Вот опять окно,
Где опять не спят.
Может - пьют вино,
Может - так сидят.
Марина Цветаева
Ти дозволь же мені просто жити,
і не згадувати уночі,
й наперед уже не ворожити,
й не тужити
при світлі свічі.
Ти дозволь же мені все забути,
ніби це всього-навсього сон.
Вже не можу я більше почути,
і відчути
той стук в унісон.
І в моєму будинку з'вилось безсонне вікно,
як і в Марини Іванівни.
В вікні тім, скоріше всього́,
п'ють вино,
з вірних - в неправильні!
В вікні тім, скоріше всього́,
хтось повісився,
а я й не помітив -
лиш на про́тязі, коли гойдались на ві́трі
кладені квіти.
Лиш коли у юрбі розчинилась пітьма -
я побачив картину:
тим висів - на мотузочці -
я
- бо моя це квартира.
І тоді я відчув Флегетонове дно,
і роздався покірливий грім.
Помолись за самотнє вікно,
і за світло у нім!
...За бессонный дом,
за окно с огнем!
Поете,не грайтеся у відчай. Він набагато страшніший, ніж вигаданий Вами. Марина Іванівна не "гойдалася на мотузчці"
"Не возмешь мою душу живу!Так, на полном скаку погонь - Пригибающийся и жилу - Перекусывающий конь. Аравийский"
Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
