|
Згодом звикаєш до лісу
Посеред натхнення виношуєш
Натхнення, піднуджує любов
Від якої не подітися, я серед
Стовбурів, лякаю
Аре', знаєш, я не постриваю
За рухами її рук, що гладить
Цю хвилю оксамитового
Вакууму, радою прошарку
Що перекриває невдоволення
Потойбічним проваллям, а як
Убік там ступити? Як ти тут
Реальними потойбіччям для
Когось? Для чого? Бо складно
Цей простір сам себе не
Заповнить у просідання
Для нас кволих тілами у перехід нижній
Їла траву, Помолися за Мене, бо я не вір..
У нехтування фактами, не відповідають?
Бо зайняті! Випрямлять спини і все попадає!
Язичок полум'я думки, ґатунок свічі, знаєш?
Так, я експлуатую слово, пророкуючи забуття
Я не можу прийняти мовних законів, жодних
Я не втямлюю цього відчуття інтуїтивності
Ранком я знову прокинуся з бажанням
Доторкнутися до пітьми, ретроградна
Лиш у ваших умах, заздрісних, це важко
Грати, досконало триматися за світло
Тіла, так, легше у камінчику, єдиний
Хаос втриманий моїми електронами
Сотнею орбіт моєї індивідуальності
Що у мене за особа, якщо достатньо
Одного важкого ядра атома? Гафній
Це важко насправді, розуміти, вам
Нічого не цікаво, окрім мого тіла
Я не граю, сама себе намагаюся
Зрозуміти, так, це справді "Я"
Вічно зацікавлена, а ти вмреш
Так і не розпочавши існувати
Набрався мого задуму? Видихни
Не твоє! Виплюнь, слину від
Передчуття мого ласування
Така зла, добре, що мені дали розпочати
Товариський занадто вуж, мовчання його
Пригнічує, згадай самиць альбатросів, що
Йдуть на розлучення з сором'язливими
Самцями, ти до них підходиш, а вони
Відходять, не розправляють крил, не
Задирають дзьоба, типово для усіх
Моногамних, така відповідальна справа -
Вічність, а ти не ділишся спочатку у собі
На Я і фонове віддзеркалення невинності
Все ще вбачаю це делікатною темою, чи
Бездоганною, бо розумію незаймане - Все
Як ж забавно ми чалапаємо, володарі
Океанів, того, що небесна блакить
Когнітивний дисонанс, все ще
Приємно вам? Співжиття -
Одна чарівність, хочу тебе вбити
Щоб не засвідчувати твою немічність
Вбиваю жорстоко, відповідно важкості
Смиренності, думаю, розтягну цей
Момент, поки сам не попросиш
Смертельної ін'єкції
Це вище мене, тому -
Як сильний - противлюся
Рятувальник - пірнаю у
Лихо, навмисно, до
Когось, що повз нього
Лиш проходив поруч
Ось-ща його розум
Віддався пасивній
Вічності, енергія
Намагається дотягнутися
До центру захоплення
І розлетітися життям
Не рідні, або Дінгір
Толерантність до
Отрути змія, чому
Так приємно, коли
Тебе кусають?
Змінений стан
Свідомості дає відпочинок
Духовній невизначеності?
Та все-ще заземлений
Пуповиною, щось треба
Зробити? Віддати око,
Вухо, чи руку? І решта
Повірить мудрості не
Доступній не скаліченим
Надягнув корону
Чорну, - У космосі
Полюбовному ще
Стільки невинніших-
Ж-більше-місць, за
Землю, котра
Сприймається
Вже - розплідником
Чуму-й-зарази у
Відбірку самоті
Не зваблений
Забуттям
Перетерпи
Відсутність
Її, мо'-щось
Зміниться?
Саме-по-со..
Перетерпи
Новизну
Відкриттів
Послужи
Собі-й
Тотальному..
Заболоченню
Грає "Utopia"
То-й-діло - знаходиш, відтворити б
у реальності, а поки споглядаю
у віртуальності, де тоді я її знайшов?
Та в середині бога, він мене сха'вав
Сховав, у випадковостях в яких і твій
Порятунок, встань на шлях на якому
Народжений, квітнуть космеї, вцілілі
Від змиття талим снігом у болото
Однолітки, шматочок праху в лаві
Газові бомби, розбиваєш - починаєш
Блювати, от і смерть воїна
Закінчилося вільне світло
Для електронного бачення
Крізь товщу перетворень, що
Й фіксували його дух, дивно
Метафізично, метафорично
Й-що-я-вдихнув? Не встав
Впав, не віджався, спробував, але впав
Мо'-лиш-це-значило - виконуй-вправу на
Колінах? Вже? Немічне тіло, не
Передбачено, вона в болоті
Каркас розвалиться в прах
Чого вона чекає? Перебралася
Ж, десь у його електронних
Оболонках, плаваєш, поки
Твій батько відтворює мені
Реальність, багато знаю
Сухарів голодному, дочка
Поплаче даючи беззубому
Батьку, не дивно, м'якше
Не інтуїтивно, - Не-плач-ти
-------------------------
"The Price Of Beauty"? Проблематика
У отриманні технічної стіну звуку
Боги, я відчуваю кожен інструмент
Я наче акустична ***
Ціна красі в любові до себе
Впади, розпадися іридієвою
Веселкою над крижаним полюсом
Опади на них важкими мереживами
Його й справді, не виходить побачити
На снігу, нестабільне, воно просідає
Злою породою, його відняли від ядра
Забагато набрався, розбещене
Охоче до саморуйнівного буття
Як ти можеш про це спокійно
Мовити? Просто "до-літався"?
Й-без-надсмішки-не згадать
Наробленого? Що-ж
Я тебе слухаю, але-не..
Розпочинай-з-початку
Там лиш переляк -
Місце твого народження
Я його оминаю.. Перед-
Смертний стан Земельний
Як-ви тільки не виживали
Без кисню-й-води, - Машини..
