Степ вечірній тиша вкрила.
Трави вітер розчесав.
Біля річки , мов вітрила,
Гілля вЕрби розгойдав.
І ріка, немов завмерла ,
Ніби дзеркало вода.
Все навкруг затихло , тільки
Місяць золотавий із за хмари вигляда.
Обережно визирає
Роздивляє навкруги
І стежину освітляє ,
Мають коні підійти.
Цілий день у чистім полі
Вони бігали , паслись ,
А вночі , до водопою
Троє коней зпустилИсь.
У воді зірок відбитки ,
Місяця бринить стежа.
Річка з небом настоялась ,
Спрагло з неї п"є лоша.
Коні голови схилили.
Воду п"ють , а у очах
Сяють зорі дуже сильно ,
Видно весь Чумацький шлях.
Спокій . Ніч . І коні зникли ,
Десь у травах залягли.
Верби коси розпустили
До дзеркальної води.
Вітер дмухнув. Прохолода .
Сич кричить то тут , то там.
Це свободи насолода...
І встелив густий туман.
13.12.2021р. Олександр Степан.
гарненько! такі замальовки у вас досить добре виходять. щасти! 
