Добігає осінь до кінця,
Я її із сумом проводжаю...
Осінь то порадниця моя,
І без неї я сумна буваю...
Осінь, ти ж мені ніби сестра,
І мені цікаво в тобі жити...
Все в тобі цікаве, а краса:
Ти для мене пісня, квіти й жито...
Дні в тобі короткі і ясні,
Хоч дощі бувають ще й з вітрами
Та не заважає це мені,
І любити, й вірити, як мамі...
В осені свої дива й краса,
Хоча дні стають у ній коротші,
І з - за хмар синіють небеса,
А плоди у осені солодкі...
Осінь, моя осінь золота,
Дякую тобі за насолоду...
Й хоч кудись спішать мої літа,
Я люблю і осінь, і її природу...
Дякую тобі, осінь, за все:
За красу, дощі і різнобарв"я...
І хоч ти дощі й вітри несеш,
Ти все ж гарна, пані, й натуральна...
Осінь добігає до кінця,
Буду я за нею сумувати,
Та мине за осінню зима,
Буду я весну нову стрічати...
Дякую, Любо! Так мене ище є дитинства вчила мама, хоча й була малограмотна, бо до школи ходила лише один рік, бо ж зростала у 30 - і роки голодомору...ТА й на моє дитинство випало немало зла: і війна, яка забрала у нас батька, і голодні роки 46 - 47...