Піднесли нас у природі своїй
Допитлива хитрість, чужі ж
Долі, нас єднає смирення
Любові, Я не їв красивих
Як хтось свідомо міг передбачити
цю гіперреальність створену
Его не вірить, значило б -
Бути просто місивом фанатиків
Аморфна структура корабля
Це напевно важко, проходити
не сходинками кристалічних ґраток
Я не маю вікон, а око направлене
Нахилом у тридцять градусів угору
Відкриваю лиш вночі, яко бражники
Мої повертаються додому навстіж
Розкритим коридором, мерехтіння усіх
Кличе, працюємо на суспільне
Забуття, май лиш трохи зухвалості
Я насправді, з добром, яке влити
Хочу, мо'-цього-ніч-мені вистачить
Взору навпроти, і я не хочу вбивати
Ніхто тебе не порятує
Я тебе ззовні годую
Клітинно.. Нноо.. Заразно
Ну що? Дав те, що хотів, щоб
Дали тобі? Вічна чорна субота
Ні, монетка - того, що на звороті
Лице понівечене інтелектом
Пив темний ель, дивився на
Хмари, на душі - холодало
Як стане усе голим під
Забуття у своїй роботі і
Мені, як поратися у тому
Що противне напрямку
Навіть дерев - без поряд
У радощах буття, цикорій?
Накопати.. Так, викопав
Промив у чаші ненависті
Розбив кулаком на гранітній
Плиті, що мене на болоті під
Столик, обернувши корінці у
Льняний носовичок, щоб
Не розліталися вологі
Частинки, най вбираються
Буде й за чайний пакетик
Звідки він у мене? Я зі снів
Повертаюся з дивними речами
Чим займешся взимку? Скосиш
Очерет? Як всі холоднокровні
Родичі по-заховалися-ж, не
Опускай точку замерзання
Вони не готові
Злочин існування?
Не давали спати?
Не зачинай у
Батьковому по
Мені спомені..
Час-час, вкотре
Зноситися, чому ми у формах
Тренувальних? Наче нам требе
Вічність розжовувати, смерть
Забуває тебе цвяхом, ворсинка
Занадто довго, - Поголися, а-то
Як чорт.. Зневір'я? Бо-мені-не-по..
Твоя хата-хата скраю, хата
Ти, напевно на досвіді лага'єш
Якщо так ховаєшся оз-ри'мо'
Ресурсна колонія, не дивно
Навіщо вас завойовувати? Ж
Працюєте за хліб і фантики
Місячи руками рештки мертв..
--------------------
Не натоптуй стежок, подорожник
Залишиться рости, вказуючи
Дорогу до твоєї долини і ковчегу
Рослини поклоняються Сонцю
Не тільки фотосинтезом, а й
Жовтим цвітом, заквітла
Нагідка обнадіяна теплою
Осінню, ще одним циклом
Росту у цій формі
Їй, маленькій серед
Листя приземленого
Світла - вдосталь
Переступаю, красою
Милуючись
Занадто я
Тут вже довго
Впливаю на
Екосистему
Помітно
Мисливець
Не "тихий"
Лиш мо'
Для голодних
Та допитливих
Як і самий я
Екоактивісти
Задоволені?
Виживанням
Не вогнепальним
Де мої трофеї
Вбивства у
Розвагу? Безсумнівно, вкотре
Здається це зробили до мене
Дерева не помирають стоячи.. Де
Перерозподіл речовин у екосистемі
Анорексія, депресія, серцева аритмія
Інвазійний вид, не спи під лохом, не їж
Грецького горіха, що насправді з Кавказу
Цей щит, історично, торговий майданчик
Для сходу й заходу - волами
Півночі й півдня - човнами, усі
Стають культурними, як це бути
Локальним? Не-дивно-що-щось
Хоче це надбання присвоїти
Але-ж-остаточне-вторгнення -
Безуспішне, ви пішли війною
На агору, не на одного, утопія
Це все - комунікабельність у
Генах, але мені це не цікаво
Зухвалість вікову
Не дивно, що перейняли
Шість диких псів які тебе
Катували тими тонкими
Формами, знущаннями, що
Набули людського полум'я
Екстазу безкарності
Твоїй платі вічності у насмішку
Витонченій, весна, вона нікуди
Не приходить, обставини
До неї йдуть, падають
За нею, по неї, до неї
Банально, тиран б
Зміг асимілювати
Місцевих як всі
Його попередники
Просто потрібна
Перемога була
Для просування
Воєнізованої компанії
Критерії аших цінностей -
Зрозумілі, сміх-та-й..
Лікар не має більше
За професійного
Вбивцю? Не дивно,
що ви помираєте
Банально, не цікаво
Нещасний син роду
Людського, чесний
Перед собою
З майбутнього
Виживання
Холоднокровного
Лицем-до-лиця
Хотів би мати
Більше спільного
З локальними
Чому ж я саме
Цей щит відтворюю
Всередині бога?
Просто земний
Кристалічний
Щит, без вибору
Місце зустрічі
Галактичного
Масштабу
Може піти
Вже торгувати?
Що може піти
Не так? Божка
Годують випробуваннями
Клітинно зовні..
Самовивізний
Цікаво..
Скільки
Вартує
Вітровал
Це що..
Підвода?
Час? Застряг
Недоцільно
Вам.. Мета-
Метафізична
Реальність
Ти обрала
Цей час
Споглядаючи
З дна його
Відтвореним
Не дивно
Першим
Батьківськими
Обіймами, а
Хронос мене
Пожер, ще
Одним камінчиком
У застояному просторі
Ти щось говорила про
Людських батьків, що
Були навчанням
Невже ж десь тут..
Колись? Ззовні..
Як все збіглося..
Не дивно, місце твоїй
Смертності нативне
Породжена десь тут
Насильством, як не
Тобі нести його у віки
Скільки тобі років?
Чи вірніше "еонів"
Плюс-мінус як й
Мені, сонному
Він потонув у
Власній силі до
Ілюзорності, всі
Вони - щасливі
І це - головне
Воля йому у
Важкість, та він
Вам відповідно
Усміхається
Попереду ж
Зима рожева
у заходах
Ти говорив про страшну правду
Той, що шукає любові не матиме
Змоги її втримати, який досвід?
