліки  інших,  але  набагато  складніше  помітити  власні  недоліки»
 Людина  може  показувати  недоліки  інших  людей,  виносячи  їх  на  загальний  огляд  і  розсипаючи,  немов  зерна  за  вітром.    Власні  недоліки  будуть  завжди  приховані  від  оточуючих,  а  людина  грає  роль  хитрого  гравця,  що  ховає  власні  карти.    Це  не  правильно.    Потрібно  бути  скромним  і  відкритим.    Відкритість  допоможе  визнати  власні  помилки,  а  скромність  не  дозволить  вказувати  на  помилки  інших.    Справжня  сила  в  чесності,  любові  і  відкритості.
 9.  «Ми  повинні  тримати  тіло  в  хорошому  стані,  інакше  ми  не  зможемо  зберегти  розум  сильним  і  ясним»
 Здоров'я  важливо  для  хорошої  і  продуктивного  життя,  і  ми  вже  про  це  говорили.    У  нашому  суспільстві  йде  явний  розлад  між  емоційної,  духовної  та  фізичної  складової.    Чим  більше  ми  нехтуємо  власним  здоров'ям,  тим  негативніше  це  стан  впливає  на  наші  думки.    Але  варто  лише  почати  підтримувати  здоров'я,  фізичну  фортеця  тіла,  як  ми  зауважимо  разючі  зміни  в  нашій  свідомості.
 10.  «Ми  стаємо  тим,  про  що  ми  думаємо»
 Коли  розум  чистий,  радість  слід  за  ним,  немов  тінь,  не  залишаючи  ні  на  хвилину.    Те,  про  що  ми  думаємо,  має  величезний  вплив  на  наше  буття  в  цілому.    Це  було  доведено  вже  мільйон  разів,  і  в  наші  дні  ця  мудрість  може  стати  і  найголовнішим  постулатом.
 11.  «Робота  -  це  порятунок.    Вона  дає  можливість  не  залежати  від  інших  »
 Власне  життя  потрібно  тримати  під  контролем.    Це  означає,  ви  будете  тримати  під  контролем  і  власну  долю,  і  власний  прогрес.    Не  чекайте  від  інших  милості  і  не  шукайте  схвалення.    Повірте  в  те,  що  ваше  життя  знаходиться  лише  в  ваших  руках.    Не  відкладайте  справи  на  завтра  і  не  сподівайтеся,  що  коли-небудь  чарівним  чином  все  само  собою  вирішиться.
Переклала  на  українську  мову        8.01.19                4.41
на  фото  мій      малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841458
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.07.2019

Любити життя…

Любити  життя,
Цінувати  миті  і  часи,  
Насолоджуватись  тим,
Що  маєм  ми  –
Що  може    бути  кращим,
Мабуть  ніхто  не  заперечить,
Було  і  буде  важливим
В  любі  століття  і  віки!    19.04.19            8.30
На  фото  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841355
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.07.2019

«Жити зі швидкістю дитини»

«Жити  зі  швидкістю  дитини»
 Дорога  до  дитсадка  у  нас  займає  30  хвилин.    Дорога  від  садочка  до  будинку  -  годину-півтори.    Маршрут  той  же  самий,  але  ось  швидкість  ...  Уперед  ми  летимо  зі  швидкістю  мами.    Зайнятої,  що  поспішає,  яка  планує,  що  оптимізує.    Бігом.    Немає  часу  на  відволікання,  розваги,  розмови.    Навіть  на  розмови.
 Тому  що  для  того,  щоб  не  просто  почути  голос  дитини  в  ранковій  суєті  галасливого  міста,  а  розібрати,  що  саме  сказав  дитина,  потрібно  присісти,  нахилитися  до  його  рівня,  прислухатися.    А  це  зниження  швидкості,  втрата  робочого  часу.    Я  міцно  тримаю  його  за  руку,  тому  що  один  він  піде  набагато  повільніше.    І  ми  летимо.    Сашка  звик  до  маминої  швидкості,  звик  мовчки,  без  капризів  добігає  до  садка.    Але  він  знає,  що  у  нас  все  по-чесному,  і  назад  ми  підемо  вже  зі  швидкістю  Сашки.
 Зі  швидкістю  Сашки  -  це  значить  розглядав  метеликів  над  кульбабами,  мурах,  що  атакують  гусеницю  на  тротуарі.    Помічаючи  поганки,  несподівано  виросли  на  міському  газоні.    Штовхаючи  опале  і  вже  підгнилі  яблучка.    Скачуючи  в  худого  брудного  сніговика  перший  сніг.    Роздивляючись  рідкісні  марки  машин  на  парковках  і  багато  іншого,  що  здатний  помітити  дитина,  якого  нікуди  не  тягне  за  руку  мама.
 Одного  разу,  прийшовши  за  Сашком  в  садок,  я  застала  його  в  пісочниці.    Він  захоплено  продемонстрував  мені  великий  камінь,  тримаючи  його  двома  руками.
 -  Мама,  уявляєш,  ми  копали,  копали  і  знайшли  скарб!    Дивись,  який  скарб  ми  вирили!
 Я  оцінююче  зважую  знахідку  в  руках.    Здається,  більше  кілограма  ...
 -  Який  здоровенний!    Довго  викопували?
 -  Так!    Ваще  так  довго!
 Сашка  з  безцінним  трофеєм  в  руках  бадьоро  рушив  у  бік  виховательки  відпрошуватися.
 -  Ви  що  цей  кругляк  додому  потягнете?    -  здивовано  поцікавилася  вона.
 -  Так  звісно.    Як  же  інакше?    Не  кожен  день  скарби  знаходяться.
 А  потім  Сашка  знаходить  палицю.    Повз  такий  палиці  нормальний  хлопчик  не  пройде.    Довга,  товста,  зручно  лягає  в  руку.    Адже  ось  дилема.    Камінь  дуже  великий,  щоб  нести  його  однією  рукою.    А  якщо  нести  камінь  двома  руками,  то  нічим  тримати  палицю.    Сашка  прилаштовує  камінь  на  узбіччі  і  вимірює  палицею  глибину  калюжі.    Потім  стукає  палицею  по  металевій  огорожі.    Потім  кілька  хвилин  стрибає,  спираючись  на  палицю.
 Кладе  палицю,  бере  камінь.    Особа  замислене.    Неначе  прислухається  до  внутрішніх  відчуттів.    Награвся  він  з  палицею?    Чи  готовий  розлучитися  з  нею?    Не  готовий.    Крутить  камінь,  прилаштовує  його  кудись  під  пахву,  притримуючи  передпліччям.    Коли  Сашка  нахиляється  за  палицею,  камінь  падає.    Через  кілька  спроб  Сашкові  все-таки  вдається  взяти  в  руки  і  камінь,  і  палицю.    Правда,  палиця  лежить  на  незграбно  розчепірених  ліктях,  готова  в  будь-який  момент  зісковзнути  в  сторону.
 Я  утримую  себе  від  спокуси  допомогти  дитині  і  понести  камінь.    Це  його  рішення,  його  вибір,  його  ноша.    Нехай  вчиться  не  звалювати  на  себе  більше,  ніж  може  понести.    Я  лише  підтримую  палицю,  коли  ми  переходимо  через  дорогу,  щоб  впала  палиця  не  створила  складну  дорожню  ситуацію.    Впала  палицю  Сашка  обов'язково  захоче  підняти,  а  з  каменем  в  руках  це  не  так  просто  здійснити  ...
 А  після  перехрестя  починається  правильний  поребрик.    У  правильного  поребрика  ширина  в  ширину  стопи.    Правильний  поребрик  відокремлює  тротуар  немає  від  проїжджої  частини,  а  від  газону,  а  значить,  у  ній  безпечно  ходити.    Правильний  поребрик  спокусливо  підноситься  над  рівнем  тротуару.    Наступні  200  метрів  нашого  маршруту  до  будинку  Сашка  завжди  проходить  по  поребрику.    І  не  тільки  Сашка.    Я  теж  з  дитинства  люблю  ходити  по  правильним  поребрика.    Коли  ти  йдеш  по  поребрику  за  своєю  дитиною,  набагато  легше  рухатися  з  його  швидкістю.
 А  потім  Сашка  зауважує  голубів.    Вони  купаються  у  фонтані  біля  ресторану.    Сашка  опускає  на  землю  камінь  з  палицею.    І  іронічно  зауважує:  «Будівельники  думали,  що  будують  фонтан,  а  вийшла  ванна  для  голубів!»  І  тут  же  захоплено:  «Дивись,  ці  голуби  такі  смішні!»  Намагаюся  зрозуміти,  що  смішного  Сашка  побачив  в  тих  голубів.    «Смішні  голуби»  -  це  підросли  пташенята.    Трохи  менше  дорослих  птахів,  більш  метушливі,  з  худими  шиями.Пояснюю  Сашкові,  що  це  вже  не  пташенята,  але  ще  не  дорослі  птахи.    «А!    Я  зрозумів!    Вони  як  Арсеній!  »-  геніально  підмітив  Сашка.    Ну  да,  птиці-підлітки.    І  я  із  задоволенням  відзначаю  наявність  аналогії  в  Сашкове  мисленні.
 Ми  приносимо  додому  трофеї:  булижник  і  палицю.    Дорога  до  будинку  в  цей  раз  зайняла  одну    годину  сорок  хвилин.    Але  це  цінний  час,  яке  я  прожила  зі  швидкістю  дитини.
 Жити  зі  швидкістю  дитини  -  значить  встигати  помічати  колір  неба,  запахи  вулиць  і  власні  емоції.    Встигати  дивуватися  і  радіти  простим  речам.    Встигати  усвідомлювати,  що  Життя  прекрасне.
 Автор:  психолог,  педагог,  арт-терапевт  і  мама  Ганна  Бикова
Переклала  на  українську  мову  4.05.19      18.56

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841353
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.07.2019

Родина…

Родина  зрозуміє,    зігріє,підтримає,  допоможе,пробачить    -  стимул  для  досягнення  нових  планів,  цілей  і  бажань  !!!
8.07.19            9.20

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841221
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.07.2019

Родина …

Родина  –  основа,
Щастя,  любов,початок
Нового  життя!!!
8.07.19 9.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841219
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 08.07.2019

Ернест Хемінгуей

Ернест  Хемінгуей  біографія
 
 (1899  -  1961)
 Ернест  Хемінгуей  народився  в  Оук-Парку  (Іллінойс)  21  липня  1899  року.    Хемінгуей  почав  свою  кар'єру  письменником  в  Реда  газети  в  Канзас-Сіті  у  віці  сімнадцяти  років.    Після  вступу  Сполучених  Штатів  у  Першу  світову  війну,  Ернест  став  добровольцем  підрозділу  швидкої  допомоги  в  італійській  армії.    Під  час  служби  на  фронті,  був  поранений,  і  провів  багато  часу  в  лікарнях.    Після  повернення  до  Сполучених  Штатів,  Ернест  Хемінгуей  став  репортером  для  канадських  і  американських  газет  і  незабаром  був  відправлений  назад  в  Європу,  для  того  щоб  бути  в  курсі  таких  подій,  як  грецька  революція.
 У  двадцяті  роки,  Хемінгуей  став  членом  групи  американців-експатріантів  в  Парижі,  що  він  описав  у  своїй  першій  важливій  роботі,  "І  сходить  сонце"  (1926).    Не  менш  успішною  була  робота  "Прощавай,  зброє!"  (1929).    Хемінгуей  використав  свій  досвід  в  якості  репортера  в  ході  громадянської  війни  в  Іспанії  в  якості  фону  для  його  самих  амбітних  романів  "По  кому  дзвонить  дзвін"  (1940).    Серед  його  пізніх  робіт,  найбільш  видатна  -  короткий  роман,  "Старий  і  море"  (1952),  розповідь  про  подорож  старого  рибалки,  його  довгої  і  самотньою  сутичкою  з  рибою  і  морем,  і  його  перемогу  в  поразці.
 У  1954  році  Ернест  Хемінгуей  став  лауреатом  Нобелівської  премії  з  літератури.
 Ернест  Хемінгуей,  сам  по  собі,  спортсмен  -  любив  зображати  солдатів,  мисливців,  тореадорів  -  жорстких,  часом  примітивних  людей,  чия  мужність  і  чесність  налаштовані  проти  жорстокого  шляху  сучасного  суспільства,  і  тих  хто  в  цьому  протистоянні  втрачають  надію  і  віру.    Його  простий  прози,  його  продумані  діалоги,  і  його  пристрасть  до  заниження  особливо  ефективні  в  його  оповіданнях,  деякі  з  яких  зібрані  в  "Чоловіки  без  жінок"  (1927)  і  "П'ята  колона  та  перші  сорок  дев'ять  оповідань"  (1938).    Останні  роки  в  біографії  Ернеста  Хемінгуея  заповнені  хворобами,  такими  як  діабет  і  гіпертонія.    Однак  він  був  поміщений  в  психіатричну  клініку,  де  займалися  тільки  його  "психічними  розладами",  застосовувалася  електросудорожна  терапія.    Після  20  сеансів  Ернест  Хемінгуей  втратив  пам'ять  і  здатність  формулювати  свої  мили  письмово.    Помер  Хемінгуей  в  штаті  Айдахо  2  липня  1961  року.
Переклала  на  українську  мову        4.05.19      20.41      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841100
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.07.2019

Вільям Фолкнер

Вільям  Фолкнер
 
 (1897  -  1962)
 Американський  письменник,  новеліст  лауреат  Нобелівської  премії  в  галузі  літератури  Вільям  Фолкнер  народився  25  вересня  1897  року  в  Нью-Олбані  (штат  Міссісіпі)  в  сім'ї  працівника  університету.    Вже  з  самого  дитинства  він  мав  великі  здібності  до  літературної  творчості,  писав  вірші.
 1919  р  Фолкнер  публікує  в  журналі  «New  Republic»  перший  свій  вірш  «Денний  сон  фавна».    В  цей  час  Уилям  вже  відвідує  заняття  в  університеті  Міссісіпі.    У  1920  р  Вільям  Фолкнер  переїздить  в  Нью-Йорк,  де  працює  в  книжковому  магазині,  і  продовжує  складати  вірші  і  новели.
 1925  р  Вільям  Фолкнер  їде  в  Новий  Орлеан,  де  знайомиться  з  відомим  письменником  Шервудом  Андерсоном,  кьоторий,  зацікавившись  творчістю  Фолкнера,  радить  новачкові  зосередити  увагу  на  прозі,  після  чого  він  1927  р  пише  романи  «Солдатська  нагорода»  і  «Москіти».
 В  цей  же  час  Вільям  Фолкнер  одружується  з  Естелл  Олдхем,  якій  з  дитинства  присвячував  свої  вірші.    У  них  народжуються  дві  дочки  (одна  вмирає  в  дитячому  віці).
 1929  р  Вільям  Фолкнер  видає  роман  «Сарторис»,  перше  з  п'ятнадцяти  творів,  об'єднаних  в  епічний  цикл-сагу  про  життя  американського  Півдня  за  200-річний  період.    Хоча  роман  і  було  прийнято  літературною  критикою,  широке  визнання  до  автора  приходить  після  виходу  другого  роману  з  цього  циклу  -  «Шум  і  лють»  в  1929  році  де  вперше  реалізується  основний  творчий  принцип  прози  Вільяма  Фолкнера  «подвійного  бачення»  для  розкриття  однієї  і  тієї  ж  самої  події    або  характеру  при  різних  аспектах.    Критики  одностайно  визнають  твір  «великою  книгою  століття».
 1930  р  Вільям  Фолкнер  пише  роман  «На  смертному  ложі»  (всього  за  6  тижнів),  а  вже  через  3  тижні  побачив  світ  роман  «Святилище».
 У  подальший  період  Фолкнер  пише  «Світло  в  серпні»  (1932),  «Пілон»  (1934)  і  ряд  інших  творів.    Багато  книг  Вільяма  Фолкнера  перекладаються  на  французьку  мову  і  привертають  увагу  багатьох  європейських  письменників  і  критиків.
 1946  року  виходить  з  друку  збірка  вибраних  творів  письменника,  який  приносить  йому  всесвітнє  визнання.
 1949  р  Фолкнеру  присуджується  Нобелівська  премія  з  літератури  «за  видатний  і  художньо  унікальний  внесок  в  сучасну  американську  прозу».
 1954  р  Фолкнер  представляє  США  на  міжнародній  конференції  письменників  у  Бразилії,  а  1955  р  здійснює  навколосвітню  подорож  як  офіційний  представник  американського  уряду.
 Від  1957  року  і  майже  до  самої  смерті  Вільям  Фолкнер  проводить  семінари  з  літератури  в  університеті  штату  Віргінія.
 У  1962  р  здоров'я  Вільяма  Фолкнера  значно  погіршується,  і  6  липня  він  вмирає  в  санаторії  Байхеліа  (штат  Міссісіпі).
Переклала  на  українську  мову      4.05.19          20.44

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841099
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.07.2019

Станіслав Єжи Лец

       Станіслав  Єжи  Лец  (6  березеня  1909  році,  Лемберг,  Австро-Угорщина  -  7  травня  1966  Варшава,  Польща)  -  польський  поет,  філософ,  письменник-сатирик  і  афорист  XX  століття.
 «Лец»  -  на  івриті  «блазень».
 Здобув  популярність  своїми  афоризмами,  обрані  з  яких  представлені  в  збірнику  «Непричесані    думки».
 Затребуваність  його  творчості  добре  ілюструє  наступний  випадок:  під  час  сесії  ООН  делегат  США  в  своєму  виступі  процитував  один  з  афоризмів  Леца,  злегка  змінивши  його  звучання,  тоді  Генеральний  Секретар  ООН  поправив  доповідача,  точно  вимовивши  текст  в  його  англійській  версії.

Станіслав  Єжи  Лец,  цитати
       Якщо  у  народу  немає  голосу,  це  помітно  навіть  при  співі  гімну.
 Безвихідним  ми  називаємо  становище,  вихід  з  якого  нам  не  подобається.
 Люди  самотні,  томy  що  замість  мостів  вони  стpоють    стіни.
 Незнання  закону  не  звільняє  від  відповідальності.    А  ось  знання  нерідко  звільняє.
 Найчастіше  вихід  там,  де  був  вхід.
 Я  думав,  що  опустився  на  саме  дно,  як  раптом  знизу  постукали.
 Надія  -  мати  дурнів,  що  не  заважає  їй  бути  прекрасною  коханкою  сміливих.
 Щоб  дістатися  до  джерела  -  треба  пливти  проти  течії!
 Коли  я  починаю  думати  серйозно,  я  бачу,  наскільки  комічний  світ.
 Я  сповнений  оптимізму.    Людство  подолало  закони  моралі,  чому  б  йому  не  подолати  закони  фізики?
 Чим  темніше,  тим  легше  бути  зіркою.
 Вічна  загадка  не  та,  у  якої  взагалі  немає  розгадки,  а  та,  у  якій  розгадка  всякий  день  нова.
 Інтелігенція  -  це  шар,  який  оберігає  від  хамства.
 І  душі  часом  потрібна  дієта.
 Вийте!    Відчуєте  себе  молодше  на  мільйон  років.
 Я  провів  день  дуже  плідно.    Я  жив.
 Йдучи  назустріч  ближньому,  не  дай  йому  зайти  з  тилу.
 Мандруючи  по  закутках  думки,  помічаєш  іноді  краєм  ока  тікати  в  смертельному  переляку  здоровий  глузд.
 Після  деяких  спогадів  мало  холодного  душу,  потрібна  справжня  гаряча  ванна.
 Якби  підвищилося  мистецтво  вести  бесіду,  знизилася  б  народжуваність.
   Переклала  на  українську  мову  4.05.19            20.44




 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841010
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.07.2019

Поцілунок і обійми …

Поцілунок  і  обійми  –    щастя  складові,  насолода  серцю  і  душі,  зігрівають,  настрій  піднімають,  підтримують    в  складні  часи,  народжуються  нові  мрії  і  думки  !!!        6.07.19        7.34

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841008
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2019

Джон Адамс

Джон  Адамс  2-й  президент  США  (1797-1801),  американський  політичний  і  державний  діяч
     Джон  Адамс  (англ.  John  Adams)  народився  30  жовтня  1735  року  в  місті  Брейнтрі  (нині  Квінсі),  розташованому  в  штаті  Массачусетс.  Закінчивши  в  1755  році  Гарвардський  університет  і  відпрацювавши  деякий  час  учителем,  він  став  вивчати  право,  а  в  1758  році  був  допущений  до  адвокатської  практики.

Згодом  Адамс  став  одним  з  найвідоміших  адвокатів  Бостона.  У  1770  році,  після  так  званої  Бостонської  різанини,  він,  ризикуючи  репутацією,  взявся  захищати  британських  солдатів,  яких  звинувачували  в  убивстві  цивільних  осіб,  і  виграв  справу.
Шлях  в  політику  Адамс  почав  з  радикального  крила  «Патріотів»,  але  при  цьому  залишався  прихильником  «старої»,  англійської,  конституції.  Він  здобув  популярність,  виступивши  з  критикою  закону  про  гербовий  збір  у  статтях,  надрукованих  в  «Bostongazette»  і  передрукованих  в  Лондоні.
У  1774  році  Адамса  обрали  в  Массачусетський  національний  конгрес,  де  він  зіграв  найважливішу  роль  в  створенні  конституції  штату.  Адамс  брав  участь  в  Першому  і  Другому  Континент  конгресах,  в  складанні  Декларації  незалежності  США.
Прославився  Адамс  і  на  дипломатичній  ниві.  У  1777-1779  роках  він  був  послом  США  у  Франції,  в  1780  році  -  в  Голландії.  У  1783  році  брав  участь  в  складанні  Паризького  мирного  договору,  а  в  1785  році  уклав  в  Гаазі  знаменитий  прусско-американський  торговельний  договір.  З  1785  по  1788  він  працював  послом  у  Великобританії.  Повернувшись  в  1788  році  в  Америку,  Адамс  на  чолі  Федералістської  партії  приступив  до  змін  в  державному  устрої.  У  1789  році  він  на  дев'ять  років  став  першим  віце-президентом  США,  проявивши  себе  в  цій  ролі  як  консервативний  політик.
Вершиною  політичної  кар'єри  Адамса  став  1797  рік  -  він  був  обраний  президентом  США.  Період  його  президентського  правління  відзначений  кризами  і  конфліктами,  такими  як  справа  XYZ,  прийняття  законів  про  іноземців  та  підбурюванні  до  заколоту  (Адамс  не  підтримував  ці  заходи),  а  також  протистоянням  з  прихильниками  Томаса  Джефферсона.  Адамс  став  першим  господарем  вибудуваного  при  ньому  Білого  дому,  тоді  ще  не  носив  цю  назву.

У  1801  році,  після  відходу  з  поста  президента,  Адамс  пішов  на  спочинок,  але  продовжував  вести  жваве  листування  на  політичні  теми,  в  тому  числі  і  зі  своїм  головним  опонентом  Томасом  Джефферсоном,  що  змінив  його  в  президентському  кріслі.
Незважаючи  на  неоціненний  внесок  Джона  Адамса  в  становлення  США,  він  відомий  менше,  ніж  інші  «батьки-засновники»  Штатів.  До  речі,  Адамс  став  засновником  не  тільки  США,  але  і  династії  політиків.  Його  старший  син  Джон  Квінсі  Адамс  в  1825  році  став  шостим  президентом  США.

Помер  Джон  Адамс  в  Квінсі  (Массачусетс)  4.  липня  1826  року,  рівно  через  50  років  після  підписання  Декларації  незалежності.  Його  останніми  словами  були:  «Томас  Джефферсон  ще  живий».  Насправді  Джефферсон,  його  головний  політичний  суперник,  помер  в  той  же  день,  кількома  годинами  раніше    Переклала  на  українську  мову        5.07.19        3.01

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840910
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.07.2019

Джеймс Монро

Джеймс  Монро
5-й  президент  США  (1817-1825),  американський  державний  діяч  і  дипломат
       Джеймс  Монро  (англ.  James  Monroe)  народився  28  квітня  1758  в  Вестморленді  (Віргінія,  США),  в  сім'ї  плантатора.  Після  школи  вступив  до  коледжу  Вільяма  і  Мері,  але  залишив  його  навесні  1776  року  задля  участі  в  Війні  за  незалежність  Північної  Америки  (1775-1783).  З  війни  Монро  повернувся  в  званні  майора,  отримавши  відставку  через  поранення.
У  1780-1783  роках  вивчав  право  під  керівництвом  майбутнього  президента  США  Томаса  Джефферсона,  в  1782-1783  роках  був  членом  легіслатури  Віргінії,  в  1783-1786  роках  обирався  в  Континентальний  конгрес,  до  1790  року  займався  юридичною  практикою.

Джеймс  Монро  прославився  як  майстерний  дипломат.  У  1794-1796  роках  він  в  якості  посла  США  проживав  у  Франції.  Повернувшись  з-за  кордону,  в  1799  році  став  губернатором  Вірджинії  і  сприяв  обранню  Томаса  Джефферсона  президентом.
У  відповідь  той,  зайнявши  крісло  глави  держави,  в  кінці  1802  роки  знову  направив  Монро  в  Париж  -  в  допомогу  американському  посланнику  Лівінгстону  для  переговорів  про  придбання  у  Франції  Нового  Орлеана,  а  у  Іспанії  -  Західної  Флориди.  У  підсумку  американські  дипломати,  не  маючи  «абсолютно  ніяких  повноважень»,  підписали  30  квітня  1803  року  договір  про  придбання  всієї  Луїзіани,  що  збільшило  територію  США  того  часу  майже  вдвічі.
У  1803-1807  роках  Монро  став  послом  США  у  Великій  Британії.  У  січні  1811  року  його  знову  обрали  губернатором  Вірджинії,  але  вже  в  березні  президент  Джеймс  Медісон  призначив  Монро  держсекретарем.  Саме  Монро  під  час  війни  США  з  Великобританією  (1812-1814  роки)  забезпечив  евакуацію  архівів  Держдепартаменту,  зберігши  оригінал  Декларації  незалежності  і  багато  інших  документів.  З  вересня  1814  він  працював  ще  й  військовим  міністром,  зігравши  важливу  роль  в  укладанні  Гентського  договору  в  1814  році.
На  президентських  виборах  Джеймс  Монро  двічі  здобував  переконливу  перемогу  -  в  1816  і  1820  роках.  Його  перебування  в  Білому  домі  увійшло  в  історію  США  як  «ера  доброго  згоди»,  період  стабільності  і  відсутності  міжпартійної  боротьби.  У  цей  час  був  прийнятий  Миссурийский  компроміс  (1820),  хоча  спочатку  Монро  припускав  накласти  на  нього  вето.  Америка  остаточно  придбала  Флориду  і  вирішила  прикордонне  питання  з  іспанськими  володіннями  (1819).  Були  підписані  угода  про  демілітаризацію  Великих  озер  (1817),  конвенції  1818  року  зі  Великобританією  і  конвенція  1824  року  устранившая  протиріччя  між  США  і  Росією.  За  підтримки  конгресу  Монро  виступив  за  визнання  незалежності  ряду  латиноамериканських  республік.
Його  ім'я  тісно  пов'язано  з  доктриною  Монро  -  зовнішньополітичної  концепцією,  проголошеної  2  грудня  1823  року.  Суть  доктрини,  фактичним  автором  якої  був  держсекретар  Джон  Квінсі  Адамс,  -  в  декларуванні  принципу  взаємного  невтручання  країн  Америки  та  Європи  у  внутрішні  справи  один  одного.  У  1850  році  доктрина  Монро  стала  основою  зовнішньої  політики  США,  а  завдяки  Версальським  мирним  договору  1919  року  одержала  міжнародне  визнання.
     Склавши  повноваження  глави  держави,  Монро  пішов  в  свою  садибу  Оук-Хілл.  У  1826  році  він  увійшов  до  правління  університету  штату,  в  1829  році  став  президентом  конвенту,  який  прийняв  нову  конституцію  Віргінії.    Помер  Джеймс  Монро  4  липня  1831  в  Нью-Йорку.            Переклала  на  українську  мову        5.07.19        3.01

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840909
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.07.2019

Френк Сінатра

Френк  Сінатра
американський  співак  і  актор
•
Френк  Сінатра  (англ.  Frank  Sinatra,  повне  ім'я  -  Френсіс  Альберт  Сінатра,  англ.  Francis  Albert  Sinatra)  народився  12  грудня  1915  року  в  Хобокені  (штат  Нью  Джерсі,  США)  і  був  єдиною  дитиною  в  сім'ї.  Френк  з  дитинства  любив  співати,  хоч  і  не  мав  спеціальної  музичної  освіти.  Він  бував  частим  гостем  на  радіо-шоу  і  потроху  став  там  виступати  в  квартеті.
У  1938  році  квартет  вирушив  на  свої  перші  гастролі.  Сінатра  співав,  працював  конферансьє  і  представляв  різні  комедійні  сценки,  отримуючи  за  це  свій  перший  невеликий  гонорар  -  25  доларів  на  тиждень.  На  наступний  рік  Синатру  зауважив  продюсер  Гаррі  Джеймс  і  запросив  його  в  щойно  створений  джаз-бенд.  Деякий  час  Сінатра  виступав  з  цією  групою,  а  в  1940  році  перейшов  в  оркестр  Томмі  Дорсі,  з  яким  записав  близько  сотні  пісень.  У  1939  році  Френк  одружився  на  Ненсі,  свого  юнацького  кохання.
У  1941  році  Сінатра  знявся  в  кіно  у  фільмі  «Ночі  Лас-Вегаса»,  а  з  1942  року  почалася  його  сольна  кар'єра.  Незабаром  він  став  кумиром  молоді.
В  кінці  1940-х  років  у  Сінатри  почалася  творча  криза,  яка    співпала    з  бурхливим  романом  з  Авой  Гарднер.  1949  рік  став  найважчим  в  кар'єрі  Сінатри  -  його  звільнили  з  радіо,  а  через  півроку  були  грубо  порушені  плани  з  проведення  концертів  в  Нью-Йорку.  Подала  на  розлучення  дружина  Ненсі,  а  роман  з  Гарднер  переріс  у  гучний  скандал.
У  34  роки  про  Сінатру  стали  говорити  в  минулому  часі.  На  ньому  поставили  велику  крапку.  У  1951  році  Сінатра  одружився  на  Аве  Гарднер,  але  через  6  років  шлюб  розпався.  До  того  ж  після  найсильнішої  застуди  Сінатра  втратив  голос.  Всі  ці  нещастя  ледь  не  довели  його  до  самогубства.  На  щастя,  голос  відновився,  і  Френк  почав  все  заново.

У  1953  році  він  знявся  у  фільмі  «Відтепер  і  на  віки  віків»  і  отримав  за  нього  премію  «Оскар».  Його  стали  запрошувати  в  різні  кінопроекти.
У  1966  році  Сінатра  одружився  на  молодій  актрисі  Міа  Ферроу,  йому  був  51  рік,  а  вона  була  на  тридцять  років  молодшою.  Уже  через  рік  парочка  розлучилася.  Через  десять  років  Сінатра  одружився  в  четвертий  раз  на  Барбарі  Макс.

У  1971  році  Сінатра  оголосив,  що  йде  на  пенсію,  проте  продовжував  давати  рідкісні  концерти,  що  ставали  справжньою  сенсацією  в  музичному  світі.  У  1980  році  Сінатра  записав  один  зі  своїх  шедеврів  -  супер-хіт  «Нью-Йорк,  Нью-Йорк»,  ставши  єдиним  співаком  в  історії,  який  зумів  через  півстоліття  повернути  собі  популярність  і  любов  публіки.  Останній    концертний  виступ  Сінатри  відбувся,  коли  йому  було  78  років.

Помер  Френк  Сінатра  в  Лос  Анджелесі  14  травня  1998  від  серцевого  нападу  у  віці  82  років.
Переклала  на  українську  мову        4.07.19          10.59

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840834
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.07.2019

Джина Лоллобриджида

Джина  Лоллобриджида
італійська  актриса,  кавалер  Ордена  Почесного  легіону

Джина  Лоллобриджида  (італ.  Gina  Lollobrigida)  народилася  4  липня  1927  року  в  місті  Суб'яко  (Італія),  в  бідній  багатодітній  сім'ї.  Її  дитинство,  зазначене  голодом  і  злиднями,  було  нелегким.  З  юних  років  Джина  захоплювалася  малюванням  і  співом.  Згодом  вона  навіть  почала  вчитися  в  Академії  образотворчих  мистецтв.

