Клубками суне перекотиполе із куряви густої вглиб ланів, обкурює курган і в очі коле, дирчить щось незрозбірливе мені. Жбурляє грудки й соняшники грізно і сонце затуляє від зіниць. Хто скаже, звідкіля воно прилізло? Таке із поля спробуй прожени. На куряву мрійливо задивившись, спинилася над Бугом Бакшала. Пилюка, підіймаючись все вище, назовсім в небо маревом пішла. Задумалась низенько над курганом хмаринка-крокодил: "Який курець цей вихор породив?" За мить з гарману на хмарку хитро блимнув тракторець. © Сашко Обрій. 14.09.21
ID: 926967 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 03.10.2021 21:25:20 © дата внесення змiн: 03.10.2021 21:27:35 автор: Олександр Обрій
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie