| Сторінки (14/1367): | « | 11 12 13 14 | » |
*****
Ворогові не корімось
На жоднісінькую мить,
А сміливо всі борімось
Проти нього, щоб не жить
У тяжкій його неволі
В рідному краю повік,
Мучачись лиш від недолі
Під його ярмом весь вік.
Не здаваймося! Ідімо
Проти нього у бою
І йому всі покажімо
Славну силоньку свою!
І нехай її пізнає
Він, і носа більш свого
В край наш вже не потикає
Протягом життя всього
Нашого й нащадків доти,
Доки буде існувать
Край наш, що себе збороти
Не дозволить. Процвітать
Буде він і ми всі з вами,
Що у ньому живемо,
Та не разом з ворогами.
Ворогові ми дамо
Відсіч зразу, як припреться
Знову у наш рідний край,
І якщо не повернéться,
То йому настане край,
Щоб нізащо не страждала
Україна більш повік,
А щоб жила-процвітала
Лиш весь свій життєвий вік,
Доки сонце ще палає
І Земля є – твір Творця
В космосі, який не має
Ні початку, ні кінця.
Євген Ковальчук, 18. 03. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2022
Для чого в світі ми живéмо?
Для чого народились ми в житті?
Куди невпинно все ідéмо?
Що нас усіх чекає в майбутті?
Звичайно, подані питання
Хоч раз собі ж і ставив кожен з нас
З вогнем палкого сподівання,
Що відповідям їхнім прийде час.
Гадаю, відповіді треба
Шукати добре кожному в собі,
А не чекаючи, що з неба
Пошле одного дня їх Бог тобі.
У кожному із нас ще змалу
Закладено чи здібність, чи талант.
Знайти лиш треба їх, помалу
Відточувати, наче діамант.
Можливо, те, що ти умієш,
І є призначенням твого життя.
Яке насіння в нім посієш,
Такі й плоди тобі дасть майбуття.
Та також треба нам зважати
На те суспільство, в кóтрім живемо,
Бо разом можна все здолати
Й здобути все, що прагнемо, ждемо.
Що в майбутті всіх нас чекає,
Ми творимо вже нині повсякчас.
Яким воно в дім завітає,
Залежить лиш від кожного із нас.
Для чого в світі ми живéмо?
Аби себе змогли всі проявить
І чи то разом, чи окремо
Свій гідний вклад у ньому залишить.
Євген Ковальчук, 25. 12. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2022
*****
Щоб все, що хочеш, досягнути,
Усіх своїх і мрій, й бажань,
Всю повноту життя відчути,
Докласти варто всіх старань.
Хоч на шляху їх пострічати
Ти можеш цілий шквал завад,
Яких нелегко подолати,
Не слід вертатися назад.
Вони ‒ не привід, щоб здаватись,
А слід покласти їм кінець,
Бо ж варто їм хоч раз піддатись,
Як піде все лиш нанівець.
Вони для того всі існують,
Аби не зупиняти рух,
Бо, хоч вони його гальмують,
Та в той же час бадьорять дух;
Бадьорять дух і глузд з ним разом,
Аби ніколи він не спав,
Був правильним дороговказом,
Спонукою до гідних справ;
До справ, що в душі людям сіють
Лиш світлі, теплі почуття,
Що буйним квітом враз рясніють
В проміннях щасного життя;
Життя, яке в своїх же мріях
Малює змалку кожен з нас,
Аби в прийдешніїх подіях
Настав йому нарешті час.
Щоб все, чого б не забажалось,
Тобі вдалося досягти,
Хай навіть і не так щось склалось,
Потрібно завжди далі йти.
Євген Ковальчук, 23. 12. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2022
*****
Хоч те, що сталось, не змінити –
Чи то приємне, чи не дуже,
Таки потрібно далі жити
Тепер і тут, мій любий друже.
Усі помилки та невдачі,
Яких ти зазнавав раніше,
Тобі ще принесуть удачі,
Як з них здобув найголовніше.
Не варто всіх їх забувати,
Але не щоб їх знов робити,
А завжди добре пам’ятати,
Аби повік не повторити;
Бо ж їх навчившись впізнавати
Завчасно на стежині-долі,
Ти їх позбавиш змоги стати
На ній супроти їх сваволі.
Як маєш мрії та надії,
Що в тебе в серці зародились,
До них прикласти варто дії,
Аби вони таки здійснились.
Немає ж без зернини плоду,
Дощу без крапель, дня без ночі.
Щоб мати в серці насолоду,
Розплющити потрібно очі
На світ цей, на його реальність
І діяти, як серце каже,
Щоб мати в всьому доскональність,
Що розум в слушну мить підкаже;
Підкаже і навчить робити,
Щоб справжнє щастя роздобути,
І як потрібно в світі жити,
Аби щасливим завжди бути.
Євген Ковальчук, 16. 12. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022
Моя поезіє, сестрице,
Чому в мені ти вже заснула?
Невже, любове-чарівнице,
Мене зненацька ти забула?
Прокинься врешті ти від сну.
Моїй душі не дай зотліти,
А, наче пишную весну,
Вдягни її в барвисті квіти;
Барвисті квіти й ароматні,
Що сповнені краси, принади,
Тендітні, ніжні, делікатні,
Що сіють почуття відради;
Відради, злагоди, добра,
Що ширять благородні справи,
Щоб світлая прийшла пора
Для кожної землі, держави;
Щоб в серці кожної людини
Збудити почуття любові,
Аби ніколи ні краплини
Не бýло ані сліз, ні крові.
Наповни розуми людей
Ураз премудрістю-могуттю
І безліччю ясни́х ідей,
Що повні світлою лиш суттю;
Ясни́х ідей, що дозволяють
Поліпшить світ не тільки зовні,
А й також тих, які вселяють
Любов, добро у душі вповні;
Бо ж ми народжені на світ,
Щоб в мирі та любові жити
І, щоб не в’янув їхній цвіт, ‒
Завжди всім лиш добро робити.
Євген Ковальчук, 09. 12. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2022
Ніколи не пізно змінитись
На краще, аніж дотепер ти був.
Старанно лише слід трудитись,
Щоб бажане у майбутті здобув.
Ніколи не пізно навчатись,
Хай скільки б років ти в житті не мав,
Іти вперед і не здаватись,
Як важко не було б, щоб успіх мав.
Ніколи не пізно творити,
Творити те, що добре вмієш ти,
Щоб завжди так, як прагнеш, жити,
Свого життя досягши висоти.
Ніколи не пізно простити
Всім тим, хто, може, якось завинив,
Щоб душу всю від пут звільнити,
Хай навіть хтось цього й не заслужив.
Ніколи не пізно звернути
З лихого шляху на шлях доброти,
Аби лиш вдалося збагнути,
Що це зробити можеш тільки ти.
Ніколи не пізно сказати
Близьким і друзям «я вас так люблю!»,
Щоб тільки слова ці звучати
Могли й звучали щиро, без жалю.
Ніколи не пізно впустити
У душу власну світлую любов,
Її з тим щедро розділити,
Хто поруч без корисливих умов.
Ніколи не пізно зробити
Щось гідне, доки ти іще живий,
Аби по собі залишити
Нащадкам добрий слід свій віковий.
Євген Ковальчук, 09. 05. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2022
Праця ‒ то велика сила,
Що рухає вперед цей світ.
Праця та, що серцю мила,
Буяє, наче пишний цвіт.
Праця ‒ головна умова
Всього спокійного життя.
Праця ‒ то міцна основа
Щасливого всіх майбуття.
Часто праця непроста є,
Мозолі спричиняє вслід.
Згодом з неї ж виростає
В нас гарний і солодкий плід.
В ній немає слова «мрії»,
Що лиш в уяві нашій є,
Бо сприймає тільки дії,
Що певний результат дає.
Та, аби ці результати
Були успішними завжди,
Рук не варто опускати
Ніколи, навіть в час біди.
Завжди легко запустити,
Над чим старанно працював.
Часто ж важко відновити
Той самий успіх всіх тих справ.
Кожному слід пам’ятати:
Аби життя було, мов мед,
Потрібно добре працювати
І рухатись лише вперед,
А не ждати, що на таці
Усе нам принесе життя.
Слід самим в невпинній праці
Творить щасливе майбуття.
Євген Ковальчук, 01. 05. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2022
*****
Нізащо неволі
І темній недолі
Повік не корімось!
За честь і за волю,
За світлую долю
Хоробро борімось!
Хай ворог пізнає,
Яку силу має
Вкраїнська родина,
Що рук не складає,
Коли наступає
Враз темна година,
А бореться сміло
І душу, і тіло
Готова віддати,
Щоб ворогу тільки
Ніколи, ніскільки
Землі не забрати.
Адже в нас єдина
У всіх Батьківщина,
Де нас всіх зростили.
Тому захищати
Та оберігати
Ми всі, що є сили,
В лихую годину
Свою Батьківщину
Повинні завзято,
Щоб щастя лиш мала
Вона, проживала
Щодень, наче в свято.
Євген Ковальчук, 19. 10. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2022
Тече час безупинною рікою
В незвідане, далеке майбуття,
Що творимо ми разом із тобою
Тепер своїми вчинками з життя.
Летить вперед час бистрою стрілою,
Тією, що не вернеться повік,
Лишивши у минулому з собою
Усі події, що пройшли, навік.
Складається він з митей неповторних,
Які одна за одною ідуть,
І білих – добрих, і поганих – чорних,
Тих митей, кóтрі прийдуть, і підуть.
Душевні рани гладко він лікує,
Що завдані тобі колись були,
Пекучий їхній біль навік гамує,
Щоб в свій полон повік більш не взяли.
Він помилки нікому не прощає,
Бо те, що сталось, ввік вже не забуть,
Та кожен з нас в житті таки шанс має
Їх виправити і назавжди збуть.
Він зроду вправно світом всім керує:
Дарує світло дню, а ночі ‒ тьму,
Людей, тварин, рослин ріст констатує
Так само нині, як сто літ тому.
Хоча час неможливо зупинити,
Та в серці кожну світлу мить лиша,
Яка навчає в цьому світі жити,
Ту мить, від кóтрої тремтить душа.
І що би там на світі не ставалось,
Що трапиться, що відбулося вже,
Хай люди забувають те, що сталось,
Та час усе навіки збереже.
Євген Ковальчук, 01. 04. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2022
Поезія ‒ моя сестра,
З якою я одної крові,
На струнах мого серця гра,
Будивши вірші пречудові,
Мені допомагає враз
Себе відкрити, проявити.
Вона ‒ то мій дороговказ,
Як треба в цьому світі жити.
Невпинно разом з нею я
Буденним мудрощам навчаюсь.
Старанно їх я у життя
Завжди втілити намагаюсь.
Мої думки та почуття
Чи то в час втіхи, чи то смути
Мені дає їх до пуття
Цілком збагнути і відчути.
Вона мене, мов окриля,
Щоб я небес зумів торкнути,
Із тої висоти, здаля
Землі всю велич осягнути.
В моїй душі живу струну
Торкнувши, піснею вмить ллється,
Пробуджує у ній весну,
Й дзвінкіше серце в грудях б’ється.
Її сукупність звучних рим,
Сполучених своєю суттю,
Горить в мені вогнем палким,
Сповня всередині могуттю.
Вона ‒ неначе океан,
Який бездонний, безбережний,
Див справжніх буйний ураган,
Сплеск ніжних почуттів безмежний.
Євген Ковальчук, 25. 03. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2022
Помиляючись, навчайся
Всім премудростям життя.
Їх втілити намагайся
І в сучасне, й майбуття.
Помиляючись, навчайся,
Прислухавшись до порад
Вірних друзів, і старайся
Йти вперед, а не назад.
Помиляючись, навчайся,
Не спиняючи ходи,
Помилкам услід всміхайся,
Їх змітаючи сліди.
Помиляючись, навчайся,
Вір в незламність сил своїх,
Від проблем ти не ховайся,
Вчись вирішувати їх.
Помиляючись, навчайся
Бути пильним до всього
І невпинно наближайся
До мети життя свого.
Помиляючись, навчайся,
Скільки б пόмилок не мав,
На свій досвід покладайся,
Де б не був, що б не приймав.
Помиляючись, навчайся,
Сам собі ти доведи,
На що здатний, і дізнайся
Ти, коли йти і куди.
Помиляючись, навчайся
Досконалості дійти.
Лиш ніколи не здавайся,
І її досягнеш ти.
Євген Ковальчук, 18. 03. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2022
Щоранку любо усміхнувшись
До мене, лагіднеє сонце,
Промінням віч моїх торкнувшись,
Мене вітає крізь віконце,
Енергією наповняє
Мене на день прийдешній всенький
І любо двері відчиняє
Мені в незнаний світ новенький;
У світ, в якому все зв’язалось –
До суму радість, щастя к горю,
Та, що б зі мною там не сталось,
Я знаю, все пройду, поборю.
Адже від того, як зустріну
Ще зранку день, який надходить,
Залежить, як я кожну зміну
Його переживу, що вродить.
Як з кислим виразом обличчя
День стріну сяк-так, як прийдеться,
Про пишнеє його величчя
Мені забути доведеться.
Проте, якщо з лицем я світлим
Надам початок дню новому,
Його я проведу розквітлим
В душі, забувши біль і втому.
Тому слід кожний день стрічати,
Неначе він останній в тебе,
На потім справ не відкладати,
Щомиті жити всмак для себе,
Щоб план життя твій неприступний
Ішов завжди на план передній,
Сьогоднішній день і наступний
Ще кращим був за попередній.
Євген Ковальчук, 08. 03. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2022
*****
Хто вірить в щось так свято,
До того, звісно, він прийдé,
Як впевнено й завзято
Своїх зусиль всіх докладе
І попри перешкоди,
Що можуть стрітись на шляху,
Ловитиме нагоди
Здолати їх всіх без страху.
Коли щось не виходить,
Спиняти не потрібно хід,
Бо ж успіх той знаходить,
Хто завжди йде лише вперід,
Іде вперед, навчавшись
Минати цілий ряд пасток,
Всіх цілей враз діставшись.
Лиш слід зробити перший крок,
Дать згоду при розмові
Порадами близьких піти,
Які завжди готові
Як слід тобі допомогти.
Хай, може, не відразу
Всі справи в тебе добре йдуть,
Та діявши щоразу,
Й до тебе успіхи прийдуть,
До тебе завітають
Ласкавим променем тепла
І все дадуть, що мають,
Щоб доля світлою була.
Нехай лише сміється
Вона до тебе кожну мить.
