Напишу свій романас, щоб його заспівати душею,
Бо душа тихо плаче без сліз і так часто болить,
Проминула любов, десь упала на землю зорею,
Та вертається спогадом тим неповторним - як мить.
Напишу я романс, з ніжних слів, що підказує серце,
Переллю в нього ніжність, вона залишилась в душі,
Затремтить знову серце у тому шаленому скерцо,
Може хтось відповість - чому стали ми зовсім чужі?
Я словам і мелодії, передам увесь біль тої втрати,
Хай слова, наче крик, - і поезія часом кричить...
А романс цей про серце, якому хотілось кохати
Та мелодія болем у ньому ще й досі звучить.
Галина Грицина.