Уже  в  юності  вона  виділялася  своєю  сміливою  чуттєвою  красою.  Дівчина  підробляла  манекенницею,  знімалася  в  епізодичних  ролях  в  кіно.  У  1947  році  Джина  бере  участь  в  конкурсі  «Міс  Італія»  і  посідає  третє  місце.  Саме  тоді  вона  привертає  увагу  продюсерів,  і  її  кар'єра  в  кіно  стрімко  пішла  в  гору.
У  1949  році  Джина  виходить  заміж  за  словенського  психіатра  Мірко  Скофіка,  в  шлюбі  з  яким  у  неї  з'являється  син.  Однак  шлюб  був  не  найвдалішим,  і  в  1971  році  вони  розлучилися.
У  1951  році  Джина  зіграла  свою  першу  значну  роль  у  фільмі  «Небезпечно:  бандити!».  Популярність  і  краса  юної  італійської  зірки  привертають  до  неї  увагу  голлівудських  продюсерів.  З  1953  року  Лоллобриджида  починає  зніматися  в  Голлівуді.
Дуже  велику  популярність  актрисі  принесла  французька  кінокомедія  Крістіана-Жака  «Фанфан-Тюльпан»,  де  вона  виконала  головну  жіночу  роль,  а  її  партнером  був  Жерар  Філіп.      Взагалі  Джина  багато  знімалася  в  кіно,  граючи  з  найвідомішими  акторами  свого  часу,  такими  як  Берт  Ланкастер,  Френк  Сінатра,  Юл  Бріннер.

У  1961  році  Джина  знялася  в  одному  з  найзнаменитіших  фільмів  з  її  участю,  «Приходь  у  вересні».  За  роль  в  цьому  фільмі  вона  отримала  премію  «Золотий  глобус».
Серед  інших  відомих  фільмів  з  її  участю  -  «Нічні  красуні»,  «Хліб,  любов  і  фантазія»,  «Собор  Паризької  Богоматері»,  «Найкрасивіша  жінка  в  світі»,  «Імперська  Венера»,  «Король,  дама,  валет».  Всього  в  фільмографії  актриси  більше  60  ролей.

Крім  цього  Джина  Лоллобриджида  є  автором  кількох  фотоальбомів  і  режисером  документальних  фільмів.
З  1980-х  років  Лоллобриджида  практично  не  знімається  в  кіно.  У  1986  році  вона  виступила  в  якості  голови  журі  на  Берлінському  кінофестивалі,  а  також  брала  участь  в  роботі  і  інших  кінофестивалів  в  різні  роки.

На  даний  момент  володарка  ордена  «За  заслуги  перед  Італійською  Республікою»,  Ордена  Почесного  легіону,  Ордена  мистецтв  і  літератури,  іменної  зірки  на  Алеї  слави  Голлівуду
Джина  Лоллобриджида  проживає  на  своїй  віллі  неподалік  від  Риму.  Вона  багато  займається  фотографією,  проводить  фотовиставки,  подорожує,  веде  активне  світське  життя,  бере  участь  у  різних  благодійних  і  громадських  заходах  і  як  і  раніше  прекрасно  виглядає.
Переклала  на  українську  мову        4.07.19          10.59

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840833
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.07.2019

Колір настрою синій? Пора щось змінювати!

Колір  настрою  синій?  Пора  щось  змінювати!
       Третій  понеділок  січня  психологи  і  соціологи  визнали  найбільш  депресивним  днем  у  році.  Воно  й  зрозуміло:  погода  похмура,  практично  весь  світловий  день  ми  проводимо  на  роботі,  відпустка  була  давно,  сили  закінчуються,  гроші  розлетілися  на  святах,  до  наступної  зарплати  далеко,  і  вже  очевидно,  що  всі  новорічні  обіцянки  виконати  не  вийде.
 Нудьга  -  явище  хоч  і  неприємне,  але  в  зимовий  період  дуже  поширене.  Як  боротися  з  симптомами  сезонної  депресії  -  поганим  настроєм,  хронічною  втомою,  порушеннями  концентрації,  збоями  сну,  зниженням  самооцінки  і  бажанням  «залягти  в  нірку»?
Щаслива  »їжа.  З  авітамінозом  допоможе  боротися  збалансований  раціон.  Синтезу  гормону  щастя  серотоніна,  на  думку  дієтологів,  сприяє  вживання  білкової  їжі,  жирної  риби,  вівсяної  і  гречаної  каші,  сиру,  сиру,  цитрусових  і  бананів,  мигдалю,  чорного  шоколаду  і  зеленого  чаю.  А  ось  «заїдання»  стресу  пончиками  категорично  не  рекомендується  -  шкідливі  трансжири  в  їх  складі  згубно  позначаються  на  загальному  емоційному  самопочутті.
 "Спи  моя  радість  засни".  Недосипання  і  рука  об  руку  йде  зі  стресом.
Недосипання  і  рука  об  руку  йде  зі  стресом.  Є  у  хронічної  нестачі  сну  і  інші  наслідки:  зниження  імунітету,  підвищена  дратівливість,  яка  може  привести  до  психічних  розладів,  ризик  серцево-судинних  захворювань  і  діабету.  Норма  сну  для  дорослої  людини  -  7,5  -  9  годин.  Змушуйте  себе  спати!
 Стрес,  знімайся!  Підійдуть  будь-які  способи  -  біг,  стриб,  плавання,  танці,  йога,  стрільба  з  мисливської  зброї  (не  в  людей).
Якщо  сил  на  спортивні  активності  після  роботи  не  залишається,  можна  спробувати  менш  енерговитратні  захоплення:  медитація,  вишивання  хрестиком,  читання,  перегляд  хороших  фільмів,  прослуховування  музики.  Посміхайтеся,  врешті-решт  -  це  теж  підвищить  настрій.  
 Живи  на  яскравій  стороні.  Постарайтеся  оточити  себе  красивими  речами  і  яскравими  деталями.  Лікувальні  властивості  кольоротерапії  були  доведені  ще  лікарями  в  Стародавньому  Китаї.
«Теплі»  кольору  за  своїм  впливом  на  організм  людини  альтернативні  сонця:  червоний  зігріває  і  підвищує  частоту  пульсу,  помаранчевий  дає  енергію,  жовтий  покращує  настрій,  зелений  знімає  перевтому,  фіолетовий  покращує  концентрацію  уваги.
 Ніякого  негативу.  Бажання  замкнутися  в  собі  і  обмежити  коло  спілкування  до  рибок  з  домашнього  акваріума  -  дуже  погана  ідея.
Спілкуйтеся  більше  і  з  позитивно  мислячими  людьми.  Але  позбудьтеся  від  яких  би  то  не  було  порівнянь  себе  з  іншими:  ось  щаслива  засмагла  подруга  запостив  в  Інстаграм  чергове  фото  з  Лазурного  узбережжя,  а  у  мене  на  тлі  стресового  харчування  на  талії  дві  зайвих  складки  виросли  і  подорожую  я  зазвичай  на  дачу  в  передмістя  і  влітку.  Ізолюйте  всі  джерела  похмурих  емоцій  і  думок.  І  ніякого  самоїдства.
Переклала  на  українську  мову        3.07.19        10.47

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840723
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.07.2019

10 кращих цитат Эльчина Сафарлі

10  кращих  цитат  Эльчина  Сафарлі

Эльчин  Сафарлі  -  сучасний  письменник,  журналіст.  Пише  російською  мовою,  розповідаючи  про  східну  культуру,  побут  і  традиції,  піднімає    проблеми  традиційної  і  нетрадиційної  любові.
Сафарли  ще  називають  душевним  письменником  Сходу.  Його  рядки  ніжно  лягають  на  душу  і  ти  просто  віриш  кожному  слову.
Будь-який  вибір  ми  робимо  самі.  Так,  він  залежить  від  обставин,  знання,  можливостей.  Але  на  що  б  ми  не  спиралися,  здійснюючи  цей  вибір,  -  жити  з  результатами  потім  нам.

Щастя  -  ця  властивість  характеру.  У  одних  в  характері  його  увесь  час  чекати,  у  інших  безперервно  шукати,  у  третіх  -  всюди  знаходити.

Є  люди  затишні,  як  будинок.  Обіймаєш  їх  і  розумієш:  я  удома.

Коли  здається,  що  все  безнадійно  і  краще  ніколи  не  буде,  потрібно  лягати  спати  -  уранці  завжди  легшає.

Я  все  одно  ні  про  що  не  шкодую  -  хоч  би  тому,  що  це  безглуздо.

Спогади...  Вони  як  улюблений  м'який  шарф  на  шиї,  на  якому  рано  чи  пізно  зміркуєш  повіситися.

Є  божевільна  пристрасть,  але  немає  божевільного  кохання.  Любов  розумна.
 
Щастя  -  це  коли  тобі  нічого  не  потрібно  в  даний  момент,  крім  того,  що  вже  є.
 
-  Що  будеш  робити  завтра?  -  Не  знаю.  Буду  жити...
 
Зараз  я  прислухаюся  тільки  до  почуттів,  які  переживаю  в  сьогоденні,  ніяких  оглядок  назад  і  кидків  в  майбутнє.  Завтра  буде  завтра.
 Переклала  на  українську  мову      31.05.19      8.39

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840721
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.07.2019

Біографія Габріели Містраль

Біографія  Габріели  Містраль
 
 (1889  -  1957)
 Габріела  Містраль  -  псевдонім  чилійської  поетеси  і  педагога  Лусіліо  Годой  Алькаягі.    Вона  народилася  7  квітня  1889  в  м  Вікунья  в  сім'ї  вчителя  початкової  школи,  індійця  за  походженням,  менестреля,  який  складав  вірші  для  місцевих  свят  і  бомжував.
 1907  року,  працюючи  помічником  вчителя  в  с.    Ля-Кантера,  дівчина  була  заручена  з  Ромелу  Урет,  який  через  два  роки  покінчив  життя  самогубством.    Переживаючи  цю  трагедію,  вона  пише  поетичний  твір  «Сонети  смерті»  (1914),  яке  отримало  першу  премію  на  чилійському  літературному  конкурсі  в  Сантьяго.
 Габріела  Містраль  досягає  успіху  на  викладацькій  роботі.    Вона  стає  старшим  інспектором  і  одночасно  викладачем  ліцею  в  м  Антофагаста,  згодом  переїздить  в  м  Темуко,  де  стає  директором  жіночого  ліцею,  а  в  1921  р  -  директором  ліцею  в  Сантьяго.
 Знайомство  з  професором  Колумбійського  університету  Федеріко  де  Онисим  сприяє  виданню  збірки  поезій  поетеси  «Відчай»  (1922).    Перша  публікація  віршів  Габріели  за  межами  Чилі  майже  відразу  принесла  їй  міжнародне  визнання.
 Американський  літературознавець  Альфред  Ортіс-Варгас  писав,  що  поява  такого  поета,  як  Містраль,  -  це  «подія  епохи,  адже  на  її  віршах  лежить  відбиток  вічності».
 Габріела  Містраль  отримує  запрошення  і  переїжджає  в  Мексику,  потім  в  США,  а  звідти  до  Іспанії,  Швеції  та  Італії.    Друга  збірка  віршів  «Ніжність»  (1924)  також  мала    великий  успіх.
 Протягом  1930-1931  рр.    поетеса  викладає  латиноамериканську  літературу  в  Бернард-Коледжі  Колумбійського  університету;    читає  лекції  в  ВАСМАР-Коледжі  та  Мідлбері-Коледжі.    Містраль  зробила  і  дипломатичну  кар'єру:  в  1932  р  була  чилійським  консулом  в  Італії,  а  в  1934  -  в  Іспанії.
 1938  року  виходить  збірка  антифашистських  віршів  «Рубка  лісу»,  пронизаних  глибоким  співчуттям  до  тих,  хто  постраждав  в  громадянській  війні  в  Іспанії.    В  цьому  ж  році  Габріела  Містраль  призначається  чилійським  консулом  у  Франції,  але  через  загрозу  Другої  світової  війни  переїжджає  до  Бразилії,  де  стає  близьким  другом  Стефана  Цвейга,  який  емігрував  з  Австрії.
 1945  р  Габріеле  Містраль  була  присуджена  Нобелівська  премія  з  літератури  «за  поезію  істинного  почуття,  яка  зробила  її  ім'я  символом  ідеалістичного  прагнення  для  всієї  Латинської  Америки».
 Містраль  стає  чилійським  консулом  в  Лос-Анджелесі  (1946),  працює  в  Комісії  ООН  з  прав  людини,  призначається  консулом  до  Італії,  але  через  слабке  здоров'я  виходить  у  відставку  і  переїжджає  додому  до    Нью-Йорку.
 1954  р  поетеса  видала  свою  останню  книгу  віршів  «давильні»,  в  основному  присвячену  самогубству  сім'ї  Цвейг  і  свого  племінника.    «Посилання  та  повернення,  траур  і  відродження,  -  писав  про«  давильні  »чилійський  критик  Фернандо  Алегріа,  -  ось  теми,  які  проходять  скрізь  усе  її  життя.    Тільки  віра,  на  думку  поетеси,  може  принести  порятунок  ».
 Габріела  Містраль  померла  від  раку  в  Нью-Йорку  10  січня  1957  р  поховали  в  м  Монте-Гранд,  де  провела  дитинство.    На  могильній  плиті  вибито  її  власні  слова:  «Народ  без  свого  художника  -  це  тіло  без  душі».
Переклала  на  українську  мову      4.05.19          20.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840656
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.07.2019

Біографія Перл Бак

Біографія  Перл  Бак
 
 (1892  -  1973)
 Американська  письменниця  Перл  Комфорт  Бак  народилася  в  США  в  г.Хілсборо  (штат  Західна  Вірджинія).    червня  1892  року  в  родині  пресвітеріанських  місіонерів  в  Китаї.    Її  батько,  Абсалом  Сайденстрікер  був  суворою  людиною,  багато  років  він  присвятив  перекладу  Біблії  з  грецької  на  китайську  мову.    Мати,  Кароліна  Сталтінг,  була  освітченою    жінкою,  яка  багато  подорожувала  і  захоплювалася  літературою.
 Перл  Бак  опанувала  китайською  мовою  раніше,  ніж  вивчила  англійську.    її  освітою  спочатку  займалася  мати,  а  в  15  років  її  відправили  в  пансіон  в  Шанхай.
 1910  р  Перл  повертається  в  США  і  вступає  до  Рандолф-Масонський  жіночий  коледж  у  Вірджинії,  де  вивчає  психологію  і  отримує  дві  літературних  премії.    1914  року  вона  повертається  в  Китай  і  працює  викладачем  в  пресвітеріанської  місії,  а  через  три  роки  одружується  з  Джоном  Лоссінгом  Баком  -  місіонером  в  Китаї.
 1921  р  Перл  Бак  народжує  дочку,  а  через  кілька  місяців  помирає  її  мати.    Сім'я  переїжджає  в  Нанкін,  де  чоловік  викладає  в  університеті  сільськогосподарські  науки,  а  Перл  -  англійську  й  американську  літературу.    Свою  письменницьку  діяльність  Перл  Бак  починає  з  бібліографічної    оповіді  про  свою  матір,  а  потім  береться  за  роман  і  пише  статтю  про  Китай.
 Повернувшись  на  рік  в  Америку,  Баки  стають  аспірантами  Корнельського  університету,  де  Перл  Бак  отримує  ступінь  магістра  гуманітарних  наук  в  галузі  літератури.
 В  1927році    вони  повертаються  до  Китаю,  де  тоді  йшла  громадянська  війна.    їм  довелося  евакуюватися  спочатку  в  Шанхай,  а  потім  до  Японії.    На  той  час  вони  дізнаються  про  розумову  відсталість  дочки  і  удочеряють  іншу  дівчинку.
 1930  р  Перл  Бак  опубліковує  свій  перший  роман  «Східний  вітер,  західний  вітер»,  де  загострює  проблеми  батьків  і  дітей,  а  1931  року  з'являється  її  новий  роман  «Земля»,  за  який  Бак  отримує  Пулітцерівську  премію.    Продовженням  цього  роману  стали  ще  два  -  «Сини»  і  «Розділений  будинок».
 Перл  Бак  стала  першою  американською  письменницею,  зазначеною  1938  році  Нобелівською  премією  з  літератури  «за  епічний    опис  життя  китайських  селян  і  біографічні  шедеври».
 1935  р  Перл  Бак  розриває  шлюб  і  бере  другий  шлюб  зі  своїм  видавцем  Р.Уолш,  з  яким  вони  взяли  на  виховання  чужих  дітей.
 1951  р  Перл  Бак  обрано  членом  Американської  академії  мистецтв  і  словесності.
 Померла  Перл  Бак  6  березня  1973  р  вісімдесят  років  в  Денбі  (штат  Вермонт)
Переклала  на  українську  мову          4.05.19                20.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840655
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.07.2019

***

- Коханий,    це  правда,  що  я  тобі  дана  Богом?
- Да,  рідненьька,  лише  за  які  гріхи  -  не  знаю
Переклала  на  українську  мову      1.07.19          7.34
-

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840534
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.07.2019

***

Чому  ви  хочете  розлучитися  з  чоловіком?
У  нас  різні  релігійні  погляди.
А  конкретніше?
Він  не  признає  мене  богинею!
Переклала  на  українську  мову      1.07.19          7.34

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840533
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.07.2019

Три рівня душі - три рівня мови.

Три  рівня  душі  -  три  рівня  мови.  Який  у  вас?
 Марина  14  березня  15:11  27  4000
 
Ще  Сократу  належить  фраза  «Заговори,  щоб  я  тебе  побачив».  Тому  що  саме  в  мові  виявляється  сутність  людини.  У  побудові  пропозицій,  підборі  слів,  інтонаціях,  грамотності  мови  та  ще  безлічі  дрібних  на  перший  погляд  несуттєвих  елементів.  У  народі  цю  мудрість  частіше  називають  «Зустрічають  по  одягу,  проводжають  по  розуму».  Адже  розум  тільки  по  мові  і  можна  визначити:
Людина  може  бути  красивою    і  прекрасно  одягненою.  А  може  носити  скромну  сукню  і  не  відрізнятися  красою.  А  може,  як  академік  Лосєв,  ходити  в  табірному  бушлаті  або  носити  тілогрійку  закопчену,  як  академік  Ліхачов  в  блокадному  Ленінграді.
Та  тільки-но  заговорить  людина,  стане  ясно,  яка  у  неї    душа.  Рівень  розвитку  душі  проявляється  в  мові.
На  найвищій  стадії  розвитку  душі  мова  людини  зазвичай  неголосна  і  спокійна.  Виразна  і  ясна.  Вона    каже  «дбайливими»  словами.  У  його  промові  багато  метафор  і  порівнянь,  вона  цікава.  Нікого  не  образить  і  не  зачепить  така  людина.  Вона    уникає  грубощів  і  різкостей,  хоча  говорить  правдиво.  Їй    притаманний  гумор,  але  найчастіше  вона    сміється  над  собою,  з  гумором  щось  розповідаючи.  Після  розмови  з  такою  людиною  залишається  піднесене  почуття,  як  після  гарної  музики  або  хорошого  фільму.  Ви  дізнаєтеся  щось  нове,  на  душі  стає  спокійніше.  Вона    немов  додає  сил  своїми  словами.  Але  ці  люди  дуже  чутливі.
Якщо  при  них  хтось  обмовляє  або  брудно  лається,  їм  фізично  погано.  Просто  погано  -  і  все.  Вони  навіть  захворіти  можуть.
На  другій  стадії  розвитку  душі  мова  людини  активна  і  енергійна.  Іноді  навіть  занадто.  На  різні  теми  вона    може  говорити,  але  частіше  за  все  вона    говорить  про  гроші,  про  політику,  про  особисті  стосунки,  про  здоров'я.  Вона    розповідає  про  свої  судження,  схильна    сперечатися  і  спростовувати.  Така  людина  любить  жарти,  але  особливо  -  жарти  над  іншими.  Вони  йому  здаються  особливо  смішними.  Схильна    така  людина  і  до  критики,  а  ось  критику  на  свою  адресу  вона    не  допускає,  відразу  сердиться  і  може  почати  лаятися.  Вона    легко  говорить  про  секс,  схильна    розповідати  про  свої  особисті  справи  публічно.
Після  розмови  з  такою  людиною  відчуваєш  втому,  хоча  спочатку  може  бути  цікаво,  -  аж  надто  багато  вона    говорить  ...
Нижча  стадія  розвитку  душі  -  груба  мова  і  лихослів'я.  Людина  з  трудом    підбирає  слова,  якщо  хоче  щось  розповісти  -  словниковий  запас  у  неї    убогий.  А  ось  лається  вона    віртуозно,  багато  слів  знає.  Гумор  пов'язаний  з  темами  смерті  і  насильства,  з  зрадами  і  сексом,  -  цих  історій  така  людина  знає  чимало.  Вона    постійно  когось  обговорює  і  передає  плітки  і  чутки,  обмовляє.  Мова  її    просякнута  заздрістю  і  злістю,  ниттям  і  скаргами.  Тільки-но  вона    відкриє  рот,  -  і  немов  поганий  запах  поширився  по  кімнаті.  Нестерпно  перебувати  поруч,  як  з  помийним  баком.
Ось  три  стадії  розвитку  душі  -  їх  можна  розпізнати  по  мові  людини.  І  ми  самі  можемо  перейти  від  однієї  стадії  до  іншої,  навіть  протягом  дня.  Але  чим  частіше  опускається  на  третю,  нижчу  стадію,  тим  важче  повернутися  назад.  Саме  тому  академік  Ліхачов  не  лаявся  навіть  у  в'язниці,  хоча  його  і  били  за  це.  Він  розумів,  що  опуститися  дуже  легко.  І  втратити  свій  розум,  виховання,  навіть  душу.
Люди  з  високою  стадією  розвитку  душі  лікують  своєю  мовою.  А  люди  з  нижчою  -  вбивають  і  заражають  інших  своїми  міазмами.  Люди  з  високою  стадією  розвитку  душі  довше  живуть  і  рідко  хворіють,  це  відомий  факт.  Мова  не  тільки  зцілює  інших,  відбувається  і  самозцілення.
Так  що  краще  розвиватися  і  підніматися  вгору  по  сходах;  по  сходах  з  правильних  слів.  До  здоров'ю  та  довголіттю  ...
©  Анна  Кірьянова
Переклала  на  українську  мову        30.06.19        9.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840451
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.06.2019

Три шара науки людини…

Три  шара    науки  людини:  Інтуїція,  логіка  і  знання
 Sage  7  травня  09:57  7  292
 
         Лише  за  допомогою  інтуїції  людина  може  осягнути  різницю  між  інтелектом,  логічним  мисленням  і  більш  осяжною    областю  духу.  Логіка  -  це  те,  як  пізнає  реальність  розум;  інтуїція  -  то,  як  переживає  досвід  реальності,  дух.
Всі  ми  володіємо  природною  здатністю  до  інтуїції,  але  соціальна  обумовленість  і  формальна    освіта  часто  працюють  проти  неї.  Нас  вчать  ігнорувати  власні  інстинкти  замість  того,  щоб  розуміти  і  використовувати  їх  як  підставу  для  індивідуального  зростання  і  розвитку.  І  в  процесі  цього  ми  підриваємо  самі  корені  своєї  вродженої  мудрості,  якої  призначення    було  розквітнути  в  інтуїцію.
Як  пояснити  інтуїцію?
Стрибок  інтуїції  можна  відчути,  тому  що  він  залишає  проміжок.  Інтуїцію  можна  відчути  інтелектом:  він  може  помітити,  що  щось  сталося,  -  але  не  можна  пояснити,  тому  що  для  пояснення  потрібний    причинний  зв'язок.  Пояснення  має  на  увазі  відповіді  на  запитання,  звідки  приходить  інтуїція,  навіщо  і  чому.  А  вона  приходить  звідкись  ззовні,  не  з  самого  інтелекту  -  і  інтелектуальної  причини  немає.  Немає  причини,  немає  зв'язку;  інтуїція  не  є  продовженням  інтелекту.
Минуле,  сьогодення  і  майбутнє.
У  тебе  є  минуле,  сьогодення  і  майбутнє.
Інстинкт  -  то,  що  належить  до  тваринного  минулого.  Він  дуже  старий,  дуже  сильний;  ця  спадщина  мільйонів  років.  Наше  минуле  -  це  тварина  минуле.
Інтелект  -  це  людське.  Це  наше  сьогодення.  Саме  так  ми  функціонуємо  -  з  інтелекту.  Всі  наші  науки,  весь  наш  бізнес,  всі  наші  професії  -  все  це  засновано  на  інтелекті.  Інтелект  людяний.
Подібно  інстинкту,  але  на  іншому  полюсі  твоєї      істоти  -  за  межами  розуму,  що  належить  світу  інтелекту,  -  знаходиться  світ  інтуїції.  Двері  інтуїції  розкриваються  в  медитації.  Це  твоя  свідомість,  твоє  єство.
Ось  три  шари  науки  людини.
Перешкоди  до  пізнання.
У  чому  різниця  між  знанням  і  пізнаванням?
Знання  -  це  теорія,  пізнавання  -  це  досвід.  Саме  завдяки  знанню  людина  опинилася  відокремленою    від  цілого  -  знання  створює  дистанцію.  Медитація  -  це  стан  незнання.  Медитація  -  це  чистий  простір,  не  затьмарений    знанням.  Спочатку  відкинь  вміст  -  ти  станеш  наполовину  порожнім.  Потім  відкинь  свідомість  -  ти  станеш  повністю  порожнім.  І  ця  повна  порожнеча  -  найпрекрасніше,  що  тільки  може  трапитися,  найбільше  благословення.
Уява.
Здатність  до  інтуїції  і  здатність  створювати  твою  власну  реальність  -  не  тільки  різні,  але  і  діаметрально  протилежні  речі.  Інтуїція  -  це  тільки  дзеркало.  Вона  нічого  не  створює,  вона  тільки  відображає.  Вона  відображає  те,  що  є.  Це  чиста,  тиха,  кристально  прозора  вода,  яка  починає  відбивати  зірки  і  місяць;  Вона  нічого  не  створює.  Ця  ясність  на  Сході  була  названа  третім  оком.  Очі  нічого  не  створюють,  вони  просто  повідомляють  про  те,  що  є.
Політика.
Світ  політики  в  своїй  основі  знаходиться  на  інстинктивному  рівні.  Він  належить  закону  джунглів:  правий  той,  хто  сильніший.
Політика  -  це  воля  до  влади.
Розслабся.
Усе  велике  в  науці  з'явилося  не  з  інтелекту,  але  з  інтуїції.
Розслаблення  -  це  основа  медитації.  Ти  розслабляєшся  -  коли  ти  розслабляєшся,  всі  напруги  відкидаються.  Наукові  відкриття  завжди  виникають  з  медитації,  не  з  розуму.  І  кожен  раз,  коли  щось  приходить  з  розуму,  це  не  наука,  це  технологія.  Технологія  -  це  бідна  річ;  це  не  прозріння,  але  інструментарій  прозріння.
Технологія  приходить  з  розуму,  тому  що  сам  розум  -  це  технологічний  засіб,  біологічна  технологія.
Наука  приходить  з  не-розуму,  точно  як  з  не-розуму  приходить  релігія.  Джерела  науки  і  релігії  окремими,  джерело  одне  і  теж    -  тому  що  обидві  вони  залежать  від  проривів,  прозрінь,  інтуїтивних  спалахів.
Знайди  Внутрішнього  Провідника.
Усередині  тебе  є  провідник,  але  ти  їм  не  користуєшся.  І  ти  не  користувався  ним  так  довго,  стільки  життів,  що,  може  бути,  навіть  не  усвідомлюєш,  що  цей  провідник  існує  у  тебе  всередині.  Будь  безтурботним.  Сядь  під  деревом  і  просто  дозволь  думкам  осісти  і  стихнути.  Просто  чекай,  не  думай.    Не  створюй  проблеми,  просто  чекай.  І  коли  ти  відчуєш,  що  прийшло  миті  не-мислення,  встань  і  почни  рухатися.  Куди  б  не  стало  рухатися  тіло,  дозволь  йому.  Просто  будь  свідком.  Не  втручайся.  Втрачену  дорогу  можна  знайти  дуже  легко.
Зроби  Своїм  Критерієм  Щастя.
Чи  завжди  домагається  успіху  інтуїтивна  людина?  Ні,  але  вона    завжди  щаслива,  успішна    вона    чи  ні.
А  людина,  що  не  живе  інтуїтивно,  завжди  нещаслива,  незалежно  від  того,  домагається  вона    успіху.
Будь  ясним  в  розумі  -  не  будь  орієнтованим  на  успіх.  Успіх  -  це  найбільша    в  світі  поразка.  Не  намагайся  домогтися  успіху,  інакше  ти  зазнаєш  поразки.  Думай  про  те,  щоб  бути  блаженним.  Щомиті  думай  про  те,  як  бути  більш  і  більш  блаженним.  Тоді  весь  світ  може  говорити,  що  ти  невдаха,  але  ти  не  будеш  невдахою.  Ти  досяг.
©  Ошо  «Інтуїція.  Знання  за  межами  логіки  ».
Переклала  на  українську  мову        30.06.19            8.38

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840450
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.06.2019

Маргаритка

Маргаритка
 
             МАРГАРИТКА  -  (лат.  Béllis  -  прекрасний).  Назва  «маргаритка»  -  від  грецького  слова  «margarites»,  що  означає  «перлина».  І  дійсно,  дрібні  білі  квіточки  диких  маргариток  на  лузі  дуже  нагадують  розсипані  перлини.  
       Про  це  йдеться    в    переказах.  Коли  Садко  вийшов  на  берег,  Любава,  скучили  за  своїм  коханим,  так  стрімко  кинулася  до  нього,  що  нитка  її  намиста  порвалася,  і  перлинні  намистини  розсипалися  по  землі.  З  цих    перлів  і  виникли  маргаритки.
             Мовою  квітів  маргаритка  є  символом  любові,  непорочності,  чистоти  і  щирості.  У  неї  багато  народних  назв.
Зірочка,  срібний  пенні,  «око  дня»  -  за  те,  що  вона  розкривається  зі  сходом  сонця,  «стократка»  -  за  незліченні  густо  саджені  пелюстки,  «мірка  любові»:  на  ній,  як  і  на  ромашці,  ворожать  закохані.
             А  ще  її  називають  «квітка  дитини».  Легенду  про  походження  цієї  назви  наводить  у  своїй  книзі  Микола  Золотницький.
           «Одна  маленька  дівчинка,  дивлячись  перед  сном  на  небо,  всіяне  зорями,  попросила:
           -  Зірки,  зірки,  зробіться,  будь  ласка,  квітами,  щоб  я  могла  вами  пограти.  Зірки,  почувши  її  прохання,  відбилися  в  краплях  роси,  і  коли  дівчинка  прокинулася,  вона  побачила,  що  вся  галявина  перед  будинком  всіяна  білими  сріблястими  маргаритками
Сонце  вранці  запитало  маргаритки:
           -  Чи  задоволена  ти    і  не  бажаєш  чогось  ще?
           -  Дякуємо!  -  відповіла  маргаритка.  -  Я  задоволена.  Дозволь  тільки  мені  цвісти  в  будь-який  час  року.  Я  дуже  люблю  дітей  і  радію,  коли  вони  грають  зі  мною.  Так  нехай  ця  радість  ніколи  не  припиняється.  Сонце  в  відповідь  доторкнулося  до  маргаритки    одним  зі  своїх  променів  і  залишило  в  самій  серединці  жовтий  кружок,  чому  пелюстки  розсунулися  в  сторони,  точно  промені  від  сонячного  сяйва  ».  (Золотницький  Н.Ф.  «Квіти  в  легендах  і  переказах».  1913).
Переклала  на  українську  мову        29.06.19          8.10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840340
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.06.2019

З Днем народження !