Допоки серце б'ється –
Допоки будеш в світі жить.
Євген Ковальчук, 01. 03. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2022
*****
Здається, що все ж неможливо
В своє майбутнє зазирнути,
І що вже сталось, чарівливо
Назад таки не повернути.
Та всім тим, хто так ще вважає,
Я сміло заперечу їм.
Підтвердження, що зміст свій має,
В наступному я їм повім.
Усі прийдешнії події
Відомі нам уже частково,
Бо нинішні всі наші дії
Будують всіх їх поступово.
Від них вони таки й залежать.
Основою вони їм є,
Якій упевнено належать,
Що більше й сил їм додає.
Адже теперішнє й майбутнє
Взаємозв’язані чимало,
Бо в кожному з них те присутнє,
Без чого б їх не існувало.
Що сталося вже, так, не можна
Назад буквально повернуть,
Та наша пам'ять все ж спроможна
Його у спогади вгорнуть;
У спогадів безмірну плідність,
Щоб згодом всі їх розгорнути,
Як виникне в тім необхідність,
Усім своїм єством відчути.
Тож, що б в житті в нас не здавалось,
Нема можливості зробить,
Все майже, що б не забажалось,
Наш розум-праця все ж здійснить.
Євген Ковальчук, 22. 02. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2022
Захищай свою Вітчизну – рідну мати!
Ворогу не смій її байдуже здати.
Захищай свою Вітчизну, доки жити
Будеш ти на ній і їй служити.
Захищай свою Вітчизну від напасті,
Щоби завжди жити в ній лише у щасті.
Захищай свою Вітчизну, як лиш можеш,
І тоді обов’язково переможеш.
Захищай свою Вітчизну, що б не сталось,
Хай, як важко би тобі не видавалось.
Захищай свою Вітчизну, щоб нічого
З нею більш повік не сталося лихого.
Захищай свою Вітчизну! Захистити -
Твій обов’язок, щоб в ній вік гідно жити.
Захищай свою Вітчизну так, як знаєш,
Можеш, як себе самого захищаєш.
Захищай свою Вітчизну, щоб майбутнє
Лиш щасливе завжди в ній було присутнє.
Захищай свою Вітчизну, як бажаєш
Жити в ній лиш так, як ти того жадаєш.
Захищай свою Вітчизну, свій куточок!
Захищай її й її синів та дочок!
Захищай свою Вітчизну, бо єдина
Так, як матір, в кожного з нас Батьківщина.
Захищай свою Вітчизну, щоб не збитись
Зі шляху, допоки серце буде битись.
Захищай свою Вітчизну від напасти
І, як прийдеться своє життя покласти!
Євген Ковальчук, 14. 10. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022
*****
Що знаю я і що умію,
Що доленька мені несе,
І чи сказати я посмію
Колись, що знаю, вмію все?
Звичайно, ні, бо я навчатись
Повинен все своє життя,
В житті ніколи не здаватись,
Щоб світле мав я майбуття.
Адже з дитячих перших кроків
Ми всі вперед повинні іти,
Засвоюючи суть уроків,
Аби дібрались до мети;
Уроків тих, що принципово
Дає нам нелегкий талан,
Щоб всі ми разом поступово
Свого життя здійснили план,
Який у тому полягає,
Щоб кожний з нас досяг мети,
Призначення, що помагає
Життєвим шляхом гідно йти;
Іти вперед завсіди тільки,
Долаючи шквал всіх завад,
Аби повік анінаскільки
Не повертатись вже назад.
Адже усі ми народились
На цей прекрасний, Божий світ,
Щоб ввік на ньому не журились,
А квітнули, мов пишний цвіт;
Цвіт щастя, згоди та любові,
Як друзі, як товариші,
Жили, й завжди були здорові
Як зовнішньо, так і в душі.
Євген Ковальчук, 20. 02. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2022
Коли настане вже той час,
Як щасна доля і до нас
Нарешті любо завіта,
Неначе осінь золота,
Все лихо – і нове, й старе
На порох назавжди зітре,
Натомість в кожну хату, дім,
Без винятку усюди, всім
Здоров’я і любов, і мир,
До злагоди орієнтир,
Добробут, внутрішнє тепло,
Що станути примусить зло,
Як прийде втішная пора,
Ласкавим променем добра
Відверто, щедро принесе,
Аби навіки всі та все
Лихих думок та почуттів,
Шкідливих якостей, страхів,
Що сіють купу чорних справ,
Щоб люд увесь лише страждав,
Так просто позбулися вмить
І наново почали жить
В гармонії тій світовій,
Безмежній, сильній, віковій,
Яка вселилася б в серцях,
Вказавши всім нам гідний шлях?
Тоді б, мов в казці, всі жили,
Якби настало те «коли».
Євген Ковальчук, 15. 02. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2022
*****
Коли проблеми на дорозі,
Повір, боятись їх не слід,
А з вірою, що ти у змозі
Збороти їх, іди вперід.
Йдучи, ніколи ти не сердься,
Хай навіть вир проблем іде.
На рішенні їх зосередься,
Й до тебе успіх ще прийдé.
Лиш рук не варто опускати,
Казати ‒ виходу нема,
Мені проблем тих не здолати,
Все йде на марно, все дарма.
Як в тебе є така потреба ‒
Мети своєї досягти,
Не тільки мріяти, ще й треба,
Щоб діяв відповідно ти.
Адже проблем не побороти,
Лише міркуючи про те,
Бо без зерна ‒ труда, роботи ‒
Нічого так й не проросте.
Коли вони все ж виникають,
Руйнують внутрішнє тепло
Й здається, вже не позникають,
Знайти слід їхнє джерело;
Слід їхнє віднайти коріння
І знищити навік, цілком,
Натомість посадить насіння
Любові й злагоди з добром;
Його старанно посадити
У душах та серцях людей,
Аби ніколи більш зродити
На мали змоги злих ідей.
Євген Ковальчук, 31. 01. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2022
*****
Щораз, як я пишу віршí,
Занурююся у глибінь
Своєї чуйної душі,
Її чуттів, бажань, стремлінь.
І ті бездонні почуття
Ворушать всі мої думки,
Що втілюються у життя,
Розлігшись в творчості рядки.
Поезії ланцюг стрункий,
Що зроджує чарівність слів,
Спроможний стан душі важкий
Полегшить так, як ти б хотів.
Лиш варто кожнії слова
Сприймати розумом своїм,
Стелити в глибині єства
Щасливую дорогу їм.
Ту суть, що квітне в них, мов цвіт,
Якщо таки ти віднайдеш,
То і себе, і цілий світ
Навколишній як слід збагнеш.
Адже поезія ‒ не лиш
Сукупність послідовних рим.
Це дещо значно більше, звиш
Звичайних просторіч, мов дим.
Її пишу́чи при житті,
Надія у душі росте,
Що, як не зараз, в майбутті
Її цвіт пишний розцвіте.
Той цвіт розквітне у серцях
Людей, що в світі цім живуть,
Вказавши саме той їм шлях,
Яким до щастя лиш прийду́ть.
Євген Ковальчук, 29. 01. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2022
Своїм життям як слід керуй.
Не жди, що зробить хтось за тебе
Це, й добру долю ти будуй,
Поклавшись на самого себе.
Своїм життям як слід керуй.
Навчися ним регулювати,
Й завади, хоч що не віщуй,
На зможуть на дорозі стати.
Своїм життям як слід керуй
І кожную його дорогу
Невпинно гарно ти торуй,
Щоб до мети дійшов порогу.
Своїм життям як слід керуй.
Поради ближніх завжди слухай.
Як мудрі, то до них прямуй
І з ними «Я» своє ти рухай.
Своїм життям як слід керуй.
А як колись щось не вдається,
Рук не складай, не байдикуй,
А дій, то й доля посміхнеться.
Своїм життям як слід керуй,
Йдучи лише на ті стежини,
Якими дійдеш, не сумуй,
Ти до жаданої вершини.
Своїм життям як слід керуй.
До серця завжди прислухайся,
Та дій із розумом, крокуй
Вперед лиш, тільки не здавайся.
Своїм життям як слід керуй,
Зіпершися на досвід власний,
І всім своїм єством відчуй,
Який же світ таки прекрасний.
Євген Ковальчук, 24. 01. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2022
Забудь про «не можу», забудь про «не знаю»,
Відкинувши їх в небуття.
Кажи, що «навчуся, зумію, пізнаю
Всі сторони світу й життя».
Забудь про «не можу», забудь про «не знаю,
Як цілей власних досягти».
Кажи повсякчас, що «таки подолаю
Завади всі я до мети».
Забудь про «не можу», забудь про «не знаю»,
Хай ким би і де б ти не був.
Як слід працюй, старанно вчись без краю,
Щоб успіху ти досягнув.
Забудь про «не можу», забудь про «не знаю».
Лихі думки із голови
Ти викинь всі й тут, у своєму, ріднім крáю,
Свого життя момент лови.
Забудь про «не можу», забудь про «не знаю».
Не так щось йде, лиш не здавайсь,
А з гуком обнадієним «все подолаю!»
До дій переможних вдавайсь.
Забудь про «не можу», забудь про «не знаю»,
А крок за кроком йди вперед,
І ти незабаром відчуєш, я знаю,
Життя солодкий смак, як мед.
Євген Ковальчук, 22. 01. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2022
Герої не вмирають,
Коли від нас ідуть!
Хоч світ вони й лишають,
Та в пам’яті живуть.
Герої не вмирають!
Вмирають лиш тіла,
Бо світом вік витають
Великі їх діла.
Герої не вмирають!
Хай навіть сотні літ
По смерті їх минають,
Та знає їх весь світ.
Герої не вмирають!
Всі ми їх так всіх звемо,
Бо гідний слід лишають
Вони, яким йдемо.
Герої не вмирають,
Хай хто б не говорив,
Коли їх пам’ятають,
Що кожен з них зробив.
Герої не вмирають!
Неначе квіти ті,
Й по смерті розцвітають
Їх справи золоті.
Герої не вмирають!
Покинувши життя,
Їх справи освіщають
Шлях в світле майбуття.
Герої не вмирають,
Допоки в світ цей йдуть
Ті люди, що бажають
І приклад з них беруть.
Євген Ковальчук, 30. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022
*****
Приймай безціннії дари
Свого життя й природи.
На світі цім добро твори
За кожної нагоди.
Дари духовнії приймай,
Як і матеріальні.
Лихі стежини оминай,
Йдучи на тріумфальні.
Цінуй мить кожную життя,
А від невдач вгамуйся.
Щоб мав лиш гарне майбуття,
Робити не лінуйся.
Адже ми всі прийшли в цей світ,
Щоб в щасті й згоді жити.
Тому, аби зійшов їх цвіт,
Ми маємо творити,
Творити всюди й повсякчас,
Що користь лиш приносить
Як в світлий, так і в темний час,
Що серце дуже просить;
Що просять серце і душа
В надії преглибокій,
Яка повік не полиша,
Щоб мати мир і спокій;
В надії тій, щоб все здійснить,
Що доля зготувала,
Щоб думи й почуття звільнить,
Щоб згода панувала
І в почуттях, і у думках,
Які усі ми маєм.
Життя ж своє ми у руках
Своїх усі тримаєм.
Євген Ковальчук, 17. 01. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2022
Роби добро усім та усьомý,
Не дивлячись на будь-які незгоди
І не чекаючи за те винагороди,
І не питаючи, за що, чому.
Роби його усім ти просто так,
Аби ніколи не доводилось тужити,
А тільки в злагоді та щасті завжди жити,
Свого життя відчувши дивний смак,
Бо ж щиро й щедро роблячи добро,
Його собі самому ти стократ вертаєш
Й водночас по собі свій гідний слід лишаєш,
Душі своєї й серця суть, ядро.
Адже немає щастя без добра
Так, як людських стосунків теплих без любові.
Тому потрібно завжди буть напоготові
Віддати частку серця, як пора.
Й не так важливо скільки, нащо, як,
Бо ж часом лиш приємне, ніжне, добре слово
Спроможне погасити біль душі раптово
Ще краще, ніж найбільший той мідяк,
Бо той мідяк потратиш з часом ти,
А тепле слово назавжди у серце входить
І безліч лиш найкращих почуттів в нім родить,
Які тобі поможуть далі йти;
Поможуть йти тобі шляхом життя,
Аби здолав на ньому ти всі перешкоди,
Натомість зустрічаючи лише вигóди,
Що кращали б сучасне й майбуття.
Лишень ніколи більше не втрачай
Тих світлих почуттів, що в серденьку жеврíють
І всюди завжди тільки добрі справи сіють.
Із ними світлу долю зустрічай.
Євген Ковальчук, 15. 01. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2022
Ніколи не пізно почати все знову.
Рішучим будь у тім, що прагнеш ти,
І, взявши терпіння собі за основу,
Старанним трудом іди до мети.
Ніколи не пізно почати все знову.
Для того в тебе досить є часý.
Побачити варто лише веселкову
Всю світу й душі своєї красу.
Ніколи не пізно почати все знову.
Ти віри й надії ввік не втрачай.
В собі віднайшовши міць духу здорову,
До цілі завади мужньо долай.
Ніколи не пізно почати все знову.
Не так щось йде? Здаватися не слід.
В життя упустивши жадану онову,
Усіх своїх нещасть розтопиш лід.
Ніколи не пізно почати все знову.
Потрібно зробити перший лиш крок,
А далі усе потече, наче в змову,
Мов річка, успішно і без пасток.
Ніколи не пізно почати все знову.
Скеруй в голові ти лиш думи всі
На те, що приносить тобі пречудову
Гармонію у її всій красі.
Ніколи не пізно почати все знову,
Коли вірних друзів маєш і ти,
Які по твоєму лиш першому зову
Готові на поміч до завжди прийти.
Ніколи не пізно почати все знову.
Всміхнеться щаслива доля тобі.
Відчуєш життя повноту загадкову.
Довірся лишень самому собі.
Євген Ковальчук, 11. 01. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022
*****
Цінуємо ми завжди те,
Що щедро нам усім надано,
Лише тоді, коли, проте,
Ураз втрачаємо неждано.
Та часто пізно за життя
Назад його вже повернути.
Що кануло у небуття,
Лиш можна в спогадах відчути.
Тому все, що в нас зараз є,
Потрібно завжди цінувати,
Усе, що користь нам дає, –
Ніколи більш не забувати;
Бо ж успіх, що здобув раніш,
У час, що вже й не пригадати,
Можливо, все-таки пізніш
Тобі в пригоді може стати.