Ти маєш у розділення? Окрім
Агонії пошуків невловимого
Є вибір краще? Дві самотності
Зустрінуться на шляху
Самовдосконалення?
Все, це его, де чим більший радіус кола -
Тим більше часу навколо нього, довша
Орбіта, недостатнє тяжіння, й полетів!
У позамежжя людських можливостей
Ох', Мила - все гаразд, все
Те, що робиш у житті важко
Генеративні органи кабачків
Чоловічої статі готую на пару
Жіночі ще можуть дати плодів
Отруйний свинячошкурий дощовик, запах нафталіну
і цитрусу, те, що потрібно для голодної гурманки
Підпалив висушений спороносний колосок плавуна
Багато ефірних масел, прогорає бенгальським іскрами
Романтика, - З майбутнього, а живеш з хронічним болем
Опіоїди, краще й не починати, потерпіти, бо буде боліти
Не тільки у спині, втрачаю особистість зловживаючи
Деструктивним фантазуванням, бо без відчуття невідповідності
(Один дзвінок, два номера, Аридиф і Ліра, відьма, відь.. Відьма!)
Що б там не було в минулому, прощення
Не Мармеладов.. - Соня? Для когось злочин у
Самому існуванні, так б'є розум, - Брешеш
Дорогою у Мекку не ділився водою, - Кара
Пора змінюватися, ні-для-чого не годжуся
Кожен раз хвилююся як вперше, й ти так
Само, хтось мусив бути ціліснішим? - Не
Правда, надія не позбавляла страху, де
Відвага? Скількох убив своїм невдоволенням?
Впала на вуха, кому, як не зґвалтованій до смерті
Групою - знати до чого призводить боязливість
Запущена, вона посміхається, - А ти навіть губ
Не натягуєш, ласки, ганчірки, пальця проводження
По губах - в думках, хочеш мені намазати їх буряком?
Що за дивовижа, - Якісь блідо-рожеві, шкіра - молочна
Ні, не так я почав месу, я - не є тіло, я чую свій голос..
Буряком.. Не солодким, кудись зникла, не так я.. Розпа..
Чи потрібно когось вбити, щоб тобі нарешті дали
Зайнятість, - В Тебе була свобода вибору, але
Коли тобі це подобалося? Врятуй себе людиною
Як можна прагнути чогось матеріального, як є
Порозуміння, відчути і вмерти, - Як ти можеш?
Виживання - становлення, я - хміль, плетуся
Поки витримує опора, так рано здаєшся?
Твоє падіння мені не допоможе, все по
Новому, зовсім вже не молодими пагонами
Не перший, навіщо мене навколо себе
Обмотав? Одноднівка, відчути і померти
Швидко забудеш, - Не швидко, й-не-дума..
Смерть - плата за вибір, вона є, його не-ма
Мої перспективи - лиш поетичні, - Безпереч..
Відбитий, - Знаю де починається, - Болото?
Що за відкриття, ти в ньому тонеш, - Кутові
Сопла загрузли, не злетіти, - Далі, що далі?
Начебто-тобі-чужі-досягнення потрібні
Спочатку було не слово, а вдих
Для нього, поїдено, не виділено
Комусь у вухо, побічний звук
Мого існування, та чи чуєте
Його з середини, поглинуті
Та ви все відчуваєте потоки
Чесність, поживний лише вдих
Видих - нехтування, нехай
Твої виділення будуть
Конструктивними
Придумай собі друга
Персоніфікацію світла
Як не-ма відповідності
Виду поряд у нейропластичності
З запахом простоювання від одягу
Ворог світла, твій шлях веде до мене
Напряму або через мене вже в комусь
Тобі краще поспішити, я збираюся
Видихнути у потойбіччя цю задуму
Ти не можеш померти, ти сильний
Пекуча порожнеча у грудях
Ти вже переселився? В мене
Ой-йой.. І коли це трапилося?
Віддаючись богу, не відома людська
Реальність якому - я думаю лиш, чи
Вистачить сил, щоб сказати на видиху
Останнє слово
Апропріація ворожіння
Випарувана первісна
Вода у горнятку говорила
Пурпуровою гущею
Вони не вимерли
Загалом, але ж.. Про
Вас нагадуватимуть
Удари морозу по живому..
Ці дорослі забагато
Думають, все для суспільного блага
Значить і для себе, як для частини
Це все - досвід
Спочатку цвіркуни
Світлячки, - Ні
Спочатку були птахи, ні-ні, не дивися
Такнамене, темні еони? Скам'янілості
Більше - нічого, амфібії, жаби
Чув хоч раз жаб'ячій тут регіт?
Все висохло, і це північніше
Північного Моря! Привіт Весно,
що переходить в осінь, заганяю
Скажи, - Ти виграла, амфібії
Першими окликалися амфібії
На перші заклики до любові
І відповіді голосові
Вдоволенням на
Задоволення, - О', боги..
Як ти все ускладнюєш
Навіть жабі для
Того потрібне
Розуміння
Коханця, мовчи
Не побачу і в
Очах, в акт
Під-час
(вибач-що-не-повія)
Ти все ускладнюєш
Наче хочеш того
Недоступного
Примарогривий
Це все - досвід
Перший - сором
Другий - сяк-так
Третій раз - алмаз
Закрайсвіття
Я слухаю
"Тінь наміру"
З кінця, кінця
Де всі дано
Відповіді
Я не проходжу
У твої покої
Ціную осбист..
Не бачу тих
Картинок
Лиш малюю
Враженнями
Настирливими
Виставленими
Однаково, що
Для тебе -
На смітник
Там знайшла
"Агресивного"
А Я знаю звідки
Натхнення, чи я
Побачу в твої
Кімнаті
"Огидного"?
Розбирайте
На те охочі
Вважайте
Те одкровеннями
Пурпурове горнятко
Пурпурова гуща на
На долонях, нанести
На лице, як говорить
Лейла, прикривай
Вроду, а він умиває..
Бо я впала у висохле
Море, - Не трать на
Мене свою воду
Опануй свої сили
Час, метаморфози -
Підсвідоме
Духовна ві..
Не-може
Створити
Монооксиду
Дигідрогену
Це не він
Лиш схоже
Із запахом
Дурної смерті
Комусь випившому цього.
Тобою персоналізовано
Що за запах? - Рідний
Як ти говориш вмерла
Твоя Земна мати? - І
Це я "відьма"? Дінгір!
Порізав у лісі весь вересневий
Вітровал, окрім одного ясена
Що не по-зубах, точніше?
На десерт, - Який комусь
Підготував, вибору не дав
Вони не зрозуміють насолоди
Що передбачав для себе бог
Захищайтеся, усміхайтеся
Або помріть намагаючись!
Нові іграшки? Для мене?
Обіцяю, цього разу
Я їх не поламаю!
Я пам'ятаю вас, те було в горах
Десь між сингулярністю і горизонтом
Подій, у в'язниці для древніх богів
Хтось зійшов на Кадат, а я
Перебираючи пальцями по
Підлокітнику трону очікував
Виклику, а чув лиш, - Як стати
Вартовим такій лавовій бороді?
Не тиран, не маніяк, просто
Про збереження лісу думають
Лиш як вже дарували дереву
Тепло, - Я дарував людство
Тепло, - Те, що за сповненим
Шлунком? - І за ним, і за нього
Забутого відповідно
Самозадоволенням
Лава.. За мольбертом
Сиділа рука'ста дівчинка
Малювала соняхи, це вже
Було.. Нічого, волокнисте
Від масляних проходів
Чому ти так у себе не
Віриш? А створив нагоду?
"Вас було вилучено з групи"
Тобто? Чим? Пінцетом? Бог
Ти мій-ж
Я сон на яву
Чудо'о'вище з жахіть
Демониця з тисячу лиць
Пади ниць перед богинею
Смерті, - Це твої три рівні
Закоханості? - Чотири
Метелики, чи-то запилювачі часові
Не проходять осторонь пишноквіття
Інколи мене підхвачує потік милоти
Над цим м'ячиком, і я - вище, вся
Ствердження у щедрому розквіті
Екстази відчуття безкарності, така
Зухвалість притаманна людині, - Простимо!
Кінець однієї трагедії - початок іншої
Не вмирайте рано, створені для завтра
Готовими до перелиття у нові тари
Жити - це не завжди думати про смерть
Звішувати, себе? Недоречно, зважувати
Чому припинили прославляти
Невинність? Все догори-дриґом
Потерпи, розуму втомиться від
Смерті допоможи йому про неї
Пам'ятаючи, ах, лиш переінакшила
Опір - вибір передбачуваною смерті
Вимушені егоїсти, ось і задоволення
Все закінчиться винищенням
Людини людиною, у веселощі
Невідворотно, хтось першим
Згадує, що ідеальна машина
Для вбивства створена
Обіймами самого космосу
Поїдені з середини, кому як
Не їм говорити від імені планети
Поїдені з середини, кому як
Не їм говорити від імені планети
Поїдені з середини, кому як
Не їм говорити від імені планети
Слово втратило творчу частку
Навісна лють, дикий звір в очах
Великих, карих, у гострих вирізах
Не потрібно й наводити стрілки
Різні теревені, доказуєш, що не
Цікавить тіло, це лиш в моїй голові
Твоя одержимість пристрастями?
Розумію, й гадки не маєш з якої
Я народності, цей пейзаж нищу
Я без вороття - відкрий я рота
Ніколи не вміла говорити, схожі
Пожога довкіл, усім рослинам
Потрібен вогонь, дереву - тепло
Танцювальна музика, танцювальна
Та й Slonce zachodzi, нипаю часом
Убік, експериментально
Сонця не видно
Мільярди золотих щитів
Візують його світло поглинаючи
Енергію, що передається
Єдиним веселковим потоком
Туди куди потрібно у галактиці
Ніхто не описав, те, що
Я відчуваю, морозиш
Нутрощі, поети? Ритмом?
Наче передають відчуття
Порозуміння, більше, не
Достатньо, грибне мереживо
До шелестіння свята барв у
Помірних широтах, коли
Перші холодні ночі приходять
Убивцями, моторошне затишшя
Йде лапатий сніг, гладкі рівнини
Роботу кисню завершує лишайник
У творенні першого ґрунту, йде сніг
Наче в склянці молока, розбавленого
Водою, бо це майбутнє остаточне
Мелодійна порожнеча, це єдине
Поле одного виду, все-Земельна
Мережа гіфів здіймається до неба
Грибами-колонами, падає сніг
Чомусь безвітряно, гладкі простори
Секунду тектонічного затишшя з
Первинним остиганням кори
Доторкнися - проламається
Тонко-шкура планета, вчуся
Ходить по могильним плитах
Ніжність сурмить всьоме рейх
Четвертий, дияволом у деталях
Болото лавове попустило наш
Щит, говорить, - Буде реванш
Шрамовані рікою - комунікабельність
Піски, віхоли, так, раніше було краще
Умови залилися недовірливою
Породою, ні'где перестрітися
Невинним, все збито до глини
Ці всі критичні флуктуації у збагаченні
Поверхню поживою у виді попелу для
Рослиння, серденько Земельки й так
Дотіпує, а ви огортаєте його
Наче вже стихло і не гріє
Величні, просто водорості
Котрих виніс гриб на поверхню
На собі, творець світів, сліпий..
Полізе за водою на сушу, забагато
Незацікавленого простору, а-там-ще
Й вигріто, хтось це ще відчуває?