З  Днем  народження  коханий,  чоловік  від  Бога  даний!!!
     Шлях  тернистий  ,  не  простий  ми  з  тобою  в  парі  йшли!!!
Донечки  дві  народились,  з  ними  всі  наші  надії  !
Були  злети  і  падіння...  Переїзди,  край  суровий  …
Ми  трудились,  мандрували  ,  світ  з  тобою  пізнавали…
Не  здались  ми,  не  зламались,  почуття  ми  зберігали…
Срібний  вік  настав,  проте  серце  наше  молоде…
Гордість  наша  доньки  ,онучата  -
Дарунок  Божий  за  наші  з  тобою  пройдені  в  житті  випробування!
       Бажаю  щиро,  від  душі  цінити  кожну  в  житті  мить,  відчути  щастя  що  живемо  на  загадковій  і  непізнанній  Землі,  можливості  безмежні  для  втілення  мрій    і    надій!!!
29.06.19            7.45

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840339
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.06.2019

Чорнобривці…

Чорнобривці...
Клумбу  перед    будинком  я  із  року  в  рік  засівала  різнокольоровими  чорнобривцями.
Ці  квіти  вкривають  клумбу  майже  суцільним  килимом,  що  зупиняє  нашу  вівчарку  по  ній  ходити,  мають  привабливий  вигляд  і  аромат,  а  в  кінці  літа  збирала  багато  насіння,яке  сіяла  в  інших  місцях  подвір’я,  ділилась  зі  знайомими.
Вирішили  поповнити  свої  знання  про  ці  квіти.  28.06.19 6.57

Чорнобривці  (Tagetes)  -  Латинська  назва  походить  від  імені  Тадіс,  онука  Юпітера,  який  навчив  етрусків  пророкувати  долю  і  знаходити  приховані  в  землі  скарби.
                 Родина  чорнобривців  -  Південна  і  Центральна  Америка.  У  XVI  столітті  разом  з  багатьма  іншими  рослинами  (картоплею,  кукурудзою,  жоржинами    та  ін.)  Вони  були  привезені  іспанськими  конкістадорами  в  Європу  і  Північну  Африку,  звідки  дуже  швидко  поширилися  по  всій  Європі,  де  і  отримали  свою    латинську    назву.
                 Серед  різноманіття  їх  сортів  виділяються  дві  групи.  Чорнобривці  прямостоячі  (високі  малогіллясті  рослини)  потрапили  до  Франції  після  1535,  з  військами  імператора  Карла  V,  які  боролися  в  Тунісі  і  стали  називатися  африканськими.
Французькі  біженці-гугеноти,  що  рятувалися  в  Англії  від  релігійних  переслідувань  в  1573,  принесли  з  собою  туди  чорнобривці  відхилені  (кущисті,  багатоквіткові  рослини),  які  з  тих  пір  називають  французькими.
                 В  нашу  країну  вони  потрапили  приблизно  в  XVIII  столітті,  більш  точного  датування  немає.  Вони  були  одними  з  перших  заморських  рослин  і  називалися  тоді  "африканськими  квітами".  Однак,  назва  ця    протрималася  недовго.
                   Назвали  ці  квіти  чорнобривцями  через  бархатистости  їх  пелюсток.  Українська  назва  -  чорнобривці  -  сталася  через  їх  забарвлення:  у  багатьох  сортів  по  краю  квітки  є  темна  облямівка,  схожа  на  чорні  брови  парубка.
     Назву    чорнобривців  ще  пов'язують  зі  старовинною    українською    легендою  про  майстрів-чоботарів,  які  шили  дуже  ошатні,  святкові  жіночі  чобітки,  що  мали  яскраво-червоні  халяви  і  чорні  головки,  називали  їх  «Чорнобривці».  Схожість  забарвлення  пелюсток  на  такі  чобітки  і  дало  назву  цим  квітам.  Є  ще  одна,  менш  відома,  легенда  про  походження  цієї  назви.
                   Жила  собі  одна  сім'я  і  прийшла  в  їхній  дім  радість  -  народилася  у  них  трійня,  три  сини  -  сокола.  Такі  гожі  вони  були,  очі  карі,  брови  над  ними  чорні,  як  два  крила.  І  хоч  дали  кожному  ім'я,  але  звали  їх  всіх    чорнобривцями.
           Виросли  сини,  і  виявилося,  що  у  кожного  є  талант:  один  став  ювеліром,  інший  -  гончарем,  третій  -  різьбярем.  Чудові  речі  вони  робили,  і  слава  про  них  по  всій  Україні  летіла.  Добре  жила  сім'я,  а  там  ще  донечка  народилася.
                     Але  напали  на  те  село  вороги,  порушили  все,  пограбували.  Прийшли  вони  і  в  будинок  Чорнобривців,  здивувалися  їх  майстерності,  взяли  в  полон  і  відвезли  в  чужі  краї.  Гірко  тужили  батьки,  але  від  синів  ні  звісточки,  ні  слуху  не  було.  Пройшли  роки,  підростала  їх  сестричка.  Бачила  смуток  батька,  матері,  питала  причину,  але  їй  нічого  не  говорили,  а  потім  бабуся  розповіла.  І  вирішила  дівчина  відшукати  братів.
         Довго  вона  бродила  по  світу.  І  ось  одного  разу  один  дід  сказав,  що  бачив  її  братів.  Троє  їх  було,  один  від  одного  не  відрізнити,  красиві,  чорнобриві  і  майстри  знатні.  Хан  їх  і  голодом  морив,  і  мучив  тяжко,  змушуючи  працювати,  але  вони  одне  твердили  -  Відвезіть  нас  додому.  Ми  будемо  працювати,  і  все  зроблене  забирайте.  Тільки  вдома,  на  батьківщині  ми  можемо  робити  такі  гарні  речі.  Хан  наказав  їх  бити,  поки  не  погодяться.  Забили  братів  до  смерті  і  навіть  не  поховали,  по  ханського  наказу  кинули  їх  тіла  в  степу.  Показали  дівчині  те  місце,  зібрала  вона  кісточки  їхні  білі  і  повернулася  додому.
             Поплакали  батьки  над  долею  синів  і  поховали  їх  останки  в  саду.  Через  якийсь  час  зацвіли  на  могилі  небачені  раніше  квіти.  Покликала  дочка  батька  з  матір'ю  і  ті  в  один  голос  сказали  -  чорнобривці!  Полюбили  ті  квіти  на  Україні,  рідко  в  кого  вдома  їх  немає.  Так  повернулися  нетлінною  красою  додому  хлопці-чорнобривці.
       Чорнобривці  -  один  з  квіток  традиційного  українського  вінка,  символ  вірності.  «Буду  пам'ятати  про  тебе»  -  скаже  квітка  чорнобривця.
Їх  вплітали  в  дівочий  вінок,  щоб  причарувати    парубка:  щоб  він  не  забув  дороги  до  милої,  щоб  завжди  був  їй  вірним.  Вважають,  що  вони  запалюють  любовний  інтерес,  пристрасть.  Яскравість,  стійкість  цих  квітів  пов'язують  з  образом  «гарного  хлопця»,  чорнобривого,  міцного,  пустотливого.
З  давніх-давен  на  Україні  вірили,  що  вони  відганяють  від  будинку  нечисту  силу,  зберігають  від  чужого  ока,  захищають  від  зла.  Тому  біля  кожної  хати  обов'язково  росли  чернобрівцi,  в  народі  їх  вважають  символом  рідного  дому,  батьківщини  -  України.
Як  на  тi  чорнобрівцi  погляну  ,
Бачу  матір    стареньку.
Бачу  руки  твої,  моя  мама,
Твою  ласку  я  чую,  рiдненька.
У  ранньому  християнстві  була  традиція  оточувати  зображення  Діви  Марії  квітами  чорнобривців,  символізуючи  золоті  монети.  За  легендою  під  час  втечі  Йосипа  і  Марії  в  Єгипет,  Святу  родину  почала  переслідувати  зграя  злодіїв.  Коли  вони  наздогнали  втікачів  і  відібрали  у  них  гаманець,  то  звідти  замість  грошей  посипалися  квіти  чорнобривців.
             Але  ж  ми  знаємо,  що  чорнобривці  рослини  заносні,  і  потрапили  з  Америки  до  Старого  cвіту    багато  пізніше,  ніж  говориться  в  легенді.  Так  полюбилися  ці  квіти  за  свою  невибагливість,  красу,  за  тривалість  цвітіння,  від  весни  до  заморозків,  що  в  народній  свідомості  вони  сприймалися  як  споконвічно  «свої»,  завжди  росли  біля  рідної  хати.
І  в  наші  дні  вони  є  одними  з  найбільш  улюблених  квітів,  поряд  з  «місцевими»  братками,  різноманітними  ромашками  і  дзвіночками,  без  яких  не  обходяться  наші  клумби.
Переклала  на  українську  мову      28.06.19        12.03

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840278
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.06.2019

Горлиці на горІхові…

Горлиці  на  горІхові...
     Вже  багато  років  назад  до  нас  на  подвір’я  завітали  горлиці,  поселились  на  горіхові.  Які  це  розумні  птахи,  як  вони  реагують  на  настрій  господарів,відношення  в  сім’ї,    а  наша  вівчарка  їх  навідь  не  чіпає,    мабуть  розуміє,  що  це  наші  друзі.Не  один  раз  вони  будували  на  горіхові  гніздо  і  виводили  пташенят.
     Мені  дуже  подобається  за  ними  спостерігати,  фотографувати,  вони  як  барометр  наших  думок...якщо  з’явилась  на  душі  тривога,  роздратування  і  не  в  змозі  сам  себе  заспокоїти  –  одразу  вони  вилітають  з  подвір’я.  Коли  їх  немає,  я  розумію,що  у  нас  щось  негаразд  і  терміново  слід  змінювати  настрій  ,  відношення  в  сім’ї.
   Як  радію,  коли  вони  знову  повертаються,  ходять  по    подвір’ю,  воркують–  значить  наступила  гармонія  в  наших  душах  і  навколо  нас  ...
В  один  рік  до  нас  на  горіх  біля  будинку  прилетіла    білосніжна    горлиця,  якої    я  раніше  в  наших  місцях  не  зустрічала,  мені  вдалося  її  теж  сфотаграфувати,  треба  лише  відшукати  це  фото.
Вирішили  поповнити  свої  знання  про  горлиць.
28.06.19 6.40

Божа  птиця
Домашніх  голубів  любили  і  масово  розводили  ще  в  Стародавньому  Єгипті.  Звідти  вони  потрапили  в  Грецію,  далі  -  в  Рим  і  пішли  розселятися  по  всьому  світу.  Разом  з  ними  подорожували  і  різні  повір'я  та  легенди.  З  найдавніших  часів  цим  птахам  дозволяли  гніздитися  в  храмах.  Причому  самих  різних  релігій.  Голуби  вільно  себе  почували  в  Єрусалимському  храмі,  християнські  церкви,  мусульманських  мечетях.  У  ставленні  до  них  закоренілі  противники  виявлялися  разюче  одностайними.  Втім,  почалося  це  ще  у  язичників.  У  дуже  багатьох  народів  голуби  були  присвячені  вищим  божествам,  що  визначало  і  ставлення  до  них  людей.  Голуб  був  священною  твариною  богині  Іштар.
У  Сирії  не  можна  було  ловити    голубів,  особливо  білих.  За  це  очікувала  сувора  кара.  Голуб  служив  символом  царства  в  Ассирії  і  Вавилоні.  Якщо  римські  легіони  несли  на  знаках  орлів,  то  в  Вавилоні  на  прапорах  були  зображені  голуби.  Супроводжували  ці  птахи  і  всіляких  віщунів  і  оракулів.
У  Вавилоні  слова  «голуб»  і  «народжуватися»  звучали  схоже,  цих  птахів  пов'язували  з  народженням.  На  Близькому  Сході  взагалі  вважалося,  що  голуби  -  це  душі  людей.  Звідси  бере  початок  християнська  символіка.
Голубів  нерідко  зображають  на  кладовищах,  з  античних  часів  вважалося,  що  душа  виходить  з  людини  у  вигляді  голуба.  У  католицькій  церкві  голуб  -  символ  душі.  У  багатьох  легендах  у  вигляді  голубів  відлітали  душі  праведників.
Голуб,  також  як  ластівка,  жайворонок,  соловей,  клест  і  дрізд,  у  слов'ян  відносяться  до  чистих  птахам.  Голуб  зветься  також  святий  і  божим    птахом.  Християнство  визнає  Бога-Духа  у  вигляді  голубки.  У  вигляді  голуба  Святий  Дух  зійшов  з  небес  під  час  хрещення  Ісуса.
Тому  голуб  –  улюблений    Богом  птах.  У  католиків  голуб  -  символ  чистоти,  невинності,  покірності,  ласки,  любові,  зосередженості  і  розважливості.  Християни  вважають,  що  голуб  втілює  собою  плач,  зітхання,  і  потім,  після  відродження  Христа,  радість  Марії  Магдалини.
У  християнстві  голуб  взагалі  уособлює  світ,  любов,  невинність.  Його  два  крила  означають  любов  до  Бога  і  до  людей,  шия  і  біле  оперіння  -  чистоту  і  невинність.  Два  голуба  символізують  подружню  любов  і  вірність.  Голуб  -  символ  Святого  Духа.
Це  було  офіційно  прийнято  батьками  церкви  на  соборі  в  Константинополі  в  536  р                            За  однією  з  легенд,  до  кардинала,  обраного    Папою,  прилетіли  до  церкви  два  голуба  і  сіли  на  його  плечі.  З  тих  пір  Пап  нерідко  зображають  з  двома  голубами  на  плечах.
Голуб  часто  зображується  на  християнських  пам'ятках  як  уособлення  Святого  Духа,  тому  в  Італії,  Німеччині,  Голландії  та  Росії  вважалося,  що  вживати    голуба  -  гріх  (Гусєв,  1996).
Часто  фігурують  ці  птахи  і  в  переказах  про  християнських  святих.  У  багатьох  місцях  можна  почути  легенди,  що  голуби  вказували  місця  для  будівництва  церков  (Gattiker,  Gattiker,  1989).
В  Азербайджані  і  Туреччині  святим    птахом  вважають  горлицю,  тому  що  вона  допомогла  Магомету  врятуватися  від  погоні.  Поклоняються  горлиці  на  Яві,  Суматрі,  в  Малайзії.  Шанують  горлицю  і  голуба  також  в  Туркменії.
Згідно  з  легендою,  голуб  отримав  від  Аллаха  дар  людської  мови  і,  дізнавшись  про  майбутній  голод,  полетів  попередити  про  це  людей,  за  що  Аллах  забрав  у  нього  язик.  Мусульмани  вважають  його  святим    птахом,  тому  що  він  носив  Магомету    в  дзьобі  воду  для  миття.
У  болгарській  пісні  голубиний  образ  мають  ангели.  Про  смерть  голуба  кажуть,  що  він  «втратив  життя».  Голуби  приносять  щастя  дому,  в  якому  водяться;  в  такий  будинок  не  вдарить  блискавка,  він  не  згорить  і  не  спорожніє.
Зовнішність  голуба  не  може  приймати  нечиста  сила  -  чорт  або  відьма.  Відомий  християнський  звичай  випускати  голуба  під  час  водосвяття  на  річці.
До  недоброї    людині  і  голуб  не  летить,  -  кажуть  на  Русі.  І  ще:  голуб  -  єдина  істота,  вид  якого  не  наважується  приймати  рис.
У  слов'ян  голуб  є  символом  любові.  Українці  кажуть  про  закоханих,  що  вони  «кохаються  як  пара  голубiв».  Родинна  прихильність  також  відбивається  епітетом  «голубина».
Любов  голуба  до  голубці  і  їх  загальна  ніжність  до  дітей  визнані  багатьма  народами.  Українці  вважають,  що  у  голуба  і  людини  «один  дух».  Якщо  лебідь-  естетичний  ідеал,  то  голуб  -  ідеал  етичний.  
Сизий  колір  голубів  -  образ  приємності.  Воркування  голубів  -  смуток.  Будучи  символом  любові,  голуб  пророкує  дівчатам  любов  і  залишає  ту,  яка  вже  познайомилася  з  любов'ю.
Вважають,  що  якщо  голуби  і  ластівки  літають  біля  будинку,  де  відбувається  весілля,  то  це  віщує  щастя  в  шлюбі.  Голуб  часто  виступає  як  втілення  душі.  
За  деякими  міфами  голуби  брали  участь  у  створенні  світу.  В  українських  колядках  розповідається  про  те,  як  на  світове  дерево  серед  безмежного  океану  сіли  два  або  три  голуби,  потім  спустилися  на  дно  моря,  набрали  піску  і  камінчиків,  з  яких  і  створили  світ  (Коробка,  1909-1910).
Крик  дикого  голуба  пов'язують  з  початком  сівби  (Гура,  1997).  У  зирян  голуби,  які  оселилися  на  будинку,  -  до  добра.  У  кого  плодяться  домашні  голуби,  вважають  українці,  у  того  не  буде  пожежі.  У  Тульській  губернії,  щоб  добре  плодилась    худоба,  її  підбирали  по  масті  голубів,  які  водяться  у  дворі.  Алтайці  вважають  злочином  вбивати  ластівок  або  голубів.  Голубів  грішно  бити  тому,  що  вони  п'ють  воду  як  коні.
Легендарній    Семирамиді  (дочці    вавилонської  богині)  ще  в  її  дитячі  роки  їжу  в  пустелю  приносили  священні  голуби.  Семіраміда  стала  царицею,  в  її  правління  були  споруджені  знамениті  «висячі  сади»  -  одне  з  семи  чудес  світу.  Після  смерті  вона  перетворилася  на  голубку  (Федосеенко,  1998).
В  «Одіссеї»  голуби  приносять  Зевсу  амброзію.  За  однією  буддійської  легендою,  цар  віддав  себе  в  жертву  яструбу,  щоб  врятувати  свого  улюбленого  голуба  (Гусєв,  1996).  Вважається,  що  голуб  є  птахом  богині  любові  і  богині  врожаїв  і  вказував  шлях  аргонавтам.
Ще  в  Давньому  Єгипті  голубів  стали  використовувати  як  поштових  птахів.  Не  дивно,  що  голуб  став  вісником,  символом  пошти.  Нерідко  голуби  виручали  людей,  швидко  доставивши  важливі  повідомлення.  Зберігся  переказ,  що  в  голландські  міста  Гарлем  і  Лейден,  обложених  іспанцями,  голуби  принесли  звістку  про  наближення  армії  принца  Оранського.
Вдячні  жителі  Лейдена  годували  потім  цих  голубів  до  самої  смерті,  а  згодом  забальзамовані  птиці  були  поміщені  в  ратуші.  У  XIX  столітті  в  ряді  країн  Європи  були  створені  навіть  спеціальні  служби  поштових  голубів  в  армії.  Голубина  пошта  відігравала  певну  роль  аж  до  I  світової  війни,  коли  її  поступово  витіснив    радіозв'язок.  Цікаво,  що  у  Франції  один  з  поштових  голубів  був  навіть  нагороджений  орденом.  Під  час  битви  у  Вердена  він  хоробро  доставляв  повідомлення,  незважаючи  на  жорстокий  обстріл.  Птаху  одягли  орден  у  вигляді  кільця  на  лапку  і  прожив  він    «на  пенсії»  до  1924  р  (Gattiker,  Gattiker,  1989).
Шанували  цих  птахів  і  моряки,  оскільки  голуб  допоміг  Ною  дізнатися,  сходить  вода  під  час  всесвітнього  потопу.  За  давньогрецькою  легендою,  голуби  врятували  від  потопу  Девкаліона  з  його  дружиною.
Голуб  став  символом  миру.  Це  незважаючи  на  те,  що,  згідно  з  переказами,  київської  княгині  Ольги    голуби  допомогли  підпалити  столицю  її  ворогів  Іскоростень,  Олександру  Македонському  -  дерев'яний  палац  на  високій  скелі.  Варяг  Гаральд  за  допомогою  голубів  підкорив  місто  в  Сицилії,  міфічні  датські  королі  Гаудінг  і  Фрідлейф  -  скандинавські  міста.  У  чеських  хроніках  XV-XVI  століть  розповідається,  що  за  допомогою  голубів  татари  взяли  Київ  (Зборівський,  1992).
Голуби  приносять  щастя,  радість,  удачу.  У  Неаполі  за  допомогою  дресированих  голубів  навіть  намагаються  вгадувати  щасливі  номери  лотерейних  квитків.  У  Сілезії  є  повір'я,  що  якщо  на  вікно  до  жінки  прилетить  білий  голуб,  значить  вона  отримає  подарунок  (Gattiker,  Gattiker,  1989).
За  естонською    легендою,  голуб  був  раніше  благочестивою    дівчиною.  Одного  разу  вона  заблукала  в  лісі,  і  ангел  дав  їй  пір'я,  щоб  вона  могла  повернутися  додому.  У  Румунії  є  легенда,  що  горлиця  раніше  була  дівчиною,  яка  дуже  залицялась  з  усіма  хлопцями.  Бог  за  це  перетворив  її  на  птаха.  Тепер  вона  зберігає  вірність  своєму  чоловікові  до  самої  смерті.
Інша  румунська  легенда  розповідає,  що  в  голубів  Бог  перетворив  близнюків,  яких  хотіла  вбити  зла  мачуха  (Gattiker,  Gattiker,  1989).
У  багатьох  європейських  народів  вісником  щастя  і  удачі  вважається  горлиця.  У  Богемії  вважалося,  що  вбити  горлицю  -  назавжди  втратити  удачу.  У  Швабії  вірили,  що  в  місце,  де  вона  гніздиться,  ніколи  не  вдарить  блискавка.  На  Корсиці  горлиця  взагалі  є  символом  великої  любові.  Ніжний  ласкавий  поцілунок  французи  називають  «поцілунком  горлиці»  (Gattiker,  Gattiker,  1989).
Переклала  на  українську  мову          28.06.19          11.26

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840276
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.06.2019

Квітка кактуса…

Зацвів  кактус  –  теж  одне  із  цікавих  фото...
     В  2007  році  я  захопилася  розведенням  кактусів,  було  майже  10  різних  видів.  Доглядала,  читала  книгу  яка  в  нас  була  в  домашній  бібліотеці  про  кактуси.  Ці  рослини,  як  і  багато  інших  мають  свої  особливості  як  по  догляду  за  ними,  так  і  свій,  якщо  можна  так  назвати  «характер  поведінки».  Коли  на  підвіконні  один  із  кактусів  розцвів,  це  виглядало  неймовірно  гарно...
 Прочитала  додаткову  інформацію  про  кактуси,  що  виявилось  досить  цікаво.
27.06.19
Легенда  про  троянду  і  кактус
       У  троянди,  ніжної  і  беззахисної    був  одного  разу  день  народження.  Всі  квіти  приготували  їй  свої  подарунки  -  пелюстки  з  крапельками  роси.  І  тільки  Кактус  не  знав,  як  йому  бути.  "Троянда    адже  так  прекрасна!  -  думав  він.  -  А  я  такий  незграбний,  потворний  зі  своїми  колючками  ...  ні,  не  для  мене  її  день  народження  ..."
А  Троянда,  виявляється,  була  чуйною  і  уважною,  вона  немов  вгадала  сумні  думки  Кактуса  і  попросила  знайомого    Метелика  передати  йому  щоб  він  обов'язково  прийшов:  адже  немає  подарунка  дорожче,  ніж  дружба.  Як  зрадів  Кактус  запрошенню!
-  Я  обов'язково  прийду,  -  сказав  він  Метелику.
І  ось  настав  день  народження  Троянди.  Беручи  подарунки  гостей,  вона  кожному  посміхалася  ніжно  і  трохи  сумно.  Останнім  до  Троянди    підійшов  Кактус.
-  Я  бажаю  тобі  всього-всього  найкращого,  -  сказав  він.  -  Але  ти  така  беззахисна,  тебе  так  легко  образити,  і  тому  твоя  посмішка  завжди  трохи  сумна.  Я  довго  думав,  що  тобі  подарувати  ...  Ось,  прийми  це  ...  -  і  Кактус  простягнув  Троянді    колючу    шубку.
-  Спасибі  тобі,  любий  друже,  -  відповіла  Троянда,  -  Мені  дуже  бракувало  цієї  шубки.  Але  ти  надто  вже  скромний  -  адже  у  тебе  теж  день  народження.  Я  не  забула  про  це.  Прийми  і  від  мене  подарунок,  -  Троянда    простягнула  йому  ароматний  білий  бутон.
З  тих  пір  Троянда    носить  колючу    шубку,  а  Кактус  цвіте  в  день  свого  народження.
       Кактус  -  це  зачарований    карлик,  постарілий,  зіщулений,  заросший  щетиною.  У  своїй  стислій  руці  він  тримає  ...  п'ятак.  Раз  на  рік,  вночі,  рука  розтискається,  і  ось  диво!  -  на  долоні  горбатого  карлика  спалахує  квітка.
Може  бути,  цей  кактус  був  знатним  принцом  та  завинив,  і  квітка  -  шматочок  його  атласною  мантії,  якою  він  тепер  хвалиться,  згадуючи  своє  минуле  ...
У  невідомій  країні  зібралося  безліч  квітів.  І  королевою  цього  царства  була  троянда,  якою  захоплювався  відтиснутий  в  кут  непоказний  змієподібний  кактус.  У  його  сторону  до  самої  ночі  звучали  їдкі  глузування.  І  раптом  в  темному  кутку  на  силуеті  химерно  переплетених  колючих  гілок  з'явилася  маленька    світла    плямочка.  Вона    випромінювала    таємниче    прозоро-зелене    світла.  Всі  квіти  повернулися  в  його  бік,  і  перед  ними  повільно  розкрилася  квітка  невимовної  краси.  У  німому  захопленні  застигли  квіти,  коли  розетка  кактуса  розгорнулася  повністю  і  стала  завбільшки  з  велику  тарілку  ...  І  сама  королева  квітів  визнала  його  красу  ...
Переклала  на  українську  мову  27.06.19            9.45

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840146
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.06.2019

Квітка гібіскуса…

Сьогодні  переглянула  моє  фото  ,  зроблене  в  2014  році,  коли  на  кущі  гібіскуса,  який  ріс  га  клумбі  перед  будинком,    з’явилася  перша  квітка.  Ніжні  біло-вишневі  пелюстки,  скроплені  утрішньою  росою  чарували  погляд....  Цей  кущ  успішно  ріс  і  цвів  багато  років,  проте  на  жаль    до  цього  часу  не  зберігся(не  витримавши  в  один  рік  взимку  сильних  морозів).
Що  ще  цікаво,  за  будинком,  багато  років  тому  з’явився  росточок  китайської  троянди,  зараз  це  вже  об’ємний  високий  і  широкий  кущ,  вкритий  насичено-зеленими  листями,  переносить  без  накриття  зимові  морози,  квіточок  ще  поки  не  було...
   Вирішила    дізнатися  більше  про  цю  квітку...
27.06.19      
Гібіскус:  квітка,  яка    побудувала    місто
     Рід  гібіскусів  (Hibiscus)  носить  давньогрецьку    назву    троянди  Alcea  rosea  L  і  відноситься  до  сімейства  мальвових,  а  в  народі  зветься  китайська  троянда.  Налічує  він  до  300  видів  листопадних  і  вічнозелених  чагарників,  дерев,  а  також  однорічних  і  багаторічних  трав'янистих  рослин.
Майже  всі  вони  походять  з  тропічних  і  субтропічних  регіонів  земної  кулі.  І  лише  деякі  з  них  добре  почувають  себе  в  помірному  кліматі,  тобто,  і  на  наших  з  вами  дачах  і  присадибних  ділянках  в  Україні.  Серед  них  гібіскус  сірійський  (Н.  syriacus),  добре  знайомий  українським  садівникам
Родина  Hibiscus  syriacus  L  -  Китай  і  Індія.  Саме  з  цього  регіону  почався  переможний  хід  рослини,  яке  звучить  на  китайській  мові  Mu  jin.  Через  Пакистан,  по  Великому  Шовковому  шляху  потрапила    ця  рослина  в  Грецію  і  на  Близький  Схід.
Колірна  гамма  гібіскусів  -  це  тисячі  комбінацій,  а  розмір  квіток  -  від  5  до  30  см.  Але  гібіскуси  вражають  увагу  не  тільки  квітами,  а  ще  й  строкатим  листям.  Є  серед  цих  дивовижних  рослин  ряболисті  сорти,  правда,  квіти  у  них  не  такі  ефектні,  як  у  гібридів
Отже,  вже  в  XVIII  столітті  європейські  ботанічні  сади  рясніли  яскравими  гібіскусами.  У  кімнатній  культурі  ця  рослина  вирощується  з  1831  року.  Масовий  інтерес  до  гібіскусу  виник  на  початку  двадцятого  століття,  саме  тоді  ця  невибаглива  рослина  поширилася  по  всьому  світу  як  «кімнатна».  З  давніх-давен  окремі  види  гібіскуса  використовувалися  для  виробництва  парфумерії,  інші  застосовувалися  в  їжу.  Наприклад,  Гібіскус  сабдаріффа  (H.  sabdariffa)  -  це  і  є  та  сама  суданська  троянда,  з  якої  роблять  чай  Каркаде.  Листя,  стебла  і  чашечки  рослини  мають  червонуватий  відтінок  і  майже  вся  рослина,  крім  кореня,  їстівне.
Насправді,  у  гібіскуса  багата  історія.  
     Гібіскус  присутній  в  гербі  Кореї,  зображується  на  атрибутах  державної  влади,  викарбуваний  на  монетах,  зростає  в  міських  парках  і  садах.
Національною  квіткою  Малайзії  є  червоний  гібіскус  з  п'ятьма  пелюстками.
     Легенда  з  далекої  Східної  Азії  розповідає    про  мандрівника,  який  був  знесилений  тривалим  переходом  через  джунглі.  Стомлений  голодом  і  спрагою,  він  присів  відпочити  в  тіні  дерев  і  почав    розводити  вогонь,  благаючи  богів  про  їжу.  Несподівано  в  казанок  впало  декілька  червоних  квіток,  наситивши  воду  рубіновим  кольором.  Мандрівник    покуштував  напій,  який    на  смак  виявився  ароматним  і  дивно  смачним  чаєм.  З  кожним  ковтком  він  відчував  новий  прилив  сил  і  заряд  бадьорості.  Залишаючи  джунглі,  подорожній  взяв  з  собою  жменьку  цих  цілющих  квітів.  Він  роздавав  їх  людям  тих  селищ,  які  зустрічалися  на  шляху,  розповідаючи  про  дивовижні  властивості  напою,  іменованого    згодом  Каркаде.
   Китайці  ім'ям  гібіскуса  навіть  назвали  одне    з  міст  -  Жунжен  (Місто  гібіскус).  За  легендою,  коли  місто  ще  тільки  будувалося,  фундамент  був  закладений  неміцно,  тому  практично  всі  зведені  будинки  обвалювалися.  На  допомогу  стражденним  жителям  прийшла  чарівна  черепаха,  яка  показала,  як  потрібно  будувати  місто  правильно.  Сліди  від  її  лап  нагадували  за  формою  квітку    гібіскуса.
         Інша  легенда  свідчить,  що  на  місці  Ченду  тисячу  років  тому  знаходилося  князівство  Пізня  Шу.  Правив    ним  князь  Мен  Чан,  який  дуже  любив  квіти  і  для  своєї  коханої  принцеси  він  посадив  кущі  гібіскуса  в  кожному  куточку  своїх  володінь.
На  Гавайських  островах  китайську  троянду  називають  «квіткою  прекрасних  жінок»,  оскільки  місцеві  красуні  люблять  вплітати  її    в  свої  чорні  як  ніч  волосся.  А  ось  на  Фіджі  існує  ціле    свято,  присвячене  гібіскусу!  У  День  Вогненного  Гібіскуса  місцеві  жителі  прикрашають  свої  будинки  яскравими  квітковими  гірляндами  і  стрічками,  а  на  вулицях  влаштовують  урочисту  процесію  з  дівчат,  які  обвішані  китайськими  трояндами.
       Східні  народи  вважають,  що  гібіскус  несе  енергію  руху,  насичуючи  нею  все  навколо  себе.  Він  схожий  на  язики  вогню,  а  вогонь  -  це  сила,  мужність,  активність.
Згідно  квіткового  гороскопу    гібіскус  протегує  Левам.  Це  квітка,  що  стимулює  до  пошуку  нового  в  повсякденних  речах.
     Є  повір'я,  що  ця  квітка  оживляє  колишню  любов,  дуже  довго  прожившого      один  з  одним  подружжя.  Згасла    пристрасть  може  повернутися  знову,  завдяки  їй.
Медики  підтверджують,  що  гібіскус  покращує  атмосферу  приміщення,  розсіюючи  по  кімнаті  фітонциди,  і  знищує  деякі  канцерогени,  що  містяться  в  лакофарбових  покриттях.  Астромедицина  вважає,  що  гібіскус  стимулює  роботу  серця,  його  добре  мати  вдома  людям  з  кардіологічними  захворюваннями  і  зниженим  кров'яним  тиском.
У  домашніх  умовах  гібіскус  може  прожити  дуже  довгий  час,  і  він  відноситься  до  невибагливим  рослин.  Гібіскус    буде  залучати  до  себе  постійні  захоплені  погляди!
Переклала  на  українську  мову  27.06.19              8.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840145
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.06.2019

Зелені коники.