Лиш слід не нехтувати ним,
А завжди дбало розвивати
Й пізніш трудом тим чималим
Ще більше успіхів придбати.
Та й потім, як ти їх придбав,
Ходи своєї не спиняти,
Щоб ти їх ввік не занедбав,
А з ними мрії міг здійсняти;
Свої і мрії, й цілі всі,
Надії світлі, що ти маєш,
У всій їх величі й красі
Дбайливо в серці зберігаєш.
Лиш впевнено усім їм слід
Дверцята їхні розчинити
Й сміливо, давши їм прохід,
В своє життя їх упустити.
Євген Ковальчук, 09. 01. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2022
*****
Ми часто переймаємося тим,
Що вже давно в минуле відійшло,
Назавжди із собою віднесло
Все те, що вже розтануло, мов дим.
Нерідко забуваємо про те,
Кому й чому повинні ми служити,
Аби було заради чого жити,
Що серце зігріває золоте.
Усе, що сталось, пам’ятати слід:
З поганого засвоїти урок,
Від доброго ніколи ні на крок
Назад не повертати долі хід.
Талан, який будуєм повсякчас
Своїми вчинками ми й нині,
І по якій підем життя стежині,
Залежить лиш від кожного із нас.
Тому, щоб шкодувати не прийшлось,
Що щось зробили ми не те, не так,
Що шкереберть усе пішло відтак,
Слід спершу думати, щоб все вдалось.
Спланованії кроки до мети
І всі продумані як слід учинки
До кожної деталі, до краплинки
Більш шансів мають успіх принести.
Ловити слід навчитися свій шанс,
Знайшовши справжні радощі життя,
Якими повні наш час, майбуття,
Якщо в них кожен бачити нюанс.
Адже на цьому світі майже все
Трапляється за нашої лиш волі,
Яка на крилах посланої долі
Дари життєві нам усім несе.
Євген Ковальчук, 08. 01. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2022
Все буде так, як схочеш ти.
Здійсняться всі бажання й мрії.
Лиш завжди слід вперед іти
З незгасним полум’ям надії.
Все буде так, як схочеш ти,
Із вірою йдучи до цілі,
Та все ж, щоб досягти мети,
Тому сприяй ти і на ділі.
Все буде так, як схочеш ти.
Лишень розправ душевні крила
І впевнено вперед лети,
Допоки внутрішня є сила.
Все буде так, як схочеш ти.
Коли ж зустрінеш перешкоди,
Щоб бажаного досягти,
Здолать їх на втрачай нагоди.
Все буде так, як схочеш ти,
Адже на світі все можливо,
Та, щоб удачу віднайти,
Усе ж і діяти важливо.
Все буде так, як схочеш ти.
Ніколи в цім не сумнівайся.
Як не вдається щось пройти,
Щосил борися, не здавайся.
Все буде так, як схочеш ти.
На поміч друзів сподівайся,
Та, щоб таки свого дійти,
На себе краще покладайся.
Все буде так, як схочеш ти.
На те у тебе є всі шанси,
Та, щоб того все ж досягти,
Зважати слід на всі нюанси.
Євген Ковальчук, 02. 01. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2022
*****
Ніч скінчилася. Світає.
Десь по небосхилу
Піднімаючись, вітає
Сонце світ і милу
Любу, славную країну,
Що під ним створилась
У час давній – Україну,
Та вкрай зажурилась
Нині наша ненька-мати,
Сльози ронить долі,
Що повинна знов страждати,
Жити у недолі.
Вздрівши сонце те, питає:
«Чом ти плачеш, мила?
Жаль бо твій мене лякає,
Скільки ж ти пролила
Сліз гірких! Глянь, ціле море.
Можна й утопитись.
Україна: «Біль та горе
Змушують журитись,
І журитись, й проливати
Сльози ці гіркії,
Бо знов маю я стрічати
Ті війська лихії,
Що уторглися зі сходу
Підло і неждано.
Загодя ж бо походу
Всі вони старанно
В себе дома готували
Всю потрібну зброю.
Зброю ту свою дістали
Й рушили до бою,
Щоб скорити, сплюндрувати
І свободу, й волю,
Щоб не мала змоги мати
Я щасливу долю.
Та не бійся, сонце красне,
Здатись не посмію.
Щоби майбуття прекрасне
Мати, все, що вмію,
Все, що маю, все, що знаю,
Добре застосую
І тих ворогів здолаю,
Знову запаную
Я у ріднім, любім краї
Так, як має бути,
Щоб традиції, звичáї,
Мову не забути
Ті, що з роду і до роду
Нéслися, віками
В славного мого народу
Попід небесами,
Та не щоби зруйнувати
Всіх їх над землею,
А щоб знати й розвивати
З розумом, з душею,
З ясними лише думками,
Також – почуттями,
Завсігди їх захищати
Власними життями.
Ворог злий посмів напасти
Нині в темній змові,
Та таки життя покласти
Власнеє готові
Діти. Йдуть всі воювати
Воїни-солдати,
Щоб ніколи панувати
Ворогу не дати
У коханій Батьківщині,
У своїй господі,
Щоб жить кожній в ній людині
Вік у щасті й згоді».
Євген Ковальчук, 26. 03. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2022
*****
Коли у серці жевріє надія
Й незгасна іскра у душі жива,
Що здійсняться бажання, кожна мрія,
Повірити наважся у дива;
Повірити й завжди обов’язково
Лише вперед до бажаного йти,
Долаючи завади поступово,
Щоб досягнути власної мети;
Долаючи завади, виправляти
Усі свої поточні помилки,
До щастя вдалу стежку простеляти
На довгії, прийдешнії роки;
Ту стежку устеляти ненастанно
Своїм учинком кожним вже, тепер,
Аби тобі в майбутнім бездоганно
Талан твій руку помочі простер;
Тієї помочі, з якою ти, звичайно,
Усіх досягнеш прагнень, мрій своїх,
Які плекає серце надзвичайно
З надією таки здійснити їх;
Здійснити їх й нові ще народити,
Їм сміло стелячи дорогу вдаль,
Аби було заради чого жити
Й на схилі віку згинути не жаль;
На схилі літ було б не шкода й вмерти,
Лишивши після себе гідний слід,
Що з пам’яті й душі повік не стерти –
Своєї праці найсолодший плід;
Той праці плід, що легко, гармонійно
Уллється і в сучасне, й майбуття,
Той праці плід, який вже на постійно
Залишиться на кораблі життя.
Євген Ковальчук, 01. 01. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2022
Лови момент! Його ж життя
Й не є́ден* може мати.
Лиш слід думки та почуття
На нього скерувати.
Лови момент! Поміж подій,
Що спершу, може, звичні,
Старанно віднайти зумій
Моменти в них величні.
Лови момент! Не забувай,
Як трапиться нагода,
Його втілити й поспішай,
Допоки є вигóда.
Лови момент! Та не чекай,
Що сам він якось прийде.
Йому умови надавай.
Усе у тебе вийде.
Лови момент! Момент лови
Уже тепер, сьогодні.
Думки сумні із голови
Всі викинь до безодні.
Лови момент! Не утрачай,
Коли його немає,
Надії, що він прийде. Знай –
На тебе він чекає.
Лови момент! Завжди цінуй
Все добре те, що маєш.
Його на ближніх ти спрямуй.
Тоді ще більш придбаєш.
Лови момент! Лихі облиш
Думки, які ти маєш.
Завжди роби добро всім лиш,
Й момент цей ти спіймаєш.
*́́Єден – діал. Один.
Євген Ковальчук, 28. 12. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022
*****
Усе іде, тече, біжить, минає,
Та щось нове йому на зміну йде,
Що згодом теж в минуле поринає,
І більше вже ніколи не прийде.
І так життя коловоротом часу
В незвідане майбутнє лине враз,
Яке теперішнє збудовує завчасу,
Формуючи йому дороговказ.
Адже найближче світове майбутнє
Залежить від сучасних наших дій,
В яких насправді те, що в них присутнє,
Предтечею майбутніх є подій,
Бо ж кожний нинішній усіх наш вчинок
Є наслідком здобутого знання
Й водночас однією зі сходи́нок
До світу й внутрішнього пізнання.
Сукупність цих учинків, що складають
Знання, уміння, навички життя,
Всі відповідний вплив свій накладають
І на сучасне, і на майбуття.
Що робиться зі щирістю, відверто
Та містить добрі наміри в собі,
Зі спогадів, з душі не буде стерто
Ніколи, й після смерті, далебі,
Бо ж все достойне, гідне та корисне,
Що здійснює людина у житті,
Повік не зникне, а таки навмисне
Проявиться також і в майбутті,
Проявиться зі світлою метою ‒
Любов, добро і щастя принести,
Аби успішною життя тропою
Всі мали змогу з легкістю іти.
Євген Ковальчук, 25. 12. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2022
*****
Коли опускаються руки,
Коли вже надія згаса
І швидшають серденька стуки,
Свій погляд зведи в небеса.
У їхнім чудовім свічаді ‒
Душі віддзеркалень ясни́х –
Покірно віддавшись їх владі,
Себе знайти спробуй у них,
Знайти, зрозуміти, пізнати
Самого себе, власну суть,
Як в світі реалізувати
Всю внутрішню силу, могуть.
Адже нам для цього всім дáно
Думки, а також почуття.
Лиш варто усіх їх, старанно
З’єднавши, втілити в життя.
Не треба постійно чекати,
Що інший хтось все це здійснить.
Як будуть всі так міркувати,
Не прийде солодка ця мить.
Не раджу я вам зволікати,
Відклавши убік всі діла,
А діяти зараз і дбати,
Щоб світлою доля була.
Адже наперед не чекає
Ніколи невпинний наш час.
Що кожен собі сам придбає,
Залежить від кожного з нас.
Тож треба обачність всім мати,
Що робимо ми в дану мить,
Аби не прийшлось шкодувати,
Що зробленого не змінить.
Євген Ковальчук, 18. 12. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2022
Життя ‒ незвідана дорога,
Якою нам судилось йти
Від материного порога
До втілення його мети.
Життя ‒ незвідана дорога,
Що ми будуємо самі,
Як радість чи гірка тривога,
Як серце в світлі чи пітьмі.
Життя ‒ незвідана дорога,
Де кожен з нас є поводир,
Бо думать, відчувати змога ‒
То є всіх нас орієнтир.
Життя ‒ незвідана дорога,
По вінця повна таємниць,
Що нам дано розкрить від Бога.
Лиш слід позбутись всіх дрібниць.
Життя ‒ незвідана дорога,
Де кожен крок наш в темний час
Вплива на те, чи перемога
Солодка прийде і до нас.
Життя ‒ незвідана дорога,
Де зустрічається усе:
Багата доля та убога,
Що щастя чи біду несе.
Життя ‒ незвідана дорога,
Якої кожен камінець ‒
Особа чи подія ‒ змога
Спіймати щастя промінець.
Життя ‒ незвідана дорога
Падінь і злетів між людьми.
Якою ж буде ця дорога,
Вирішуємо саме ми.
Євген Ковальчук, 13. 12. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2022
Прийди до мене хоч у сні,
Моя ти радосте незрима.
Дозволь втонути враз мені
В тобі, утіхо невгасима.
Прийди до мене хоч на мить,
Моє ти щастя-супокою.
А серце хай більш не щемить.
Нехай воно живе з тобою.
Прийди до мене в почуття,
Моя незгасная любове,
Щоб кожну мить свого життя
Сприймав, мов диво пречудове.
Прийди до мене у думки,
О мудрая ідеє, чиста,
Аби життя всі сторінки
Сіяли, мов зоря іскриста.
Прийди до мене, апогей
Мойого творчого здобутку,
Щоб сіяти в серця людей
Насіння щастя, а не смутку.
Прийди до мене наяву,
Утілення надій крилатих,
Що душу збуджують живу,
Наповнену чуттів багатих.
Прийди до мене крізь віршí,
Відрадо внутрішняя, сутня,
Аби завжди в моїй душі
Буяла сила всемогутня.
Прийди до мене, у мій дім
Навік, моє майбутнє щасне,
Щоб я переконався в тім,
Яке ж життя таки прекрасне.
Євген Ковальчук, 11. 12. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2022
*****
Україно, наша нене рідна,
Ворогу в полон не віддавайсь.
Долі кращої собі ти гідна.
Тож борись за неї, не здавайсь!
Тож за неї ти щосил борися!
Хай могуть твою відчує він!
Ворогу нізащо не корися!
Важко буде встати вже з колін.
Потім більше сил не буде встати.
Потім і рятунку не знайдеш.
О, кохана Україно-мати,
Не для того в світі ти живеш.
Не для того в світ ти народилась,
Не для того в нього ти прийшла,
Щоб твоїх дітей кров в ньому лилась,
Щоб невільницею в нім була.
Не тому тебе ж бо захищали
Й предки, кладучи своє життя,
Щоб на тебе, бідну, знов напали
Вороги без жалю й співчуття.
В чім ти перед ними провинилась?
В чому ж бо твоя страшна вина,
Що відтоді, як ти в світ з’явилась,
Ворог злий тебе лиш розпина?
В тім, що і багата, і родюча
В тебе годувальниця-земля,
Що буя природа в ній квітуча –
Луки і сади, ліси, й поля?..
Та невже не досить їм отої,
Що теж мають їхнії краї,
Що все пхнуться до землі чужої,
Щоб собі загарбати її?
Хай, як і загарбають чужую,
Рідною ж не стане їм вона.
Хай збагнуть цю істину святую,
Адже ти, як матір, в нас одна.
Євген Ковальчук, 03. 10. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022
*****
Про минуле не шкодуй,
Що не так щось сталось,
А майбутнє ти будуй,
Щоб все добре склалось.
У минуле ж вороття
Не бува ніколи.
Тож потрібно все життя
Прямувать до школи
Тої, що робить навча
Всіх нас перші кроки
До удачі, що вбача
Мудрі в них уроки;
Тої школи, у якій
Сам собі ти вчитель,
Бо життя ‒ то досвід твій.
Ти ‒ його вершитель.
А який шлях обереш ‒
Білий ти чи чорний,
То залежить, чи знайдеш
Зміст свій животворний.
Адже і мене, й тебе
У цей світ послали,
Щоб ми всі у нім себе
Реалізували,
Бо життя не просто так –
Марне існування,
А суть має і відтак –
Певну роль, завдання.
Лиш потрібно їх знайти,
А не зволікати
І завжди вперед іти,
Щоби їх пізнати,
Розпізнати їх як слід,
Мить свою ловити
Й не спиняти далі хід,
Щоб щасливо жити.
