Du temps que la Nature en sa verve puissante
Concevait chaque jour des enfants monstrueux,
J'eusse aimé vivre auprès d'une jeune géante,
Comme aux pieds d'une reine un chat voluptueux.
J'eusse aimé voir son corps fleurir avec son âme
Et grandit librement dans ses terribles jeux ;
Deviner si son coeur couve une sombre flamme
Aux humides brouillards qui nagent dans ses yeux ;
Parcourir à loisir ses magnifiques formes ;
Ramper sur le versant de ses genoux énormes,
Et parfois en été, quand les soleils malsains,
Lasse, la font s'étendre à travers la campagne,
Dormir nonchalamment à l'ombre de ses seins,
Comme un hameau paisible au pied d'une montagne.
Charles Baudelaire
В часи, коли природи сила
могутніх велетнів творила,
я з велетнівною би жив,
котом би біля ніг кружив.
Спостерігав її забави,
мандрівки повз потоки лави,
захмарний недосяжний стан,
в замріяних очах – туман.
Якби заснула при долині,
я б крався по її коліні
і далі, до вершин-сосків,
наймуркотливіший з котів,
щоб там, вечірньою порою,
влягтись, як хутір під горою..
БОДЛЕРА НЕ ТАК БАГАТО Й ПЕРЕКЛАДАЮТЬ. Досить гарно! Моє шанування!