Зелені        коники.
Було  це  влітку  2011року.  Онучка  Марія  приїзжаючи  до  нас  ,  з  задоволенням  гуляла  в  саду,    її  цікавило  все...  Ми  з      чоловіком  майже  завжди  були  поряд  і  старалися  їй  розповісти  і  показати  все,  що  її  цікавило.  На  цей  раз  були    зелені    коники...
   Прочитала  і  знайшла  цікаву  інформацію  про  коників
26.06.19 8.00
11  цікавих  фактів  про  коників
 Коники  -  маленькі  і  неймовірно  стрибучі  комахи,  ловити  яких  більшість  з  нас  намагалися  ще  в    далекому  дитинстві,  виїжджаючи  кудись  за  місто.  Але  зловити  їх  дуже  непросто  -  ці  полохливі  створення  надзвичайно  обережні,  і  при  найменшій  тривозі  вони  моментально  несуться  на  пристойну  відстань,  та  так  швидко,  що  простежити  за  їхнім  стрибком  практично  неможливо.
Цікаві  факти  про  коників.
1.  Різні  види  коників  живуть  буквально  всюди  -  і  в  холодній  північній  тундрі,  і  на  високогірних  луках,  і  у  вологих  тропічних  лісах.
2.  Серед  коників  зустрічаються  і  вегетаріанці,  але  деякі  їх  види  воліють  полювати  на  інших  комах.
3.  цокотіли  у  більшості  видів  коників  можуть  тільки  самці.
4.  Органи  слуху  у  цих  створінь  розташовані  на  передніх  лапках.
5.  Коники  вміють  одним  стрибком  долати  відстань,  що  перевищує  довжину  їхнього  власного  тіла  в  двадцять  разів.
6.  Звичайний  коник,  широко  поширений  в  середній  смузі  Росії,  важить  всього  два-три  грами.
7.  Що  Живе  в  Північній  Африці  коник-ефгастер  в  разі  небезпеки  вміє  «вистрілювати»  в  противника  власною  кров'ю,  щоб  дезорієнтувати  його  і  тим  часом  втекти  .
8.  Вуса  коників  довше,  ніж  їх  тіло.
9.  Лише  одна  з  десяти  личинок  коників  успішно  вибирається  з-під  землі  на  поверхню.  Вони  можуть  рухатися  тільки  по  прямій,  і,  якщо  на  шляху  личинки  зустрічається  яка-небудь  перешкода,  вона  гине.
10.  Середня  тривалість  життя  коника  становить  всього  близько  двох  тижнів.
11.  В  даний  час  відомо  більше  двадцяти  тисяч  різних  видів  коників.
Переклала  на  українську  мову  26.06.19              8.34

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840040
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.06.2019

Гніздо лелек.

Переглядаючи  свої  фото,  вирішила  щодня    детально  розлядати  по  2  фото,  читати  і  перекладати  на  українську  мову  цікаві  історії  і  факти,  пов’язані  з  цими  фото.
   Сьогодні  розгляну  2  мої  фото:    гніздо  лелек  по  дорозі  в  Царичанку  і    фото,  де  чоловік  з  онучкою  Марією  розглядають  зеленого  коника    (  на  фото)
Гніздо  лелек.
На  фото  видно  гпіздо  лелек  по  трасі  до  с.Царичанка  Дніпропетровської  області.
Спостерігати  за  цими  птахами  дуже  цікаво,  а  ще  більш  цікавою  виявилася  інформація,  знайдена  в  інтернеті  про  цих  прахів.
 В  Царичанці    уже  більше  100  таких  гнізд  на  електроопорах,  які  обезопасили  від  замкнення,  для  птахів,  які  приносять  щастя  в  дім.
     Ці  птахи  живуть  поряд  з  людиною  уже  декілька  тисячоліть,  тому  до  них  позитивне  ставлення.Їх  вважають  символом  достатка.
26.06.  19                    7.54

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840039
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.06.2019

***

Секрет  успіху  відображається  не  в  чому  іншому,  як  в  виконані  того,  що  ви  можете  робити  добре  і  в  хорошому  виконанні  того,  що  ви  робите,  без  всякої  думки  про  славу.  (  Ф.Лорешфуко)
   Старанно  працювати  ,  без  думок  про  славу,  дає  задоволення,  позитив,  з’являються  нові  ідеї,  цілі,  над  якими  корисно  і  цікаво  працювати  в  майбутньому.!!!
25.06.19          9.06

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839944
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.06.2019

***

На  світі  мало  недоступниї  речей,  будучи  у  нас  більше  наполегливості,  ми  змогли  б  відшукати  шлях  майже  до  любої  цілі  (  Ф.Лорешфуко)
     Наполегливість  –-  вирішує  майже  всі  питання,  приближає  до  здійснення  цілей,  мрій,  бажань,  дає  можливість  відчувати  себе  щасливою  людиною–  висновок  із  сладного  життєвого  досвіду.
25.06.19            9.00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839943
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.06.2019

Легенда про Нарциса

Легенда  про  Нарциса
Жив  вродливий  юнак  на  ім'я  Нарцис.
Він  був  сином  річкового  бога  Кефісса.  Німфа  Ехо,  полонений  його  красою,  жорстоко  страждала  від  нерозділеного  кохання.  В  кінці  -  кінців,  Ехо  пішла  в  гори  і  там  померла,  залишивши  свій  голос.
Так  вже  вийшло,  що  серце  юнака  нікому  не  відповідало  взаємністю.
В  покарання  Немесида  напророкувала  Нарциса  випробувати  одного  разу  всепоглинаюче  почуття  кохання  без  взаємності.
І  незабаром  пророцтво  збулося:  в  спекотний  день  юнак  схилився  над  струмком,  щоб  втамувати  спрагу  і,  побачивши  власне  відображення  в  дзеркальній  поверхні  води,  завмер
Нарцис  був  зачарований,  закоханий  до  нестями.
Він  не  спав,  не  їв,  тільки  милувався  собою,  поки  не  помер.  На  місці,  де  душа  покинула  тіло,  виріс  прекрасний  самотній  квітка  з  похиленою  головою.
24  цікавих  фактів    про  нарциси
 
Хто  з  нас  не  знає  нарцисів,  цих  ніжних  квіток  із  солодким  ароматом?  Тендітні  і  дуже  красиві,  вони  дуже  популярні  у  квіткарів,  так  як  вони  відмінно  приживаються  в  середній  смузі,  та  й  якогось  особливого  догляду  не  потребують.  Нарцисів  існує  безліч  різних  сортів,  хоча  найбільшою  популярністю  користуються  звичайні  білі  квіти  цього  виду.
1.  Нарциси  добре  відомі  завдяки  своєму  сильному,  солодкого  і  навіть  запаморочливий  аромат.  Саме  з  цієї  причини  назва  квітки  має  однаковий  корінь  зі  словом  «наркоз».
2.  Нарциси  стали  невід'ємною  частиною  парфумерії  ще  за  часів  зародження  цього  мистецтва,  однак  зараз  натуральні  масла  цих  квітів  майже  повністю  витіснили  синтетичні  аналоги.
3.  У  перекладі  з  загальноприйнятого  квіткового  мови  нарциси  означають  егоїзм,  безплідні  надії  і  бажання.
4.  Згідно  з  легендою,  Нарцис  був  прекрасним  юнаком,  настільки  пишається  своєю  красою,  що  він  помер  на  березі  струмка,  не  зумівши  відірвати  очей  від  заворожила  його  відображення.  На  місці  смерті  самозакоханого  юнака  зросли  квіти,  названі  нарцисами.
5.  У  Закарпатській  області  України  є  заповідний  масив  «Долина  нарцисів»,  що  представляє  собою  величезну  квітуче  поле  з  різних  видів  нарцисів  та  інших  рослин,  в  тому  числі  дуже  рідкісних.
6.  В  Англії  нарциси  називають  «весняними  ліліями».
7.  При  гарному  догляді  нарциси  здатні  цвісти  до  півроку.
8.  Жителі  англійського  Уельсу  вірять,  що  людина,  яка  перша  побачила  навесні  розпустилася  нарцис,  весь  наступний  рік  буде  жити  безбідно.
9.  На  планеті  існує  до  13  тисяч  гібридів  нарцисів  і  всього  54  первинних  виду.
10.  Сік  нарцисів  згубний  для  інших  рослин,  тому  перш,  ніж  їх  в  букет,  флористи  витримують  квіти  в  воді  протягом  доби.
11.  Через  отруйного  соку  нарциси  практично  не  їдять  тварини.
12.  Букети  нарцисів  прийнято  дарувати  на  десяту  річницю  весілля.
13.  У  давньогрецьких  міфах  нарциси  часто  виступають  в  якості  символу  померлих.  Греки  вірили,  що  з  цих  квітів  плетуть  собі  вінки  Еринії  -  богині  помсти.
14.  Стародавні  римляни  ставилися  до  квітки  інакше  і  дарували  жовті  нарциси  тріумфаторам  битв.  Крім  того,  ці  квіти  приносили  в  жертву  Плутону  і  Фуріям.
15.  Зображеннями  нарцисів  були  прикрашені  стіни  в  давньоримського  Помпея.
16.  У  Персії  насичений  аромат  нарцисів  асоціювався  з  запахом  юності.
17.  У  Китаї  нарциси  є  невід'ємною  частиною  святкування  Нового  року  і  вважаються  гарантією  майбутнього  щастя.
18.  Великий  російський  письменник  Іван  Тургенєв  називав  нарцис  своїм  улюбленим  квіткою.
19.  Першою  європейською  країною,  куди  був  завезений  нарцис,  у  другій  половині  XVI  століття  стала  Англія  -  квітка  стала  подарунком  для  вельможного  вельможі.  Можливо,  саме  тому  нарцис  залишається  улюбленою  квіткою  жителів  королівства,  потіснивши  з  п'єдесталу  троянду.
20.  У  минулому  в  Швейцарії  на  початку  травня  відзначали  свято  нарциса,  прикрашаючи  всі  вулиці  і  будівлі  квітковими  гірляндами.
21.  У  Пруссії  наречена  їхала  з  дому  батьків  з  нарцисом,  в  новому  будинку  садила  його  в  горщик  і  ретельно  доглядала  за  квіткою,  так  як  вважалося,  що  від  збереження  нарциса  залежить  благополуччя  молодої  сім'ї.
22.  У  Росії  нарциси,  як  і  багато  інших  квітів,  завіз  імператор  Петро  I,  що  поклав  початок  створенню  аптекарських  садів  (в  нашому  розумінні  -  ботанічних).  Однак  навіть  в  першій  половині  минулого  століття  нарциси  в  Росії  вважалися  рідкісними  квітами.
23.  Нарцис  -  національна  емблема  валлійців,  що  населяють  Уельс  в  Англії.
24.  Нарциси  завдяки  наявності  в  них  ефірних  масел  здавна  використовувалися  в  медицині,  хоча  ці  квіти  можуть  викликати  сильні  алергічні  реакції.
ТОП-20  цікавих  фактів  про  нарциси
Курач  Яна  Любитель.  Київ,  Україна)
Нарцис  -  це  не  тільки  дивовижний  цибулинних  квітка,  але  ще  і  предмет  прикраси  і  захоплення  багатьох  народів,  які  придумали  чимало  легенд  про  нього,  свят  на  честь  нього  і  обрядів.  Ще  в  давні  часи  люди  усвідомили,  наскільки  ця  квітка  гарний  і  корисний.  У  європейських  країнах  в  епоху  Ренесансу  населення  вважало  нарциси  уособленням  любові  і  пристрасті.  В  Італії,  коли  чоловіки  зізнаються  любові,  дарують  своїм  половинкам  саме  нарциси.  Не  менш  цікава  і  тема  застосування  квітів,  їх  використовують  не  тільки  для  прикраси  садів,  а  й  в  народній  медицині  або  для  створення  парфумів,  адже  нарциси  мають  приємний  аромат.
На  сьогоднішній  день  для  нас  ці  квіти,  в  основному,  служать  предметом  оформлення  садових  ділянок,  клумб  і  т.д.  або  прекрасним  варіантом  для  оформлення  святкових  букетів.
 Вчені  розповідають,  що  вперше  цією  культурою  почали  займатися  перси,  які  розводили  їх  як  садові  рослини.  Але  на  початку  назва  цих  квітів  дали  зовсім  не  те,  що  відомо  нам,  раніше  нарциси  звалися  «безсмертної  насолодою,  яку  створила  краса».  Ці  квіти  також  служать  символом  приходу  весни  і  щастя,  які  супроводжують  ніжність  і  чистота.
Багатьом  народам  полюбилися  нарциси  і  кожен  з  них  з  чимось  їх  пов'язує  і  придумує  різноманітні  символи:  для  греків  ця  квітка  означає  смерть,  для  римлян  -  перемогу.  У  Китаї,  наприклад,  використовують  квітка  як  ялинку  для  Нового  Року.  Культивувати  їх  почали  давно,  одна  з  версій  свідчить,  що  ще  до  н.е.  в  Давньому  Єгипті,  а  в  європейські  країни  їх  завезли  аж  у  15  столітті.  А  в  Англії  вивели  більшість  сортів,  які  збереглися  і  до  цього  дня,  ще  в  середині  16  століття  існувало  вже  24  сорти  нарцисів.  Крім  Англії  створювали  нові  види  і  в  Австралії,  США.  Сорти,  які  не  мають  махру,  використовують  для  отримання  ефірного  масла,  яке  в  свою  чергу  служить  для  створення  парфумів
Найбільш  популярна  легенда  про  нарцисах,  яку  всі  ми  напевно  знаємо  ще  зі  школи,  придумана  греками.  Вона  розповідає  спочатку  про  красиве  озеро,  куди  не  ступала  нога  жодної  людини,  тому  що  божества  зберігали  його  і  захищали  від  населення,  тварин  і  забруднення.  Навіть  вітер  дув  повз  озеро,  щоб  випадково  не  зачепити  його  і  зберегти  його  спокій  і  чистоту,  тільки  дерен  завжди  супроводжував  озеро  і  був  до  нього  близький  багато  років.
Але  в  один  день,  коли  ніщо  не  віщувало  біди,  то  чи  боги  вирішили  відпочити,  то  чи  були  зайняті  важливими  справами,  але  жоден  з  них  не  звернув  увагу,  як  до  берега  прекрасного  дзеркального  озера  наблизився  чоловік  -  молодий  хлопець  на  ім'я  Нарцис.
Він  був  мисливцем  і,  втомлений  від  важкої  і  безрезультатною  полювання,  намучилися  від  спраги,  вирішив  попити  з  чистого  озера.  Він  прихилився  до  нього,  щоб  зачерпнути  руками  трохи  води  і  застиг.  Але  застиг  він  не  від  переляку,  чи  не  від  докорів  сумління,  а  від  подиву.  Він  вперше  за  все  своє  життя  розглядали  своє  обличчя,  яке  виявилося  божественно  красивим,  і  закохався  в  нього.
Ця  любов  виявилася  нещастям  для  юнака,  здивувавшись  своєю  красою  до  глибини  душі,  до  самого  серця,  він  не  зміг  відірватися  від  свого  відображення  і  застиг  на  місці,  як  камінь.
Незабаром  юнак  помер  у  берега,  так  і  не  пересиливши  це  тяжіння  самозакоханості.  Знайшли  його  тіло  сестри,  Наяди,  в  сумної  скорботи  вони  просиділи  над  ним,  укривши  його  волоссям,  після  чого  почали  готувати  багаття.  Але  коли  вони  повернулися  до  берега,  не  знайшли  тіло  брата,  він  зник,  а  на  його  місці  виросла  квітка,  краса  якої  могла  зрівнятися  тільки  з  красою  померлого  Нарциса,  і  люди  в  честь  юнака  прозвали  квітка  Нарцисом.
Цікаві  факти  про  нарциси
1.  У  Греції  на  воїнів,  які  повернулися  з  битви  з  перемогою,  віщали  гірлянди  з  квітів.
2.  У  Швейцарії  існує  свято  в  ім'я  нарцисів,  який  проходить  на  початку  травня.
3.  Ефірні  масла,  що  входять  до  складу  нарцисів,  використовують  для  створення  духів.
4.  Нарциси  мають  сильний,  солодкий  і  вабливий  аромат,  через  що  і  прозвали  квітка  словом  «нарцис»,  перша  частина  якого  дуже  схожа  на  слово  «наркоз».
5.  Існує  спеціальний  квітковий  мову,  в  перекладі  їх  якого  «нарцис»  означає  егоїстичність  і  неналежні  мрії  чи  бажання.
6.  На  території  Закарпаття  є  заповідник,  який  називається  «долиною  нарцисів».  Він  складається  з  величезної  кількості  різноманітних  сортів  цієї  квітки.
7.  Весняні  лілії  -  таку  назву  нарцисів  дали  в  Англії.
8.  Якщо  за  квітами  регулярно  і  ретельно  доглядати,  є  ймовірність,  що  цвітіння  триватиме  півроку.
9.  В  Уельсі  існує  повір'я,  що  той,  хто  першим  побачить  нарцис  навесні,  цілий  рік  буде  жити  в  достатку.
10.  Якщо  говорити  про  види  нарцисів,  то  первинні  складають  всього  54,  а  всі  інші,  відомі  нам,  яких  налічують  понад  20  тис.  -  гібриди.
11.  Нарциси  часто  використовують  флористи  для  оформлення  букетів,  але  мало  хто  знає,  що  вони  містять  сік,  яких  згубно  впливає  на  інші  квіти,  тому  перш  ніж  використовувати  нарциси  в  букетах,  їх  вистоюють  добу  у  воді.
12.  Травоїдні  тварини  не  харчуються  нарцисами,  тому  що  для  них  вони  дуже  отруйні.
13.  На  десятий  рік  після  укладення  шлюбу  часто  дарують  нарциси,  тому  що  вони  символізують  любов  і  благополуччя.
14.  У  Стародавньому  Римі  в  Помпеях  люди  прикрашали  стіни  картинами  нарцисів.
15.  У  багатьох  запах  нарцисів  асоціюється  з  молодістю.
16.  Нарциси  були  улюбленими  квітами  відомого  російського  письменника  Івана  Тургенєва.
17.  У  Пруссії  наречена,  їдучи  з  рідної  домівки,  забирала  з  собою  нарцис,  і  в  своєму  новому  будинку,  де  жила  вже  з  чоловіком,  садила  його  в  вазон  і  доглядала.  Це  символізувало  благополуччя.
18.  Емблема  Уельсу  є  нарцис.
19.  Нарциси  можуть  викликати  алергічну  реакцію.
20.  З  цих  квітів  ще  з  давніх  часів  готують  лікарські  препарати.
Переклала  українською  мовою  24.06.19  8.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839840
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.06.2019

Муха і бджола

Муха  і  бджола
 
Запитав  якось  комар  муху:
-  Чи  є  тут  в  околиці  квіти?
-  Щодо  квітів  нічого  не  знаю,  -  відповіла  йому  муха.  -  А  ось  смітників  повнісінько.
І  муха  почала  перераховувати  комару  всі  навколишні  смітники,  на  яких  йому  обов'язково  потрібно  побувати.
Полетів  комар  в  зазначеному  напрямку  і  зустрів  по  дорозі  бджолу.
Я  правильно  лечу  до  смітників?  -  запитав  він  у  неї.
-  Смітники?  Я  ніде  тут  не  зустрічала  смітників,  -  здивувалася  бджола.  -  Тут  кругом  -  одні  квіти!
Переклала    на  українську  мову  24.06.19          7.31

Прочитала    притчу  про  Муху    і  бджолу,  переклала  її  на  українську  мову  і  прийшов  на  думку  такий    висновок:
Помічати  диво-
Красу,      людей,    природу  –
Джерело    щастя  !!!      24.06.19          7.48

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839839
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 24.06.2019

Легенда. Перша посмішка весни. Пролісок.

Легенда.  Перша  посмішка  весни.  Пролісок.
Про  незайману    квітку  -
Весняних  мрій  предтеча!  (И.Северянин)
 
Ще  лежать  снігові  замети,  а  на  проталинах  вже  бачиш  блакитні,  як  небо,  квіти  -  маленькі,  тихі,  ніжно  пахнуть.  І  починає  здаватися,  що  саме  їх,  крихітних,  але  сміливих,  злякалася  зима  і  здалася.
Холонуть  проліски  на  жорстокому  вітрі,  самотньо  їм,  незатишно  і  невтямки,  напевно,  що  це  від  них  ось-ось  пуститься  бігти  навтьоки  останній  сніг  ...
Давним-давно,  коли  на  землі  тільки  починалося  життя  і  все  навколо  було  вкрите  снігом,  одна  сніжинка,  кажуть,  нібито  ризикнула  перетворитися  в  квітка,  щоб  своїм  теплом  зігріти  землю.  Більше  нікому  було  це  зробити.І  стала  вона  квіткою  -  проліском,  і  зігрів  ніжна  квітка  землю,  і  на  ній  з'явилося  життя.
У  казці  це  йдеться  ще  про  блакитному  дзвонику.  Сніг  був  щільний,  важко  було  пробитися  нагору,  і  дзвіночок  побудував  собі  під  ним  крижаної  будиночок.  Він  і  нагрів  його  так,  що  в  будиночку  стало  тепло  -  можна  було  навіть  цвісти  і  запилюватися.  І  тоді  дзвіночок  запропонував  проліски:  «давай  жити  разом.  Нехай  у  нас  тут  завжди  буде  весна  ».  Але  пролісок  відповів  йому:  «якщо  кожна  квітка  буде  цвісти  в  своєму  будиночку,  то  весна  ніколи  на  настане».
Дивовижний  характер  у  проліска.  Зацвіте  ще  в  холоди,  а  в  благодатний  пору  літа  ховається  в  землю.  Якщо  обережно  викопати  рослина  з  землі,  побачиш  крихітну  коричневу  цибулину.  Це  його  підземна  комора.  Він  поповнює  її  за  весну  і  літо,  набирається  сил,  щоб  стійко  перезимувати  і  раніше  прокинутися.
Цікаві  факти
Розмножуватися  квіткам  допомагають  мурашки,  вони  розтягують  їх  насіння.
2.  За  латиною  пролісок  називається  «галантус»  і  означає  «молочна  квітка».
3.  Щоб  не  замерзнути  в  морозну  ніч,  галантус  вміє  згинати  свій  стеблинка  і  ховати  головку  під  пухнастий  сніжок.
4.  19  квітня  відзначається  всесвітній  день  проліска.
5.  Англійці  називають  його  «snowdrop»,  що  в  перекладі  означає  «сніжна  крапля».
6.  Пролісок  отруйний,  тому  в  народній  медицині  не  застосовується.  З  нього  роблять  сильнодіючі  медичні  препарати.
19  квітня  багато  країн  світу  традиційно  святкують  чудове  весняне  свято  День  проліска.  У  1984  році  англійці  заснували  це  свято,  адже  в  Великобританії  цвітіння  пролісків  припадає  саме  на  середину  квітня.
Про  пролісок  зібрано  безліч  історій,  цікавих  фактів  і  легенд,  адже  саме  усвідомлення  того,  що  під  снігом  криється  щось  живе  викликає  захват.  
Цікаві  факти
У  всьому  світі  налічують  близько  сотні  видів  проліска,  серед  яких  є  і  грецький,  і  візантійський,  і  кавказький,  квітучий  так  високо  в  горах,  що  дійти  до  нього  так  само  важко,  як  до  едельвейса.
Проліски  бувають  самих  різних  кольорів  і  форм.  Існує  навіть  кулястий  пролісок,  що  носить  назву  проліска  Ельвіс.  Він  виростає  іноді  до  20-25  сантиметрів.  Дуже  гарні  підсніжники  махрових  сортів,  а  деякі  з  них  ще  й  божественно  пахнуть.
Пролісками  можна  лікувати  хворобу  Альцгеймера.  Дослідження  показують,  що  ця  квітка  може  допомогти  в  лікуванні  хвороби  Альцгеймера  і  деменції,  в  зв'язку  з  активним  інгредієнтом,  який  в  ньому  міститься.  Йдеться  про  Галантамін,  речовина,  яке  вчені  ще  вивчають,  щоб  відкрити  його  лікувальний  потенціал.
Представники  сімейства  амарилісових  багатим  речовиною,  яка  стимулює  блювотний  центр  в  мозку.  Отруєння  виникає,  коли  цибулину  рослини  приймають  за  ріпчасту  цибулю.  У  великих  дозах  (для  дитини  достатньо  кількох  цибулинок)  викликає  нудоту,  блювоту,  важкий  пронос,  випадання  волосся,  порушення  згортання  крові  і  ураження  нирок.
Щоб  знайти  цю  квітку,  не  потрібно  йти  в  ліс  -  більшість  видів  занесено  до  Червоної  Книги  і  збирати  ці  квіти  не  можна.  Але  проліски  зараз  вирощують  в  теплицях,  на  клумбах  і  у  власних  городах.  І  навіть  на  підвіконні,  у  квітковому  горщику.
У  деяких  країнах,  пролісок  не  привід  для  радості,  по  крайней  мере,  для  тих,  хто  вірить  в  забобони.  Ці  люди  пов'язують  пролісок  зі  смертю  в  зв'язку  з  легендою,  яка  говорить  про  те,  що  молода  дівчина  знайшла  свого  нареченого  мертвим,  а  поруч  з  ним  знаходився  пролісок.
Пролісок  -  це  не  тільки  перша  весняна  квітка,  але  перша  квітка  в  світі.
Є  одна  гарна  легенда  про  проліски.  Йшли  вигнані  з  Раю  Адам  і  Єва  по  холодній  і  безлюдній  Землі,  їх  босі  ноги  обпікав  колючий  сніг,  була  зима,  стояли  морози.  Бідна  Єва  розплакалася,  не  стільки  від  холоду  і  болю,  скільки  від  жалю  про  загублений  Рай,  де  завжди  світило  сонце  і  цвіли  квіти.  Зглянувшись,  Господь  перетворив  кілька  її  сльозинок  в  квіти  проліска,  щоб  ці  маленькі  квіти  втішили  її  і  дали  зрозуміти,  що  Бог  не  залишив  своїх  дітей.
Весна  роздавала  квітам  наряди  до  першого  сонячного  дня,  проліски  дістався  білий,  але  сніг  теж  побажав  взяти  участь  у  святі,  і  сміливий  квітка  розділив  з  ним  своє  плаття.  Разом  святкуючи,  вони  так  здружилися,  що  до  сих  пір  не  розлучаються.
Згідно  з  повір'ям  жителів  туманного  Альбіону,  пролісок  є  не  тільки  символом  надії  і  весни,  що  наближається,  але  і  прекрасним  оберегом  від  нечистої  сили,  тому  всі  власники  котеджів  висаджують  його  навколо  будинку,  а  жителі  міст  розводять  прямо  на  вікнах
Пролісок  користувався  популярністю  з  давніх  часів.  Ще  Гомер,  описуючи  пригоди  Одіссея,  згадував  траву  Моли.  Цю  траву  бог  Гермес  дає  Одіссею  для  того,  щоб  протистояти  чарам  відьми  Цирцеи.  Трава  Моли  -  це  один  з  видів  проліска.
Молочна    квітка  »:  10  фактів  про  проліски
Ольга  Звонова
 1.  Латинська  назва  проліска  «галянтус»  (Galаnthus)  походить  від  грецького  коріння  «гала»  -  молоко  і  «антус»  -  квітка,  що  на  російську  мову  можна  перевести  як  «молочна  квітка».  Білосніжні  бутони  пролісків  і  справді  схожі  на  застиглі  краплі  молока.  У  народі  пролісок  має  безліч  назв  -  підсніжний  тюльпан,  СОНЧІК,  разлапушнік,  бобрик,  одномесячнік,  великодній  дзвіночок.
2.  Пролісок  -  родич  нарциса.  Вони  належать  до  одного  і  того  ж  сімейства  амарилісових.  Зацвітає  пролісок  негайно  після  сходження  снігу,  починаючи  з  січня,  і  цвіте  до  квітня.

3.  Найбільше  видове  різноманіття  пролісків  існує  на  Кавказі.  Там  було  виявлено  16  видів  пролісків.
4.  У  пролісках  міститься  органічна  сполука  галантамин,  яке  вперше  було  виділено  з  цибулин  підсніжника  Воронова  і  входить  в  список  «Життєво  необхідних  і  найважливіших  лікарських  препаратів».  Галантамін  використовують  для  лікування  залишкових  явищ  поліомієліту  (дитячого  спинномозкового  паралічу),  рухових  порушень,  пов'язаних  з  порушенням  ЦНС  і  інших  захворювань.
5.  Незважаючи  на  те,  що  підсніжник  з'являється  по  весні,  він  здатний  витримати  десятиградусний  мороз.  У  цьому  йому  допомагає  своєрідний  «чохол»  з  тонких  волосків  біля  основи  стебла.
7.  Термін  «галантофілія»  означає  колекціонування  пролісків.  Одна  з  найбільших  колекцій  пролісків  виростає  на  заході  англійського  графства  Глочестершир,  в  містечку  Колсбурн-парк.  Почав  збирати  ці  ніжні  рослини  натураліст  Генрі  Джон  Елвіс  більше  130  років  тому,  в  честь  нього  навіть  був  названий  один  зі  знайдених  їм  в  Туреччині  видів  пролісків  -  «пролісок  Елвіса».
8.  Проліски  нерідко  стають  героями  різних  художніх  творів.  Варто  згадати  хоча  б  казку  Ганса  Християна  Андерсена  «Пролісок»  (1862),  в  якій  розповідається  про  маленького  відважного  квітці  і  про  непостійній  кохання  дівчини,
або  казку  Самуїла  Маршака  «Дванадцять  місяців»  (1942),  де  зла  мачуха  відправила  пасербицю  збирати  проліски  посеред  зими.
9.  У  Червону  книгу    занесено  6  видів  пролісків  -  кавказький,  Лагодехський,  вузьколистий,  широколистий,  підсніжник  Борткевича  і  пролісок  Воронова.
10.  За  незаконний  збір  та  торгівлю  пролісками  громадяни  можуть  бути  оштрафовані  .
Переклала  на  українську  мову  23.06.19          10.20

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839737
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2019

Легенда. Квітка сну і мрій.