Євген Ковальчук, 06. 12. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2022
Мені не вистачає слів,
Аби твою всю велич змалювати.
Мабуть, ніхто за всіх часів
Не смів тебе так глибоко кохати.
Проте не бракне почуттів
Бездонних, ніжних, що щиросердечно
І серце, й душу і без слів
Сповняють аж до краю, безкінечно.
В твоїй безмежній красоті
Достоту неможливо не втонути,
Її ж бо чари золоті
Повік, якби й хотів, вже не забути.
Для тебе я живу, творю,
В тобі утверджуючи власну гідність.
За тебе хай я вік горю,
Якщо така в тім буде необхідність.
Життя з тобою ‒ наче рай,
Без тебе ‒ безпросвітна порожнина.
Коханий мій, батьківський край –
Лиш ти так, як і матінка єдина.
В моєму серці ти одна.
Для іншої місцини в нім немає,
Моя глибинна таїна,
Мій зміст, що душу повністю проймає.
Якби не ти, чи я би зміг
Належно в цьому світі утвердитись,
Чи зміг би з безлічі доріг
До вдалої колись-таки прибитись?
Звичайно, ні, адже лиш ти
Даєш моїй душі незламні крила,
Щоб я літати міг, рости,
Щоб внутрішня в мені розквітла сила.
Євген Ковальчук, 04. 12. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2022
Усе своє життя навчайся –
Іще від самого дитинства
Й до схилу літ, завжди вдавайся
Із щирістю до доброчинства.
Усе своє життя навчайся,
Засвоївши його уроки,
Й до успіху ти не вагайся
Наступнії робити кроки.
Усе своє життя навчайся,
Зважаючи на кожний погляд.
На власний досвід опирайся,
Розширюючи свій світогляд.
Усе своє життя навчайся,
Аби воно було активне.
Від нього брати намагайся
Завсіди тільки позитивне.
Усе своє життя навчайся,
Зважаючи на всі деталі,
І лиш вперед іти старайся,
Аби були всі справи вдалі.
Усе своє життя навчайся,
А кількість помилок скорочуй.
Лише на себе покладайся.
Свій досвід, наче меч, відточуй.
Усе своє життя навчайся
З потугою міцною волі
Й до берегів враз наближайся
Щасливої своєї долі.
Усе своє життя навчайся,
Вкладаючи свій внесок в нього,
Й живи, твори, лиш не здавайся
Заради майбуття яснóго.
Євген Ковальчук, 29. 11. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2022
Життя дається нам одне
На білім світі цьому,
Яке не вчуєш, як й мине.
Кінець же є усьому.
Життя наповнене ущерть
Подій, що вколо тебе,
Неначе буйна круговерть,
Засмоктують у себе.
Щоб, не спиняючи ходи,
Себе в нім відшукати,
Слід намагатися завжди
Критично світ сприймати,
А разом з ним – також себе,
Можливості всі власні,
Аби провадили тебе
Життя моменти щасні;
Моменти, завдяки яким
Кортить ще більше жити,
Що також добре вчать, між тим,
Любити і творити:
Любити щиро всіх, усе
Та завжди те творити,
Що користь чималу несе,
Яку й не оцінити.
Адже усім на світі нам
Життя для того дане,
Щоб кожен з нас від нього сам
Отримав все жадане,
Отримав те, що заслужив
Учинком особистим,
Щоб далі справедливо жив
З своїм сумлінням чистим.
Євген Ковальчук, 22. 11. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2022
Живи, твори і процвітай
Щомиті гордо й гідно,
Душевний створюючи рай
Омріяний погідно.
Живи, твори і процвітай,
Піклуючись дбайливо
Про все, що в цьому світі вкрай
У дійсності важливо.
Живи, твори і процвітай,
Зважай на кожен погляд
І з нього мудро користай,
Збагачуй свій світогляд.
Живи, твори і процвітай,
У світ внеси вклад власний
В імення блага, щоби рай
Був на Землі прекрасний.
Живи, твори і процвітай.
Лихі думки всі стерті
Хай будуть, з працею єднай
Лиш добрі аж до смерті.
Живи, твори і процвітай,
Всі шанси користавши,
І з ними успіх здобувай,
Себе і світ пізнавши.
Живи, твори і процвітай,
Ідучи лиш до цілі.
Ніколи рук не покладай.
Її сягнеш на ділі.
Живи, твори і процвітай.
Щоб тільки в щасті жити,
Слід завжди, любий друже, знай –
Навчатись і робити.
Євген Ковальчук, 20. 11. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2022
*****
О думоньки мої крилаті,
Солодкі, часом гіркуваті,
Скажіть мені, як довго мушу
Я сповнювати вами душу
І спраглий розум до нового,
Що будить пізнання усього,
І серце чуле та строкате,
Що почуттями пребагате
Як радісними, так й сумними,
Водночас прόстими й складними,
Що завжди вас невтомно родять
І всюди вами верховодять,
Немов начальник той суворий,
Та справедливий і прозорий?
Коли ви, думи-молодята,
Пробудите в мені дух свята
Життя мойого молодого
І гордо вкладете у нього
Той зміст великий і глибинний,
Духовно ціннісний, перлинний,
Який би внутрішні лабети
Всі знищив і відкрив секрети
Звичайного життя земного
Людського щастя золотого,
Яке б всі муки припинило
Й навіки міцно охопило
Всі почуття мої і мрії,
І сподівання, і надії?
Євген Ковальчук, 15. 11. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2022
*****
Думи-думоньки мої,
Заспокойтесь, не ридайте.
Всі гіркі жалі свої
Якнайдалі заховайте.
Так, година бо така,
Як на Батьківщину рідну
Вторглися чужі війська,
Щоб її скорити, бідну.
Любі думоньки-думки,
Відчаєм не варто жити.
Мужнії ж бо козаки
Зможуть Матір захистити.
Не дадуть вони всі їй
Ворогові потурати,
Волі зрадивши своїй,
На коліна тут же стати.
В їх серцях палка любов
До Вкраїни пломеніє.
Хай і литиметься кров,
Здатись жоден не посміє.
Хай і згинуть у бою,
Хай уб’ють їх автомати,
Та святую честь свою
Не дозволять розтоптати,
Мов непотріб розтоптать,
Розтоптати збайдужіло.
Таж душі в гріб не загнать.
Помирає тільки тіло.
А ідея ж у серцях
Буде завсігди палати,
Вказуючи гідний шлях,
Той, яким слід прямувати.
Хай всі вороги собі
Це на носі зарубають
І його більш, далебі,
В край наш ввік не потикають!
Євген Ковальчук, 03. 10. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2022
Цінуйте кожну мить в своїм житті
Від миті власного «я» усвідомлення
Й цього нового світу ознайомлення
У кожнім вдиху, в кожнім почутті.
Цінуйте кожну мить в своїм житті,
Завжди радіти щиро їй навчаючись,
Звернути власну долю намагаючись,
Де ощасливитесь по прибутті.
Цінуйте кожну мить в своїм житті,
Минулого лихе все забуваючи
І тим лиш серце й душу напуваючи,
Що лиш утішить на життя путі.
Цінуйте кожну мить в своїм житті,
Вперед лиш кроком впевненим простуючи
І з митей чарівних життя будуючи
Омріяне в реальнім сприйнятті.
Цінуйте кожну мить в своїм житті
Й тоді, як ваше серденько стривожене,
А тіло від земних страждань знеможене
В життя моменти зовсім непрості.
Цінуйте кожну мить в своїм житті,
Усі завади подолать стараючись
І внутрішньої сили набираючись,
Лишивши страх увесь у небутті.
Цінуйте кожну мить в своїм житті.
Нічого ж бо нема ціннішого,
Найславнішого і найважливішого.
Аніж життя моменти золоті.
Цінуйте кожну мить в своїм житті,
Бокал життя до днища випиваючи
І радощів, і смутків, пам’ятаючи,
Що все колись минеться в майбутті.
Євген Ковальчук, 13. 11. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2022
*****
І він, і ти, вона і я –
Ми разом всі одна сім’я,
Бо попри кількість чималеньку
Всі маємо ту саму неньку,
Що породила всіх же нас
Як у тяжкий, так й гарний час,
Ім’я якої ‒ Україна,
Що, наче пісня солов’їна,
Ще з давніх літ тих, у віках
Луна в народу на вустах,
Щоб ми її всі шанували
Та гордо разом будували
Супроти труднощів і бід,
Що часом сповільняють хід,
Велику, славную державу,
Єдину, вільну, величаву;
Аби ніколи злий сусід
Не смів її загарбать вслід,
Щоб лиха ввік вона не знала,
А завжди тільки процвітала
Іще за нашого життя
В ім’я яснóго майбуття,
В якому і в свята, і в побут
Всі мали б щастя, мир, добробут,
І добру славоньку її
За межі рідної сім’ї
Із чистим серцем та душею
Постійно ширили землею.
Євген Ковальчук, 08. 11. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2022
*****
Усе іде, усе минає ‒
Моменти щастя і біди,
Та завжди, всюди залишає
Воно все ж певнїі сліди;
Сліди, яких напрочуд складно
Позбутись, стерти в небуття,
Сліди подій, які пожадно
Ввірвались в нашеє життя.
Та слідом постає питання –
Чи варто забувати їх,
Чи слід прикуть їх протікання
Навіки в спогадах своїх?
Напевно, краще пам’ятати
Часи як добрі, так і злі
І з них собі на вус мотати
Уроки їхні чималі.
Адже усе, що місце має
У цьому нашому житті,
Свої цеглинки накладає
Фортеці на життя путі;
Фортеці, що непереможна,
Що зветься Досвідом міцним.
Цеглинки ‒ то подія кожна,
Що живиться життям самим;
Життям, яке пала жагою
Своєї суті розкриття,
Аби лишити за собою
Корисне щось на майбуття;
На те майбутнє, кóтре нині
Ми творимо всі повсякчас,
І що з ним буде в тій годині,
Залежить тільки від всіх нас.
Євген Ковальчук, 01. 11. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2022
Хотів би я птахою стати,
Щоб, стрівши казково чарівну весну,
Попід небесами літати,
Щоб бачити міг я красу всю земну.
Хотів би я деревом бути
Високим до неба, міцним, як алмаз,
І безліч плодів тих набути,
Що надавали б здоров’я всім враз.
Хотів би я стрімко рікою
Полями, степами, лісами текти
І їх напувати собою,
Аби вони вміли рости і цвісти.
Хотів би я в синьому небі
Стать сонця жаркого одним з промінців,
Щоб завжди при кожній потребі
Зігріти міг ніжно земних всіх жильців.
Хотів би я буйно буяти
На полі, мов квітка вабна, запашна,
І пахощів чудом сповняти
Усе навкруги, наче красна весна.
Хотів би я в хмарну погоду
Із неба пролитись ряснистим дощем
І живити мати-природу,
Щоб дужча ставала вона з кожним днем.
Хотів би я вітром блукати
Просторами світу, які без кінця,
І подувом легко торкати
Довершені витвори праці Творця.
Хотів би землею я стати
Родючою, плідною ввік, назавжди,
Щоб, зерна узявши, зростати
Із мене могли найсмачніші плоди.
Євген Ковальчук, 30. 10. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2022
За власне щастя до останнього борись!
За щастя, що душа нестримано жадає,
Його невпинно, наполегливо благає:
«Бодай на мить мені ти, щастя, появись!»
За власне щастя до останнього борись!
За те, на що свої надії покладаєш,
Які дбайливо в серденьку плекаєш,
Щоб втілились в життя. Лиш їх не смій зректись!
За власне щастя до останнього борись!
Ніколи ти собі не відмовляй у ньому
І навіть вже тоді, як відчуваєш втому,
А мужності, терпіння й сили наберись!
За власне щастя до останнього борись!
Його собі дай змогу добре розпізнати,
Аби ніхто не міг на шляху в тебе стати.
Ти тільки більше з тим ніколи не барись.
За власне щастя до останнього борись,
Невдачі всі в минулому навік лишивши
Й упевнено удалу доленьку творивши,
А потім врешті їй слухняно підкорись!
За власне щастя до останнього борись,
Зважаючи на всі життєвії дрібниці,
Аби, бува, ураз не скоїти дурниці,
Щоб нею, мов вогнем, тобі не обпектись!
За власне щастя до останнього борись!
Борись за нього ти, що стане мочі!
Поглянь сміливо небезпеці в очі
І міцно за свою соломинку схопись!
За власне щастя до останнього борись,
Аби життя відчути справжню насолоду,
Зануритись у неї, мов в святую воду,
І, внутрішньо зцілившись, гордо оновись!
Євген Ковальчук, 25. 10. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2022
*****
О думи, рідні, любі діти,
Мені дозвольте зрозуміти
Цей світ і вас, непосидючих,
Усюди повсякчас плодючих,
Що в темну й світлую годину
Не маєте усе спочину,
А лиш завзято і невтомно,
Беззастережно, карколомно
Мені привітно посміхнетесь
І в розум, душу враз крадетесь,
Немов до рідної оселі,
Чи то сумні, чи то веселі,
Та з намірами пробудити
Моє єство і утвердити
Його усякую краплину,
Щоб я знайшов свою місцину
На цьому нелегкому світі,
Де часто хто втрапляє в сіті
Тих справ, подій, які непевні,
Нерідко темні, жасні, кревні;
Щоб я від світу не ховався,
А вповні реалізувався,
Щоб світлу не втрачав надію
І гарно те творив, що вмію,
Щоб проживав життя належно
І завжди діяв обережно,
Щоб дальнії мої нащадки
Про мене мали добрі згадки.
Євген Ковальчук, 23. 10. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2022
*****
О Україно, люба, рідна нене,
Себе ти на поталу ворогу не дай!
В тобі ж бо б’ється серденько шалене.
Його йому нізащо більш не віддавай,
Бо буде він його лише топтати
І без найменшого до нього співчуття,
Бо буде злісно в нім він убивати
Всі найсвітліші, найдорожчі почуття.
О Україно, мовити я мушу
Тобі без жодних сумнівів чи заборон,
Не віддавай свою пречисту душу
Ти ворогові у його страшний полон!
Адже її він знівечить, сплюндрує.
Вона ж бо буде, мов рабиня та.
Він їй поблажливості й не віщує.
Навік душа твоя зачахне золота,
Бо він її назавжди поневолить,
Заперши у тюрму на тисячу замків,
І вже ніколи він їй не дозволить
Побачити хоч оком сонця промінців.
