Своїй душі я не знайду притулку...
Лише думки у горлі застряють. ..
Від спогадів хто дасть мені пігулку?
Бо так чи йнакше жити не дають...
А я ловлю губами біль солону...
І так багато хочеться сказать....
І знов стискаю в кулаки долоні,
Хіба хто хоче чуже горе знать?
Буває зашморг гордість одягає...
І слова вимовить не можем ми...
А хтось, можливо, як і ти чекає...
І замість "МИ" тут знову "Я" і "ТИ".
А хто загоїть у душі моїй рубці?
Я просто хочу довіряти, не боятись..
Я хочу відчувать тепло в руці...
За одне одного взаємно турбуватись. ...
