ЛЮБИ , КОЗАЧЕ УКРАЇНКУ!
Ти , люби, кохай -козаче українку!
Бо вона ,дана небом твоїй долі.
Обніми і цілуй кохану жінку
Зустрічай ,з нею вечір ясні зорі.
Ця дівчина , красуня немов циганка
І до пояса,довга -довга пишна коса.
Її посміх , щирий як сонечко зранку
О поглянь, друже -це українська краса!
Художник ,змалював ніжну вроду
Її образ,немов на іконі Мадонна.
Дивлюсь ,на неї як у чисту воду
Очі ,сині -сині як океан бездонний.
Біленьке, личко ...чорні брови , як птиці
Уста малинові солодкі як мід.
Її душа ,це храм цілюща водиця
Заговорить,розквітає ліловий квіт.
Піду ,назустріч долі ...зупиню, її...
І запитаю,: Звідки ,родом ...як звати?...
Мрію,про неї...закохавсь у очі голубі
Хочу ,її ... як світанок зустрічати.
Прошу,тебе прийди - на берег Щастя!
Буду , чекати у смерековім гаю.
Ти,жадана мрія -любові причастя
Синьоока, зірко ...Тебе люблю , кохаю.
Червоним маком умаїла своє волосся
А свої очі сині підвела для краси.
У Вишиванці, є золоте колосся
Вишите ,узором серед білої зими.
Ти,люби,кохай козаче -українку!
І подаруй,її море квітів з роси.
Заспівай, її серцю ,пісню дзвінку
Вона ,стане твоїм раєм - серед зими.
М. Чайківчанка.
2008 0518