Легенда.  Квітка  сну  і  мрій.
Легенда  розповідає,  що  богиня  Флора  створила  мак,  щоб  хоч  якось  порадувати  самотню  і  сумну  ніч.
Квітам,  якими  Флора  прикрашала  землю,  були  раді  всі.  І  тільки  одна  ніч  не  раділа  -  бродила  вона,  огорнувши  чорною  вуаллю  голову.  Намагалася  було  зірками  та  жучками-світлячками  розсіяти  морок,  і  все-таки  люди  не  любили  її.  І  Ніч  попросила  Флору:  «Подаруй  мені  такі  квіти,  щоб  люди,  побачивши  їх,  почали  б  любити  мене  ...».
І  тоді  Флора  подарувала  їй  маки.  А  стерегти  їх  змусила  Морфея  -  бога  сну.  Коли  Морфей  хотів  кого-небудь  приспати,  йому  варто  було  тільки  доторкнутися  до  нього  голівкою  маку,  і  той  засинав,  заколисаний  солодкими  мріями.
Навколо  житла  Морфея  простягалися  густі  зарості  квітів  маку,  і  в  кожному  з  них  спочивали  легкі  сни,  які  він  посилав  людям.  Сни  були  найрізноманітніші,  адже  лише  в  одній  тільки  коробочці  маку  майже  тридцять  тисяч  дрібних  насіння.  Саме  тому  мак  не  залишився  тільки  квіткою  мрій  -  він  став  ще  й  символом  родючості.
Коли  зацвітають  маки,  здається  ніби  в  поле  пурхають  легкі  метелики,  і  ось-ось  вся  ця  червона  зграя  підніметься  в  блакитну  височінь.
А  доводилося  вам  хоч  раз  бачити,  як  по  весні  розпускається  ця    квітка?  На  світанку  серед  сірих  вирізних  листя  на  волохатому  стеблі  гойдається  під  вітром  великий  зелений  бутон,  теж  весь  волохатий  в  крапельках  роси.  І  раптом  бутон  лопається.  Зелені  шторки  розсуваються  все  ширше  і  ширше,  а  крізь  них  видно  рожева  смужка.  Клац!  Шторки  впали  на  землю,  і  вітер  похитує  вже  не  зелену  коробочку,  а  ніби  зім'ятий  грудочку  рожевої  цигаркового  паперу.  Наберіться  терпіння  -  зараз  він  теж  почне  оживати,  розправляти  складки.
Червоніють  пелюстки  під  сонцем,  і  ти  мимоволі  стаєш  причетним  до  дивному  чуду:  на  стеблі  розкрилася  огнем  чаша,  а  в  глибині  її  спалахує  чорне    вугіллячко.
Отполихне  жар-квітка    і  почне  кидати  свої  пелюстки.  Охолонуть  вони,  згаснуть  ...  Життя  у  квітки  менше  двох  діб.
Цікаві  факти  про  мак
Мак  (Papaver)  -  рід  трав'янистих  рослин  сімейства  Макові.
Існують  дві  версії  походження  латинської  назви.  Згідно  однієї,  родова  назва  походить  від  латинського  «papaver»  або  грецького  «pavos»  -  молоко  (за  змістом  молочного  соку  білого  кольору);  інша  версія  стверджує,  що  латинська  назва  рослини  походить  від  слова  «papa»  (батько)  і  пов'язане  з  традицією  древніх  римлян  давати  дітям  насіння  маку  для  заспокоєння.
Молочний  сік  маків  називається  «опіум»,  що  в  перекладі  з  грецького  означає  «маковий  сік».
 •  Мак  використовували  в  Давньому  Єгипті  як  болезаспокійливі  засіб,  називаючи  його  сонним  зіллям.  Мак  спеціально  вирощували  на  плантаціях.  Однак  єгиптяни  помітили,  що  використовується  в  великих  кількостях,  зілля  приносить  не  тільки  користь,  але  і  шкоду.  Мак  став  в  Єгипті  символом  сну  і  смерті.
Мак  присвячувався  в  Стародавній  Греції  богам  сновидінь  Морфея  і  сну  Гіпнос.  Букети  або  вінки  з  макових  головок  можна  побачити  на  всіх  зображеннях  цих  богів.  Вважалося,  якщо  Морфей  доторкнеться  до  людини  квіткою  маку,  той  відразу  засинає.  Близько  житла  цих  грецьких  богів  росли  маки,  в  яких,  за  уявленнями  давніх  греків,  були  сни,  що  посилаються  людям.
Протягом  тисячоліть  в  багатьох  країнах  культивують  Мак  снодійний,  або  опійний.  З  його  незрілих  коробочок  отримують  опіум  -  загуснувший  молочний  сік.  Опіум  можна  отримати  тільки  вручну,  чим  і  пояснюється  його  висока  вартість.  З  опіуму  виділяють  кодеїн  і  морфін,  служить    для  виготовлення  болезаспокійливих  і  снодійних  медичних  препаратів  (папаверин  та  ін.)  І  наркотиків.
 До  сих  пір  маки  широко  використовуються  у  фармакології  для  виробництва  опіуму  і  його  похідних.
З  яскраво  забарвлених  пелюсток  маку  роблять  натуральний  харчовий  барвник.
•  Мак  використовують  в  харчовій  промисловості  (насіння  додаються  в  випічку).
 
•  З  часу  закінчення  Першої  Світової  Війни  в  Європі,  США  і  Канаді  мак  символізує  пам'ять  загиблих  у  війнах.
На  початку  листопада  в  Великобританії  червоні  маки  з'являються  на  лацканах  пальто  і  костюмів  буквально  всюди.  11  листопада  тут  відзначають  День  пам'яті  загиблих  у  війнах  (в  річницю  закінчення  Першої  Світової  війни).
 
•  У  Німеччині  існує  традиція,  яку  називають  "Весільної".  В  туфельки  нареченої  висипають  макові  зерна,  для  того  щоб  в  сім'ї  було  багато  дітей.
 
•  На  гербі  Туреччини  виділявся  квітка  маку.
 
На  півночі  Росії  цвітуть  жовті  полярні  маки,  які  виживають  під  льодом.
 
•  Існує  блакитний  мак,  який  росте  в  Гімалайських  горах.  Цей  мак  має  віночки  яскраво-блакитного  забарвлення,  а  тичинки  і  маточки  жовтого  забарвлення,  він  цвіте  три  тижні.
Якщо  насіння  маку  посіяти  під  зиму,  то  навесні  виходять  сильніші  рослини,  які  зацвітають  набагато  раніше  тих,  що  були  посіяні  навесні.
 
Якщо  посів  маків  під  зиму  поєднати  з  декількома  посівами  наступної  весни  з  перервою  в  пару  тижнів,  то  можна  протягом  всього  сезону  домогтися  безперервного  цвітіння.
 
Зелень  маків  після  цвітіння  жовтіє,  висихає  і  зникає.  При  плануванні  посадок  це  слід  враховувати  в  квітнику,  розташовуючи  маки  по  сусідству  з  осінньоквітучими  рослинами  (хризантеми,  кущові  айстри,  седум  і  ін.),  Які  розростуться  до  середини  літа  і  закриють  собою    некрасиві  порожнечі.
Однорічні  маки  в  луговий  зоні  саду  (на  мавританському  газоні)  відмінно  піддаються  натуралізації.
Маки  сусідять  відмінно  з  багатьма  літньоквітучими  рослинами,  чагарниками,  багатолітниками  ,  а  також  з  декоративними  злаками.
Переклала  на  українську  мову      23.06.19          8.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839736
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.06.2019

17 цікавих фактів про настурції

17  цікавих  фактів  про  настурції
 
Настурції  -  вельми  популярні  серед    садівників  квіти,  які  цінуються  за  їх  привабливий  зовнішній  вигляд.  
1.  На  планеті  існує  25  видів  культивованих  настурцій.
2.  У  тропічних  країнах  настурції  запилюють  НЕ  бджоли  і  джмелі,  а  колібрі.
3.  У  Росії  настурції  довгий  час  називали  «капуцином»  через  схожість  квітки  з  капюшоном  чернечих  убрань.
4.  Карл  Лінней  дав  цим  квітам  латинську    назву    Tropaeolum  в  честь  колон,  на  які  римські  воїни  після  перемоги  вивішували  закривавлені  шоломи  своїх  ворогів.
5.  Всі  частини  настурції,  крім  коренів,  можна  вживати  в  їжу:  листя  з  приємним  перцевим  присмаком  підходять  для  салату,  плоди  -  для  маринування  овочів,  а  квітки  можна  фарширувати,  побризгати    на  них  оцет  або  заморожувати  для  додавання  в  напої.  Мариновані  нирки  і  зелені  плоди  настурції  можуть  стати  повноцінною  заміною  дорогих  каперсів.
6.  Настурция  -  не  тільки  їстівна,  але  і  лікарська  рослина,  широко  використовується  в  народній  медицині.  Настурція  містить  вітамін  С,  тропеолін,  гірчичні  глікозиди,  ефірна  олія,  каротин,  вітаміни  групи  В,  йод,  калій,  фітонциди  і  фосфор.
7.  У  настурції  міститься  в  10  разів  більше  аскорбінової  кислоти,  ніж  у  листі  салату.
8.  Настурция  дозволяє  нормалізувати  роботу  центральної  нервової  системи,  зміцнює  кровоносні  судини  і  кістки,  підвищує  імунітет,  пом'якшує  кашель,  нормалізує  рівень  гормонів,  знімає  біль,  уповільнює  процеси  старіння  і  виводить  з  організму  канцерогени.  Це  далеко  не  повний  перелік  корисних  властивостей  цієї  красивої  рослини.
9.  Використовувати  настурції  для  лікування  необхідно  дуже  обережно,  так  як  при  перевищенні  дозування  рослинні  препарати  можуть  викликати  роздратування  кишечника  і  шлунка.
10.  Сік  настурції  часто  застосовують  для  лікування  опіків,  бородавок  і  ліпом.
11.  Екстракт  настурції  додають  в  косметичні  засоби  для  розгладження  зморшок,  а  ефірні  масла  допомагають  в  боротьбі  з  висипом,    вуграми.
12.  Екстракти  з  квітів  настурції  іноді  додають  в  сир  і  вершкове  масло  для  додання  їм  пікантності.
13.  Настурция  здатна  не  тільки  прикрасити  будь-який  сад,  але  і  захистити  його  від  шкідників:  яскраві  квіти  відлякують  білокрилок,  капусницю,  тлю  і  колорадських  жуків.  Справа  в  тому,  що  настурція  відволікає  на  себе  увагу  шкідників,  допомагаючи  зберегти  овочі  та  фрукти  від  комах.  Настурція  також  допомагає  від  вірусних  та  грибкових  захворювань  рослин
14.  Настурция  була  однією    з  улюблених  рослин  великого  французького  художника  Клода  Моне.  У  передмісті  Парижа  зберігся  його  сад,  в  значній  мірі  засаджений  настурціями.
15.  Насіння  настурції  зберігають  свої  властивості  і  придатні  для  посадки  навіть  після  3-5  років  зберігання.
16.  У  Франції  відварені  в  оцті  насіння  настурції  досі  часто  використовують  як  приправу  до  м'яса.
17.  Бульби  настурцій  в  давнину  вважалися  делікатесом  у  південноамериканських  індіанців.
Переклала  на  українську  мову        22.06.19          8.26

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839623
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.06.2019

14 цікавих фактів про латаття

14  цікавих  фактів  про  латаття
 
Латаття  -  дивовижної  краси  квітка,  яку    нерідко  можна  побачити  на    річках.  Латаття  широко  поширені,  і  буває  їх  безліч  різних  видів.  Латаття  примітні  тим,  що  їх  листя  завжди  плавають  по  поверхні  води,  як  і,  власне,  їх  квітки.  Саме  тому  латаття  вважаються  настільки  романтичними.
1.  Всього  в  світі  налічується  близько  півсотні  видів  латаття,  багато  хто  вважає  латаття  чисто  «слов'янською»  квіткою.
2.  Латаття  часто  плутають  з  кубушками  -  іншими  квітками,  листя  яких  також  плавають  по  поверхні.  Однак,  квітки  криївок  -  жовтого  кольору.
3.  Потужна  коренева  система  латаття  прихована  під  дном.  Коріння  її  багаті  крохмалем,  і  їх  подекуди  ще  використовують  в  якості  сировини  для  виготовлення  крохмального    борошна.
4.  Обсмажені  насіння  латаття  використовуються  для  приготування  напою,  за  смаком  нагадує  каву.
5.  Латаття  воліють  рости  там,  де  течія    не  дуже  потужна..
6.  Латаття  вперше  було    досліджено  лише  в  19-му  столітті.
7.  Віддаючи  перевагу  мілководдю,  латаття,  тим  не  менш,  може    рости  на  глибині  до  трьох-чотирьох  метрів.
8.  Насправді  на  поверхні  води  лежать  лише  листя  латаття  -  квіти  підняті  над  нею,  просто  з  берега  це  важко  помітити.
9.  Біле  латаття  занесене    в  Червону  Книгу.
0.  Численні  слов'янські  легенди  пов'язують  латаття  з  русалками.  Тут  простежується  аналогія  з  греками,  які  називали  латаття  словом  «німфа».
11.  Квіти  великого    латаття  розкриваються  на  заході,  а  ближче  до  світанку  знову  закриваються  і  ховаються  під  водою.  У  разі  наближення  дощу  чи  сильного  вітру  вони  також  ховаються.
12.  Жовте    латаття  має  широке  поширення  в  традиційній  медицині.
13.  Листя  і  квітки  білих  латать  покриті  речовиною,  яка    відштовхує  будь-який  бруд,  тому  вони  ніколи  не  брудняться.  На  їх  основі  були  розроблені  володіючі    подібними  властивостями  фарби.
14.  Латаття  є  одними  з  найдавніших  квіткових  рослин  на  нашій  планет
Переклала  на  українську  мову      20.06.19          8.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839622
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.06.2019

Цікаві факти про Клеопатру

Цікаві  факти  про  Клеопатру
 
 Ім'я  Клеопатри  носило  кілька  цариць  Древнього  Єгипту,  але  одна  з  них  є  настільки  знаменитою,  що  це  ім'я  асоціюється  у  більшості  людей  тільки  з  нею.    Життя  цієї  дивовижної  жінки  була  складною  і  непростою,  але  завдяки  тому,  наскільки  помітною  і  важливою  фігурою  для  свого  часу  вона  була,  про  біографії  Клеопатри  нам  відомо  досить  багато.    Правда,  не  всі  факти  є  надбанням  широкої  громадськості,  але  ми  це  виправимо.
 Факти  про  Клеопатрі
 •  Всього  історикам  відомо  цілих  шістнадцять  цариць,  що  носили  це  ім'я.    Але  Клеопатра  Сьома,  як  її  називають  історики,  є  саме  тією,  про  яку  всі  думають,  коли  чують  це  ім'я.
 •  У  Стародавньому  Єгипті  жінка  могла  бути  дружиною  фараона,  але  при  цьому  не  могла  офіційно  очолювати  країну.    Клеопатра  використовувала  свого  молодшого  брата,  як  маріонетку  -  коли  йому  було  9  років,  а  їй  вже  18,  вона  вийшла  за  нього  заміж,  і  правила  від  його  імені.    В  цьому  не  було  нічого  дивного,  в  староєгипетських  династіях  шлюби  між  братами  і  сестрами  були  звичайною  справою  (цікаві  факти  про  Стародавньому  Єгипті).
 •  Однак,  через  брат  Клеопатри,  він  же  її  чоловік,  незадоволений  ситуацією,  що  склалася,  підняв  проти  його  повстання.    Воно  мало  всі  шанси  увінчатися  успіхом,  але  на  допомогу  цариці  наспів  Гай  Юлій  Цезар  зі  своїми  легіонами,  і  заколот  був  придушений.
 •  В  історичних  документах  часто  згадується  неймовірна  краса  Клеопатри,  але  немає  ніяких  натяків  на  її  зовнішність.    Так  що  була  вона  насправді  така  красива  -  ніхто  не  знає.
 •  По  материнській  лінії  у  неї  були  африканські  коріння.    Згадок  про  це  в  літописах  немає,  але  так  стверджує  аналіз  ДНК,  проведений  над  останками  рідної  сестри  цариці.
 •  Строго  кажучи,  Клеопатра  була  єгиптянкою,  якщо  говорити  про  походження,  а  гречанкой  з  Македонії.    Сьогодні  землі  стародавньої  Македонії  частково  належать  Греції,  а  частково,  власне,  країні  Македонія.
 •  На  честь  цієї  давньоєгипетської  цариці  були  названі  астероїд  і  кратер  на  планеті  Венера  (цікаві  факти  про  Венеру).
 •  Перші  три  роки  царювання  Клеопатри  були  важкими,  так  як  весь  цей  час  річка  Ніл  розливався  дуже  слабо,  і  люди  шепотілися,  що  в  усьому  винна  цариця,  розгнівався  Ти  богів.
 •  Коли  молода  цариця  Клеопатра  зустрілася  з  Цезарем,  тому  було  52  роки.    Він  закохався  в  неї,  і  в  підсумку  всіляко  підтримував  її  правління,  а  для  її  захисту  навіть  залишив  в  Єгипті  три  римські  легіони.    Правда,  після  загибелі  прославленого  римського  полководця  вони  відбилися  від  рук  і  влаштовували  погроми  до  тих  пір,  поки  їх  не  вислали  назад  в  Рим.
 •  У  тому  віці  Цезар  вже  почав  лисіти,  чого  дуже  соромився.    Щоб  приховати  лисину,  він  почав  носити  вінок  на  голові.    Клеопатра,  добре  розбирається  в  косметології,  намагалася  повернути  йому  волосся,  але  не  досягла  успіху.
 •  Від  Цезаря  Клеопатра  народила  сина,  який  отримав  ім'я  Цезаріона.
 •  Любов'ю  всього  її  життя  був  римський  полководець  Марк  Антоній.    На  зустріч  з  ним  Клеопатра  прибула  на  кораблі  з  пурпуровими  вітрилами,  посрібленими  веслами  і  позолоченої  кормою.    Антоній,  який  розглядав  Клеопатру,  як  політичного  противника,  закохався  в  неї  і  змінив  свою  позицію.    Тривав  цей  роман  10  років,  і  він  став  одним  з  найзнаменитіших  у  світовій  історії.    При  цьому  полководець  до  того  моменту  був  уже  давно  одружений  на  поважній  римської  дамі.
 •  У  Клеопатри  і  Марка  Антонія  було  троє  дітей.
 •  Цариця  Клеопатра  добре  розбиралася  в  різних  отрути.    У  неї  була  своя  лабораторія,  де  вона  з  ними  експериментувала,  а  отримані  суміші  потім  тестувала  на  засуджених  на  смерть  злочинців.
 •  Цариця  і  її  коханий  уклали  договір  про  життя  і  смерті,  пообіцявши  один  одному  померти,  якщо  хтось  із  них  загине.    Обидва  вони  стримали  слово.    Марк  Антоній  наклав  на  себе  руки,  коли  йому  доставили  неправдиве  повідомлення  про  те,  що  Клеопатра  нібито  померла.    Коли  стало  відомо,  що  це  неправда,  він  уже  вмирав  від  рани,  яку  сам  собі  завдав  мечем.    Помер  він  на  руках  у  люблячої  його  цариці,  яка  і  сама  пережила  його  лише  ненадовго.
 •  Римський  імператор  Октавіан,  який  оголосив  війну  Єгипту,  жадав  володіти  Клеопатрою.Однак,  коли  римляни  зломили  опір  єгиптян  і  полонили  її,  цариця  наклала  на  себе  руки.
 •  Пр  життя  Клеопатра  була  так  багата,  що  багато  хто  вірив,  що  вона  має  здібності  перетворювати  інші  метали  в  золото  (цікаві  факти  про  золото).
 •  Після  смерті  цариці  Клеопатри  Єгипет  був  остаточно  підкорений  Римом.
 •  Вважається,  що  саме  вона  першою  придумала  епіліровать  волосся  на  тілі.    Правда,  для  епіляції  вона  користуватися  не  воском,  як  сучасні  дами,  а  особливою  сумішшю  ароматних  смол,  але  суть  залишається  тією  ж.
 •  Син  Клеопатри,  народжений  їй  від  Цезаря,  був  страчений  за  наказом  імператора  Октавіана,  а  її  діти  від  Марка  Антонія  виховувалися  в  Римській  Імперії.    Її  дочка  згодом  стала  дружиною  мавританського  царя.
 •  Ніхто  не  знає,  де  знаходиться  могила  Клеопатри,  і,  напевно,  ніколи  не  дізнається.
 •  Історія  цариці  екранізувалася  вже  кілька  десятків  разів.

Переклала  на  українську  мову        17.06.19              7.56

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839535
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.06.2019

Цікаві факти про вишню

Цікаві  факти  про  вишню
 
У  багатьох  на  дачі  або  на  заміській  ділянці  ростуть  вишні,  ну  а  ті,  у  кого  її  немає,  напевно  купували  їх  на  ринку  або  в  магазині.  На  жаль,  сезон  дозрівання  у  вишні  досить  короткий,  тому  ласувати  їй  можна  далеко  не  круглий  рік.  Але  що  може  бути  смачніше,  ніж  ці  плоди,  соковиті,  стиглі,  темно-червоні,  налиті  соком?  Та  й  цвітуть  вишневі  дерева  навесні  просто  чудово,  усіюючи  все  навколо  молочно-білими  пелюстками.

•  Її  латинська  назва  «viscum»  в  перекладі  означає  «пташиний  клей».
•  Всього  існує  більше  150  різних  видів  вишень.
Строго  кажучи,  черешня  і  вишня  є  одним  і  тим  же  рослиною,  просто  клімат,  в  якому  росте  дерево,  має  вагоме  значення  -  особливо  великі  і  стиглі  плоди  виростають  тільки  при  наявності  достатньої  кількості  тепла  і  вологи.
•  Вишня  і  слива  є  спорідненими  деревами  (цікаві  факти  про  зливі).
•  Степова,  або  чагарникова  вишня  є,  як  випливає  з  назви,  кущ  висотою  до  півтора-двох  метрів.  Але  плоди  на  ній  теж  ростуть.
•  Туреччина  займає  перше  місце  у  світі  за  обсягом  виробництва  вишні.  На  другому  і  третьому  місцях  відповідно  знаходяться  США  і  Іран.
Свіжовичавлений  вишневий  сік  дуже  концентрований,  в  ньому  багато  кислоти,  тому  вживати  його  рекомендується  в  розбавленому  водою  вигляді.
•  Археологічні  знахідки  свідчать,  що  вишня  була  відома  нашим  предкам  ще  близько  10.000  років  тому,  і  вони  вживали  її  в  їжу.
•  У  Білорусі,  в  місті  Глибоке,  є  пам'ятник  вишні.  Там  же  проводиться  щорічний  фестиваль,  присвячений  цим  плодам.
•  У  п'єсі  А.  П.  Чехова  «Вишневий  сад»  образ  цього  сама  виступає  в  ролі  відображення  російського  дворянства  тієї  епохи.
•  Всього  зараз  культивується  близько  60  різних  сортів  вишні  (цікаві  факти  про  культурні  рослини).
Найбільші  плоди  вишні  можуть  в  стиглому  стані  досягати  2  сантиметрів  в  діаметрі.
•  У  Росії  перші  вишневі  дерева  з'явилися  в  XIV  столітті.
•  Дикі  сорти  вишні  ростуть  навіть  в  холодних  регіонах.  Наприклад,  в  горах  Далекого  Сходу  і  навіть  в  Гімалаях.
•  Більшість  дослідників  сходяться  на  думці,  що  батьківщиною  вишневих  дерев  є  територія  сучасного  Ірану.
•  У  XVI  столітті  в  Німеччині  було  видано  довідник  лікарських  рослин,  в  якому  вишні  була  присвячена  ціла  глава.
•  На  жирне  масло  доводиться  від  чверті  до  третини  маси  вишневої  кісточки.
•  У  середній  смузі    в  садах  росте  в  основному  так  звана  «вишня  кисла».  Ця  назва  сорту.
Сакура,  національне  дерево  Японії,  теж  відноситься  до  роду  вишень  (цікаві  факти  про  Японію).
•  У  традиційної  слов'янської  кулінарії  листя  вишневого  дерева  застосовують  при  засолюванні  овочів  на  зиму,  а  також  іноді  додають  в  варення.
•  У  фармацевтичній  індустрії  вишневий  сироп  широко  використовується,  щоб  надати  ліків  більш  приємний  смак.
Іноді  вишневі  дерева  можуть  жити  дуже,  дуже  довго,  і  виростати  до  вражаючою  висоти.  Наприклад,  у  Великій  Британії  є  давня  вишня,  якій  понад  150  років,  і  в  висоту  вона  вже  досягла  13  метрів.
•  На  середньостатистичної  вишні  за  рік  виростає  близько  7000  плодів.
•  У  вишні  міститься  натуральний  аналог  аспірину.  Пара  десятків  свіжих  ягід  цілком  можуть  допомогти  впоратися  з  головним  болем  або  підвищеною  температурою.
•  Деякі  види  вишні  непридатні  в  їжу.
Переклала  на  українську  мову        21.06.19        9.56

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839533
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.06.2019

Нові гості в саду і цікаві факти про них

Нові  гості  в  саду  і  цікаві  факти  про  них
       В  наш  сад  завітали  гості  з  лісу:  маленький  їжачок,  вуж  і  зозуля.  Що  цікаво,    що  їжачок  не  боїться  нашої  вівчарки»Лади»,  а  вона  теж  його  не  чіпає...  А  от  вужа,  який  обладнав  собі  нору  нв  клумбі,  «Лада»  побоюється,  про  це  мені  розповів  чоловік...  Коли  вуж  виліз  з  нори,  «Лада»,  побачивши  його  втекла.  
 Зозуля  прилітає  майже  кожного  дня,  сідає  на  горіх    і  якось  надто  цікаво  кукує:  ку-ку-ку...потім  ще  ку-ку-  ку  ,  а  поті  летить  до  сусідів...
 Вирішила  почитати  цікаві  факти  про  цих  «гостей»...    20.06.19 9.15

• Интересные  факты  о  ежах
• Еж  —  самый  известный  обладатель  колючек.  При  малейшей  опасности  он  сворачивается  клубком,  стараясь  уколоть  того,  кто  представляет  опасность.  Часто  ежа  можно  встретить  у  себя  на  заднем  дворе  или  в  саду,  где  он  удобно  устроил  свое  жилище.  Хотя  еж  зачастую  соседствует  с  человеком,  знаем  мы  о  нем  немного.  Подобранные  интересные  факты  помогут  лучше  понять,  кто  же  соседствует  с  вами.
• 1. Чтобы  пережить  зимнюю  спячку  ежу  необходимо  весить  как  минимум  500  грамм.
• 2. Ежи  никогда  не  роют  себе  норы,  они  используют  существующие  пустоты  под  забоями  и  кустами.
• 3. Если  еж  не  найдет  себе  жилища  до  того  как  температура  опустится  до  +6  C°,  он  может  уснуть,  и  когда  температура  опустится  до  минусовой,  еж  замерзнет  на  смерть.
• 4. Температура  ежового  жилища  даже  в  -20  C°  не  падает  ниже  нуля.
• 5. Когда  еж  впадает  в  спячку,  обменные  процессы  в  его  организме  замедляются.  Температура  тела  понижается  до  0  C°,  а  сердцебиение  падает  с  уровня  170  ударов  в  минуту  до  5.
• 6. Фаза  пробуждения  ежа  после  зимней  спячки  может  длиться  несколько  часов.
• 7. За  зиму  еж  теряет  до  40%  своего  веса.  Поэтому,  проснувшись,  он  сразу  отправляется  на  поиски  пищи.
• 8. Ежи  очень  плохо  видят,  ориентироваться  в  пространстве  им  помогает  слух  и  обоняние.
• 9. За  день  еж  может  преодолеть  расстояние  до  2  км.
• 10. Территория  одного  ежа  может  занимать  20  гектаров.  
• 11. Самец  ежа  никогда  не  участвует  в  воспитании  своего  потомства.
• 12. Ежи  чуют  добычу  на  расстоянии  нескольких  метров.
• 13. Ежата  рождаются  с  мягкими  иголочками,  спрятанными  под  кожу.  Первые  иголочки  начинают  появляться  через  час  после  рождения.
• 14. На  3  неделе  жизни  у  ежат  есть  уже  все  молочные  зубы.
• 15. Существует  миф,  что  ежи  любят  молоко,  на  самом  деле  от  коровьего  молока  ежик  может  умереть,  они  не  переносят  лактозы.  Для  вскармливания  маленьких  ежат  больше  подходит  кошачье  молоко,  которое  можно  купить  в  любой  ветеринарной  аптеке.
• 16. Примерно  в  3,5  недели  ежата  покидают  гнездо  и  отправляются  в  след  за  ежихой.  Идти  за  матерью  их  заставляет  инстинкт.
• 17. Почувствовав  сильный  запах,  еж  всегда  начинает  интенсивно  покрывать  свои  иголки  слюной,  почему  это  случается  ученными  до  сих  пор  не  выяснено.
• 18. У  ежей  примерно  2000  иголок.
• 19. Ежи  могут  передвигаться  даже  по  болоту.
• 20. Раньше  бытовало  мнение,  что  ежи  специально  лазят  в  курятник  и  едят  яйца.  Это  не  так,  попадая  в  курятник,  еж  может  съесть  только  надбитое  или  разбитое  яйцо.  Зубы  животного  не  предназначены  для  раскусывания  яичной  скорлупы.    
• 21. Еж  альбинос  приходится  на  одну  особь  из  тысячи.
• 22. В  случае  опасности  ежиха  может  бросить  или  съесть  свое  потомство.
• 23. За  год  у  ежа  сменяется  только  одна  из  трех  иголок.
• 24. Ежи,  живущие  в  странах  с  засушливым  климатом,  не  впадают  в  спячку.
• 25. Без  вреда  для  здоровья  ежи  едят  даже  очень  ядовитых  жуков,  например,  нарывников.  Также  им  не  страшны  и  другие  сильные  яды:  опиум,  синильная  кислота,  мышьяк  и  сулема.
• 26. Ежи  хорошо  плавают,  но  они  не  выносливы  и  долго  в  воде  находится  не  могут,  поэтому  быстро  тонут.
Уж  Интересные  факты  
 
Водяной  уж
Интересные  факты  об  ужах:        
• Ужи  или  ужеобразные  (Colubridae)  –  семейство  пресмыкающихся  отряда  змей.  В  более  узком  смысле  ужами  называют  только  один  род  из  этого  семейства  –  род  Настоящих  ужей  (Natrix).  Однако,  чаще  всего  ужом  называют  представителя  одного  вида  из  рода  Настоящих  ужей  –  вида  Уж  обыкновенный  (Natrix  natrix).
• Ужеобразные  различаются  значительно  по  форме  и  длине  тела.  Крупные  достигают  3,5  метра,  длина  мелких  видов  не  превышает  10  см.
 
• Ужеобразные  змеи  характеризуются  отсутствием  рудиментов  задних  конечностей  и  таза,  которые  сохраняются  у  удавов,  анаконд  и  питонов,  а  также  высокой  подвижностью  костей  черепа  и  нижних  челюстей.
• Настоящие  ужи  –  змеи  средних  размеров.
 
• Обитает  большинство  представителей  этого  рода  во  влажных  местах  и  в  той  или  иной  мере  связаны  с  водоёмами.  Ужи  хорошо  ныряют    и  плавают,  могут  подолгу  оставаться  под  водой.
• Питаются  в  основном  рыбой,  амфибиями,  гораздо  реже  –  птицами,  мелкими  млекопитающими  и  беспозвоночными.
 
• Добычу  ужи  проглатывают  живьём,  не  умертвляя.
• Ужи  откладывают  яйца  во  влажный  мох,  кучи  гниющего  растительного  мусора,  навоз,  под  лежащие  на  земле  предметы,  в  норы.
 
• Ужи  могут  притворяться  мёртвыми  при  опасности.  Схваченный  уж  из  клоакальных  желёз  выделяет  густую  неприятно  пахнущую  жидкость.
• Наиболее  распространенный  в  России  вид  настоящих  ужей  обыкновенный  уж.  От  других  змей  этот  уж  отличается  «жёлтыми  ушами»  –  ярко-выраженными    отметинами  на  голове,  чаще  жёлтыми,  но  иногда  оранжевыми  и  белыми.
 
Уж  обыкновенный
• Уж  обыкновенный  имеет  в  длину  не  более  метра.  Самки  по  размеру  больше  самцов,  иногда  они  достигают    1,5  метров.  Питается  в  основном  грызунами,  живыми  лягушками  и  реже  рыбой.
• Уж  неагрессивен.  При  виде  человека  он  спасается  бегством.
• Пойманный  уж  защищается  двумя  способами:  активным  (выбрасывает  из  клоаки  порцию  вонючей  жидкости)  и  пассивным  (расслабляя  тело  и  высовывая  язык  из  широко  раскрытой  пасти,  впадает  в  состояние  мнимой  смерти).
 
• Уж  хорошо  переносит  неволю  и  приручается.  В  Беларуси  и  на  Украине  часты  случаи  одомашнивания  ужей  (для  уничтожения  мышей).
• Кусается  уж  редко.  Для  человека  укус  не  представляет  никакой  опасности.
• В  периоды  линьки  ужи  сбрасывают  старую  кожу,  проползая  в  узкие  щели.  Она  снимается  чехлом,  начиная  с  головы,  по  типу  выворачивания  чулка.

50  интересных  фактов  о  кукушках  
 
1.  Кукушка  обыкновенная  –  это  птица  из  подкласса  новонёбные,  семейства  кукушковые,  
или  кукушки.
2.  Самый  известный  факт  о  кукушке:  она  не  вьет  собственных  гнезд  и  подкладывает  свои  яйца  в  чужие  гнёзда.
3.  Слово  «кукушка»  происходит  от  звучного  «ку-ку»,  произносимого  птицей.  Ее  название  похоже  у  многих  народов:  кукувица  –  в  Болгарии,  kukačka  –  в  Чехии,  Kuckuck  –  в  Германии,  coucou  –  во  Франции,  cucul  –  в  Румынии,  cuculo  –  в  Италии,  cuckoo  –  в  Великобритании.
4.  Считается,  что  внешне  кукушка  сходна  с  мелким  ястребом.  Но  современные  учёные  подчёркивают  лишь  поверхностное  сходство  кукушки  с  ястребиными  птицами:  например,  у  кукушки  обыкновенной  голова,  детали  оперения  и  характер  полёта  несколько  напоминают  таковые  у  перепелятника.
5.У  летящей  птицы  можно  заметить  тёмные  поперечные  пестрины  на  брюхе  и  нижней  части  крыла,  как  у  ястреба,  однако  хвост  у  неё  заметно  длиннее  и  скошен  по  краям  в  форме  клина,  а  не  срезан  по  прямой  линии.
 
