Діти й внуки мої ясночолі,
Хто підкаже як далі нам жить,
Бо ж війна в нас іде і сьогодні,
І веде нас не знати куди?..
А війна несе горе й розлуки,
І страждання постійні також,
Ми працюємо й терпимо муки,
В наших думах і розпач, й мороз...
Така випала нам важка доля,
Ми не взмозі хоч щось зупинить,
А війна в нас іде і сьогодні,
І все важче стає всім нам жить...
Та стерпіти усе ж ми зумієм:
Молоді і дорослі, й старі...
І боротись, і ждати умієм,
Маєм розум і мрії ясні...
Хоч обпалені знову війною,
Воювать вже не можемо ми,
Бо старі ми уже й навіть кволі,
Та все ж мрії у нас ще живі...
Діти й внуки за нас вже воюють,
Ми підтримуєм їх залюбки,
І увагу вони нашу чують,
І спілкуємось з ними таки....
Также добре, що є телефони,
Ми чекаєм на їхні дзвінки,
І бажаємо їм перемоги,
В перемогу всі віримо ми!!!
Ми діждемось і їх, й Перемоги,
То нічого, що ми вже старі...
Вірю Путін відчує тривогу,
Не зламати йому нас усіх!!!
Сильний вірш! Зворушливі рядки... 