І вибратись з гнітючої неволі
Тобі, занедбаній, будé не до снаги,
Аби щасливої пізнати долі,
Коли навколо тебе тільки вороги.
Та знаю, певен я, що не такого
Майбутнього бажаєш, прагнеш ти собі,
Але талану отого лихого,
Звичайно, оминеш, та тільки в боротьбі.
Тож ворогу нізащо не здавайся!
Не раз доводилось тобі цей хрест нести.
Сміливо ти із ним у бій вдавайся,
Аби його вже назавжди перемогти!
Євген Ковальчук, 27. 09. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2022
На світі безліч мов існує,
Та рідною є лиш одна,
Що змалечку тебе формує,
Довкола повсякчас луна;
Ота, якою говорили
Далекі ще діди твої,
Які з майстерністю творили
Тоді підвалини її;
Та мова, з кóтрою ходили
Хоробрі козаки у бій,
Аби запанувати сили
Не дали мові ввік чужій;
Та мова, кóтра веселково
Дзвінкою піснею бринить
Із уст народу, і казково
Журливе серце веселить.
Її почувши, чи ж можливо
Бодай на мить її забуть?
Її пізнавши, наче диво,
Чи ж можна в ній не потонуть?
Вона ‒ мов поле те просторе,
В якому зерна ‒ то слова,
Неначе безбережне море,
Бездонна, сильна, вікова.
Вона дає нам виражати
Думки й найтонші почуття,
Допомагає пізнавати
Цей світ, всі сторони життя.
У ній усе сплелось чудово:
Удача й горе, втіха й жаль.
Її ж спроможне диво-слово
Втілити кожную деталь.
Адже із безлічі всієї
Десятків тисяч інших мов
Не знайдеться повік тієї,
Від кóтрої кипіла б кров.
Милішої нема на світі
Тієї мови, аніж та,
Від кóтрої у буйноцвіті
Душа буяє золота,
Душа буяє та сміється
Під серця стоголосий спів,
Що тихо в грудях дзвінко б’ється
В ритмічний такт перлинок-слів;
Тих слів, що здавна володіють
Безмежною могуттю чар,
Що всюди добрі справи сіють,
Щоб не було повіки чвар,
Як нерідко виникають
З дрібниць усяких між людьми,
Що іноді й самі не знають,
Чого їм треба. От уми!
Та рідна мова помагає
В солодкий час і ‒ гіркоти,
Хто володіє нею, знає,
Примир’я, згоди досягти.
Тож завжди ви її вивчайте,
Частіш дивіться у словник,
Творіть, невпинно розвивайте,
Немов старанний трудівник.
Завжди цінуйте рідну мову,
Її ніколи не чорніть,
Мов власну душу, знову й знову
Викохуйте та бережіть!
Євген Ковальчук, 18. 10. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2022
З природою в гармонії живіть,
З’єднавшись з нею у єдине-ціле,
Й життя рікою впевнено пливіть,
Розкривши все у нім незрозуміле.
З природою в гармонії живіть,
Аби пізнати суть її і власну.
Лише в своєму серці оживіть
До неї шану та любов прекрасну.
З природою в гармонії живіть,
Піклуючись про неї бездоганно.
Немов зіницю ока, бережіть
Її й, мов скарб, цінуйте ненастанно.
З природою в гармонії живіть,
Приймаючи її дари багаті,
Й від щирої душі добро творіть,
Щоб потонути в світлій благодаті.
З природою в гармонії живіть
Зі світлими думками й почуттями
І завжди наполегливо ідіть
Туди, де серце кличе до нестями.
З природою в гармонії живіть,
Будуйте з нею теплії стосунки,
Коли потрібно, їй допоможіть,
Щоб гарнії вона несла дарунки.
З природою в гармонії живіть,
Її відчувши чари чудодійні.
Свого життя моменти ті ловіть,
Що серцю милі, любі, благодійні.
З природою в гармонії живіть,
Мов нинішняя мить в житті остання.
Усім своїм єством її любіть
З народження і до життя згасання.
Євген Ковальчук, 16. 10. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2022
Покажи, на що ти здатний –
Навички, знання, уміння,
Щоб настав час благодатний
Золотого просвітління.
Не ховай їх ненастанно
І ніколи не соромся,
А упевнено й старанно
З ними добре познайомся.
Розпізнай же їхню сутність,
Джерело й мету високу,
Їхню чисту самобутність
І життєву роль глибоку.
Без страху, розумно, вчасно
Навчись ними керувати,
Щоб вони завжди прекрасно
У пригоді вміли стати.
Їх ніколи не відштовхуй,
Мов нездійснену надію,
А невпинно лиш викохуй,
Мов свою останню мрію.
Адже те, що нам дається
Ще з дитинства в світі цьому,
У життя втілить вдається
Лиш на практиці у ньому.
Варто завжди пам’ятати –
Без зерна немає плоду.
Тож потрібно лиш почати
Й не спинять ніколи ходу.
На підмогу сподіватись
Друзів тих, що є у тебе,
Можна, та слід покладатись
Завсігди лише на себе.
Євген Ковальчук, 11. 10. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2022
Зроби щастя ковток,
Звільнивши почуття,
Здійсни перший же крок
До світлого життя.
Зроби щастя ковток,
Очистивши думки,
Зітри яву морóк
На вічнії віки́.
Зроби щастя ковток,
Бажанням волю дай.
Втіли їх в свій же строк.
Старання лиш додай.
Зроби щастя ковток,
Назад не оглядайсь,
А з ясністю думок
Вперед йти намагайсь.
Зроби щастя ковток,
Усе лихе забудь
І, вивчивши урок
Його, вік пильним будь.
Зроби щастя ковток,
Ні в чім не відмовляй,
Життя хитрих пасток
Розумно позбавляй.
Зроби щастя ковток,
Борись за нього ввік,
Щоб труднощів клубок
Тебе лишив навік.
Зроби щастя ковток,
Пий втіхоньку життя.
В час цей і, мов пророк,
Її влий в майбуття.
Євген Ковальчук, 04. 10. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2022
*****
Я солодко п’ю тишу.
В цій тиші від душі
Свої натхненно пи́шу
Я любії віршí.
П’ю тишу безтривожну,
Що серце зігріва,
Незмушено мить кожну
Все думи навіва,
Які немов зринають
І будять почуття,
Що з ними ж потопають
В реаліях життя.
Думки, які стомились
Тулитися щомить
В мені, всі заходились
Себе ж і проявить.
Вони ж бо володіють,
Мов магія жива,
Чаклунствами, що вміють
Таки творить дива.
Лиш варто зазирнути
У душу золоту
Й знайти, збагнуть, відчути
Її всю повноту,
Її повірить диву,
Відкрить в ній небеса,
Її піддатись впливу,
Що справдить чудеса,
І, щоб не занепасти
Їх, стерши в небуття, –
Всіх сил своїх докласти
Належно, до пуття.
Євген Ковальчук, 02. 10. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2022
*****
Мені судилось народитись
На Божий світ у цій країні,
Щоб я цілком міг утвердитись
У славній неньці-Україні.
І то не так уже й важливо,
Вона багата є чи бідна.
Моя душа ж гука гордливо,
Що лиш вона своя є, рідна!
Адже до з’яви ще своєї
На світі білому оцьому
Обрати з безлічі всієї
Не міг ні матері, ні дому.
Тож дякую я Богу й долі,
Що народився в Україні,
Де попри люті муки-болі,
Звучать пісні ще солов’їні.
Ніскілечки я не шкодую.
Вона ж бо – рідна Батьківщина.
Радію з нею я й сумую,
Як добра чи лиха година.
Живу, творю заради неї,
Адже вона ‒ моє натхнення,
Що будить світлії ідеї,
Неначе дивне одкровення.
Без неї я ‒ мов птах безкрилий,
Мов ніч ‒ без тьми, без світла ‒ днина.
Без неї й світ мені немилий,
У серці ‒ темна порожнина.
І хай як краще не живеться
В краях заможної країни,
Душа нестримано все ж рветься
До батьківської України.
Євген Ковальчук, 27. 09. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2022
*****
О, скільки, Україно, горя,
Знущань страшенних ти знесла!
Не вистачить, мабуть, і моря
Тих сліз, які ти пролилá.
Не вистачить і океану
Тієї крові, що текла
В тобі за волю довгождану
В тій битві, з ворогом що йшла;
Із ворогом, що на частини
Тебе, мов здобич, розривав,
Що жалості ані краплини
До тебе і повік не мав.
Хоч кров’ю-слізьми ти стікала,
Хоч ворог душу розривав,
Усе одно ти не втрачала
Ні самобутності, ні прав…
Твоя душа ж бо є нетлінна,
Пала життя вогнем палким.
Тому й ніколи на коліна
Ти не ставала перед ним.
Отож і зараз, як ввірватись
До тебе знову він посмів,
Йому не здумай же здаватись!
Цього б найбільше він хотів.
Не стій, не жди і не барися,
Аби йому дать відсіч свій,
А духом, волею зберися
Й сміливо з ним іди у бій!
І певен, знов ти переможеш.
У цьому й ти не сумнівайсь.
Здолати ворога ти зможеш.
Лише без бою не здавайсь!
Євген Ковальчук, 26. 09. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2022
Не стримуй власні почуття.
Дозволь цілком їм осягнути
Всю дивну повноту життя
І лагідно в ній потонути.
Не стримуй власні почуття.
Навчися ними керувати,
Аби вони в час майбуття
Могли тобі в пригоді стати.
Не стримуй власні почуття.
Пізнай глибоку їхню сутність,
Аби збагнути до пуття
Свого життя всю самобутність.
Не стримуй власні почуття,
Торуючи собі стежини,
Де з ними ти без вороття
Сягнеш жаданої вершини.
Не стримуй власні почуття.
Знайди їм їхнє місце власне,
В якому їхнє вилиття
Сприймало б тільки все прекрасне.
Не стримуй власні почуття,
А їм створи такі умови,
Де б їхнє світу сприйняття
Палало б лиш вогнем любови.
Не стримуй власні почуття,
Що живлять серце й душу вільно,
Що в час і тиші, й сум’яття
Тебе провадять безроздільно.
Не стримуй власні почуття.
Розправ розлогі їхні крила,
Щоб втілилась в життя-буття
Могутня їхня дивна сила.
Євген Ковальчук, 20. 09. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2022
*****
В житті нема нічого,
Чого б ти не здолав.
Все створено для того,
Щоб щастя ти лиш мав.
Невдачі всі лихії,
Що ти колись зазнав,
Лиш вчать в часи отії
Життєвих, мудрих справ,
Тих справ, за кóтрих воля
Збороти б їх могла,
Аби щаслива доля
До тебе все ж прийшла.
Лиш навстіж слід відкрити
Думки та почуття
І миті ті ловити,
Що скрашують життя.
Щоб успіх свій здобути
Без труднощів, пасток,
Важливо всім збагнути
Свого життя урок,
Урок, що визначає
«Тепер» і майбуття,
Урок, який навчає
Підвалинам буття.
Тоді лиш запанує
Гармонія життя,
Як кожен опанує
Думки та почуття.
Вони ж бо й відбивають
Навколишній цей світ,
У нього зміст вкладають,
Щоб квітнув він, мов цвіт.
Аби щасливим бути,
Було життя, мов мед,
Слід все лихе забути
І завжди йти вперед.
Євген Ковальчук, 18. 09. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2022
Відтоді, як вона заполонила
Мої думки та почуття,
Мені і уявити вже несила
Без неї власного життя.
Усюди витончено, гармонійно
Я нею дихаю, живу,
Про неї марю, думаю постійно
І в снах, і в мріях, й наяву.
Вона – повік незгасної надії
Найяскравіший промінець,
Що стихнуть в серці лютії стихії,
Настане врешті їм кінець.
Вона дає поету дужі крила
І спраглу душу напува,
Аби її розквітла дивна сила,
Що все навколо ожива.
Її безмежно надзвичайні чари
Так живлять думи й почуття,
Що попри долі преважкі удари,
У них вкладають зміст життя.
Хто хоч би раз посмів таки пірнути
В її бездонну глибину,
Отримав шанс розкрити і збагнути
Її прадавню таїну.
Але її збагнувши таємниці,
Не слід уже спиняти хід,
Бо світла повної її криниці
Спустошити не можна вслід.
Адже насправді всім, всіма керує
Любов, котру вона впива,
І доки в світі цім вона існує,
Жива надія на дива.
Євген Ковальчук, 13. 09. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2022
*****
Не тільки те, що бачать наші очі,
На цьому світі ще здавна існує,
Життям природно споконвік керує
Чи то посеред дня, чи серед ночі.
Адже в душі в нас дещо є сильніше,
Що здатне все лихе навік змінити,
Щоб в злагоді та щасті завжди жити.
Лиш варто в неї зазирнуть пильніше,
Пильніше зазирнуть і відшукати
Ті світлі почуття, що серце гріють,
Яснí думки, що добрі справи сіють,
Щоб дивну повноту життя пізнати;
Його пізнати надзвичайні чари,
Що зір і дух захоплюють собою,
Незвіданою, дивною красою,
Що добрих навіва емоцій хмари;
Емоцій, відчуттів отих чудовних,
Що внутрішнє єство ущерть сповняють,
Врочисто навстіж двері відчиняють
Для вчинків благородних і любовних;
Тих вчинків, що завжди безперебійно
Усупереч життя ударам сильним,
Довершують світ, роблять дуже пильним
До всього, щоб жили всі гармонійно;
Жили у злагоді, удачі і любові,
В добрі, благополуччі та у щасті,
Аби ніхто в житті не знав напасті
І щоб усі були завжди здорові;
Здорові і фізично, і духовно,
Себе цілком теж реалізували,
Аби на схилі літ усі сказали,
Що кожен з нас прожив життя змістовно.
Євген Ковальчук, 06. 09. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2022
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Який починається з тебе,
З думок, почуттів, що, мов першоцвіт,
Буяють всередині тебе.
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Його невідомі секрети.
Ти їхній розкриєш старий заповіт,
Як знищиш душевні лабети.
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Суть давню його існування
У всесвіті ще з незапам’ятних літ,
Яким нема і рахування.
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Казкову його чарівливість,
Коли розгадаєш, скинувши гніт
З душі, ти його особливість.
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Тому що ключ до істин вічних,
Твердих, непохитних, наче граніт,
В душі й думках твоїх логічних.
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Все, що стається рік за роком.
Як сили твої розквітнуть, мов цвіт,
Здолаєш все ти крок за кроком.
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Його шляхи різноманітні.
Здобути життя жаданий зеніт
Підкажуть глузд, чуття привітні.