6.  Сидящая  на  дереве  кукушка  в  отличие  от  ястребов  держит  туловище  горизонтально,  часто  с  опущенными  крыльями  и  приподнятым  хвостом.  
7.Крылья  у  птицы  заострённые  и  так  же,  как  и  хвост,  достаточно  длинные.  Ноги,  напротив,  очень  короткие  —  по  этой  причине  наблюдателю  со  стороны  заметны  лишь  обхватывающие  опору  пальцы.
8.Как  и  других  родственных  видов,  ноги  обыкновенной  кукушки  имеют  так  называемое  зигодактильное  строение:  два  пальца  направлены  вперёд  и  два  назад,  как  у  сов.  Такое  положение  позволяет  лучше  удерживаться  на  вертикальной  плоскости,  но  затрудняет  передвижения  по  поверхности  земли.
9.  Общая  длина  обыкновенной  кукушки  достигает  32—34  сантиметров,  размах  крыльев  55—65  сантиметров,  вес  до  80—190  грамм.  У  взрослого  самца  вся  верхняя  сторона  тела,  включая  голову,  окрашена  в  тёмно-серый  цвет.  Горло  и  зоб  также  серые,  но  более  светлого  пепельного  оттенка.  Брюхо  белое,  с  тёмными  поперечными  полосками.  Рулевые  с  белыми  концами  и  пятнами  вдоль  стержней.
10.Окраска  оперения  самок  бывает  двух  типов.  Наиболее  распространённая  повторяет  детали  оперения  самца  таким  образом,  что  в  полевых  условиях  различить  особей  разного  пола  очень  трудно;  специалист  может  разглядеть  буроватый  оттенок  на  спине  и  иногда  редкие  охристые  перья  на  горле  и  зобе.
 
Самец  и  самка  кукушек
11.Вторая  разновидность  окраски,  напротив,  делает  самку  абсолютно  непохожей  на  самца.  Представительницы  этой  фазы  ржаво-рыжие  сверху  и  белые  снизу,  с  обеих  сторон  с  тёмной  поперечной  полосатостью.  На  спине  пестрины  отсутствуют  лишь  в  области  поясницы.  
12.  Большую  часть  года  обыкновенная  кукушка  ведёт  скрытный,  молчаливый  образ  жизни.  Лишь  весной  и  в  первой  половине  лета  самки  и  особенно  самцы  становятся  заметными  и  шумными,  привлекая  к  себе  внимание.
 
13.  Область  размножения  обыкновенной  кукушки  охватывает  все  климатические  зоны  от  лесотундры  до  пустыни  и  субтропических  лесов  палеарктического  региона,  на  всём  протяжении  от  Атлантики  до  Тихого  океана.  Почти  повсюду  это  обычный,  местами  многочисленный  вид.  
14.  Разговаривая  в  лесу  с  кукующей  птицей,  многие  считают,  что  это  самка.  К  ней  даже  обращаются,  используя  женский  род.  Фактом  же  является  то,  что  самка  кукушки  может  издавать  только  неслышные  человеческому  уху  звуки.
15.Куковать  умеет  только  самец  кукушки.  А  делает  он  это  не  просто  так.  Так  самец  приглашает  к  спариванию  самок.  Тихие  звуки,  издаваемые  самками,  самец  слышит  на  очень  большом  расстоянии.
 
16.  За  один  день  самец  кукушки  может  спариться  с  несколькими  самками.  При  этом  готовая  к  спариванию  самка  занимает  свою  территорию,  на  которой  выбирает  гнезда  для  подкидывания  будущего  потомства.  
17.  Наиболее  известна  брачная  песня  самца  —  громкий  размеренный  крик  «ку-ку…ку-ку…»,  многократно  повторяемый  с  усилением  на  первом  слоге.  В  ясную  безветренную  погоду  её  можно  услышать  на  расстоянии  до  двух  километров.  
18.  Обыкновенная  кукушка  —  один  из  наиболее  совершенных  гнездовых  паразитов,  подкладывающий  свои  яйца  в  гнёзда  других  птиц.  В  качестве  хозяев-воспитателей  птенцов  выступают  около  300  видов  воробьиных  птиц.  Наиболее  полный  список  был  составлен  российским  орнитологом  А.  Д.  Нумеровым,  при  этом  из  него  были  исключены  все  виды  не-воробьинообразных.  
 
19.  Большая  пятнистая  кукушка,  рост  которой  достигает  40  сантиметров,  подкладывает  яйца  к  семейству  вороновых,  например,  к  сойкам  или  сорокам.  
20.  Воспитателями  птенцов  кукушки  могут  быть  птицы,  гнездящиеся  в  самых  разнообразных  биотопах,  с  разными  кормовыми  привычками,  размером  от  королька  до  крупного  дрозда.  
 
21.Удивительным  является  то,  что  кукушки,  обитающие  в  тропиках  Африки,  не  подбрасывают  яйца,  а  строят  одно  общее  гнездо,  где  собирается  около  20  особей  и  откладывают  яйца,  за  которыми  присматривают  старые  птицы,  высиживают  и  ухаживают  за  ними.
22.  В  брачных  взаимоотношениях  для  кукушки  характерна  полигамия,  то  есть  когда  большой  участок  самца  включает  несколько  участков  самок.  
 
23.  Самец  в  течение  суток  облетает  свои  владения  и  поочерёдно  навещает  самок.  А  самка  в  период  размножения  придерживается  конкретного  участка  местности  в  2-4  га,  на  котором  гнездятся  её  виды-воспитатели.
24.Самка  кукушки  способна  часами  неподвижно  сидеть  на  присаде,  наблюдая  за  гнездящимися  птицами,  и  слабо  реагирует  даже  в  случае  их  нападения.
25.Приметив  подходящее  место,  птица  улетает  восвояси  и  появляется  вновь  на  том  же  месте,  когда  сформированное  яйцо  готово  к  откладке.
 
26.  Взрослая  кукушка  за  час  съедает  до  100  гусениц,  при  этом  работает  так  по  10  часов.  
27.Если  в  лесу,  где  живет  кукушка,  появляется  много  вредителей,  то  птица  будет  трудиться  до  тех  пор,  пока  не  уничтожит  всех  насекомых.
28.  Инстинкт  заставляет  кукушку  возвращаться  в  родные  биотопы  и  искать  именно  тех  видов-хозяев,  в  гнёздах  которых  она  появилась  на  свет  сама.  
29.  Кукушка  занимается  поисками  подходящих  гнёзд  весь  промежуток  времени,  пока  размножаются  её  основные  воспитатели.  
30.  Масса  яйца  кукушки  весит  всего  лишь  от  2  до  3  грамм,  что  является  отличительной  особенностью  её  от  других  видов  птиц.  
 
31.  В  полете  кукушка  окраской  напоминает  хищную  птицу.  Благодаря  этому  самец  кукушки  пугает  птицу-хозяина  гнезда,  а  в  это  время  самка  подбрасывает  яйцо.
32.  Доказанный  факт,  что  период  размножения  самец  кукушки  охраняет  «гнездовой  участок»  тех  птиц,  куда  самка  должна  отложить  яйца,  так  как  если  в  одном  гнезде  окажется  два  яйца  этих  птиц,  то  птенцы,  скорее  всего  тоже  оба  погибнут  от  недостатка  корма.
33.  Самка  кукушки  за  один  сезон  может  отложить  от  8  до  25  яиц,  правда,  на  каждые  5  подкинутых  яиц  выживает  всего  один  птенец.
34.  Подброшенные  яйца  почти  совпадают  по  цвету  с  яйцами  хозяев  гнезда.  
35.  Кукушке  хватает  всего  10—16  секунд,  чтобы  подложить  яйцо  в  гнездо.  
 
36.  Срок  от  откладывания  яиц  до  вылупливания  птенцов  у  кукушки  короче,  чем  у  тех  видов,  в  чьих  гнездах  они  находятся.  
37.  Кукушонок,  будучи  ещё  слепым,  глухим  и  совершенно  голым,  разрешает  свои  жилищные  проблемы,  выбрасывая  из  гнезда  яйца  или  птенцов  хозяев  —  подменяет  собой  нескольких  птенцов  другого  вида,  имеющего  более  многочисленное  потомство.  
38.Инстинкт  выбрасывания  длится  3-4  дня,  а  потом  угасает.  Но  даже  если  птенцы  приемных  родителей  не  оказались  «за  бортом»,  они  все  равно  обречены:  кукушонок  будет  перехватывать  всю  еду,  которую  им  принесут.
39.  Для  откладывания  яиц  кукушки  строят  свои  гнёзда  в  отдалённых  и  одиноких  местах  леса.
40.  Яд  скорпиона  для  кукушки  абсолютно  безвреден.
 
41.  Будучи  типичной  перелётной  птицей,  кукушка  проводит  зиму  в  Африке  и  в  тропических  широтах  Азии.
42.  Перед  перелётом  в  иную  местность  эти  птицы  активно  набирают  вес,  так  преодолевать  приходится  большие  расстояния.  
43.Кукушки  способны  преодолевать  до  3600  километров  за  один  перелёт  без  остановки  на  отдых,  а  общая  удалённость  зимних  стаций  от  гнездовий  достигает  5—6  тысяч  километров  и  более.  
44.  На  обыкновенную  кукушку  величиной  и  расцветкой  оперения  чрезвычайно  похожа  кукушка  глухая,  за  что  на  протяжении  100  лет  орнитологи  и  не  выделяли  её  в  самостоятельный  вид.  Действительно,  коллекционные  тушки  обеих  птиц  и  сегодня  с  полной  уверенностью  трудно  опознать.  Это  так  называемые  виды-двойники,  не  имеющие  близкородственных  связей.  Их  объединяет  лишь  внешнее  сходство  и  гнездовой  паразитизм.
45.  В  природе  кукушки  живут  около  10  лет.  
 
46.  Часы  с  кукушкой  –  символ  не  только  России,  но  и  Германии.  Огромный  выбор  деревянных  птичек  можно  обнаружить  здесь  где  угодно.  Началось  жизнерадостное  производство  деревянных  часов  с  кукушкой  в  Шварцвальде,  в  XVII  веке.
47.  Первое  апреля,  известное  нам  как  «день  дураков»,  в  Шотландии  называется  «днем  кукушки».
 
48.  И  в  Дании,  и  в  Швеции  пытают  эту  птицу  на  предмет  долголетия,  в  Японии  считают  путешественницей  на  тот  свет,  тесно  связанной  со  смертью.  И  кукует  она  на  беду,  и  к  мору,  и  к  пожару.
49.  В  действительности,  кукушки,  которые  обитают  в  Евразии  и  Америке,  подбрасывают  яйца  всего  лишь  12  видам  птиц,  а  не  всем  подряд,  как  бытует  такое  мнение.
50.Чаще  всего  кукушки  подкладывают  яйца  в  гнёзда  мелких  насекомоядных  птиц  воробьиного  вида:  белой  трясогузки,  обыкновенной  горихвостки,  зарянки,  дроздовидной  камышовки  и  других.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839411
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.06.2019

СМАЧНА АЛИЧА ТА ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО НЕЇ

СМАЧНА  АЛИЧА  ТА  ЦІКАВІ  ФАКТИ  ПРО  НЕЇ
 ВЧОРА  ПОСМАКУВАЛИ  ПЕРШОЮ  В  ЦЬОМУ  РОЦІ  АЛИЧОЮ.  Посадили  її  в  2007  році,  кожний  рік  на  ній  було  стільки  аличі,  що  хватало  не  лише  нам,  а  і  пригостити  сусідів,  родичів,  знайомих.  В  цьому  році  аличі  значно  меньше,  можливо  вплинули  погодні  умови,  проте  посмакувати  і  оцінити  її  поживні  властивості  достатньо.
Подякувавши  Всевишього  за  смачні  плоди,  вирішила    почитати  в  інтернеті  цікаві  факти  проше  плодове  дерево  тайого  плоди.
20.06.  19        9.03
Интересные  факты  об  алыче.
Алыча  –  это  такой  колючий-колючий  кустарник  подсемейства  сливовых.  Проще  говоря,  это  одна  из  разновидностей  сливы  обыкновенной.
Другие  её  названия  –  ткемали,  мирабель,  вишнеслива.
Плоды  у  неё  небольшие,  кругленькие,  очень  сочные.  Бывают  жёлтого,  красного,  фиолетового  и  даже  почти  чёрного  цвета!
Деревце  это  весьма  урожайное  –  с  одного  только  дерева  можно  за  сезон  собрать  до  100  кг.  плодов!!!    
     Этот  кустарник  довольно  неприхотлив,  поэтому  растёт  практически  по  всему  миру.
Но  особое  распространение  он  получил  на  Кавказе,  в  Средней  Азии  и  Закавказье.  
   Эта  ягода  богата  на  углеводы,  витамины,  минералы,  пектины,  органические  кислоты.
Особо  славится  она  своими  полезными  свойствами  благодаря  наличию  большого  количества  калия,  железа,  магния,  кальция  и  фосфора.
Из  витаминов  лидируют  Витамин  С,  провитамин  А,  витамины  группы  В.
Что  важно,  все  они  (минералы  и  витамины)  находятся  в  идеальном  соотношении  друг  с  другом,  дополняя  и  усиливая  полезные  качества  друг  друга,  где  одно  помогает  усваиваться  другому!
Интересно  то,  что  цвет  алычи  зависит  от  её  состава!  В  жёлтой  много  полезных  сахаров  и  лимонной  кислоты.  А  в  черноплодной  –  больше  полезного  пектина.
Калорийность  этой  ягодки  –  всего  34  ккал.
Полезные  свойства  алычи  :
• Алыча  признана  диетологами,  как  отличное  диетическое  средство.
• Сок  из  свежей  алычи  чудесно  освежает  в  жару,  утоляет  жажду,  тонизирует  организм,  придаёт  сил.
• Ягоды  показаны  при  авитаминозах,  как  отличная  витаминная  «подпитка»  для  тела.
• Они  прекрасно  укрепляют  иммунитет,  борются  с  вирусами,  микробами,  бактериями,  различными  воспалительными  процессами  внутри  тела.
• Хорошо  лечит  болезни  желудка  и  двенадцатиперстной  кишки,  оказывает  лёгкий  слабительный  эффект,  поэтому  её  ценят  те,  у  кого  проблемы  с  кишечником.
• Ещё  одно  замечательное  качество  –  она  содержит  не  так  уж  много  сахара,  поэтому  те,  кто  страдает  сахарным  диабетом,  могут  спокойно  кушать  её  столько,  сколько  хочется.
• Это  хорошее  средство  от  отёков  различного  происхождения,  кровоочистительное  средство,  противовоспалительное,  жаропонижающее.
• Рекомендована  всем,  у  кого  проблемы  с  печенью  и  желчными  потоками.
• Для  детей  эта  ягода  –  отличное  средство  повышения  аппетита.  Давайте  несколько  ягодок  ребёнку  перед  едой,  где-то  за  час.
• Употребляйте  её,  если  страдаете  хроническими  заболеваниями  верхних  дыхательных  путей,  если  у  вас  простуда  и  вы  кашляете.
• Хорошо  лечит  импотенцию  у  мужчин  и  проблемы  со  всей  мочеполовой  системой  у  женщин.  Особенно  «благодарны»  алыче  будут  ваши  почки!
• Очищает  организм  от  токсинов,  радионуклидов,  ядов.  Особо  рекомендуется  тем,  кто  проживает  в  экологически  неблагоприятных  условиях,  в  мегаполисах,  где  воздух  очень  загрязнён.
   Надо  заметить,  что  более  всего  свои  полезные  и  лечебные  свойства  она  проявляет,  когда  употребляется  в  свежем  виде!
Алыча  в  домашней  косметологии
Её  косметические  свойства  особо  оценят  те,  у  кого  есть  высыпания  на  коже,  у  кого  кожа  жирная,  пористая,  бугристая  и  тусклый,  несвежий  цвет  лица.
1.  Из  алычи    варят  повидло,  джемы,  желе  и  соус  «ткемали».  Готовят  квас,  сок,  вино,  компот  и  даже  мармелад!
2. В  косметологии  распространение  получило  растительное  масло  из  косточек  этой  ягоды.
3. Его  используют  прямо  по  назначению  (маски,  массажи,  как  средство-уход  непосредственно  на  кожу),  и  также  добавляют  в  различные  гигиенические  и  косметические  препараты  промышленного  производства  (мыло,  кремы  и  т.д.  ).
4. Из  того  шрота,  что  остался  от  косточек  после  выжимки  масла,  готовят  растительный  казеин.
5. Из  скорлупы  косточек  делают  активированный  уголь,  который  применяют  для  очистки  продуктов  промышленного  производства.
 Используют  её,  в  основном,  в  свежем  виде.


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839409
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.06.2019

Сонячна кульбаба. Легенди.

Сонячна    кульбаба.Легенди.
Мовою  квітів  Кульбаба  означає  -  щастя  і  відданість.
У  дикій  природі  кульбаба  -  самий  рясний  і  тривалий  медонос,  цвіте  з  квітня  до  вересня.
У  кульбаби  безліч  назв:  светик,  пухівки,  Пухлянко,  солдатики,  молочник,  Дойников,  летушкі,  повітряний  колір,  масляний  квітка,  березневий  кущ,  грядуніца,  Пустодієв.
Слово  «кульбаба»  московського  походження,  віддієслівної  основи  одуть  або  обдути.  Воно  і  вкоренилося  як  основне,  хоча  були  відомі  і  дуже  близькі  форми:  одуван,  кульбаба,  Пустодієв,  ветродуйка.
Кульбабу  за  її  невичерпну  цілющу  силу  величали  «еліксиром  життя»,  «бабусиною  травою».
Придворні  лікарі  китайських  імператорів  готували  з  кульбаб  еротичний  еліксир,  що  підтримує  чоловічу  силу  владик  довгі  роки.  Знахарі  впевнені,  щоденне  вживання  декількох  гірких  листя  і  жовтих  суцвіть  кульбаби,  значно  підвищує  чоловічу  потенцію.
Кульбабу    іноді,  плутаючи  з  іншими  рослинами,  називають  його  молочай,  дикий  молочай).  Серби  його  звуть  маслачок.
Молоде  листя  майже  позбавлені  гіркоти.  Містить  вітаміни  С  і  Е,  каротин,  легкозасвоювані  солі  фосфору,  кальцію,  магнію,  йоду,  а  також  вуглеводи  й  протеїни.  Коріння  до  осені  накопичують  до  40%  інуліну.  Часто  називають  "еліксиром  життя".
Кульбаба  використовується  для  поліпшення  апетиту,  регулювання  діяльності  шлунково-кишкового  тракту,  при  жовчнокам'яній  хворобі,  як  легке  проносне.  Може  застосовуватися  для  лікування  цукрового  діабету,  сечокам'яної  хвороби,  атеросклерозу.  Є  антігельмінтним  і  антитоксичну  засобом.  Стимулює  діяльність  серцево-судинної  системи,  призначається  при  артритах.  Заживляє  рани,  знеболюючим,  протизапальну  дію,  ефективно  використовується  для  видалення  бородавок.  Сприяє  збільшенню  лактації.  Надає  тонізуючу  дію,  усуває  відчуття  втоми.  Корисний    при  захворювані    щитовидної  залози.  

В  їжу  використовують  майже  всю  рослину:  з  молодого  листя  роблять  салати,  приправи  до  м'ясних  страв,  вживають  як  шпинат;  квіткові  бруньки  маринують  і  заправляють  солянки,  вінегрети,  страви  з  дичини;  з  розкрилися  бутонів  готують  кульбаб  мед;  з  коренів  готують  чудову  каву.  Щоб  видалити  гіркоту  з  листя,  їх  вимочують  у  солоній  воді  20-23  хвилин.

Збирають  листя  навесні  і  влітку,  коріння  -  восени.  Використовують  листя,  квіти,  бутони,  коріння.  Бутони  маринують  з  часником,  для  приправи,  в  вінегрети,  до  дичини.

Салат:  кульбаба,  цибуля,  кріп,  петрушка,  варене  яйце,  можна  картопля,  заправити  соусом  бешамель  або  сметаною.
Перша  легенда  про  кульбабу
У  давні  часи  на  березі  Великої  ріки  була  маленьке  село.  На  самому  її  краю  стояв  крихітний  будиночок,  схожий  на  теремок.  У  ньому  жила  миловидна  дівчинка.  Вона  пасла  козу  і  торгувала  молоком.В  зеленій  сукні  і  золотисто-жовтої  косинці  вона  з  дерев'яним  дійницею  обходила  будинки  і  кожному,  хто  бажав,  наливала  молока  в  глечик.
Дівчинка  була  схожа  на  добру  фею.  Весела  і  усміхнена,  вона  для  кожного  знаходила  добре  слово  і  кожному  приносила  благу  звістку:  бажала  здоров'я  хворим,  мирила  посварилися  подружжя,  а  дівчатам  передбачала  швидке  і  щасливе  замужество.Может  бути,  тому  її  всюди  і  чекали  з  нетерпінням,  бо  її  привітна  посмішка  несла  сонце  і  весну  навіть  в  самі  похмурі  будинки.  Люди  прозвали  її  за  це  молочницею-Отдуваночкой,  так  як  вона  "віддуватися",  відганяла  від  них  важкі  думки  і  поганий  настрій.  Прізвисько  це  звучало  так  мило,  що  нітрохи  не  ображало  дівчинку.  Подорослішала  Молочниця-Отдуваночка  і  гаряче  полюбила  Жайворонка  за  його  пісню  без  слів.
Ця  пісня  хвилювала  її  до  глибини  душі.  Весь  світ  зазвучав  для  дівчини  піснею  Жайворонка.  Труснеш  чи  коза  головою,  задзвенить  чи  на  шиї  у  неї  бубонець,  а  дівчина  вже  біжить  подивитися,  чи  не  летить  Жайворонок  над  прогоном.  Свисне  чи  на  старій  липі  іволга,  Молочниця-Отдуваночка  відразу  ж  поспішає  на  цей  поклик,  думаючи,  що  її  чекає  Жайворонок.  І  ночами  їй  снилися  його  пісня  і  заклик.
 Щастя  переповнювало  серце  дівчини.  Але  тривало  воно  недовго.  Вона  сама  зруйнувала  свою  велику  любов.  Їй  захотілося  дізнатися  слова  пісні  Жайворонка.
Він  опустився  до  неї  з  піднебесся  і  проспівав:
Ніжна  моя  любов  до  тебе,  як  сонця  перший  промінь,  але  вабить  вгору  небес  простір,  і  поклик  його  могутній  ".
Охопило  дівчину  бажання  утримати  коханого,  залишити  його  поруч  з  собою  назавжди,  і  кинулася  вона  до  нього  з  благанням  про  це.  Але,  вільний  птах,  Жайворонок  злетів  у  небо  і  полетів.  Тільки  тепер  Молочниця-Отдуваночка  зрозуміла,  що,  захотівши  позбавити  Жайворонка  свободи,  втратила  його  любов.
У  розпачі  вона  змахнула  косинкою,  і  випало  з  неї  кілька  золотих  монеток.
І  полетіли  золоті,  закружляли  на  сильному,  ураганному  вітрі  з  Великої  ріки.  Довго  вирував  вітер  і  розносив  золоті  по  всьому  світу.  Там,  де  вони  падали,  навесні  з'являлося  багато  золотистих  кольорів,  які  люди  з  тих  пір  стали  називати  просто  кульбабами.
А  Жайворонок  кружляє  над  ними  і  співає  свою  пісню  без  слів.
У  християнстві  кульбаба  як  одна  з  «гірких  трав»  стаоа    символом  страстів    Господніх,  і  саме  в  такій  якості  вона    присутня    на  зображеннях  Розп'яття  Мадонни  з  Немовлям.  Вважається,  що  символізм  Емблеми  Страстів  Христових,  ймовірно,  пов'язане    з  гіркотою  листя  цієї  рослини.  У  сценах  Розп'яття  кульбаба  іноді  зустрічається  в  нідерландському  живописі.
Але,  незважаючи  на  це,  кульбаби  часто  дають  епітет  «сонячний».  Виявляється,  їх  життя  -  відображення  глибоких  процесів  на  Сонці.  Сплески  бурхливого  розвитку  цих  квітів  припадають  на  другий  рік  максимуму  сонячної  активності.  У  ці  роки  вони  густо  заповнюють  всі  галявини  і  цвітуть  на  радість  собі  і  численним  полчищам  комах,  які  збирають  нектар  і  пилок.
Ця  властивість  кульбаби  відображена    в  другій  легенді:
 
Кульбаба  -  дуже  цікава    квітка.
Прокинувшись  навесні,  він  уважно  подивився  навколо  себе  і  побачив  сонечко,  яке  помітило  кульбаба  і  освітило  його  жовтим  промінцем.
Пожовтів  кульбаба  і  так  полюбив  світило,  що  не  зводить  від  нього  захопленого  погляду.
Зійде  сонце  на  сході  -  кульбаба  на  схід  дивиться,  підніметься  в  зеніт  -  кульбаба  підніме  голівку  догори,  наблизиться  до  заходу  -  кульбаба  не  зводить  з  заходу  погляду.
І  так  все  життя,  поки  не  посивіє.
А  стане  сивим,  розпушиться  -  і  полетять  за  вітром  пушинки-парашутики  з  насінням,  побачать  гарну  галявинку,  опустяться,  зернятко  сховається  в  якусь  впадинку  і  пролежить  до  весни.
 
(С.Красіков.  Легенда  про  квіти)
Друга  цікава  легенда  про  кульбаби:
Встало  одного  разу  по  весні  Сонечко  спозаранку,  умилось  теплим  дощиком  і  пішло  гуляти  по  небу.  Дивиться  -  хороша  земля!  І  ліси,  і  луки  -  все  в  зеленому  вбранні,  кожна  травинка  переливається.  І  все-таки  чогось  не  вистачає.
-  Щоб  ще  таке  придумати?  -  запитало  саме  себе  Сонечко.  -  Чим  порадувати  людей?
Змахнуло    воно  золотим  рукавом  -  бризнули  на  землю  сонячні  порошинки,  і  засвітилися  на  луках,  на  стежках  веселі  жовті  вогники  -  кульбаби.  На  мене  схожі!  -  зраділо  Сонечко.  А  сердита  Зима  неподалік  ховалася  в  глухому  лісі,  в  глибокому  яру.  Почула  вона,  що  Сонечко  сміється,  і  визирнула  тихенько  зі  свого  укриття.  Дивиться  -  а  в  траві  багато-багато  маленьких  сонечок  світиться.
Ох,  і  розлютилася  тут  Зима!  Махнула  своїм  срібним  рукавом  і  запорошені  веселі  вогники  снігом.  А  сама  далеко  на  Північ  пішла.  З  тієї  пори  братці-кульбаби  так  і  хизуються:  спочатку  в  жовтій  сукні,  а  потім  в  білій  пухнастою  шубці.
 Кульбаба  настільки  дивовижна  рослина,  що  поряд  з  величезною  кількістю  легенд,  про  нього  складено  та  загадки:
 
 "З  молоком,  але  не  коровушка,  літає,  а  не  соловейко".
Вічко  золоте  на  сонце  дивиться,  як  сонце  нахмуриться,  вічко  примружиться  ".
 З  точки  зору  фен-шуй  кульбаби  є  доброчинними  рослинами.  Вважається,  що  вони  захищають  членів  сім'ї  від  нещасних  випадків  і  несуть  їм  гарне  здоров'я.  Вони  також  символізують  гроші.
 Цікаво,  що  кульбаби  бувають  не  тільки  жовті  з  різними  відтінками.  На  Кавказі  в  горах  трапляються  пурпурні,  а  в  Тянь-Шані  -  лілові.
 За  китайським  повірити  кульбаби  є  гномиками,  маленькими  гномами  добpого  духу  землі.
Третя  легенда  про  кульбабу,  де  говориться,  що  Кульбаби  -  діти  Місяця  і  Сонця.
"Кульбаби  повинні  були  запалювати  на  небі  лампи  щоночі,  але  -  не  хотіли  цього  робити.
В  покарання  Місяць  послала  вітер,  який  здув  їх  на  землю.
Але,  на  втіху,  батько-Сонце  пообіцяв,  що  на  землі  діти  будуть  світити  так  само  яскраво,  як  на  небі.
 Щоліта  квіти  перетворюються  в  пушинки,  намагаючись  потрапити  назад  на  небо  з  тим  же  вітром,  який  приніс  їх  на  землю.  "
Переклала  на  українську  мову        18.06.19            17.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839212
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.06.2019

Кульбабки в саду і цікаві факти про них.

Кульбабки    в  саду  і  цікаві  факти  про  них.
     Ранньою  весною,  як  тільки  зійде  сніг,  в  саду  першими    з’являються    жовтенькі,  сонячні  кульбаби.  А    через  декілька  днів  вкривають  землю  жовтим  килимом.  
       Мені  дуже  подобаються  ці  чудові,  зігріваючі  погляд  ,корисні  для  сада  і  людини  рослини.
Вчора    в  захваті  прочитавши  цікаві  факти  і  легенди  про  ці  квіти.    Ще  більше  переконалась  в  іх  цілющих  властивостях  і  позитивно  впливаючих    якостях    в  весняний  період,  коли  навкруги  ще  все  сіре,  ішші  рослини  ще  не  прокинулись  від  зимової  спячки,  а  ці  маленькі,  яскраві  сонечка  ранком  розкриваються,  зігрівають  погляд  і  піднімають  настрій.
     В  травні  прочитавши  цікаву  статтю  про  цілющі  властивості  коренів  одуванчика,  які  мають  сильніші  властивості  ніж  любий  антибіотик,  попросила  чоловіка  викопати  корінців.  Корінці  добре  промила,  просушила,  а  потім  заварювала  і  пила  приємний  на  смак  напій.
     Щодня  звертаюсь  до  Всевишнього  з  подякою  за  все,  що  маємо  і  користуємось,  що    дає  оточуюча    природа,  яка  змінюється  кожного  дня,  чарує  погляд,  заряжає  позитивом,  а  крім  всього  ще  багато  рослин  і  плодів  корисні  і  поживні!!!
18.06.19 15.48  
На  фото  одуванчики  в  нашому  саду.