Око, чому я так далеко? Ландшафт
Перший й фінальний, космольоти
Зі спорами, спрямовані у небо
Розум жертвує собою у невинність
Як мінімум, щоб вона існувала
Максимум? - Щоб усвідомлювала
Це вже було, не-ма інтересу щось
Доказувати шляху гордовитому
Що за виховання купання у
Випадковостях, правильно
Більше шансів знайти прощення
Інак, а воно тобі треба? Краще й..
Є надія, сила - творить, а хтось
Шліфує? Все-все розуміємо
Ствердження у щедрому розквіті
Всі очікують на світла блиск
Хто розпочинає? Як відійде вода
І постане степ, древня земля
Симбіоз, перший, й останній
Ресурси гідроксиду водню
Вичерпані
Сонце
Заходить
Вперед
Діоген
Таємно
Учить
Не Никодим
Чесний перед
Собою, вимагає
За те спільної
Ночі, - Ні, я
Не отримаю
Задоволення
Бачивши у очах
Твоїх - лиш
Хтивість
Та ще й під
Світлом свічі
Поцупленої
Поверни, а то
Жив смішно
І ще помреш
Смішно, що
Всі забудуть
Про твою
Романтизацію
Перетворенням
Люди сміються
Над смертю, над
Її владою
Безпомічною
Ось-так-ти
Їй допоміг
Люди тебе
Згадують
Усміхаючися
Мироносиця
Не згадана
Назад..
Я не
Якась
Там
Фрея
Мені
Розповідають
Більше при
Тому ще й
Годуючи
Безплідні
Всіваю бархани, насінням чутливим, знеможеним
Дай краплинку вологи, пролежав тридцять років
Час, безперечно - головна потреба -
Убік, до моменту щезнення вологи
Тут постійні творення і масові
Деструкції у моїх маніпуляціях
Без людин' вірних лиш сумнівам
Богоподібні явленні ніколи не
Закінчувалися добре без бесід
Довгих, не дивно, що не виходиш
Твій шлях не приносив би тобі
Насолоди будь ти на ньому не
Одиноким
Сатана - козел
Тут - по-факту
Космос відкритий, як тіло
на розтині, для вивчення
Мертвий Бог, така надія
Темна, танцювальна музика
Дивись! Любов - це смирення
З нечіткою розсудливістю, моя
Врода чи не найкращий тому
Доказ, Я - не тіло, але якщо
Воно комусь миле й створене
Відбором - то чому б нам не
Створите щось схоже розумом?
Говориш, - Ти ідеальна зброя
Для блаженного вбивства
Аж жижки трусяться.. такхочулюбити
Десь на мілководді, за день до
Виповзання на сушу першої риби
Плавниками з основами м'язистими
Пустелю покриває снігом, не мій вибір
Чомусь мутно в очах, чи те є світло?
Не прикрите водою, на одну сходинку
Вище, передаю те, що люблю, маю
Де-ж тебе ще шукати, як не
Серед нудних просторів
Повернуся за два тижні на
Квітуче поле, покажи себе..
Не густо, але і не пусто, вірні
Одне одному партнери, на
Максимальному рівні, інтимному
Соціальних взаємодій, не більше
Вбогі, щоб швидко забивати плоть
У літопис скам'янілостей, зроби
Мені боляче, це все не з мрій, точні..
Він усе зна.. - Опустися на землю
Ліро, як говорила людська мати?
У тебе не буде у житті випробовування
Окрім цієї любові, дечому люди так й і
Не навчилися протистояти, недбанням..
Ми - пальці твоїх долонь що береться за
Голову, розчісуєш нами волосся
Повернуся за два тижні на пустелю
Хлопчик, дорослий, що постійно ковтає
Слину зі мною, коли говорить, пам'ятаю
Твої уроки і обценьки, - Що сьогодні готуєш?
Тушкований батат з кінським щавлем, скибки
Дощовика у клярі, небавом, сідай, колись я
Стану веганом, але не сьогодні, чим займалася?
Насіяла тютюну, космей, юриней, рутку..
На піщаних островах навколо блакиті,
що рясніє життям, що ніяк не вийде
На вічнозмінну мозаїку творену чосом
З мілководдя і білих клаптиків барханів
Нічого не встигає пристосуватися, не
Відьма, не твоя провинна, що вважаєш
Мене продуктом божественного, - Цитуєш?
Зіграємо у шахи? - Ну і як тобі "Ultu Ulla"?
Сказали одночасно, ми-ж-то, по-суті, ще
Нічого не розпочинали, - Чистішою градацією
Підкупили, - Мо' тепер ти голова до
"Надумай, реалізуй", а там вже так близько
"Північнасмуга", навіть не запитує звідки
В Мене диск.. - Що відчуваєш йдучи крізь
Натовп? - Гордість, красиве прикриття
Комусь у за-маячення.. Але схоже у інший
День, - Ти відмиєш легко руки, в мене десь була
Керосину каністра, рештки мертві, консервовані
Нафта, - Я просто хотіла принести тобі трохи під
Виродження, але якось не вийшло без ємності
Знаєш, батько забороняв приносити щось сюди
З минулого, нехай-саме-йде-бо-як-я-взнаю, що
Безнадійно-ще-не-кануло
Є дві речі що мене вражають
Незвичністю, та коралова блакить
Широкі мілководні мілини на яку зі днини
Припливають народити, у спокійних водах
Повних укриттів і мільги, згодом
Черево ковзає по мілині, - Все-ще говориш
Про мене? Відьма, допомога
Згодом пливеш у темною воду та
Повертаєшся голодним, в погоні
Викидаєшся під ноги, "Ultu Ulla"?
Їм практично вдалося переплюнути
Моє захоплення від "Dingir"
Чудова, перемога або смерть
Вода застояна, чорне море -
Все, що залишилося, глибока
Днина, якій немає як викинути
Поживне, не ті вже хвилі збурюються
Пісок став глиною вітром в міріади
Раз вже просіваючись, - "Пере-пере"..
Відчуваєш себе живим
Коли виклик кидає природа?