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Оскільки ти його частина
Й не здумай спиняти думок, їх політ,
Аби повстала з них перлина.
Євген Ковальчук, 04. 09. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2022
До дна випивайте чашу життя,
Завжди багату, повну, загадкову
З метою збагнути світу буття,
Його і мудрість, і красу чудову.
До дна випивайте чашу життя,
Аж до останньої її краплини,
Що живить наші думи й почуття,
Які наявні в кожної людини.
До дна випивайте чашу життя.
З ковтком наступним ви його смакуйте.
Все скінчиться колись без вороття.
Тому ви кожну мить життя цінуйте.
До дна випивайте чашу життя,
Свої і успіхи, й гіркі невдачі,
Які лише навчають до пуття
Розв’язувать життя складні задачі.
До дна випивайте чашу життя,
Пізнавши суть його ізсереди́ни,
І гідно, без тривоги відчуття
Пірніть в чудеснії його глибини.
До дна випивайте чашу життя
При кожнім руху, повороті долі,
Підпорядковуючи прийняття
Її своїй непереборній волі.
До дна випивайте чашу життя,
Як в серці радість чи пекучий смуток,
Із вірою в щасливе майбуття,
Вкладаючи у нього свій здобуток.
До дна випивайте чашу життя,
Аби всі тонкощі його відчути,
Поринувши у щастя почуття,
Навіки в морі щастя потонути.
Євген Ковальчук, 23. 08. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2022
*****
Рахую я і ночі, й дні, й години
Відтоді, як прийшла страшна війна
До рідної моєї Батьківщини.
Коли нарешті скінчиться вона?!
Прийшла вона, непрохана й неждана,
Так, ніби має бути так тому.
Прийшла війна жорстока й невблаганна,
Щоб знову всіх занурити у тьму,
Щоб очі наші назавжди закрити,
Щоб душу українськую зломить,
Скувати у кайдани, осліпити,
Але не прийде темная та мить.
Душа ж бо українська нескорима.
Повік ніхто її ще не скорив
Навік, адже вона – непоборима.
Її іще ніхто не умертвив,
Тому що неможливо умертвити.
Вона – безсмертна, смерті бо не зна
Й допоки сонце буде ще світити,
До того часу житиме й вона.
Вона – неначе дивна та перлина,
Всього народу скарб безцінний мов,
Який не купить, не продасть людина,
Як ні свободу, волю чи любов.
В ній – цінностей одвічних вища сутність,
Свідомості народу апогей,
Її неповторима самобутність,
Яка формує націю з людей.
Хай як би вороги не зазіхали,
Можливо, й вдасться землю їм схопить,
Але не вдасться, як би не жадали,
Собі вкраїнську душу підкорить.
Євген Ковальчук, 23. 09. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2022
*****
В достатку жити та у згоді
Сьогодні, завтра – повсякчас
І в щасті вічнім хороводі
Бажа кружляти кожний з нас,
Але чи кожен укладає
Свій певний внесок в їх ім’я,
Чи лиш надії покладає,
Що інший хтось тому сприя?
В житті нічого не стається,
Щоб те не мало результат.
Провал чи успіх дістається,
Залежить від твоїх затрат.
Щоб бажаного досягнути,
Так, можуть друзі помогти,
Але, як далі жити-бути,
Вирішуєш лиш саме ти.
Вагу не так удача має,
Як пройдений до неї шлях,
Що нас всіх мудрощів навчає
В думках, учинках, почуттях.
Усе, що можемо бажати,
Здійснити спроста не дано.
Зусиль всіх треба докладати,
Щоб втілилось в життя воно.
Не так важливо володіти,
У всьому першим завжди буть,
Як вчитись, в мить скрутну уміти
Підмоги руку простягнуть.
Тоді блаженствувати будеш,
Та й потім завсігди трудись
Й коли ти щастя те здобудеш,
Ним з ближнім щедро поділись.
Євген Ковальчук, 21. 08. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2022
*****
Усе колись минає,
Відходить в небуття,
Якому більш немає
Назад вже вороття,
Та в пам’яті лишає
Ті згадки й почуття,
Яких вплив накладає
На шлях твого життя.
За все, що зараз робиш,
Як ти живеш і жив,
В майбутньому заробиш
Лиш те, що заслужив;
Бо ж кожна справа має
В кінці свій певний плід,
По сóбі залишає
Свої відбитки вслід.
Отож-бо ми повинні
Зважати повсякчас
На те, що робить нині
В житті цім кожен з нас,
Щоб ми жалів не чули
Стривожених стократ,
Що справи ті набули
Невтішний результат.
Тому завжди уважним
До себе й інших будь,
До труднощів – відважним,
Про волю не забудь,
Бо воля й сила духу
Здолати здатні все
В ім’я до щастя руху,
Що доля принесе.
Євген Ковальчук, 16. 08. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2022
Плекай в собі лиш світлі почуття,
Якими наділила нас природа,
В ім’я навік успішного життя,
Коли у серці сонце чи негода.
Плекай в собі лиш світлі почуття,
Аби у найквітучішому цвіту
Відчути і збагнути до пуття
Всю дивну владу чарівного світу.
Плекай в собі лиш світлі почуття,
Які тендітно душу зігрівають,
При кожнім подиху й серцебиття
Лише вперед тебе йти спонукають.
Плекай в собі лиш світлі почуття,
А темні ти навчись контролювати,
Щоб на шляху до цілі здобуття
Вони повік не сміли в тебе стати.
Плекай в собі лиш світлі почуття,
Відчувши їхню чарівливість милу,
Й поглинувши єством те сприйняття,
Пізнай всю їхню всемогутню силу.
Плекай в собі лиш світлі почуття
Так само й до усіх, як і до себе,
Й тоді в невідворотне небуття
Підé все зле, що на душі у тебе.
Плекай в собі лиш світлі почуття,
Котрі породжують і справи чисті,
Щоб всі, як спиниться серцебиття,
Про тебе мали згадки променисті.
Плекай в собі лиш світлі почуття −
Відради, честі, гідності, кохання,
Упевненості в гарне майбуття −
Достатку, миру, щастя й процвітання.
Євген Ковальчук, 14. 08. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2022
Єднаймось! Адже тільки разом
Досягнемо загальної мети.
Любов є тим дороговказом,
Який її поможе досягти.
Єднаймось! Будь-які незгоди
На нашому життєвому шляху
Здолаємо, як дійдем згоди,
Та спільно лиш, позбувшися страху.
Єднаймось! Світлії ідеї,
Які з’являються у нас не раз,
Розквітнуть, наче ті лілеї,
Як виставлені будуть напоказ.
Єднаймось! Ті гіркі поразки,
Що зазнаємо ми всі у житті,
Батьків, товаришів підказки
Обернуть у здобуток в майбутті.
Єднаймось попри зливи дужі
Важких нещасть на білім світі цім!.
До інших будьмо небайдужі!
Подаймо руку помочі їм всім!
Єднаймось! Тільки у єднанні
До всіх любові, мудрості й добра
На світі в вічному триванні
Настане врешті світлая пора.
Єднаймось! Все, що посилає, –
Погане, добре доля в певну мить,
Поборе чи ще той придбає,
Хто буде все старанно лиш робить.
Єднаймось! Разом всі ми – сила,
Яка здолати дійсно здатна все.
Лишень душі розправмо крила
І хай вперед життя всіх нас несе!
Євген Ковальчук, 09. 08. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2022
*****
Хтось співа в житті чудово,
Хтось танцює від душі,
Я ж бо кожне дивослово
Сполучаю у віршí
Ті, які із серця буйно
Хлинуть зливою у світ,
Щоб розкрити ніжно, чуйно
В людських душах пишний цвіт
Той, що збуджує таємно
Світлі думи й почуття,
Щоб незмушено, приємно
Втілились вони в життя;
У життя їх різнобічне,
Повне загадок украй,
Прóсте й водночас магічне,
Найбагатший урожай
Митей справді неповторних,
Всіх навколишніх подій –
І чудових, і потворних,
Злетів і падінь, надій
Тих, що наше серце родить
На щасливеє життя,
Що упевнено ввіходить
І в сучасне, й майбуття
Те, яке на цьому світі
Творимо ми повсякчас,
Щоб було, мов квітка в цвіті,
Що залежить від всіх нас;
Бо усі ми разом – сила,
Здатна розтопити лід
Лиха. Тож розправмо крила
Серця і летім вперід!
Євген Ковальчук, 07. 08. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2022
*****
Глибоко поринувши в задуму
Про багатограннеє, земне життя,
Сповнене і радості, і суму,
Щастя та нещастя, тиші й сум’яття,
Все частіше думка виринає
З закутків моїх і мозку, і душі,
Збуджена пізнанням, що проймає
Почуття мої, що ллються у віршí;
Думка, що нестримано бажає
Розкрити світу нерозгаданий секрет,
Що чисті душі полонить жадає,
Звільнивши їх усіх з ворожих тьми тенет,
Що прагнуть повсякчас безповоротно
Заплутати людей думки та почуття,
Що крадуться у їх серця німотно,
Щоб сповнити тривогою усе життя.
Думка та у тому полягає,
Що на цьому світі живемо я й ти,
Щоб робить, що зміст глибокий має,
Що вкаже нам, куди всі маємо ми йти,
Пізнавши світу істини всі непорочні,
Аби покращити своє земне життя,
Ухвалюючи в ньому рішення поточні,
Зважаючи на розум свій і почуття.
Євген Ковальчук, 03. 08. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
В житті стрімкій, невпинній круговерті
Гадаю, в чому має сенс війна,
Коли, окрім жорстокості та смерті,
Вона, либонь, нічого більш не зна.
Як замість сміху, радості, любові,
Вона приносить нам лиш сльози й кров,
Як замість пісні птаха у діброві,
Лиш чути шум гармати знову й знов…
Для того ж бо людина в світ прибула,
Щоб втратити своє життя в війні,
Коли його ще смáку не відчула,
Солодкого смаку́? Звичайно ж, ні.
Але, коли зненацька наступає
До нас війна непрохана, страшна
В момент, коли ніхто і не чекає,
Того у нас і не пита вона.
І як тоді уже вона настане,
Нікого і ніколи не щадить.
Вона допоти йти не перестане,
Допоки не прийде остання мить,
Вояк останній не поляже врешті
В запеклому, жорстокому бою,
Допоки не зустріне він нарешті
У нім невідворотну смерть свою.
Війна ж та ні до кого, ні, не має
Ані найменшого бо співчуття,
Адже вона ані за що вважає
Людськії почуття, людське життя.
Жорстокість в світі нею лиш керує,
Жорстокість лютая та навісна.
Нічого доброго війна нам не віщує.
Лиш паніку й хаос несе вона.
Євген Ковальчук, 23. 09. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022
Запали вогонь надії
У душі, що назавжди
Люті скінчаться стихії
Воєн, злигоднів, біди.
Запали вогонь надії
У думках, що дійсно ти
Попри труднощі важкії
Досягнеш таки мети.
Запали вогонь надії,
Що за будь-яких умов
В душі та серця людськії
Вселиться навік любов.
Запали вогонь надії
Шлях свого життя знайти,
Де усі здійсняться мрії
Й прагнення, що маєш ти.
Запали вогонь надії,
Що супроти темних літ,
В морі щастя й благодії
Плаватиме цілий світ.
Запали вогонь надії,
Що лиш чисті почуття
Й думи світлії, святії
Полонять твоє життя.
Запали вогонь надії,
Віри в радісне буття,
Що заповнить всі події
Днів сучасних й майбуття.
Запали вогонь надії
В серці, що б ти не робив,
Щоб рядків цих золотії
Ти дива в життя втілив.
Євген Ковальчук, 02. 08. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2022
Народжені ми, щоб творити
Усім добро на цій землі,
Аби завжди на світі жити
В достатку, злагоді, теплі.
Народжені ми, щоб творити
Й нести без жодних настанов,
Щоб вік радіти, не тужити –
До всього й всіх палку любов.
Народжені ми, щоб творити,
Щоб щось нове в цей світ внести,
Аби на краще те змінити,
Що прагну я, що прагнеш ти.
Народжені ми, щоб творити,
У миті успіху й біди
Лише благі діла чинити,
Які б несли рясні плоди.
Народжені ми, щоб творити,
Аби життя збагнути зміст,
Його несхибно оцінити,
Духовний досягнувши ріст.
Народжені ми, щоб творити,
У ногу з часом завжди йти,
Аби всю владу підкорити
Довершеної висоти.
Народжені ми, щоб творити,
Що можемо, лиш до пуття
І підростаючих навчити,
Щоб світле мали майбуття.
Народжені ми, щоб творити,
Хай що б не мучило тебе,
Мене, щоб на землі лишити
Частинку гідную себе.
Євген Ковальчук, 31. 07. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2022
Будуй своє життя, як ти того бажаєш,
За покликом душі на власній же путі,
Бо більш ніхто, а тільки ти сам знаєш,
Чого насправді потребуєш у житті.
Будуй своє життя, як ти того бажаєш,
Та відповідно до своїх умінь і знань,
З якими будь-які завади подолаєш
До здійснення усіх незгасних сподівань.
Будуй своє життя, як ти того бажаєш,
Знайшовши і збагнувши суть його мети,
Своє призначення, що з часом ти пізнаєш,
Найкращий спосіб їх нарешті досягти.
Будуй своє життя, як ти того бажаєш,
Прислухавшись до серця щирих почуттів.
Не гребуй водночас, як досвіду не маєш,
Порадами своїх і друзів, і батьків.
Будуй своє життя, як ти того бажаєш,
Його досліджуючи добре зусібіч,
Щоб завжди, як працюєш чи відпочиваєш,
Тобі приносила лиш користь кожна річ.
Будуй своє життя, як ти того бажаєш,
Будь впевненим у всьому, що здійсняєш ти,
Аби всіма зусиллями, що докладаєш,
Сягнути врешті бажаної висоти.
Будуй своє життя, як ти того бажаєш,
Невичерпані сили внутрішні знайди
Й прямуй лише вперед, на що ти так чекаєш,
Долаючи всі чари лиха та біди.
Будуй своє життя, як ти того бажаєш.
Крім тебе, більш ніхто не зна твоїх бажань
І тільки ти з життям їх з часом поєднаєш,
Як прикладеш до цього максимум старань.
