Я знаю. Друзі, як ви зачекались,
Коли затче мою сторінку вірш,
Бо ж знали, місто горенько спіткало:
Облогу влаштував московський звір.
Я теж чекала саме цю хвилину,
Коли вікно відкриє інтернет,
Аби й моя засяяла перлина
Зі слів, неначе сонячний кларнет.
І ось, нарешті, ми таки зустрілись,
І радості уже немає меж,
Бо мимо пролетіли вражі стріли.
Дарую з віршів дивний вам кортеж.
Чернігів у облозі
Чернігів мій сьогодні в барикадах.
Осколками засіяна земля.
Розкидала їх всюди смерть руката.
Стовпами дим – сюрпризи від Кремля.
Гурти людей: за хлібом, за водою…
В очах печаль, холона, ніби сталь,
Повінчані їх долі із бідою,
Котра розкішним древом пророста.
Їх сторожують звідусіль руїни.
Десь вітер стогне в зяючім вікні –
Типова це картина України.
Ворони не радіють теж війні.
Поважними були ще донедавна –
Сімействами бродили там і тут.
Тепер їх страх і голод разом давлять,
Туди ведуть, де крихт не підметуть.
Природа ще дріма, та вже брунькує.
У сховок подалися голуби…
Надія лиш на Господа лікує
І те, що ми народ, а не раби.
А коли нічка темряву розкрилить,
Від вибухів тікає дрімота.
Мільйони дум народиться стокрилих,
І з кожної молитва пророста.
Чернгів мій сьогодні у облозі,
Мостів-артерій він позбувась обох.
Глибокі рани-вирви на дорозі,
Серця містян застигли у тривозі,
Та не слабіє у серцях любов!
28.03.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарний вірш, Ганно. Точно ви відзначили, що стогне і палає від загарбників і ваша Чернігівщина та й інші куточки України, але зможе рідна країна вистояти й вишвирнути тих ворогів.
А он, чули, що вони у нашому місті сьогодні вранці натворили - на людей, які намагались евакуюватись на залізничному вокзалі, ракету скинули і 52 чоловік, як і не було. Ось, погляньте: https://www.pravda.com.ua/rus/news/2022/04/8/7338272/
Точно ви відзначили, що стогне і палає від загарбників і ваша Чернігівщина та й інші куточки України, але зможе рідна країна вистояти й вишвирнути тих ворогів.