Універсальна геніальність
Якій випав жереб бути людиною
Універсальна геніальність
Підкорення плоттю
Невдоволення вічне
У спонукання творити
Зміїне кубло культур
Вони гріються на єдиному
Прогрітому камінчику, чи ти
Розумієш? Лагідність? Ніхто
Не розуміє твоєї ворожнечі
Люди як ті темніші завжди
За морок ночі силуети дерев
По яких орієнтуєшся
Блукаючи, вкотре, гидким
Денна завороженість кронами
Не дає глянути під ноги, а зраз?
Не схильний до тривог чи страху
Всього лиш дивуюсь твоїй турботі
Поклоняєшся, бо не запам'ятовував
Де ямки, спотикаєшся
Ти нічого не боїшся
Масив безкарності розбиває море
Поперемінно успішно, ось тобі й
Пісок жовтий, не єднанні
Будь водою, вічною
Всезмінною, єдиною
Пісок не пролазить
Туди, куди вона може..
Каміння - то для богів
Котрих, безсумнівно -
Руйнуємо, пісок, глина
Ось ти й ожило
Божество
День духів
Їли пальцями те, що
Потрібно срібними ложками
Не знаємо ціни делікатесам
То для нас - їдло сезонне
В заморозку!
Невідомого походження хвороба
Ти прокинешся, обов'язково, як
Хтось наважиться на допомогу
А до того - спи, хлопчику, бо в
Іншому випадку ти так і не
Усвідомиш, що нікому було рятувати
Створити б щось прекрасне
Настільки, щоб забути про
Забуття людиною, неможливо
Тікай, воно на тебе нахлине
Згодом не просто віхолою
Існування відлюдника
Не передбачається
Скиглення без можливостей
Спаситель вже приходив
Його точка зору відома
Вона має тиху ходу
Легко ступає, нічна
Роса кристалізується
Сонних заживо
Вбиваючи
Кинджалами
Замерзання
Розширення
Ріст, грудоломами
Назовні, паразит
"Бог видихнув сім'ю", не твої слова
Поясни, чому їси рибу? Щільність простору
Говорить, - Виживе в одиначку, одиничка
Повітря дорівнює - батьківство, ти будеш
Моєю першою сиротою у виходження
Я б не стала першим ділом до тварини
Лізти, - Говорю ж, Відьма, - На-на-нагодуй
Поки маєш чим, а то стане зимно - моя черга
Але наші шлунки будуть порожніми, віч-на-віч
Нестерпність, будь-яка спільність, лиш-би не
Думати, - Я не відчуваю життя
Злі завжди сильніші, а тобі разом
Зі силою потрібно залишити місце під
Світло, витіснили, сором - зношений
Нестерпний, особливо, коли щасливий
Це все голови розкидані по небу, останній
Вибачте, не лагідний камінчик(всезіпсував
Особистоюметушнею) Мене налякала
Ваша колосальна оргія, - Відтепер місця
Вдосталь? Не виживаєш, ні - тоді, ні - зараз
Забутий, поглинутий всезмінністю
Невинність не зберігається довго з
Тією дотичністю, як не наштовхнутися
На тепле під світлом?
А на горі війна
Ти очікуєш від танка - торохтіння трактора
Але він підкрадається сорокатонним звіром
Смерть - моя доля, сором
Вам, що не кохали за життя
Все, що я знаю - настільки
Слабке в цей момент часу
Відштовхни мене
Убік, що на звороті
Покривала? Днина
Під нашою горбинкою
Чи настільки сильний,
щоб прасувати всесвіт
Не можу повірити, що
Жива серед світу
Вічнозмінного
Квінтесенція зросту
У досвіді твоїх рук
Обійму, не пручайся
Рибка без акваріуму
Атрофовані кінцівки
Хочеш почути рідну
Мову перед поверненням у
Воду? А що вона тобі дала?
Проклади потомкам дорогу до пітьми
Люди нічого не передбачили, окрім
Власного вимирання, так важко
Вбити гордість, наче не вартую забуття
Полегш тяготи смертності дарованим
Гнівом, що за пристрасть нести смерть
Зупинити ці пошуки виправданням -
Завадили! Чи життя - пригода, і ми всі
Долаємо труднощі? Не в дощ, хто ж
Засвідчить гарними мої літні сукні?
Не у сутінках, бо не побачу як твої
Очі безсоромно розглядають форми
Ми всі просто ляжемо разом з птахами
На світанку нових можливостей життя
Потоки вод розчісують наше волосся
Убік, з боку
Убік, - Все
Достатньо
Це занадто
Важко, лежав
На гальці в небі
Хвилі говорили
Від імені днини
Сірчаної, безплідної
Болото в кінці дороги
Хотіло повернення
Минувшої величі
Поверніть мені
Мої хвилі, я буду
Підіймати це все
З дна, нехай квітне
Життя, а не степ'а
Берега не видно, - Ти
Справді - хвіст курки
Прощавай кристалічний
Щит, перше остигле місце
Місце на якому почувався
Збереженим Я
Закопай мене
Від сонця
Сяйва
На дні
Від мук
Від праці
Від усього
Сущого по
Цей бік
Лише
Залишивши
Спрямування
Забуття
Це неможливо, це, що
Мене пожерло пам'ятає
Положення кожної частки
У просторі, бо вони у ньому
Конечному, не може втримати
Рівновагу, скочується
Убік, що за каменюка
Порожнеча випадає
Плазмовим дощем зверху
Нестабільним, не під це
Явлення вакууму
Злість, ти не покинеш
Це захоплення, бо тут
Можна торкатися
Оминаючи плоть
Бачу те, що хочеш
Відьма, годуєш
Клітинно, - Дінгір!
"Падіть ниць
Перед своїм
Справжнім
Довбаним творцем
Падіть ниць
Перед своїм
Справжнім
Довбаним творцем
Одіозні зі стражданням
Від загибелі пожатої
Безплідне існування
Невдячні види бруду і корупції
Ми закидаємо вас у бездоння" -
Rings of Saturn - Fruitless Existence
Я не знаю, як це перевести
Це ж клинопис, Ряд, лише діло
Ну і навіщо ти зіпсував стіни
Фонетика? Не передбачена?