Євген Ковальчук, 26. 07. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2022
*****
На крилах світлого натхнення
Від сірих днів тих повсякдення
В яскраву даль, яка без краю,
За дивний обшир небокраю
Так легко, ніжно, граціозно,
Невимушено, віртуозно
На серденька нестримний оклик
Поезії чарівний поклик
Несе мене, мене усього:
І тіло, й душу − більш нічого,
Щоб до найменшої деталі
І в радості, і у печалі
Я міг би описати в цвіту
Усе різноманіття світу:
Птахів, тварин, людей, природу,
Думкам надаючи свободу;
Їх дії, вчинки і процеси,
Розбіжності та інтереси,
За пильної до них уваги –
Недоліки та переваги,
В годину миру чи двобою –
Стосунки їхні між собою,
Яка мета в них може бути
І як її їм досягнути,
Думки та почуття, надії
І як здійснити світлі мрії,
Щоб світ весь безапеляційно
В гармонії лиш жив постійно.
Євген Ковальчук, 24. 07. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2022
У кожного із нас своя
В житті є певна здібність.
Лиш слід знайти її ім’я
І втямити потрібність.
Вона у когось є одна,
А в когось більше, може.
Її дістати з серця дна
Міць-воля допоможе.
Адже іще з дитячих літ
Нам здібність надається,
Щоб вдосконалити цей світ,
Допоки серце б’ється.
Її лише пізнати слід,
Утілити в реальність
І завжди розвивати вслід
Її оригінальність.
Якою б здібність не була,
Важливо пам’ятати,
Що будь-які твої діла
Здобудуть результати.
Щоб результати ці завжди
Були у тебе вдалі,
Ніколи не спиняй ходи,
Зважай на всі деталі.
Відточуй здібність, наче меч,
Викохуй, мов надію,
На стежці безлічі предтеч
Свою здійснити мрію.
Щоб із призначенням життя
Твого вона співпала.
Її шліфуй вік до пуття,
Аби не занепала.
Євген Ковальчук, 20. 07. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2022
*****
Слово, не дай моїй душі стліти,
Серденька біль заспокій,
Що України ріднії діти
Знов повинні йти у бій.
Кличе усіх їх честь золотая
Рідную землю свою,
Бо вже прийшла година лихая,
Обороняти в бою.
В темну вона ввійшла бо годину,
Ту, що ніхто й не чека,
Час, як у нашу святу Батьківщину
Вторглись ворожі війська,
Вторглись, аби її підкорити
Владі жорстокій своїй
І безпощадно враз придушити
Волю, свободу, честь їй.
Але повік того досягнути
Жоден ще ворог не смів.
Дух український ані зігнути
Досі ніхто не зумів.
Навіть тоді, як перебувала
В складі сусідніх держав,
Україна наша не вступала
До чужинських, темних лав.
Навіть тоді свою самобутність
Свято вона берегла.
В ній же її прихована сутність,
Сутність її джерела,
Звідки Вкраїна наша походить,
Звідки вродилась вона,
Із джерела, котре доводить –
В світі вона лиш одна.
В світі усім ніде більш немає
Схожої диво-краси,
Тої, що землю всю обвиває –
Ріки, моря, степ, ліси,
Поле, де колоситься красиво
Пишна пшениченька під
Сонцем, що осяює грайливо
Землю всю та небозвід;
Тії гаї, діброви квітчасті,
Древа, де лист ік* листку
Горнеться, мов у любовній страсті,
Танцює, як у танку;
Гори Карпат, що держать в окрузі
Небо на власних плечах,
Де калина червоніє в лузі,
Мов рум’янець на щоках;
Трави на луці, що щось шепочуть.
Долу їх вітер хили́ть.
Наче вони сказати нам хочуть,
Як же прекрасно їм жить!
В заквітчанім саду вже зрання
Солов’їний чути спів
Що від ранку і аж до смеркання
Слух голубить нам й без слів.
Ночі оті, що мовби в узорі,
В неба далеких далях
Сиплять усюди яснії зорі,
Що осявають нам шлях.
Та невже красу цю, що буйніє,
Ворогові віддамо?
Мріяти хай навіть він не сміє!
Хай за неї й помремо.
*Ік – заст. До
Євген Ковальчук, 16. 09. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2022
Плекайте рідну мову –
Безцінний скарб дідів,
Окрасу пречудову
Думок і почуттів.
Плекайте рідну мову,
Бо в нас вона одна,
Що в мить лиху й казкову
Завжди всіх нас єдна.
Плекайте рідну мову
І кожну мить любіть,
Життя мов, калинову,
Дбайливо бережіть.
Плекайте рідну мову,
Як мати немовля,
Завжди багату й нóву,
Як матінка-земля.
Плекайте рідну мову
Від щирої душі,
Провадивши розмову,
Немов товариші.
Плекайте рідну мову,
Збагачуйте її,
Унісши слів онову
До мовної сім’ї.
Плекайте рідну мову,
Викохуйте, мов сад,
Її майстрів знов й знову
Дотримуйтесь порад.
Плекайте рідну мову,
Плекайте повсякчас
Чарівну й загадкову,
Допоки час не згас.
Євген Ковальчук, 18. 07. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2022
Твори добро, плекай любов,
Які закладені в людській природі
Ще з всесвіту першооснов,
Ґрунтуються на волі та свободі.
Твори добро, плекай любов
До всіх і всього, що живе на світі,
Щоб в серці пишно знову й знов
Зростали квіти щастя в буйноцвіті.
Твори добро, плекай любов
І навіть, як в душі пекучий смуток.
І чари їх за цих умов
Його обернуть в бажаний здобуток.
Твори добро, плекай любов
Постійно щедро, лагідно, відверто,
Щоб в небуття «пан» зло пішов,
А ненависть було навіки стерто.
Твори добро, плекай любов,
Аби підвалини життя збагнути,
Всім серцем без пустих розмов
Усю чарівність світу осягнути.
Твори добро, плекай любов,
Подбавши добре про усе посутнє,
Що за сприятливих умов
Поліпшить і теперішнє, й майбутнє.
Твори добро, плекай любов
Супроти вад, що на шляху у тебе,
Щоб внутрішньо люд став здоров,
Але спочатку розпочни із себе.
Твори добро, плекай любов
При кожній здійсненій наступній дії,
Аби у всіх, хто їх знайшов,
Здійснились світлі всі надії й мрії.
Євген Ковальчук, 17. 07. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2022
Кожен має власну долю
Чи то добру, чи лиху,
Щастя сповнену чи болю
На життєвому шляху.
Те, що доля пророкує,
В неочікуваний час
Прийде чи проігнорує,
Лиш залежить від всіх нас,
Також від суспільства всьόго,
Бо родились ми ж людьми.
Так, залежить теж від нього
Те, куди прийдéмо ми.
Все, що в світі цім стається,
Не без наслідків, причин.
Будь-що, що життям уп’ється,
Має сенс лише один,
Що у тому полягає,
Щоб свою мету здійснить,
Хай життєва, кожен знає,
З часом обірвéться нить.
Лиш потрібно пам’ятати,
Що в час світла чи пітьми,
Без упевненості втрати
Долю створюємо ми.
Тож будуй її сміливо,
Як цього бажаєш ти,
Щоб в душі завжди красиво,
Наче квіт весни, цвісти.
І тоді знайдеш, я знаю,
Справжні радощі життя
Й ними сповниш аж до краю
І сучасне, й майбуття.
Євген Ковальчук, 12. 07. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2022
Я вірю в те, що все ж настане
У всіх нас світле майбуття,
Година темная розтане,
Назавжди піде в небуття.
Я вірю, всі на світі діти,
Які без прихистку, тепла,
Навчаться у душі радіти,
Звільнившись з павутини зла.
Я вірю, що у всьому світі
Припинять литись сльози, кров,
А враз розквітнуть в буйноцвіті
Мир, добро та щирая любов.
Я вірю, з покликом надії
Покраща доленька важка,
Здійсняться всі світлі мрії,
Що дбало серденько плека.
Я вірю, що усім удасться
Себе та інших полюбить.
Я вірю, що колись навчаться
Цінити люди кожну мить.
Я вірю в те, що всі прокляття,
Що часом доля шле тобі,
З незгасним почуттям завзяття
Здолаєш ти у боротьбі.
Я вірю, що таки минеться
Усе, що сіє лихо й сум,
Що ще тобі життя всміхнеться.
Позбудься лиш тривожних дум.
Я знаю, вийде все у тебе,
Хоч ким би ти в житті не був.
Лишень і ти повір у себе,
Щоб бажане таки здобув.
Євген Ковальчук, 10. 07. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2022
Не соромся власних почуттів,
Що всередині тебе вирують
Буйним цвітом світлих кольорів,
Що безмежно серденько чарують.
Не соромся власних почуттів.
Дай себе їм змогу проявити,
Повноту життя щоб ти зумів
Справедливо з часом оцінити.
Не соромся власних почуттів.
Як годиться, їх навчись сприймати,
І тоді без сумніву слідів
Зможеш ними завжди керувати.
Не соромся власних почуттів.
З ними стань одним-єдиним вміло
Й попри безлічі стрімких вітрів
Йди вперед життєвим шляхом сміло.
Не соромся власних почуттів
І, збагнувши їхню справжню сутність,
Під душі дзвінкоголосий спів
Поринь в дивну світу самобутність.
Не соромся власних почуттів.
Будь собою завжди та усюди,
Й неодмінно гордо і без слів
Шануватимуть тебе всі люди.
Не соромся власних почуттів.
Підкоряй упевнено вершини
Саморозвитку в ім’я дідів
І коханої своєї Батьківщини.
Не соромся власних почуттів.
Хай вони тебе повнозмістовно
Збагатять, очистять від гріхів
До кінця фізично і духовно.
Євген Ковальчук, 05. 07. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2022
Не бійся іншим бути,
Таким, як не усі,
Щоб світ весь осягнути
У всій його красі.
Не бійся іншим бути.
Як є, себе й загал
Сприймай, аби збагнути
Все ж свій потенціал.
Не бійся іншим бути,
Завжди вперед іти
У вірі досягнути
Жаданої мети.
Не бійся іншим бути
Й себе ти розвивай
Для того, щоб здобути
Душевний власний рай.
Не бійся іншим бути
Усупереч всьому,
Що прагне повернути
Тебе в лиху пітьму.
Не бійся іншим бути.
Пізнай же власну суть,
Щоб з часом осягнути
Всю внутрішню могуть.
Не бійся іншим бути.
Відчуй бо смак життя.
Дай змогу виплесну́ти
Назовні почуття.
Не бійся іншим бути
Й ніколи не горюй.
Щоб бажане добути,
Старанно лиш працюй.
Євген Ковальчук, 03. 07. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2022
*****
Хто скаже, в чому ж бо причина,
Яку провину може мати
Моя кохана Батьківщина,
Що знову змушена страждати
Від утисків свободи, права,
Які здобула нещодавно,
Щоб врешті молода держава
Жила і розвивалась славно?
Що ворогу від неї треба –
Поля широкії, врожайні?
Чи то йому бракує неба?
Та ж тії небеса безкрайні.
Що він від неї потребує –
Ліси, річки, сади, діброви?
Чи власних їх йому бракує?
Їх здать? Не може бути й мови!
Чи, може, він собі гадає
Тим славу світову здобути,
Що армію всесильну має,
Яку не знищити, не збути?
Та нашій Україні-мати,
Ні, душу не загнати в п’яти.
Хоробрії ж її солдати,
За неї зможуть постоя́ти,
Її зуміють захистити.
Поразки ворог не діждéться.
За неї зможуть положити
Вони й життя, як доведеться,
Аби, з колін Вкраїна ставши,
Ніколи більше не страждала,
Сльозами-кров’ю протікавши,
А в щасті жила й процвітала.
Євген Ковальчук, 15. 09. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2022
Іди вперед! Назад – ні руху,
На кожен свій наступний крок зважаючи.
Дай сили й волі свому духу
Дістатися висот, нічого не втрачаючи.
Іди вперед! Змирись з минулим,
Його уроки в пам’яті карбуючи.
Будь до теперішнього чулим,
Свою щасливу доленьку будуючи.
Іди вперед! І розум, й серце
Ти навстіж відчини, в них заливаючи
Здоров’я, щастя, втіх озерце,
Про ближніх також завжди пам’ятаючи.
Іди вперед! Крокуй все далі,
До мрії, цілі впевнено прямуючи,
Долаючи обставини невдалі,
Душевну спрагу й серця біль тамуючи.
Євген Ковальчук, 15. 06. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2022
Чи, бува, гадали миті ви одної,
Що усі людські думки та почуття ‒
Дві колони мов фортеці преміцної,
На яких тримається усе життя,
Наче два кінця єдиної дороги,
Що, без сумніву, будуємо лиш ми,
Що звернути може нас у бік тривоги
Чи у світло упустити із пітьми?
Все, що думи в певний час від нас ховають,
Виражається назовні в почуттях,
Що спочину у житті повік не мають,
А завжди указують нам гідний шлях.
Всі думки породжуються почуттями,
Що вслід є спонукою для міркувань,
Що штовхають неухильно, до нестями
Нас зануритись в світ необхідних знань,
Бо думки без почуттів були б порожні,
Бо без них вони утратили б свій зміст,
Адже разом лиш вони таки спроможні
Запровадити людський духовний ріст.
Щоб завжди нам почуватися належно,
Слід очистити усі свої думки
І усі їх сповнити беззастережно,
Чим би з іншими ділились залюбки.
Щоби думати повік лише про світле,
Від страшного слід прокинутися сну
І впустити в серденько своє розквітле
Пишнобарвную, чарівную весну.
І тоді ми завжди будемо у згоді
У своїх усіх думках та почуттях,
Як усе те добре буде на свободі,
Що в нас в розумі, у душах і серцях.
Євген Ковальчук, 25. 05. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2022
Не бійся припускатись помилок!
Життя ‒ незвідана дорога,
В якому кожен твій наступний крок
Прямує до свого порога.
Не бійся припускатись помилок!
Як щось не так іде, не сердься,
А з ясністю і світлістю думок
На власній справі зосередься.
Не бійся припускатись помилок!
Адже вони ‒ то шлях до цілі.
Як візьмеш ти із них собі урок,
Свого досягнеш і на ділі.
Не бійся припускатись помилок!
Найгірше їх не припускати,
А сліпо, без чітких своїх гадок
Не бачити, не визнавати.
Не бійся припускатись помилок!
Сприймай їх, як не негативне,
А як один із способів в свій строк
Здобути дещо прогресивне.
Не бійся припускатись помилок!
Нехай вони ніколи не лякають,
А впевнено, без хитрощів, пасток
Лише вперед тебе йти спонукають!
Не бійся припускатись помилок!