Цікаві  факти  про  кульбаби
 
Повсюдно    ростучі  кульбаби  добре  відомі  людству  з  давніх  часів,  тому  що  ці  звичайні,  здавалося  б,  квіти  мають  ряд  дуже  корисних  властивостей.  Але,  звичайно,  більшості  з  нас  вони  знайомі  по  дитинству,  коли  так  весело  здувати  їх  пухнасті  насіння  і  дивитися,  як  вони  летять  за  вітром.  А  ось  античні  вчені  швидко  розпізнали  цілющі  властивості  цієї  рослини,  і  навчилися  застосовувати  його  в  медицині.  Втім,  ці  квітки  можуть  похвалитися  дійсно  великим  спектром  свого  застосування
Факти  про  кульбаби
•  Звичні  нам  кульбаби  цілком  офіційно  називаються  «лікарськими»,  так  як  саме  вони  використовуються  в  народній  медицині  вже  багато  століть.
•  Коріння  деяких  видів  кульбаб  містять  каучук,  тому  ці  види  колись  розлучалися  з  метою  виробництва  гуми.  Потім  з  витіснили  каучукові  дерева,  але  зараз  ведуться  розробки  по  виробництву  гуми  з  соку  кульбаб.
•  При  укусі  бджоли  молочний  сік  кульбаби  позбавляє  від  болю  і  пухлини  (цікаві  факти  про  бджіл).
•  На  одній  голівці  кульбаби  близько  200  пухнастих  насіння,  а  загальна  їх  кількість  з  куща  може  досягати  7000.
•  З  пелюсток  кульбаб  роблять  варення  і  вино.
По  кульбаби  можна  стежити  за  часом.  На  світанку,  близько  шостої  ранку  (в  середній  смузі  Росії)  ці  квіти  розкриваються,  а  о  третій  годині  дня  закриваються,  з  точністю  до  декількох  хвилин.
•  У  Китаї  кульбаба  називають  овочем,  оскільки  тут  він  часто  вживається  для  приготування  різних  страв.
•  З  підсмажених  коренів  звичайного  кульбаби  роблять  напій,  який  може  служити  сурогатом  кави.
•  Кульбаба  -  дуже  популярна  їжа  в  Італії.  У  багатьох  ресторанах  можна  знайти  в  меню  страви  з  кульбаб,  які  навіть  подають  на  урочистостях.  Для  місцевих  ця  квітка  вважається  делікатесом  (цікаві  факти  про  Італію).
Позбутися  від  кульбаб  непросто  -  ця  рослина  має  вражаючими  здібностями  до  регенерації,  і  може  відновити  популяцію  навіть  з  частини  сильно  пошкодженою  кореневої  системи.
•  У  передгір'ях  Кавказьких  гір  зустрічається  незвичайний  вид  кульбаб,  з  пелюстками  пурпурного  кольору.
•  Кульбаба  відвіку  використовувався  в  їжу  різними  народами,  його  вживали  ще  як  індіанці,  так  і  перші  колоністи  в  Північній  Америці  (цікаві  факти  про  Північну  Америку).
У  США,  штат  Огайо,  кожну  першу  суботу  травня  святкується  День  кульбаби.  У  цей  день  люди  прикрашають  одяг  кульбабами  і  готують  з  цих  квіток  різні  страви.
•  У  бельгійському  місті  Оі  з  кульбаб  варять  пиво.  Тут  же  ці  квіти  додають  навіть  в  паштет.
•  На  території  Кольського  півострова  в  Росії  росте  Кульбаба  белоязичковий,  що  має  білі  пелюсточки  з  жовтою  серединою.  Це  рідкісна  рослина  занесено  в  Росії  в  Червону  книгу.  Більше  ніде  цей  унікальний  квітка  не  зустрічається  (цікаві  факти  про  квіти).
Кульбаба  користується  широкою  популярністю  і  в  народній  косметиці:  маска  з  його  свіжого  листя  живить,  зволожує  і  омолоджує  шкіру,  а  настій  квіток  відбілює  ластовиння  і  пігментні  плями.
•  Кульбаби,  яких  існує  понад  тисячу  «дрібних»  видів  і  близько  сімдесяти  так  званих  «великих»,  поширені  повсюдно,  за  винятком  високогірних  районів  і  арктичних  широт.
Переклала  на  українську    мову        18.06.19            15.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839208
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.06.2019

Конвалії під горіхом та цікаві факти про них.

Конвалії    під  горіхом
       Вчора  прочитала  цікаві  факти    і  легенди  про  конвалії.    Згадала,    як  в  2002  році  весною  я  посадила  під    оріхом    в  дворі  біля  нашого  будинку  декілька  кущиків  тигрової  лілії  і    конвалій.      Рік  за  роком  вони  розростались  і  зараз  під  оріхом  уже    їх  постійне  місце  з  весни  до  осені.
   Конвалії    починають  прокидатися  рано  весною  ,  спочатку  з’являються  насичено  зелені    маленькі  листочки  ,  а  потім  між    ними    на    тендітному  стебельку    маленькі  білосніжні  квітиочки,  які      нагадують  дзвіночки.  Виглядають  ці  квіточки  як  маленькі  букетики,  зачаровуючи  погляд!!!
Моє  фото:  конвалії    під  горіхом.
17.06.19 6.14
Вчора  вже  зробила  замальовки  квітів  конвалій,  а  сьогодні  продовжу  їх    малювати.

Цікаві  факти  про  конвалії
 Конвалія  (Convallaria)  -  рід  однодольних  рослин  сімейства  спаржевої.
 •  Традиційно  рід  вважається  однотипним,  тобто    що  складається  з  одного  виду  -  конвалія  травнева.    Іноді  різновиди  останнього  виділяються  в  самостійні  види,  які  мають  географічну  відокремленість  від  номінальної  різновиди,  при  цьому  їх  морфологічні  особливості  виражені  слабо.    Цими  самостійними  видами  є  конвалія  Кейзке  і  конвалія  гірський.
 
 •  Наукова  (латинське)  назва  роду  було  дана    Карлом  Ліннеєм  на  основі  латинської  назви  рослини,  Lilium  convallium  (  «лілія  долин»).
 •  Калька  з  латинської  є  назва  конвалії  в  Англії  -  Lily  of  the  Valley  (або  Lily-of-the-Valley).
 •  По-різному  називають  конвалія  в  різних  країнах.    Наприклад,  чехи  і  словаки  конвалія  називають  «конвалінкой»,  болгари  називають  конвалія  -  сльозою  дівчата,  а  німці  називають  цю  квітку  травневим  дзвіночком.
 •  У  російську  мову  слово  «конвалія»,  мабуть,  було  запозичене  з  польської.
 •  Народні  назви:  ландишкамі,  ландушнік,  травнева  лілія,  лісовий  дзвіночок,  травнева  лілія,  польова  лілія,  конвалія,  Гладиш,  воронец,  молодільнік,  лісової  мову,  черемка  лугова,  собача  мова,  маївка,  заяча  сіль,  заячі  вуха,  Ланье  вушко,  сорочка,    молодило.
 •  Конвалія  здавна  (з  XV  століття)  культивується  заради  красивих  запашних  квіток,  отримані  сорти  з  більш  великими,  а  також  махровими  квітками,  з  віночком  рожевого  відтінку  і  іншими  особливостями.
 •  У  1967  році  конвалія  став  національною  квіткою  Фінляндії.
 •  Конвалія  є  символом  штату  Массачусетс  а  США.
 •  У  Франції  щорічно  в  першу  неділю  травня  відзначають  свято  конвалій.
 •  Стилізація  зображення  конвалії  розміщені  на  полях  гербів  міст  Вейлара  (Німеччина),  Луннера  (Норвегія)  і  Меллеруда  (Швеція).
   Герб  міста  Вейлара  Герб  міста  Луннера  Герб  міста  Меллеруда
 
 •  З  часів  глибокої  давнини  відомі  цілющі  властивості  конвалії.
 •  У  середні  століття  з  рослини  готували  ліки  від  лихоманки,  епілепсії,  серцевих  хвороб.
 •  В  даний  час  з  сировини  конвалії  виробляють  кардиотонические  препарати:  настойку  і  «Коргликон».
 •  У  медицині  використовуються  краплі  Зеленіна,  що  складаються  з  настоянок  валеріани,  травневої  конвалії  і  беладони  з  ментолом,  які  застосовують  головним  чином  при  неврозах  серця.
 •  Деякі  дослідники  стверджують,  що  запах  конвалії  викликає  творчу  активність,  наполегливість  і  тверезість  думки,  поаишает  впевненість  в  собі.
 •  Незважаючи  на  те,  що  аромат  конвалії  травневої  є  одним  з  широковживаних  в  парфумерної  промисловості,  отримують  його  виключно  синтетичним  шляхом.    Конвалія  містить  недостатньо  ефірного  масла,  щоб  його  можна  було  отримувати  методом  дистиляції.
 •  Конвалія  любили  багато  знаменитих  людей  -  композитор  П.  Чайковський,  математик  С.  Ковалевська  і  хімік  Д.  Менделєєв,  письменник  О.  Купрін,  поети  В.  Брюсов,  Леся  Українка,  В.  Сосюра,  А.  Фет  і  ін.
 •  Конвалія  прикрашав  колись  емблему  докторів  медицини.    Великий  астроном  Микола  Коперник,  який  до  того  ж  був  і  майстерним  лікарем,  на  деяких  старовинних  портретах  зображений  з  букетиком  конвалій  в  руці.
 •  Конвалія  у  давніх  германців  був  присвячений  Остара,  богині  сонця,  що  сходить  і  предтеча  весни.    З  приходом  християнства  Остара  змінила  Пречиста  Діва.
 •  За  християнською  легендою,  сльози  Богородиці,  пролиті  нею  на  Святий  Хрест,  звернулися  в  конвалія.
 •  Інша  легенда  стверджує,  що  конвалії  з'явилися  з  крапельок  крові  Святого  Георгія  під  час  його  битви  з  драконом.
 •  Давньоруська  легенда  пов'язує  появу  конвалії  з  морською  царівною  Волховом.    Сльози  царівни,  засмучений  тим,  що  Садко  віддав  своє  серце  земної  дівчини  Любави,  падаючи  на  землю,  проросли  прекрасним  і  ніжним  квіткою  -  конвалією  -  символом  чистоти,  любові  і  смутку.
 •  У  Стародавній  Греції  вважали,  що  конвалії  -  краплі  поту  богині  полювання  Артеміди,  що  рятується  від  переслідування  фавнів.
 •  У  стародавніх  казках  конвалії  -  це  пророслі  намистинки  з  розсипався  намиста  Білосніжки.
 •  Інші  казки  оповідають  про  щасливе  сріблястому  сміху  русалки  Мавки,  перлинами  розкидало  лісі,  коли  вона  вперше  відчула  радість  кохання.
 •  А  є  казки,  які  стверджують,  що  конвалії  не  що  інше,  як  Сонячні  зайчики,  якими  ночами  гноми  користуються  як  ліхтариками.
 •  Конвалії  занесені  в  Червону  книгу.








Найцікавіші  факти  про  конвалії
 Конвалія  -  всіма  улюблена    весняна  квітка.    І  це  не  дивно,  вона    виглядає  такою    тендітною    і  ніжною,  з  ледь  помітним  ароматом  від  квітів,  що  розпустилися,  схожих  на  крихітні  білі  дзвіночки.

 Конвалії  можна  знайти  практично  у  всіх  країнах,  які  знаходяться  в  північній  півкулі.    Ростуть  вони  в  лісах  і  горах  (на  невеликій  висоті,  до  1,5  км),  вважають  за  краще  вологу,  добре  дренированную  грунт.    Вони  не  переносять  прямих  сонячних  променів,  тому  побачити  їх  можна  тільки  в  тих  місцях,  які  завжди  знаходяться  в  тіні.
   Дотримуючись  цих  умов,  можна  вирощувати  конвалії  на  садовій  ділянці  як  декоративну  рослину.
 Конвалії  -  багаторічні  трав'янисті  рослини,  належать  до  сімейства  спаржевих.    Виростають  вони  до  10-20  см  у  висоту,  і  при  дотриманні  всіх  умов,  що  сприяють  їх  росту,  починають  добре  розростатися.    Починається  все  з  поява  двох  великих  і  однакових  листя  з  виступаючими  прожилками.    Під  час  цвітіння,  яке  триває  з  травня  по  червень,  розпускаються  маленькі,  білі,  дзвіночки-подібні  квітки.    На  одному  стеблі  у  верхній  його  частині  з'являється  від  5  до  15  квіток.

 Конвалія  -  однодомна  рослина,  це  означає  що  на  одній  квітці  з'являються  квіти  з  обома  типами  репродуктивних  органів.    Від  квітів  виходить  легкий,  солодкий  аромат,  який  приваблює  до  себе  бджіл  для  запилення  цієї  рослини.
 Після  цвітіння  у  конвалії  з'являються  ягоди  червоно-оранжевого  кольору,  які  дозрівають  до  кінця  літа.    Всередині  вони  заповнені  невеликою  кількістю  дрібних  насіння,  які  служать  для  розмноження.    Також  конвалія  дає  нові  паростки  і  через  кореневища,  що  сприяє  більш  інтенсивному  розростанню  цих  квітів.
 види  конвалій
       Конвалія  травнева.    У  цього  виду  буває  кілька  сортів,  серед  них  зустрічаються  конвалії  з  рожевими  або  махровими  квітами.
 Конвалія  Кейске.    Ці  конвалії  ростуть  на  Далекому  Сході,  Курильських  островах,  в  Китаї  і  Японії.    За  зовнішнім  виглядом  вони  трохи  відрізняються  від  травневого  конвалії  більшими  квітками.
Конвалія  гірський.    Такі  конвалії  ростуть  в  горах  в  південно-східній  частині  США.    У  цих  конвалій,  на  відміну  від  травневого,  більші  листя.
 Конвалія  гірська
 Конвалія  Закавказька.    За  їх  назвою  нескладно  зрозуміти,  що  ці  конвалії  виростають  на  Кавказі.    Квіти  у  них  великі  і  широко  кільчасті.    Цей  вид  є  рідкісним.
Цікаві  факти  про  конвалії
 
 •  Найперші  згадки  про  конвалії  з'явилися  в  історичних  записах  про  Єгипті.    Саме  там,  незадовго  до  н.е.    конвалії  вирощували  цілий  рік  разом  з  трояндами.
 •  В  Європі  їх  культивувати  стали  тільки  в  XVI  в,  але  вже  тоді  вони  швидко  навчилися  селекционировать  цей  вид  і  вирощували  конвалії  з  рожевими  і  червоними  квітами.
 •  В  Москві  вперше  в  продажу  з'явилися  конвалії  в  кінці  XVIII  в,  до  цього  їх  збирали  і  використовували  виключно  в  медичних  цілях  для  лікування  епілепсії,  лихоманки  та  ін.
 •  Під  час  Першої  світової  війни  конвалія  використовували  як  антидот  при  отруєнні  газом.
 •  Також  його  використовували  для  лікування  серцево-судинних  захворювань,  епілепсії,  опіків,  а  ще  конвалія  сприяв  появі  седативного  ефекту.
 Але  через  деякий  час  прийшли  до  висновку,  що  конвалія  не  підходить  для  цих  цілей  через  його  токсичних  властивостей  -  всі  частини  конвалії  є  отруйними.    У  них  було  виявлено  високий  вміст  глікозиду  конваллятоксін  (більше  38  видів).    Вживання  всередину  навіть  невеликої  кількості  цієї  рослини  викликає  спазми  в  шлунку,  нудоту  або  блювоту,  брадикардію.    А  у  великих  дозах  конвалія  може  привести  до  летального  результату  через  серцеву  недостатність.    І  тому  лікарі  радять  не  приймати  самостійних  рішень  для  прийому  ліків,  до  складу  яких  входить  конвалія.
 Бували  випадки  отруєння  конвалією  і  у  домашніх  тварин  -  корів,  курей,  овець  та  ін.  Їх  зовсім  не  годували  конваліями,  все  це  відбувалося  через  те,  що  люди  викидали  висохлі  квіти,  а  тварини  їх  знаходили  і  з'їдали.
 У  Фінляндії  конвалії  настільки  популярні,  що  є  їх  національними  кольорами.До  введення  єдиної  валюти  Євро,  конвалія  можна  було  побачити  на  фінських  монетах.
 У  Франції,  головним  чином  в  Парижі,  1  травня  святкують  "День  конвалії".    У  цей  день  попит  на  ці  квіти  дуже  великий,  з  провінції  відправляють  до  їхніх  міст  вагонами,  потім  розподіляють  по  кіосках  і  магазинах.    Люди  купують  і  дарують  один  одному  конвалії,  потім  дбайливо  зберігають  засохлі  квіти.    За  старих  часів  вважалося,  що  саме  1  травня  всі  квіти  і  рослини  знаходять  чарівну  силу.    До  наших  днів  дійшло  це  повір'я  в  такому  вигляді,  що  саме  такі  квіти,  як  конвалії  приносять  щастя  і  удачу.
 У  Голландії  у  молодят  існує  традиція  -  відразу  після  весілля  висаджувати  конвалії  в  своєму  саду.    І  кожну  весну,  виростаючи  знов,  вони  будуть  свідченням  згасає  любов.
 Незважаючи  на  те  що  конвалії  добре  розмножуються,  чисельність  цих  квітів  стрімко  скорочується,  особливо  поблизу  населених  пунктів.    У  травні,  коли  настає  пора  цвітіння,  люди  починають  масовий  збір  квітів,  виривають  конвалії  з  коренем,  через  що  подальше  розмноження  стає  неможливим.    Тому  в  деяких  регіонах  Росії  конвалія  є  охоронюваним  рослиною  і  занесений  до  Червоної  книги.
 Широке  застосування  конвалія  знайшов  в  парфумерії.    З  конвалії  отримують  ефірну  олію,  яке  потім  використовують  для  виготовлення  парфумів.
Конвалії  завжди  і  у  всіх  народів  землі  викликав  асоціації  з  чистотою,  ніжністю,  любов'ю  і  добротою.
Переклала  на  українську  мову    17.06.19          7.30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839035
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.06.2019

Легенди про конвалії

Легенди    про  конвалії
   Одна  з  перших  легенд  повідала  нам  про  те,  що  конвалія  з'явилася  із  сліз  Єви,  яка  оплакувала  своє  вигнання  з  раю.
 Стародавні  слов'яни  розповідають  цю  легенду  на  свій  лад.
     Вони  стверджують  що  конвалії-це  сльози  господині  підводного  царства  Волхова,  яка  дуже  ніжно  і  віддано  любила  Садко.    Але  одного  разу  вона  застала  його  з  земною  красунею-розлучницею    Любавою.    І  ось  тоді  з  очей  Волхова  полилися  перлинні  сльози  і  потрапляючи  на  землю  перетворювалися  в  білосніжні  квіти.
 У  французів  є  своя  красива  легенда  про  конвалії.
 Жив-був  в  давні  часи  Святий  Леонард,  близький  друг  короля.    Він  так  сильно  любив  природу,  що  в  один  прекрасний  день  вирішив  стати  відлюдником,  усамітнитися  в  лісовій  гущавині  серед  птахів  і  квітів.    Він  довго  блукав  по  лісах  і  полях  і  нарешті  вибрав  для  себе  чудове  містечко.    Визначившись  з  вибором,  Святий  Леонард  віддався  молитві.    В  цей  час  до  нього  підійшов  дракон  і  наказав  покинути  це  місце.    Але  Леонард  був  так  занурений  у  молитву,  що  не  почув  дракона.    Тоді  дракон  розсердився  і  обпік  мандрівника  палаючим  вогнем.    Між  ними  зав'язалася  жорстока  битва,  але    Святий  Леонард  переміг  злого  дракона.    Але  в  тому  місці  де  падали  краплі  крові  дракона  виростали  бур'яни.    А  з  крапель  крові  Святого  Леонарда  на  землі  стали  з'являтися  прекрасні  білі  квіти  -  конвалії.
 
 У  Франції  так  люблять  ці  милі  квіти,  що  1  травня  влаштовують  свято  травневих  конвалій.    Ця  традиція  з'явилася  за  часів  Карла  IX  в  1561  році.    У  цей  день  йому  піднесли  скромні  невеличкий  букетик  з  конвалій  з  побажаннями  успіху  і  процвітання.    Король  був  так  зворушений  цим,  що  замовив  ще  кілька  букетів  для  всіх  своїх  придворних.    І  потім  це  переродилося  в  свято,  на  якому  люди  дарують  один  одному  гілочку  конвалії.
 У  Голландії  існує  таке  повір'я,  що  наречені  у  себе  в  саду  повинні  посадити  конвалії,  щоб  їх  любов  не  згасала,  а  з  кожною    весною    відроджувалася  знову  і  знову.
(джерело)
Переклала  на  українську  мову    17.06.19          8.00
Легенди    про  конвалії
 Ранньою  весною  всіх  нас  радує  поява  запашних  конвалій,  про  походження  яких  існує  безліч  самих  різних  міфів,  легенд  і  оповідей.    Так,  наприклад  стародавні  римляни  вважають,  що  це  крапельки  запашного  поту  богині  полювання  Діани,  коли  вона  тікала  від  закоханого  в  неї  Фавна.
   Також  існує  не  менше  сумне  християнське  сказання  про  походження  конвалії  з  горючих  сліз  Пресвятої  Богородиці,  в  якій  говориться,  що  Пресвята  Богородиця  стояла  біля  хреста  розп'ятого  Сина  і  дуже  сильно  плакала.    Великі  гіркі  сльози  падали  на  землю  і  в  цьому  місці  з'являлися  білі  конвалії.    Коли  ж  конвалії  відцвітали,  на  місці  опалих    пелюсток,  з'являлися  червоні  ягоди,  які  були  схожі  на  яскраво-червоні  краплі  крові.
     У  Німеччині  існує  своє  таємниче  сказання  про  конвалії,  в  якому  йдеться  про  Білу  Діву,  яка  завжди  допомагає  знайти  місце,  де  захований  скарб.    Вона  з'являється  в  місячні  ночі  з  букетом  конвалій  і  завжди  знаходиться  десь  неподалік.    Неподалік  від  замку  Вольфарствейлер  в  Гессені  таке  явище  спостерігається  нібито  через  кожні  сім  років.    Цікавий  також  той  факт,  що  окремі  земельні  ділянки,  які  належать  волостях  цих  місць,  вносять  за  користування  землею  на  додачу  до  орендної  плати  ще  й  по  букету  конвалій,  згідно  колись  давно  укладеним  договором.
 Або  ось  ще  є  така  сумна  Легенда  про  Весну:
 «Все  своє  життя  Весна  подорожує  з  півдня  на  північ,  ніде  не  затримуючись  надовго.    Одного  разу  Весна  полюбила  прекрасного  юнака,  на  ім'я  Конвалія.    Вона  вдихнула  в  нього  любов  до  життя  і  природи,  нагородила  щастям  і  спокоєм.    Однак  незабаром  Весна  пішла,  і  настало    спекотне  літо.    Юнак  Конвалія,  убитий  горем,  плакав  так  гірко,  що  в  місці,  де  його  сльози  падали  на    землю    виростали  білі  квіти,  а  кров  його  розбитого  серця  фарбувала  їх  ягоди  ».
 А  в  селах  Франції  існувало    «Свято  конвалій»,  яке    відзначалося  зазвичай  напередодні  першого  травня  або  ж  в  першу  неділю  травня.    Люди  йшли  в  ліс,  збирали  конвалії,  прикрашали  ними  свої  будинки.    На  наступний  день  прийнято  було  готувати  частування,  накривати  столи,  запрошувати  в  гості  друзів  і  сусідів.    Так  вони  відзначали  прихід  весни,  головним  символом  якого  була    скромна    квітка  конвалії.
 Дівчата  приколювали  до  грудей  маленький  букетик  конвалій,  а  хлопці  в  петлиці.    Якщо  ж  юнак  запрошував  дівчину  на  танець,  і  вона  погоджувалася,  вони  обмінювалися  один  з  одним  букетиками  конвалій.    В  даному  випадку  це  вважалося  не  тільки  звичайним  запрошенням  до  танцю,  але  пропозицією  руки  і  серця.
 І  навпаки,  якщо  молода  людина  просила    у  дівчини  шпильку,  щоб  приколоти  її  букетик  до  своїх  грудей,  а  вона  відмовлялася  дати  йому  шпильку,  то  це  означало,  що  вона  не  згодна.    Однак  хлопець  міг  і  сам  запропонувати  сподобавшійся  дівчині  свій  букетик.    І  якщо  дівчина  не  заперечувала  та  погоджувалася  приколоти  його  букетик  своєю      шпилькою  до  грудей,  то  це  теж  означало,  що  вона  згодна  стати  його  дружиною.
 У  кожній  країні  існує  своя  цікава  легенда  або  сказання  про  конвалії,  але  об'єднує  їх  одне,  а  саме,  що  ця    прекрасна    ніжна  квітка  символізує  чистоту,  ніжність,  любов  і  непорочність.    Їх  скромна    чарівність  нікого  не  може  залишити  байдужим.
Переклала  на  українську  мову    17.06.19          8.00
Легенди  про  конвалії  для  дітей
   За  класифікацією  конвалія  відноситься  до  сімейства  лілійних  рослин,  найближчими  родичами  є  тюльпани  і  лілії.    Його  називають  ще  «лілією  долин,  квітучої  в  травні».    До  цього  чарівного  квітки  байдужих  людей  немає.    Йому  присвячені  численні  оповіді  і  вірші  поетів.    У  його  честь  влаштовуються  масові  гуляння  і  свята.    Протягом  багатьох  століть  конвалія  символізував  ніжність  і  чистоту,  любов  і  вірність,  викликав  найбільш  піднесені  почуття.

 Основні  легенди  про  конвалії  для  дітей  різних  народів

 У  кожного  народу  існує  чимало  красивих  легенд  про  походження  цієї  квітки.    Вони  передаються  від  старших  поколінь  до  молодших,  допомагають  виховувати  у  дітей  необхідність  турботи  про  природу,  любов  до  рідного  краю:

 •  У  стародавній  Русі  походження  конвалії  пояснювали  зворушливою  легендою  про  Волхові  -  водяний  царівну,  яка  пристрасно  полюбила  прекрасного  юнака  -  гусляра  Садко.    Коли  вона  дізналася  про  його  палку  любов  до  земної  красуні  Любави,  то  в  глибокому  розпачі  вийшла  на  берег,  щоб  почути  в  останній  раз  пісні  улюбленого.    Але  Садко  на  березі  не  було.    Вона  довго  бродила  по  лісах,  лугах  і  узліссях,  уважно  прислухаючись.    І  раптом  помітила  при  місячному  сяйві  між  стрункими  березами  два  силуети.    Це  був  він,  а  поруч  ніжно  пригорнулася  до  нього  Любава.

 Насилу  Волхова  стримала  крик  відчаю,  який  рвався  з  її  грудей,  і,  знесилена  горем,  пішла,  щоб  назавжди  зануритися  в  водне  холодну  царство  і  заховати  від  усіх  нестерпну  тугу.    Тільки  місяць  стала  свідком  сліз,  що  котилися  градом  з  синіх  очей,  і  ніби  перли  падали  на  шовкові  трави.    Вони  почали  перетворюватися  в  ніжні  конвалії,  що  стали  символом  любові,  чистоти  і  смутку  дівочого  серця.

 •  У  Поволжі  від  батьків  до  синів  передається  легенда  про  конвалії  травневої  такого  змісту.    У  давні  часи  їхав  в  похід  один  молодий  воїн.    Прощаючись,  він  подарував  своїй  коханій  на  пам'ять  намисто,  набране  з  річкових  перлин.    Вечорами  виходила  дівчина  за  околицю  і  очікувала  свого  судженого.    Але  після  повернення  дружини  з  походу  дізналася  красуня  про  загибель  в  бою  коханого.    Від  горя  втекла  вона  в  глухий  ліс  і  розридалася,  впавши  в  траву.    Трохи  заспокоївшись,  вона  помітила,  що  намисто  порвалося,  і  перлини  розсипалися  по  траві.    Потім  вони  проросли  ніжними  кольорами,  завжди  сумно  схилені  до  землі.

 •  Римська  міфологія  стверджує,  що  конвалія  стався  з  крапельок  запашного  поту  Діани  -  богині  полювання.    Є  згадка  на  той  рахунок,  що  одного  разу  вона  потрапила  в  зовсім  незнайомий  ліс,  в  якому  жили  фавни.    Коли  вони  побачили  Діану,  стали  її  переслідувати.    Але  спритною  і  стрункою  богині  вдалося  втекти  від  них.    Від  занадто  швидкого  і  довгого  бігу  на  її  красивому  засмаглому  тілі  виступили  крапельки  ароматного  поту,  які  потрапляли  на  землю,  перетворюючись  в  ніжні  чарівні  квіти.

 •  Англійські  легенди  про  конвалії  різнопланові.    Одні  говорять  про  те,  що  вони  виростають  в  тих  місцях,  де  страшний  дракон  був  переможений  казковим  богатирем  Леонардом.    Він  дуже  любив  природу  і  вважав  за  краще  усамітнюватися  серед  тварин,  птахів  і  рослин,  щиро  хотів  стати  відлюдником.    Йому  довелося  довго  блукати,  поки  знайшов  місце  для  усамітнення  -  затишну  лісову  галявину.    Коли  ж  він  приступив  до  молитви,  спочатку  не  помітив  дракона,  який  сховався  у  високій  траві.    Але  дракон  обпалив  Леонарда  вогнем  з  пащі  і  зав'язався  бій.    Удари,  які  наносив  богатир,  супроводжувалися  появою  бур'янів  там,  де  падали  краплі  драконівською  крові.    А  на  місці  краплею  крові  Леонарда  сходили  конвалії.

 Інші  легенди  Англії  оповідають,  що  ці  квіти  виросли  з  намистинок  намиста  Білосніжки  і  служать  як  би  ліхтариками  для  гномів.    А  на  ніч  в  них  ховаються  сонячні  зайчики.

 •  Легенда  про  конвалії  для  дітей  у  кельтів  говорить,  що  ці  квіти  не  інакше,  як  скарби  ельфів.    За  цією  легендою,  мисливці,  які  влаштували  засідку  на  звірів  в  лісі,  раптом  побачили  ельфа,  який  летів  з  якимось  важким  тягарем  в  руках.    Вони  вистежили  напрямок  його  шляху.    Як  виявилося,  ельф  ніс  перлину  до  гори  перлів,  висівшейся  під  великим  розлогим  деревом.Один  мисливець  побажав  взяти  маленьку  кульку,  але  коли  він  тільки  доторкнувся  до  нього,  гора  з  скарбів  розсипалася.    Всі  люди,  забувши  про  застереження,  кинулися  збирати  перлини.    На  що  виник  шум  прилетів  король  ельфів  і  звернув  перли  в  білі  запашні  квіти.    Легенда  свідчить,  що  з  того  часу  ельфи  мстять  за  втрату  свого  скарбу  жадібним  людям,  а  ось  конвалії  так  люблять,  що  постійно  натирають  їх  за  допомогою  серветок,  витканих  з  чарівного  місячного  світла.

 •  А  жителі  Німеччини  в  давні  століття  приносили  конвалії  в  дар  Остара  -  богині  променистою  зорі,  сонця,  що  сходить  і  весни.    На  святах,  присвячених  їй,  все  прикрашали  конваліями.    Дівчата  і  хлопці  розпалювали  багаття  на  околицях  і  танцювали,  поки  не  зів'януть  в  руках  квіти.    Потім  їх  кидають  в  багаття,  приносячи  богині  в  жертву.

 •  У  французів  теж  є  красива  легенда.    Вони  вважали,  що  саме  ця  квітка  втілює  символ  любові.    Якщо  юнак  подарує  букетик  конвалій  дівчині,  і  вона  пріколет  його  до  своєї  зачісці  або  плаття,  це  буде  означати  її  згоду  вийти  за  нього  заміж.    У  Франції  все  так  люблять  конвалії,  що  1  травня  присвячують  їм  спеціальне  свято.    Ця  традиція  походить  з  часів  Карла  IX.    У  цей  день  люди  дарують  гілочку  конвалії  один  одному.

 •  У  Голландії  є  народне  повір'я,  що  наречені  повинні  посадити  конвалії  в  своєму  саду,  щоб  любов  їх  не  згасала  і  відроджувалася  кожної  весни  знову.

 •  На  Україні  існує  легенда,  яка  розповідає  про  те,  як  конвалія  виростає  там,  куди  впадуть  сльози  дівчини,  яка  чекає  свого  судженого  з  важкого  і  далекого  бойового  походу.

 •  Коли  конвалія  відцвітає,  на  місці  опалого  пелюсток  з'явиться  червона  ягідка,  якій  теж  присвячена  слов'янська  легенда.    Вона  про  те,  що  Весна  наділила  юнака,  якого  звали  Конвалія,  любов'ю  до  самого  життя,  і  він  щиро  дякував  її  ласкавими,  теплими  словами.    Весна  теж  полюбила  його,  але  ненадовго,  тому  що  постійно  подорожувала  з  півночі  на  південь,  розсипаючи  всім  ласки,  але  ніде  не  затримуючись.    Так  було  і  з  весняним  квіткою,  який  вона  залишила  жаркого  літа.    Юнак  плакав  про  улюблену  їм  Весні,  сльози  його  стали  білими  квіточками,  а  ягідки  забарвилися  кров'ю  серця.

