...Очеретами називали те, що тепер лишилося від річки. Колись ця коротка та звивиста річка дозволяла хоч і маломірне, але судноплавство – сновигали її водами байдаки*, гончаки-берліни* та навіть дуби*. Долиною уздовж неї височіли поодинокі тополі, за верхівки яких чіплялися хмари, та шуміли маслинкові гаї, звідки лисиці чинили свої хижацькі набіги на навколишні курники. Та недбала й неохайна діяльність кількох поколінь людей занапастила річку. У заплаві повирубали мало не всі дерева, а за ними зникли лисиці, а за лисицями чомусь пропала вода. Річка почала міліти та замулюватися, і з часом від неї лишився кволий струмок. Він ледве дихав десь там, де колись були найглибші місця, так звані ями, в яких, за переказами старожитців, колись траплялися чималі коропи. Річище перетворилося на болото, і отоді очерети, що, наче хутро, оторочували береги річки, почали свій наступ на річище та забрали його все. Тепер очерети стояли стіною аж до того жалюгідного струмка, який лишився від повноводої річки, і лиш подекуди суцільний очеретяний масив розбивався на очеретяні острівці серед болота. Ті острівці з’являлися так само, як зникла річка, через людську недбалість і неохайність: мало не щороку хтось підпалював очерети, і над річкою тиждень висіла хмара диму, з якої на околиці повільно падав чорний лапатий сніг. Але то був не сніг, то був очеретяний попіл і, цілком можливо, обгоріле пір’я водоплавного птаства, якого по очеретах гніздувала сила-силенна. Довго потому річкова долина стояла чорна, німа, мертва; згодом її наче затягувало зеленим пилком. Це звідусіль вистромлювалися яскраво-зелені шпичаки пагонів очерету. А очерет ріс так само швидко, як славнозвісний бамбук, з якого виготовляли найліпші вудлища, та, на превеликий жаль усіх місцевих рибалок, малих і великих, він і близько не був таким же міцним. За деякий час очерет відновлював втрачені позиції, і річище знову перетворювалося на суцільні темно-зелені зарості, лиш подекуди, де вирувало найгарячіше полум’я, рослини стояли острівцями. Коли тими заростями гуляв вітер, ними котилися хвилі, і тоді очерети здавалися якоюсь казковою смарагдовою рікою – або справжнім смарагдовим морем...
2022
*Байдак - річкове однощоглове судно з прямим вітрилом
*Дуб - дво- або трищоглове судно, придатне для річкової та каботажної навігації. Зокрема, дубами возили вантажі Дніпром, Азовським морем, доправляли кавуни з Херсону до Одеси. Чудове зображення двощоглового дубка залишив Герасім Головков, картина "Дубки", 1901
*Гончак, берліна - річкове вантажне судно без палуби
Дякую, Вікторіє. Так, це справді сумно, коли річки вмирають, а вони в нас і справді вимирають, і саме через нашу недбалість і споживацьке ставлення до природи.
Цей уривок, я сподіваюся, колись витягне на світло цілий задум, над яким я нині працюю.
Дякую.
Так-так, повирубували, дякую.
Маслинка вузьколиста (лох узколистный) - дерево зі сріблястим вузьким листям, маленькими жовтими квіточками з дуже сильним запахом. Плід схожий на маслину, але дрібніший, солодко-терпкий. Родичка обліпихи.
Цікавий уривок! Майстерно передана картина річки. На жаль все більше люди забувають обов*язки перед природою. Що треба шанувати те, що нам подарував Всевишній!Згадавши і свою рідну річку на Харківщині - Лопань, трепітно на душі,теж була повноводна, нині ж частіше тече вузенькою стрічкою...
Дякую! Бережімо при роду!
Цікавий уривок! 
Майстерно передана картина річки. На жаль все більше люди забувають обов*язки перед природою. Що треба шанувати те, що нам подарував Всевишній!Згадавши і свою рідну річку на Харківщині - Лопань, трепітно на душі,теж була повноводна, нині ж частіше тече вузенькою стрічкою...