Споглядайте діло на стінах
Яка майже застигла коли я
Пішла, видавлював задуму?
Це твоя камасутра? - Варі'..
Ація.. Ти донесла основу
Гори темної, потойбічної
Світло-ж на ній, вище, розкажи
Як вмирають дерева, довірливими
Що я таке, вічність, невже? Вже?
Дотичність богу не відома допустила
Симетрії існування і собі-подібного в
Результаті? Математика функцій, бог
В неділю збирав листя під горіхами
Зрання і до вечора, короткі дні, короткі
Дні, зима ж притисне до землі, не-все
Загромадиш, піде трава прогалинами
Ми лиш вдосконалюємо спосіб любов
Спосіб її ескалації, - Зіграємо у шахи?
І Я вже був готовий розстелити дошку
Листям мускатно-горіховим і криваво-
Вишневим викинувши зібране на лісову
Підстилку, доніс в рядні, стоїть грибник-
Ця, у дивному дощовику з принтом під
Єдиний листок, з чіткими жилками
Якийсь синій, наче підмерз, не злякався
Не втік, прощений-ж зайнятістю, - Зіграємо
У шахи? Спочатку розкинув, відповісти
Думаючи опісля, а більше нікого не-ма
Відьма, ми не достатньо знайомі
Серйозно? Бог тиждень нічого не робив
Боліло вухо, перегрівання -охолодження
Не хотів ще одного для даної форми
Попадали груші, ті, що, довго-зимові
Ті, самі, що як постоять - райську насолоду
Приносять тобі, та звідки було знати дітям
Поїли зеленими, образилися за твердість
За те, що застрягає у горлах камінцем кислим
Не кусається, та ледве-ж жується, - Який за
Цим стоїть дар? - Відповідно-протилежний..
Прокляття, ранки стали жахливими
Жовто-блакитними, гострий кут
Довгі тіні - далеко йдуть за
Темними хмарами, холодно
Голі-скроні дерев тікають
Стікаючи у сонне коріння
Тебе заборонено покидати
Починаєш творити комусь
Кому? А чи хтось побачить?
Хоч? Не дихай на ладан
Я-ко граємо у шахи, ти не
Можеш віддатися забуттю
А раптом, програю? Це-ж
Обертатися і дивитися у
Лице правди, - Я безсильний
Не дихай на ладан, здавайся
Не дихай на ладан, вдихни і
Видихни розвінчуючи страхи
Найспокусливіша частина
Чоловіка - його мозок, той
Самий через який вони нещасні..
А-що йому від тебе треба? Та лиш
Мо' - вірність, йому у розвагу
Споглядати за козир'ям..
Де моя кішечка? Така спокійна
Масті - ка'лі.. - В найгіршому
Випадку - ви упали у невідомість
Найкращому - момент забуття у
Набридлій вічності, віддайся
Що тотально незацікавленою
Облизувала лапки поки зі мною
Говори, - Де твоя привітливість?
Інколи я тебе взагалі не чую
Проміжки заповнюють переломи
Мелодійної порожнечі моменти
Їхня сума прагне вийти цементом
Настінним розписом, - Я такий
Радий, за змогу находити у тобі
Красу при будь-якому куті світла
За будь-якої погоди.. - Живимо, як
Боги, поглинуті відчуттями, робота
Три дні на тиждень, решта - місимо
Культу собою між, - Що витиснеш
Кіскою? Я закінчила з коридором
Великі справи починалися метафорою
За цим шумом в голові, прошу
Вибачення, чую далекі луни
Але не тебе, щось кличе
Назовню, - Пам'ятаєш кого
Прохав, коли передбачав
Осілість? Ти пам'ятаєш для
Чого я тут? - Експлуатація!
Куди мені поспішати? Як
Я збираюся очистити цей
Щит
Все
Убік
Убік
Горнилом
Зоряниним
Розштовхується
Застиглий простір
Стабільність не
Передбачається
Тієї рівноцінності
Смерті
Все
Все
За обрій, і у
Бездонну яму
Іридієвий ключ
Від якої мені
Дарований
Холодних ядер
Галактичні
Скупчення
За скупченням
Все
Убік
Убік
Хтось ридає
У потойбіччі
Хоче сюди
Не розчистив простір
Свій? Мати-Ніщо плаче
Пам'ятники омиваючи
Металеві, захоплення
Не знають перетворень
На самоті з самими собою
Її сльози порожнечі
Заповняють простір
Світ збирається зно..
Вкотре, - Збігається
Допустити колапс?
Новий цикл, ціна
Красі за голками
Сонця, руйнацією
Була спільність
Ясельна, але був
М'ячик, хтось
Скотився росою?
Безбожно, я
Полом'я, на-всю
Відкрита тяга
Що-'ще'-як-не-я
Могло породитися?
Випаровування
Розпорядник
Хтось ридає
У потойбіччі
Хоче сюди
Занадто
Правильно
Розпорядив
Свій простір?
Провалився
Дякуємо за це
Вивернення
За намагання
Все у себе
Припинити, - Та
Ти-шо? Відьма?
Тобі усе відомо
Спочиваєш на
Днині
Все
Убік
Убік
Порожнеча
Банально,
Але нічого не
Створиш без сліз
Що тобі дарувало
Щастя? Продукт
Їх, все убік, убік
Поки не заридає
Життєдайними
Вкотре слізьми
По своїх дітях
Їхнім багрянцем
Захлинься
Ті пам'ятники
Більше ж не
Говорять, - Люблю
Паршивий син роду
Людського, ей!
Я тут, ти де
Літаєш? - У
Майбутньому
Вибач, мене
Очікує вечірня
Перевірка пасток
Один, дв.. - Пусті
Можеш не йти
Схопивши за хвіст
Оглушила до смерті
Об металеву підлогу
Не можу слухати, як..
