Хуан Рамон Хіменес СМЕРКАЄ, БІЛЯ НАШИХ ДУШ СТРУМОК ШУМЛИВИЙ
(Les forêts futures se balancent
imperceptiblement aux forêts
vivantes.
Maurice de Guerin)
Смеркає, біля наших душ струмок шумливий.
З потоку холодок ожини і троянд.
Гойдає вітер зорі і спокоєм віє
духмяний луг кохання й відчувань.
Від місяця так ясно як удень буває.
На пагорбі, на небі світлому чорніє
коза, цвітіння, пісня дивна колисає,
дзвіночок дзенькає, протяжно і журливо.
Кохання молоде! Душа ще така ніжна,
неначе квітка мигдалю чи майорану,
і вже готується таємно радість нинішня
вернутися майбутніми стражданнями!
* Ліси майбутні гойдаються
невидимі в лісах
живих.
Моріс де Герен (фран.)Juan Ramón Jiménez UMBRÍA, EL AGUA CORRE CERCA DE NUESTRA ALMA
(Les forêts futures se balancent
imperceptiblement aux forêts
vivantes.
Maurice de Guerin)
Umbría, el agua corre cerca de nuestra alma.
Pasa un frescor de rosas de arroyo y zarza. El viento
conmueve las estrellas, y trae a nuestra calma
un aroma de prados de amor y sentimiento.
Todavía en la luna yerran claras del día.
En la colina, negra sobre el cielo alumbrado,
una cabra, entre flores, mece la melodía
de un dulce tintineo, doliente y prolongado.
¿Amor adolescente! Aún el alma está tierna,
como la flor de almendro, como la mejorana,
y ya el placer presente le prepara esa interna
campiña de dolor que ha de tornar mañana!
Дякую на добрім слові, пані Яніто. Хіменес для мене занадто меланхолійний. А Ви, мабуть, любите, щоб був чіткий розмір рядка і прикінцеві рими, тому вподобали Хіменеса. Для іспанської поезії більш характерні внутрішні (приховані) рими. Сучасна поезія не обтяжена строгими формами. Куенка не шукає рим, але ж скільки поезії в його віршах!
