Залиш моє щастя собі на поталу.
Зостав мені пісню далеких вітрів
І трохи блідого лісного туману,
Щоб тільки щоранку мені шепотів.
Нехай десь потоне віддалене місто,
Потоне в любові їдкого вогню.
А я зрозумію, що ми таки різні,
Що серце згубило твоє не одну...
Розі́йдуться вулиці наші навіки.
Тоді не впізнаємо сум ліхтаря.
І я вже забуду феєрії міста,
Якого між нами на карті нема...