Схилялася тільки Героям своїм,
Ворог згине, як роси на сонці,
Ніби квітка в дитячій долонці,
Ти смієшся над недругом злим.
Наче фенікс вставала з руїни,
Переживши і горе й біду,
Лиш тебе я люблю, Україно,
Бо такої як ти не знайду.
Де ще є такі гори-Карпати,
Цей пейзаж неземної краси,
По землі цій іду мандрувати,
Набираюсь від неї я сил.
Твій Дніпро, твої луки і море,
Поле жовте, небес височінь,
І не дивлячись навіть на горе.
Твоя пісня з духовних глибин.
Наливаються стиглі черешні,
Запах яблука в ріднім саду
І до тебе з країв далеких,
На пораду, я завжди, іду.
Нехай кажуть, що небо одне,
І те саме скрізь сонечко сяє,
В моїм серці нікого немає,
І ця вічна любов не мине.
Галина Грицина.