 Є  чимало  й  інших  легенд,  переказів  і  міфів  про  конвалії.    В  одних  говориться  про  те,  що  виріс  цю  квітку  із  сліз  Діви  Марії,  що  оплакує  розп'ятого  Христа.    В  інших  -  що  він  з'явився  завдяки  Єві,  яка  кидала  сльози  через  вигнання  з  Едему.    У  деяких  місцях  запевняють,  що  м'який  аромат  Ландишевим  дзвіночків  виманює  солов'я  і  веде  його  до  нареченої.    В  інших,  що  конвалії  -  це  сріблястий  щасливий  сміх  русалки  Мавки,  розкатам  перлинами  в  лісі.    Втім,  будь-яка  легенда  про  квітку  конвалії  оповідає  про  чистоту  душі,  помислів,  справедливості,  любові  і  вірності.(Цибіна  Ірина)
Переклала  на  українську  мову    17.06.19          8.00


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839032
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.06.2019

Іриси з дитинства…

Іриси  з  дитинства...
   Сьогодні  зранку  читала  цікаві  факти,    історії  про  іриси,  які  навіяли  теплі  спогади  з  дитинства,  повязані  з  цими  квітами.
   Будинок  мами,  де  ми  жили  знаходився  поряд  з  будинком  бабусі  Орисі  і  дідуся  Онисіма,  де  я  проводила  мабудь  більше  часу,  ніж  вдома.  Їх  любов,  тепло,турбота  до  мене  супроводжують  мене  як  щасливі,  незабутні    спогади  років    дитинства.
       Бабуся  була    чуйна,  турботлива  мама  і  бабуся,  а  щей  гарна  господиня,  уміла  дуже  смачно  готувати  і  поратися  по  господарству,  на  городі  і  в  саду.
       Бабусю  всі  поважали,    калітка  до  двору  завжди  була  відкрита  –  приходили  часто  сусіди  ,  знайомі,  а  кожні  вихідні  до  неї  приїзжали  родичі,  сестри    з  Таромського,  Кайдак,  Діївки  і  Сухачівки.Вона  уміло  пригощала  гостей,  спілкувалась  з  ними...  Я  любила  сидіти  в  цей  час  тихенько  і  слухати  їх  спогади  за  ті  непрості  часи,  які  вони  пережили,  на  жаль,    в  той  час  не  записала  ці  цікаві  спогади.
       Бабуся  любила  квіти,  вона  саджала  і    і  розводила  їх.  Росли    різні  квіти--  бузок,  ромашки,півонія,  георгіни,    чорнобривці,..    
       Будучи  ще  зовсім  маленькою,    гріючись  на  сонечку  біля  будинку  на  лавочці,  де  росли    ряд  синіх,  фіолетових,білих  ірисів..  –  любила  там  проводити  час  і  милуватись  цими  квітами.  .
         Всеж,    які  щедрі  наші  українські  землі,    дякуючи  Всевишньому,  який  посилає  на  землю  сонячні  промені,  які  її  зігрівають  і  вологу,  в  вигляді  дощів,  щоб  всі    посіяні  в  землю  зерна  і  рослини  росли    і  радували  нас,  людей  ,  а  щедрі  плоди  давали  цінну    і  поживну  їжу!!!
16.06.19          11.49  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838948
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.06.2019

Квітка-веселка.

Легенда.  Квітка-веселка.  
Коли  титан  Прометей  викрав  на  Олімпі  небесний  вогонь  і  подарував  його  людям,  на  землі  спалахнула  чудовим  семицветием  веселка  -  така  велика  була  радість  усього  живого  на  світі.  Вже  і  захід  відгорав,  і  день  згас,  і  сонце  пішло,  а  веселка  -  та  як  і  раніше  світилася  над  світом,  даруючи  людям  надію.  Вона  не  гаснула  до  самого  світанку,  а  коли  уранці  знову  повернулося  на  своє  місце  сонце,  там,  де  горіла  і  переливалася  фарбами  чарівна  веселка,  розцвіли  іриси
Переклала  на  українську  мову      16.06.19          7.00

5  фактів  про  іриси
 Сьогодні  ірис  -  одно  з  тих,  що  віддаються  перевага  багатьма  садівниками  рослин,  оскільки  залишається  привабливим  акцентом  навіть  після  цвітіння.
       А  багато  років  тому  значення  величної  квітки  було  не  менш  яскравим,  ніж  він  сам.  
1.  Назва  іриса  пов'язана  з  веселкою:  саме  так  в  грецькій  міфології  звали  богиню  цього  явища  природи.  І  зв'язок  цілком  логічний,  адже  йому  властива  велика  різноманітність  відтінків  і  їх  комбінацій.
 2.  Існує  більше  200  сортів  ірисів.  Найбільш  комерційно  вигідні  гібриди  датських  селекціонерів.  Хоча  ця  квітка  охоплює  значну  частину  спектру,  він  позбавлений  гена,  що  відповідає  за  червоний  пігмент,  тому  чисто  червоних  ірисів  не  існує.
 3.  Ірису  привласнюють  різні  значення  залежно  від  його  забарвлення.  Так,  жовті  означають  пристрасть,  білі  -  невинність,  блакитні  -  вірність,  фіолетові  -  мудрість.  Ну  а  сама  рослина,  без  прив'язки  до  відтінку  кольорів,  символізує  красномовство.
 4.  Червоний  ірис  прикрашає  білий  фон  прапора  Флоренції  -  і  це  незважаючи  на  відсутність      такого  сорту  в  природі!  Раніше  фон  прапора,  навпаки,  був  червоним,  а  квітка  -  білою,  але  кольори  поміняли  місцями,  коли  в  середині  13  століття  партія  гвельфів  стала  правити  Флоренцією.  Ирис  є  емблемою  провінції  вже  більше  750  років.  
5.  Популярний  геральдичний  символ  флер-де-лис  ("квітку  лили"  в  перекладі  з  французького)  пішов  зовсім  не  від  лілії,  а  від  іриса  і  є  його  стилізованим  зображенням.  Автор:  Аліна  Купцова
Переклала  на  українську  мову      16.06.19          7.00
Цікаво  про  іриси  
         Іриси  відомі  людям  з  незапам'ятних  часів.  У  прадавніх  імперіях  Ассірії  і  Месопотамії  вони  вказували  на  владу.  Латинське  слово  Iris  походить  від  імені  грецької  богині-вісниці  Ириды,  що  сходила  з  неба  по  веселковому  мосту.  Серед  слов'янських  найменувань  рослини  -  "півники",  "голубчик"  і  "шабельник".  Забарвлення  у  більшості  видів  насичено-синє  або  фіолетове,  іноді  –  жовте  ,  біле  ,  блакитне  і  коричневе.  
       Багато  квітів  мають  солодкий  аромат.  Вони  ростуть  в  помірному  і  субтропічному  поясах,  видова  різноманітність  особливо  велика  в  середземноморських  країнах,  на  півдні  Азії  і  в  Північній  Америці.
:  -  У  західних  слов'ян  квітка  називалася  "перуникой".  Вважалося,  що  він  зростає  там,  куди  потрапила  блискавка  бога-громовержця  Перуна.  –
         В  християнстві  ірис  співвідноситься  з  Дівою  Марією,  означаючи  її  печаль  і  чистоту.  -  5  травня  в  Японії  відмічають  Свято  хлопчиків.  Його  інша  назва  звучить  не  інакше  як  Свято  ірисів  ("Себу-но  сэкку"),  які  символізують  мужність  і  військову  доблість.  Цього  дня  японці  прикрашають  дома  шабельником,  використовують  його  в  обрядах  і  іграх.  
         -  На  стінах  Тадж  Махала,  побудованого  в  середині  17  століття,  можна  зустріти  дивовижний  інкрустований  візерунок  -  іриси.  
       -  В  Європі  знаком  королівської  влади  вважається  геральдична  лілія.  Проте  з'ясувалося,  що  прообразом  знаменитої  емблеми  був  герой  цієї  статті.  -  З  1954  року  у  Флоренції  в  першій  половині  травня  проводиться  Міжнародний  фестиваль  ірисів,  завдяки  яким  місто  набуло  назви.  -  Герман  Гессі  в  1917  році  написав  і  присвятив  дружині  прекрасну  казку  "Ирис".  
       Квітка  з'являється  в  творах  Блока,  Агнії  Барто,  Бальмонта,  Кольцова.  Клод  Моне  і  Ван  Гог  переносили  його  красу  на  Корені  служать  для  отримання  послаблюючих  і  мікстур  для  лікування  цукрового  діабету  і  респіраторних  захворювань.  Ефірна  олія  квітки  застосовується  в  парфюмерії.  –
       На  Кавказі  з  пелюсток  шабельника  варять  варення.  Крім  того,  його  кореневища  містять  до  60  %  крохмалю,  їх  вживають  в  кулінарії,  додаючи  в  тісто  і  спеції.  
     Це  дуже  самодостатня  квітка.  Синій  монобукет  чудесно  виглядає  сам  по  собі.  Якщо  з'єднати  "голубчиків"  з  яскравими  тюльпанами,  герберами  або  трояндами,  вийде  дуже  життєрадісне  поєднання.  
       Залежно  від  ситуації  шабельник  може  означати  сміливість,  ніжність,  радість  і  любов,  щасливу  зустріч.  Саме  тому  ці  чудові  квіточки  підходять  для  вручення  будь-якій  дорогій  людині  :  дівчині,  мамі,  колезі,  подрузі.  Яскраво-сині  квіти  також  впишуться  в  композицію,  призначену  чоловікові.полотна.
Переклала  на  українську  мову      16.06.19          7.00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838946
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.06.2019

Пелюстка троянди. Легенда про Бетховена.

Пелюстка  троянди.  Легенда  про  Бетховена.
 
Треба  було  прийняття  великого  композитора  Людвіга  ван  Бетховена  в  дійсні  члени  Академії  мистецтв  в  Парижі.  Головуючий  оголосив:
-  Ми  зібралися  сьогодні  для  того,  щоб  прийняти  в  члени  нашої  академії  _  великого  Бетховена.
І  тут  же  додав,  що,  на  жаль,  жодного  вакантного  місця  в  академії  немає,  тим  як  би  наперед  результат  справи.
У  залі  запала  тиша.
-  Але  ...,  -  продовжував  голова  ...  і  налив  з  стоячого    на  столі  графина  повний  стакан  води  так,  що  жодної  краплі  додати  не  можна  було.  Потім  відірвав  з  стоячого    тут  же  букета  один  пелюсток    троянди  і  обережно  опустив  його  на  водну  поверхню.
Пелюстка  не  переповнила    склянки,  і  вода  не  пролилася.
Тоді  голова,  не  сказавши  ні  слова,  звернув  свій  погляд  до  присутніх.
У  відповідь  пролунав  вибух  оплесків.
На  цьому  і  закінчилося  засідання,  одноголосно  обрала  Бетховена  дійсним  членом  Академії  мистецтв
Переклала  на  українську  мову      15.06.19          9.32

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838837
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.06.2019

Прокинулися троянди…

Прокинулися    троянди...
     Літнього  ранку  в  саду,  де  росли  кущі  троянд,  випала  роса,  яка  і  розбудила  ці  чарівні  квіти.  Прокинувшись,кожна  квіточка,    почала  розправляти  свої  пелюстки.  На  сусідніх  кущах  теж  чепурились  розові  бутончики.  Далі  бутончики  з  одного  куща,почали  перегукуватися  з  сусідніми  :  А  чому  ви  пожовтіли?А  ви  чому  покрасніли?А  ви  зовсім  з  плямами,  мабуть  не  вмивалися?  Далі  дискусія  була  ще  цікавіше-  Хто  гарніший?
       Раптом  в  сад  прибігли  дві  маленькі  дівчинки-  сестрички  Софійка  і  Вероніка,  онучки  господарів.  Вони  підходили  до  кущиків  з  трояндами  вдихали  ніжні  аромати,  і  вигукували:  Як  приємно    пахнуть!  Які  чудові  квіти!  От  лише  не  зрозуміло,чому  в  них  такі    колючки  на  гілочках?  Тут  підійшла  до  них  бабуся  і  попередила,  щоб  вони  не  покололи  пальчики...
На  питання  онучат,  чому  ці  кущики  всі  в  колючках,шипах,  вона  сказала,  шипи    на  гілочках  –  це  охоронці  цих  чудових  квітів,  тому  що,  кожному  хто  ними  любується,  хочеться  не  тільки  їх  понюхати,  а  й    зірвати,  от  тут-то  колючечки  і  застерігають...Потім  розповіла,  що  з  цих  квіточок  роблять  парфуми,  лосьони...Дівчатка  з  цікавістю  слухали,  а  квіточки  теж  притихли,  зрозумівши,  що  всі  вони  гарні  і  пахучи,  у  кожної  свій  неповторний  колір  і  аромат...
       Мені  дуже  подобаються  троянди,  проте  в  нашому  саду  росте  кущ  лише  чайної  ,  яка  чарує  погляд,  а  з  собраних  пелюсток  виходить  смачне  і  корисне  варення!!!  
15.06.19 6.44    

Сьогодні  буду  малювати  цю  чарівну,ніжну,горду  квітку!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838836
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.06.2019

Багатіше всіх …

Багатіше  всіх  та  людина,  чії  радощі  потребують  меньше  всього  грошей  (Генрі  Таро)
 Прочитавши  цей  вислів,  вирішила  ознайомитися  з  біографією  американського  письменника  Генрі  Таро,  яка  виявилася  наскільки  цікавою,  що  я  провела  декілька  годин,  майже  не  помітивши,  як  вони  пролетіли.
           Дійсно  мудро,  влучно  висловив  свій  погляд  знаменитий  американський  письменник  Генрі  Таро    на  життєві  цінності.  
Знаходити  радощі  в  дрібницях,  повсягденному  житті,  з  любов’ю  споглядаючи  на  все,  що  нас  оточує,радіти  своїм,  нехай  навіть  маленьким  успіхам  і  успіхам  людей,  які  тебе  оточують,  або  с  ким  спілкуєшся  –  це  взагалі  не  потребує  ніяких  коштів...
   Згадала  2014  рік...Ми  з  чоловіком,  починаючи  з  червня  по  листопад,  майже  щоденно  їздити  за  грибами...прокидалися  раненько,  я  готувала  гарячий  сніданок,  складала  все  в  кошик.  На    автомобілі  їхали  до  річки,    там  сідали  в  гумову  надувну  лодку  і  пливли  по  Дніпру,  я  в  цей  час  фотографувала  чарівні  пейзажі.    Потім  висаджувались  на  берег  в  сосновому  лісі  і  з  азартом  і  массою  позитивних  емоцій  ходили  по  лісу,  збираючи  гриби....
Спогади  про  цей  відпочинок    -  «грибна  охота»  я  напишу  пізніше...
На  фото  заготовки  грибів  ,  зібрані  в  той  період.
14.06.19          9.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838735
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.06.2019

Вислухати точку зору…

           Вислухати  точку  зору  іншої  людини  не  перебиваючи  ,  а  при    необхідності  висловить  свою,  можливо  протилежну,  але  спокійно,  без  амбіційі,  крику,  звинувачень,  не  завжди  вдається,  проте  це  вміння  потрібно  в  собі  виховувати,  щоб  воно  стало  доброю  звичкою!!!
14.06.19 5.39

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838733
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.06.2019

Витримка …

Витримка  –риса
 Цінна,  дивує,  викликає
Позитив,повагу!!!
13.06.19          7.04

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838632
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 13.06.2019

Як важливо…

           Як  важливо  мати  вірних  друзів,  які  не  заздрять  і  не  рвуться  до  наживи,  а  зайняті  турботами  про  добробут  ,    затишок  родинний,  піклуються    про  своїх    дітей,    онуків.
     Такі  завжди  зрозуміють,  не  осудять,    дадуть  пораду,  допоможуть,  тому  що  в  них  не  зачествіли  душі  і  серця!!!
13.06.19 6.46

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838631
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.06.2019

Світ навколо …

Світ  навколо  себе  буду  малювати,  всі  кращі  кольори  для  цього  підберу...
Помрію  ,  до  справ    цікавих  я    приймусь...
   Кімнатні  квіти    в  горщиках  полл’ю,    монетки  і  камінці  в  них    покладу,    цікаву  розповідь  складу...
       Своє  стареньке  ситцеве  я  плаття  полатаю...  і  саморобні  буси  до  нього  підберу...
Торбиночки  для  дрібриць  сшию  різнокольорові  –  здається  в  побуті  не  зайвими  будуть  вони...
       А  далі  буду  свої  обов’язки  як  жінки,  господині  в  домі  виконувати    з  завзяттям  і  натхненням  ,  щоб  все  навкруги    гарнішим  стало  і  на  обличчях  наших  посмішка  і  радість  розцвіла...
         Малюнки  всі  свої  я  перегляну,  для  школи,  де  я  вчилась  відберу...  Хочу  я    їх  передати  в  бібліотеку  ,  так  як    саме  в  школі  цій  були  перші  малюночки  мої..
       Природи  і  птахів  чарівну    музику  послухаю...Класичну  і  ту  що  до  вподоби,  для  душі...
     Уроки  для  гітари  і  мандаліни  в  ютубі  перегляну,  і  декілька  своїх  пісень  на  них  зіграю  і  заспівати  спробую,  адже  на  помилках,  навчитися  можливо  новому  чомусь...
     IG  своє  я  перевірю  в  інтернеті,  корисно  це  для  пам’яті  і  інтелекту,  цікаво  це  мені...
     Малюнки  нові    -  вони  мене  лікують  і  заспокоюють,  настрій  покращують  мені  завжди.
Всевишньому    за  все  подякую,  щасливою  себе  відчую,  тому  що  я  життя  ціню,  люблю!!!  
12.06.19              7.27  


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838524
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.06.2019

Буденний життевий урок …

Раніше  я  говорив:  «Я  сподіваюсь,  що  все  зміниться».  Потім  я  зрозумів,що  існує  єдиний  спосіб,  щоб  все  змінилося,  змінитися  мені  самому»  (  Д.Рон)
     Вирішила  скористатися  цим  мудрим  висловом,застосувавши  в  своєму  житті,  а  підштовхнула  зробити  це  вчорашня  буденна  історія.
         Чоловік  поїхав  в  лікарню  на  огляд,а  я  ,  мабуть  необачно,  замовила  по  телефону  у  знайомої  з  села  творог  і  сметану,      які  крім  того,що  дуже  смачні,  та  ще  і  корисні,  особливо  для  хворих  суглобів  
   Вирішивши    ,  попросити  знайомих,  допомогти  мені  забрати  їх  на  ближньому  ринку  до  11годин  ранку  ,так  як  продавець  потім  їде  додому  в  село,  почала  телефонувати.  Не  буду  вдаватись  в  подробиці  моїх  телефонних  звінків,  це  вже  зараз  не  так  важливо.  Ніхто  допомогти  мені  не  зміг  і  я  перезвонила,щоб  творог  і  сметану  продали.
       Час  був  марно  витрачений,  настрій  зіпсований,  так  як  відчула    осуд  тих,  до  кого    я  звернулася.
       Заспокоївшись,  зайнялась  домашніми  справами,  стирка,  уборка  ...
Цей    буденний  життевий  урок  –  не  випадкова  подія  в  моєму  житті,  а  мабудь  стався  для  переосмислення    моїх    життєвих  принципів  і  поведінки.  Незважаючи  на  те,  що  я  уже  літня  людина,  в  цій  ситуації  я  повела  себе  як  мале  дитя...»  А  Я  ХОЧУ...  Виявилося,що  те  що  Я  ХОЧУ  не  цікавить  тих,  до  кого  я  звернулася...
 12.06.19            6.30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838523
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.06.2019

Зустріч - щастя !

Як  часто  в  житті,  помилково  втрачаємо  тих,  кого  цінуємо,
Чужим  сподобатись  бажаючи,  часом  від  ближнього  втікаємо,
Підносимо  тих,  що  нас  не  вартий,а  самих  вірних  зраджуємо,
Хто  нас  так  любить  ображаємо,і  самі  вмбачень  чекаємо.  (  Омар  Хаям)

Зустріч      -  щастя  !
Любов,  тепло  –цінність,
Ближній  є  доля  !
11.06.19        7.50

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838414
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 11.06.2019

Без музики…

Без  музики  життя  було  б  помилкою  (Ф.Нитше)
 Як  коротко  і  влучно  сказав  про  музику  відомий  філософ.
   Музика  супроводжує  нас  всюди,лише  потрібно  її  вміти  чути  і  насолоджуватися  гарною  мелодією.
     З  життєвого  досвіду  переконалась  що  крім  позитиву,музика  несе  в  собі    цілющі  властивості:  покращує  настрій,  самопочуття,  зменшується  біль,  понижається  кровяний  тиск...  В  2017  році,  коли  я  лежала  в  лікарні,одного  разу  причерговому  ранковому  обході,  медсестра  поміряла  мій  кровяний  тиск-було  150/110  ,  вона  доповіла  проце  лікарю.
Я  в  цей  час  вімкнула  свій    переносний  телевізор,  де  на  флешці  крім  всього  іншого,  що  для  мене  було  цікаво,  була    записана  уласична  музика.  
   Лежала  і  слухала  чарівну  класичну  музику  до  того,  як  увійшла  лікар.    Лікарь  заміряла  мені  кровяний  тиск  –  було  110/80.  Вона  запитала  мене  про  самопочуття,на  що  я  їй  відповіла  що  слухаючи  класичну  музику,  стала  почувати  себе  значно  краще.
 Мабуть  вона  не  зовсім  в  це  повірила,тому  що  терміново  мене    відвезли  робити  ЕКГсерця,  побоючись,  шо  такий  різкий  перепад  кровяного  тиску,  тому  можливо  мікроінсульт,чи  інші  проблкми  з  серцем…  Електрокардіограма  була    така  ж  як  і  попередня  ,  зроблена  декілька  тижнів  тому  –  з  віковими  змінами.  Цей  приклад  мені  ще  раз  підтвердив  і  переконав  в  цілющих  властивостях  класичної,  лікувальної  (зараз  її  достатньо  в  інтернеті),  а  також  музики  –мелодії  живої  природи  (шелест  листя  в  лісі,  потік  річки,  водоспаду,  спів  прахів...)Тому  я  завжи,  користуючись  мождивістю,  слухаю  чарівні,  улюблені  мелодії,  насолоджуючись  позитивними  ємоціями,які  вони  викликають.
   Оточуюча  нас  чарівна  природа  надихає  композиторів  і  поетів  складати  твори  –  пісні,  мелодії  відображаючи  в  них  цю  неповторну  чарівність,  свої  особливі  відчуття  її.
 Такі  твори,  шедеври  стають  улюбленими  і  надихаючими  на  позитив  мелодіями  для  серця  людини,  яка  зуміє  її  відчути  і  достойно  оцінити!
11.06.19 7.20

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838413
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.06.2019

Дві речі …

Дві  речі  говорять  мені  про  Бога:  зоряне  небо  над  моєю  головою    і  моральний  закон  в  моєму  серці  (  І.Кант)
     Ці  мудрі  слова  ,  на  мій  погляд,  беззаперечні...  
     Дуже  люблю  вдивлятись  в  зоряне  небо  дякуючи  Всевишнього  вечірньою  порою,  а  також  вдень  в  небо  з  плаваючими  на  ньому,  як  кораблики,  хваринками.  
     Особливо  дивувалась  чаруючою  красою  неба,  коли  лежала  в  лікарні,  в  багатьох  моїх  віршах  це  відображено.  
     Подобається  фотографувати  чарівну  природу,  яка  невід’ємна  від    чаруючого  неба  над  нами,      в  різні  періоди    зроблено  численна  кількість    таких  знімків.
       Не  все  можна  побачити  очима,  а    набагато  більше  можна  відчути  чуйним  серцем,  коли  гармонія  в  душі  і  з  оточуючим  світом!!!

10.06.19          8.18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838314
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.06.2019

Чудеса …

Чудеса  потрібно  робити  своїми  руками,  якщо  душа  людини  очікує    чудо  –  зроби  для  нього  це  чудо.  Нова  душа  буде  у  нього  і    нова  у  тебе                    (  А.Грін  «Червоні  вітрила»)
 
     Чудо  для  людини  –  це  її  заповітні  мрії  і  бажання,  якими  вона  живе  щодня,  працює  над  їх  здійсненням.  Якщо  в  цей  час  інші  люди,  які  живуть  з  нею  поряд,  чи  з  якими  вона  спілкується  або  звертається  за  допомогою,  порадою,  чи  з  проханням,  підтримають  її  і  допоможуть,  це  і  є  ті  кроки  до  здійснення  чуда.  
     Переконалась  в  цьому  сама,  на  життєвому  досвіді.  Безмежно  вдячна  людям,  з  якими  знайома,  дружу,  або  просто  зустрічались  на  моєму  життєвому  шляху  за  їх  чуйне  ставлення  до  мене,підтримку,  поради  і  допомогу,  добрі  вчинки  не  забуваються.
   Проте  буває  так  прикро,  коли  люди  до  яких  звертаєшся  з  проханням,  чи  за  допомогою,  зневажливо  ставляться  до  тебе(  знаючи,  що  інвалід)  чи  ігнорують,  або  виправдовуються  тим,  що  дуже  зайняті(треба  терміново  рвати  бур'ян  на  городі,  або,  щось  подібне)  стає  сумно  і  глибоко  вдихнувши  свіже  повітря,  звернувшись  за  підтримкою  до  Всевишнього  –  самостійно,  крок  за  кроком  працюєш  і  робиш  все  можливе  для  здійснення  своїх  мрій  ,  головне  в  цей  період  не  впасти  духом,  і  ні  в  якому  разі,  ні  на  кого  не  ображатись.
       Слід  нам  зрозуміти,  що  якщо  до  нас  звертаються  за  порадою,  допомогою,  або  підтримкою  –  вважати  це  як  честь,  що  ти  потрібен  людині,  вона  тобі  довіряє,і  чекає  від  тебе  теж  порозуміння.
   Старатись  завжди  прийти  на  допомогу  ближньому,  підтримать  в  межах  своїх  можливостей.  Добрі  вчинки  і  справи  дають  ростки  для  квітучого  життя,  підтримку  Всесвіту  !!!
10.619        7.44
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838312
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.06.2019

Новий день – нове життя

         Новий  день  –  нове  життя,  нові  можливості  для  всіх  нас  відкрива,  цінить  хвилини  і  часи,  улюблені  справи  і  обов’язки  старі,  нові,  можливості  безмежні,  лише  встигать  з  натхненням,  з  посмішкою  жити,  працювать!!!
9.06.19          9.31

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838182
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.06.2019

Щастя в серці і душі

Щастя  в  серці  і  душі,  лише  прислухатись  зуміть,  ті  хто  поряд  можуть  лише  збільшить,  якщо  люблять    щиро,підтримують  і  бережуть!!  9.06.19 9.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838181
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.06.2019

Везіння …

Везіння  є    ризик,
Вдача,  успіх,подяка,
Обставин  оцінка!!!
8.06.19          10.48

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838069
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 08.06.2019

Обійми …

Обійми  це  ліки,  
Сіють  добро,настрій-
Позитив,  щастя!!!
8.06.19 10.38

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838068
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 08.06.2019

Життя жінки …

Життя  жінки  –  це
Любов,  ласка,  посмішка-
Затишок  вдома!!!
7.06.19                  9.10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837953
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 07.06.2019

Кохання –щастя…

Кохання  –щастя,  коли  самим  собою  можеш  бути  і  той  хто  поряд  тебе  любить,поважає,  береже,  без  претензій  і  вимог,  тому,  що  саме  ти  потрібний    більше  всіх  йому  !!!
7.06.19 9.06

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837951
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.06.2019

Довірь…

Довірь  минуле  Божій  милості,    сьогодення  Божій  любові  і  майбутнє  Божій  заботі!!!
             Прочитала  ці  мудрі  слова,  які  неможливо  піддати  сумніву,  в  яких  сама  не  одноразово  переконувалась.  З  минулого  слід  робити  для  себе  правильні  висновки,  ні  про  що  не  шкодувати  і  нікого  не  судити  –  це  минулев  якому  ми  з’явились  на  цій  Землі,  щоб  виконати  свою  особливу  для  кожного  роль,  тому  наші  вчинки  і  життя  в  цей  період  ьуло  саме  таке,  яке  повинне  було  бути.  
     Жити    сьогоденням,  цінувати  бесцінні  хвилини  ,  любити  себе  і  оточуючих  людей,  природу,  навколишній  світ  і  дякувати  Всевишньому  за  кожний  прожитий  день!!!
 Майбутнє  це  наші  добрі  вчинки  сьогодні,  любов,  турбота  і  піклування  за  дітей  і  онуків-їх  щастя  і  добробут,мріяти,  ставити  цілі  і  працювати    для  їх  досягнення,  сподіватись  що  Всесвіт  нас  підтримає  !!!
6.06.19            10.57  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837827
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.06.2019

Бусінка допомогла…

Бусінка  допомогла...
           Донька  з  дітьми  та  чоловіком  їздили  на  10  днів  на  відпочинок,  а  до  нас  на  цей  перід  завезли  «погостювати»  египетьську  кошечку  «Бусінку»,  яка  у  нас  і  раніше  гостювала.  Їй  у  нас  подобалось,  вона  навіть  не  хотіла  повертатись  додому,  одного  разу  сховалась  в  будинку,  що  її  не  змогли  знайти  і  вийшла  зі  схованки,  коли  господарі  її  вийшли  з  будинку...
       Ця  кішечка  унікальна,  їй  уде  майже  10  років,  вивела  не  одне  потомство,  приймала  участь  в  конкурсах,  має  дипломи.  А  головне,  що  вона  настільки  розумна,  лагідна,  граціознаі  і  чутлива,  що  викливає  безліч  позитивних  ємоцій  і  захвату  споглядаючи  на  неї.
     То  вона  граціозно  ходить  по  кімнаті,  потім  подорожує  по  вікнах,  дивлячись  на  подвір’я,  постійно  вмиваючись  лапками,  роблячи    повороти  тоненьким  длинним  хвостиком,  потім  по  столам,  найде  тепле  містечко  під  ковдрою  на  дивані  і  може  годинами  спати...Ніколи    не  робить  ніякої  шкоди,  немає  проблем  з    туалетом  і  харчуванням.
   А  саме  головне  що  вражає  її  ставлення  до  людей,  до  незнайомих,  вона  може    навіть  не  показатись,  сховавшись  в  укромному  містечку,  або  під  ковдрою  на  дивані,  а  до  нас  з  чоловіком  вона  ставиться  з  ніжністю,  лагідністю,що  проявляється  тим,  як  вона  треться  тільцем  об  ноги,  руки,  лице,  може  залісти  на  коліна,  в  цей  час  хочеться  її  погладити  ,за  прояв  такої  преданості  і  лагідності...Зі  мною  вона  навіть  спить,так  як  вона  дуже  теплолюбива,  в  неї  постійно  мерзнуть  маленькі  вушка,  приходиться  її  прикривати  ковдрою,щоб  зігрілась,  а  вона  в  відповідь  постійно  мурликає,  що  відображає,  що  їй  подобається  теж  прояви  уваги  до  неї...Якшо  її  щось  не  влаштовує,  або  вона  відчуває  якусь  тривогу,  чи  насильно  брати  її  на  дуки,  якщо  вона  цього  не  хоче,  то  вона  реагує  відповідно  втікає,  а  може  навіть  зашипіти...  Чоловік  розповів,  що  коли  вона  сиділа  на  вікні,  а  на  подвір’ї  гуляла  вівчарка  Лада,  і  відповідно  побачивши  в  вікні  кішечку  зробила    в  сторону  вікна  прижок...і  тут  Бусінка  в  її  сторону  зашипіла...
   А  те  що  вона  дуже  часто  підходячи  до  нас,  потешись,  стряхується,  таким  чином,  мабуть  ,  вона  знімає  негативну  єнергію,  яка  у  нас,  людей  накопичується...  Поряд  з  цією  унікальною  кішечкою  відчувається  зороший  настрій  і  покращується  самопочуття.
   Так  сталось,  шо  я  позавчора,  необачно  різко  підвихнула  праву  руку...Бусінка,  коли  я  лежала  на  дивані,  підходила,  лягала  біля  руки  і  своїми  маленькими  лапками  її  масажирувала  ,  весь  час  мурликая,  особливими  звуками...А  я  її  благала,полікуй  мене  Бусінка,  вона  дивлячись  в  мої  заплакані  очі  своїми  маленькими  розумними  оченятами,  їх  то  відкривала,  то  закривала  і  що  дивно,  і  майже  неймовірно  через  мене  проходили  як  токи  починаючи  з  руки  до  п’яток...цей  лікувальний  сеанс  проходив  майже  20  хвилин...  Моє  самопочуття  значно  покращилось,  я  ж  під  час  цього  сенсу  дякувала,гладила  і  цілувала  Бусінку...  
       Оточуюча  нас  пррода  і  тварини  це  непізнані  і  загодкові  явища  і  істоти,  які  можуть  впливати  на  нас  людей  в  залежності  від  того,  як  ми  ставимся  до  них!!!  
6.06.19 7.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837826
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.06.2019