Професор в університеті поставив своїм студентам таке запитання.
— Все, що існує, створено Богом?
Один студент сміливо відповів:
- Так, створено Богом.
- Бог створив все? — спитав професор.
- Так, сер - відповів студент.
Професор запитав:
— Якщо Бог створив усе, то Бог створив зло, якщо воно існує.
І згідно з тим принципом, що наші справи визначають нас самих, отже, Бог є зло.
Студент притих, почувши таку відповідь.
Професор був дуже задоволений собою.
Він похвалився студентам, що ще раз довів, що віра в Бога це міф.
Ще один студент підняв руку і сказав:
— Можу я запитати вас, професоре?
- Звичайно, - відповів професор.
Студент підвівся і запитав:
- Професоре, холод існує?
- Що за питання? Звісно, існує.
Тобі ніколи не було холодно?
Студенти засміялися з питання молодої людини.
Молодий чоловік відповів:
— Насправді, сер, холоду не існує.
Відповідно до законів фізики, те, що ми вважаємо холодом, насправді є відсутністю тепла.
Людину чи предмет можна вивчити щодо того, має він чи передає енергію.
Абсолютний нуль (-273 градусів за Цельсієм) є повною відсутністю тепла. Вся матерія стає інертною та нездатною реагувати при цій температурі. Холоду немає.
Ми створили це слово для опису того, що ми відчуваємо за відсутності тепла.
Студент продовжив:
— Професоре, темрява існує?
— Звісно, існує, при цьому згадавши про те, що що йому старий відкрив одну життєву істину:
«Жили в одному місті двоє людей.
Один - з ранку до ночі молився на сонці, дотримувався рамок пристойності, славив День і Світло і ненавидів грішників.
Інший з ночі до ранку сидів у шинках і корчмах, проводив час з дівчатами і славив Темряву, розпусту, хіть і зневажав праведників.
Якось зустрілися вони на світанку, один на роботу йшов, інший - з бенкету.
Тихо слово образи пролунало, швидко встромився ніж грішника в серце праведника і так само швидко увійшла до буйної голови грішника мотика праведника. Швидко померли...
...Виявилися їхні душі у великій залі, перед тронами Великих.
Посідали на тих тронах сам Государ Біле Світло та сама Пані Велика Темрява.
Здивувалися душі, поклонилися кожен своїм покровителям і слово казали:
- Славься, Батюшка Світло! - Рік праведник - Знав я, що тебе, доброго, побачу! Все життя тебе славив!
- Шануйся, Велика Темрява! - Рік грішник - І я знав, що після смерті до тебе потраплю в обійми!
Нахмурилися Господь і Пані, такі промови почувши...
Рік Господь Білий Світло праведникові:
- Не мене ти прославляв, не мені ти молився.
Ненависть у моєму обличчі ти шанував, та так і помер, її силами засліплений...
Діти Мої не так вмирають, а за Життя і за Любов, за сім'ї та за землю свою кістками лягають...
Мати-Тьма говорила грішникові:
- Не мене ти шанував, а сестру мою молодшу – Ненависть.
Не так мої діти вмирають, немає в Смерті їх ні злості, ні ненависті, а бажання бути Вільними.
З'явилася перед Світлом і Темрявою раптом сіра тінь у синьому одязі, подивилася на людей, посміялася, та голосом зловісним мовила:
- Було все у вас, і Світло і Темрява, і День і Ніч, і Робота та Свобода.
Все мені віддали, навіть душі...
Забрала вона душі людські з собою, просто в пекло потягла, та так і згинули "грішник" і "праведник" у Чорному Полум'ї, як і не було їх.
А Господь і Пані встали та й пішли на дві частини Миру.
Світло Волею своєю піднімало трави зелені, зігрівало поля та ліси, топило льоди та сніги, давало Життя Миру.
Мати-Темрява на місячній човні на іншу частину Світу попливла,
несла сон та дрімання Світлим і час для Життя Темним,
укутувала зимою поля та ліси, щоб відпочивали, спали вони до приходу Брата...
Так і йде Світом Світло і пливе над світом Темрява,
та на сході та заході сонця зустрічаються, щоб знову вдвох подивитися в очі тих,
хто помер з їхніми іменами на вустах,
пильно в очі дивляться, гостро серця відчувають,
адже так мало серед людей Їх Справжніх Нащадків...»
— Ви знову неправі, сер. Темряви також немає. Темрява насправді є відсутність світла.
Ми можемо вивчити світло, але не темряву.
Ми можемо використати призму Ньютона, щоб розкласти біле світло на безліч кольорів і вивчити різні довжини хвиль кожного кольору.
Ви не можете виміряти темряву.
Простий промінь світла може увірватися у світ темряви та висвітлити його. Як ви можете дізнатися, наскільки темним є якийсь простір? Ви вимірюєте, скільки світла представлено.
Чи не так? Темрява це поняття, яке людина використовує, щоб описати, що відбувається за відсутності світла.
Зрештою, юнак запитав професора:
- Сер, зло існує? При цьому загадавши про те, що йому старий відкрив одну життєву істину:
«— У кожній людині точиться боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків.
Один вовк уявляє зло: заздрість, ревнощі, жаль, егоїзм, амбіції, брехня. Інший вовк представляє добро: мир, любов, надію, істину, доброту та вірність.
Онук, зворушений до глибини душі словами діда, задумався, а потім спитав:
— А який вовк у кінці перемагає?
Старий усміхнувся і відповів:
— Завжди перемагає вовк, якого ти годуєш.»
На цей раз невпевнено, професор відповів:
— Звісно, як я вже сказав. Ми бачимо його щодня.
Жорстокість між людьми, безліч злочинів та насильства по всьому світу. Ці приклади є чимось іншим як проявом зла.
На це студент відповів:
— Зла не існує, сер, або принаймні його не існує для нього самого.
Зло це просто відсутність Бога.
Воно схоже на темряву та холод — слово, створене людиною, щоб описати відсутність Бога.
Бог не творив зла.
Зло це не віра чи любов, які існують як світло та тепло.
Зло це результат відсутності у серці людини Божественної любові.
Це начебто холод, який настає, коли немає тепла, або начебто темряви, яка настає, коли немає світла.
Професор замовк.
Використання літератури:
1. Астильерос Г. Книга Саморозкриття. Внутрішня Алхімія Світла і Темряви: книга/Ганні Астильерос (Софія),-2017 - 256 с.
2. Чейнані З. Школа Добра і Зла. Кн. 1/ З. Чейнані ; пер. Т. В. Марунич ; іл. Я. Бруно. — Харків : Ранок, 2018. — 608 c. : іл. — (Школа Добра і Зла).
ID:
969217
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.12.2022 09:59:38
© дата внесення змiн: 02.04.2023 11:42:51
автор: NaTa Ly
Вкажіть причину вашої скарги
|