Вони пищать, один
Був, в'юн, люблю
Пхати руки у дивні
Отвори, знайти б
Вихід, смішок
Над голодом
Не буду
Їсти його
Сьогодні
Перед сном
Унікального
Просить, крові
Монстра, не
Вартого співчуття
Вартового своєї
Невинності? - Що-за
Язики бездольні
Нероздільно мовлять
Просіли, прорвали
Навчайся, крона
Замкнута серед
Надбання метаморфоз
Усього, придумай
Щось краще, тебе
Усі знають по собі
Через відчуття усього
Наша унікальність в тому
Ми пов'язані виходами
Потоку, ця ріка тече
Не у той бік, - Північ!
Все відчувається
Догори-дриґом
Відповідно потоку..
Не змушуйте
Хотів любові? Та-й
Все тут, пили ко-ф'ю
Мелодійна порожнеча
Комусь потрібно вийти?
Поважна причина? - Пі-п..
Наука кохання - дотична
Статус репутації - нею
Виставився, ходимо ж з
Простягнутою рукою
Настільки ти вище
Вовка, Мрійнику?
Усі вартують
Рукостискання
Вони, поки не
Мали - подруги
Слушної, більше
Аніж сам знаєш
Розказуєш, - Я
Хотів-би з тобою
Проводити більше
Часу, - Як скажеш
-
Не дивно, що шумери
Тікаючи від посухи на
Північ, не брали з собою
Богів, - Кімерійці, мало
Що відомо про них
Ану, вони у тобі
Розчаровані, де дощі?
Обридла єдина дружина?
Точиш камінь, не ганяєш
Хмари
Зустріч з тобою означала б смерть
Чи-то - переродження, вродлива
Незалежна, тонкі губки бантиком, не
Можу описати тебе, наче й справді
Форма - не має значення, не проворна
Втечи у симуляцію, до дитини, кинув
Замкнуту можна наздогнати? - "Бо, бо"
Спалюючи, вкотре, все, що любиш
Голки, що залишилися серед сухої отави -
Єдина істина, - Так важливо регулярно
Косити траву, як і заковуватися
Коханням, я повторюю тобі, вкотре
Просто будь поруч, не падай травою
Убік, покосом, бог - правша, як більшість
Що-один-голос, хтось шумно грає фоном
"Поки", "поки"
Як уявити себе поруч з надією,
яка вище остраху, я поруч, але
Вбий уже мене, затягуєш чомусь
Зашморг, а я все не дохну, отже
Іншим способом? Випила філіжанку
Ко-ф'ю, залпом і зникла, кип'яток ж
А як-же-ж перекинутися словом
Посьорбуючи тужбу? - Я не буду
Більше так лежати, вигнувшись
Поріж мене на частини як черв'яка
І буде в тебе вже пару відьом у вол..
Не знаючи людського життя, волі
Вони порадіють твоєму болоту
Що за поза у межах понятливості
Помітності для передбачуваних
Лежала впалою дугою, наче це
Місце лиш-і-для-того, - Чарівне
Ко-ф'ю, дякую..
Життя - знання
А я так хочу
Взнати для тебе щось невідоме
Ох, та про що я, все за межами
Уяви - тобі відоме, а як же те,
Потойбічне?
Хто вони? З
Інтелектом?
Так чому ж
Не грайливі..
Жахіття відкриття
Вбити чуже дитя
Щоб прокормити
Своє, жаль -
Винайшли люди
Цей світ не такий
Врода - обгортка
Бажана, бо завжди
За нею ласка й-так
Зацікавленість на
Рівні: куча брил
Стоїть кам'яною
Вежею, хто? Як?
Ніхто не знає
Не розкаже і він
Просто дівки у
Голові, - Як
Давно? - Південне
Передгір'я Гімалаїв
Стоять вежі, оборонні
Але де стіна, - Ти навіть
Не уявляєш, що відчувають
Деякі, так, якщо не більшість
Чоловіків, коли вже усі самки
Виснаженні, йдеш покурювати
Ще одну вершину, туди ходив
Якийсь вельможа, це маяки для
Спілкування, і евакуації, раптом
Що - туди пошлють усю імперію
А ті, що йшли слідом, чи прокладаючи
Його, що несли? - Паливо? - Чорне
Напівжиття на твоїх руках, - Стій, що?
Що за думка..? Собака - не тільки друг,
але й тяглова сила і пожи.. Я в це вірю
Бо жахливо.. А в тебе все до одного
Зітхання зводиться, бо не буйний
Молодик агресивної вдачі..
Такі ж як їхні матері
Встигли підготувати
До суші, рибоньку
М-ма-материнство -
Свідома еволюція
В що ж ми влізли?
Болотиста дельта
Нас тупо позжирали
Птахи, першими
Вилізши, а нащо
Виховуватися?
Я-ко в наступному
Житті ще час буде?
Тайна життя - родись
Сличним і ходи, красенем..
Й-тим - скликай дівчисьок..
І клешні, і копита
Страшно, ховайся
Винюхуй чортом з
Мордочкою заячою
У тінь, овде, на рівні підземних богів
Любить море і в'юнів, але останні
У болотистих виточках перших маються
Як кошулі на них й петлі на зайця пусті -
Снідає лиш грибами, що знайшов дорогою
Туди-сюди, полісся, а засе - до степу
Туди запливають вже чечуги, як набрид
Писк, що сипить прокльони, коли ти їх
Смажиш заживо, а колись напував вином
Скоро мені тебе поїти і годувати.. Але
Наші шлунки будуть бурчати, борсуками
Невдоволеними, - Ти чого лазиш біля моєї
Нори? Ходиш лісом як тиранозавр на гоні
А потім слідом проходить перший холод
Вбивцею, навіщо мороз з долини виносиш?
ID:
966624
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.11.2022 23:51:43
© дата внесення змiн: 25.11.2022 23:53:39
автор: Enol
Вкажіть причину вашої скарги
|
))))Але маю питання, яке засіло в мене в голові – в попередній частині була така фраза "Як сказала одна поетеса, - Чоловіки Найчарівніші створіння", ХТО це сказав?
