Жінки, як промені в блакиті,
Як прохолода по весні.
Хоча й бувають сумовиті,
Та все ж в холєру чарівні.
Як в літню пору буревії,
Як в полі коні скакові.
Русалки з Пісні лісовії,
Подруги наші бойові.
Коли заробимо то лають,
Ой, хитрі ж мавки… чаклуни.
Здається нам вони прощають,
Лишень до серця пригорни.
Жінки найкращі наші в світі,
Солодкі, ніжні і п’янкі.
Вони, як сонечко в зеніті,
Як жар гарячі і палкі.