Без них довершеності не сягнути.
Вони − немов прокладений місток
Між тим, що знаєм й маємо збагнути.
Не бійся припускатись помилок!
І хай тобі що не говорять люди,
Що в серці й на умі, немов струмок,
Хай вільно ллється завжди та усюди.
Євген Ковальчук, 16. 04. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2022
Живи теперішнім, будуючи майбутнє,
Та й про минуле завжди пам’ятай.
З його уроків про життєво сутнє
Для себе лиш найкраще користай.
Живи теперішнім, будуючи майбутнє.
У миті тій, що проживаєш ти,
Щось особливе все ж таки присутнє.
Його лишень ти спробуй віднайти.
Живи теперішнім, будуючи майбутнє,
Та кожен прораховуючи крок,
На «Я» своє поклавшись всемогутнє,
Аби високих досягти зірок.
Живи теперішнім, будуючи майбутнє.
Нехай воно яким би не було,
Аби лиш зло в душі було повік відсутнє,
А завше гріло лагідне тепло.
Живи теперішнім, будуючи майбутнє.
Бокал життя до дна ти випивай,
Аби у серці неймовірне й незабутнє
Завжди цвіло, немов весни розмай.
Євген Ковальчук, 19. 07. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2022
Таким, яким ти є, себе прийми
Ще з перших сонця промінців
І не соромся власних почуттів..
Над ними гору впевнено візьми.
Таким, яким ти є, себе прийми.
В собі дух волі розбуди
І завжди лиш вперед іди,
Долаючи лихії чари тьми.
Таким, яким ти є, себе прийми
Та власну сутність упізнай,
Із нею вперто здобувай
Свою місцину в світі, між людьми.
Таким, яким ти є, себе прийми.
До серця завжди прислухайсь.
Ніколи в ньому не вагайсь
Чи з посмішкою, чи то зі слізьми.
Таким, яким ти є, себе прийми.
Енергію в собі живу
Дозволь в життя втілить єству,
Її звільнивши від тенет пітьми.
Таким, яким ти є, себе прийми,
Якої б долі ти не мав,
Аби лиш завжди пам’ятав
Те, що її творці ‒ це тільки ми.
Таким, яким ти є, себе прийми
З недоліками усіма,
Бо більш ніде, як ти, нема.
Тож честь свою обороняй грудьми.
Таким, яким ти є, себе прийми.
Важливо, що в душі твоїй.
Незмушено дай змогу їй
Свободи з легкістю змахнуть крильми.
Євген Ковальчук, 13. 07. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2022
Живи, немов в останню мить,
Життя вичерпність смій відчути,
Адже воно ж бо пролетить,
Що і не встигнеш ти моргнути.
Живи, немов в останню мить,
На потім не лишай нічого.
За нинішню життєву мить
Нема на світі більш святого.
Живи, немов в останню мить,
Супроти буйні горя зливи,
Які лише навчають жить,
Утілювать душі пориви.
Живи, немов в останню мить,
Смакуючи життя уповні,
Навчившись біль тривог гасить
Всередині себе і зовні.
Живи, немов в останню мить,
Упевнено йдучи до цілі,
Яку сягнеш, як пощастить,
Не лиш на слові, а й на ділі.
Живи, немов в останню мить,
Піклуючися лиш про сутнє, ‒
Про світло, що в душі горить,
Щасливе нинішнє й майбутнє.
Живи, немов в останню мить,
Доклавши всі свої старання,
Допоки серця стук звучить,
Збагнути сутність існування.
Живи, немов в останню мить,
Адже усе колись минеться
Й життя твойого довга нить
Навік із часом обірвéться.
Євген Ковальчук, 11. 07. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2022
*****
У чому Україна-мати винна,
Коли, здобувши врешті і свободу, й волю,
Тепер знов, бідолашная, повинна
Боротись тяжко за свою щасливу долю?
В той час, як безтурботно поживала
Вона, будуючи державу «власною рукою»,
Лихий сусід, що братом уважала,
На неї нишком готувавсь піти війною,
І в мить, коли вона того й не ждала,
До неї підло вторгся із військами.
Навкруг природа буйно вирувала,
Укривши землю білими снігами.
І ті війська, піднявши автомати
Й націливши їх відповідно до наказу,
В людей почали грізно вимагати,
Щоб краще їм усі вони здалися зразу.
Але не з боязких народ Вкраїни,
Не з тих, щоб рідну землю ворогу здавати.
Хай навіть лишаться у ній руїни,
Свою державу будь-що буде захищати.
Адже руїни згодом він відновить.
Не раз доводилось йому із них вставати.
Але, як здасться, цим же те зумовить,
Що перед ворогом вік буде плазувати.
Незламну українську душу зроду
Лиха мара собі навік не підкорила,
Тому що в мужнього його народу
Споконвіків є нездоланна сила,
Та сила, із якою все можливо
Моїй Вкраїні-неньці гідно пережити,
Щоб потім, наче незрівнянне диво,
У мирі, злагоді й любові завжди жити.
Євген Ковальчук, 28. 08. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2022
Завжди лише вперед іди
Назустріч власній долі,
Торуючи свій шлях туди,
Де все прийнятне волі.
Завжди лише вперед іди
Повз будь-які незгоди
І гордо у собі збуди
Незламний дух свободи.
Завжди лише вперед іди
Із полум’ям надії,
Що попри люті холоди
У серці втілить мрії.
Завжди лише вперед іди,
Куди душа жадає,
І вічну істину знайди,
Котру вона ховає.
Завжди лише вперед іди
За кликом поривання
І в миті щастя, і ‒ біди
Без жодного вагання.
Завжди лише вперед іди,
Свого повік тримайся,
Лихе байдуже обійди,
Ніколи не здавайся.
Завжди лише вперед іди,
Повір в талан свій вдатний,
Собі самому доведи,
Що ти й на більше здатний.
Євген Ковальчук, 04. 07. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2022
Люби Україну! Всім серцем люби,
Всією своєю душею
В щасливі часи й у годину журби,
З’єднавшись в єдине із нею.
Люби Україну! Як матір кохай,
Незмірено, аж до безтями.
Люби невтомимо батьківський свій край
Думками всіма й почуттями.
Люби Україну! В душі глибині
Розквітнуть хай квіти кохання
До всього, що зваблює очі яснí,
Приємнеє серця здригання.
Люби Україну! Хай де б ти не був,
Куди б не завéла дорога,
Аби лиш ніколи в житті не забув
Ти рідного дому порога.
Люби Україну і завжди борись
За вічну її нагороду,
За кóтрую гинули й предки колись, ‒
За честь її, волю, свободу.
Люби Україну не лиш на словах,
Що вільно в повітрі витають,
Але і на явних та гідних ділах,
Що більшу вагу-ціну мають.
Люби Україну і гордо твори
Велику, могутню державу!
Нехай швидкокрилі, буйні вітри
Всім світом її ширять славу.
Люби Україну без будь яких меж
Завжди молоду й бездоганну
За те, що ти в неї, вона в тебе теж,
Люби її без перестану.
Євген Ковальчук, 29. 06. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2022
На повні груди удихни життя,
Відчуй його смак лагідно-медовий
При кожнім стукоті серцебиття,
Поринувши у світ його чудовий.
На повні груди удихни життя ‒
Безцінний скарб, найбільшу нагороду.
Звільнивши особисті почуття,
Міць-волю дай їм і стійку свободу.
На повні груди удихни життя,
Пірни в його незвідані глибини
І вічні істини розкрий буття,
Пізнавши їхню суть ізсереди́ни.
На повні груди удихни життя,
Йому відкривши навстіж душу й серце,
Аби їх сповнило без вороття
Любові, щастя, доброти озерце.
На повні груди удихни життя,
Завжди лови його лиш тії миті,
Від кóтрих і думки, і відчуття
Сіяють, наче в дивнім оксамиті.
На повні груди удихни життя,
Піддайсь його чарівності навіки,
Зітри на пил назавжди в небуття
Буденності гіркої повні ріки.
На повні груди удихни життя.
Незмушено воно хай розіллється
По всьому тілу без страху чуття,
Допоки серце в грудях тихо б’ється.
Євген Ковальчук, 28. 06. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2022
*****
У кожного своя мета,
Що має певне значення,
Та суть її таки проста ‒
Знайти своє призначення,
Її збагнути справжній сенс,
Довершеності звершення,
Хай навіть ти не екстрасенс ‒
Вздріть наслідок завершення,
Тому що наше все життя ‒
Це приклад досконалості.
Лиш слід звести всі почуття
До суми витривалості
І завжди лиш вперед іти,
Упавши, піднімаючись,
Аби все ж досягти мети,
На себе покладаючись;
Бо ж на життєвому шляху
Усяк тобі стрічається:
Хтось навіва чуття страху,
Хтось помогти старається.
Але ніколи не втрачай
Надії, що пробудяться
В твоєму серці цвіт, розмай,
Що світлі мрії збудяться.
Хай, може, нелегкий талан
В оселі в тебе водиться,
Ти ж тільки покажи, хто пан,
І все знов налагόдиться.
Таким, як є, себе прийми
Й природне середовище,
Й «своїм» ти станеш між людьми,
Знайшовши пристановище.
Євген Ковальчук, 22. 06. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2022
*****
Не знаю я, що буде далі,
Куди нас доля приведе,
Що у майбутньому нас жде,
Лихі часи, а може, вдалі.
Та певен я, що варто жити
Собі на втіху кожну мить,
Бо часу плин не зупинить.
Тому ти поспішай творити,
Творити те, що ти умієш,
До чого хилиться душа,
Що серце лагідно втіша,
Чим вправно, вміло володієш;
Аби ніколи не спадала
На думку зла ідея та,
Що все життя ‒ лиш марнота,
Позбавлена свого начала,
Начала, з кóтрого походить
Цей світ, а разом з ним – і ти,
Днів перших промінь чистоти,
Що внутрішнє єство молодить.
Адже тоді лиш усвідомиш
Призначення свого життя,
Як сумнів, страх без вороття
Дощенту назавжди розгромиш.
І зійде сонце над тобою
Любові, щастя, доброти,
Яке тобі поможе йти
Життя нелéгкою тропою.
Лише повір його ти диву
І в серденько своє впусти,
Щоб темний простір пустоти
Заповнило до переливу.
Євген Ковальчук, 21. 06. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2022
Повільно жити поспішай,
Смакуй життя ти кожну мить,
Зі свóго шляху не звертай,
Коли тобі і не щастить.
Повільно жити поспішай
Завжди тепер і тільки тут,
І власну сутність упізнай,
Позбувшись враз душевних пут.
Повільно жити поспішай,
Прямуючи лиш навпростець.
Ніколи рук не опускай,
Й коли пішло все нанівець.
Повільно жити поспішай,
Відчуй всі тонкощі життя,
Секрети їхні розкривай,
Аби пізнати сенс буття.
Повільно жити поспішай.
Життя ‒ мов вік і ‒ наче мент.
Його до краплі випивай,
Щоб не проґавить свій момент.
Повільно жити поспішай,
За щастя до кінця борись,
Вір серцю, та й на глузд зважай,
У виборі не помились.
Повільно жити поспішай
Під кожний стук серцебиття,
Стежину долі відшукай ‒
Відчути повноту життя.
Євген Ковальчук, 20. 06. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2022
*****
Мені на душу каменем упали
Пекуча туга і печаль гірка.
На рідну земленьку мою напали
Зі сходу люті, вражії війська.
Напали, щоб її всю захопити,
Позбавивши свободи вже навік,
І темній власній владі підкорити,
З якої виходу не мала б ввік.
Але так легко й просто не здається
Моя Вкраїна – вічная любов,
До бою з ворогами удається,
Аби руїною не стала знов
Тією, кóтрою була раніше,
В той час, як розривали на шматки
Сусіди злі усе щосили, найлютіше,
Й ніхто не дав їй помочі руки.
Але в ній в добру та лиху годину
Були й є діти – неньки майбуття,
Які за рідну матір-Батьківщину
Готові дати власнеє життя,
Щоб ріками у ній повік не лились
Ні мами сльози, ні юнацька кров,
Аби в оселю рідну заселились
Назавжди мир і злагода, й любов;
Щоб вколо вогнища вночі лунали
Пісні, не сповнені гірким жалем,
А щоб про те ми з вами всі співали,
Як краще лиш живеться з кожним днем;
А про війну б навіки вже забули,
Щоб більш не повторилася вона,
Щоб втіху життя відчули
Всі й в серці завжди квітнула весна.
Євген Ковальчук, 27. 08. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2022
Ні, не звертай з дороги,
Із власного шляху,
Позбувшися тривоги,
Зневіри та страху.
Ні, не звертай з дороги,
Що вибрала душа.
Хай попри всі знемоги
Її не полиша.
Ні, не звертай з дороги
До мрії, до мети,
Набравшись сил і змоги
Таки їх досягти.
Ні, не звертай з дороги
І не спиняй ходи.
Упавши, встань на ноги
Й сміливо далі йди.
Ні, не звертай з дороги.
Свою ти суть пізнай
І за її підмоги
Знайди свій шлях у рай.
Ні, не звертай з дороги.
Лише вперед прямуй.
На серденька вимоги
Його весь біль втамуй.
Ні, не звертай з дороги.
Щоб досягти вінця
Своєї перемоги,
Іди лиш до кінця.
Євген Ковальчук, 13. 02. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2022
Твоє життя в твоїх руках.
Ти сам творець своєї долі,
Яка лиш на твоїх плечах
Твоєї внутрішньої волі.
Твоє життя в твоїх руках.
Ти попри будь-які незгоди,
Лише здолавши власний страх,
Сягнеш душевної свободи.
Твоє життя в твоїх руках.
Хай що б з тобою не ставалось,
Аби у почуттях, думках
Проміння ласки відбивалось.
Твоє життя в твоїх руках,
У рішеннях тих злободенних
На ділі, а не на словах
Нездійснених і незчисленних.
Твоє життя в твоїх руках,
В прожитій кожній миті часу.
Лети ж вперед, немовби птах,
Формуючи єства прикрасу.
Твоє життя в твоїх руках,
У помислах і сподіваннях,
У тім, що в тебе на вустах,
У серці та душі здриганнях.
Твоє життя в твоїх руках.
Його тримай же міцно, сильно,
Щоб запалав вогонь в очах,
Вогонь жаги життя несхильно.
Твоє життя в твоїх руках.
Керуй же ним завжди уміло,
Щоб в дійсності, неначе птах,
До тебе щастя прилетіло.
Євген Ковальчук, 01. 02. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2022